Рішення

від 07.02.2025 по справі 127/30041/24

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/30041/24

Провадження № 2/127/4339/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2025 рокумісто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Волошина С.В.,

за участі секретаря судового засідання Сєдінкіної Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) осіб цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКОРМАГ-СЕРВІС» про визнання незаконним та скасування наказу про зменшення ставки посадового окладу,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до Вінницького міського суду Вінницької області з позовом до ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» про визнання незаконним та скасування наказу про зменшення ставки посадового окладу.

Позов мотивовано тим, що позивач з 01.08.2006 по 19.04.2024 працювала в ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС». Відповідно до заяви позивача від 04.04.2024 про звільнення за власним бажанням, її 19.04.2024 було звільнено з посади юриста.

Листом від 09.07.2024 Центрально - Західне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці повідомило позивача про те, що роботодавцем позивача було видано наказ № 4 від 31.10.2023 «Про зменшення ставки посадового окладу ОСОБА_1 », а отже позивач стверджує, що вона фактично була ознайомлена з вищезазначеним наказом лише 09.07.2024. З метою захисту прав позивача, її представником було подано два адвокатські запити від 15.07.2024 та від 05.08.2024 на електронну пошту відповідача про витребування ряду документів.

Позивач зазначає, що наказ відповідача «Про зменшення ставки посадового окладу ОСОБА_1 » від 31.10.2023 №4 мотивований тим, що у зв`язку з постійною фізичною відсутністю на робочому місці з листопада 2022, небажанням виконувати свої обов`язки у повному обсязі, навіть дистанційно, тяжкою економічною ситуацією на підприємстві та воєнним станом в Україні ОСОБА_1 зменшено ставку посадового окладу до 0,1 ставки з 01.11.2023 згідно штатного розпису відповідно тих обов`язків, які вона виконує.

Позивач вважає, що дії відповідача є такими, що суперечать чинному законодавству, а саме, що зміна істотних умов праці (розміру оплати праці, тривалості робочого часу, режиму роботи) може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. У свою чергу роботодавець має право на встановлення неповного робочого часу без згоди працівника. Однак при цьому повинна бути додержана процедура зміни істотних умов праці, як вона передбачена ч. 3 ст. 32 КЗпП. Змінювати істотні умови праці роботодавець вправі тільки при наявності змін в організації виробництва і праці. На думку позивача, в разі невиконання належним чином посадових обов`язків, наслідком такого невиконання є притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності, а не скорочення робочого часу, та результатом чого є зменшення розміру заробітної плати. Також роботодавцем не встановлено зменшення реалізації та обсягів роботи на підприємстві через продовження запровадженого воєнного стану. Крім того з оспорюваного наказу слідує, що встановлення позивачу неповного робочого дня обґрунтовано Законом України «Про правовий режим воєнного стану» та у зв`язку з виробничою необхідністю з метою ефективного використання фонду оплати праці. Однак відповідачем не обґрунтовано необхідність його застосування саме до позивача.

Також позивач зазначає, що роботодавцем належним чином не повідомлено її про зміну умов оплати праці та останнім всупереч чинному законодавству встановлено 0,1 ставки від посадового окладу. Враховуючи вищевикладене позивач просить визнати незаконним та скасувати наказ ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» № 4 від 31.10.2023 «Про зменшення ставки посадового окладу ОСОБА_1 », а також поновити ОСОБА_1 строк на оскарження наказу ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» № 4 від 31.10.2023.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 16.09.2024 відкрито спрощене позовне провадження у справі з повідомленням (викликом) сторін з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачем відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

21.10.2024 на адресу суду від представника відповідача ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» - Рожок В.В., надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просив в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтував тим, що позивач з 01.08.2006 працювала у ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» на різних посадах, а з 01.01.2019 її було призначено на посаду юриста. В листопаді 2022 року ОСОБА_1 виїхала для проживання до Німеччини і майже повністю перестала виконувати свої посадові обов`язки. Директором ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» 31.10.2023 був виданий наказ № 4 «Про зменшення ставки посадового окладу ОСОБА_1 », відповідно до якого позивачу з 01.11.2023 було зменшено ставку посадового окладу до 0,1 ставки посадового окладу. Підставою для зменшення ставки посадового окладу стали зміни в організації виробництва і праці у ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС», які обумовлені важкою економічною ситуацією на підприємстві у зв`язку з воєнним станом, який введено в Україні та те, що з листопада 2022 року ОСОБА_1 не з`являлась на своєму робочому місці і не виконувала свої посадові обов`язки навіть дистанційно, що фактично нівелювало посаду юриста на підприємстві. Посилаючись на ст.ст. 36, 103, 141 КЗпП України, ст. 3 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. 64 ГК України зазначає, що питання щодо запровадження змін в організації виробництва і праці віднесено до виключної компетенції суб`єкта господарської діяльності, керівництво якого самостійно визначає та встановлює необхідні для підприємства, як зміни в організації виробництва і праці, так і зміни істотних умов праці. Отже, зміст оспорюваного позивачем наказу цілком і повністю відповідає чинному законодавству України, тому підстав для його скасування не має. Щодо дотримання вимог про доведення наказу до відома працівника, представник відповідача зазначає, що у зв`язку з неможливістю у інший спосіб довести до відома ОСОБА_1 зміст наказу № 4 від 31.10.2023 ніж за допомогою телефонного засобу зв`язку оскільки вона постійно перебуває поза межами України, 31.10.2023 головний бухгалтер ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» Фітісова І.О. та директор ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» Рожок В.В. телефонограмою за номером телефону НОМЕР_1 повідомили ОСОБА_1 про зміст наказу № 4 від 31.10.2023 та про причини видачі такого наказу, про що свідчить відповідний акт від 31.10.2023. Враховуючи те, що ОСОБА_1 з листопада 2022 року перебуває у Німеччині, були використані дані вказані ОСОБА_1 в типовій формі № П-2 засоби комунікації, а саме контактний номер телефону НОМЕР_1 , через який пересилали інформацію ОСОБА_1 . Саме цей телефонний номер був зазначений позивачем у її особовій карточці за типовою формою номер № П-2. Жодних інших засобів комунікації, у тому числі і електронних засобів, у особовій картці ОСОБА_1 вказано не було. Представник відповідача звертає увагу, що між ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» та ОСОБА_1 ніколи не узгоджувались альтернативні способи створення, пересилання і зберігання наказів (розпоряджень) роботодавця, повідомлень та інших документів з питань трудових відносин. Таким чином, зміст наказу № 4 від 31.10.2024 був доведений до відома ОСОБА_1 у спосіб, який відповідає ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Наказом директора ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» № 1 від 19.04.2024 ОСОБА_1 була звільнена з посади юриста з 19.04.2024 за власним бажанням на підставі поданої нею заяви від 02.04.2024. 03.06.2024 ОСОБА_1 звернулась до Центрально-західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці із заявою про проведення перевірки дотримання трудового законодавства ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС», у тому числі і з питань зміни істотних умов праці. За результатами перевірки дотримання трудового законодавства ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» 19.06.2024 Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці був складений акт № ЦЗ/ВН/13102/196, у якому зафіксовано відсутність будь-яких порушень трудового законодавства України з боку товариства у трудових відносинах з ОСОБА_1 . Тому враховуючи вище наведене представник відповідача вважає, що позов ОСОБА_1 є безпідставним, тому у його задоволенні має бути відмовлено. Що стосується заяви ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження наказу ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» № 4 від 31.10.2023 представник відповідача зазначає, що підстави для поновлення строку відсутні та просить застосувати строк позовної давності згідно ч. 4. ст. 267 ЦК України. (а.с.94-97 ).

29.10.2024 на адресу суду від представника позивача - адвоката Шевчука В.О. надійшла відповідь на відзив ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС», в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити позов з підстав, що у ньому наведено. Зазначає, що відповідач у відзиві на позовну заяву надає недостовірну інформацію зазначаючи, що з позивачкою відсутні будь-які засоби комунікації крім телефонного зв`язку, однак, відповідач з позивачкою спілкувався та обмінювався інформацією за допомогою електронної пошти. Представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 31.10.2023 на телефонний номер не отримувала жодної телефонограми від відповідача. Також представник позивача зазначає, що у відповідача були відсутні правові підстави для зміни умов праці позивачу. Вимоги законодавства про працю відповідач не виконав оскільки встановлення 0,1 ставки посадового окладу позивачці передбачає оплату праці з порушенням державних гарантій. Представник позивача зазначає, що у відзиві відповідач не зазначив та не надав доказів, які відбулися зміни в організації виробництва та праці, що стали підставою для встановлення позивачці 0,1 ставки посадового окладу (а.с.107-110).

Інших заяв по суті спору матеріали справи не містять.

В судове засідання позивач та її представник - адвокат Шевчук В.О. не з`явились, в матеріалах справи міститься клопотання представника позивача, в якому просив розгляд справи проводити за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача Рожок В.В. в судове засідання не з`явився, в матеріалах справи міститься клопотання представника відповідача Рожок В.В., в якому просив розгляд справи проводити у його відсутність, в задоволенні позовних вимог просив відмовити, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування за судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов до наступного.

Судом встановлено, що з 01.08.2006 позивача ОСОБА_1 прийнято на роботу в спільне українсько - російське підприємство «Скормаг-Сервіс», в якому вона працювала на різних посадах, остання посада - юриста, з якої її було звільнено за власним бажанням 19.04.2024, на підставі ст. 38 КЗпП України, згідно наказу № 1 від 19.04.2024. (а.с. 134-136).

Під час перебування позивача на посаді юриста на наведеному підприємстві, 31.10.2023 директором ТОВ «СКОРМАГ-СЕРВІС» Рожком В.В. винесено наказ № 4 про зменшення ставки посадового окладу ОСОБА_1 до 0,1 ставки з 01.11.2023, згідно штатного розпису відповідно до тих обов`язків, які вона виконує. Зі змісту наведеного наказу вачається, що підставою для зменшення ставки посадового окладу стало: постійна фізична відсутність позивача на робочому місці з листопада 2022, небажання виконувати свої обов`язки у повному обсязі, навіть дистанційно, тяжка економічна ситуація на підприємстві та воєнний стан в Україні. (а.с. 20).

Центрально-Західним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці розглянуто запит від 02.07.2024 (вх. від 03.07.2024 № Р-26/ПІ/ЦЗ-24) щодо надання інформації стосовно проведення заходу державного нагляду (контролю) у ТОВ «Скормаг-Сервіс» та надано копії документів, що містять інформацію стосовно ОСОБА_1 (а.с. 15-17).

Згідно копії акту від 31.10.2024 «Про повідомлення зміни окладу», вбачається, що даний акт складений у присутності головного бухгалтера ОСОБА_2 та директора ТОВ «Скормаг-Сервіс» Рожка В.В. про повідомлення ОСОБА_1 телефонограмою за номером 380674332600, 31.10.2023, який вказаний у типовій формі № П-2, як її контактний номер, про зменшення посадового окладу до 0,1 ставки з 01.11.2023 у зв`язку з фізичною відсутністю на робочому місці з 01.11.2022 та виконанням своїх обов`язків не в повному обсязі навіть дистанційно. (а.с. 21).

В поясненні директора ТОВ «Скормаг-Сервіс» Рожка В.В від 19.06.2024 зазначається, що враховуючи те, що ОСОБА_1 з листопада 2022 року перебуває у Німеччині, були використані дані вказані ОСОБА_1 в типовій формі № П-2 засоби комунікації, а саме контактний телефон НОМЕР_2 , що належить підприємству ТОВ «Скормаг-Сервіс» і знаходиться у ОСОБА_1 у користуванні по сьогоднішній день, через який пересилали інформацію ОСОБА_1 (а.с.18-19).

Відповідно до табелю обліку використання робочого часу за звітній період з 01.11.2023 по 30.11.2023, ОСОБА_1 відпрацьовано за місяць 22 дні з яких всього 17,6 годин (а.с.36-37), за звітній період з 01.12.2023 по 31.12.2023, ОСОБА_1 відпрацьовано за місяць 21 день з яких всього 16,8 годин (а.с.47-48), за звітній період з 01.01.2024 по 31.01.2024, ОСОБА_1 відпрацьовано за місяць 23 дні з яких всього 18,4 годин (а.с.22-23), за звітній період з 01.02.2024 по 29.02.2024, ОСОБА_1 відпрацьовано за місяць 21 день з яких всього 16,8 годин (а.с.29-30), за звітній період з 01.03.2024 по 31.03.2024, ОСОБА_1 відпрацьовано за місяць 21 день з яких всього 16,8 годин (а.с.54-55), за звітній період з 01.04.2024 по 30.04.2024, ОСОБА_1 відпрацьовано за місяць 15 днів з яких всього 12 годин (а.с.43-44).

Згідно відомостей розподілу виплат ТОВ «Скормаг-Сервіс» ОСОБА_1 було перераховано заробітну плату за першу половину листопада 2023 в сумі 359 грн. 97, за другу половину листопада 2023 в сумі 299 грн. 98 (а.с. 38-42), за першу половину грудня 2023 в сумі 323 грн. 48, за другу половину грудня 2023 в сумі 432 грн. 16 (а.с.49-53), за першу половину січня 2024 в сумі 504 грн. 00, за другу половину січня 2024 в сумі 284 грн. 00 (а.с.24-28), за першу половину лютого 2024 в сумі 368 грн. 00, за другу половину лютого 2024 в сумі 420 грн. 00 (а.с. 31-35), за першу половину березня 2024 в сумі 429 грн. 33, за другу половину березня 2024 в сумі 358 грн. 67 (а.с.56-60), за квітень 2024 в сумі 54 160 грн. 78 (а.с.45-46).

Відповідно до довідки про нараховані суми за невикористану відпустку до Наказу № 1 від 19.04.2024 ОСОБА_1 було виплачено суму компенсації за невикористану відпустку в сумі 66 735,03 за 520 днів: основна відпустка 380 днів (період роботи з 01.08.2006 по 28.03.2008, з 22.01.2011 по 19.04.2024 та додаткова соціальна 140 днів за період з 2011 по 2024) за період роботи з 25.01.2010 по 19.04.2024 (а.с.61).

Зі змісту копії акту Центрально-Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № ЦЗ/ВН/13102/196 від 19.06.2024 вбачається, що за результатами перевірки ТОВ «Скормаг-Сервіс» зафіксовано відсутність порушення вимог законодавства. (а.с. 98-102).

Частиною 1статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, лише порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частин третьої, четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.

Зміною істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, викликаною змінами в організації виробництва і праці, визнається раціоналізація робочих місць, уведення нових форм організації праці, у тому числі перехід на бригадну форму організації праці, і впровадження передових методів.

Аналіз частини третьої статті 32 КЗпП України свідчить про те, що під змінами в організації виробництва і праці слід розуміти об`єктивно необхідні дії власника або уповноваженого ним органу, обумовлені, за загальним правилом, впровадженням нової техніки, нових технологій, вдосконаленням структури підприємства, установи, організації, режиму робочого часу, управлінської діяльності, що спрямовані на підвищення продуктивності праці, поліпшення економічних і соціальних показників, створення безпечних умов праці, поліпшення її санітарно-гігієнічних умов.

У цій правовій нормі йдеться про такі зміни, які викликані об`єктивними причинами на виробництві і стосуються не одного працівника, а цілого підприємства або принаймні структурного підрозділу. Такі зміни законодавець розглядає як самостійне правове явище, що має особливий правовий статус, спеціальний порядок їх проведення.

У свою чергу, постійна фізична відсутність на робочому місці позивача, небажання виконувати свої обов`язки у повному обсязі (в тому числі дистанційно), тяжка економічна ситуація на підприємстві та воєнний стан, не може бути визнано зміною в організації виробництва та праці, але наявність таких обставин може спричинити раціоналізацію робочих місць, що визнається зміною істотних умов праці.

Якщо зміна істотних умов праці проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці на підприємстві, в установі, організації, то така зміна з урахуванням конкретних обставин може бути визнана судом неправомірною з покладенням на власника або уповноважений ним орган обов`язку поновити працівникові попередні умови праці.

Згідно з частиною другою статті 3 Закону України від 15 березня 2022 року № 2136-ІХ "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.

У постановах Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 601/1513/18 (провадження № 61-2741св19), від 02 жовтня 2019 року у справі № 752/346/18 (провадження № 61-13072св19) вказано, що при зміні істотних умов праці посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - система та розмір оплати праці, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад без зміни трудової функції, тощо, тобто зміни, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується. Зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці.

У постанові Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 317/4223/16-ц (провадження № 61-24793св18) зазначено, що зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Проведення заходів щодо зміни організації виробництва і праці - це виключне повноваження власника і суд не вправі обговорювати та вирішувати питання про доцільність змін в організації виробництва і праці.

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частин першої, другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, встановивши, що зміни, про які йшлося в наказі відповідача від 31 жовтня 2023 року №4 «Про зменшення ставки посадового окладу», стосуються лише одного працівника - ОСОБА_1 , а не відповідного товариства (його структурного підрозділу), суд встановив відсутність підстав для констатації, що зміна істотних умова праці для позивача відбулась у зв`язку зі змінами в організації виробництва та праці на підприємстві відповідача.

З огляду на викладене суд приходить до висновку, що зміна істотних умов праці для позивача, яка була проведена згідно з наказом від 31.10.2023 за №4, була проведена не у зв`язку зі зміною в організації виробництва і праці названого товариства, у зв`язку з чим оспорюваний наказ є необґрунтованим та протиправним.

Разом з цим суд звертає увагу на наступне.

В матеріалах справи міститься заява позивача про поновлення строку на звернення до суду за захистом своїх прав, яке мотивовано тим, що остання фактично була ознайомлена зі змістом оспорюваного наказу 09.07.2024, у зв`язку з чим строк на звернення до суду з даним позовом, на думку позивача, не пропущено. Разом з цим, посилаючись на введення на території України режиму воєнного стану та беручи до уваги п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, просить визнати поважними причини пропуску строку для звернення до суду за захистом прав та законних інтересів та поновити такий строк.

Статтею 257 ЦК України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. А статтею 261 цього ж кодексу встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Наслідками пропущення строку позовної давності є відмова у задоволенні позову (стаття 267 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю в три роки. Згідно з приписами ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч.1 ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Стаття 234 КЗпП України не визначає переліку причин для поновлення строку та їх поважність визначається судом у кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи. При цьому очевидно, що як поважні причини пропуску строку, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали істотні труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами.

Судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, які беруть участь у справі. Поновлення строку без доведеності поважності причин не забезпечило б рівноваги між інтересами сторін та правової визначеності у цивільних відносинах, які є складовими принципу верховенства права, проголошеного ст.8 Конституції України.

Перевірка дотримання вимог закону щодо строків звернення до суду за вирішенням трудового спору здійснюється судом за принципом «ex officio», незалежно від того, чи заявляє відповідач про пропуск позивачем строку звернення до суду, на відміну від застосування позовної давності при вирішені судом цивільного спору, коли застосування позовної давності судом здійснюється тільки за заявою сторони у спорі.

Тому суд, перевіряючи факт додержання позивачем вимог ч. 1. ст. 233 КЗпП України, щодо строку звернення до суду для вирішення трудового спору зазначає, що згідно акту від 31.10.2023 про повідомлення зміни окладу, ОСОБА_1 було доведено до відома зміст наказу № 4 від 31.10.2023 «Про зменшення ставки посадового окладу ОСОБА_1 » за єдиним наявним у картці форми П 2 номером телефону.

Поряд з цим суд констатує, що позивач щонайпізніше про зменшення її окладу дізналась (могла та повинна була дізнатись), коли вона отримала заробітну плату за першу та другу половину листопада 2023 року у розмірі, який відповідає 0,1 ставці її посадового окладу. Саме такий розмір заробітної плати ОСОБА_1 вперше отримала за період з 01.11.2023 по 30.11.2023, про що свідчать табелі обліку використаного робочого часу за листопад 2023 року, згідно з якими заробітна плата нарахована та виплачена ОСОБА_1 відповідно до годин облікових в табелях обліку робочого часу. Тому саме з дня, коли позивач вперше отримала заробітну плату у розмірі, який відповідає 0,1 ставці її посадового окладу остання дізналась про порушення свого права та повинна була звернутись із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк.

Отже судом встановлено, що про існування оспорюваного наказу позивач достеменно знала в день отримання заробітної плати в розмірі 0,1 ставки посадового окладу (тобто в кінці листопада 2023 року), відтак суд вважає, що позивач пропустила строк на звернення до суду безпідставно. Доводи позивача про причини пропуску строку на звернення до суду з відповідним позовом суд до уваги не приймає, оскільки п.19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, не стосуються строків встановлених ст. 233 КЗпП. Інших поважних причин пропуску строку, які б позбавили позивача можливості подати заяву у визначений законом строк, які були об`єктивно непереборними, не залежали від її волі і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або істотно ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк, позивач суду не навела, а тому строк звернення до суду для захисту судом її права з приводу оскарження спірного наказу пропущено, та суд не встановив підстав для його поновлення.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, те, що суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову, судові витрати позивача не підлягають відшкодуванню.

Також суд зазначає, що ухвалення рішення суду відбулось за відсутності учасників справи. Відповідно до положення ч.ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На відповідне застосування вказаних положень також звернула увагу Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в постанові від 5 вересня 2022 року в справі №1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 32, 36, 50, 56, 103, 233 КЗпП України, ст. 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 77, 81, 259, 268 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СКОРМАГ-СЕРВІС» про визнання незаконним та скасування наказу про зменшення ставки посадового окладу - відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СКОРМАГ-СЕРВІС», код ЄДРПОУ 23061487, місцезнаходження: м. Вінниця, просп. Юності, буд. 16.

Суддя: