Ухвала

від 07.02.2025 по справі 320/45873/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

07 лютого 2025 року справа № 320/45873/24

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Діски А. Б., розглянувши клопотання представника позивача про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Громадської організації «СОЮЗ ПІДПРИЄМЦІВ УКРАЇНИ» до Київської міської ради, треті особи - Державна регуляторна служба України, Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Громадська організація «СОЮЗ ПІДПРИЄМЦІВ УКРАЇНИ» звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Київської міської ради, в якому просить:

- скасувати рішення Київської міської ради № 915/8881 від 13.06.2024 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради».

Ухвалою суду від 20.12.2024 відкрито провадження у справі, розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче судове засідання на 17.02.2025 о 10:00 год.

06.02.2025 судом було зареєстровано по справі заяву представника ГО «Союз підприємців України» про забезпечення позову, в якій просить:

- зупинити дію рішення Київської міської ради від 13.06.2024 № 915/8881 «Про затвердження Положення про тимчасове користування окремими елементами благоустрою комунальної власності для розміщення тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення, та внесення змін до деяких рішень Київської міської ради» в частині демонтажу тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, термін дії договорів щодо пайової участі в утриманні об?єкта благоустрою та паспортів прив?язки тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у яких закінчився.

- заборонити Київській міській раді, із залученням Департаменту територіального контролю міста Києва чи інших осіб проводити демонтаж тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, термін дії договорів щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та паспортів прив?язки тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у яких закінчився.

Заява мотивована тим, що внаслідок вищевказаного демонтажу конструкції тимчасових споруд можуть бути пошкоджені. Також примусовий демонтаж тимчасових споруд, їх транспортування, тривале зберігання без експлуатації, може негативно вплинути на стан відповідної тимчасової споруди, або навіть призведе до її повного чи часткового руйнування. Крім того, у разі демонтажу тимчасових споруд та у разі задоволення наших позовних вимог, суб`єкти господарювання повинні будуть витратити додаткові зусилля, час та кошти для повернення тимчасової споруди на попереднє місце з приведенням їх у належний стан для ведення підприємницької діяльності.

Відтак, на думку ГО «Союз підприємців України», роботи з демонтажу тимчасових споруд суб`єктів господарювання, відновлення яких після проведення відповідних робіт може ускладнитись та потребуватиме значних зусиль та витрат, порушать права та інтереси цих суб`єктів господарювання.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову розглянуто судом без повідомлення учасників справи.

Перевіривши доводи заяви про забезпечення позову письмовими доказами, суд дійшов висновку, що така заява не підлягає задоволенню з наступних мотивів і підстав.

Приписами ч.ч. 1, 2,4 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, або захист цих прав та інтересів стане неможливим чи для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, суд може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову шляхом заборони вчиняти певні дії.

В розумінні наведеної норми Закону, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності ускладнення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

За своєю суттю інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього судового захисту. Метою його запровадження є гарантування виконання рішення суду у випадку задоволення позову за існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів до забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Необґрунтоване вжиття заходів забезпечення позову може призвести до правових ускладнень, значно більших, ніж ті, яким вдалося б запобігти, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Крім того, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними.

Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 року № 2 «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» висвітлено позицію щодо вжиття заходів забезпечення позову в адміністративних справах, зокрема, зазначено, що судам необхідно враховувати, що, згідно з частинами третьою та четвертою статті 117 КАС України, забезпечення позову в адміністративних справах допускається лише у двох формах: зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень чи його окремих положень, що оскаржуються; заборони вчиняти певні дії. В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Вказаний інститут є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, при розгляді клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову суд повинен дати оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з врахуванням: розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення позову забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; наявності зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Судом враховується правова позиція Європейського суду з прав людини, викладена в рішенні від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України», в якому Суд зазначив, що судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються.

У справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

Крім того, у рішенні від 09.01.2007 у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Суд зазначає, що при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Отже, вирішуючи питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд має пересвідчитись, що надані докази та доводи позивача переконливо свідчать про наявність підстав для забезпечення позову.

В той же час, матеріали справи таких доказів не містять.

Заявником у поданому клопотанні про вжиття заходів забезпечення позову не визначені конкретні підстави для вжиття заходів забезпечення позову, які викладені у ст.ст. 150, 151 КАС України.

Також представником ГО «Союз підприємців України» не надано доказів того, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або не можливо буде поновити порушені, оспорювані права, інтереси саме ГО «Союз підприємців України», за захистом яких вона звернулась до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що фактичними підставами для застосування заходів забезпечення позову у даному випадку представником заявника визначені ті обставини, що примусовий демонтаж конструкцій тимчасових споруд неминуче призведе до псування елементів конструкції, тривале зберігання без експлуатації може негативно вплинути на стан відповідної тимчасової споруди та суб`єкти господарювання зазнають збитків через повторне їх встановлення.

Проте, вказані обставини не є підставою для забезпечення позову, згідно вимог ст. 150 КАС України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що наведені доводи заявника є лише припущеннями. Громадською організацією «Союз підприємців України» до заяви про забезпечення позову, станом на час звернення з такою заявою, не додано жодного доказу на підтвердження необхідності застосування судом заходів забезпечення позову, зазначених у заяві та що відповідачем вживаються заходи щодо реалізації положень оскаржуваного рішення що становить загрозу майну позивача.

Також, суд зазначає, що заявником не визначено, в чому полягає за наведених обставин саме істотне ускладнення чи неможливість виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів саме Громадської організації «Союз підприємців України», за захистом яких звернувся її представник, що за п. 1 ч. 1 ст. 150 КАС України є підставою для застосування заходів забезпечення позову.

Також суд зазначає, що такий захід забезпечення позову, як заборона Київській міській раді та Департаменту територіального контролю міста Києва чи іншим особам проводити демонтаж тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, термін дії договорів щодо пайової участі в утриманні об`єкта благоустрою та паспортів прив`язки тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності у яких закінчився є не співмірним видом забезпечення позову із позовними вимогами, що заявлені в адміністративному позові.

Так, звернувшись із позовною заявою до суду Громадська організація «Союз підприємців України» просила скасувати рішення Київської міської ради № 915/8881 від 13.06.2024.

В свою чергу, у заяві про забезпечення позову окрім зупинення дії такого рішення ГО «Союз підприємців України» також фактично просить заборонити відповідачу та іншим особам проводити роботи з демонтажу тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності третіх осіб, не на підставі вказаного рішення, а за будь-яких підстав.

Вказані обставини свідчать про неспівмірність заявленого заходу забезпечення позовним вимогам, які заявлені позивачем.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги те, що матеріали заяви про забезпечення позову не свідчать про очевидність протиправності рішень (дій), наявність небезпеки заподіяння істотної шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, суд дійшов до висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

у х в а л и в:

У задоволенні заяви Громадської організації «СОЮЗ ПІДПРИЄМЦІВ УКРАЇНИ» про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду в п`ятнадцятиденний строк з дня складання ухвали.

Суддя Діска А.Б.