Рішення

від 03.02.2025 по справі 380/21022/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2025 рокусправа № 380/21022/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Кисильової О.Й.,

за участю:

секретаря судового засідання - Фінканін М.С.,

представника позивача Соколовського І.О.,

представника відповідача Стецюренка І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левітрейд" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Левітрейд" (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці ДМС від 23.07.2024 № UA209000202441;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці ДМС від 23.07.2024 № UA209000202442;

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що у період з червня 2019 року по вересень 2022 року позивач ввозив на митну територію України у митному режимі імпорту шоколад з вмістом какао, готові харчові продукти з вмістом какао, а також кондитерські вироби (експортер "Europraline S.L" (Іспанія)).

Ввезені товари були задекларовані позивачем із застосуванням преференції "Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС" за кодом 410, що надало декларанту право нарахувати та сплатити ввізне мито за преференційними ставками від митної вартості відповідно до норм пункту 1 статті 29, статті 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, статті 15 Доповнення 1 "Підтвердження походження" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

У червні 2024 року Львівська митниця провела документальну невиїзну перевірку дотримання ТОВ "Левітрейд" вимог законодавства України з питань митної справи щодо обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, за результатами якої 04.07.2024 складений Акт № 13/24/7.4-19/40286794. На підставі вказаного Акту перевірки відповідач 23.07.2024 прийняв оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими позивачеві збільшена сума грошового зобов`язання з ввізного мита, податку на додану вартість, а також застосовані штрафні санкції.

Позивач стверджує, що на підтвердження преференційного походження імпортованого товару у кожному випадку подавав разом з митними деклараціями до митного оформлення сертифікати EUR.1 та декларації-інвойси, як того вимагає стаття 266 Митного кодексу України, які були прийняті відповідачем без зауважень, тобто визнані відповідачем автентичними. Матеріали перевірки не містять належних та допустимих доказів порушення позивачем Угоди про асоціацію чи Регіональної конвенції Пан-Євро-Мед.

З урахуванням наведеного, позивач зауважує, що висновки, викладені відповідачем у Акті перевірки є суперечливими та грунтуються на документах, складених на іноземній мові, зміст яких не був досліджений відповідачем у передбачений законом спосіб, а підстави для застосування штрафних санкцій митним органом не доведені.

Також наголошує, що під час призначення документальної невиїзної перевірки та під час її проведення відповідач порушив вимоги ст. ст. 345, 351, 354 Митного кодексу України та ст. ст. 109, 112 Податкового кодексу України, а висновки, викладені у Акті від 04.07.2024 не відповідають вимогам ст. ст. 16, 21, 32, 34 Регіональної конвенції Пан-Євро-Мед та ст. ст. 17, 33 Протоколу І Угоди про Асоціацію.

Із наведених підстав, просить суд скасувати оспорювані ППР.

Ухвалою від 16.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначене на 12.11.2024 о 14:00 год.

31.10.2024 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що документальна перевірка ТОВ "Левітрейд" проведена Львівською митницею відповідно до вимог законодавства України із урахуванням всіх обставин та детальним дослідженням усіх наданих позивачем документів. За результатами перевірки складений Акт перевірки від 04.07.2024 № 13/24/7.4-19/40286794, на підставі якого винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відтак, Львівська митниця стверджує, що спірні ППР прийняті з дотриманням вимог чинного законодавства та не підлягають скасуванню, а тому просить у задоволенні позову відмовити.

12.11.2024 позивач надіслав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що відповідач не спростував доводи позивача, наведені у позовній заяві, а фактично цитує зміст Акту від 04.07.2024 за результатами документальної невиїзної перевірки ТОВ "Левітрейд". Відповідач не заперечує відсутності на момент проведення перевірки та засвідчення її результатів перекладів листів уповноваженого органу Королівства Іспанії на іноземній мові, які слугували підставою для складення оскаржуваних рішень, у той же час не обґрунтовує, у який спосіб відповідачем досліджений під час проведення перевірки зміст таких документів.

Вважає, що доводи, викладені у відзиві, жодним чином не вказують на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог, що викладені у позовній заяві.

Протокольною ухвалою від 12.11.2024 підготовче засідання відкладене на 12.12.2024 о 14:00 год.

Протокольною ухвалою від 12.12.2024 у підготовчому засіданні оголошена перерва до 08.01.2025 о 14:00 год.

Ухвалою від 08.01.2025 задоволено клопотання ТОВ "Левітрейд" про виклик у судове засідання в якості свідків головних державних інспекторів відділу проведення перевірок управління проведення митного аудиту Львівської митниці Михальцевич Ларису Ярославівну та Багрія Ярослава Богдановича. Закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2025 о 14:00 год.

Протокольною ухвалою від 27.01.2025 у судовому засіданні оголошена перерва до 03.02.2025 о 13:30 год.

У судовому засіданні 03.02.2025 представник позивача просив позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судовому засіданні 03.02.2025 заперечив проти задоволення позову з підстав, наведених у відзиві на позов.

03.02.2025 у судовому засіданні проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Розглянувши наявні у справі документи, оцінивши надані сторонами докази, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Левітрейд" (код ЄДРПОУ 40286794) зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 19.02.2016.

Видами діяльності ТОВ "Левітрейд" за КВЕД 46.31 є: 46.31 - Оптова торгівля фруктами й овочами (основний); 26.34 - Оптова торгівля напоями; 46.35 - Оптова торгівля тютюновими виробами; 46.36 - Оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами та інші.

З червня 2019 року по вересень 2022 року ТОВ "Левітрейд" ввозило на митну територію України у митному режимі імпорту товар - шоколад з вмістом какао, готові харчові продукти з вмістом какао, а також кондитерські вироби, білий шоколад, що підтверджується оформленими митними деклараціями:

- від 03.06.2019 № UA209180/2019/036008;

- від 06.09.2019 № UA209140/2019/178002;

- від 30.10.2019 № UA209180/2019/071983;

- від 28.12.2019 № UA209170/20l9/706058;

- від 13.03.2020 № UA209170/2020/015252;

- від 16.06.2020 № UA209l70/2020/040189;

- від 20.07.2020 № UA209l70/2020/050525;

- від 29.09.2020 № UA209170/2020/071558;

- від 23.11.2020 № UA209170/2020/088871;

- від 04.02.2021 № UA209170/2021/007691;

- від 13.03.2021 № UA209170/202l/019148;

- від 13.03.2021 № UA209l70/202l/019151;

- від 06.05.2021 № UA209170/2021/034801;

- від 14.07.2021 № UA209170/2021/0055212;

- від 03.09.2021 № UA209170/2021/069218;

- від 11.10.2021 № UA209170/2021/079872;

- від 19.01.2022 № UA209170/2022/003044;

- від 22.09.2022 № UA209170/2022/073690

Зі змісту графи 2 вище зазначених декларацій вбачається, що відправником товару (експортером) виступала компанія "Europraline S.L" (Іспанія), а одержувачем згідно графи 8 ТОВ "Левітрейд".

Відповідач не заперечив того факту, що на момент подання позивачем наведених вище декларацій з метою митного оформлення товару у митного органу не було зауважень з приводу порядку оформлення вказаного товару та до поданих товаросупровідних документів.

У свою чергу, сторонами не заперечується той факт, що товари за вище зазначеними деклараціями були задекларовані із застосуванням преференції "Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС" за кодом 410 і, як наслідок, з нарахуванням та сплатою ТОВ "Левітрейд" ввізного мита за преференційними ставками від митної вартості у рамках дії норм пункту 1 статті 29, статті 26 глави 1 розділу ІV Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами членами, статті 15 Доповнення 1 "Підтвердження походження" до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (далі - Угода про асоціацію, Регіональна конвенція Пан-Євро-Мед).

У період з 17.06.2024 по 21.06.2024 на підставі наказу Львівської митниці від 11.06.2024 № 183 головними державними інспекторами відділу проведення перевірок управління проведення митного аудиту Львівської митниці Михальцевич Ларисою Ярославівною та Багрієм Ярославом Богдановичем проведена документальна невиїзна перевірка дотримання ТОВ "Левітрейд" вимог законодавства України з питань митної справи.

За результатами перевірки 04.07.2024 Львівська митниця склала Акт № 13/24/7.4-19/40286794 "Про результати документальної виїзної перевірки дотримання ТОВ "Левітрейд" (ЄДРПОУ 40286794) вимог законодавства України з питань митної справи щодо обгрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування на митними деклараціями" (далі Акт № 13/24/7.4-19/40286794).

16.07.2024 ТОВ "Левітрейд" скерувало на адресу Львівської митниці ДМС письмові заперечення на Акт № 13/24/7.4-19/40286794, які отримані Львівською митницею 31.07.2024.

23.07.2024 Львівська митниця прийняла податкове повідомлення-рішення №UA209000202441, яким ТОВ "Левітрейд визначене грошове зобов`язання за платежем "мито на товари, що вводяться на територію України" у розмірі 945 448,53 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням у сумі 879 239, 50 грн та за штрафними санкціями у сумі 66 209,03 грн.

23.07.2024 Львівська митниця прийняла податкове повідомлення-рішення №UA209000202442, яким ТОВ "Левітрейд" визначене грошове зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 263 771,78 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням на суму 175 847, 85 грн та за штрафними санкціями на суму 87 923, 93 грн.

28.08.2024 ТОВ "Левітрейд" в особі адвоката Соколовського І.О. скерувало на адресу Держмитслужби України адміністративну скаргу на ППР від 23.07.2024.

Рішенням Держмитслужби України від 13.09.2024 скарга залишена без розгляду та повернута позивачеві.

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями, та вважаючи їх протиправними та такими, що суперечать поданим ТОВ "Левітрейд" документам та нормам чинного законодавства, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Надаючи оцінку позиціям сторін у справі, суд враховує наступні обставини та застосовуються такі правові норми.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Указана норма основного закону означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Митний кодекс України (далі МК України) визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (ч. 1 ст. 248 МК України).

Згідно з ч. 1 ст. 257 МК України декларування здійснюється шляхом подання за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до ч. 6 ст. 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 МК України, декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 41 МК України документами, що підтверджують країну походження товару, є сертифікат про походження товару або засвідчена декларація про походження товару, або декларація про походження товару, або сертифікат про регіональне найменування товару.

Країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Законом України № 1678-VII від 16.09.2014 Верховна Рада України ратифікувала Угоду від 27.06.2014 про асоціацію між Україною, з однієї сторони та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, якою, серед іншого, передбачено поглиблену та всеохоплюючу зону вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом (далі Угода про асоціацію від 27.06.2014).

Статтею 26 частини 1 глави 1 розділу IV Угоди про асоціацію від 27.06.2014 визначено, що положення цієї Глави застосовуються до торгівлі товарами, що походять з територій Сторін. Для цілей цієї Глави "походження" означає, що товар підпадає під правила походження, викладені в Протоколі I "Щодо визначення концепції походження товарів і методів адміністративного співробітництва" (далі - Протокол I).

Пункт 1 статті 2 розділу 2 Протоколу I встановлює, що з метою впровадження цієї Угоди наступні товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:

1. Товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;

2. Товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в ЄС відповідно до статті 6 цього Протоколу.

Відповідно до пункту 1 статті 16 розділу 5 Протоколу I товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів: (a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або (b) у випадках, вказаних у статті 22 (1) цього Протоколу, - декларація, що надалі іменуватиметься "декларацією інвойс", надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.

Процедуру видачі сертифіката з перевезення товару EUR.1 визначено статтею 17 розділу 5 "Підтвердження походження" Протоколу 1, за змістом якої сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Для цього експортер або його уповноважений представник має заповнити сертифікат з перевезення товару EUR.1, а також бланк заяви, зразок якої наведений у Додатку. Ці бланки мають бути заповнені однією з мов, якими складена ця Угода, і згідно з нормами законодавства країни експорту. Якщо їх заповнюють від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Опис товарів потрібно викласти у виділеній для цього комірці, не залишаючи вільних рядків. Якщо комірка заповнена не повністю, під останнім рядком опису потрібно накреслити горизонтальну лінію й перекреслити вільний залишок комірки.

Експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни-члена Європейського Союзу або України, якщо розглядувані товари можуть бути визнаними такими, що походять з Європейського Союзу або України, і задовольняють іншим умовам цього Протоколу.

Митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї статті. Вони, зокрема, повинні перевірити, чи заповнена комірка, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню. Сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами й переданий експортерові одразу ж після здійснення чи забезпечення фактичного експортування товару.

Декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу

Статтею 33 Протоколу І врегульовані питання щодо перевірки підтверджень походження. Так, пунктом 1 цієї статті встановлено, що подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.

З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку (п. 2 ст. 33 Протоколу I).

Перевірка має бути здійснена митними органами країни експорту. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними (п. 3 ст. 33 Протоколу І).

Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції (п. 6 ст. 33 Протоколу I).

Згідно з ч. 1, ч. 2, ч. 6 ст. 36 МК України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Положення цього Кодексу застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності

Отже, зі змісту наведених вище норм слідує, що у разі митного оформлення товару, який ввозиться з країн Європейського Союзу, платники мита та податків мають право скористатися тарифними преференціями, що передбачено Угодою про асоціацію. Проте, застосуванню таких пільг передує дотримання декларантом умов, з якими Угода та Протокол І пов`язують їх застосування.

За загальним правилом, при розмитненні товару декларант подає сертифікат перевезення товару EUR.1, за виключенням випадків, коли може бути подана декларація інвойс, а саме - у разі її складення затвердженим експортером або експортером на будь-яку партію товару, що походить з певної країни, сукупна вартість якого не перевищує 6 000 євро (постанова ВС від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22).

Так, на сторінці 13 абзац 3 Акту № 13/24/7.4-19/40286794 відповідач зазначив:

"…Проведеною документальною перевіркою, з урахуванням офіційно отриманої відповіді від уповноважених органів Королівства Іспанії про не підтвердження "преференційного походження товарів в рамках Доповнення І" встановлено обставини, що вищезазначений експортер не надав відповідні документи, які підтверджують преференційне походження товару, тому товар, що зазначений у сертифікатах з перевезення EUR.1 та у деклараціях про походження, складених уповноваженим експортером "Europraline S.L" на інвойсах не відповідає вимогам преференційного походження... ".

На сторінці 9 абзац 3 Акту № 13/24/7.4-19/40286794 зазначено наступне:

"…Враховуючи, що для вищезазначеного товару преференційне походження є визначальним для оподаткування, а інформація про преференційне походження у сертифікатах з перевезення товару EUR.1 та в деклараціях про походження, складених уповноваженим експортером "Europraline S.L" на інвойсах, виявилась непідтвердженою, тому звільнення від сплати ввізного мита на підставі Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, та Регіональної конвенції застосовано неправомірно…".

Так, суд встановив, що при оформленні вище перелічених митних декларацій позивачем були подані наступні сертифікати з перевезення EUR.1:

- від 27.05. 2019 № A0765021Т;

-від 30.08.2019 № А0765564Т;

-від 23.10.2019 № А0765883T;

-від 23.12.2019 № А0765799T;

-від 09.03.2020 № Al018431Т;

-від 23.09.2020 № А1026051Т;

-від 18.11.2020 № А1026007T;

-від 09.03.2021 № А1232003T;

-від 09.03.2021 № А1232004T;

-від 29.04.2021 № А1232042T;

-від 30.08.2021 № А1308920T;

-від 05.10.2021 № А1432505T;

-від 12.01.2022 № A1440766T.

Подання вищезазначених сертифікатів також підтверджується їх відображенням у графі 44 відповідних митних декларацій за кодом класифікатора документів 0954 "сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1".

Декларування преференційного походження імпортованого товару здійснювалося експортером товару "Europraline S.L" також у наступних інвойсах:

-від 18.05.2020 № FV20-5-00055;

-від 03.07.2020 № FV20-5-000069;

-від 19.01.2021 № FV21-5-00006;

-від 01.07.2021 № FV21-5-00098;

-від 05.09.2022 № FV22-5-00137.

Усі рахунки (інвойси) відображені у графі 44 відповідних митних декларацій за кодом класифікатора документів 7012 "декларація-інвойс, складена уповноваженим (схваленим) експортером".

Відповідач не заперечує той факт, що у кожному випадку позивач подавав разом з митними деклараціями до митного оформлення вищезазначені сертифікати EUR.1 та декларації-інвойси, видані експортером товару, компанією "Europraline S.L" (Іспанія).

Як зазначено на сторінці 8 абзац 8 Акту № 13/24/7.4-19/40286794, Державна митна служба України у кінці 2021 року направила на перевірку до уповноваженого органу Королівства Іспанії вище перелічені сертифікати з перевезення EUR.1, а також декларації про походження, складені уповноважим експортером "Europraline S.L" на вищезазначених інвойсах.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України, документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

На пункт 2 ч. 2 ст. 351 МК України покликається відповідач, як на підставу проведення перевірки у Акті Акту № 13/24/7.4-19/40286794.

Із долучених до матеріалів справи доказів суд встановив, що результати перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1 та декларацій походження Державна митна служба України скерувала Львівській митниці у вигляді трьох листів: від 11.10.2022; від 18.10. 2022 та від 30.06.2023, що зазначено також у п. 2.5. Акту № 13/24/7.4-19/40286794.

Так, зі змісту листа від 11.10.2022 вбачається, що у відповідь на звернення Львівської митниці ДМС від 19.08.2021 щодо перевірки декларацій про походження, складених на чотирьох рахунках FV21-5-00006, FV20-5-00055, FV20-5-00069, FV21-5-00098 Держмитслужба України надіслала Львівській митниці копію листа на іноземній мові "Exp. 32/22 198288/22" від 30.09.2022.

У листі ДМС України від 11.10.2022 також міститься застереження "походження товарів не підтверджено". До цього листа були долучені додатки на 7 аркушах, зі змісту 1 та 2 аркушів встановлено, що це двомовний документ, складений іспанською та англійською мовами. Переклад додатків 1-2 українською мовою відсутні.

Третій аркуш додатків - це лист Державної митної служби України англійською мовою, що також не містить перекладу українською мовою.

На аркушах 4-7 містяться копії рахунків FV21-5-00006, FV20-5-00055, FV20-5-00069, FV21-5-00098, виданих компанією "Europraline S.L" (Іспанія) також без перекладу українською мовою.

Відповідач не спростував обставин того, що ані на момент проведення перевірки, ані на момент засвідчення її результатів, переклад вищезазначених документів українською мовою не здійснювався.

Із аналізу листа ДМС України від 18.10.2022 вбачається, що у відповідь на звернення Львівської митниці від 19.08.2021 щодо перевірки десяти сертифікатів EUR.1 Держмитслужба України надіслала отриману від митного органу Королівства Іспанія копію листа "Exp.31/22 198229/22" від 30.09.2022. У цьому листі Держмитслужба України також зазначає, що "походження товарів не підтверджено". До листа долучені 24 аркуші додатків.

Зі змісту додатків 1-2 вбачається двомовний документ, складений іспанською та англійською мовами. Переклад вказаного документу українською мовою відсутній.

Третій аркуш додатків це лист Державної митної служби України англійською мовою, що також не містить перекладу українською мовою.

На аркушах 4-20 містяться копії сертифікатів EUR.1 без перекладу українською мовою.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків головні державні інспектори відділу проведення перевірок управління проведення митного аудиту Львівської митниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду повідомили, що під час перевірки не здійснювали переклад документів, які були складені іспанською та англійською мовами на українську мову ані на момент проведення перевірки, ані на момент засвідчення її результатів. Також зазначили, що не володіють ані англійською, ані іспанською мовами, не досліджували змісту сертифікатів EUR.1, а лише використовували примірний зразок сертифіката з перевезення товару EUR.1, передбачений Додатком ІІІа до Регіональної конвенції Пан-Євро-Мед, що складений українською мовою та співставляли зміст графи 14 із наданими сертифікатами EUR.1, що були долучені до листа ДМС України від 18.10.2022.

Суд відмічає, що лист ДМС України від 18.10.2022 не містить реквізитів сертифікатів, що були предметом перевірки.

Відтак, суд критично оцінює доводи відповідача про не підтвердження походження товарів, з огляду на відсутність перекладу українською мовою документів, що були складені на іноземній мові.

Крім того, зі змісту листа Державної митної служби України від 30.06.2023 вбачається, що у відповідь на звернення Львівської митниці від 30.08.2022 ДМС України направила Львівській митниці лист уповноваженого органу Іспанії від 02.06.2023 про результати перевірки сертифікатів з перевезення EUR.1 № А1308920Т, А1432502Т, А1440766Т та декларацій походження № FV-22-5-00097, FV22-5-00137. Окрім цього, лист містить посилання на результати перевірки інших сертифікатів, що не стосуються ані експортера "Europraline S.L", ані ТОВ "Левітрейд".

У свою чергу, жодних висновків про підтвердження чи не підтвердження походження товарів, автентичності чи достовірності вказаних документів лист від 30.06.2023 не містить.

Водночас, додатки 1-2 до листа складені іспанською та англійською мовами, що не містить ані підписів, ані печаток, без перекладу українською мовою.

На аркушах додатків 3-6 містяться копії сертифікатів EUR.1 без перекладу українською мовою. Копії декларацій походження № FV-22-5-00097, FV22-5-00137 взагалі не долучені до листа.

Допитані у судовому засіданні в якості свідків головні державні інспектори відділу проведення перевірок управління проведення митного аудиту Львівської митниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду пояснили, що вони не досліджували зміст декларацій походження № FV-22-5-00097, FV22-5-00137, не володіють іспанською та англійською мовами вільно, та не залучали перекладача під час проведення перевірки. На запитання суду, свідки не змогли пояснити, яким чином прийшли до висновку про не підтвердження походження товару, ввезеного за деклараціями походженнями № FV-22-5-00097, FV22-5-00137.

Варто відмітити, що декларація-інвойс № FV22-5-00137 від 05.09.2022 була подана ТОВ "Левітрейд" під кодом "0380" до вантажної митної декларації UA209170/2022/073690 від 22.09.2022 у якості підтвердження преференційного походження товару.

Отже, доводи відповідача про не підтвердження преференційного походження за деклараціями-інвойсами № FV-22-5-00097, FV22-5-00137 спростовані долученими до матеріалів справи доказами.

Суд не бере до уваги твердження відповідача про те, що англійська мова є мовою міжнародного спілкування, а тому у митного органу відсутній обов`язок здійснювати переклад документів, з огляду на таке.

Відповідачем не наведені норми законодавства, які передбачають право митного органу під час документальної невиїзної перевірки користуватись документами, складеними іноземною мовою, зокрема, англійською чи іспанською.

За правилами ч. 1 ст. 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 351 МК України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 352 МК України посадовими особами митних органів під час проведення перевірок можуть бути використані: отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення.

Із аналізу приписів статей 351, 352 МК України слідує, що призначення та проведення документальної невиїзної перевірки повинно здійснюватися на підставі документально підтверджених відомостей (інформації).

Відсутність належним чином виконаного перекладу документів, складених іноземною мовою, виключає можливість для митного органу пересвідчитись у документальному підтвердженні інформації та відомостей, що використовуються як на етапі призначення перевірки, так і при її проведенні.

Суд зауважує, що висновки митного органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листах уповноваженого органу Королівства Іспанія. Однак, ці листи не можна вважати належним доказом порушення позивачем митного законодавства, оскільки останнім до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію.

У відповідь на запит ТОВ "Левітрейд" щодо описуваної ситуації компанія "Europraline S.L" листом від 08.10.2024 повідомила, що видані сертифікати походження Євро-1 та декларації-інвойси є справжніми та достовірними та підтвердила їх видачу.

При цьому, суд наголошує, що в матеріалах перевірки відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Королівства Іспанія до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера. Тобто, відсутня інформація про звернення уповноваженого органу до експортера.

До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.03.2023 у справі №240/1963/22 та від 19.10.2022 у справі № 260/4347/20).

Також суд зауважує, що відповідач для призначення та проведення перевірки як підставу вказує листи уповноваженого органу Королівства Іспанія, які всупереч ст. 13 Закону України "Про міжнародне приватне право" не легалізовані, що унеможливлює підтвердження автентичності такого документа на предмет ідентифікації органу, що його видав та посадової особи, яка його підписала.

Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 14.09.2022 у справі № 380/1862/20 та від 04.10.2023 у справі № 380/2869/22.

Суд не бере до уваги надані відповідачем 11.12.2024 переклади листів № Exp.32/22 від 30.09.2022 року; № Exp.31/22 від 30.09. 2022 , № Exp.483/22 та 484/22 від 03.06.2023, а також наданий 12.12.2024 переклад сертифікату з перевезення товарів EUR.1 № 1026054Т від 23.09.2020, оскільки ці переклади здійснені з іспанської на українську мову, тобто частково, та виконані невставленою особою, дата здійснення перекладу невідома, натомість переклад містить печатку ТОВ "Міжнародні бізнес рішення" та підпис невстановленої особи. До перекладів не долучені документи, що підтверджують кваліфікацію (спеціалізацію) перекладача.

Відтак, подані відповідачем переклади листів не є належними доказами у розумінні приписів ч. 1 ст. 73 КАС України.

Щодо доводів позивача про незаконність застосування до нього штрафних санкцій, суд враховує таке.

Як вбачається зі змісту оскаржуваних ППР, відповідач застосував до позивача штрафні санкції на суму 66 209,03 грн за ППР № UA209000202441 від 23.07.2024 та на суму 87 923, 93 грн за ППР № UA209000202442 від 23.07.2024.

Відповідно до п. 109.1. ст. 109 ПК України, податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом.

Відповідно до абз. 2 п. 109.1. ст. 109 ПК України, діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Натомість, Акт № 13/24/7.4-19/40286794 не містить доведених обставин вчинення позивачем податкового правопорушення, як цього вимагає стаття 109 ПК України.

Відповідно до п. 109.3 ст. 109 ПК України, у випадках, визначених пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи.

Разом з тим, статтею ПК України чітко визначено поняття вини у податкових правовідносинах та покладають обов`язок її доведення на відповідача.

Відповідно до п. 112.1. ст. 112 ПК України, особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності.

Відповідно до п. 112.7 ст. 112 ПК України у разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи.

На сторінці 13 Акту № 13/24/7.4-19/40286794 відповідач дійшов такого висновку: "…Платником податків ТОВ "Левітрейд" при застосуванні преференційної ставки ввізного мита щодо товару, який імпортується з території ЄС відповідно до поданих сертифікатів з перевезення EUR.1 (перелічуються сертифікати) та декларацій про походження, складених уповноваженим експортером "Europraline S.L" на інвойсах (перелічені інвойси) створені умови щодо несплати митних платежів у повному обсязі та невиконання вимог, установлених Митним кодексом України, Податковим кодексом України, а також міжнародних договорів, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України…".

Відповідно до ст. 34 Регіональної конвенції Пан-Євро-Мед, стягнення повинні накладатися на кожну особу, що складає документ або спричиняє складання документу, який містить неправильну інформацію про мету здобуття преференційного режиму для товарів. Аналогічне положення міститься у ст.35 Угоди про асоціацію.

Відповідач не зазначив, у який спосіб позивач повинен був створити умови для несплати митних платежів, якщо документи на підтвердження преференційного походження надавав експортер, а не ТОВ "Левітрейд".

При цьому, відповідач в Акті № 13/24/7.4-19/40286794 підтверджує той факт, що відповідні сертифікати EUR.1. та інвойси надавалися позивачем на етапі митного оформлення товару.

На сторінці 13 Акту № 13/24/7.4-19/40286794 зазначено: "У даному випадку формальна наявність поданих до митного оформлення сертифікатів з перевезення EUR.1 (перелічуються сертифікати) та декларацій про походження, складених уповноваженим експортером "Europraline S.L" на інвойсах (перелічуються інвойси) за видачу яких несе відповідальність експортер "Europraline S.L" не є достатньою підставою для висновків про вчинення ТОВ "Левітрейд" всіх необхідних та залежних від нього дій для здійснення декларування преференційного походження ввезеного товару та отримання пільги тарифної преференції. Діючи добросовісно та застосовуючи тарифну преференцію за зниженим рівнем ставки ввізного мита, суб`єкт господарювання безсумнівно повинен переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами "преференційного походження" відповідно до положень вищезазначеної Регіональної конвенції, а не покладатись лише на відповідальність експортера за видачу сертифіката з перевезення EUR.1 та декларацій про походження, складених уповноваженим експортером".

Суд зауважує, що відповідач не вказує конкретні положення законодавства, які б покладали на позивача "обов`ззок переконатися, що поставлені експортером товари дійсно є товарами преференційного походження", зазначаючи, при цьому, що відповідальність за видачу сертифіката несе експортер, а не ТОВ "Левітрейд".

Допитані у судовому засіданні в якості свідків головні державні інспектори відділу проведення перевірок управління проведення митного аудиту Львівської митниці ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суду пояснили, що під час перевірки не з`ясовували чи наявний склад податкового правопорушення у діях позивача, а наявність вини вважали доведеною, виходячи з інформації про попередню документальну перевірку позивача, проведену ними у грудні 2021 року.

Натомість на сторінці 15 абзац 8 Акту № 13/24/7.4-19/40286794 відповідач дійшов такого висновку: "Вищенаведені факти підтверджують та доводять наявність вини ТОВ "Левітрейд" щодо порушення законодавства України. Зазначені порушення вчинені умисно, а також удавано. Підприємством цілеспрямовано створено умови, які не можуть мати іншої мети, крім, як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи".

Суд критично оцінює твердження відповідача про встановлення вини позивача у вчиненні податкового правопорушення з покликанням на встановлення такої вини при проведенні перевірки у 2021 році, оскільки у кожному випадку така вина встановлюється з урахуванням обставин господарської діяльності суб`єкта господарювання, які є предметом цієї перевірки.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 МК України, країна походження товару заявляється (декларується) митному органу шляхом зазначення назви країни походження товару та відомостей про документи, що підтверджують походження товару, у митній декларації, крім випадків, якщо обов`язкове подання оригіналу такого документа для цілей визначення країни походження товару передбачено законами України або міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. 8 ст. 41 МК України у разі якщо в документах про походження товару є розбіжності у відомостях про країну походження товару або митним органом встановлено інші відомості про країну походження товару, ніж ті, що зазначені в документах, декларант або уповноважена ним особа має право надати митному органу для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару додаткові відомості.

Відповідач не заперечує тих обставин, що під час митного оформлення товару митний орган не виявив розбіжностей та не встановив інших відомостей країну походження товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 МК України у разі виникнення сумнівів щодо дійсності документів про походження товару та/або правильності відомостей, що в них містяться, зокрема щодо відомостей про країну походження товару, митний орган може перевірити факт видачі сертифіката та/або його зміст на веб-сайті компетентного органу (організації), що видав сертифікат, або звернутися у паперовій або електронній формі до такого компетентного органу (організації) із запитом про проведення перевірки автентичності документа про походження товару та відповідності походження товару правилам походження, встановленим цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 266 МК України декларант зобов`язаний: 1) здійснити декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до порядку, встановленого цим Кодексом; 2) на вимогу митного органу пред`явити товари, транспортні засоби комерційного призначення для митного контролю і митного оформлення; 3) надати митному органу передбачені законодавством документи і відомості, необхідні для виконання митних формальностей; 4) у випадках, визначених цим Кодексом та Податковим кодексом України, сплатити митні платежі або забезпечити їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу; 5) у випадках, визначених цим Кодексом та іншими законами України, сплатити інші платежі, контроль за справлянням яких покладено на митні органи.

Водночас, положення міжнародних договорів, на які посилається відповідач, свідчать про експортера, як відповідальну особу за підтвердження заявленого походження товару, а не імпортера.

Відповідно до ч. 1. ст. 17 Протоколу І Угоди між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони сертифікат з перевезення товару EUR.1 має бути виданий митними органами країни експорту на письмову заяву експортера або, під відповідальність експортера, його уповноваженим представником.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Протоколу І Угоди про асоціацію, експортер, який подає заяву про видачу сертифіката з перевезення товару EUR.1, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту, у якій видається сертифікат з перевезення товару EUR.1, надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Протоколу І Угоди про асоціацію, експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу.

Стаття 33 Протоколу І Угоди про асоціацію "Перевірка підтверджень походження" також не містить жодних обов`язків для імпортера.

Аналогічні положення містяться в Регіональній конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження: ч. 1, ч. 3 ст. 16, ст. 21.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Угоди про асоціацію, митні органи, які видають сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, повинні вжити всіх необхідних заходів для перевірки статусу походження товарів, а також для виконання інших умов цієї Конвенції. Для цих цілей вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть доцільними. Ці органи також мають забезпечити правильне заповнення бланків, зазначених у пункті 2 цієї Статті. Вони зокрема повинні перевірити, чи заповнена графа, призначена для опису товарів, таким чином, щоб запобігти зловмисному дописуванню.

За правилами ч. 1 ст. 32 Угоди про асоціацію, подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обгрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.

Відповідно до ч. 5 ст. 32 Угоди про асоціацію, митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.

Відповідно до ст. 34 Угоди про асоціацію, стягнення повинні накладатися на кожну особу, що складає документ або спричиняє складання документу, який містить неправильну інформацію про мету здобуття преференційного режиму для товарів.

Отже, ані положення Угоди про асоціацію, ані положення Конвенції Пан-Євро-Мед не містять прямих обов`язків для імпортера, чи умов його відповідальності за дії, пов`язані із обов`язком підтвердження преференційного походження товару експортером.

Суд зауважує, що до митного оформлення позивачем долучені сертифікати EUR.1 та декларація-інвойс, які не є анульовані або визнані недійсними чи відкликані, також відсутні докази того, що вказані документи були підроблені або одержані незаконним шляхом.

Оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи не підтвердження під час розгляду справи обставин, якими контролюючий орган обґрунтовував свої твердження про порушення позивачем вимог Митного та Податкового кодексів України, а відтак й покладених в основу прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, заявлений позивачем позов є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією а законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, ураховуючи викладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у цій справі.

З огляду на викладене вище, суд задовольняє позовні вимоги ТОВ "Левітрейд" у повному обсязі.

Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.

Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 252 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 23.07.2024 № UA209000202441.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Львівської митниці від 23.07.2024 № UA209000202442.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (79007, м. Львів, вул. Костюшка Т., буд. 1; ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Левітрейд" (81146, Львівська обл., Львівський район, село Підберізці, вул. Галицька, буд. 12; ЄДРПОУ 40286794) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 18 138 (вісімнадцять тисяч сто тридцять вісім) грн 30 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07 лютого 2025 року.

СуддяКисильова Ольга Йосипівна