Рішення

від 03.02.2025 по справі 705/2397/24

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/2397/24

2/705/535/25 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2025 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Єщенко О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Остропольської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , поданим представником - адвокатом Коропом Олександром Валентиновичем, до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дмитрушківської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Короп О.В. звернувся до суду з позовом, в інтересах ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дмитрушківської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та просив: позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1211 грн 20 коп.

В обґрунтування позову зазначено, що 09 вересня 2011 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб. Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2017 у справі № 705/4021/17 розірвано шлюб між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 .

За час спільного проживання та перебування у шлюбі в останніх народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Після розлучення дитина залишилася проживати разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її повному утриманні.

Відповідач у цій справі є батьком малолітньої ОСОБА_3 , проте він самоусунувся від виховання дитини та ухиляється від виконання батьківських обов`язків, не виявляє турботи щодо своєї доньки, не бере участі у вихованні дитини, не провідує доньку, не цікавиться здоров`ям дитини, успіхами у навчанні, морально та матеріально не підтримує дитину. Всі ці обставини стали підставою звернення до суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 .

Відповідач з квітня 2013 року залишив доньку проживати з позивачем. Після чого, позивач ОСОБА_1 змушена була звернутись до суду про стягнення аліментів з відповідача, оскільки як батько ОСОБА_2 добровільно не надавав дитині ні фінансової, ні матеріальної допомоги. Відповідно до рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2015 у справі № 705/3657/15-ц було встановлено стягувати аліменти з відповідача на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі 600 грн до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки про отримання аліментів від 04.03.2024 № 25608/8 відділу ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) ОСОБА_1 отримувала аліменти від ОСОБА_2 згідно з виконавчим листом № 705/3657/15-ц 2/705/1375/15 від 27.09.2016 в розмірі 600 грн. Аліменти увесь цей час виплачувала бабуся дитини ОСОБА_4 - мати батька ОСОБА_2 . Але в подальшому, у зв`язку із змінами в законодавстві, сума аліментів збільшувалася, з 2024 року мінімальна сума становила 1598 грн, тому на прохання бабусі, у зв`язку із неможливістю нею в подальшому виплачувати замість батька дитини зазначену суму аліментів, позивачем було написано заяву до виконавчої служби про відмову від стягнення аліментів та 15.02.2024 виконавче провадження завершено у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» на підставі письмової заяви стягувача.

Відповідач з 2017 року виїхав за кордон в росію. Де на даний час проживає і знаходиться, невідомо. Перебуваючи весь цей час за кордоном, відповідач не брав жодної участі у вихованні дитини, не телефонував, з донькою не зустрічався, спілкування не підтримує, уваги не приділяє. Відповідач ніяким чином не піклується про дитину, не проявляє заінтересованості в її подальшій долі, не цікавиться успіхами ОСОБА_3 , станом здоров`я, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчанням, підготовкою до самостійного життя, не спілкується з дитиною.

Відповідач покладених законом на батьків обов`язків не виконує, не бере педагогічної, матеріальної, грошової, посильної трудової або будь-якої іншої участі у вихованні доньки. Всі питання щодо виховання вирішуються позивачем самостійно без участі та підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному утриманні позивача.

ОСОБА_2 ухиляється від виконання встановлених законом батьківських обов`язків по вихованню своєї дитини, не проявляє жодного інтересу до неї та не піклується про неї, тому є підстави для позбавлення батьківських прав щодо доньки ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_5 у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався.

Представник третьої особи ОСОБА_6 у судове засідання не з`явилася, 30.01.2025 подала до суду заяву, в якій просила слухати справу у відсутність представника органу опіки та піклування. Зазначила, що підтримує позовні вимоги повністю та просить суд їх задовольнити.

Свідок ОСОБА_7 у судовому засіданні вказала, що вона проживає по сусідству із ОСОБА_1 протягом близько 20 років. Її чоловіка ОСОБА_2 дуже давно бачила, мабуть з років 10 тому, пам`ятає його ще молодим, коли донька ОСОБА_1 була зовсім маленькою. Якби зараз побачила, то мабуть би не впізнала. Ніколи не бачила та не чула, щоб донька ОСОБА_3 згадувала про батька. Казали, що він десь поїхав.

У судовому засіданні була вислухана ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка пояснила, що вона проживає з мамою та бабусею. Батька вона не пам`ятає, оскільки їй було близько 1,5 року, як він десь поїхав, і за 10 років він ні разу не приїхав та не подзвонив. ОСОБА_2 не надає їй ніякої допомоги чи підтримки. Вона взагалі не вважає його батьком, батька їй замінив її рідний дядько. Не заперечувала проти позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Вислухавши позивача та її представника, свідка ОСОБА_7 , з`ясувавши думку дитини ОСОБА_3 , дослідивши письмові докази, суд встановив такі факти, відповідні їм правовідносини та дійшов таких висновків.

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 29.03.2012 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Умані Уманського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Її батьком записаний ОСОБА_2 , а матір`ю - ОСОБА_1 .

Згідно з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 02.11.2017 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Відповідно до довідки Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 26 лютого 2024 року № 15-05/20 ОСОБА_1 зареєстрована та проживає в АДРЕСА_1 та склад її сім`ї: дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 20.07.2015 вирішено стягувати із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , щомісячно в розмірі 600 грн, починаючи з 07 липня 2015 року, до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до довідки про отримання аліментів від 04.03.2024 № 25608/8 відділу ДВС у м. Умані Уманського району Черкаської області ЦМУ МЮ (м. Київ) Загорська Н.В. отримувала аліменти від ОСОБА_2 згідно з виконавчим листом № 705/3657/15 ц 2/705/1375/15 від 27.09.2016 в розмірі 600 грн щомісячно, починаючи з 07.07.2015 і до повноліття дитини. В межах виконавчого провадження № НОМЕР_4 аліментна плата здійснювалася систематично по лютий 2024 року включно, заборгованість відсутня. 15.02.2024 виконавче провадження завершено у відповідності до п. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» згідно заяви стягувача.

Згідно з характеристикою учениця 6-б класу Дмитрушківського ліцею Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 характеризується позитивно. Мати ОСОБА_1 приділяє належну увагу вихованню доньки. Систематично відвідує школу, цікавиться успіхами ОСОБА_3 . Бере активну участь у житті класу та школи. За період перебування учениці в ЗЗСО батько участі в освітньому процесі не брав.

Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов від 15.03.2024, складеного старостою Пугачівського старостинського округу Жовтоног Н.Д. та головним спеціалістом служби у справах дітей Бондаренко І.П. на підставі заяви ОСОБА_1 з метою позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , проведено обстеження житлово-побутових умов за адресою: АДРЕСА_1 . За результатами обстежень умов проживання малолітньої ОСОБА_3 з`ясовано, що в будинку створені належні умови для її утримання та навчання, вона разом з мамою проживає в окремій кімнаті, має своє особисте ліжко, письмовий стіл, комп`ютер, мобільний телефон, порушень санітарно-гігієнічних норм не виявлено, дитина забезпечена калорійним харчуванням, одягом та взуттям по сезону та має все необхідне для розвитку.

Згідно з висновком органу опіки і піклування виконавчого комітету Дмитрушківської сільської ради Уманського району Черкаської області від 18.06.2024 № 176/02-16 орган опіки і піклування вважає позбавлення батьківських прав гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 доцільним та таким, що відповідає інтересам дитини.

Судом встановлено, що відповідач у справі ОСОБА_2 проживає окремо від доньки, участі у вихованні, розвитку, утриманні дитини не бере; не цікавиться її здоров`ям, моральним та духовним розвитком.

Вирішуючи позовні вимоги про позбавлення батьківських прав, суд керується таким.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини.

На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст. 165 Сімейного кодексу України право звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інших заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природнім середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Крім цього, відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

У силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).

Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини.

Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.

Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.

Згідно з частинами 1-4 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Процедура, підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав передбачені нормами Сімейного кодексу України (статті 164-167).

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно зі ст. 166 Сімейного кодексу України позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батьків, так і для дитини.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Окрім цього, системний аналіз норм сімейного права дає підстави вважати, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не дають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Врахування обставин, які підпадають під визначення дій особи, як «ухилення від виконання батьківських обов`язків» не вичерпуються наведеним вище переліком і підлягають розширеному тлумаченню залежно від особливостей кожної конкретної ситуації.

На підставі наведеного вище, оцінивши зібрані у справі докази, суд вважає встановленим, що відповідач не проявляє жодного інтересу до дитини та не опікується нею, не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, взагалі не спілкується з дитиною, не дає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляє інтересу до її внутрішнього світу, що у повній мірі свідчить про ухилення ОСОБА_2 від виконання встановлених законом батьківських обов`язків стосовно своєї доньки, і це його усвідомлена позиція, тому є підстави для задоволення позову та позбавлення його батьківських прав.

При цьому суд усвідомлює, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, водночас вважає, що у даному випадку він є виправданим. Адже зібрані та досліджені докази підтверджують ухилення відповідача від виконання визначених чинним законодавством батьківських обов`язків та небажання їх виконувати.

Судові витрати підлягають стягненню з відповідача в порядку ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 11, 12, 13, 82, 258, 259, 263-265, 268, 272 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 1211 грн 20 коп.

Роз`яснити, що мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни поведінки особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги.

Учасник справи, якому копія рішення суду не була вручена у день його складення, має право подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ; остання відома адреса проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Третя особа: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Дмитрушківської сільської ради; вул. Петропавлівська, 19, с. Дмитрушки, Уманський район, Черкаська область, 20332, ЄДРПОУ 04410344.

Суддя О.І.Єщенко