Рішення

від 10.02.2025 по справі 336/11676/24

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

ЄУН: 336/11676/24

Провадження №: 2/336/839/2025

10.02.25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

10 лютого 2025 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу ЄУН 336/11676/24 (провадження № 2/336/839/2025) за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Данілова Анна Андріївна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, -

встановив:

26 листопада 2024 року представник позивача адвокат Данілова А.А., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якій просить стягнути з відповідача на користь позивача неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 11736,71 грн. та витрати професійну правничу допомогу 2000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що рішенням Амвросіївського районного суду Донецької області від 24 травня 2013 року по справі №218/1219/13-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який зареєстрований виконкомом відділом реєстрації актів цивільної Амвросіївського районного управління юстиції в Донецькій області 08 серпня 2009 року, актовий запис № 71, розірвано.

Від шлюбу є донька - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Після розірвання шлюбу, дитина проживає з позивачкою та знаходяться на її утриманні, що встановлено рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя у справі № 336/11959/23 від 14 листопада 2023 року.

Відповідно до виконавчого листа №336/11959/23 виданого 17 січня 2024 року Шевченківським районним судом м. Запоріжжя у примусовому порядку стягуються аліменти з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у розмірі 1/4 частини із всіх видів доходів батька щомісяця, але не менш ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07.11.2023 року, і до досягнена повноліття дитиною.

26 лютого 2024 року головним державним виконавцем Донецького ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петренко О.І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

Відповідач зазначене рішення не виконує належим чином та не сплачує аліменти. У зв`язку з цим заборгованість по сплаті аліментів за період з 07.11.2023 по 11.11.2024 за ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить у розмірі 33225,17 грн.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів, нарахований державним виконавцем, відповідачем в судовому порядку не оскаржувався.

За проведеними позивачем розрахунками, за період з листопада 2023 року по листопада 2024 року, неустойка за несвоєчасну сплату аліментів складає 11736,71 грн.

Таким чином, розмір пені, яка має бути стягнута за цим позовом складає 11736,71 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Роз`яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз`яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.

Від відповідача відзиву на позовну заяву не надходило.

Позивач ОСОБА_1 та її представник в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Представник позивача надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, підтримала заявлені вимоги в повному обсязі та просила їх задовольнити, не заперечує проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.

Представник Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлений, заяв не подавав.

Відповідач ОСОБА_2 в судові засідання 13 січня 2025 року о 09-00 год. та 10 лютого 2025 року о 08-20 год. не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлявся через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Згідно зі ст. 128 ЦПК України, вважається повідомленим належним чином; клопотань про перенесення розгляду справи чи розгляд справи за його відсутності не надходило. Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.

З матеріалів справи слідує, що відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що є тимчасово окупованою територією.

ОСОБА_2 не є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується листом Мінсоцполітики за № 8212/0/290-24/19 від 12.12.2024 року.

Згідно з Розпорядженням ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ №2710/38-14 від 02.09.2014 «Про визначення територіальної підсудності справ», справи підсудні Амвросіївському районному суду Донецької області визначена територіальна підсудність справ за Оріхівським районним судом Запорізької області.

Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 807-IX від 17 липня 2020 року у Донецькій області утворено Донецький район (з адміністративним центром у місті Донецьк) у складі територій Амвросіївської міської, Донецької міської, Іловайської міської, Макіївської міської, Харцизької міської, Ясинуватської міської територіальних громад, затверджених Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв`язку з проведенням антитерористичної операції» від 12 серпня 2014 року № 1632-VII, ч. 1 ст. 12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII, якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться в районі проведення антитерористичної операції, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України (з посиланням на веб-адресу відповідної ухвали суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень), яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Умови проведення заочного розгляду справи визначені ст. 280 ЦПК України, де передбачено, що суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

В даному випадку наявна вся сукупність умов для проведення заочного розгляду справи, а тому суд вирішує справу на підставі наявних у ній доказів та ухвалює заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ч. 8 ст. 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України та частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 08 серпня 2009 року до 24 травня 2013 року, який припинений на підставі рішення Амвросіївського районного суду Донецької області від 24 травня 2013 року (справа № 218/1219/13-ц, провадження 2/218/410/13). Розірвано шлюб між ОСОБА_1 , 1982 року народження (дошлюбне прізвище - ОСОБА_1 ) та ОСОБА_2 , 1974 року народження, зареєстрований виконкомом відділом реєстрації актів цивільного стану Амвросіївського районного управління юстиції Донецької області 08 серпня 2009 року, актовий запис № 71. Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишено прізвище « ОСОБА_1 ».

Від даного шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_1 від 16 квітня 2010 року.

Відповідно до рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 грудня 2023 року у справі ЄУН 336/11959/23, з урахуванням ухвали про виправлення описки, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти на утримання доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини із всіх видів доходів батька щомісяця, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 07 листопада 2023 року, і до досягнення дитиною повноліття.

На виконання вказаного рішення суду Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 17 січня 2024 року видано виконавчий лист № 336/11959/23.

26 лютого 2024 року головним державним виконавцем Донецького ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Петренко О.І. відкрито виконавче провадження № НОМЕР_4.

Відповідно до довідки начальника ВДВС заборгованість за аліментами за період з 07.11.2023 по 11.11.2024 складає 33225,17 грн.

Відповідач зазначене рішення не виконує належим чином та не сплачує аліменти.

Розмір заборгованості зі сплати аліментів, нарахований державним виконавцем, відповідачем в судовому порядку не оскаржувався.

За проведеними позивачем розрахунками, за період з листопада 2023 року по листопада 2024 року, неустойка за несвоєчасну сплату аліментів складає 11736,71 грн.

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язанні утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій сумі, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто в разі несплати аліментів у поточному місяці з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частинами першою, другою статті 196 СК України в редакції, чинній на момент вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

У п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» роз`яснено, що передбачена ст. 196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої частиною першою статті 196 СК України. Обов`язок доведення відсутності вини у виникненні заборгованості зі сплати аліментів покладається на боржника.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) викладені такі правові висновки про порядок нарахування пені за прострочення аліментів.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожний місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець встановив розмір пені 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня за кожен день, починаючи з наступного, в який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, до дня, в який проведена сплата заборгованості, чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Таке правило застосовується в разі прострочення виконання зобов`язання зі сплати аліментів за місяць, у який вони мали бути сплачені.

Розмір пені за місячним платежем розраховується так: заборгованість зі сплати аліментів за конкретний місяць (місячний платіж) необхідно помножити на кількість днів заборгованості, які відраховуються з першого дня місяця, наступного за місяцем, в якому мали бути сплачені, але не сплачувалися аліменти, до дня їх фактичної виплати (при цьому день виконання зобов`язання не включається до строку заборгованості), та помножити та один відсоток.

Тобто формула така: заборгованість за місяць х кількість днів прострочення х 1 %.

За цим правилом обчислюється пеня за кожним простроченим місячним платежем.

Загальний розмір пені становить суму розмірів пені, обчисленої за кожним місячним (періодичним) платежем.

Якщо місячний платіж сплачено не у повному розмірі, то пеня буде нараховуватися з першого дня місяця, наступного за місяцем сплати чергового платежу, на різницю між розміром, який мав бути сплачений на утримання дитини, та розміром фактично сплачених аліментів з урахуванням строку прострочення та ставки пені 1 %.

Перебіг строку прострочення починається з першого дня місяця, наступного за місяцем внесення періодичного платежу, до дня, який передує дню сплати заборгованості.

У разі якщо заборгованість зі сплати аліментів погашено частково в іншому місяці, то визначення пені на заборгованість зі сплати аліментів розраховується з урахуванням розміру несплаченої частки аліментів за певний місяць з дня сплати частки місячного платежу і до дня, який передує дню погашення заборгованості за відповідним місячним платежем, помножену на 1 %.

У вказаній постанові від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків Верховного Суду України щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених, зокрема у раніше прийнятих постановах від 03 лютого 2016 року у справі № 6-1477цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-2589цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-300цс16 та від 02 листопада 2016 року у справі № 6-1554цс16.

Позивач ОСОБА_1 навела розрахунок заборгованості неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, відповідно до якого розмірі неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів складає 11736,71 грн.

На виконані в Донецькому ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавчий лист щодо стягнення аліментів з відповідача на утримання дитини.

У відповідача наявна заборгованість зі сплати аліментів.

Законодавство покладає на особу зобов`язання своєчасно та в повному обсязі сплачувати аліменти, при цьому, якщо аліменти стягуються за рішенням суду, то невиконання чи неналежне виконання такого обов`язку має негативні наслідки у вигляді додаткової відповідальності. Вина у сімейних правовідносинах характеризується тим, що особа усвідомлювала протиправність своєї поведінки, передбачала або повинна була передбачати настання шкідливого результату, бажала його настання або відносилась до нього байдуже. Форма вини не має принципового значення у сімейних правовідносинах. Саме на платника аліментів покладається обов`язок довести, що заборгованість утворилась з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банківськими установами, наявністю форс-мажорних обставин тощо. В інших випадках застосовується презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості по сплаті аліментів, а стягнення пені за весь час прострочення стає невідворотним.

Відповідач не надав доказів того, що заборгованість за аліментами виникла унаслідок неправильного їх нарахування державним виконавцем або з інших поважних причин.

На підставі наведеного суд, вирішуючи спір щодо стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, враховуючи вказані обставини та досліджені докази, що містяться в матеріалах справи, а також враховуючи той факт, що пеня повинна бути засобом розумного стимулювання боржника виконувати взяте на себе зобов`язання, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від 8 липня 2011 року N 3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі у справах про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

Відповідно до положень частини 6 статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до положень частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В даному випадку з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1211,20 грн.

Щодо витрат на правничу допомогу

Позивач просив стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги (стаття 15 ЦПК України).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до частини 2, 3 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

З метою отримання правничої допомоги між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Даніловою А.А. було укладено договір про надання правової допомоги № 65-Д від 05 листопада 2024 року.

За фактом надання адвокатом позивачу послуг (правничої допомоги) відповідно до умов договору між ними підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 22 листопада 2024 року, в якому зазначений вид послуг та їх вартість.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 2000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: (1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; (2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Приписами частини першої статті 26 Закону України від 05.07.2012 № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) визначено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Судом встановлено, що 05 листопада 2024 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Даніловою А.А. було укладено договір про надання правової допомоги № 65-Д.

За фактом надання адвокатом позивачу послуг між ними підписано акт приймання-передачі наданих послуг від 22 листопада 2024 року, в якому зазначений вид послуг та їх вартість.

Витрати позивача на професійну правничу допомогу складають 2000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією.

Оцінивши подані представником позивача докази на підтвердження понесених позивачем витрат, виходячи з критеріїв реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, враховуючи те, що справа є малозначною та розглянута у спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін, суд дійшов до висновку, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000,00 грн. підлягають стягненню з відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 7, 11, 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263-265, 268, 274, 278-279, 280-284, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Данілова Анна Андріївна, до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів у сумі 11736,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, безпосередньо до Запорізького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Донецький відділ державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, код ЄДРПОУ 4440918, місцезнаходження: 34000, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Академічна, 20, фактичне місцезнаходження: Полтавська область, смт. Козельщина, вул. Остроградська, 225/8, а/с 1.

Дата складання повного судового рішення 10 лютого 2025 року.

Суддя: