Ухвала

від 06.02.2025 по справі 127/2875/25

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/2875/25

Провадження №11-сс/801/112/2025

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2 ,

суддів: ОСОБА_3 ,

ОСОБА_4 ,

з секретарем судового засідання ОСОБА_5 ,

з участю:

прокурора ОСОБА_6 ,

підозрюваного ОСОБА_7 ,

захисника ОСОБА_8 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 в кримінальному провадженні №22022020000000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258-5 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Зазначеною ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 та застосовано щодо підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 55 днів до 23.03.2025 з одночасним визначенням застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 гривень, з покладенням на підозрюваного відповідних обов`язків.

Своє рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258-5 КК України, існуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Прокурор Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати частково ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2025 та постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях слідчих територіального управління Державного бюро розслідувань Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_9 , застосувати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 23.03.2025 в межах строків досудового розслідування без застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

Апеляційну скаргу прокурор мотивує тим, що слідчий суддя при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу відносно ОСОБА_7 , не взявши до уваги ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, та тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_7 , визначив підозрюваному заставу як альтернативу запобіжного заходу, при цьому у розмірі, який не здатний забезпечити виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора ОСОБА_6 на підтримку апеляційної скарги, заперечення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 проти вимог, заявлених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали судового провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Частиною 1 ст. 29 Конституції України визначено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи (рішення у справі «Ilijkov v. Bolgaria»).

Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

За змістом ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.

Згідно із ч.6 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями109-114-2,258-258-5,260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті. Пункт 5 ч. 1 ст. 176 КПК України передбачає запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, слідчими четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Вінниці) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Хмельницькому здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного 08.02.2022 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № №22022020000000011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258-5КК України.

Згідно підозри, оголошеної ОСОБА_7 , останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 258-5КК України, - фінансуванні тероризму, тобто надання активів та усвідомлення можливості того, що їх буде використано повністю або частково для будь-яких цілей терористичною групою (організацією), за попередньою змовою групою осіб.

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання прокурора про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Постановляючи ухвалу про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя прийшов до правильного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні злочину та ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що зумовлює необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_7 слідчим суддею правильно встановлено, що надані стороною обвинувачення докази доводять обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення та наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, й неможливість застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів.

Так, необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчим суддею мотивовано зібраними в ході досудового розслідування доказами у їх сукупності та взаємозв`язку.

Наведені докази є фактичними даними, отриманими органом досудового розслідування шляхом проведення слідчих дій, й ці дані можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_7 міг вчинити інкриміноване йому правопорушення, а значить підтверджують наявність обґрунтованої підозри.

Колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що при розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_7 підтверджено наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, при цьому відсутні підстави, які б перешкоджали застосуванню до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Наведені слідчим суддею дані доводять необхідність застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою забезпечення виконання ним процесуальних обов`язків та запобігання ризикам, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.

Окрім цього, слідчий суддя у відповідності до ст. 178 КПК України врахував тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_7 , те, що він раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, є особою пенсійного віку.

Будь-яких відомостей про неможливість перебування підозрюваного в умовах тримання під вартою за станом здоров`я під час апеляційного розгляду не встановлено.

З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 .

Перевіряючи доводи апеляційної скарги прокурора про безпідставність визначення підозрюваному застави, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законодавством закріплено дискрецію слідчого судді, суду під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не визначати або визначати розмір застави з урахуванням підстав та обставин, установлених статтями 177, 178 КПК України.

Вирішуючи питання про визначення розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу у цьому провадженні, слідчий суддя в повній мірі врахував тяжкість злочину та обставини його вчинення, зокрема, те, що злочин вчинено без застосування насильства або погрози його застосування та без загибелі людей. Крім того, слідчим суддею враховано, що ОСОБА_7 не є організатором або керівником терористичної групи та терористичної організації, за час досудового розслідування не здійснював будь-яких дій на перешкоджання досудовому розслідуванні, з`являється на виклики до слідчого, суду, надає покази.

При цьому слідчий суддя зазначив, що відомості в ЄРДР внесено у 2022 році, а у 2023 році було проведено обшук у ОСОБА_7 та допитано його в якості свідка у даному кримінальному провадженні. Підозра ОСОБА_7 оголошено через півтори роки.

Суд не володіє відомостями про невиконання ОСОБА_7 процесуальних обов`язків протягом уього часу здійснення розслідування кримінального провадження.

Також слідчим суддею взято до уваги дані, які характеризують особу підозрюваного.

Окрім цього, враховано й наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, після чого правильно та аргументовано визначено заставу в максимальному розмірі щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242 240 грн, що зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, а також належну процесуальну поведінку підозрюваного, не порушуючи при цьому його прав.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010 року, суд зазначив: «п.78. Гарантії передбачені п.3 ст.5 Конвенції покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена, враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого».

Така ж позиція щодо помірності розміру грошової застави міститься і в рішенні по справі «Єлоєв проти України»: «Закон визначає сукупність обставин, а також критерії, якими повинен керуватись слідчий суддя, суд при визначенні у кожному конкретному випадку розміру застави. Такими обставинами зокрема є майновий та сімейний стан підозрюваного. Європейський суд з прав людини, неодноразово наголошував на тому, що непомірний розмір застави з статками (майновим станом) підозрюваного, є лише формальним виконанням вимог Європейської конвенції з прав людини, тому у своїх рішення суди повинні керуватись також розмірами прибутків підозрюваного. Це означає, що, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувало підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язків, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людяного проживання».

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги прокурора не вбачається.

Керуючись ст.ст. 405, 407,422 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу прокурора Вінницької окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 28.01.2025 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набуває законної сили з моменту оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4