Рішення

від 10.02.2025 по справі 372/505/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 372/505/23

Провадження № 2/369/596/25

РІШЕННЯ

Іменем України

10.02.2025 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судового засідання Липченко О.С.

за участі:

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Князєва С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙОН ХІЛЗ» про стягнення грошових коштів та визнання недійсними окремих частин договору про пайову участь у житлово-будівельному кооперативі та за зустрічним позовом обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙОН ХІЛЗ» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заявою до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙОН ХІЛЗ» про стягнення грошових коштів за договором про пайову участь у житлово-будівельному кооперативі №ЛХ/24-КВ/001 від 15.12.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 15.12.2021 між ним та відповідачем було укладено договір №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі з метою набуття у власність житлового приміщення для особистого користування. Відповідно до п. 1.1. договору асоційований член вступає до кооперативу та зобов`язується сплатити пайовий внесок (пай) до кооперативу в розмір та порядку визначеному цим договором, а кооператив за рахунок пайових внесків асоційованого члена та пайових внесків інших асоційованих членів кооперативу зобов`язується організувати спорудження об`єктів будівництва «житлові будинки в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області (житловий комплекс «Лайон Хілз»), здати його в експлуатацію та на підставі договору міни паю передати асоційованому члену у власність нерухоме майно у вказаному об`єкті будівництва. 20.12.2021 на виконання умов зазначеного договору та з врахуванням встановленого графіку сплати паю, що визначний в додатку №2 до договору, позивачем було сплачено на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3 452 614,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. У відповідності до п. 4.1 договору вищевказана сума становила 126 967,5 дол. США за офіційним курсом української гривні до долару США, встановленим НБУ. Відповідно до п.2.2. договору орієнтовно-плановий строк введення об`єкта будівництва в експлуатацію - 4-й квартал 2022 року.

Позивач зазначає, що він належним чином виконав умови спірного договору щодо сплати пайового внеску згідно графіку платежів, в свою чергу, відповідач своїх зобов`язань щодо організації спорудження об`єкта будівництва, здачі останнього в експлуатацію та передачі асоційованому члену у власність у встановлений договором строк не виконав, що стало підставою для одностороннього розірвання договору з боку позивача, оскільки в травні 2022 року позивач під час телефонної розмови зі співробітником відповідача отримав інформацію, що введення будинку в експлуатацію затягується на 6-12 місяців. А тому, він прийняв рішення скористатись своїм правом на розірвання договору в односторонньому порядку на підставі пп.6.1.5. п. 6.1. договору, для чого направив відповідачу повідомлення від 08.08.2022 про розірвання договору, як це було визначено сторонами в розділі 8 договору. Зважаючи на те, що повідомлення про розірвання договору було направлено 10.08.2022 року, то відповідно до п.п.6.1. п. 6.1. договору останній вважається розірваним з 21.08.2022, а у відповідача виникає обов`язок щодо повернення сплаченого позивачем пайового внеску у строк до 23.12.2022 року. Однак, відповідачем зобов`язання щодо повернення сплаченого позивачем пайового внеску не виконано, а тому позивач звернувся до суду із позовними вимогами про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 127 457,98 дол. США.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 квітня 2023 року відкрито позовне провадження та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого судового засідання.

В ході розгляду справи позивач направив до суду заяву про зміну предмету позову, якою доповнив позовні вимоги новою позовною вимогою про визнання недійсними з моменту укладення окремих частин договору. В обґрунтування позовної вимоги про визнання недійсними окремих частин договору позивач зазначив, що пп. 6.1.6. п. 6.1. р.6 договору визначено, що у випадку односторонньої відмови асоційованого члена договір припиняє свою дію через десять календарних днів з дати направлення ним повідомлення про розірвання договору. В цьому випадку кооператив зобов`язаний повернути асоційованому члену оплачену ним згідно з розділами 4 та 5 даного договору оплату паю протягом 90 банківських днів з моменту розірвання цього договору за вирахуванням штрафу в розмірі 10% від суми оплати паю, визначеного розділами 4 та 5 даного договору. Крім цього, згідно пп.8.1.2. п. 8.1. р.8 договору дія цього договору та участь асоційованого члена в кооперативі може бути припинена за ініціативою асоційованого члена в разі його виходу з кооперативу до дати введення об`єкта будівництва в експлуатацію, при цьому, кооператив утримує із суми сплаченого паю, яка підлягає поверненню, штраф у розмірі 10% від повної вартості паю, визначеної в п. 4.1. цього договору та членські внески, відповідно до цього договору. Позивач вказує, що дані пункти договору фактично встановлюють відповідальність асоційованого члена за реалізацію ним права на безперешкодний вихід з кооперативної організації, чим обмежують таке його право та вважає недопустимим встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору, також позивач зазначає, що спірні положення договору суперечать ст.ст. 549, 550 ЦК України та ст. 13 Закону України «Про кооперацію».

Остаточно, з врахуванням заяви про зміну предмету позову, позивач просив суд:

стягнути з відповідача на свою користь еквівалент 127 457,98 доларів США, що станом на 08.02.2023 становить грошові кошти у сумі 4 660 959,89 грн., з яких сума боргу 4 643 023,72 грн., що еквівалентно 126 967,50 доларів США, штрафні санкції (3% річних) 17 936,17 грн., що еквівалентно 490,48 доларів США;

визнати недійсними з моменту укладення окремі частини договору №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі від 15.12.2021, укладеного між ним та відповідачем, а саме: абзац 2 підпункту 6.1.6 пункту 6.1. розділу 6 в частині слів «… за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми оплати паю, визначеного розділами 4 та 5 даного договору» та підпункт 8.1.2. пункту 8.1. розділу 8 в частині слів «… при цьому, кооператив утримує із суми сплаченого паю, яка підлягає поверненню, штраф в розмірі 10% від повної суми паю, визначеної в п. 4.1. цього договору та членські внески, відповідно до цього договору».

Відповідач через канцелярію суду подав зустрічну позовну заяву, яка була ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.03.2024 прийнята до провадження та об`єднана в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_2 .

Вимоги за зустрічною позовною заявою відповідач (позивач за зустрічним позовом) обґрунтовує наступним: 15.12.2021 між кооперативом та ОСОБА_2 був укладений договір №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі. Позивачем (відповідачем за зустрічним позовом) припинено дію договору в односторонньому порядку шляхом направлення відповідачу (позивачу за зустрічним позовом) 10.08.2022 повідомлення в порядку, визначеному договором, у зв`язку з чим, фактично договір припинив свою дію з 21.08.2022. А тому, на думку відповідача (позивача за зустрічним позовом), у відповідності до п. 6.1.5. та п. 8.1.2. із сум здійснених ОСОБА_2 платежів на користь кооперативу підлягає вирахування штраф у розмірі 10% від суми пайових внесків визначених п.4 відповідного договору. Відповідно до п. 4.1. договору пайовий внесок для асоційованого члена становить 11 378 234,80 грн., що на день підписання заяви про вступ до складу асоційованих членів кооперативу становить 423 225 доларів США за офіційним курсом НБУ і остаточно визначається на підставі результатів технічної інвентаризації об`єкта будівництва та відповідного рішення загальних зборів членів кооперативу. Таким чином, відповідач (позивач за зустрічним позовом) вважає, що розмір штрафу має становити 1 547 674,57 грн, що є еквівалентом 42 322,50 доларів США за офіційним курсом НБУ станом на момент подання зустрічного позову.

Також, у зустрічному позову відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що саме позивач (відповідач за зустрічним позовом) порушив свої зобов`язання по договору, а саме: щодо строків сплати пайових внесків згідно затверджених графіків платежів, оскільки не сплатив другий внесок, термін сплати якого сплинув 31.03.2022 року, а тому з нього підлягає стягненню на користь відповідача (позивача за зустрічним позовом) пеню у розмірі 530 195,50 грн., 3% річних у розмірі 43 351,88 грн.

Сукупно просить стягнути з позивача (відповідача з зустрічним позовом) грошові кошти у розмірі 2 121 221,95 грн., що включає: 1 547 674,57 грн. штрафу, пеню у розмірі 530 195,50 грн., 3% річних у розмірі 43 351,88 грн.

Протягом розгляду справи відповідач (позивач за зустрічним позовом) направив до суду заяву про зміну предмету зустрічного позову та збільшення позовних вимог, в якій зазначив про те, що 15.12.2021 ОСОБА_2 звернувся до кооперативу із заявою про вступ до асоційованих членів кооперативу. Рішенням загальних зборів членів кооперативу вказану заяву ОСОБА_2 задоволено. 15.12.2021 між кооперативом та ОСОБА_2 укладено договір №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі. Разом з цим, зазначає, що рішенням загальних зборів членів кооперативу було затверджено Положення про внески до кооперативу, що підтверджується протоколом цих зборів №05/07/2021 від 05.07.2021. Згідно п. 3.1.2. вказаного положення розмір вступного внеску становить 2% від загального розміру внеску, визначеного у договорі про пайову участь та сплачується асоційованим членом після подання ним заяви про вступ до кооперативу. Крім цього, відповідно до п. 3.2.3. положення, кожен член кооперативу сплачує членські внески у розмірі 5000,00 грн кожного місяця. У разі виходу асоційованого члена кооперативу до дати введення об1єкту в експлуатацію кооператив утримує з суми сплаченого паю окрім штраф, також, членські внески. А згідно п. 3.3.3. положення розмір цільового внеску становить 1% від загального розміру внеску, визначеного в договорі про пайову участь. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що позивач (відповідач за зустрічним позовом) знехтував своїм обов`язком щодо сплати вступного, членського та цільового внеску, розмір та строки сплати якого визначені положенням, що затверджене рішенням загальних зборів членів кооперативу.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом) зазначає, що враховуючи те, що ОСОБА_2 в односторонньому порядку достроково припинив дію укладеного договору, на користь кооперативу, окрім 10% штрафу підлягає стягненню, також, 2% вступного внеску, 1% цільового внеску від суми оплати паю, визначеної в п.4.1. договору, та членські внески у розмірі 40 000,00 грн., а тому остаточно у зустрічній позовній заяві просить суд:

стягнути з ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 2 684 018,25 грн., що включає: 1 547 674,57 грн. штрафу, пеню у розмірі 530 195,50 грн., 3% річних у розмірі 43 351,88 грн., 348 530,87 грн. вступний внесок, 174 265,43 грн. цільовий внесок та 40 000,00 грн. членські внески.

11.07.2023 до суду надійшов відзив у якому відповідач заперечує проти задоволення частини позовних вимог за основним позовом. Свої заперечення обґрунтовує там, що відповідно до п. 2.2. договору №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі від 15.12.2021 планово-орієнтовний строк введення відповідної черги об`єкта будівництва в експлуатацію - 4-й квартал 2022 року. Про фактичний строк введення об`єкта будівництва кооператив зобов`язаний повідомити асоційованого члена шляхом надсилання персонального повідомлення за адресою, вказаною в договорі. За таких умов, договір не містить конкретного терміну введення об`єкта будівництва в експлуатацію. Фактично припинення дії договору відбулось з ініціативи позивача до моменту настання погодженого сторонами планово-орієнтовного строку введення в експлуатацію, а відповідно за відсутності порушення з боку відповідача щодо строків будівництва та введення в експлуатацію об`єкта будівництва. Отже, виходячи з того, що позивачем припинено дію договору в односторонньому порядку, то, на думку відповідача, із сум здійснених позивачем платежів на користь кооперативу підлягає вирахування штраф у розмірі 10% від суми пайових внесків визначених п.4 відповідного договору. Відповідно до п. 4.1. договору пайовий внесок для асоційованого члена становить 11 378 234,80 грн., що на день підписання заяви про вступ до складу асоційованих членів кооперативу становить 423 225 доларів США за офіційним курсом НБУ і остаточно визначається на підставі результатів технічної інвентаризації об`єкта будівництва та відповідного рішення загальних зборів членів кооперативу. Таким чином, відповідач вважає, що розмір штрафу має становити 42 322,50 доларів США. Також, відповідач зазначає, що саме позивач порушив свої зобов`язання по договору, а саме: щодо строків сплати пайових внесків згідно затверджених графіків платежів, оскільки не сплатив другий внесок, термін сплати якого настав 31.03.2022 року, чим позивач створив відповідачеві перешкоди для виконання відповідачем своїх зобов`язань. Враховуючи зазначене, відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні частини позовних вимог на суму 1 547 674,57 грн., що становить суму штрафу за укладеним договором.

17.07.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач звертає увагу на те, що відповідач безпідставно зазначає про те, що договором про пайову участь не передбачено строк будівництва та введення об`єкта в експлуатацію, оскільки саме тлумачення пунктів 2.2. п.п. 8.1.3. п. 8.1. (не введення об`єкта будівництва в експлуатацію станом на 1 січня 2023 року) п. 9.1. (продовження строків введення об`єкта будівництва в експлуатацію не з вини кооперативу) дає підстави для висновку, що пунктом 2.2. визначено строк закінчення будівництва саме 4-й квартал 2022 року. Позивач, також, зазначає, що об`єкт будівництва, навіть, до цього часу не введено в експлуатацію, а з реєстру будівельної діяльності вбачається, що відповідач до цього часу подав лише повідомлення про початок виконання підготовчих робіт від 14.09.2021, що свідчить про грубе порушення кооперативом умов договору. Також, позивач зазначає, що неможливість виконання ним зобов`язань по договору щодо сплати чергового пайового внеску було зумовлено форс-мажорними обставинами, а саме військовою агресією російської федерації проти України. І наявність форс-мажорних обставин в сукупності з неможливістю закінчення будівництва відповідачем в погоджений договором строк стали підставою для прийняття позивачем рішення про розірвання договору в односторонньому порядку. Також, позивач у відповіді на відзив вказує на те, що накладення на позивача фінансового тягаря у зв`язку з реалізацією ним свого права на дострокове розірвання договору є фактично обмеженням реалізації означеного права та суперечить ст.ст. 549, 550 ЦК України та ст. 13 Закону України «Про кооперацію».

Також, 15.04.2024 до суду надійшов відзив на зустрічний позов, в якому позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що кооператив помилково вважає, що у нього наявне право на стягнення 10% штрафу від суми оплати паю, на думку позивача (відповідач за зустрічним позовом) кооператив позбавлений права вимагати сплати штрафу окремо від повернення суми паю. Крім цього, покладення на позивача (відповідач за зустрічним позовом) фінансового тягаря у зв`язку з реалізацією ним свого права на дострокове розірвання договору є фактичним обмеженням такого права та суперечить нормам ст.ст. 549, 550 ЦК України та ст. 13 Закону України «Про кооперацію». Також, зазначає, що він розраховував отримати новозбудоване майно, належним чином виконував свої обов`язки зі сплати пайових внесків до моменту виникнення форм-мажорних обставин, на які вплинути не міг та до того часу поки кооператив не почав порушувати свої зобов`язання за договором щодо організації спорудження та введення в експлуатацію об`єкта будівництва. Зазначає, що помилкова думка відповідача (позивач за зустрічним позовом) про те, що договір має виконуватись в односторонньому порядку з боку позивача шляхом сплати пайового внеску, тоді як відповідач може не виконувати свої зобов`язання щодо спорудження об`єкта будівництва, є порушенням принципу розумності, справедливості та добросовісності.

06.06.2024 до суду від відповідача (позивача за зустрічним позовом) надійшла відповідь на відзив у якій останній апелює до того, що умовами договору сторони погодили порядок припинення договору як за наявності обґрунтованих підстав, так і у разі їх відсутності. При цьому, зазначає, що стягнення з асоційованого члена штраф у розмірі 10% є цілком справедливим, оскільки безпричинне розірвання договору є порушенням прав та інтересів іншої сторони. Так, будівництво здійснюється за рахунок коштів асоційованих членів кооперативу, а відповідно і виконання ними своїх зобов`язань за кожним окремим договором щодо внесення пайових внесків впливає на хід будівництва та права і обов`язки кооперативу.

Також, не погоджується із твердженням позивача (відповідача за зустрічним позовом) про те, що застосування неустойки обмежує його право на безперешкодне припинення членства у кооперативі, оскільки п. 6.1.4. статуту кооперативу передбачено, що член кооперативу поміж іншого має право добровільно, за своєю заявою, вийти з асоційованих членів у будь-який час, з поверненням йому паю, зменшеному на суму визначену в порядку встановленому договором про пайову участь з відкріпленням об`єкта будівництва.

Крім іншого, відповідач (позивач за зустрічним позовом» у відповіді на відзив на зустрічну заяву зазначає, що не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами твердження про неналежне виконання кооперативом обов`язків щодо строків будівництва., оскільки позивач (відповідач за зустрічним позовом) розірвав договір в односторонньому порядку станом на 21.08.2022, тобто до моменту настання погодженого сторонами планово-орієнтовного строку введення об`єктів будівництва, а відповідно, за відсутності будь-яких порушень з боку кооперативу.

У своїх запереченнях на зустрічну позовну заяву, які надійшли до суду 17.10.2024 позивач (відповідач за зустрічним позовом) крім іншого зазначає, що його ні на момент вступу до кооперативу, ні після не було ознайомлено з положенням про внески, у зв`язку з чим, він піддає сумніву існування такого положення на час вступу до кооперативу. Також, зазначає, що права членів кооперативу не можуть бути звужені (обмежені) установчими документами, рішеннями його статутних органів, а положення установчих документів кооперативу та відповідні рішення, які звужують (обмежують) права членів кооперативу, які визначені законом, є нікчемними. Позивач (відповідач за зустрічним позовом) зазначає, що жодне положення договору про пайову участь не передбачає обов`язку зі сплати вступного та спеціальних внесків, а відтак, одностороння зміна умов договору не допускається. Вказує, що в жодному пункті статуту не передбачено сплату щомісячних членських внесків, а ст. 8 Закону України «Про кооперацію» визначено, що порядок сплати внесків та паїв членами кооперативу визначаються статутом.

У додаткових поясненнях, які надійшли до суду 24.10.2024 відповідач звертає увагу на те, що вимоги первісного позову є незаконними, оскільки сторони погодили використання доларового еквіваленту лише при здійсненні пайових внесків, а тому такі положення договору не поширюються на зобов`язання кооперативу при їх поверненні.

У судовому засіданні представник позивача (відповідача за зустрічним позовом) позовні вимоги за основним позовом підтримав в повному обсязі, проти задоволення вимог за зустрічним позовом заперечував з підстав викладених у відзиві та запереченнях.

У судовому засіданні представник відповідача (позивач за зустрічним позовом) проти задоволення позовних вимог за основним позовом заперечував з підстав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях, вимоги за зустрічним позовом підтримав у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. ст. 55, 124 Конституції України та ст. 4, 15 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 1 статті 2 ЦПК України встановлено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення у справі «Ruiz Toriya v. Spaine», заява від 09 грудня 1994 року № 18390/91, § 29). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною.

Заслухавши думку учасників справи, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши письмові докази в їх сукупності, суд прийшов про наступне.

При розгляді справи судом встановлено, що 15.12.2021 між ОСОБА_2 та обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙРН ХІЛЗ» було укладено договір №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі з метою набуття у власність нерухомого майна.

Відповідно до п. 1.1. договору асоційований член вступає до кооперативу та зобов`язується сплатити пайовий внесок (пай) до кооперативу в розмірі, порядку та строках, встановлених даним договором, а кооператив за рахунок пайових внесків асоційованого члена та пайових внесків інших асоційованих членів кооперативу зобов`язується організувати спорудження об`єктів будівництва «житлові будинки в с. Лісники Києво-Святошинського району Київської області» (житловий комплекс «Лайон Хілз»), здати його в експлуатацію та на підставі договору міни паю передати асоційованому члену у власність нерухоме майно у вказаному об`єкті будівництва.

Асоційований член висловлює згоду і приєднується до умов асоційованого членства в кооперативі, які викладені в статуті кооперативу та в правилах обліку членів та асоційованих членів кооперативу та програми діяльності кооперативу, з якими він заздалегідь ознайомлений до укладання цього договору (п. 1.4. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору, на дату укладення договору під паєм сторони розуміють сукупність майнових прав на оформлення права власності асоційованого члена на приміщення в об`єктів будівництва в порядку, спосіб та на умовах визначених статутом кооперативу та цим договором. Технічні характеристики нерухомого майна визначаються в додатку до цього договору.

Пунктом 2.2. договору сторони погодили, що планово-орієнтовний строк введення відповідної черги об`єкта будівництва в експлуатацію - 4й квартал 2022 року. Про фактичний строк введення об`єкта будівництва кооператив зобов`язаний повідомити асоційованого члена шляхом надсилання персонального письмового повідомлення.

Пунктом 4.1. договору визначено, що пайовий внесок асоційованого члена становить 11 378 234,80 грн., що на момент написання заяви про вступ до складу асоційованих членів кооперативу становить 423 225,00 дол. США згідно з курсом купівлі долару США до гривні, встановленим відповідно до курсу НБУ і остаточно визначається після прийняття до експлуатації об`єкта будівництва на підставі технічної інвентаризації об`єкта будівництва та відповідного рішення загальних зборів.

Асоційований член зобов`язаний оплатити загальний розмір пайового внеску в строки, визначені графіком платежів, що є додатком до даного договору та його невід`ємною частиною. Пайовий внесок сплачується в національній валюті у відповідності до даного договору (п. 4.2. договору).

Серед інших прав, асоційований член кооперативу, відповідно до пунктів 6.1.4 та 6.1.5 договору має право ініціювати припинення участі в кооперативі до дня введення об`єкту будівництва в експлуатацію та відмовитись від цього договору в односторонньому порядку, шляхом направлення кооперативу повідомлення про розірвання договору, в порядку, передбаченому у розділі 8 даного договору.

Відповідно до п.6.1.6 договору у випадку односторонньої відмови асоційованого члена договір припиняє свою дію через 10 календарних днів з дати направлення ним повідомлення про розірвання . В цьому випадку, кооператив зобов`язаний повернути асоційованому члену оплачену ним згідно з розділами 4 та 5 даного договору оплату паю протягом 90 банківських днів з моменту розірвання цього договору за вирахуванням штрафу в розмірі 10 %від суми оплати паю, визначеного розділами 4 та 5 даного договору.

Відповідно до п. 8.1.2. договору дія цього договору може бути припиненою за ініціативою асоційованого члена в разі виходу із кооперативу до дати введення в експлуатацію об`єкта будівництва, при цьому кооператив утримує із суми сплаченого паю, яка підлягає поверненню, штраф в розмірі 10% від повної суми паю, визначеної в п. 4.1. цього договору та членські внески, відповідно до цього договору. А відповідно до п. 8.3. договору - за ініціативою асоційованого члена у випадку, якщо об`єкт будівництва не буде введений в експлуатацію станом на 01.01.2024, шляхом направлення кооперативу відповідного письмового повідомлення. У цьому випадку договір вважатиметься розірваним з моменту отримання кооперативом повідомлення асоційованого члена, а розмір пайового внеску, сплачений асоційованим членом, підлягатиме поверненню кооперативом в повному обсязі протягом 90 днів з моменту отримання повідомлення асоційованого члена.

Відповідно до додатку 2 сторонами було узгоджено наступний графік сплати паю: 21.12.2021 - 126 967,50 дол США, 31.03.2022 - 126 967,50 дол. США, 31.08.2022 - 84 645,00 дол. США, 31.12.2022 - 84 645,00 дол. США.

Відповідно до протоколу загальних зборів членів обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙРН ХІЛЗ» №ЛХ/23/24-КВ/001 ОСОБА_2 було прийнято до складу асоційованих членів даного кооперативу.

Відповідно до квитанції №267610003 від 20.12.2021 ОСОБА_2 на виконання умов зазначеного договору та з врахуванням встановленого графіку сплати паю, що визначний в додатку №2 до договору, здійснив оплату на поточний рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 3 452 614,60 грн., що підтверджується відповідною квитанцією. У відповідності до п. 4.1 договору вищевказана сума становила 126 967,5 дол. США за офіційним курсом української гривні до долару США, встановленим НБУ.

10.08.2022 позивач (відповідач за зустрічним позовом) направив на адресу кооперативу, яка вказана в договорі у розділі реквізити, повідомлення про розірвання договору №ЛХ/24-КВ/001 від 15.12.2021. Підставами розірвання договору позивач зазначив настання об`єктивних обставин, пов`язаних з озброєною агресією російської федерації проти України та її наслідками та неможливість введення об`єкта будівництва в експлуатацію у четвертому кварталі 2022 року. Разом з цим, позивач просить кооператив здійснити йому повернення пайового внеску та не утримувати штраф у розмірі 10% від суми оплати паю, передбачені пунктами 6.1.6 та 8.1.2 договору.

Однак, вказане повідомлення відповідачем не було отримано.

Після чого, позивач (відповідач за зустрічним позовом) направив на адресу кооперативу повідомлення про розірвання договору на адресу, яка вказана на офіційних інтернет-сайтах кооперативу, а також на адресу засновників кооперативу.

Як вбачається з пояснень сторін, відповідач не заперечує право на розірвання договору і визнає фактичне припинення договору починаючи з 21.08.2022 року, тобто у відповідності до положень 6.1.6 договору.

Разом з цим, між сторонами виник спір щодо розміру паю, яка має бути повернена позивачу (відповідачу за зустрічним позовом), у зв`язку з чим була заявлена позовна вимога про визнання недійсними з моменту укладення окремі частини договору №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі від 15.12.2021, укладеного між ним та відповідачем, а саме: абзац 2 підпункту 6.1.6 пункту 6.1. розділу 6 в частині слів «… за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми оплати паю, визначеного розділами 4 та 5 даного договору» та підпункт 8.1.2. пункту 8.1. розділу 8 в частині слів «… при цьому, кооператив утримує із суми сплаченого паю, яка підлягає поверненню, штраф в розмірі 10% від повної суми паю, визначеної в п. 4.1. цього договору та членські внески, відповідно до цього договору».

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно пункту 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10.03.2021 в справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20) вказано, що «тлумачення статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів, на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду)».

Недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

Згідно статей 16, 203, 215 ЦК України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; наявність підстав для оспорення правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду. Таке розуміння визнання правочину недійсним, як способу захисту, є усталеним у судовій практиці.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 квітня 2021 року в справі № 450/3260/16-ц (провадження № 61-19614св20) зазначено, що відповідно до частини другої статті 18 цього Закону України «Про захист прав споживачів» умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

У статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт шостий частини першої статті З, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві».

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/16256/19 (провадження № 61-9034св20) зроблено висновок, що «тлумачення пункту 3 статті 3, статті 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових. Зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. При цьому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 ЦК України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства в разі існування однієї з таких підстав: наявності в акті цивільного законодавства прямої вказівки про неможливість сторін відступати від його імперативного положення (наприклад, згідно з частиною п`ятою статті 576 ЦК України предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких заборонена законом); якщо зі змісту акта цивільного законодавства випливає обов`язковість його положень, яка може мати вигляд вказівки в акті цивільного законодавства на нікчемний характер відступу від його положень, або виражатися за допомогою інших правових засобів (наприклад, таким буде припис абзацу 2 частини першої статті 739 ЦК України, що умова договору, відповідно до якої платник безстрокової ренти не може відмовитися від договору ренти, є нікчемною); якщо це випливає із суті відносин між сторонами. Ця підстава не є логічним закінченням абзацу 2 частини третьої статті 6 ЦК України. Такі міркування зумовлені тим, що стаття 6 ЦК України присвячена регулюванню співвідношення актів цивільного законодавства й договору, а не їх кореляції із сутністю відносин між сторонами. Адже сутність цих відносин полягає в їх договірному характері. Тому її застосовування фактично можливе лише за наявності будь-якої з двох попередніх підстав, тобто прямої вказівки, або ж якщо обов`язковість положень акта цивільного законодавства слідує з його змісту».

Згідно статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (частина перша статті 549 ЦК України). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що по своїй суті неустойка - це конструкція, яка є видом забезпечення виконання зобов`язання та правовим наслідком його порушення (мірою цивільно-правової відповідальності). У статті 549 та в § 2 глави 49 ЦК України регулювання неустойки відбувається тільки з позицій забезпечення виконання зобов`язання. Неустойка (штраф чи пеня) може бути передбачена для забезпечення виконання зобов`язання. При цьому навіть визначення неустойки дозволяє констатувати, що законодавець пов`язує її стягнення саме з порушенням зобов`язання. Це підтверджується застосуванням таких понять та словосполучень, як «забезпечення зобов`язання», «порушення зобов`язання». Тому недопустимим є встановлення неустойки (штрафу чи пені) за правомірну відмову від виконання зобов`язання або односторонню відмову від договору.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Тобто, штраф є фіксованою величиною й обчислюється: у відсотках, які рахуються; від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (стаття 217 ЦК України).

З врахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку, що окремі умови договору №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі від 15.12.2021, а саме: абзац 2 підпункту 6.1.6 пункту 6.1. розділу 6 в частині слів «… за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми оплати паю, визначеного розділами 4 та 5 даного договору» та підпункт 8.1.2. пункту 8.1. розділу 8 в частині слів «… при цьому, кооператив утримує із суми сплаченого паю, яка підлягає поверненню, штраф в розмірі 10% від повної суми паю, визначеної в п. 4.1. цього договору» є несправедливими, так як всупереч принципу добросовісності призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду асоційованого члена кооперативу.

До такої ж думки приходить Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року (справа 552/6997/19).

У справі, що розглядається, надані до суду докази дозволяють зробити висновок, що оспорювані пункти договору суперечать сутності неустойки, оскільки її встановлення не допускається за правомірну поведінку, тобто право отримати оплачені кошти у випадку припинення договору, а тому оспорювані пункти підлягають визнанню судом недійсними в частині утримання з асоційованого члена штраф у розмірі 10% за право виходу з кооперативу.

Щодо позовної вимоги позивача за основним позовом про стягнення грошових коштів, суд приходить до висновку про те, що вони підлягають до задоволення з огляду на наступне.

Так, у відповідності до умов договору позивач за основним позовом сплатив першу частину пайового внеску, у розмірі 3 452 614,60 грн., що у відповідності до положень п. 4.1. договору становить 126 967,50 дол. США, що також визнається відповідачем. Тобто, сторони договору в п. 4.1 договору та у відповідності до статей 524, 533 ЦК України визначили грошовий еквівалент зобов`язань за договором в іноземній валюті та погодили, що у разі розірвання договору поверненню підлягає сума оплати паю, визначеного розділами 4 та 5 даного договору, в тому числі в частині визначення грошового еквіваленту в іноземній валюті.

Відповідно до ч.2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором, законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Станом на дату складання позову - 08.02.2023 1 дол. США за офіційним курсом НБУ становив 36,5686 грн., а тому сума сплаченого паю, яка підлягає стягненню з відповідача за основним позовом становить 4 643 023,72 грн., що еквівалентно 126 967,50 дол. США.

Крім цього, враховуючи те, що після отримання повідомлення про розірвання договору відповідачем не було здійснено повернення сплаченого паю в порядку п. 6.1.6. договору протягом 90 банківських днів, тому позовна вимога про стягнення 3% річних за прострочення грошового зобов`язання протягом заявлених позивачем 47 днів прострочення підлягає до задоволення і з відповідача за основним позовом підлягає стягненню 17 936,17 грн., що еквівалентно сумі 490,48 дол. США за офіційним курсом НБУ.

Щодо вимог за зустрічним позовом суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 статті 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про задоволення позовної вимоги первісного позову щодо визнання недійсними абзацу 2 підпункту 6.1.6 пункту 6.1. розділу 6 в частині слів «… за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми оплати паю, визначеного розділами 4 та 5 даного договору» та підпункту 8.1.2. пункту 8.1. розділу 8 в частині слів «… при цьому, кооператив утримує із суми сплаченого паю, яка підлягає поверненню, штраф в розмірі 10% від повної суми паю, визначеної в п. 4.1. цього договору», то позовні вимоги за зустрічним позовом в частині стягнення штрафу у розмірі 1 547 674,57 грн. на підставі вищевказаних пунктів не підлягають до задоволення.

Щодо вимоги зустрічної позовної вимоги в частині стягнення вступного внеску, цільового внеску та членських внесків суд приходить до висновку про часткову відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на наступне.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 80 ЦПК України).

Посилаючись у змісті зустрічного позову на необхідність стягнення внесків з асоційованого члена кооперативу позивач за зустрічним позовом зазначає, що рішенням загальних зборів членів кооперативу було затверджено Положення про внески, що підтверджується протоколом цих зборів №05/07/2021 від 05.07.2021, яким і було визначено обов`язкові внески, які підлягають сплаті членами кооперативу.

Разом з цим, відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України «Про кооперацію» до основних обов`язків члена кооперативу відноситься додержання статуту кооперативу; виконання рішень органів управління кооперативу та органів контролю за діяльністю кооперативу; виконання своїх обов`язків перед кооперативом; сплату визначених статутом кооперативу внесків.

Відповідно до п. 5.2. статуту кооперативу, асоційований член кооперативу - цу фізична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом дорадчого голосу в кооперативі. Розподіл та закріплення паїв асоційованих членів за об`єктами нерухомості в складі об`єкта будівництва, здійснюється за рішенням загальних зборів членів кооперативу. А п. 5.6. статуту визначено, що асоційований член кооперативу може вносити свій пайовий внесок до пайового фонду кооперативу частинами за умови підписання з кооперативом відповідного договору про пайову участь.

Згідно протоколу загальних зборів кооперативу №ЛХ/23/24-КВ/001 від 15.12.2021 вирішено задовольнити заяву ОСОБА_2 про вступ до складу асоційованих членів кооперативу та включено його до складу, доручено голові кооперативу укласти з ОСОБА_2 договір про пайову участь (питання перше порядку денного). Крім цього, ОСОБА_2 встановлено розмір членського внеску в розмірі 10 000,00 грн. (питання друге порядку денного).

Згідно п. 6.2.4. договору кооператив має право утримати з паю асоційованого члена після прийняття його у члени кооперативу членський внесок до спеціального фонду кооперативу на функціонування кооперативу та виконання його статутних цілей, розмір якого встановлено п. 4.8 даного договору.

Пунктом 4.8 даного договору визначено, що розмір членського внеску до спеціального фонду кооперативу на функціонування кооперативу та виконання статутних цілей становить 5000,00 грн.

Таким чином, ні статутом кооперативу, ні договором про пайову участь не передбачено стягнення з асоційованого члена 2% вступного внеску, 1% цільового внеску та щомісячні внески у розмірі 5 000,00 грн.

Суд ставиться критично до посилання позивача за зустрічним позовом на Положення про внески, оскільки воно суперечить статуту та договору про пайову участь, а крім цього, як вбачається з пояснень сторін, ні на момент укладення договору про пайову участь, ні після цього ОСОБА_2 не було ознайомлено з таким Положенням.

Разом з цим, суд вважає необхідним, зазначити, що відповідно до п. 3.12 Статуту, особі, яка вибула із членів кооперативу, повертається тільки пайовий внесок, внесений до кооперативу. Вступний, членські та цільові внески не повертаються.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача за зустрічним позовом 5 000,00 грн., членського внеску, розмір яких визначено договором про пайову участь.

Крім цього, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково в частині стягнення пені та 3% річних, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 8.8. договору, разі порушення графіку сплати пайового внеску згідно цього договору, асоційований член сплачує кооперативу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочки, за кожен день прострочки від суми заборгованості по сплаті пайового внеску.

В своєму відзиві відповідач посилався на лист Торгово-Промислової палати України, в якому засвідчені форс-мажорні обставини - військова агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та яким підтверджено, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

Однак, Верховний Суд у постанові від 13.09.2023 у справі №910/8741/22 у п. 51 дійшов висновку, про те, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов`язань і не змінює строків такого виконання.

Аналогічні висновки зазначені і в постанові від 21.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

У будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань. Кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Тобто, наявність листа торгово-промислової палати від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є звільненням від виконання зобов`язань за договором під час воєнного стану. При цьому, відповідач, посилаючись на форс-мажор як на підставу для звільнення від відповідальності, не довів як саме в процесі агресії сусідньої держави він не міг виконати свої зобов`язання під час їх виконання, що відповідає висновкам, викладеним в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 922/854/21.

Суд наголошує, що повідомлення про форс-мажор має бути направлено іншій стороні якнайшвидше. Хоча форс-мажорні обставини впливають, як правило, на одну сторону договору (виконавця), але вони мають негативні наслідки, насамперед, для іншої сторони договору, яка не отримує його належне виконання. Отже, своєчасне повідомлення іншої сторони про настання форс-мажорних обставин спрямоване на захист прав та інтересів іншої сторони договору, яка буде розуміти, що не отримає вчасно товар (роботи, послуги) та, можливо, зможе зменшити негативні наслідки форс-мажору.

Аналогічний підхід міститься в узагальнених нормах європейського звичаєвого права.

Так, у Принципах міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА в редакції 2016 року) у ч.3 ст.7.1.7 "Непереборна сила (форс-мажор)" вказано, що сторона, яка не виконала зобов`язання, має повідомити іншу сторону про виникнення перешкоди та її вплив на здатність виконувати зобов`язання. Якщо повідомлення не отримане іншою стороною протягом розумного строку після того, як сторона, яка не виконала, дізналася або могла дізнатися про перешкоду, вона несе відповідальність за збитки, які стали результатом неотримання повідомлення.

У Принципах європейського договірного права (ст. 8.108 (3), присвячена питанням форс-мажору) указано, що сторона, яка не виконує зобов`язання, має впевнитися в тому, що повідомлення про перешкоду та її вплив на виконання інша сторона отримала впродовж розумного строку після того, як сторона, яка не виконує, дізналася або повинна була дізнатися про ці перешкоди. Інша сторона має право на компенсацію збитків, завданих внаслідок неотримання такого повідомлення.

Згідно ст. 79 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11.04.80, яка набула чинності для України з 01.02.91, визначено, що сторона не несе відповідальності за невиконання будь-якого зі своїх зобов`язань, якщо доведе, що воно було зумовлене перешкодою поза її контролем і що від неї нерозумно було очікувати взяття до уваги цієї перешкоди під час укладення договору або уникнення чи подолання цієї перешкоди чи її наслідків. Сторона, яка не виконує свого зобов`язання, повинна повідомити іншу сторону про перешкоду і про її вплив на її здатність виконання. Якщо інша сторона не отримала повідомлення протягом розумного строку після того, як про цю перешкоду стало чи повинно було стати відомо стороні, яка не виконує свого зобов`язання, ця остання сторона несе відповідальність за збитки, які є результатом того, що таке повідомлення не було отримане.

Наведеними нормами чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх зобов`язань.

Враховуючи викладене, суд вважає вимоги позивача за зустрічним позовом в частині стягнення пені та 3% річних обґрунтованими.

Але, при визначенні розмірі неустойки суд також враховує положення ст. 551 ЦК України, за якою розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають значення для справи.

Так, за ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором.

Відповідно до роз`яснень п. 27 постанови №5 Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» від 30 березня 2012 року істотними обставинами в розумінні ст. 551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов`язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на вагу (відсутність негативних наслідків для позивача через просторочене виконання зобов`язань).

При вирішенні питання про стягнення пені судом враховують наступні встановлені обставини.

Посилання відповідача, що він поніс значні витрати та зазнав збитків за порушення позивачем зобов`язань щодо повернення грошових коштів, суд до уваги не приймає. Так, жодного належного та допустимого доказу цій обставині суду не надав. Суд також враховує значне зростання курсу, введення воєнного стану, значне перевищення розміру неустойки розміру основного боргу, тому зменшує заявлену позивачем пеню до 300 000 грн., що буде достатнім для покриття всіх збитків і відповідатиме меті забезпечення виконання умов договору, не буде непомірним та не поставить позивачв у вкрай невигідне становище. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачу завдана така істотна шкода, не заявлено клопотань про їх витребування, у разі складнощів в їх отриманні.

Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141,259,263-265,280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги за позовом ОСОБА_2 до обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙОН ХІЛЗ» про стягнення грошових коштів та визнання недійсними окремих частин договору про пайову участь у житлово-будівельному кооперативі задовольнити частково.

Визнати недійсними з моменту укладення окремі частини договору №ЛХ/24-КВ/001 про пайову участь в житлово-будівельному кооперативі від 15.12.2021, укладеного між ним та відповідачем, а саме: абзац 2 підпункту 6.1.6 пункту 6.1. розділу 6 в частині слів «… за вирахуванням штрафу в розмірі 10 (десяти) % від суми оплати паю, визначеного розділами 4 та 5 даного договору» та підпункт 8.1.2. пункту 8.1. розділу 8 в частині слів «…штраф в розмірі 10% від повної суми паю, визначеної в п. 4.1. цього договору».

Стягнути з обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙОН ХІЛЗ», код ЄДРПОУ - 44158470 на користь ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 , еквівалент 127 457,98 доларів США, що станом на 08.02.2023 становить грошові кошти у сумі 4 660 959,89 грн., з яких сума боргу 4 643 023,72 грн., що еквівалентно 126 967,50 доларів США, штрафні санкції (3% річних) 17 936,17 грн., що еквівалентно 490,48 доларів США.

В іншій частині первісного позову відмовити.

Позовні вимоги за зустрічним позовом обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙОН ХІЛЗ» до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 , на користь обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «ЛАЙОН ХІЛЗ», код ЄДРПОУ - 44158470, пеню у розмірі - 300 000 грн., 3% річних у розмірі - 43 351,88 грн. та членський внесок у розмірі 5 000,00 грн.

В іншій частині зустрічного позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 10 лютого 2025 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ