Ухвала

від 24.01.2025 по справі 755/1050/25

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/1050/25

Провадження №: 2/755/2463/25

У Х В А Л А

про передачу справи за підсудністю

"24" січня 2025 р. суддя Дніпровського районного суду м. Києва Катющенко В.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна, -

В С Т А Н О В И В :

До Дніпровського районного суду м. Києва 13.01.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна, яка 21.01.2025 була передана у провадження судді Катющенко В.П. у відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд:

1)звільнити з-під арешту нерухоме майно, а саме земельну ділянку з кадастровим номером 3221482201:01:004:0009,площею 0,1849 га, розташована с. Дзвінкове, Васильківського району, Київської області, що належить на праві приватної власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий органом 3214 від 27.07.2017, адреса місця реєстрації та проживання : АДРЕСА_1 ), накладеному на підставі постанови державного виконавця Солом`янського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мельниченко В.С. у межах виконавчого провадження НОМЕР_3, закінченого 15.10.2024 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бондарем О.Д.

2)стягнути з відповідача Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) код ЄДРПОУ 35011660 (02000, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, тел. 044 292 9753, email: vdvs.dn@ukr.net) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий органом 3214 від 27.07.2017, адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 ) витрати на правничу допомогу в розмірі 7 500 тис. грн.

3)стягнути судовий збір в сумі 1 211,2 грн. з Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) код ЄДРПОУ 35011660 (02000, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, 15, тел. 044 292 9753, email: vdvs.dn@ukr.net).

Вивчивши позовну заяву та додатки до неї, приходжу до наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Положеннями ст.ст. 2, 3 ЦПК України передбачено, що завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховою радою України. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Правила щодо підсудності цивільних справ, які підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, тобто розмежування компетенції по розгляду і вирішенню підвідомчих суду цивільних справ всередині системи судів цивільної юрисдикції, визначені в § 3 Глави 2 Розділу I ЦПК України.

Приписами ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України встановлено випадки виключної підсудності цивільних справ судам.

Виключна підсудність - особливий вид територіальної підсудності. Правила виключної підсудності забороняють застосування при пред`явленні позову норм інших видів територіальної підсудності.

Згідно ч.2 ст.30 Цивільного процесуального кодексу України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно). Відповідачами у справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів (орган фіскальної служби), банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (Постанова КЦС ВС у справі № 725/3352/23 від 06 травня 2024 року).

Відповідно до постанови Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №404/3167/18 виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. Словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередньо об`єкт спірного матеріального правовідношення. В даній постанові Верховний Суд зауважив, що з аналізу логічної послідовності змін до формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв`язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.

Нерухоме майно є особливим об`єктом права власності, оскільки наділене специфічними рисами - сталий зв`язок із землею, особлива цінність, неможливість переміщення без знецінення та зміни її призначення; майнове право на об`єкт нерухомості є складовою частиною такого майна, як об`єкта цивільних прав; виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов`язків, що пов`язані із нерухомим майном (правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/2390/18, у постанові Верховного Суду від 17.11.2021 у справі № 755/5684/180).

Право на звернення до суду за судовим захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів є одним із найважливіших конституційних прав громадян та юридичних осіб.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 7 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Вимоги статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є виконаними, коли справа заявника була розглянута національним судом, який створено на підставі закону. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях наголошував, що поняття «суд, встановлений законом», стосується не тільки юридичного підґрунтя самого по собі існування «суду». Зокрема в справах «DMD Group A.S. проти Словаччини» (№ 1933403, рішення від 5 жовтня 2010 року), «Сокуренко і Стригун проти України» (№№ 29458/04 та 29465/04, рішення від 20 липня 2007 року), «Олександр Волков проти України» (№ 21722/11, рішення від 9 січня 2013 року) зазначено, що «суд, встановлений законом» означає: дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності; правил автоматичного розподілу справ; наявність повноважень у судді; належний склад суду; наявність достатніх повноважень для розгляду певної категорії справ.

За вимог п.1 ч. 3 ст. 376 ЦПК України обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення є порушення норм процесуального права, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду.

Принцип законного судді нерозривно пов`язаний з правом особи на повноважний, компетентний суд. Відповідно до статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд не тільки вправі, а й зобов`язаний ухилитися від розв`язання справ, йому не підсудних.

З наявних матеріалів справи (інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державн6ого реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна) вбачається, що нерухоме майно, а саме земельна ділянка з кадастровим номером 3221482201:01:004:0009,площею 0,185 га, розташована с. Дзвінкове, Васильківського району, Київської області, що не відноситься до територіальної підсудності Дніпровського районного суду м. Києва.

Таким чином, виходячи із предмету спірних правовідносин та беручи до уваги, що заявлені позовні вимоги стосуються зняття арешту з нерухомого майна, суд дійшов висновку, що даний спір має розглядатись за правилами виключної підсудності в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 30 Цивільного процесуального кодексу України, тобто за місцезнаходженням цього майна.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Аналізуючи вищевикладені доводи, беручи до уваги відомості про місцезнаходження нерухомого майна, суддя доходить висновку про передачу вказаної цивільної справи на розгляд до Васильківського міськрайонного суду Київської області.

Керуючись ст. ст. 2,3,4, 23, 30, 31, 32, 187, 260, 353, 354, 376 ЦПК України, суддя -

П О С Т А Н О В И В:

Позовну заяву представника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_1 до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про зняття арешту з нерухомого майна - передати за підсудністю до Васильківського міськрайонного суду Київської області (08600, м. Васильків, вул. Шевченка, 8).

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.

Суддя: