Ухвала від 06.02.2025 по справі 757/3640/25-к

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/3640/25-к

пр. 1-кс-5521/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна в рамках здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024 за ч. 4 ст. 410 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

27.01.2025 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_3 , згідно вимог якого просив суд накласти у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024 арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, яке вилучене 08.01.2025 в ході обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувало у володінні останнього:

- печатка ГО «Центральна громадська рада України» код 39184193;

- печатка ТОВ «Компанія Радекс» код 34901899;

- печатка ТОВ «Новгородецький кар`єр» код 32694400;

- печатка ТОВ «Желдовпартнер» код 38517491;

- печатка ТОВ «Економічна Гільдія» код 37721804;

- печатка Forinex Finances LLC «SEAL» *USA*.

Мотивуючи подане клопотання прокурор вказує, що в ході досудового розслідування перевіряється інформація про те що група осіб з числа військовослужбовців, а саме: начальник відділу військової частини НОМЕР_1 (входить в систему танко-технічного забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовець військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , діючи за попередньою змовою, діючи спільно з цивільними громадянами, а саме: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , а також спільно з іншими невстановленими особами, вчиняють викрадення, привласнення, військового майна (прицільні системи та їх елементи до бронетехніки та артилерії, двигуни до танків і т.і.), а також зброї та боєприпасів в особливо великих розмірах, в умовах воєнного стану, яке в подальшому реалізовують під виглядом нових, на ДП «Львівський бронетанковий завод» та ДП «Харківський бронетанковий завод» та інші ремонтно-виробничі підприємства. При цьому передача вказаного військового майна між співучасниками здійснюється, в тому числі шляхом пересилання через операторів поштового зв`язку.

Відповідно до матеріалів кримінального провадження ОСОБА_4 є суб`єктом господарської діяльності, від імені якого ОСОБА_9 та ОСОБА_10 здійснюють реалізацію військового майна.

08.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_15 від 12.12.2024 у справі № 757/57486/24-к проведено обшук за місцем проживання проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого, крім іншого, виявлено та вилучено майно, яке не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу та яке перебувало у володінні ОСОБА_4 , а саме:

- печатка ГО «Центральна громадська рада України» код 39184193;

- печатка ТОВ «Компанія Радекс» код 34901899;

- печатка ТОВ «Новгородецький кар`єр» код 32694400;

- печатка ТОВ «Желдовпартнер» код 38517491;

- печатка ТОВ «Економічна Гільдія» код 37721804;

- печатка Forinex Finances LLC «SEAL» *USA*.

Прокурор вказує, що вказані речі використовувався в якості засобу та знаряддя вчинення кримінального правопорушення, а також містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, то воно має значення речового доказу у даному кримінальному провадженні.

Крім того, предмети, які були вилучені під час проведення слідчої дії мають важливе значення для досудового розслідування, відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду, а також можуть бути використанні для проведення експертних досліджень.

З метою забезпечення повного, об`єктивного та всебічного розслідування даного кримінального провадження, а також зважаючи на те, що вищеописані речі та документи зберігають на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, які самостійно та в сукупності з іншими зібраними по кримінальному провадженню доказами мають суттєве значення для з`ясування обставин вчинення злочину, встановлення осіб причетних до його вчинення, сторона обвинувачення звертається до Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт вищезазначеного майна.

Згідно з нормою ч. 4 ст. 107 КПК України, не здійснювалась фіксація під час розгляду клопотання слідчим суддею за допомогою технічних засобів.

У судове засідання прокурор/слідчий не з`явився, про місце і час розгляду клопотання повідомлений належним чином. Прокурор подав до суду заяву про проведення розгляду клопотання у його відсутність, вимоги підтримав.

Володілець майна та його представник в судове засідання не з`явилися, про місце і час судового розгляду повідомлявся належним чином, заяв, клопотань до суду не подано.

Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено, окрім іншого, що неприбуття учасників розгляду у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, приймаючи до уваги те, що слідчий суддя, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством України, створив необхідні умови для реалізації сторонами, їх процесуальних прав на участь у розгляді цієї справи в суді, ураховуючи, що підстав для визнання їх явки обов`язковою не має, вважаю за можливе розглянути клопотання у відсутність нез`явившихся осіб.

Вивчивши клопотання, дослідивши його матеріали, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступного висновку.

Майнові права захищаються в Україні, як Конституцією, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема частиною 1 і 5 статті 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути позбавлений права власності. Право власності є непорушним. Дана стаття Конституції України визначає, що конфіскація майна може бути заснована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.

Разом з цим, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченим цим Кодексом.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Судовим розглядом встановлено, що групою слідчих другого відділу Управління з досудового розслідування військових правопорушень, а також порушень проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, вчиненого внаслідок ведення російською федерацією, із залученням представників інших держав, агресивної війни проти України, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, за процесуального керівництва прокурорів Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024 за ч. 4 ст. 410 КК України.

08.01.2025 на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва ОСОБА_15 від 12.12.2024 у справі № 757/57486/24-к проведено обшук за місцем проживання проживання ОСОБА_4 , за адресою: АДРЕСА_1 , під час якого, крім іншого, виявлено та вилучено майно, яке не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу та яке перебувало у володінні ОСОБА_4 , а саме:

- печатка ГО «Центральна громадська рада України» код 39184193;

- печатка ТОВ «Компанія Радекс» код 34901899;

- печатка ТОВ «Новгородецький кар`єр» код 32694400;

- печатка ТОВ «Желдовпартнер» код 38517491;

- печатка ТОВ «Економічна Гільдія» код 37721804;

- печатка Forinex Finances LLC «SEAL» *USA*.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а саме у рішенні по справі «Жушман проти України» зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-ІІ). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Абзацом 1 ч. 5 ст. 171 КПК України передбачено, що клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Судовим розглядом встановлено, що обшук, під час якого було вилучено майно та на арешті якого на даний час наполягає сторона обвинувачення, був проведений 08.01.2025.

09.01.2025 прокурором подано клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта».

16.01.2025 вказане клопотання повернуто прокурору для усунення недоліків.

17.01.2025 прокурором подано клопотання про накладення арешту на тимчасово вилучене майно, через оператора поштового зв`язку АТ «Укрпошта».

Вказане в сукупності свідчить про дотримання строку на звернення до суду з даним клопотання.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів, спеціальної конфіскації, конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 3 частини другої цієї статті у випадку, передбаченому пунктом 1, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Статтею 98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Одночасно при розгляді клопотання, поданого в порядку ст. 172 КПК України, слідчий суддя не вирішує питання належності та допустимості доказів, отриманих в ході досудового розслідування, оскільки оцінка допустимості доказів має бути вирішена відповідно до вимог ст. 89 КК України під час ухвалення судового рішення при судовому розгляді кримінального провадження.

Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

З огляду на зазначені вимоги закону слідчий суддя приходить до висновку про те, що вилучене майно, на арешті якого наполягає сторона обвинувачення, відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024 за ч. 4 ст. 410 КК України.

Матеріали клопотання свідчать, що вказане майно має відношення до кримінального провадження, і, таким чином може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів накласти арешт на вказане майно.

Зокрема, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, врахвоучюи процесуальну позицію володільця майна, з метою запобігання їх зникнення, що може перешкодити кримінальному провадженню, а слідчий суддя, в свою чергу, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання про задоволення клопотання сторони обвинувачення про накладення арешту на вилучене майно, з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об`єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 26, 98, 100, 107, 117, 131, 132, 171-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання - задовольнити.

Накласти у кримінальному провадженні № 62024000000000506 від 14.06.2024 арешт на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування даним майном, яке вилучене 08.01.2025 в ході обшук за місцем проживання ОСОБА_4 , в квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , та перебувало у володінні останнього:

- печатка ГО «Центральна громадська рада України» код 39184193;

- печатка ТОВ «Компанія Радекс» код 34901899;

- печатка ТОВ «Новгородецький кар`єр» код 32694400;

- печатка ТОВ «Желдовпартнер» код 38517491;

- печатка ТОВ «Економічна Гільдія» код 37721804;

- печатка Forinex Finances LLC «SEAL» *USA*.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту/відмову у ньому може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1