Ухвала

від 10.02.2025 по справі 916/3832/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення апеляційної скарги без руху

10 лютого 2025 рокум. ОдесаСправа № 916/3832/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

розглянувши апеляційну скаргу Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України

на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 (повний текст складено 18.03.2024)

по справі №916/3832/23

за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради

до Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України

про виселення та стягнення заборгованості у розмірі 318 887,96 грн,

ВСТАНОВИВ:

30.01.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 по справі №916/3832/23.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.02.2025 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 по справі №916/3832/23 до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/3832/23.

06.02.2025 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/3832/23.

Разом з апеляційною скаргою від апелянта надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 по справі №916/3832/23.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, з огляду на наступне.

Згідно з вимогами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п.1 ч.2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених ст. 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

В апеляційній скарзі апелянтом заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, в якому останній зазначає, що за адресою м.Одеса вул. Кутузакія б.1 Громадська організація "Екологічний центр сталого розвитку України не отримувало від суду жодних повідомлень, смс-повідомлень або документів.

В обґрунтування свого клопотання апелянт зазначає, що судом на жодному поштовому повідомленні не вказувався мобільний номер телефону президента громадської організації.

В той же час апелянт зазначає, що, як виявилось 29 січня 2025 року, всі поштові відправлення отримувались за адресою м.Одеса вул. Кутузакія б.1 охоронцем громадської організації «Християнського гуманітарно-економічного відкритого університету», проте охоронець не передав їх громадській організації, оскільки вважав, що вони надходили помилково.

Апелянт вказує, що ознайомився з повним текстом рішення суду 10.01.2025 після реєстрації Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України в підсистемі Електронний суд.

З огляду на зазначене, заявник вважає, що ним було пропущено процесуальний строк з поважних причин та просить суд поновити пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 по справі №916/3832/23.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Клопотання чи заява про поновлення процесуального строку повинні містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що всі процесуальні документи по справі, у тому числі оскаржуване рішення, направлялись відповідачу на його юридичну адресу, яка вказана в Єдиному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 65091, Одеська обл., місто Одеса, вул. Олександра Кутузакія (колишня Ленінградська),1,кв.5.

Саме за вказаною, єдиною відомою суду першої інстанції адресою, було надіслано оскаржуване рішення.

Отже, вказане дає підстави вважати, що така адреса відповідача є актуальною, а відтак саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Колегія суддів акцентує увагу на тому, що відповідно до ч.7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.

У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Однак, відомостей про те, що відповідач повідомляв суд першої інстанції про зміну адреси місцезнаходження матеріали справи не містять.

До того ж, слід наголосити на тому, що до теперішнього часу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України є: 65091, Одеська обл., місто Одеса, вул. Олександра Кутузакія (колишня Ленінградська),1,кв.5.

Крім того, скаржник не зазначає актуальної адреси свого місцезнаходження, а навпаки в апеляційній скарзі вказує, що знаходиться за тією ж самою адресою.

Згідно з п.5 ч.6 ст.242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З поштових повідомлень наявних в матеріалах справи, адресатом якого є Громадська організація "Екологічний центр сталого розвитку України, вбачається, що відправлення не були ним отримані, про що підприємством поштового зв`язку „Укрпошта робились відмітки про повернення поштового повідомлення у зв`язку із закінченням терміну зберігання, а також з відміткою про відсутністю адресата за вказаною адресою.

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду зазначає, що в разі якщо процесуальні документи було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений належним чином. Доказом такого повідомлення є наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, повернуті відділенням поштового зв`язку.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).

Крім того, оклегія суддів наголошує, що отримання кореспонденції уповноваженою чи неуповноваженою особою одержувача знаходиться поза контролем відправника. Отже, саме одержувач має забезпечити, щоб кореспонденція, яка надходить на його адресу, була отримана належною особою. Якщо одержувач допустив ситуацію, за якою певна особа може отримати кореспонденцію від імені одержувача, то повноваження такої особи на її отримання випливає з обстановки.

За висновками Великої Палати Верховного Суду негативні наслідки неодержання підприємцем звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на підприємця (постанова від 19.05.2020 у справі №910/719/19 (провадження № 12-18гс20, пункт 6.22). Не може вважатися неотриманим чи отриманим несвоєчасно звернення відправника до одержувача, якщо одержувач власними діями чи бездіяльністю (наприклад, несвоєчасним зверненням до відділення поштового зв`язку, незабезпечення особи для отримання кореспонденції за своєю адресою тощо) призвів до затримки в одержанні кореспонденції. Протилежний підхід суперечив би принципам справедливості, добросовісності і розумності (стаття 3 Цивільного кодексу України).

Крім того, в матеріалах справи наявна телефонограма від 13.11.2023 у якій секретар судового засідання А.С.Кафланова повідомила керівника Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України Геращенко Юрія Євгеновича за номером телефону вказаного у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань про призначення судового засідання до розгляду та роз`яснення щодо можливісті надання письмових пояснень у справі.

З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про дотримання місцевим господарським судом вимог Господарського процесуального кодексу України щодо належного повідомлення скаржника.

З огляду на зазначене, можна зробити висновок, що апелянту було відомо про існування в провадженні Господарського суду Одеської області справи №916/3832/23. Більш того, апелянт також зазначає, що неодноразово цікавився датами розгляду справи і, як зазначає сам скаржник, на що отримав двічі інформацію про знаходження судді на лікарняному і призначення справи до розгляду після виходу судді на роботу, про що він буде повідомлений письмово.

Відтак можна вважати, що з цього періоду, саме на особу, місцезнаходження якої визначено конкретною адресою, покладено обов`язок перевіряти надходження поштової кореспонденції.

Також, за змістом ст.2 Закону України Про доступ до судових рішень кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Нормами статті 4 цього Закону передбачено, що судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.

Згідно з відомостями, які містяться у Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскаржуване рішення повний текст якого складено 18.03.2024 було оприлюднено 25.03.2024.

Проте апелянт, знаючи про існування справи на розгляді в суді першої інстанції, звертається до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції з пропуском строку на його оскарження більш ніж 10 місяців.

Колегія суддів зауважує, що з 05.10.2021 офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи: "Електронний кабінет", "Електронний суд", підсистема відеоконференцзв`язку, у зв`язку з чим відповідно до частини шостої статті 6 Господарського процесуального кодексу України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

У зв`язку з набранням чинності з 18.10.2023 змін до Господарського процесуального кодексу України, учасники судових проваджень, визначених у статті 6 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язані зареєструвати свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Пономарьов проти України Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Мушта проти України зазначено: право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані.

Колегія суддів відзначає, що з правового контексту приписів ст. 119 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично відновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити - з якої саме поважної причини такий строк було порушено скаржником, та чи підлягає відновленню.

Як свідчить правовий аналіз норм чинного законодавства, суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не враховувати який вважалось би несправедливим та таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність відповідних обставин, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, що може використовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Судова колегія зазначає, що лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи ст. 256 Господарського процесуального кодексу України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, наявність або відсутність підстав для задоволення заяви про відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги визначається за правилами ст. 256 Господарського процесуального кодексу України, за приписами якої господарський суд може відновити пропущений процесуальний строк за заявою сторони чи з своєї ініціативи, якщо визнає причину пропуску процесуального строку поважною. Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій. При цьому, Господарський процесуальний кодекс України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

З огляду на зазначене, судова колегія, розглянувши клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, вважає, що підстави для поновлення строку, вказані заявником, не підтверджені будь-якими належними чи допустимими доказами та не можуть бути визнані поважними.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху та надати скаржнику строк для можливості усунення недоліків апеляційної скарги, а саме подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням поважних причин пропуску цього строку та надання доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду апеляційної інстанції у передбачені законодавством строки.

Колегія суддів звертає увагу скаржника, що з урахуванням приписів ч.4 ст.260 Господарського процесуального кодексу України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому ст. 261 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 по справі №916/3832/23 на підставі ч. 2 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України підлягає залишенню без руху з наданням строку протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення вказаних недоліків.

Також суд звертає увагу скаржника на те, що у відповідності до приписів ч.6 ст. 260 Господарського процесуального кодексу України питання про повернення апеляційної скарги суд апеляційної інстанції вирішує протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Крім того, судова колегія звертає увагу апелянта на те, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). (ч. 5 ст. 6 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до Відповіді №6887071 про наявність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС сформованою засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд» 07.02.2025 за запитом судді Принцевської Н.М., Громадська організація "Екологічний центр сталого розвитку України має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС

Отже, рахування строку на усунення недоліків апеляційної скарги буде відбуватись з дати отримання судом інформації про доставку апелянту даної ухвали в його електронний кабінет.

Керуючись ст. 174, 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Залишити апеляційну скаргу Громадської організації "Екологічний центр сталого розвитку України на рішення Господарського суду Одеської області від 06.03.2024 по справі №916/3832/23 без руху.

Повідомити скаржника про необхідність подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, із зазначенням поважних причин пропуску цього строку та наданням суду доказів, які підтверджують неможливість звернення до суду з апеляційною скаргою у встановлений законодавством строк, у строк протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.

Роз`яснити Громадській організації "Екологічний центр сталого розвитку України, що відповідно до п. 4 ч.1. 261 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуюча суддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош