Постанова

від 28.11.2024 по справі 904/8325/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.11.2024 року м.Дніпро Справа № 904/8325/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Дарміна М.О.(доповідач),

суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.

при секретарі судового засідання Карпенко А.С.

Представники сторін:

від позивача: Корольова Д.В. (в залі суду) витяг з ЄДР самопредставництво

від відповідача: Чернець І. А. (в режимі відеоконференції) довіреність № 426-2023 від 19.12.2023

від третьої особи представник не з`явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений судом належним чином

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 (суддя Назаренко Н.Г.) у справі №904/8325/21

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях

до Приватного акціонерного товариства "Київстар"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури

про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 396 051, 48 грн. за договором оренди та виселення з нерухомого майна

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Київстар" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 1 396 051,48 грн. за договором оренди та виселення з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму.

Також позивач надав заяву про зменшення позовних вимог, в якій просить стягнути з відповідача на його користь неустойки в розмірі 1 396 006, 00 грн. за договором оренди та виселити Приватне акціонерне товариство "Київстар" з державного майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 у справі №904/8325/21 позов Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях до Приватного акціонерного товариства "Київстар", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Дніпровський фаховий коледж будівельно-монтажних технологій та архітектури про стягнення неустойки в розмірі 1 396 006,00 грн. та виселення з нерухомого майна задоволено частково.

Виселено Приватне акціонерне товариство "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код 21673832) з нерухомого майна частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури (49000, м. Дніпро, вул. Столярова, буд.8, ідентифікаційний код 04760713).

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Київстар" (03113, м. Київ, вул. Дегтярівська, 53, ідентифікаційний код 21673832) на користь Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградських областях (49000, м. Дніпро, вул. Центральна,6, ідентифікаційний код 42767945) неустойку в сумі 1 029 695, 67 грн., судовий збір у розмірі 17 715, 44 грн., про що видати наказ.

В решті позову відмовити.

Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що в провадженні Господарського суду Дніпропетровської області перебувала справа №904/9320/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Дніпропетровського державного коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд визнати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4547-ОД від 23.09.2011, укладений ПрАТ "Київстар" та Регіональним відділенням Фондом державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській області, продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений (на 2 роки 11 місяців), шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 23.09.2011 №12/02-4547-ОД (зі змінами) в редакції запропонованій Позивачем, тобто з 23.07.2018 по 22.06.2021,

Зважаючи на ту обставину, що рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21, яке залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547- ОД від 23.09.2011р. є таким, що припинив дію 23.07.2018 на підставі закінчення строку, на який його було укладено

Факти, встановлені рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21, в порядку частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визнані такими, що не підлягають доказуванню в даній справі.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повернення спірного нерухомого майна суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині виселення Приватного акціонерного товариства Київстар" з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури є такими, що підлягають задоволенню. За висновком суду першої інстанції сплачені відповідачем в якості орендної плати балансоутримувачу платежі не можуть бути зараховані в рахунок погашення неустойки орендодавцю. Питання сплаченої балансоутримувачу орендної плати після припинення договору оренди, за висновком суду першої інстанції повинно вирішуватися між відповідачем та балансоутримувачем. Оскільки Позивач не врахував сплату орендної плати на суму 366 310,33 грн, відповідно підлягають задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 1 029 695,67 грн.

Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Київстар" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Судові витрати покласти на позивача.

Узагальнення доводів апеляційної скарги:

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

Суд першої інстанції не прийняв до уваги, що вимоги позивача про виселення відповідача з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпро, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури зашкоджує інтересам держави та суспільства.

Демонтаж телекомунікаційного обладнання призводить до втручання в критичну інфраструктуру та створення перешкод у наданні життєво важливих послуг (електронних комунікацій).

У той же час, пріоритетним суспільним інтересом є - гарантування національної безпеки в т.ч. шляхом збереження й захисту критичної інфраструктури, що має очевидну вагу для Держави та її населення.

Так, в умовах воєнного стану електронні комунікаційні мережі ПрАТ «Київстар» використовуються для забезпечення потреб національної безпеки, оборони, охорони правопорядку.

За період користування об`єктом оренди з 23.07.2018 по 01.08.2021, за договором №12/02-4547-ОД від 23.09.2011р., позивач разом із третьою особою - балансоутримувачем отримали від відповідача, орендну плату в розмірі 847 187, 12 грн., зарахували її на свої рахунки й не повернули її відповідачу. В якості доказів на підтвердження сплати орендної плати відповідач надав Суду платіжні доручення, що свідчать про проведені оплати за період з 23.07.2018р. по 01.08.2021р. на загальну суму 847 187, 12 грн., на користь позивача в сумі 366 310,33 грн. і на користь третьої особи - балансоутримувача в сумі 480 876,79 грн., відповідно до умов договору. Але при визначенні неустойки, заявленої до стягнення, Суд не прийняв до уваги, платіжні доручення, що свідчать про оплату частини орендної плати на користь Дніпровський фаховий державний коледж будівельно - монтажних технологій та архітектури на суму 480 876,79 грн. та не врахував ці кошти в повному обсязі.

Апелянт вважає, що задовольняючи вимогу позивача про стягнення неустойки суд першої інстанції безпідставно не врахував в повному обсязі здійснені відповідачем платежі в рахунок орендної плати, протягом періоду з 23 липня 2018р. по 01 серпня 2021р., в сумі 480 876,79 грн., що призводить до того, що з відповідача фактично стягується потрійний розмір орендної плати, і це суперечить ч.2 ст. 785 ЦК України та не відповідає такими засадами цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України).

Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:

Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., судді Кощеєв І.М.

Ухвалою суду від 16.02.2024 відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи № 904/8325/21. Доручено Господарському суду Дніпропетровської області надіслати до Центрального апеляційного господарського суду матеріали справи №904/8325/21.

23.02.2024 до Центрального апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 904/8325/21.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 04.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 у справі №904/8325/21. Розгляд справи призначено у судовому засіданні на 07.05.2024 об 10:00 год.

Ухвалою суду від 07.05.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 30.07.2024 на 10:20 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 26.11.2024 на 11:30 год.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 26.11.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 28.11.2024 на 11:30 год.

28.11.2024 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину постанови Центрального апеляційного господарського суду.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "КИЇВСТАР" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровського державного коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури про визнання продовженим договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, в якій позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив суд визнати Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №12/02-4547-ОД від 23.09.2011р. продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений, а саме на 2 роки 11 місяців (з 23.07.2018 по 22.06.2021), шляхом оформлення додаткового договору про внесення змін до договору оренди державного нерухомого майна від 23.09.2011 №12/02-4547-ОД (зі змінами) в редакції запропонованій Позивачем, яке залишено без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023, встановлені наступні фактичні обставини, що не підлягають доказуванню у цій справі:

23.09.2011 Регіональне відділення Фонду держмайна України у Дніпропетровській області (Орендодавець) та ПрАТ "Київстар" (Орендар) уклали Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547-ОД (далі Договір), за п. 1.1. якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення (далі Майно) площею 40,0 км.м., розміщене за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8 на першому поверсі(ах) шестиповерхової (будинку, приміщення, будівлі), що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму (далі Балансоутримувача), вартість якого визначена згідно із звітом про оцінку на 19 травня 2011р. і становить за незалежною оцінкою 133 814,0 грн.

Майно передається в оренду з метою розміщення оператора телекомунікації, який надає послуги з рухомого (мобільного) зв`язку.

Використання орендованого державного майна не за призначенням забороняється (п. 1.2. Договору).

Орендар вступає у строкове платне користування державним майном у термін, указаний у Договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього Договору (у разі оренди нерухомого майна на строк не менше ніж три роки не раніше дати державної реєстрації Договору) та акта приймання-передачі майна (п. 2.1. Договору).

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2011 р. 4 437,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індексації за вересень (п. 3.1. Договору).

Орендар зобов`язується письмово повідомити Орендодавця, не пізніше, ніж за 30 (тридцять) діб про свій намір щодо закінчення, припинення або розірвання даного Договору (п. 5.19. Договору).

Орендар, у разі наміру продовжити строк дії договору оренди, зобов`язаний не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії договору оренди подати Орендодавцю про це заяву з документами щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.) (п. 5.20. Договору).

Цей Договір укладено строком на 1 рік, що діє з 23.09.2011 по 22.09.2012 включно.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору, повній оплаті за Договором і при наданні інформації щодо виконання умов цього Договору, а саме: наявності договору страхування, дозволу або декларації наданої органами державного пожежного нагляду, Договір, за заявою Орендаря, щодо продовження терміну дії, наданою відповідно до п. 5.20, може бути продовжений на тих самих умовах, які передбачені у Договорі (п. 10.1. Договору).

Зміни і доповнення або розірвання цього Договору допускається за взаємної згоди сторін і оформлюються додатковими угодами. Зміни та доповнення, що пропонується внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною (п. 10.3. Договору).

Всі зміни та доповнення до цього Договору вважаються дійсними лише в тому випадку, якщо вони здійсненні в письмовій формі та підписані обома сторонами (п. 10.10. Договору).

На виконання умов Договору Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області передало Позивачеві частину вбудованого приміщення та частини даху площею 40,0 кв.м, що підтверджується актом приймання-передачі від 23.09.2011.

16.11.2015 сторони уклали Додаткову угоду про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, відповідно до якої сторони погодили абзац 2 п. 10.1 розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору, викласти в наступній редакції: "Цей договір є пролонгованим з 23.08.2015 по 22.07.2018 включно". Абзац 3 п. 10.1 розділу 10. Строк чинності, умови зміни та припинення договору, викласти в наступній редакції: "У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього Договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця Договір уважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені цим Договором. Зазначені дії оформлюються додатковим договором, який є невід`ємною частиною Договору при обов`язковій наявності згоди Балансоутримувача та дозволу органу, уповноваженого управляти об`єктом оренди. У разі, якщо на момент продовження договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка об`єкта оренди".

Позивач направив Відповідачеві листа № 10264/07 від 18.05.2018 з проханням продовжити термін дії договору оренди № 12/02-4547-ОД від 23.02.2011 державного нерухомого майна строком на 2 роки 11 місяців. Цього листа Відповідач одержав 18.05.2018.

Відповідач листами № 11-02-03923 від 20.06.2018 та № 11-02-00289 від 16.01.2019 повідомив ПрАТ "Київстар" та Дніпропетровському державному коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури про припинення Договору оренди від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, мотивуючи тим, що у зв`язку з тим, що відповідно до п. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", з урахуванням приписів ст. 80 Закону України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, керуючись наказом Регіонального відділення ФДМУ по Дніпропетровській області від 24.04.2018 № 66/02-Н, Договір оренди державного майна від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД припинений з 23.07.2018.

Листа № 11-02-03923 від 20.06.2018 Відповідач направив 03.07.2018, що підтверджується чеком пошти та списком згрупованих відправлень.

Відповідно до сертифікатів № 2365 від 01.11.2017, № 1200 від 01.12.2018, № 2628 від 27.11.2019, № 1290 від 30.11.2020 до договору добровільного страхування майна Позивач застрахував об`єкт нерухомості UX0714 Державне окреме нерухоме майно нежитлове приміщення площею 40,0 кв. м на даху та технічному поверсі шестиповерхової будівлі.

На адвокатські запити представників Позивача від Міністерства освіти і науки України надійшли відповіді № 1/21104-21 від 03.12.2021 та № 1/22067-21 від 16.12.2021 у яких зазначено, що розглянувши адвокатські запити стосовно питань укладеного Договору оренди нежитлового майна між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Дніпропетровській, Запорізькій та Кіровоградській областях та ПрАТ "Київстар" від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму, Міністерство повідомляє, що інформації щодо надходження звернення на адресу Міністерства від Регіонального відділення та Дніпропетровського монтажного технікуму, про надання дозволу після 18.05.2018, на продовження терміну дії Договору оренди нерухомого майна від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД відсутня.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у цій справі є обставини, пов`язані з наявністю правових підстав для визнання договору оренди продовженим на тих самих умовах і на той самий строк, на який він був укладений.

Відносини, що виникли між сторонами у справі на підставі Договору, є господарськими, тому, згідно зі ст. 4, 173-175 і ч. 1 ст. 193 ГК України, до цих відносин мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1, 2, 6 ст.283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

Частиною 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 764 ЦК України передбачено, що якщо наймач продовжує володіти та/або користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором (ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" № 2269-XII (в редакції дійсній на момент виникнення спору).

Згідно зі ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно зі ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач позов заперечує з викладених у відзиві підстав.

Перевіривши доводи і докази сторін, суд погоджується з Відповідачем та не приймає позицію Позивача.

Так, положення як ЦК України, так і Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачають можливість та умови продовження договору оренди на той самий термін і на тих самих умовах за відсутності заяви (повідомлення) однієї зі сторін про припинення чи зміну умов договору протягом місяця після закінчення терміну його дії.

При цьому, заява (повідомлення) орендодавця про припинення договору оренди за закінченням строку договору є одностороннім правочином, який відображає волевиявлення орендодавця у спірних правовідносинах, що не потребує узгодження з орендарем в силу прямої норми закону і є підставою для припинення відповідних зобов`язальних правовідносин.

Повідомлення орендодавцем орендаря про припинення договору є юридично значимою дією, яка засвідчує наявність такого волевиявлення та забезпечує своєчасну обізнаність з ним іншої сторони, є передумовою для настання обумовлених таким одностороннім правочином наслідків також для іншої особи за правилами абзацу третього частини третьої статті 202 ЦК України, згідно з якою односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Правове регулювання процедури припинення орендних правовідносин, що наведене у ст. 764 ЦК України та у ч. 2 ст. 17 Закону № 2269-XII, спрямоване на досягнення справедливого балансу між правом орендодавця як власника майна володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд і правом орендаря очікувати на стабільність та незмінність його майнового становища. У контексті наведених вище норм настання наслідків у вигляді припинення чи продовження договору є пов`язаним з дотриманням сторонами орендних правовідносин добросовісної та послідовної поведінки, обумовленої змістом укладеного договору, положеннями господарського законодавства, а також усталеними звичаями ділового обороту та документообігу.

Подібна правова позиція сформована Верховним Судом у складі суддів Касаційного господарського суду і викладена в постанові від 05.08.2020 у справі № 921/163/19.

Суд бере до уваги, що відповідно до змісту наведених законодавчих приписів сторони не обмежені в праві заявити про припинення або зміну договору як протягом одного місяця після закінчення договору, так і в будь-який час протягом строку дії такого договору.

Викладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у його постановах від 02.07.2019 у справі № 906/742/18, № 906/746/18, від 16.07.2019 у справі №906/744/18, від 13.08.2019 у справі № 906/740/18, від 26.12.2019 у справі № 904/342/19.

Беручи до уваги викладене, доводи Позивача щодо порушення Орендодавцем строку повідомлення про припинення Договору оренди, визначеного пунктом 10.1 Договору, суд не приймає. Крім того, відповідно до чеку поштової установи, списку згрупованих відправлень та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4900063655096, Відповідач 03.07.2018, в межах строку визначеному п. 10.1. Договору, направив Орендареві та Балансоутримувачу повідомлення щодо припинення строку дії Договору. Позивач наведений лист Відповідача одержав 05.07.2018.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону № 2269-XII договір оренди припиняється, серед іншого, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Враховуючи, що Відповідач завчасно (не пізніше одного місяця після закінчення строку чинності Договору) надіслав Позивачеві та Балансоутримувачеві листа № 11-02-03923 від 20.06.2018 із повідомленням про припинення Договору оренди державного майна від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД, спірний договір є таким, що припинився з 23.07.2018 з підстав закінчення строку, на який його було укладено.

Також суд бере до уваги, що в п. 10.1. Договору (в редакції додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 23.09.2011 № 12/02-4547-ОД) сторони погодили, що у разі, якщо на момент продовження договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження договору оренди провадиться нова оцінка об`єкта оренди.

Така ж позиція кореспондується з ч. 2 ст. 11 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції дійсній на момент виникнення спору), відповідно до якої оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди.

Додатком до додаткової угоди зазначено звіт про оцінку майна станом на 13 серпня 2015 року, тобто для продовження строку дії Договору оренди необхідно було провести оцінку об`єкта оренди.

До позовної заяви не надано доказів вжиття необхідних заходів для належного виконання умов передбачених для продовження строку дії Договору, а наданий лист Позивача № 10264/07 від 18.05.2018 щодо продовження Договору оренди не відповідає умовам п. 5.20. Договору оренди, оскільки не містить інформації про документи щодо виконання умов договору оренди (дозвіл пожежників, копія договору страхування державного майна, платіжні доручення про сплату страхового платежу та ін.).

До того ж, згідно з ч. 4 ст. 80 Закону України "Про освіту" (в редакції дійсній на момент виникнення спору) об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням.

З урахуванням викладеного, дослідивши надані сторонами докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд доходить висновку, що позов не підлягає задоволенню..

Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:

Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Норми ст. 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

В силу частини 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у п. 32 постанови від 03.07.2018р. у справі № 917/1345/17 (провадження № 12-144гс18), преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Згідно рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.05.2023 та постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 29.08.2023, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 12/02-4547- ОД від 23.09.2011, є таким, що припинив дію 23.07.2018 на підставі закінчення строку, на який його було укладено.

При цьому, не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачі, відповідачі, треті особи, тощо.

Таким чином, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 13.02.2023 у справі №904/9320/21, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не може йому суперечити.

Як встановлено місцевим господарським судом і свідчать матеріали справи, доказів вжиття заходів щодо своєчасного повернення об`єкта оренди після припинення Договору чи вчинення орендодавцем перешкод у його поверненні орендарем (зволікання із прийняттям майна з оренди) відповідачем суду не надано. Крім того, останній підтвердив, що продовжує користуватися майном.

Враховуючи відсутність доказів повернення спірного майна в матеріалах справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги в частині виселення Приватного акціонерного товариства Київстар" з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпровського фахового коледжу будівельно-монтажних технологій та архітектури підлягають задоволенню.

Предметом позову у даній справі є, в тому числі, матеріально - правові вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 1 396 006,00 грн, яка за період з 15.08.2018 по.15.07.2021 та виселити відповідача з нерухомого майна - частини вбудованого приміщення та частини даху, площею 40,0 (10,0+30,0) кв.м., розміщеного за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Столярова, 8, що перебуває на балансі Дніпропетровського монтажного технікуму, оскільки відповідач продовжував користуватися майном, не зважаючи на припинення дії договору.

Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Статтею 626 ЦК України унормовано, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами у справі договір є договором оренди державного майна, а тому підпадає під правове регулювання параграфа 5 глави 30 ГК України, параграфа 1 глави 58 ЦК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст. 283 ГК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об`єктом оренди можуть бути: державні та комунальні підприємства або їх структурні підрозділи як цілісні майнові комплекси, тобто господарські об`єкти із завершеним циклом виробництва продукції (робіт, послуг), відокремленою земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт, та автономними інженерними комунікаціями і системою енергопостачання; нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення); інше окреме індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що належить суб`єктам господарювання.

Згідно із ч. 1 ст. 759 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України в редакції, чинній на момент укладення Договору, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

У ст. 286 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

У силу ч. 2 ст. 291 ГК України договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об`єкта оренди; ліквідації суб`єкта господарювання-орендаря; загибелі (знищення) об`єкта оренди.

Частиною першою статті 785 ЦК України передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди (ч. 1 ст. 25 Закону України "Про оренду державного та комунального майна").

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення (ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Таким чином, після спливу строку дії договору найму (оренди) невиконання чи неналежне виконання обов`язку з негайного повернення речі свідчить про неправомірне користування майном, яке було передане в найм (оренду). Тому права та обов`язки наймодавця і наймача, що перебували у сфері регулятивних правовідносин, переходять у сферу охоронних правовідносин та охоплюються правовим регулюванням за ч. 2 ст. 785 ЦК України, яка регламентує наслідки невиконання майнового обов`язку щодо негайного повернення речі наймодавцеві.

Неустойка, стягнення якої передбачено ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

При цьому посилання ПрАТ "Київстар" на розпочату російською федерацією повномасштабну збройну агресію та введення у зв`язку із цим на території України правового режиму воєнного стану як на обставини, у силу котрих відповідач був зобов`язаний забезпечувати стабільність та безперебійність мережі зв`язку та об`єктивно не міг здійснити демонтаж базової станції і, відповідно, повернути державне орендоване майно, колегією суддів відхиляються, оскільки обов`язок із повернення останнього виник у ПрАТ "Київстар" та мав бути виконаний ним ще задовго до 24.02.2022, тобто до початку повномасштабного вторгнення відповідач неправомірно не здійснював повернення орендованого майна з оренди.

Доводи апеляційної скарги стовно того, що: «…При ухвалені оскаржуваного рішення вважаємо, що Судом 1 інстанції невірно було нараховано неустойку передбачену ч.2 статті 785 Цивільного кодексу України, оскільки Суд не врахував в повному обсязі орендні платежі сплачені орендарем на користь орендодавця та балансоутримувача за період користування орендованим майном з 23 липня 2018 року по 01 серпня 2021 року .

Так, позивачем було нараховано неустойку у розмірі 1 396 006,00 грн, за період з 23.07.2018 по 01.08.2021.

Вважаємо, що Суд 1 інстанції невірно нарахував передбачену частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України неустойку, оскільки не в повному обсязі врахував сплачену орендну плату відповідачем за період з 23 липня 2018 року по 01 серпня 2021 року, оскільки відповідачем за договором №12/02-4547-ОД від 23.09.2011р. було сплачено орендної плати на суму 847 187, 12 грн., а ні 366 310,33 грн. як це визначив Суд 1 інстанції.

Орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.95 № 786 (зі змінами) (далі Методика розрахунку), або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) серпень 2011 р. 4 437,63 грн. Орендна плата за перший місяць оренди вересень 2011 р. визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індексації за вересень (п. 3.1. Договору).

За змістом пункту 3.3 договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з пунктом 3.6 договору орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні:

50% - до державного бюджету за місцем реєстрації орендаря у податковій інспекції на рахунки, відкриті відділенням казначейства, у розмірі 2 218,82 грн;

50% - балансоутримувачу у розмірі 2 218,81 грн.,

щомісяця не пізніше 15 числа місяця наступного за звітним відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж.

За період користування об`єктом оренди з 23.07.2018 по 01.08.2021, за договором №12/02-4547-ОД від 23.09.2011р.,позивач разом із третьою особою - балансоутримувачем отримали від відповідача, орендну плату в розмірі 847 187, 12 грн., зарахували її на свої рахунки й не повернули її відповідачу. В якості доказів на підтвердження сплати орендної плати відповідач надав Суду платіжні доручення, що свідчать про проведені оплати за період з 23.07.2018р. по 01.08.2021р. на загальну суму 847 187, 12 грн., на користь позивача в сумі 366 310,33 грн. і на користь третьої особи - балансоутримувача в сумі 480 876,79 грн., відповідно до умов договору. Але при визначенні неустойки, заявленої до стягнення, Суд не прийняв до уваги, платіжні доручення, що свідчать про оплату частини орендної плати на користь Дніпровський фаховий державний коледж будівельно - монтажних технологій та архітектури на суму 480 876,79 грн. та не врахував ці кошти в повному обсязі...» відхиляються колегією суддів з огляду на наступне:

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19 квітня 2021 року у справі №910/11131/19 зазначав, що обов`язок орендаря сплачувати орендну плату за користування орендованим майном зберігається до припинення Договору (до спливу строку дії Договору оренди), оскільки орендна плата є платою орендаря за користування належним орендодавцю майном та відповідає суті орендних правовідносин, що полягають у строковому користуванні орендарем об`єктом оренди на платній основі.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення Договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення Договору, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Отже, користування майном після припинення договору є таким, що здійснюється не відповідно до його умов, у зв`язку з чим орендна плата за користування майном за умовами договору, що припинився, не нараховується.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно ч. 1. ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Отже, саме власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, які він може реалізовувати на власний розсуд. Тобто лише власник має право визначати юридичну долю свого майна, у тому числі й шляхом надання майна іншим особам, а також повернення (вилучення) цього майна від відповідних суб`єктів.

З огляду на викладене нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та умови договору, орендна плата сплачується орендодавцю та балансоутримувачу (50% / 50%), а неустойка, у разі неповернення орендованого майна орендодавцю як власнику майна.

Враховуючи вищезазначене, місцевий господарський суд обгрунтовано вказав, що питання сплаченої балансоутримувачу орендної плати після припинення договору оренди повинно вирішуватися між відповідачем та балансоутримувачем.

Перевіривши наданий позивачем до матеріалів справи розрахунок заявленої до стягнення суми неустойки, з урахуванням відсутності посилань апелянта на конкретні арифметичні помилки, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що задоволенню підлягають позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача неустойки у розмірі 1 029 695,67 грн. В частині стягнення 366 310,33 грн. належить відмовити.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що доводи скаржника, наведені ним в апеляційній скарзі, не знайшли своє підтвердження, не спростовують мотиви господарського суду першої інстанції, відтак, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.

У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.

З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 у справі №904/8325/21 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Київстар" на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.

Розподіл судових витрат:

У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 34 815,15 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Київстар" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 у справі №904/8325/21- залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 15.01.2024 у справі №904/8325/21- залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у сумі 34815,15 грн. покласти на Приватне акціонерне товариство "Київстар".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку в строки передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено 10.02.2025

Головуючий суддяМ.О. Дармін

СуддяІ.М. Кощеєв

СуддяО.В. Чус