Ухвала

від 03.02.2025 по справі 906/957/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

УХВАЛА

"03" лютого 2025 р. м. Житомир Справа № 906/957/24

Господарський суд Житомирської області у складі судді Соловей Л.А.,

за участю секретаря судового засідання: Васильєвої Т.О.

розглядаючи справу за позовом: Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради (м.Андрушівка Бердичівського району Житомирської області)

до Фізичної особи-підприємця Гриценко Ніни Дмитрівни (м.Андрушівка Бердичівського району Житомирської області)

за участю у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: Комунального підприємства Андрушівської міської ради "КОМСЕРВІС" (м.Андрушівка Бердичівського району Житомирської області)

про зобов`язання звільнити земельну ділянку,

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився (Яремчук В.Л., виписка з ЄДР; Закусило В.П., виписка з ЄДР - були присутні в судовому засіданні 13.01.2025);

від відповідача: Довгалюк Р.О., ордер серія АМ №1109668 від 09.12.2024;

Гриценко Н.Д., виписка з ЄДР;

від третьої особи на стороні позивача: не з`явився;

за участю прокурора: Пустовіт М.Л., службове посвідчення №071192 від 01.03.2023;

з перервою в судовому засіданні: з 13.01.2025 до 03.02.2025, згідно з ч.2 ст.216 ГПК України,

ВСТАНОВИВ:

Керівник Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом, у якому просить суд зобов`язати ФОП Гриценко Ніну Дмитрівну звільнити самовільно зайняту частину земельної ділянки, яка перебуває в комунальній власності Андрушівської міської територіальної громади в особі Андрушівської міської ради, площею15,5кв.м з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 шляхом проведення демонтажу тимчасових споруд №77-78 за власний рахунок.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач за відсутності правовстановлюючих документів використовує частину земельної ділянки з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 шляхом встановлення тимчасової споруди. ФОП Гриценко Н.Д. не видавався паспорт прив`язки на встановлення тимчасової споруди на вказаній земельній ділянці, та з відповідною заявою остання до Андрушівської міської ради не зверталась. Рішення органів місцевого самоврядування про передачу у власність або надання у користування (оренду) у ФОП Гриценко Н.Д. відсутні, що є порушенням ст.ст.116,123,124, 212 Земельного кодексу України та ст.1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Ухвалою суду від 25.11.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на "13" січня 2025 р. об 11:00.

На адресу суду надійшли наступні документи:

- 09.12.2024 від представника відповідача заява по суті справи;

- 17.12.2024 повернулася без вручення надіслана відповідачу копія ухвали суду від 25.11.2024 з відміткою органу зв`язку: "адресат відсутній за вказаною адресою";

- 01.01.2025 від представника відповідача клопотання від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду;

- 01.01.2025 від представника відповідача клопотання від 31.12.2024 про закриття провадження у справі;

- 01.01.2025 від представника відповідача клопотання від 31.12.2024 про поновлення строку для подання відзиву та відзив на позовну заяву від 31.12.2024;

- 01.01.2025 від представника відповідача клопотання від 31.12.2024 про витребування доказів;

- 01.01.2025 від представника відповідача клопотання від 31.12.2024 про проведення письмового опитування;

- 01.01.2025 від представника відповідача клопотання від 31.12.2024 про призначення судової земельно-технічної експертизи;

- 08.01.2025 від Бердичівської окружної прокуратури заперечення на клопотання представника відповідача від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі.

В судовому засіданні 13.01.2025 представник відповідача надав пояснення по суті власних клопотань від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду, та про закриття провадження у справі, та просив суд їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні 13.01.2025 заперечила щодо задоволення клопотань представника відповідача від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі.

В судовому засіданні 13.01.2025, розглянувши клопотання представника відповідача від 31.12.2024 про поновлення строку для подання відзиву, господарський суд вирішив наступне.

Обґрунтовуючи дане клопотання, представник відповідача посилається на те, що відповідач не отримувала позовної заяви та доданих до неї документів, та до ознайомлення уповноваженим представником з матеріалами справи в грудні 2024 не була обізнана про існування даної судової справи, також у зв`язку з систематичними повітряними тривогами та через систематичні відключення світла, та у зв`язку з обсягом позовної заяви та додатків до неї, які потребували ретельної оцінки та аналізу, представник відповідача просить суд визнати причини строку для подачі відзиву на позовну заяву поважними та поновити його.

Згідно ч.1 ст.119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Згідно ч.5 ст.119 ГПК України, пропуск строку, встановленого судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів, не звільняє такого учасника від обов`язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Відповідно до ч.8 ст.80 ГПК України, докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи вищенаведене, та задля дотримання принципів господарського судочинства, для забезпечення принципу рівності та змагальності, для реалізації прав сторін на повне та об`єктивне встановлення всіх обставин справи, для надання можливості висловлення своєї позиції всіма учасниками справи, суд вирішив протокольною ухвалою поновити відповідачу строк на подачу відзиву на позовну заяву та прийняти поданий відзив від 31.12.2024.

Заслухавши учасників справи, в судовому засіданні 13.01.2025, з метою ознайомлення з судовою практикою, на яку посилається представник відповідача у власних клопотаннях від 31.12.2024, суд оголосив перерву до 03.02.2025 о 12:00, згідно з ч.2 ст. 216 ГПК України.

Представник позивача та третьої особи на стороні позивача в судове засідання 03.02.2025 не з`явилися.

На адресу суду надійшли наступні документи:

- 21.01.2025 від Бердичівської окружної прокуратури заперечення №50-90-97вих-25 від 08.01.2025 , та №50-90-98вих-25 від 08.01.2025 на клопотання представника відповідача від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду та закриття провадження у справі;

- 03.02.2025 від представника позивача заява про розгляд справи без участі уповноваженого представника. В даній заяві останній вказує, що позивач позовні вимоги підтримує та просить суд позов задовольнити.

В судовому засіданні 03.02.2025 представник відповідача підтримав власні клопотання від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду, та про закриття провадження у справі, та просив суд їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні 13.01.2025 заперечила щодо задоволення клопотань представника відповідача від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду та про закриття провадження у справі, та просила суд відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, дослідивши документи, які надійшли на адресу суду та матеріали справи, господарський суд зазначає, що згідно приписів ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства є: верховенство права, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, змагальність сторін, диспозитивність, пропорційність, обов`язковість судового рішення, забезпечення права на апеляційний перегляд справи, забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках, розумність строків розгляду справи судом, неприпустимість зловживання процесуальними правами, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Відповідно до ч.1 ст.177 ГПК України, завданням підготовчого провадження, серед іншого є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу, з`ясування заперечень проти позовних вимог, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно з ч.3 ст.198 ГПК України головуючий відповідно до завдання господарського судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов`язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.194 ГПК України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів.

Норми Господарського процесуального кодексу України не містять прямої вказівки на можливість суду на стадії розгляду справи по суті приймати рішення про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні та продовження підготовчого засідання, проте суд вважає, що за будь-яких обставин при здійсненні правосуддя слід керуватись завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі, тому у разі виникнення необхідності суд вправі вчинити таке повернення, не допускаючи відмови у реалізації цієї дії виключно з підстав відсутності окремої процесуальної норми, тобто уникаючи проявів надмірного формалізму.

Відтак, на переконання суду, для справедливого та неупередженого вирішення спору у справі, ефективного захисту порушених прав і законних інтересів, забезпечення додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, з метою повноти встановлення всіх обставин справи, та те, що розгляд справи по суті передбачає розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому засіданні матеріалів і обмежує учасників справи подавати докази, а також заявляти клопотання чи заяви після переходу до розгляду справи по суті, з метою дотримання основних засад господарського судочинства, справедливого і неупередженого розгляду справи, зважаючи на зміст та характер спірних правовідносин у цій справі, та для вирішення поданих представником відповідача від 31.12.2024 клопотань, господарський суд на стадії розгляду справи по суті дійшов висновку щодо необхідності повернення до попередньої стадії судового процесу - підготовчого провадження.

Разом з тим статтею 207 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Розглянувши клопотання представника відповідача від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду, суд враховує наступне.

В обґрунтування вказаного клопотання представник відповідача, посилається на те, що дане провадження підлягає залишенню без розгляду на підставі п.8 ч.1 ст. 226 ГПК України, як таке, відкрите за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у ст.ст. 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.

За твердженням представника відповідача, прокурором в порушення ч.5 ст. 162 ГПК України, в позовній заяві не зазначені підстави звернення до суду в інтересах Андрушівської міської ради.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч.3 ст.4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Згідно з частиною третьою ст.53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами.

Частиною четвертою ст.53 ГПК України передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У відповідності до рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 у справі № 3-рн/99, державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Правовідносини, пов`язані з використанням земель державної чи комунальної власності, становлять суспільний інтерес, а бездіяльність органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, згідно якої земельна ділянка комунальної власності використовується всупереч інтересам територіальної громади, такому суспільному інтересу не відповідає.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства і конкретно фізичної чи юридичної особи, ЄСПЛ у своєму рішенні у справі "Трегубенко проти України" від 02.11.2004 категорично ствердив, що "правильне застосування законодавства незаперечно становить "суспільний інтерес".

У вказаному випадку вбачаються порушення інтересів держави, що полягають у використанні земельної ділянки комунальної власності без правових підстав, отже тут наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.

Разом із тим, у Постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 Велика Палата Верховного Суду (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 30.07.2020 справа №904/5598/18) зазначила, що прокурор, подаючи до суду позов, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.

У п.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вказано, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Андрушівська міська рада є позивачем у даній справі, яка відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України наділена повноваженнями розпоряджатися землями міської територіальної громади, отже, саме Андрушівська міська рада є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо земельної ділянки, яка на даний час не повернута та не звільнена від тимчасової споруди.

Стаття 189 Земельного кодексу України передбачає, що органам місцевого самоврядування надано повноваження щодо здійснення контролю за використанням та охороною земель.

Судом встановлено, що з моменту виявлення Бердичівською окружною прокуратурою порушень порядку використання земель комунальної власності та отримання повідомлення від Бердичівської окружної прокуратури від 23.08.2024 належні заходи щодо повернення та звільнення земельної ділянки від споруди не вживалися. Так, листом від 02.09.2024 за 05-04/2036 Андрушівська міська рада повідомила, що заходи на звільнення земельної ділянки від споруди, яка самовільно встановлена відповідачем не будуть вживатись у зв`язку із недовиконанням бюджету на 2024 рік виділення додаткових коштів на судовий збір не вбачається за можливе.

Таким чином, вказане свідчить про нездійснення суб`єктом владних повноважень захисту законних інтересів держави протягом тривалого часу з моменту розміщення спірно тимчасової споруди. Відповідно до статті 23 Закону України "Про прокуратуру" вбачаються виключні підстави для представництва прокурором інтересів держави та звернення до суду із вказаним позовом, ураховуючи, що інтереси держави на цей час залишаються незахищеними.

Бердичівською окружною прокуратурою на виконання вимог ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" до пред`явлення позовної заяви до суду надіслано до Андрушівської міської ради лист, яким поінформовано про представництво прокурором інтересів держави у вказаних правовідносинах.

Крім того, судом перевірено наявність підстав для представництва інтересів держави після надходження позову та винесено відповідне судове рішення ухвалу про відкриття провадження, яка відповідно до ст.255 ГПК України не оскаржується окремо від рішення суду по суті спору.

Беручи до уваги наведене, суд вважає, що прокурором дотримано вимоги ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", у позовній заяві відповідно до вимог ст.53 ГПК України обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, та визначені законом підстави для звернення до суду, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання представника відповідача від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України слід відмовити.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі від 31.12.2024, суд не знайшов підстав для його задоволення з огляду на таке.

В даному клопотанні представник відповідача посилається на висновки Великої палати Верховного суду в подібній на його думку справі №914/1092/18 до справи №906/957/24, та вказує, що дана справа №906/957/24 за позовом Керівника Бердичівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Андрушівської міської ради до ФОП Гриценко Ніни Дмитрівни про зобов`язання звільнити земельну ділянку, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, тому провадження у справі слід закрити на підставі п.1 ч.1 ст.231 ГПК України.

Відповідно до ст.231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Пунктами 6, 15 частини 1 статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, й інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Предметом спору у даній справі є негаторна вимога про звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки з кадастровим номером 182031010100:01:009:0053 і усунення перешкод позивачу Андрушівській міській раді у реалізації права користування нею. Також зазначено спосіб усунення такої перешкоди - це проведення демонтажу тимчасових споруд, що належать відповідачу, за власний рахунок.

Верховний Суд зазначає, що Великою Палатою Верховного суду чітко розмежовано юрисдикційну приналежність справ із подібним предметом спору (про знесення самочинного будівництва) в залежності від особи позивача та підстав заявленого позову.

У справах, де позивач - орган місцевого самоврядування аргументує вимогу про знесення самочинно збудованого об`єкта не реалізацією передбачених законом повноважень суб`єкта владних повноважень з державного контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, а необхідністю захисту права комунальної власності на земельну ділянку, Велика Палата Верховного Суду вказує на приватноправовий характер спірних правовідносин та, в залежності від суб`єктного складу сторін, на підвідомчість спору суду цивільної чи господарської юрисдикції (справи №461/12052/15, №639/6261/13-ц, №523/11508/18, №904/4713/18, №520/9253/17, №464/5497/13-ц, №916/2791/13).

За змістом статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері містобудування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, органами державного архітектурно-будівельного контролю, іншими уповноваженими органами містобудування та архітектури, місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування. До органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

За змістом частини першої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно з підпунктом 1 пункту "б" частини першої статті 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчим органам міських рад делеговано повноваження у галузі будівництва, а саме: надання (отримання, реєстрація) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, здійснення державного архітектурно-будівельного контролю та прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів у випадках та відповідно до вимог, установлених Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

З системного аналізу наведеної норми у сукупності з положеннями статті 6 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" вбачається, що управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється також органами місцевого самоврядування, їх виконавчими органами в порядку здійснення ними делегованих повноважень на виконання ними функцій у сфері державного архітектурно-будівельного контролю.

Схожу правову позицію щодо юрисдикції суду викладено також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі №639/6261/13-ц, від 07.08.2019 у справі №523/11508/18, від 21.08.2019 у справі №520/9253/17 та від 10.12.2019 у справі №910/28188/14.

В даному випадку, спір, який є предметом цього судового розгляду, пов`язаний із вирішенням питання щодо речового права позивача на землю, що відповідно до усталених правових висновків Великої Палати Верховного Суду підтверджує приватноправовий характер спірних правовідносин, тому з огляду на суб`єктний склад учасників спору, предмет і підставу позову, а також характер спірних правовідносин, та те, що відповідач у даній справі є фізичною особою-підприємцем, справа відповідно до ст.20 ГПК України підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

З підстав наведеного, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача від 31.12.2024 про закриття провадження у справі.

З огляду на викладені обставини, заслухавши прокурора та представника відповідача, беручи до уваги зазначені ст.177 ГПК України завдання підготовчого провадження та відсутність можливості розглянути у цьому засіданні усі питання, визначені ст.182 ГПК України, для забезпечення сторонам можливості реалізувати процесуальні права, передбачені цим Кодексом, та для належної підготовки справи для розгляду по суті, з метою дотримання рівності сторін та змагальності процесу, та повноти встановлення всіх обставин справи, для надання можливості прокурору та позивачу надати власні пояснення/заперечення щодо клопотань представника відповідача від 31.12.2024 про витребування доказів; проведення письмового опитування; призначення судової земельно-технічної експертизи, та подати відповідь на відзив, а відповідачу подати заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, суд дійшов висновку відкласти підготовче засідання на іншу дату.

Керуючись ст.ст. 15, 20, 53, 114, 119, 169, 177, 182, 183, 226, 231, ч.2 ст.232, 233-235 ГПК України, ЗУ "Про прокуратуру", господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Перейти зі стадії розгляду справи по суті до стадії підготовчого провадження у справі №906/957/24.

2. Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача від 31.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду.

3. Відмовити в задоволенні клопотання представника відповідача від 31.12.2024 про закриття провадження у справі.

4. Відкласти до наступного судового засідання вирішення питання щодо клопотань представника відповідача від 31.12.2024 про:

- витребування доказів;

- проведення письмового опитування;

- призначення судової земельно-технічної експертизи.

5. Розгляд справи у підготовчому засіданні призначити на "03" березня 2025 р. о 12:30 в приміщенні Господарського суду Житомирської області, в залі судових засідань № 622.

6. Прокурору, та позивачу надіслати суду та відповідачу відповідь на відзив на позовну заяву до дня призначеного підготовчого засідання у порядку, передбаченому ч.ч.3-6 ст.165, ст.166 Господарського процесуального кодексу України. Докази направлення відповіді на відзив надати суду.

7. Відповідачу надіслати суду, прокурору та позивачу заперечення на відповідь на відзив у порядку, передбаченому ч.ч.3-6 ст.165, ст.167 Господарського процесуального кодексу України. Докази направлення надати суду.

8. При направленні в судове засідання уповноважених представників сторін, останнім мати при собі, відповідно до ст.60 ГПК України, документи, що підтверджують повноваження представників.

Ухвала набрала законної сили 03.02.2025 та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Соловей Л.А.

Друк: 2 прим.

1 - в справу

2-Бердичівська окружна прокуратура через "Електронний суд";

3- Житомирська окружна прокуратура через "Електронний суд";

4- позивачу через "Електронний суд";

5-відповідачу РНОКПП НОМЕР_1 (рек. з повід);

6-третій особі через "Електронний суд"