Рішення

від 05.02.2025 по справі 910/9950/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2025Справа № 910/9950/24Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9950/24

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" (03035, м.Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 63, офіс 1/7, ідентифікаційний код 42757628)

до Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454)

про стягнення 3 207 979,45 грн,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Іванов А.О.

Від відповідача: Подобєда О.В.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" з позовом до Державного підприємства "Гарантований покупець" про стягнення заборгованості за договором № 1086/1 від 03.12.2019 у розмірі 3 336 160,45 грн, з яких: 3 229 817,74 грн боргу, 85 466,74 грн інфляційних втрат та 20 875,97 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.08.2024 відкрито провадження у справі № 910/9950/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 11.09.2024.

19.09.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, на загальну суму 125 597,09 грн, у зв`язку з тим, що при поданні позовної заяви не були враховані оплати заборгованості, здійснені відповідачем 11.07.2024.

У редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3 104 220,65 грн - основного боргу, 20 694,94 грн - 3% річних, 83 063,86 грн - інфляційних втрат.

Суд протокольною ухвалою прийняв заяву про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та визначив нову суму позову - 3 207 979,45 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 провадження у справі № 910/9950/24 в частині стягнення 822 260,87 грн - закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову; провадження у справі № 910/9950/24 в частині стягнення заборгованості у розмірі 453 935,45 грн - закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України за відсутністю предмету спору; повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 8 731 грн 75 коп., сплачений згідно з платіжною інструкцією № 388 від 06.08.2024, оригінал якої знаходиться у матеріалах справи № 910/9950/24, позов задоволено частково; стягнуто з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" заборгованість у розмірі 1 828 024 грн 33 коп., 3% річних у розмірі 20 071 грн 99 коп., інфляційних втрат у розмірі 82 177 грн 91 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 28 954 грн 11 коп.; у решті позовних вимог відмовлено.

21.01.2025 через підсистему «Електронний суд» від представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9950/24, в якій останній просить суд стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 153 097,35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.01.2025 розгляд заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9950/24 призначено на 05.02.2025.

Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9950/24, суд дійшов висновку про наступне.

Частинами 1, 3 статті 221 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 3 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

За приписами частин 1, 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1, 3 статті 124 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 цього Кодексу).

За змістом частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Суд зазначає, що у розумінні положень частин 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Разом із тим, частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії/бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду від 25.07.2019 у справі № 904/66/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

У позовній заяві позивачем вказувалося, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу (судових витрат), які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції становлять 180 000,00 грн.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем подано:

- копію договору про надання правничої допомоги від 30.01.2024 № 013/24-МҐ ;

- детальний опис наданих послуг (протокол наданих послуг);

- копію акту надання послуг від 15.01.2025 № 9;

- копію довідки АО «Моріс Груп» від 20.01.2025 № 012/25.

Так, в заяві про ухвалення додаткового рішення у справі позивач зазначає, що на виконання умов договору №013/24-МҐ від 30.01.2024 та замовлення № 1 від 30.01.2024 при підготовці процесуальних документів по суті справи, заяв з процесуальних питань а також при супроводженні судової справи №910/9950/24 в Господарському суді міста Києва клієнту зі сторони АО "МОРІС ҐРУП" було надано послуги (правова допомога) з підготовки та подання процесуальних документів старшим адвокатом Івановим Андрієм Олександровичем - 10,25 годин, з них:

- позовної заяви - 2 години;

- відповіді на відзив- 6 годин;

- клопотання про застосування ч. 10 ст. 238 ГПК України - 1,25 години;

- клопотання про відмову від частини вимог - 0,5 години;

- підготовка до участі у судових засіданнях - 3,5 години;

- участь у підготовчих та судових засіданнях господарського суду міста Києва - 11,5 годин включно з очікуванням засідань та часу у дорозі до суду.

Відповідно до договору № 013/24-МҐ від 30.01.2024 та замовлення № 1 від 30.01.2024 до договору вартість послуг визначається відповідно до п. 4.2.1 договору про надання правничої допомоги № 013/24-МҐ від 30.01.2024 року, а саме на підставі кількості часу, витраченого працівниками Адвокатського об`єднання та/або залученими Адвокатським об`єднанням адвокатами та/або консультантами на надання правничої допомоги і розміру погодинної тарифної ставки відповідного працівника та/або залученого Адвокатським об`єднанням адвоката та/або консультанта на надання правничої допомоги, зазначеної в додатку "Погодинні тарифні ставки працівників Адвокатського об`єднання" до договору про надання правничої допомоги № 013/24-МҐ від 30.01.2024 року та ПДВ 20%.

Відповідно до додатку № 1 "Погодинні тарифні ставки працівників Адвокатського об`єднання" до договору № 013/24-МҐ від 30.01.2024, тарифна ставка старшого адвоката - 150,00 доларів США. Крім того, передбачений спеціальний тариф за очікування судового засідання/дорогу в рамках надання правничої допомоги клієнту.

Згідно абз. 3 п. 4.2.1 договору про надання правової допомоги, перерахунок розміру тарифних ставок у гривню здійснюється згідно офіційного курсу гривні щодо іноземної валюти, встановленого Національним банком України, встановленого на дату формування відповідного акту надання послуг згідно з протоколом наданої правової допомоги, та опублікованому на офіційному веб-сайті Національного банку України.

Таким чином, позивач зазначає, що загальна сума за професійну правничу допомогу у справі № 910/9950/24 складає 3 018 доларів США 00 центів. Станом на 15.01.2025 зазначена сума еквівалентна 127 581,12 грн, а з урахуванням ПДВ - 153 097,35 грн.

У відповідності до ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Дослідивши подані позивачем докази, суд прийшов до висновку, що позивачем за первісним позовом належними та достатніми доказами доведено понесені ним витрати на правничу допомогу по справі №910/9950/24.

Разом з тим, у запереченні на заяву про ухвалення додаткового рішення, відповідач заперечив заявлений позивачем розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що розмір витрат на правову допомогу є завищеним та не співмірним з наданими послугами.

Проаналізувавши протокол наданих послуг, зокрема, за період з 01.08.2024 по 15.01.2025, суд прийшов до висновку, що розмір витрат дійсно є завищеним.

Так, суд зазначає, що така послуга, як аналіз заперечень на відповідь на відзив з метою підготовки до участі у розгляді справи 910/9950/24 вартістю 4 755,76 грн, не підлягає включення до витрат на правову допомогу, оскільки охоплюється іншою послугою - участь у підготовчому засіданні господарського суду міста Києва у справі 910/9950/24, зазначеної в іншому пункті протоколу, з окремо визначеною вартістю.

Не підлягає відшкодуванню вказана позивачем послуга з підготовки вступного слова у справі № 910/9950/24 вартістю 11 096,77 грн, з огляду на неподання подібних документів до суду та їх необов`язковий (не необхідний) характер при вирішенні спору. До того ж, вказана послуга може бути охоплена іншими послугами, зазначеними в інших пунктах протоколу, з окремо визначеною вартістю, зокрема, поданими позивачем заявами по суті (позовною заявою та відповіддю на відзив), а також участь у судовому засіданні господарського суду міста Києва у справі 910/9950/24 від 09.12.2024.

Крім того, не підлягає відшкодуванню витрати позивача на підготовку клопотання про застосування ч.10 ст. 238 ГПК України вартістю 7 926,26 грн, оскільки у прийнятті вказаного клопотання судом було відмовлено з підстав пропуску позивачем строку на його подання. Допущені позивачем помилки процесуального характеру не можуть обтяжувати відповідача додатковими витратами.

Також суд зазначає, що не можуть бути відшкодовані витрати позивача щодо підготовки та подання заяви про відмову від позовних вимог вартістю 6 341,01 грн, оскільки згідно з ч. 3 ст. 130 ГПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Так, Верховний Суд у постанові від 04.07.2023 у справі № 910/4631/22, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, вказав, що судом апеляційної інстанції також були визнані такими, що не підлягають задоволенню заявлені банком витрати за надані послуги з підготовки до участі у судовому засіданні на суму 14 300,00 грн, оскільки не зрозуміло що включає в себе така послуга.

Щодо наданої адвокатом послуги з участі у підготовчих та судових засіданнях - 11,5 годин включно з очікуванням засідань та часу у дорозі до суду, суд зазначає наступне.

Так, судом встановлено, що засідання суду 11.09.2024 тривало 7 хв., 16.10.2024 - 12 хв., 13.11.2024 - 10 хв., 09.12.2024 - 18 хв. та 15.01.2025 - 13 хв., що сукупно становить 60 хвилин.

Таким чином, зазначені позивачем обставини не відповідають дійсності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/12876/19 зауважено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Водночас чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. З урахуванням наведеного суд зазначив, що процесуальним законодавством передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц наголосила, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вирішуючи питання по суті, суд також бере до уваги висновки КГС ВС від 30 січня 2023 року у справі №910/7032/17, при цьому суд зазначає, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та, відповідно, не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19.10.2000 у справі "Іатрідіс проти Греції" ("Iatridis v. Greece", заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за наявності угод, які передбачають "гонорар успіху", ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22.02.2005 у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" ("Pakdemirli v. Turkey", заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одним із основних елементів принципу верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документа, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним порівняно з ринковими цінами адвокатських послуг.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, категорія даної справи не є складною і не потребує значних зусиль щодо представництва інтересів позивача у цій справі, оскільки на розгляді господарських судів перебувало(-ють) аналогічні справи за позовами виробників за «зеленим» тарифом до Гарантованого покупця про стягнення заборгованості за договорами купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Тобто правова позиція позивача, викладена в позовній заяві, вже була сформована до пред`явлення позовних вимог у цій справі, а доказів здійснення представником позивача додаткового комплексного та усестороннього вивчення юридичної природи спірних правовідносин до місцевого суду надано не було.

Таким чином, суд зазначає, що заявлена представником позивача до стягнення з відповідача сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 153 097,35 грн є непропорційною ціни позову, а також обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг).

Отже, сума у розмірі 153 097,35 грн є об`єктивно неспівмірною зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань та тривалістю розгляду справи судом.

Водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Так, згідно ст.15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

З урахуванням наведеного, з огляду на рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість наданих послуг, їх значення для вирішення спору та враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі №910/9950/24 до 20 000,00 грн, які покладаються на відповідача за первісним позовом.

Таким чином, заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9950/24 підлягає частковому задоволенню.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" про ухвалення додаткового рішення у справі № 910/9950/24, задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Гарантований покупець" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27, ідентифікаційний код 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Зоннененергі" (03035, м.Київ, вул. Скоропадського Павла Гетьмана, буд. 63, офіс 1/7, ідентифікаційний код 42757628) судові витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп.

3. У задоволенні заяви у решті суми витрат на правову допомогу відмовити.

4. Видати наказ після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції в строки та порядку, передбаченому розділом ІV ГПК України.

Повне додаткове рішення складено 10.02.2025

Суддя І.О. Андреїшина