Рішення
від 27.01.2025 по справі 910/11651/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.01.2025Справа № 910/11651/24Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "АЗС онлайн"

до Поліської митниці Держмитслужби, Державної митної служби України та Державної казначейської служби України

про відшкодування шкоди в розмірі 2 006 187,19 грн.

Представники сторін:

від позивача: Валенко К.П., ордер серія АІ № 1694292;

від відповідача 1: Дем`янюк С.М., в порядку самопредставництва;

від відповідача 2: Пластун Є.В., в порядку самопредставництва;

від відповідача 3: Тимофєєва Т.М., в порядку самопредставництва;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «АЗС онлайн» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Поліської митниці Держмитслужби, Державної митної служби України та Державної казначейської служби України.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірною бездіяльністю відповідача-1, внаслідок понаднормативного простою товару, внаслідок чого позивач зазнав збитків на загальну суму 2 006 187,19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, поставлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 28.10.2024.

09.10.2024 представником відповідача 3 подано відзив на позовну заяву та заяву про закриття провадження у справі.

14.10.2024 представником відповідача 1 подано заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву.

15.10.2024 представником відповідача 2 подано заяву про закриття провадження у справі, заяву про застосування строків позовної давності та відзив на позовну заяву.

16.10.2024 представником відповідача 2 подано заяву про закриття провадження у справі.

18.10.2024 представником відповідача 1 подано заяву про заміну сторони її правонаступником.

22.10.2024 представником позивача подано заперечення на заяви про застосування строків позовної давності, заперечення на заяву про закриття провадження у справі, заперечення на заяву про заміну сторони правонаступником та відповідь на відзив.

У судове засідання 28.10.2024 представник відповідача 3 не з`явився, представники інших сторін з`явились.

Розглянувши у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі та клопотання про заміну сторони правонаступником, судом відмовлено у їх задоволенні з огляду на наступне.

В обґрунтування заявлених клопотань про закриття провадження у справі, відповідач 2 зазначає, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5011/23 за позовом Приватного підприємства "АЗС Онлайн" до Поліської митниці Держмитслужби (замінено на правонаступника - Рівненську митницю), Державної казначайської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області про відшкодування шкоди 1 069 726,39 грн., у якій позивач вказував, що через неправомірні дії/бездіяльність митниці, внаслідок понаднормативного простою товару, ПП "АЗС ОНЛАЙН" зазнало збитків на загальну суму 1 069726,39 грн., з яких 712 800,00 грн. (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 594 дні понаднормативного строку оформлення товару (6 транспортних засобів х за період простою 99 днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020)) х 1200,00 грн. - розмір штрафної санкції за добу прострочення), 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), які ним заявлені до стягнення на підставі ст. ст. 224, 225 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2024 у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "АЗС Онлайн" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5011/23. Таким чином, відповідач 2 зазначає, що спір між цими ж сторонами з цим предметом та цими ж підставами був розглянутий та вирішений по суті, а отже наявні підстави для закриття провадження у справі.

Закриття провадження у справі є формою закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Перелік підстав закриття провадження у справі визначений у статті 231 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України підставою для закриття провадження у справі є таке, що набрало законної сили, рішення чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

З системного аналізу положень зазначених норм вбачається, що закриття провадження у справі на підставі пункту 2 частини 1 статті 175 Господарського процесуального кодексу України можливе за умови, якщо рішення господарського суду або іншого органу, який вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, набрало законної сили, не змінено і не скасовано у відповідній частині в передбаченому законом порядку. За відсутності таких умов заінтересована особа вправі звернутися з позовом до господарського суду на загальних підставах.

При цьому, суд зазначає, що позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто, коли позови повністю збігаються за складом учасників процесу, матеріально-правовими вимогами й обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного зі згаданих вище умов не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору на загальних підставах.

Тобто, закриваючи провадження у справі на підставі пункту 3 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановити наявність рішення господарського суду або іншого органу, прийнятого у справі: між тими ж сторонами; про той же предмет; з тих же підстав.

Зі змісту позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі вбачається, що обґрунтовуючи заявлений позов, ПП «АЗС онлайн» зазначає, що через неправомірні дії/бездіяльність відповідача-1, внаслідок понаднормативного простою товару, ПП "АЗС ОНЛАЙН" зазнало збитків на загальну суму 2 006 187,19 грн., які ним заявлені до стягнення на підставі ст. ст. 224, 225 Цивільного кодексу України, з яких:

1) простій ТЗ з партією товару кількістю 150 тонн за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, № UA204040/2019/015320, № UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA 204040/2019/015323, № UA204040/2019/015324:

- 712 800,00 грн. (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 594 дні понаднормативного строку розмитнення товару (6 транспортних засобів х за період простою 99 днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020)) х 1200,00 грн. - розмір штрафної санкції за добу прострочення);

- 303 937,80 грн. (інфляційні втрати за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

- 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

2) простій ТЗ з партією товару кількістю 100 тонн за чотирма МД: № UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, № UA204040/2019/015337, № UA204040/2019/015339:

- 624 000,00 грн. (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 520 днів понаднормативного строку розмитнення товару (4 транспортні засоби х за період простою 130 днів (з 16.11.2019 по 24.03.2020)) х 1200,00 грн. - розмір штрафної санкції за добу прострочення);

- 266 073,49 грн. (інфляційні втрати за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

- 46 387,31 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

Натомість, як встановлено судом, в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/5011/23 за позовом Приватного підприємства "АЗС ОНЛАЙН" до Рівненської митниці Державної митної служби України та Державної служби казначейства України про відшкодування шкоди 1 069 726,39 грн.

У справі № 910/5011/23 позивач посилався на те, що через неправомірні дії/бездіяльність Рівненської митниці Державної митної служби України, внаслідок понаднормативного простою Товару, ПП "АЗС ОНЛАЙН" зазнало збитків на загальну суму 1 069 726,39 грн., з яких 712 800,00 грн. (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 594 дні понаднормативного строку розмитнення товару (6 транспортних засобів х за період простою 99 днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020)) х 1200,00 грн. - розмір штрафної санкції за добу прострочення), 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022).

Так, рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "АЗС онлайн" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5011/23.

Отже, як у даній справі, так і у справі № 910/5011/23, в частині вимог про стягнення збитків у розмірі 1 069 726,39 грн. у зв`язку з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 150 тонн за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, № UA204040/2019/015320, № UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA 204040/2019/015323, № UA204040/2019/015324, позивач зазначав одні і ті самі підстави позову, проте до різних відповідачів.

При цьому, у справі № 910/5011/23 встановлено, що ПП «АЗС онлайн» невірно визначено особу, до якої у справі № 910/5011/23 пред`явлено позов, оскільки бездіяльність допущена Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України.

Також, вимоги пов`язані з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 100 тонн за чотирма МД: № UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, № UA204040/2019/015337, № UA204040/2019/015339 не були предметом розгляду у справі № 910/5011/23, натомість є предметом у даній справі.

Таким чином, проаналізувавши зміст позовної заяви, яка є предметом розгляду у даній справі та зміст судових рішень у справі №910/5011/23, суд приходить до висновку про те, що склад сторін, предмет та підстави позову у даній справі та у справі №910/5011/23 не є тотожними, а отже відсутні підстави для закриття провадження у справі №910/11651/24 на підставі пункту 3 частини першої статті 231 ГПК України.

В свою чергу, щодо клопотання про заміну Поліської митниці Держмитслужби її правонаступником - Рівненською митницею як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, юридична особа Рівненська митниця ДФС (код ЄДРПОУ 39420640) виключена з ЄДРПОУ та припинена. Реорганізовану Рівненську митницю ДФС було приєднано до Поліської митниці Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 року № 858 "Про утворення територіальних органів Державної митної служби" було утворено Поліську митницю Держмитслужби шляхом приєднання Рівненської митниці ДФС.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 № 1217-р, з 08.12.2019 року у визначеній зоні діяльності (Волинська, Рівненська, Хмельницька області) розпочала роботу Поліська митниця Держмитслужби.

Постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 "Деякі питання територіальних органів Державної митної служби" було реорганізовано Поліську митницю Держмитслужби шляхом приєднання до Державної митної служби.

Відповідно до наказу Держмитслужби України від 30.06.2021 № 472 з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 розпочато здійснення передбачених Митним кодексом України та Положеннями про митниці функцій і повноважень новоствореними митницями як відокремленими структурними підрозділами Державної митної служби України.

Пунктом 1 Положення про Рівненську митницю, затвердженого наказом Держмитслужби від 29.10.2020 року № 489, зоною її діяльності визначено Рівненську область.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що позивачем не надано суду жодного доказу того, що Рівненська митниця є правонаступником Поліської митниці Держмитслужби.

Суд також враховує, що у справі № 910/5011/23 встановлено, що ПП «АЗС онлайн» невірно визначено особу, до якої у справі № 910/5011/23 пред`явлено позов, оскільки бездіяльність допущена Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України.

При цьому, на момент розгляду означеної заяви, Поліська митниця Держмитслужби не є такою, що припинилась, відповідних записів Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не містить.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 25.11.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

19.11.2024 представниками відповідачів 1 та 2 подано заперечення на відповідь на відзив.

25.11.2024 представником відповідача 1 подано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

У судове засідання 25.11.2024 представник позивача з`явився, представники відповідачів не з`явились.

За результатами судового засідання судом постановлено ухвалу про відкладення підготовчого засідання до 23.12.2024, яку занесено до протоколу судового засідання.

У судове засідання 23.12.2024 представник відповідача 3 не з`явився, представники інших сторін з`явились.

Враховуючи, що судом здійснено усі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого засідання та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.01.2025.

01.01.2025 представником відповідача 3 подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

21.01.2025 представником відповідача 1 подано заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 27.01.2025 представники сторін з`явились.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідачів проти позову заперечили.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 27.01.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2019 року між Приватним підприємством «Транс петроль» (далі - перевізник) та Приватним підприємством «АЗС онлайн» (далі - експедитор, позивач) укладено Договір на перевезення вантажів № AZC-01-06/19 за умовами якого експедитор доручає, а перевізник діючи на підставі замовлень та вказівок першого, зобов`язується здійснити перевезення автотранспортними засобами (тягач з автоцистерною) вантажів (нафтопродуктів), надалі - послуги з перевезення вантажу (товару), а експедитор зі своєї сторони зобов`язуються розрахуватися з перевізником за надані послуги. Перевізник приступає до перевезення вантажу за отриманням письмового замовлення експедитора оформлено у вигляді заявки.

Як стверджує позивач, 01.11.2019 перевізник отримав від ПП «АЗС ОНЛАЙН» Заявку № 11/8 від 01.11.2019 на перевезення вантажу - олива технічна ОР-400, вагою до 250 тон (далі - Товар), за маршрутом: місто Рига, Латвійська Республіка - селище Широка Балка, Кіровоградська область, Україна. Кількість задіяних транспортних засобів (сідловий тягач з напівпричепом цистерною) для перевезення вантажу - 10 одиниць. Подача транспортних засобів: 08, 11 та 16 листопада 2019 року, трьома групами в кількості та порядку: 3+3+4 одиниці. Адреса місця навантаження: st. Maskavas 461, Riga, Latvija, (далі - Заявка).

За доводами позивача, перевізником на виконання Заявки, до місця навантаження, в обумовлені строки та порядку подачі були надані відповідні транспортні засоби. Усього 10 (десять) одиниць (далі - Транспортні засоби, Т3).

Як зазначає позивач, ПП «АЗС ОНЛАЙН» придбало товар у компанії SIA "DP" (адреса: вул. Тріядібас 2A-6, Pura, LV-1048, Латвійська республіка) за контрактом № 15819 від 22.10.2019.

Компанією SIA "DP" (далі - вантажовідправник) на перевезення товару транспортними засобами були оформлені товаро-транспортні документи (CMR) № AN57519 від 08.11.2019, № AN57619 від 08.11.2019, № AN57719 від 08.11.2019, № AN58019 від 11.11.2019, № AN58119 від 11.11.2019, № AN57919 від 11.11.2019, № AN59219 від 16.11.2019, № AN59119 від 16.11.2019, № AN58919 від 16.11.2019, № AN59019 від 16.11.2019.

08, 11 та 16 листопада 2019 року після проходження митних формальностей з товаром в режимі експорту у Латвійській Республіці, перевізник розпочав його перевезення через Литовську та Білоруську республіку до України.

11, 13, 17 та 18 листопада 2019 року транспортні засоби з товаром в`їхали на територію України в пункті пропуску/переходу «Городище-Верхній Теребежів», митний пост «Городище».

На товар, за його переміщенням між митними постами (Городище - Сарни) Рівненської митниці ДФС, були виписані документи контролю за доставкою (ДКД)-ЕЕ № UA204040/2019/14947 від 11.11.2019, № UA204040/2019/14950 від 11.11.2019, № UA204040/2019/14949 від 11.11.2019, № UA204040/2019/15019 від 13.11.2019, № UA204040/2019/15020 від 13.11.2019, № UA204040/2019/15005 від 13.11.2019, № UA204040/2019/15339 від 17.11.2019, № UA204040/2019/15340 від 17.11.2019, № UA204040/2019/15338 від 17.11.2019, № UA204040/2019/15337 від 18.11.2019, на яких проставлено штамп Рівненської митниці ДФС, що товар узято під митний контроль.

ПП «АЗС ОНЛАЙН» для проходження митних процедур з товаром, ввезеного в режимі імпорту через декларанта ПП «Сарниброк», до Рівненської митниці ДФС були подані митні декларації (МД) на Товар: № UA204040/2019/015319, № UA204040/2019/015320, № UA204040/2019/015321, № UA204040/2019/015322, № UA204040/2019/015323, № UA204040/2019/015324, № UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, № UA204040/2019/015337, № UA204040/2019/015339.

16.11.2019 Рівненською митницею ДФС, на етапі класифікації товару (визначення коду УКТЗЕД) митне оформлення товару було зупинене за ПМК 72/204.

На час призупинення митних формальностей з товаром, транспортні засоби (тягач з напівпричепом-цистерною) у яких знаходився товар, були поставлені на митний майданчик в зоні митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС за адресом: м. Сарни, вул. Технічна 2, Рівненська обл.

Рівненська митниця ДФС звернулася до слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Рівненській області з підстав придбання, транспортування з метою збуту незаконно виготовленого дизельного пального та службового підроблення офіційних документів посадовими особами ПП «АЗС ОНЛАЙН», за ознаками кримінальних правопорушень передбачених ч. 1 ст. 204, ч. 1 ст. 366 КК України.

У період з 03 по 05 грудня 2019 року відповідно до ухвал Рівненського міського суду, в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019180000000040 від 28.11.2019 стосовно посадових осіб ПП «АЗС ОНЛАЙН», проведено обшуки в зоні митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС та за їх результатами вилучено товар і транспортні засоби.

17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1-кс/56919560/19 накладено арешт на автотранспортні засоби перевізника та Товар (перемішений на митну територію України ПП "АЗС ОНЛАЙН"), що перебували в зоні митного контролю митного поста "Сарни" Рівненської митниці ДФС.

15.01.2020 ухвалою Рівненського міського суду у справі № 569/21958/19, 1-кс/569/52/20 скасовано арешт Товару та Транспортних засобів. Товар і Транспортні засоби під розписку були передані на відповідальне зберігання директору ПП «АЗС ОНЛАЙН» Тиць Ю.В. (Лист ГУ ДФС у Рівненській обл. № 202/9/37-00-23-02 від 23.01.2020 на адресу Поліської митниці Держмитслужби).

Позивач зазначає, що оскільки митний пост «Сарни» Рівненської/Поліської митниці, на якому були зупинені транспортні засоби з товаром, не має резервуарів для зберігання нафтопродуктів, то саме на ПП «АЗС ОНЛАЙН» Рівненською/Поліською митницею та слідчими органами СУФР ГУ ДФС у Рівненській області було покладено тягар/витрати по збереженню та утриманню майна (товару та транспортних засобів) на період призупинення митних процедур з товаром.

20.03.2020 відділом ККТ та ЗЗМТР Поліської митниці Держмитслужби були прийняті рішення про визначення коду Товару № KT-UA204040-0018-2020, № KT-UA204040-0019-2020, № KT-UA204040-0020-2020, № KT-UA204040-0021-2020, № KT-UA204040-0022-2020, № KT-UA204040-0023-2020.

Вважаючи, що відповідачем-1 допущено протиправну бездіяльність щодо своєчасного прийняття рішення про визначення коду товару, позивач звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі № 460/5936/20, позовні вимоги Приватного підприємства "АЗС ОНЛАЙН" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання бездіяльності протиправною задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Поліської митниці Держмитслужби щодо несвоєчасного прийняття рішень про визначення коду товару, заявленого до митного контролю за митними деклараціями від 16.11.2019 № UA204040/2019/015319, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015320, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015321, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015322, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015323, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015324.

Ухвалою від 04.04.2022 Восьмий апеляційний адміністративний суд відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Митниці на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року, мотивуючи своє рішення тим, що у встановлений судом строк недоліків апеляційної скарги скаржник не усунув. Вказану ухвалу залишено без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.01.2023.

Звертаючись з позовом до суду, ПП «АЗС онлайн» зазначає, що Поліська митниця Держмитслужби закінчила митне оформлення Товару за МД, IM 40 ДЕ: № UA204040/2020/004656, № UA204040/2020/004659, № UA204040/2020/004652, № UA204040/2020/004654, № UA204040/2020/004660, № UА204040/2020/004661, № UA204040/2020/004653, № UA204040/2020/004657, № UA204040/2020/004655, № UA204040/2020/004658, за ОНП 77/204, та випустила його з під митного контролю у вільний обіг лише 24.03.2020, що підтверджується митними деклараціями (МД).

29.03.2020 та 30.03.2020 перевізник доставив товар у пункт призначення та передав його замовнику. Сторонами для відображення у бухгалтерському обліку послуг з перевезення товару за договором № АZC-01-06/19 від 01.04.2019, заявка № 11/8 від 01.11.2019, у відповідних календарних періодах, були складені акти надання послуг на перевезення вантажів № 27 від 30.11.2019 (частина перша маршруту) та № 3 від 31.03.2020 (частина друга маршруту), а також акти простою транспортних засобів №№ 1-10 від 24.03.2020.

Обґрунтовуючи заявлений позов, ПП «АЗС онлайн» зазначає, що через неправомірні дії/бездіяльність відповідача-1, внаслідок понаднормативного простою товару, ПП "АЗС ОНЛАЙН" зазнало збитків на загальну суму 2 006 187,19 грн., які ним заявлені до стягнення на підставі ст. ст. 224, 225 Цивільного кодексу України, з яких:

- 303 937,80 грн. (інфляційні втрати за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

- 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

- 266 073,49 грн. (інфляційні втрати за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

- 46 387,31 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022);

Заперечуючи проти позову, відповідач 1 зазначає, що позивач приховує від суду інформацію, що 03-05.12.2019 року в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні №32019180000000040 від 28.11.2019 слідчими ГУ ДФС у Рівненській області проведено обшуки в зоні митного контролю митного поста «Сарни» Рівненської митниці ДФС за результатами яких вилучено, як речові докази, товари і транспортні засоби у яких переміщувалися товари «олива мастильна технічна OP-400». Відповідач 1 зазначає, що транспортні засоби, внаслідок простою яких виникли збитки, не перебували у розпорядженні митних органів, не затримувалися (не вилучалися) митними органами, а отже відсутній причинно-наслідковий зв`язок між протиправною (на думку позивача) поведінкою боржника та збитками. Як зазначає відповідач 1 щодо розрахунку шкоди завданої позивачу митними органами (простій з партією товару кількістю 150 тонн), заявленого до митного оформлення за шістьма МД від 16.11.2019 № UA204040/2019/015319, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015320, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015321, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015322, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015323, від 16.11.2019 № UA204040/2019/015324, під час проведення розрахунку завданої йому шкоди позивачем безпідставно здійснено ототожнення дій посадових осіб митниці по здійсненню митних процедур з товаром «олива мастильна технічна OP-400» та простою автомобілів з напівпричепами НОМЕР_24, НОМЕР_25, НОМЕР_26, НОМЕР_27, НОМЕР_28, НОМЕР_29, НОМЕР_30, НОМЕР_31, НОМЕР_32, НОМЕР_33, оскільки митні органи України не затримували та не здійснювали жодних обмежень щодо вказаних вище транспортних засобів та позивачем не надано суду жодного доказу прийняття митницею рішення чи не прийняття рішення щодо обмеження користування ПП «ТРАНС ПЕТРОЛЬ» належними йому транспортними засобами. Таким чином, відповідач 1 зазначає, що протягом строку проведення митних формальностей 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися позивачем з дозволу судових та слідчих органів України. Також, відповідач 1 зазначає, що ПП «АЗС онлайн» та ПП «Транс петроль» є пов`язаними особами та здійснюють свою господарську діяльність у одному приміщенні за адресою: Житомирська обл., м. Коростень, вул. Білокоровицьке шосе, будинок 10. Відповідач 1 зазначає, що саме боржник - ПП «АЗС онлайн» прострочив виконання зобов`язання перед кредитором ПП «Транс петроль» на 905 днів і повинен нести відповідальність за свої дії. Щодо розрахунку шкоди завданої позивачу митними органами (простій з партією товару кількістю 100 тонн) від 16.11.2019 №UA204040/2019/015340, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015338, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015337, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015339 відповідач 1 зазначає, що товар переміщувався за попередніми митними деклараціями типу «ІМ ЕЕ» під митним контролем від пункту ввезення на кордоні України до митниці призначення для завершення митного оформлення у відповідний режим та формою заявлення точних відомостей про товар є додаткова митна декларація типу ІМ 40 ДЕ, яку позивач в подальшому по МД №UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, №UA204040/2019/015337, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015339 для завершення митного оформлення подав лише 23.03.2020, а отже митниця не відмовляла у оформленні товарів по вищевказаних МД, а відповідно відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Крім того, відповідачем 1 заявлено про застосування строків позовної давності.

В свою чергу, відповідач 2 заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що в провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/5011/23 за позовом Приватного підприємства "АЗС онлайн" до Рівненської митниці, Державної казначейської служби України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Управління державної казначейської служби України у м. Рівному Рівненської області про відшкодування шкоди 1 069 726,39 грн., за результатами розгляду якої рішенням Господарського суду міста Києва від 13.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 30 січня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2024 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "АЗС онлайн" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 30.01.2024 та рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі №910/5011/23. Таким чином, відповідач 2 зазначає, що спір між цими ж сторонами з цим предметом та цими ж підставами був розглянутий та вирішений судом по суті, а отже заявляючи спір у даній справі, яка фактично є тотожною справі №910/5011/23, позивач намагається переглянути остаточні рішення судів апеляційної та касаційної інстанції з того ж самого спору. Також, відповідач 2 зазначає, що протягом строку проведення митних формальностей 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися позивачем з дозволу судових та слідчих органів України. Щодо шкоди завданої позивачу митними органами (простій з партією товару кількістю 100 тонн) від 16.11.2019 №UA204040/2019/015340, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015338, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015337, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015339 відповідач 2 зазначає, що товар переміщувався за попередніми митними деклараціями типу «ІМ ЕЕ» під митним контролем від пункту ввезення на кордоні України до митниці призначення для завершення митного оформлення у відповідний режим та формою заявлення точних відомостей про товар є додаткова митна декларація типу ІМ 40 ДЕ, яку позивач в подальшому по МД №UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, №UA204040/2019/015337, від 16.11.2019 №UA204040/2019/015339 для завершення митного оформлення подав лише 23.03.2020, а отже митниця не відмовляла у оформленні товарів по вищевказаних МД, а відповідно відсутні підстави для нарахування штрафних санкцій. Крім того, відповідачем 2 заявлено про застосування строків позовної давності.

Відповідач 3 в свою чергу, заперечуючи проти позову, у відзиві на позовну заяву зазначає, що позивач, який звернувся з позовом про стягнення збитків, має довести наявність всіх чотирьох елементів правопорушення, в тому числі і вини, а посилання позивача на необхідність застосування статті 1173 ЦК України, яка не потребують доведення вини, є безпідставним. Також, відповідач 3 зазначає, що відсутні правові підстави для стягнення збитків з Державного бюджету України, оскільки відповідальність за завдані позивачу збитки повинен нести митний орган, тобто Поліська митниця.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Отже, на відміну від загальної норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Таким чином, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих елементів має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

За приписами статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (вказане положення відображено в Законі України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" і поширенням на Україну юрисдикції Європейського суду з прав людини, прийняттям Закону України "Про ратифікацію Протоколів № 12 та № 14 до Конвенції).

Так, преюдиційні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Норми статті 124 Конституції України визначають обов`язковість виконання усіма суб`єктами прав судового рішення у вказаній справі.

Згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, згідно рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.02 року у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України", а також згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.99 року у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Таким чином, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2023 у справі № 460/5936/20 від 03.06.2023 у справі № 460/5936/20, яке набрало законної сили, не може бути поставлене під сумнів, а інші рішення, в тому числі й у даній справі, не можуть йому суперечити.

Порядок здійснення митних формальностей на митній території України визначено Митним кодексом України (у редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних правовідносин).

Згідно пунктів 23, 24 частини першої статті 4 Митного кодексу України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Відповідно до статті 7 Митного кодексу України, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Відповідно до частини першої статті 199 Митного кодексу України, граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення у пунктах пропуску через державний кордон України не може перевищувати 30 днів, а для автомобільного транспорту - п`ять днів з моменту прибуття у пункт пропуску через державний кордон України для здійснення митних процедур.

Згідно з положеннями статті 248 Митного кодексу України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до статті 321 Митного кодексу України, товари, транспортні засоби комерційного призначення перебувають під митним контролем з моменту його початку і до закінчення згідно із заявленим митним режимом. У разі вивезення товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України митний контроль розпочинається з моменту пред`явлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення для митного оформлення та їх декларування в установленому цим Кодексом порядку. Граничний строк перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем до моменту поміщення цих товарів, транспортних засобів у відповідний митний режим не може перевищувати 180 календарних днів. Товари, транспортні засоби комерційного призначення, які перебувають під митним контролем і за якими власник або уповноважена ним особа не звернулися до закінчення граничного строку, встановленого цією статтею, набувають статусу таких, що зберігаються на складі органу доходів і зборів. Перебування товарів, транспортних засобів комерційного призначення під митним контролем закінчується: у разі вивезення за межі митної території України - після здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та перетинання ними митного кордону України, за винятком митних режимів, які передбачають перебування під митним контролем протягом усього часу дії митного режиму.

Згідно з частиною другою статті 71 Митного кодексу України, поміщення товарів в митний режим здійснюється шляхом їх декларування та виконання митних формальностей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 68 Митного кодексу України, ведення УКТЗЕД здійснює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну митну політику, в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Ведення УКТЗЕД передбачає, зокрема, прийняття рішень відносно класифікації товарів та їх кодування.

Класифікація товарів для цілей митного оформлення здійснюється згідно з вимогами УКТЗЕД, що є товарною номенклатурою Митного тарифу України, затвердженого Законом України "Про Митний тариф України" від 19.09.2013 №5 84-VII, а саме з врахуванням Основних правил інтерпретації класифікації товарів, відповідних приміток до розділів та груп, текстового опису товарних позицій та тих характеристик товару, які є визначальними для класифікації.

Згідно з положеннями частини 1 статті 257 Митного кодексу України, декларування товарів здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

В свою чергу, учасниками спору не заперечувались наступні обставини, які встановлені і у рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року у справі №460/5936/20.

16.11.2019 декларантом ПП "САРНИБРОК" подано до митного оформлення товар "Продукти, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), які є основними складовими частинами цих продуктів, що забезпечують необхідні змащувальні властивості: олива мастильна технічна ОР-400" за митними деклараціями типу ІМ40ДЕ № UА204040/2019/015319, № UА204040/2019/015320, № UА204040/2019/015321, № UА204040/2019/015322, № UА204040/2019/015323, № UА204040/2019/015324 (далі також - МД), і з метою перевірки характеристик товару необхідних для класифікації, та у зв`язку із виникненням складного питання класифікації товару, проведено відбір зразків Товару, та направлено на дослідження до експертного підрозділу ДПМЕ ДФС.

Відповідно до висновків Дніпропетровського відділу з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС України від 29.11.2019 № 143008200-1746, № 143008200-1747, № 143008200-1749, № 143008200-1749, № 143008200-1750 та № 143008200-1751, на Товар "продукти, з вмістом 70 мас.% або більше нафти чи нафтопродуктів, одержаних з бітумінозних порід (мінералів), які є основними складовими частинами цих продуктів, що забезпечують необхідні змащувальні властивості: олива мастильна технічна ОР-400 відповідає ТУ 20.2-002:2019. Торгівельна марка - немає даних. Виробник - SІА "DР", країна виробництва - ЕU, товар являє собою сумішевий продукт, який складається із важкої нафтової фракції - "газойль", з доданням масляної фракції переробки нафти та триацетину. Вміст нафтопродуктів більше 70% (96,0-96,2 +/-0,2 мас%), в якості основного складового. Вміст ароматичних вуглеводнів складає (14,6-15,0 +/-02) мас%. За температури 2500С випаровується (32,0-33,0+/-05%), за температури 3500С випаровується (81,0- 82,0 +/-05%). За фракційним складом проба відноситься до важких дистилятів, проте не відноситься до "газойлів". У складі проби дисульфіду молібдену не виявлено.

Проте, як вказував відповідач-1, Висновки не містили інформації про певні характеристики Товару, необхідні для його однозначної класифікації, а саме: не визначено колориметричну характеристику, кінематичну в`язкість за температури 500С, вміст сульфатної золи та числа омилення проби. Причиною не встановлення перерахованих показників вказано відсутність відповідного обладнання для проведення даних досліджень у Дніпропетровському відділі з питань експертизи та досліджень.

За результатами лабораторних досліджень підрозділу ДПМЕ ДФС в м. Київ (Висновки від 05.12.2019 №№142005701-0855 - 142005701-0860) встановлено, що товар "олива мастильна технічна ОР-400" наданий у вигляді оливоподібної рідини жовтого кольору є сумішшю неароматичних вуглеводнів (у тому числі парафінів) ароматичних вуглеводнів та триацетину. Визначений вміст суміші неароматичних та ароматичних вуглеводнів складає 95,7-95,8 мас.%, з яких вміст ароматичних вуглеводнів складає 14,6-14,8 мас.%.

На вимогу Відділу боротьби з корупцією та організованою злочинністю Служби безпеки України, Рівненською митницею ДФС надано зразки Товару "олива мастильна технічна ОР-400..." для проведення експертного дослідження у Волинському науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі Міністерства внутрішніх справ України.

За результатами експертного дослідження (Висновок від 25.11.2019 № 160), встановлено, що надані на дослідження зразки рідини жовтого кольору у п`яти скляних банках із наклеєними аркушами паперу з написом " НОМЕР_1 ", " НОМЕР_2 НОМЕР_3 ", " НОМЕР_4 НОМЕР_5 ", " НОМЕР_6 НОМЕР_7 ", " НОМЕР_8 НОМЕР_14" (реєстраційні номери транспортних засобів) являють собою світлий нафтопродукт - дизельне пальне.

У зв`язку із складністю питання віднесення Товару "олива мастильне технічна ОР-4СЮ..." до відповідної товарної під категорії УКТ ЗЕД, направлено запит до Департаменту адміністрування митних платежів та митно-тарифного регулювання ДФС України "Про складний випадок класифікації товару" від 06.12.2019 № 10546/34/17-70-19.

Держмитслужба листом від 27.12.2019 № 16/16-02/7/1549 проінформувала Поліську митницю Держмитслужби про те, що зазначені у запиті Товари необхідно відносити до товарної позиції 2710, з врахуванням встановленого лабораторними дослідженнями характеристик товару.

Разом з тим, в період здійснення митними органами України заходів з перевірки правильності класифікації товару згідно з УКТЗЕД та встановлення повних характеристик Товарів ввезених на митну територію України, у період 03-05.12.2019 в межах досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019180000000040 від 28.11.2019 слідчими ГУ ДФС у Рівненській області проведено обшуки в зоні митного контролю митного поста "Сарни" Рівненської митниці ДФС за результатами яких вилучено, як речові докази, Товари і Транспортні засоби у яких переміщувалися Товари "олива мастильна технічна ОР-400...".

Також, у зв`язку із здійсненням досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019180000000040 від 28.11.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст.204, ч. 1 ст.366 КК України, ухвалою Рівненського міського суду від 17.12.2019 у справі № 1-кс/569/9560/19 накладено арешт на Транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_6 / НОМЕР_7 , НОМЕР_9 / НОМЕР_10 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_4 /НОМЕР_13 , НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , НОМЕР_8 / НОМЕР_14 , НОМЕР_15 / НОМЕР_16 , НОМЕР_17 / НОМЕР_18 , НОМЕР_19 / НОМЕР_20 , НОМЕР_21 / НОМЕР_22 та Товари подані до митного оформлення за митними деклараціями: № UА204040/2019/015319, № UА204040/2019/015320, № UА204040/2019/015321, № UА204040/2019/015322, № UА204040/2019/015323, № UА204040/2019/015324, № UА204040/2019/016136, № UА204040/2019/016139, № UА204040/2019/016141, № UА204040/2019/016142.

У зв`язку з вищевикладеним Поліською митницею Держмитслужби, направлено лист старшому слідчому з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області (вих. № 7.13-56/6-35/216 від 11.01.2020), щодо надання інформації про хід проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні № 32019180000000040 від 28.11.2019 та прийнятими у цій справі рішеннями, та чи можливе виконання будь-яких митних формальностей співробітниками митниці з Товарами, що знаходяться під митним контролем, на які накладений арешт ухвалою Рівненського міського суду від 17.12.2019 № 1-кс/569/9560/19.

У відповідь Головне управління ДФС у Рівненській області (вих. № 146/9/17-00-23-02 від 17.01.2020) проінформувало Поліську митницю про те, що ухвалою Рівненського міського суду № 569/21958/19 1-кс/569/52/20 від 15.01.2020, скасовано арешт на транспортні засоби з рідиною невідомого походження, та повідомлено про передачу даного майна на відповідальне зберігання директору ПП "АЗС Онлайн" Тиць Ю.В.

Листом від 23.01.2020 № 202/9/37-00-23-02, Головне управління ДФС у Рівненській області надано Поліській митниці копію письмової розписки про передачу даного майна на відповідальне зберігання директору ПП "АЗС Онлайн" Тиць Ю.В .

Як зазначив позивач у позові і що не заперечувалось відповідачем-1, старшим слідчим з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області повідомлено, що з метою встановлення точного виду ввезеного Товару, відповідно до вимог ст. 242, 243 КПК України, по відібраних зразках рідини, які знаходяться в причепах цистернах, митне оформлення яких не завершено по вищезазначеним митним деклараціям, призначено ряд експертиз в межах кримінального провадження від 28.11.2019 № 32019180000000040, і станом на 25.02.2020 висновки про лабораторні дослідження саме до Поліської митниці - не надходили.

З метою встановлення правового статусу Товару "олива мастильна технічна ОР-400...", Поліською митницею Держмитслужби направлено листи до ГУ ДФС у Рівненській області (від 27.02.2020 №7.13-1/15-3/8.16-35/1637, від 28.02.2020 №7.13-1/15-3/8.16-15/1688) щодо надання інформації про правовий статус Товарів, та чи є речовими доказами вищезазначені товари в межах кримінального провадження №32019180000000040.

У відповідь старшим слідчим з ОВС 2-го ВРКП СУФР ГУ ДФС у Рівненській області листом від 04.03.2020 № 543/9/17-00-23-02, проінформовано Поліську митницю Держмитслужби про те, що транспортні засоби з напівпричепами-цистернами з рідиною невідомого походження визнано речовими доказами та приєднано до матеріалів кримінального провадження № 32019180000000040.

Листом СУФР ГУ ДФС у Рівненській області 13.03.2020 № 2856/6-35 повідомлено митницю, що експертизу зразків вищезазначеного Товару, який перебуває на дослідженні в Київському НДІСЕ, станом на 10.03.2020 не проведено, і зважаючи на завантаженість експертів та в межах технічних можливостей, експертиза буде виконана в порядку черговості у найкоротші терміни.

Разом з тим, слідчим надано Поліській митниці Держмитслужби копії протоколів випробувань Товару "паливно-мастильні матеріали".

У висновках протоколів випробувань від 03.01.2020 № 06/01-2020/К, від 03.01.2020 № 02/01-2020, від 03.01.2020 № 05/01-2020, від 03.01.2020 № 04/01- 2020, від 03.01.2020 № 08/01-2020, від 03.01.2020 № 09/01-2020 зазначено, що за визначеними показниками представлені зразки паливо мастильних матеріалів не відповідають вимогам Технічного регламенту, щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив, затвердженого Постановою КМУ від 01 серпня 2013 № 927, додаток 3 та ДСТУ 7688:2015 "Паливо дизельне ЄВРО. Технічні умови".

Враховуючи вищевикладене, із врахуванням характеристик Товару, зазначених у Висновках Дніпропетровського відділу з питань експертизи та досліджень ДПМЕ ДФС України від 29.11.2019 за №№ 143008200-1746, 143008200-1747, 143008200-1749, 143008200-1749, 143008200-1750 та 143008200-1751, Висновках ДПМЕ ДФС (м. Київ) від 05.12.2019 №№ 142005701-0855 - 142005701-0860 та Протоколах випробувань від 03.01.2020 № 06/01-2020/К, від 03.01.2020 №02/01-2020, від 03.01.2020 №05/01- 2020, від 03.01.2020 № 04/01-2020, від 03.01.2020 № 08/01-2020, від 03.01.2020 № 09/01-2020, відділом кодування, класифікації товарів та здійснення заходів митно-тарифного регулювання УКМВКПТ та ПН Поліської митниці Держмитслужби прийняті рішення про визначення коду Товару "олива мастильна технічна ОР-400..." згідно з УКТЗЕД від 20.03.2020 № КТ-UА204000- 0018-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0019-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0020-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0021-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0022-2020, від 20.03.2020 № КТ-UА204000-0023-2020 в товарній категорії 2710199900 згідно з УКТЗЕД.

24.03.2020 відділом митного оформлення № 1 митного поста "Сарни" Поліської митниці Держмитслужби здійснено митне оформлення вантажу "олива мастильна технічна ОР-400" за поданими декларантом ПП "АЗС ОНЛАЙН" митними деклараціями типу ІМ40ДЕ: № UА204060/2020/004652, № UА204060/2020/004653, № UА204060/2020/004654, № UА204060/2020/004655, № UА204060/2020/004656, № UА204060/2020/004657, № UА204060/2020/004658, № UА204060/2020/004659, № UА204060/2020/004660, № UА204060/2020/004661.

Окрім наведених обставин встановлених в тому числі в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 3 червня 2021 року у справі №460/5936/20, судом встановлено, що Приватне підприємство "АЗС ОНЛАЙН" зверталось з позовом до Рівненської митниці Державної митної служби України та Державної служби казначейства України про відшкодування шкоди 1 069 726,39 грн.

Позивач посилався на те, що через неправомірні дії/бездіяльність Рівненської митниці Державної митної служби України, внаслідок понаднормативного простою Товару, ПП "АЗС ОНЛАЙН" зазнало збитків на загальну суму 1 069 726,39 грн., з яких 712 800,00 грн. (сума штрафних санкцій за договором, обрахованих за 594 дні понаднормативного строку розмитнення товару (6 транспортних засобів х за період простою 99 днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020)) х 1200,00 грн. - розмір штрафної санкції за добу прострочення), 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022).

Означеним рішенням, зокрема встановлено наступне:

- в рішенні суду, яке набрало законної сили встановлення факт перевищення строків проведення митних формальностей за Товаром. Але, у вказаному рішенні визнано бездіяльність Поліської митниці Держмитслужби, а не відповідача-1;

- разом з тим, позивачем не враховано у Розрахунку, що Транспортні були вилучені у період з 03-05.12.2019 слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків. А 17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1-кс/569/9560/19 накладено арешт на ТЗ та Товар;

- таким чином, ні Транспортні засоби з напівпричепами: НОМЕР_6 / НОМЕР_23 , НОМЕР_9 / НОМЕР_10 , НОМЕР_11 / НОМЕР_12 , НОМЕР_4 / НОМЕР_5 , НОМЕР_2 / НОМЕР_3 , НОМЕР_8 / НОМЕР_14 , НОМЕР_15 / НОМЕР_16 , НОМЕР_17 / НОМЕР_18 , НОМЕР_19 / НОМЕР_20 , НОМЕР_21 / НОМЕР_22 , ні Товари які у них знаходилися в цей час не перебували у розпорядженні митних органів та митні органи не мали повноважень щодо прийняття рішень відносно цих Товарів та Транспортних засобів;

- на момент виникнення правовідносин між сторонами договору перевезення не було передбачено нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а доповнення були внесені через 14 місяців після визнання Претензії та узгодження суми боргу сторонами, а саме, 01.08.2021 року шляхом укладання змін № 1 до Угоди, після набрання чинності рішенням у справі № 460/5936/20;

- у даному випадку саме ПП "АЗС ОНЛАЙН" прострочило виконання зобов`язання перед кредитором ПП "ТРАНС ПЕТРОЛЬ" на 905 днів і повинно нести відповідальність за свої дії.

Залишаючи без змін означене рішення, Північний апеляційний господарський суд у своїй постанові зазначив наступне:

- з урахуванням наведеного, враховуючи ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції зазначає, що дійсно, в рішенні Рівненського окружного адміністративного суду від 03.06.2021 у справі № 460/5936/20, яке набрало законної сили, встановлення факт перевищення строків проведення митних формальностей за Товаром, проте, встановлено, що відповідні факти бездіяльності допущені Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України;

- таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що факти бездіяльності допущені Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України, що є підставою для відмови у позові до відповідача -1, за наведених підстав. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі;

- таким чином, протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) Транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відсутні підстави для відшкодування заявлених позивачем до стягнення збитків державою в особі визначених позивачем відповідачів, за наведених позивачем доводів та обґрунтувань;

- в свою чергу, як обґрунтовано встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, на момент виникнення правовідносин між сторонами договору перевезення не було передбачено нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а доповнення були внесені через 14 місяців після визнання Претензії та узгодження суми боргу сторонами, а саме, 01.08.2021 шляхом укладання змін № 1 до Угоди, після набрання чинності рішенням у справі № 460/5936/20;

- крім того, відповідні обов`язки з відшкодування зокрема і 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022) виникли саме у позивача перед іншою юридичною особою, з якою у позивач існують певні господарські правовідносини на підставі укладених правочинів, і відповідно, в силу приписів ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, саме позивач, як особа, яка прострочила виконання таких зобов`язань, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення, а отже, обумовлені законом підстави для визначення нарахованих позивачем до стягнення показників 303 937,80 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 52 988,59 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), саме як збитків - відсутні, адже вказані показники не є такими як за своєю правовою природою, так і відсутні підстави для їх покладення на державу в особі визначених позивачем відповідачів, саме як збитків.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правила про преюдицію спрямовані не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив в законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Вказана правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 910/3055/18, від 13.08.2019 у справі №910/11164/16.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії" №28342/95, пункт 61, ECHR 1999-VII).

У зв`язку з викладеним, суд зазначає, що відповідно до п.41 Доповіді, схваленої Венеційською Комісією на 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25- 26 березня 2011 року), "Верховенство права" одним з обов`язкових елементів поняття "верховенство права" є юридична визначеність.

Згідно з п.п.44, 46 даної Доповіді:

« 44. Принцип юридичної визначеності є істотно важливим для питання довіри до судової системи та верховенства права. Він є істотно важливим також і для плідності бізнесової діяльності, з тим щоб генерувати розвиток та економічний поступ. Аби досягти цієї довіри, держава повинна зробити текст закону (the law) легко доступним. Вона також зобов`язана дотримуватись законів (the laws), які запровадила, і застосовувати їх у передбачуваний спосіб та з логічною послідовністю. Передбачуваність означає, що закон має бути, за можливості, проголошений наперед - до його застосування, та має бути передбачуваним щодо його наслідків: він має бути сформульований з достатньою мірою чіткості, аби особа мала можливість скерувати свою поведінку.

46. Юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були чіткими і точними та спрямованими на забезпечення того, щоб ситуації та правовідносини залишались передбачуваними. Зворотна дія [юридичних норм] також суперечить принципові юридичної визначеності, принаймні у кримінальному праві (ст. 7 ЄКПЛ), позаяк суб`єкти права повинні знати наслідки своєї поведінки; але це також стосується і цивільного та адміністративного права - тієї мірою, що негативно впливає на права та законні інтереси [особи]. На додаток, юридична визначеність вимагає дотримання принципу res judicata. Остаточні рішення судів національної системи не повинні бути предметом оскарження. Юридична визначеність також вимагає, щоб остаточні рішення судів були виконані. У приватних спорах виконання остаточних судових рішень може потребувати допомоги з боку державних органів, аби уникнути будь-якого ризику «приватного правосуддя», що є несумісним з верховенством права. Системи, де існує можливість скасовувати остаточні рішення, не базуючись при цьому на безспірних підставах публічного інтересу, та які допускають невизначеність у часі, несумісні з принципом юридичної визначеності.»

Відповідно до п.72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" (заява N 48553/99) зазначено:

"Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції ( 995_004 ), яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць. Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів."

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Суд зазначає, що відповідно до приписів статті 6 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Таким чином, у справі № 910/5011/23 встановлено, що по-перше, ПП «АЗС онлайн» невірно визначено особу, до якої у справі № 910/5011/23 пред`явлено позов, оскільки бездіяльність допущена Поліською митницею Держмитслужби, а не особою, визначеною позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Рівненською митницею Державної митної служби України, а по-друге, не встановлено наявності, визначених приписами статті 1173 Цивільного кодексу України, елементів цивільного правопорушення для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, оскільки протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) Транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України.

Отже, звернення позивача до суду з позовом до суду в даній справі та визначення позивачем як такою, що повинна відповідати за позовом - відповідачем-1 - Поліську митницю Держмитслужби, не нівелює встановлених у справі № 910/5011/23 обставин щодо того, що протягом строку простою автомобілів 99 календарних днів (з 17.12.2019 по 24.03.2020) транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України.

Таким чином, оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 13.07.2023 у справі № 910/5011/23 набрало законної сили, а відтак, у відповідності до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, встановлені ним обставини повторного доведення не потребують.

Відтак, вимоги позивача про стягнення збитків у розмірі 1 069 726,39 грн. у зв`язку з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 150 тонн за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, № UA204040/2019/015320, № UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA 204040/2019/015323, № UA204040/2019/015324 задоволенню не підлягають,

Що ж до вимог про стягнення збитків у розмірі 936 460,80 грн. у зв`язку з простоєм ТЗ з партією товару кількістю 100 тонн за чотирма МД: № UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, № UA204040/2019/015337, № UA204040/2019/015339, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, збитками є майнові втрати потерпілої особи, що відшкодовується у випадках завдання майнової шкоди.

Збитки - це витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною у відповідності до ст.224 Господарського кодексу України.

Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

В свою чергу, як вже зазначалось судом, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України.

Так, обґрунтовуючи розмір завданих збитків, позивач посилався на те, що ним визначено збитки завдані бездіяльністю митниці у розмірі 624 000 грн. (130 днів простою (з 16.11.2019 по 24.03.2020) х 5 ТЗ х 1200 грн. за добу).

Водночас, позивачем при здійсненні відповідного розрахунку не враховано, що Транспортні засоби були вилучені у період з 03-05.12.2019 слідчим ГУ ДФС у Рівненській області під час проведення обшуків, а 17.12.2019 ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області у справі № 1-кс/569/9560/19 накладено арешт на транспортні засоби та товар відповідно до ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України, а отже ні транспортні засоби з напівпричепами, ні товари які у них знаходилися в цей час не перебували у розпорядженні митних органів та митні органи не мали повноважень щодо прийняття рішень відносно цих товарів та транспортних засобів.

Таким чином, протягом строку простою автомобілів транспортні засоби не перебували у розпорядженні митних органів і будь-які дії з ними вчинялися з дозволу судових та слідчих органів України, а тому відсутні підстави для відшкодування заявлених позивачем до стягнення збитків державою в особі визначених позивачем відповідачів, за наведених позивачем доводів та обґрунтувань.

Суд також враховує, що на відмінну від обставин за шістьма МД від 16.11.2019 №UA204040/2019/015319, № UA204040/2019/015320, № UA204040/2019/015321, №UA204040/2019/015322, №UA 204040/2019/015323, № UA204040/2019/015324, за якими позивач звертався до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у несвоєчасному прийнятті рішень №KT-UA204040-0018-2020, №KT-UA204040-0019-2020, №KT-UA204040-0020-2020, №KT-UA204040-0021-2020, №KT-UA204040-0022-2020, №KT-UA204040-0023-2020 від 20.03.2020 про визначення коду УКТ ЗЕД товару "олива мастильна (технічна) "ОР-400", заявленого до митного контролю за митними деклараціями № UA204040/2019/015319, № UA204040/2019/015320, № UA204040/2019/015321, № UA204040/2019/015322, № UA204040/2019/015323, № UA204040/2019/015324 від 16.11.2019, за митними деклараціями № UA204040/2019/015340, № UA204040/2019/015338, № UA204040/2019/015337, № UA204040/2019/015339 позивач не звертався до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності, яка полягає у несвоєчасному прийнятті рішень за означеними МД.

Також, у склад збитків позивачем включено 266 073,49 грн. (інфляційне збільшення за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), 36 157,81 грн. (3 % річних за період з 15.06.2020 по 06.12.2022), які нараховані на підставі п. 8 Угоди про розстрочення та відтермінування сплати штрафних санкцій від 10.08.2020 за період з 15.06.2020 по 06.12.2022 (в редакції змін № 1 до Угоди від 01.08.2021).

Ч. 1,2 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, боржник, який прострочив виконання господарського зобов`язання, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Частиною 5 ст. 225 Господарського кодексу України встановлено, що сторони господарського зобов`язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок.

Однак, на момент виникнення правовідносин між сторонами договору перевезення не було передбачено нарахування інфляційного збільшення та 3% річних, а доповнення були внесені через 14 місяців після визнання Претензії та узгодження суми боргу сторонами, а саме, 01.08.2021 шляхом укладання змін № 1 до Угоди.

При цьому, відповідні обов`язки з відшкодування 3% річних та інфляційних втрат виникли саме у позивача перед іншою юридичною особою, з якою у позивач існують певні господарські правовідносини на підставі укладених правочинів, і відповідно, в силу приписів ч. 1 ст. 220 Господарського кодексу України, саме позивач, як особа, яка прострочила виконання таких зобов`язань, відповідає перед кредитором за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення, а отже, обумовлені законом підстави для визначення нарахованих позивачем до стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, саме як збитків - відсутні, адже вказані показники не є такими як за своєю правовою природою, так і відсутні підстави для їх покладення на державу в особі визначених позивачем відповідачів, саме як збитків.

При цьому, суд також враховує заяви відповідачів 1 та 2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності, в зв`язку з чим зазначає наступне.

Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно статті 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

З урахуванням наведеного, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких позивач просив, державою в особі визначених відповідачів не порушено, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору - застосуванню не підлягає.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення

Повне рішення складено: 10.02.2025.

Суддя О.А. Грєхова


Суд	Господарський суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	27.01.2025
Оприлюднено	11.02.2025
Номер документу	125025691
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань, з них про відшкодування шкоди

Судовий реєстр по справі —910/11651/24

Рішення від 27.01.2025

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Рішення від 27.01.2025

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 23.12.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 25.11.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 28.10.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

Ухвала від 30.09.2024

Господарське

Господарський суд міста Києва

Грєхова О.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 27.01.2025 по справі 910/11651/24ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Судовий реєстр по справі —910/11651/24

Рішення від 27.01.2025

Рішення від 27.01.2025

Ухвала від 23.12.2024

Ухвала від 25.11.2024

Ухвала від 28.10.2024

Ухвала від 30.09.2024

Рішення
від 27.01.2025 по справі 910/11651/24
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА