Рішення

від 10.02.2025 по справі 910/15062/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.02.2025Справа № 910/15062/24Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., розглянувши в порядку спрощено позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Смарт Клініка»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Фуел Компані - Ужгород»

про стягнення 96 643, 68 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Смарт Клініка» звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдінг Фуел Компані - Ужгород» про стягнення 96 643, 68 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2024 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданим їм процесуальним правом, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, оскільки до суду не надходило клопотань учасників справи або одного з них в порядку частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін, з огляду на відсутність у суду підстав для виклику сторін з власної ініціативи, господарський суд розглядає справу без проведення судового засідання.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

19.07.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «СМАРТ КЛІНІКА» (далі - Позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДІНГ ФУЕЛ КОМПАНІ-УЖГОРОД» (далі - Відповідач) був укладений Договір поставки нафтопродуктів № 19-07/24, за яким відповідач придбав у позивача дизельне паливо в кількості 2041 літр за ціною 49,00 грн./л на загальну суму 100 009,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 1045 від 26.07.2024 (Додаток № 2) та видатковою накладною № 46 від 26.07.2024.

Крім того, 25.07.2024 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір зберігання № 5 від 25.07.2024 (далі - Договір зберігання). Строк дії Договору - до 31.12.2024 року.

Відповідно до умов п. 1.1 Договору, Позивач передав Відповідачу на зберігання паливо дизельне в кількості 2041 літр загальною вартістю 100 009,00 грн. (далі - Майно), що підтверджується підписаним сторонами Договору актом приймання-передачі майна на зберігання від 26.07.2024.

Згідно п.2 та п. 3 вказаного акта вбачається, що на зберігання передане паливо дизельне в кількості 2041 літр (клас С), яке відповідає вимогам (технічним характеристиками) ДСТУ 7688:2015 Паливо дизельне Євро, загальною вартістю 100 009,00 грн.

Згідно з п. 3.4 Договору, повернення Майна здійснюється за усними заявками Поклажодавця частинами на адресу: м. Київ, проспект Петра Григоренка, 22\20 (Медичний центр ТОВ «СМАРТ КЛІНІКА»), в заявці вказується (повідомляється) кількість майна, строк та місце повернення майна.

У період з 29.07.2024 року по 02.09.2024 року Позивачем подано усні заявки на повернення Майна, які Відповідач виконав частково, а саме повернув Позивачу зі зберігання дизельне паливо в кількості 280 літрів, про що складені відповідні акти приймання-передачі майна зі зберігання:

1) акт № 1 приймання-передачі майна зі зберігання від 29.07.2024 (повернено зі зберігання паливо дизельне в кількості 120 літрів)

2) акт № 2 приймання-передачі майна зі зберігання від 02.09.2024 (повернено зі зберігання паливо дизельне в кількості 160 літрів)

Позивач зазначає, що вказані акти в паперовому форматі підписані не були. Однак після направлення 03.12.2024 р. через сервіс для електронного документообігу «Вчасно» та через поштового оператора «Нова Пошта» останнім надіслано акт № 1 приймання-передачі майна зі зберігання від 29.07.2024 та акт № 2 приймання-передачі майна зі зберігання від 02.09.2024 та відповідних товарно-транспортних накладних, ТТН були підписані ЕЦП, акти приймання-передачі залишились не підписаними зі сторони Відповідача, при цьому не відхилені, зауваження щодо змісту актів також відсутні.

Загальна кількість повернутого зі зберігання палива становить 280 літрів на загальну суму 13 720,00 грн., не повернуто зі зберігання 1761 літр дизельного палива на загальну суму 86 289,00 грн.

Позивач зазначає про те, що починаючи з вересня 2024 року зберігач припинив відвантаження палива (повернення зі зберігання) поклажодавцеві.

11.11.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявкою на повернення дизельного палива в кількості 100 літрів на адресу: м. Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 22/20.Заявка не була виконана.

19.11.2024 року ТОВ «СМАРТ КЛІНІКА» повторно було подано усну заявку на повернення зі зберігання Майна в кількості 100 літрів на адресу: м. Київ, проспект Петра Григоренка, будинок 22/20, Відповідач пообіцяв повернути заявлене Майно 20.11.2024 року, однак зобов`язання не виконав.

У відповідності до п. 3.1. Договору зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві передане на зберігання майно протягом трьох календарних днів з моменту отримання від поклажодавця вимоги про повернення майна.

В подальшому 20.11.2024 року позивач звернувся до відповідача із заявкою-претензією на повернення дизельного палива в кількості 100 літрів, в якій повідомив зберігача про грубе порушення ним договірних зобов`язань, передбачених Договором зберігання № 5 від 25.07.2024.Вказану претензію 20.11.2024 року було направлено на вказану в Договорі юридичну адресу відповідача (Додаток № 10), одночасно додатково копія листа була направлена на вказані в Договорі електронні адреси (radingfuelcompany@gmail.com, buhgalterskiju@gmail.com).

У відповідь на претензію Відповідачем в особі кінцевого бенефіціарного власника в усному порядку повідомило про неможливість повернення Майна зі зберігання у зв`язку із його відсутністю, а також надано запевнення у поверненні позивачеві коштів в розмірі вартості неповерненого (втраченого зберігачем) Майна в найближчі дні.

Позивач зазначає, що Відповідачем умови договору не виконані та те, що станом на день подачі позовної заяви Відповідач в порушення строків, встановлених пунктами 3.4. та 2.1. Договору, не повернув зі зберігання майно, а саме дизельне паливо в кількості 1761 літр на загальну суму 86 289,00 грн., що і стало підставою для звернення до господарського суду з даним позовом.

Згідно із ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частина 1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі (ч. 1 ст. 944 ЦК України).

Зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості (ч. 1. ст. 949 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Господарським судом встановлено, що позивачем було передано відповідачу на відповідне зберігання товар, однак, відповідач свої зобов`язання за договором, щодо зберігання майна не виконав в повному обсязі, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 86 289, 00 грн.

Крім того, Позивачем заявлено до стягнення з Відповідача - 10 354, 68 грн. неустойки.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 8.3 Договору передбачено, що зберігач зобов`язаний відшкодувати неустойку в розмірі 1% від вартості Майна за кожен день прострочення Майна Поклажодавцю.

Приписами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частинами 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі ст. 3 вищезазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку неустойки, суд встановив, що він виконаний арифметично вірно, відтак, неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 10 354, 68 грн.

Відповідно до п. 81 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору у відповідності до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ТРЕЙДІНГ ФУЕЛ КОМПАНІ-УЖГОРОД» (Україна, 89600, Закарпатська обл., Мукачівський р-н, місто Мукачево, пл. Кирила і Мефодія, будинок 13, квартира 10, ідентифікаційний код 45171361) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СМАРТ КЛІНІКА» (Україна, 02055, місто Київ, пр. Григоренка Петра, будинок 22/20, приміщення 149, ідентифікаційний код 45203356) грошові кошти у розмірі 86 289 (вісімдесят шість тисяч двісті вісімдесят дев`ять) грн.. 00 коп. неустойку в розмірі 10 354 (десять тисяч триста п`ятдесят чотири) грн.. 00 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп.

3.Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва