Рішення

від 10.02.2025 по справі 911/3260/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р. м. Київ Справа № 911/3260/24

Господарський суд Київської області у складі судді Д.Г.Зайця, розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та проведення судового засідання за наявними матеріалами справу

за позовом Димерської селищної ради, Київська обл., Вишгородський р-н., с-ще Димер

до Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Еколог», Київська обл., Вишгородський р-н., с. Лютіж

про стягнення заборгованості

без виклику представників учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Димерської селищної ради №4408/03-18 від 29.11.2024 року (вх. №1651/24 від 03.12.2024) (далі позивач) до Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Еколог» (далі відповідач) про стягнення заборгованості за Договором оренди земельної ділянки від 01.11.2011 року у сумі 224385,93 грн., з яких 86266,00 грн. основного боргу, 93701,43 грн. пені, 7771,00 грн. 3% річних та 36647,50 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 06.12.2024 року позовну заяву залишено без руху.

До суду від позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява б/н від 16.12.2024 року (вх. №14384/24 від 16.12.2024) про усунення недоліків.

Дослідивши зміст поданої заяви, суд дійшов висновку, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви, встановлені ухвалою суду від 06.12.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Оскільки, ціна позову у справі №911/3260/24 не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлений на 01 січня 2024 року, в якому подано відповідну позовну заяву, справа є не складною з огляду на наявні в ній матеріали, суд, в силу ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), дійшов висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.12.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3260/24 за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи).

Згідно ч. 2 ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач, який належним чином повідомлений про наявність у провадженні суду справи з позовними вимогами до нього, у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.

Враховуючи, що ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, не перешкоджає розгляду спору по суті, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 2 ст. 252 ГПК України визначено, що суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Згідно ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Димерською селищною радою за договором - Орендодавець) та МПП ВКФ «Еколог» (за договором - Орендар) 01.11.2011 укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), згідно умов п. 1 якого, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення існуючого столярного цеху, що знаходиться по вул. Олега Кошового, смт. Димер, Вишгородського р-ну., Київської області. В оренду передається земельна ділянка площею 0,8370 га (п. 2 Договору).

Згідно п. 4 Договору, загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 1110205,46 грн.

В п. 6 Договору сторони погодили, що Договір укладено на 49 років. Після закінчення строку дії Договору орендар має переважне право поновити його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Згідно п. 7 Договору, річна орендна плата становить 3% з послідуючою індексацією від нормативно-грошової оцінки, встановленої у п. 4 даного Договору, що складає (тридцять три тисячі триста шість грн. 20 коп.) без ПДВ.

Відповідно до п. 9 Договору, орендна плата вноситься щомісяця у розмірі 2775,00 грн. (дві тисячі сімсот сімдесят п?ять грн. 00 коп.) не пізніше 25 числа поточного місяця у безготівковій формі на рахунок Орендодавця.

Відповідно до п. 27 Договору, Орендар зобов?язаний своєчасно здійснювати розрахунки по орендній платі.

Договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації (п. 37 Договору)

Додатковою угодою №l від 21.12.2016 року до Договору, пункт 2 Договору викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4000 гa» (кадастровий номер 3221855300:19:065:6009); пункт 4 Договору викладено в такій редакції: «Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 958515 (дев?ятсот п?ятдесят вісім тисяч п?ятсот п`ятнадцять) грн. 42 коп.; пункт 9 Договору викладено в наступній редакції: «орендна плата вноситься щомісяця у розмірі 2396 (дві тисячі триста дев?яносто шість) грн. 30 коп., не пізніше 25 числа поточного місяця у безготівковій формі.

Димерською селищною радою 29.05.2018 на адресу відповідача направлено претензію-вимогу про сплату заборгованості зі сплати орендної плати за Договором на суму 109645,00 грн. та 15.07.2022 року претензію-вимогу про сплату заборгованості зі сплати орендної плати за Договором на суму 227305,84 грн. (докази надіслання додано до матеріалів справи). Однак, вказані претензії залишено відповідачем без відповіді та реагування,заборгованість зі сплати орендної плати за землю не погашено, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним, Податковим та Цивільним кодексами України (далі ЦК України), іншими законами України та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст. 206 Земельного кодексу України (далі ЗК України), використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

На підставі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", істотною умовою договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення, перегляду та відповідальності за її несплату.

Положеннями ч. 5 ст.5, ч.1 ст.13 Закону України "Про оцінку земель" встановлено, що для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності використовується нормативна грошова оцінка земель.

Згідно п. 289.1 ст. 289 Податкового кодексу України, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 у справі №916/2303/17, від 16.04.2019 у справі №905/1315/18.

Відповідно до положень статей 11, 626 ЦК України, договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до п.п.288.1, 288.5 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку.

Таким чином, положеннями Податкового кодексу України та Закону України "Про оренду землі" визначається не фіксований розмір орендної плати за земельну ділянку, а порядок визначення орендної плати за землю. Розмір та порядок обчислення орендної плати мають бути встановлені у договорі оренди, оскільки умови про розмір орендної плати та порядок її обчислення є істотними умовами договору оренди.

Відповідно до ч. 2 ст. 20, ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель", дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається органами, що здійснюють ведення Державного земельного кадастру.

Положеннями ст. 24 Закону України "Про оренду землі" закріплено право орендодавця вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами статей 3, 629 ЦК України, цивільне законодавство ґрунтується на принципах справедливості, добросовісності та розумності та передбачає обов`язковість виконання договірних зобов`язань.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога про стягнення орендної плати за користування земельною ділянкою площею 0,4000 га, що передана у користування відповідачеві на підставі Договору оренди землі від 01.11.2011.

Як зазначено позивачем, ним виконано взяті на себе зобов`язання з надання відповідачеві в оренду земельної ділянки відповідно до умов Договору, а відповідачем, який є фактичним користувачем земельної ділянки, яка є предметом Договору оренди землі від 01.11.2011, у свою чергу, не виконано взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів відповідно до умов Договору.

Так, пунктом 27 Договору визначений обов`язок орендаря своєчасно вносити орендну плату.

Суд зазначає, що на дату укладення Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3221855300:19:065:6009, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становила 1110205,45 грн., про що зазначено в п. 4 Договору, а також, у Витязі №1019 із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки Управління Держкомзему у Вишгородському районі Київської області Головного управління Держкомзему у Київській області доданого до матеріалів справи.

Додатковою угодою №l від 21.12.2016 року до Договору, пункт 2 Договору викладено в наступній редакції: «В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,4000 гa» (кадастровий номер 3221855300:19:065:6009); пункт 4 Договору викладено в такій редакції: Нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 958515,42 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку, заборгованість відповідача з орендної плати за період з 29.11.2021 по 29.11.2024 складає 86266,00 грн.

Станом на день прийняття рішення доказів сплати орендних платежів відповідачем суду не надано.

Отже, факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, відповідачем не спростований, строк сплати орендних платежів у відповідності до умов договору є таким, що настав.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача орендної плати за землю у сумі 86266,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 93701,43 грн. пені, нарахованої згідно п. 11 Договору за період з 29.11.2021 по 29.11.2024, згідно виконаного ним розрахунку.

Згідно п. 11 Договору, у разі невнесення орендованої плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Відповідно до п.п. 1,2 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Згідно постанови Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.03.2021 у справі №910/17317/17 зазначено, що пеня нараховується за кожний день прострочення, не є встановленням іншого строку, ніж визначено частиною шостою статті 232 ГК України.

Судом враховано, що позивач нараховує пеню за період, що перевищує шестимісячний строк з моменту виникнення обов`язку зі сплати орендних платежів за землю.

При цьому, судом враховано, що згідно п. 7 Розділу IX «Прикінцеві Положення» ГК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Карантин на всій території України тривав з 12.03.2020 до 30.06.2023, а відтак нарахування штрафу в контексті наведеного пункту ГК України у зазначений період можливе поза межами шестимісячного строку до 30.06.2023. Схожі висновки щодо застосування статті 232 ГК України в сукупності з положеннями пункту 7 Розділу IX ГК України наведені у постанові Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №911/858/22.

Згідно розрахунку зробленого судом, з урахуванням наведених обставин, суд дійшов висновку, що загальний розмір пені становить 54957,35 грн., є арифметично вірним, обґрунтованим та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

У зв`язку з порушенням строку виконання відповідачем грошових зобов`язань, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 7771,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 36647,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних у сумі 7771,00 грн. та інфляційних втрат у сумі 36647,50 грн. судом встановлено, що такий розрахунок є арифметично вірним, обґрунтованим, а тому, вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Судові витрати відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 123, 129, 231, 233, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Димерської селищної ради до Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Еколог» про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Малого приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Еколог» (07352, Київська область, Вишгородський район, с. Лютіж, вул. Шевченка, буд. 96, код ЄДРПОУ 25567239) на користь Димерської селищної ради (07330, Київська область, Вишгородський район, с. Димер, вул. Соборна, 19, код ЄДРПОУ 04359488) 86266 (вісімдесят шість тисяч двісті шістдесят шість) грн. 00 коп. заборгованості з орендної плати за землю, 54957 (п`ятдесят чотири тисячі дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 35 коп. пені, 7771 (сім тисяч сімсот сімдесят одну) грн. 00 коп. 3% річних, 36647 (тридцять шість тисяч шістсот сорок сім) грн. 50 коп. інфляційних втрат та 2783 (дві тисячі сімсот вісімдесят три) грн. 58 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного тексту рішення шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць