Ухвала

від 02.12.2024 по справі 911/3997/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"02" грудня 2024 р. м. Київ Справа № 911/3997/16

Господарський суд Київської області у складі судді Христенко О.О., розглянувши скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» № 0000606/29203-24 від 22.10.2024 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича у виконавчому провадженні № 66265282 з примусового виконання рішення суду у справі № 911/3997/16

за позовом Публічного акціонерного товариства Державний експортно-імпортний

банк України, м. Київ

до Товариства з додатковою відповідальністю Яготинське хлібоприймальне

підприємство, м. Яготин

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватного акціонерного товариства Креатив, м. Київ

про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на заставлене майно

за зустрічним позовом Товариства з додатковою відповідальністю Яготинське

хлібоприймальне підприємство, м. Яготин

до Публічного акціонерного товариства Державний експортно-

імпортний банк України, м. Київ

про визнання договорів недійсними

за участю представників сторін:

від скаржника (позивач за первісним позовом): Гижко О.Л., адвокат, довіреність № ДП24701/24-0005 від 08.01.2024

від боржника (відповідач за первісним позовом): Рокотян М.О., адвокат, ордер серії АІ № 1747721 від 13.11.2024

від третьої особи: не з`явився

приватний виконавець: не з`явився

встановив:

Рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2021 позовні вимоги за первісним позовом були задоволені частково; в задоволенні зустрічного позову Товариства з додатковою відповідальністю Яготинське хлібоприймальне підприємство до Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України про визнання Іпотечого договору №151214Z29 від 06.08.2014 та Договору застави №151214Z30 від 19.08.2014 недійсними відмовлено повністю.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021, яке набрало законної сили 15.06.2021, Господарським судом Київської області 15.06.2021 видано відповідні накази.

23.10.2024 через канцелярію Господарського суду Київської області від Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України надійшла скарга №0000606/29203-24 від 22.10.2024 (вх. № суду 41/24 від 23.10.2024) на бездіяльність приватного виконавця Голяченка Івана Павловича, в якій скаржник просить суд:

визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. у виконавчому провадженні №66265282, щодо не передачі на реалізацію нерухомого та рухомого майна, що є предметом іпотеки та застави за Іпотечним договором №151214Z29 від 06.08.2014 та Договором застави № 151214Z30 від 19.08.2014 та на яке звернуто стягнення на підставі рішення суду;

зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченка І.П. поновити порушене право Акціонерного товариства Державний експортно-імпортний банк України шляхом передачі у виконавчому провадженні ВП №66265282 на реалізацію нерухомого та рухомого майна, що є предметом іпотеки та застави за Іпотечним договором №151214Z29 від 06.08.2014 та Договором застави № 151214Z30 від 19.08.2014 та на яке звернуто стягнення на підставі рішення суду.

Скаргу обґрунтовано не вчиненням приватним виконавцем дій, визначених Законом України «Про виконавче провадження» щодо своєчасного та належного виконання рішення суду у справі № 911/3997/16, зокрема, невжиття приватним виконавцем заходів щодо передачі на реалізацію заставного та іпотечного майна, на яке звернуто стягнення згідно з рішенням суду.

Згідно положень ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Ухвалою суду від 25.10.2024 розгляд скарги на дії приватного виконавця призначений в засіданні суду на 04.11.2024.

Ухвалою суду від 04.11.2024 розгляд скарги на дії приватного виконавця був відкладений на 20.11.2024.

19.11.2024 на електронну пошту суду (вх. № 11385/24) та 25.11.2024 через канцелярію суду (вх. № 11534/24) від приватного виконавця надійшли пояснення (вх. № 11385/24), в яких виконавцем було зазначено про те, що останнім належним чином вживались заходи з примусового виконання рішення суду, зокрема, зазначав про те, що 23.07.2021 приватним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 66265282, 23.07.2021 - постанову про арешт майна боржника, 09.09.2021 та 28.09.2021 - постанови про опис та арешт майна (боржника), 02.11.2021 та 14.12.2022 - постанови про призначення суб`єкта оціночної діяльності. Разом з цим, ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №757/17078/19-к та від 06.06.2019 № 757/29377/19-к було накладено арешт на майно ТДВ «Яготинське хлібоприймальне підприємство» з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном, а також заборонено вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вказаного майна. Отже, приватним виконавцем зазначено про неможливість наразі вжиття заходів до передачі на реалізацію заставного майна, на яке звернуто стягнення згідно з рішенням суду. У зв`язку з чим приватний виконавець просив суд відмовити в задоволенні скарги.

20.11.2024 через систему «Електронний суд» від ТДВ «Яготинське хлібоприймання підприємство» надійшли пояснення (вх. № 1309/24), в яких останнє зазначає про те, що ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі №757/17078/19-к та від 06.06.2019 № 757/29377/19-к накладено арешт на майно боржника з позбавленням права на відчуження та розпорядження таким майном, а отже на переконання боржника винесення зазначених ухвал є перешкодою для реалізації майна. Окрім того, боржник зазначає, що Національним антикорупційним бюро України проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12016120020000420 від 11.01.2016, у межах якого майно боржника визнано речовим доказом. Отже, боржник вважає, що у разі придбання на торгах арештованого майна, покупець буде позбавлений можливості здійснити державну реєстрацію права власності на нерухоме майно в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та розпоряджатися майном.

Ухвалою суду від 20.11.2024 розгляд скарги відкладений на 02.12.2024.

В судових засіданнях представник скаржника підтримав подану суду скаргу та просив суд задовольнити її, вважаючи її обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню з підстав, викладених у скарзі.

Присутній представник боржника (відповідач) заперечував проти задоволення скарги з підстав, викладених у своїх поясненнях та просив суд відмовити в її задоволенні.

Приватний виконавець в засідання суду жодного разу не з`явився, однак надав письмові пояснення, в яких заперечував проти задоволення скарги, а отже суд констатує, що останнім викладена позиція з приводу скарги, яка підлягає розгляду.

Представник третьої особи в засідання суду жодного разу не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, письмові пояснення з приводу скарги, яка підлягає розгляду до суду не надав. При цьому, суд відзначає про належне повідомлення третьої особи про розгляд справи за його участі та направлення ухвал суду за належною адресою третьої особи. Суд відзначає, що зазначені ухвали суду повернуті підприємством зв`язку на адресу суду з відміткою за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

Враховуючи те, що неявка боржника, державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 2 ст. 342 ГПК України), а надання письмового відзиву на скаргу є правом, а не обов`язком учасника процесу, господарський суд вважає, що неявка приватного виконавця та третьої особи в судові засідання не перешкоджає розгляду скарги за наявними у справі матеріалами.

Так, заслухавши заявника (стягувача) та боржника, дослідивши і перевіривши подані докази, оцінивши письмові пояснення приватного виконавця, судом встановлено.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України, суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Обов`язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове судове рішення залишалося недіючим, на шкоду одній зі сторін.

Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00) зазначено, що для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина «судового розгляду».

З урахуванням викладеного, відповідно до вимог Конституції України, Господарського процесуального кодексу України та практики Європейського суду з прав людини, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим до виконання та має бути виконане.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження». Вказаний нормативний акт є спеціальним по відношенню до інших нормативних актів при вирішенні питання щодо оцінки дій виконавців.

Примусове виконання рішень в Україні покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених Законом України «Про виконавче провадження» випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Законодавець покладає на виконавця коло обов`язків та надає йому права, які мають бути застосовані виконавцем для повного виконання, в даному випадку, рішення господарського суду, тобто приватний виконавець повинен вжити всі можливі та необхідні заходи, які встановлені Законом України «Про виконавче провадження», для примусового виконання виконавчого документу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України "Про виконавче провадження", відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У статті 51 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що реалізація заставленого майна здійснюється в порядку, встановленому цим Законом.

За рахунок коштів, що надійшли від реалізації заставленого майна, здійснюються відрахування, передбачені пунктами 1 і 2 частини першої статті 45 цього Закону, після чого кошти перераховуються заставодержателю та стягується виконавчий збір. Якщо заставодержатель не є стягувачем у виконавчому провадженні, йому виплачуються кошти після належного підтвердження права на заставлене майно. У разі задоволення в повному обсязі вимог заставодержателя залишок коштів використовується для задоволення вимог інших стягувачів у порядку, встановленому цим Законом.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до пункту 6 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012, під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Господарського суду Київської області від 28.04.2021 позовні вимоги за первісним позовом були задоволені частково та в рахунок погашення заборгованості ПрАТ Креатив за кредитним договором перед ПАТ Державний експортно-імпортний банк України звернуто стягнення на нерухоме та рухоме майно, що є предметом іпотеки та застави за Іпотечним договором №151214Z29 від 06.08.2014 та Договором застави №151214Z30 від 19.08.2014.

На примусове виконання рішення Господарського суду Київської області від 28.04.2021, яке набрало законної сили 15.06.2021, Господарським судом Київської області 15.06.2021 видано відповідні накази.

Так, на примусовому виконанні у приватного виконавця Голяченка Івана Павловича перебуває виконавче провадження № 66265282 з примусового виконання наказу Господарського суду Київської області від 15.06.2021 у справі № 911/3997-16, відкрите постановою від 23.07.2021, відповідно до якого в рахунок погашення заборгованості ПрАТ «Креатив» за Кредитними договорами № 151213К17 від 21.08.2013, № 151214К12 від 10.06.2014 року, № 151308N2 від 17.11.2008 перед AT «Укрексімбанк», розмір якої станом на 01.11.2016 становить 124 769 084, 67 доларів США та 681 582 877,02 грн., звернуто стягнення на нерухоме та рухоме майно, що є предметом іпотеки та застави за Іпотечним договором № 151214Z29 від 06.08.2014 та Договором застави № 151214Z30 від 19.08.2014, укладених між AT «Укрексімбанк» та Товариством з додатковою відповідальністю «Яготинське хлібоприймальне підприємство».

23.07.2021 приватним виконавцем виконавчого округу Київської області Голяченко І.П. винесено постанову про арешт майно боржника, на яке згідно з рішенням суду необхідно звернути стягнення на предмет іпотеки та застави.

06.09.2021, керуючись статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.

09.09.2021, керуючись статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме описано та накладено арешт на майно: майновий комплекс загальною площею 19428,70 кв.м., згідно із переліком, визначеному у постанові.

09.09.2021 приватним виконавцем, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме описано та накладено арешт на майно: обладнання що розташоване у власних приміщеннях Товариства з додатковою відповідальністю «Яготинське хлібоприймальне підприємство» за адресою: Київська область, Яготинський район, м. Яготин, вул. Привокзальна, 21, що належить боржнику - ТДВ «Яготинське хлібоприймальне підприємство».

24.09.2021 керуючись статтею 20 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія «БІ.ЕФ.СІ.», який має сертифікат, виданий Фондом державного майна України 22.05.2020 № 408/20 (строк дії - 22.05.2023).

28.09.2021, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме описано та накладено арешт на майно: Хлібоприймальне підприємство загальною площею 7 090.30 кв.м, місцезнаходження: Київська обл., Броварський р., смт. Згурівка, вул. Комсомольська, 15, що належить боржнику - ТДВ «Яготинське хлібоприймальне підприємство».

28.09.2021, на підставі ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватним виконавцем винесено постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника, а саме описано та накладено арешт на майно, згідно із переліком наведеним у постанові.

02.11.2021 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія «БІ.ЕФ.СІ.», який має сертифікат, виданий Фондом державного майна України 22.05.2020 № 408/20 (строк дії - 22.05.2023).

01.12.2022 приватним виконавцем здійснено перевірку наявності вищезазначеного майна, про що складені відповідні акти.

14.12.2022 приватним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія «БІ.ЕФ.СІ.», який має сертифікат, виданий Фондом державного майна України 22.05.2020 № 408/20 (строк дії - 22.05.2023).

Скаржник - АТ Державний експортно-імпортний банк України до скарги додав звіт від 03.01.2023 ТОВ Консалтингова кмпанія Бі.Еф.Сі про незалежну оцінку ринкової вартості майнового комплексу (власник - ТДВ Яготинське хлібоприймаьне підприємство), який доведений до відома скаржника приватним виконавцем Голяченко І.П. листом № 740 від 08.02.2023.

АТ Державний експортно-імпортний банк України звернувся з листом вих. № 0000606/26971-24 від 30.09.2024 до приватного виконавця Голяченка І.П. з вимогами вжити заходи щодо передачі на реалізацію заставного майна на яке звернуто стягнення згідно з рішенням суду.

Приватний виконавець Голяченко І.П. листом вих. № 46437 від 14.10.2024 надав відповідь АТ Державний експортно-імпортний банк України про неможливість вжиття заходів щодо передачі на реалізацію заставного майна, на яке звернуто стягнення згідно рішення суду, оскільки ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 757/29377/19-к накладено арешт та майно ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном.

Разом з цим, як вбачається з поданих суду доказів, ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 757/17078/19-к задоволено клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України про накладення решту у кримінальному провадженні № 42018000000002103.

Накладено арешт на майно ТДВ «Яготинське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 00954509) з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном, а саме на: 1) хлібоприймальне підприємство, що розташоване за адресою: Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Комсомольська (перейменована на вул. Юності), буд. 15; 2) майновий комплекс, що розташований за адресою: Київська обл., Яготинський р-н, м. Яготин, вул. Привокзальна, 21; 3) виробниче обладнання, що розташоване у власних приміщеннях ПАТ «Яготинське ХПП», за адресою: Київська обл., Яготинський район, м. Яготин, вул. Привокзальна, 21, (згідно із списком визначеним в ухвалі суду).

Заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вказаного майна.

Зі змісту мотивувальної частини ухвали слідчого судді від 02.04.2019 №757/17078/19-к вбачається, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів, з метою недопущення їх перетворення, відчуження чи зникнення. Зазначено, що у розумінні статті 98 КПК України майно є речовим доказом, оскільки є об`єктом кримінально протиправних дій, містить відомості і може бути використано як доказ факту та обставин, що розслідуються у ході досудового розслідування.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 06.06.2019 у справі № 757/29377/19-к задоволено частково клопотання прокурора першого відділу процесуального керівництва Першого управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань Департаменту організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень, підслідних Державному бюро розслідувань, нагляду за додержанням законів його оперативними підрозділами та підтримання публічного обвинувачення у відповідних провадженнях Генеральної прокуратури України про накладення арешту.

Накладено арешт на майно ТДВ «Яготинське хлібоприймальне підприємство» (код ЄДРПОУ 00954509) з позбавленням права на відчуження та розпорядження майном, а саме на комплекс будівель та споруд, що розташований за адресою: Київська обл., Згурівський р-н, смт. Згурівка, вул. Комсомольська (перейменована на вул. Юності), буд. 15;

Заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вище вказаного майна.

Відповідним до ч. 1 ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Як визначено у статті 170 Кримінального процесуального кодексу України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб (абз. 2 ч. 1 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 170 Кримінального процесуального кодексу України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Отже, як вбачається із згаданої норми права, арешт майна, як правило, полягає у забороні відчужувати майна. Отже, заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном може бути застосована у випадках, коли її незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

З ухвал Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 757/17078/19-к та від 06.06.2019 у справі № 757/29377/19-к вбачається заборона органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вище вказаного майна.

Боржник - ТДВ Яготинське хлібоприймальне підприємство у своїх письмових поясненнях зазначав, що скаржник (Банк) неодноразово звертався до суду з клопотаннями про скасування арешту майна.

Так, АТ Державний експортно-імпортний банк України звертався до Вищого антикорупційного суду з клопотанняи про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 757/17078/19-к.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 19.07.2023 у справі № 991/6077/23 (наявна в Єдиному Державному реєстрі судових рішень) відмовлено в задоволенні клопотання АТ Державний експортно-імпортний банк України про скасування арешту майна у кримінальному провадженні, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 757/17078/19-к.

Вищим антикорупційним судом зазначено, що з матеріалів кримінального провадження вбачається, що предметом досудового розслідування також є дії працівників банку, а тому скасування арешту може створити ризики щодо відчуження чи зміни такого майна з метою унеможливлення фіксування важливих доказів.

Ухвалою Вищого антикорупційного суду від 04.06.2024 у справі № 991/4432/24 (наявна в Єдиному Державному реєстрі судових рішень) відмовлено в задоволенні клопотання АТ Державний експортно-імпортний банк України про скасування арешту майна у кримінальному провадженні.

Так, Вищим антикорупційним судом було зазначено, що фактично єдиною підставою, яка на думку АТ Державний експортно-імпортний банк України свідчить про те, що у подальшому застосування арешту майна відпала потреба є необхідність виконання судового рішення та реалізація арештованого майна.

Однак, Вищим антикорупційним судом не було встановолено, що майно, на яке ухвалою слідчого судді було накладено арешт, не відповіє критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України.

Скаржник - АТ Державний експортно-імпортний банк України зазначає, що право іпотеки на об`єкти нерухомості було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек Єдиного реєстру заборон 06.08.2014, а обтяження - арешт слідчого судді Печерського районного суду міста Києва зареєстровано у вказаних реєстрах 31.05.2019 та 09.07.2019, тобто пізніше реєстрації права іпотеки.

Скаржник зазначає про те, що іпотека, що зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно раніше, має вищий пріоритет, ніж заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, які були зареєстровані пізніше. У цьому разі заборона відчуження або арешт майна, накладені судом, не є перешкодою для реалізації майна, а покупець такого майна набуває право власності на нього вільним від зазначених обтяжень.

В той же час, ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 757/17078/19-к та від 06.06.2019 у справі № 757/29377/19-к заборонено органам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів, як спеціальним суб`єктам, наділеним функціями державного реєстратора, а також іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, вчиняти будь-які реєстраційні та нотаріальні дії щодо вказаного в ухвалах майна.

Нормами Кримінального процесуального кодексу України (ст. 174 КПК України) не передбачено скасування арешту майна накладеного в межах кримінального провадження, з підстав відчуження цього майна в межах виконавчого провадження, яке здійснюється відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Як вбачається з заявлених у скарзі вимог, скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича у виконавчому провадженні № 66265282 з примусового виконання наказу суду у справі № 911/3997/16, яка виразилась у невжитті приватним виконавцем заходів щодо передачі на реалізацію заставного майна, на яке звернуто стягнення згідно з рішенням суду.

Так, з метою дотримання вимог Закону України «Про виконавче провадження» приватним виконавцем здійснювались дії для передачі майна для його реалізації, чому передувало визначенню вартості такого майна, у зв`язку з чим приватним виконавцем були винесені постанови від 24.09.2021, 02.11.2021, 14.12.2022 у виконавчому провадженні № 66265282 про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, якою призначено суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання Товариство з обмеженою відповідальністю "Консалтингова компанія «БІ.ЕФ.СІ.», отримання звіту про незалежну оцінку вартості майнового комплексу.

Однак, ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 757/17078/19-к та від 06.06.2019 у справі № 757/29377/19-к, на таке майно було накладено арешт, а також заборону на здійснення дій стосовно спірного майна. Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 02.04.2019 у справі № 757/17078/19-к та від 06.06.2019 у справі № 757/29377/19-к набрали законної сили, є чинні та підлягають виконанню, проте як невиконання яких є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Отже, в розрізі зазначеного, скаржником належними та допустимим доказами не доведено обставин, які б свідчили про допущення приватним виконавцем бездіяльності під час здійснення дій у виконавчому провадженні № 66265282 спрямованих на примусове виконання рішення суду у справі № 911/3997/16, напротилежне приватним виконавцем в рамках Закону поступово здійснювались заходи щодо виконання рішення суду.

Як визначено статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Приписами статті 79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Пунктами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 343 ГПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Враховуючи викладене, зважаючи на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що у задоволенні скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» № 0000606/29203-24 від 22.10.2024 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича у виконавчому провадженні № 66265282 з примусового виконання рішення суду у справі № 911/3997/16, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись положеннями Закону України «Про виконавче провадження», ст. ст. 1-3, 18, 129, 339 - 345 ГПК України, господарський суд, -

постановив:

В задоволенні скарги Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» № 0000606/29203-24 від 22.10.2024 на бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Київської області Голяченко Івана Павловича у виконавчому провадженні № 66265282 з примусового виконання рішення суду у справі № 911/3997/16 відмовити.

Ухвала набирає законної сили у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та може оскаржена відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання ухвали - 10.02.2025.

Суддя О.О. Христенко