Рішення

від 29.01.2025 по справі 915/591/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2025 року Справа № 915/591/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Савки К.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Бузький Бульвар, буд. 15)

в інтересах держави в особі: Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579)

до відповідача-1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404)

до відповідача-2: Чорноморської сільської ради (57515, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Чорноморка, вул. Суворова, буд. 126; ідентифікаційний код 04377184)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А; ідентифікаційний код 44768034)

про: усунення перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення,

за участю представників учасників справи:

від прокуратури: Григорян Е.Р., прокурор за посвідченням,

від позивача: не з`явився,

від відповідача-1: Шкапенко Т.О., в порядку самопредставництва,

від відповідача-2: Лушников В.П., адвокат за довіреністю,

від третьої особи: не з`явився,

Суть спору:

19.04.2023 Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 50/2-1880вих-23 від 17.04.2023 (вх. № 4857/23 від 19.04.2023) в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Чорноморської сільської ради в якій просить суд:

1. Витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ГУ Держгеокадастру) та у ДП «Центр Державного земельного кадастру» матеріали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду державної власності, які знаходяться в користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», що розташовані в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

2. Визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939;

3. Визнати незаконним і скасувати наказ ГУ Держгеокадастру від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 44,4127 га з кадастровим номером 4825183700:01:000:1200 (№ 116 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу);

4. Скасувати вчинену 24.04.2018 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 площею 5 га, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області;

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: наказів Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 2484/0/14-18-СГ від 25.04.2018, № 3561/0/14-18-СГ від 05.06.2018; акту приймання-передачі земельних ділянок від 06.06.2018; витягу з додатку до акту приймання-передачі від 06.06.2018 «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Чорноморської сільської ради»; Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; пояснювальної записки з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду державної власності, які знаходяться в користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», що розташовані в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області; Переліку документації із землеустрою (інвентаризації) земель державної власності лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство»; роздруківок з геопорталу «Ліси України»; витягу з ДЗК на земельну ділянку; Поземельної книги на земельну ділянку; листування учасників справи; та мотивовані, зокрема, тим, що Миколаївською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», встановлені порушення вимог законодавства при формуванні земельних ділянок сільськогосподарського призначення за рахунок земель державного лісового фонду та їх передачі у комунальну власність.

Разом із позовною заявою заступником керівника Миколаївської окружної прокуратури у порядку ст. 136 ГПК України подано до суду заяву № 50/2-1894ВИХ-23 від 17.04.2023 про забезпечення позову, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 21.04.2023.

Ухвалою суду від 04.05.2023 (суддя Ткаченко О.В.), після усунення прокурором недоліків позовною заяви, останню було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/591/23 за правилами загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 05 липня 2023 року о 14:00; встановлено для учасників справи процесуальні строки для подання заяв по суті справи.

12.05.2023 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення б/н від 12.05.2023 (вх. № 6030/23) щодо позову, в яких Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація) повідомляє, що підтримує позовну заяву в повному обсязі, вважає вимоги обґрунтованими та просить суд позов задовольнити.

15.05.2023 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшло клопотання б/н від 15.05.2023 (вх. № 6129/23), за змістом якої, у зв`язку з описками, допущеними під час оформлення позову прокурора від 17.04.2023 № 50/2-1889вих-23, а саме: невірного зазначення у тексті позовної заяви дати державної реєстрації у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 « 24.04.2018» замість « 25.04.2018», просить врахувати уточнення до пункту 4 прохальної частини позову та вважати його викладеним у наступній редакції: «Скасувати вчинену 25.04.2018 у Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 площею 5 га, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області».

19.05.2023 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшов відзив б/н та без дати (вх. № 6312/23) на позовну заяву, в якому відповідач-1 просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд зауважує, що вказаний відзив додатково надійшов на адресу суду засобами поштового зв`язку 02.06.2023.

Заперечення відповідача, викладені у відзиві, ґрунтуються, зокрема, на такому:

Незважаючи на законодавчі приписи Миколаївська окружна прокуратура, послуговуючись однією і тією ж нормою Закону України «Про прокуратуру», направила запити до абсолютно різних суб`єктів, які у цій справі набули різні процесуальні статуси, а окремі навіть не приймають у ній участь взагалі. Такі дії прокуратури, на переконання відповідача, є незаконними. Заявник переконаний, що у прокурора були відсутні правові підстави для подання такої кількості запитів до різних суб`єктів з посиланням на одну і ту ж саму норму Закону України «Про прокуратуру». За такого, відповідач вважає, що інформація та документи, які отримані Миколаївською окружною прокуратурою від будь-кого окрім Миколаївської обласної державної адміністрації є такими, що отримані з порушенням встановленого законом порядку та є згідно з вимог ГПК України недопустимими.

Крім того, відповідач-1 наголошує, що прийнятий наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області «Про затвердження документації із землеустрою» від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ, який є предметом оскарження, це результат дій відповідача-1, вчинюваних згідно законодавчо встановленого алгоритму. Даний наказ не є самоініційованим актом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області. Спірний наказ прийнятий з метою дотримання виконавської дисципліни відносно розпорядчих актів вищестоячих суб`єктів виконавчої влади, які на момент їх виконання відповідачем1 були чинними і не оспорювалися до суду.

Відповідач-1 також просить суд звернути увагу на те, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ мав своїм наслідком настання прав та обов`язків саме для Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, дія якого вичерпалася з моменту підписання акту приймання-передачі земельних ділянок, що є додатком до цього Наказу.

Викладене, на переконання відповідача-1, свідчить про те, що останній під час вчинення дій з приводу яких подано позов, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та законами України, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, станом на момент здійснення державної реєстрації спірної земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 площею 5 га у державного кадастрового реєстратора були відсутні встановлені законом підстави для відмови у її державній реєстрації.

23.05.2023 та 26.05.2023 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшла відповідь № 50-2750вих-23 від 23.05.2023 на відзив Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області, в якій заявник заперечує проти аргументів відповідача, викладених у відзиві, та наполягає на задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

31.05.2023 до суду від Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області надійшли заперечення б/н від 30.05.2023 (вх. № 6906/23) на відповідь на відзив, в яких відповідач-1 вважає доводи Миколаївської окружної прокуратури необґрунтованими, а позовну заяву такою, що не підлягає задоволенню у повному обсязі.

15.06.2023 до суду від Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) надійшла заява б/н від 15.06.2023 (вх. № 7822/23) про розгляд справи без участі позивача.

Підготовче засідання у справі № 915/591/23, призначене судом на 5 липня 2023 року о 14:00 не відбулося, оскільки протягом часу, визначеного судом для проведення даного засідання у м. Миколаєві тривала повітряна тривога.

Ухвалою від 05.07.2023 судом було повідомлено учасників про призначення справи до розгляду в судовому засіданні, яке відбудеться 25 вересня 2023 року о 13:00.

У підготовчому засіданні 25.09.2023, проведеному за участю прокурора у справі, суд оголосив про постановлення ухвали, з занесенням її до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи.

19.12.2023 до суду від Миколаївської обласної прокуратури надійшло клопотання б/н від 18.12.2023 (вх. № 16581/23) з проханням повідомити про дату та час наступного підготовчого судового засідання.

Ухвалою від 20.12.2023 суд повідомив учасників справи про те, що підготовче засідання у справі № 915/591/23 відбудеться 29 січня 2024 року о 13:30.

17.01.2024 до суду від адвоката Лушникова В.П. надійшло клопотання б/н від 17.01.2024 (вх. № 663/24) про вступ у справу як представника Чорноморської сільської ради.

У підготовчому засіданні, яке відбулося 29.01.2024 за участю прокурора, судом було постановлено ухвалу, із занесенням її до протоколу судового засідання, про відкладення розгляду справи.

06.02.2024 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшло клопотання б/н від 05.02.2024 (вх. № 1488/24) про зміну предмету позову, з урахуванням якого заявник просить суд:

1. Прийняти до розгляду заяву Миколаївської окружної прокуратури про зміну предмету позову у справі;

2. Позовні вимоги у справі викласти у наступній редакції:

- «Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939»;

- «Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 5 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 (№ 248 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу)»;

- «Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (ЄДРПОУ 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 25.04.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 площею 5 га, розташованої в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області».

13.02.2024 до суду від Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області надійшли заперечення №9-14-0.88-9/2.24 від 12.02.2024 на клопотання прокурора про зміну предмету позову.

01.04.2024 до суду від Миколаївської окружної прокуратури надійшло клопотання б/н від 01.04.2024 (вх. № 3845/24) про долучення до матеріалів справи витягу з технічної документації із землеустрою.

За змістом вказаного клопотання прокурор також просить суд не розглядати заявлене у позові клопотання про витребування доказів.

Господарська справа № 915/591/23 перебувала у провадженні судді ОСОБА_1 .

Відповідно до рішення Вищої ради правосуддя від 06.06.2024 № 1766/0/15-24 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Господарського суду Миколаївської області у зв`язку з поданням заяви про відставку.

У зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку, розпорядженням керівника апарату Господарського суду Миколаївської області № 73 від 18.06.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу, зокрема, судової справи № 915/591/23.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.06.2024 головуючим у справі № 915/591/23 визначено суддю Смородінову О.Г.

Ухвалою суду від 25.06.2024 справу № 915/591/23 було прийнято до провадження судді Смородінової О.Г.; розгляд справи № 915/591/23 розпочато спочатку за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження; підготовче засідання у справі № 915/591/23 призначено на 23 липня 2024 року об 11:40.

Ухвалою суду від 23.07.2024 було прийнято до розгляду клопотання Миколаївської окружної прокуратури б/н від 05.02.2024 (вх. № 1488/24) про зміну предмету позову у справі № 915/591/23; встановлено відповідачам строк до 05.08.2024 включно для надання суду та направлення іншим учасникам справи письмових пояснень по суті клопотання Миколаївської окружної прокуратури б/н від 05.02.2024 (вх. № 1488/24) про зміну предмету позову у справі № 915/591/23, у разі наявності відповідних намірів; продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі № 915/591/23 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 915/591/23 на 17 вересня 2024 року о 10:50.

Ухвалою від 17.09.2024 суд закрив підготовче провадження у справі № 915/591/23 та призначив її до судового розгляду по суті на 16 жовтня 2024 року о 10:30.

В засіданні 16.10.2024, проведеному за участі прокурора у справі та представника відповідача-2, судом було розпочато розгляд справи по суті, заслухано вступні слова присутніх учасників справи. За результатами проведеного засідання, суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 13 листопада 2024 року о 10:30.

В засіданні 13.11.2024, проведеному за участі прокурора у справі та представника відповідача-2, судом було продовжено розгляд справи по суті. За результатами проведеного засідання, суд дійшов висновку про оголошення перерви до 07 січня 2025 року о 12:45.

30.12.2024 до суду від представника відповідача-1 Шкапенко Т.О. надійшла заява б/н від 30.12.2024 (вх. № 16464/24) про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, на яку суд відреагував відповідною ухвалою від 06.01.2025.

06.01.2025 до суду від відповідача-1 надійшло клопотання б/н від 06.01.2025 (вх. № 140/25) про долучення доказів на підтвердження повноважень представника Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, який братиме участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

В засіданні 07.01.2025, проведеному за участю прокурора у справі та представника відповідача-1, судом завершено дослідження доказів у справі, та зазначено про закінчення з`ясування обставин та перевірки їх доказами, і перехід до судових дебатів.

За результатами проведеного засідання судом було відкладено розгляд справи на 29 січня 2025 року об 11:30.

29.01.2025 в судове засідання з`явилися прокурор у справі та представники відповідачів, яких суд заслухав. Інші учасники справи своїх представників в засідання не направили, про час та місце проведення засідання були повідомлені належним чином. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності позивача та третьої особи.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 29.01.2025 за результатами розгляду даної справи за правилами загального провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників учасників справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладена функція представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Право звернення прокурора до суду в інтересах держави передбачено також ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/99 визначено, що під представництвом прокуратурою інтересів держави треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи визначені Конституцією України повноваження, вчиняє в суді процесуальні дії з метою захисту інтересів держави з урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, у зв`язку із чим прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство підставу позову та зазначає, у чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту.

З контексту викладеного вище рішення Конституційного суду України, враховуючи положення чинного законодавства, вбачається, що прокурором прояв порушення інтересів держави визначається самостійно з урахуванням публічного інтересу. Держава зацікавлена у дотриманні процедур набуття прав на землю, так само як і у дотриманні норм чинного законодавства. Додержання вимог закону не може не являти публічного інтересу, оскільки є проявом управлінської функції держави та спрямоване на забезпечення єдиного підходу до врегулювання тих чи інших правовідносин, впровадження системності та прозорості у набутті і реалізації прав громадянами і юридичними особами, принципу конституційної рівності суб`єктів цивільних правовідносин.

У даній справі наявність «інтересу держави» полягає у стверджуваному прокурором порушенні права держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Відповідно до ст. 1 Лісового кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

З огляду на зазначене землі лісового фонду за особливостями свого цільового призначення і правового режиму не можуть використовуватися для інших потреб.

У той же час, незаконне вилучення земель державної власності лісогосподарського призначення та їх подальше надання у комунальну власність як земель сільськогосподарського призначення, не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні.

Зокрема, такі дії порушують інтереси держави у сфері ефективного використання земельних та лісових ресурсів, оскільки унеможливлюють реалізацію державної політики по забезпеченню охорони, відтворення та сталого використання земельних і лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства.

Незаконне формування та реєстрація спірної земельної ділянки як ділянки сільськогосподарського призначення за рахунок земель лісового фонду порушує виключне право власності держави на розпорядження землями лісового фонду, яке реалізується через відповідні органи державної виконавчої влади. В цьому контексті важливу роль відіграє конституційний принцип законності набуття та реалізації права власності на землі лісу в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. ст. 13, 19 Конституції України).

За таких обставин «суспільним», «публічним» інтересом звернення прокуратури до суду з цим позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання незаконного вилучення та зміни цільового призначення земель лісового фонду та їх передачі у комунальну власність, недопущення можливості розпорядження у майбутньому спірною ділянкою не уповноваженим суб`єктом Ольшанською селищною радою. «Суспільний», «публічний» інтерес полягає у відновленні правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землі лісового фонду, захист такого права шляхом скасування незаконних наказів та державної реєстрації земельної ділянки.

Зі змісту положень ч. 4 ст. 53 ГПК України, ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» вбачається, що прокурор, звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, яким не здійснюється або неналежним чином здійснюється захист цих інтересів.

У даному випадку у зв`язку з не здійсненням захисту інтересів держави, прокурор звертається до суду в інтересах Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації), враховуючи наступне.

Згідно ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Статтею 324 Цивільного кодексу України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

На час прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області спірних наказів Кабінет Міністрів України, відповідно до ст. ст. 84, 122, 149 Земельного кодексу України (в редакції станом на момент прийняття спірних наказів), був розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб. Втім, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», окремі положення якого набрали чинності 27.05.2021, внесено зміни до ст. ст. 122, 149 ЗК України та визначено, що обласні державні адміністрації здійснюють розпорядження землями державного лісового фонду за межами населеного пункту та припиняють право користування ними.

Отже, на даний час розпорядником земельних ділянок лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в тому числі спірної земельної ділянки, є Миколаївська обласна державна адміністрація.

Враховуючи викладене, Миколаївська обласна державна адміністрація має право звернутися до суду за захистом порушеного права як власник та розпорядник земель державного лісового фонду, однак заходів до усунення порушень законодавства до моменту звернення прокурора до суду з відповідним позовом не було вжито.

Матеріали справи свідчать, що Миколаївською окружною прокуратурою 06.01.2023 було скеровано до Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації запит № 50/2-108ВИХ-23, де вказано про можливі порушення законодавства при формуванні спірної ділянки за рахунок земель державного лісового фонду та звернуто увагу на необхідність вжиття облдержадміністрацією, як розпорядником земель державного лісового фонду, заходів до захисту таких інтересів.

У відповідь на вказаний запит позивачем 25.01.2023 проінформовано про те, що рішення про вилучення або припинення права постійного користування спірної ділянки, що перебуває у користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство» не приймались.

Також в інформації зазначено, що заходи до відновлення порушених інтересів держави у спірних відносинах, у тому числі у судовому порядку, не вживалися та позивач не заперечує щодо пред`явлення органами прокуратури відповідного позову.

Отже, нездійснення уповноваженим органом захисту інтересів держави і стало підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом звернення до суду з даним позовом.

Про подання позовної заяви Миколаївською окружною прокуратурою на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» останньою було попередньо повідомлено Миколаївську обласну державну адміністрацію (Миколаївську обласну військову адміністрацію) листом № 50-1815ВИХ-22 від 12.04.2023.

З урахуванням вищевикладеного, судом по суті спірних правовідносин встановлено такі обставини.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 2484/0/14-18-СГ від 25.04.2018 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, розташованих на території Чорноморської сільської об`єднаної територіальної громади Очаківського району Миколаївської області загальною площею 520,1319 га.

На підставі цієї технічної документації сформовано та 25.04.2018 зареєстровано у Державному земельному кадастрі, у тому числі земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 в межах території Чорноморської сільської ради (Очаківського (нині Миколаївського)) району Миколаївської області.

Зазначена ділянка визначена як землі запасу сільськогосподарського призначення державної власності.

У подальшому наказом Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 3561/0/14-18-СГ від 05.06.2018 передано територіальній громаді сіл в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 649,6882 га, розташовані в межах території вказаної сільської ради, згідно з переліком, що додавався.

Відповідно до вказаного наказу, переліку, який до нього додавався, та акту приймання-передачі від 06.06.2018 у комунальну власність Чорноморської сільської ради передано, серед інших, земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 (порядковий номер 248 переліку).

За даними окружної прокуратури, відповідно до інформації Чорноморської сільської ради № 529/04.02 від 22.07.2022 рішення ради про прийняття у комунальну власність земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 відсутнє.

У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право комунальної власності на ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 сільською радою не зареєстровано.

Водночас, прокурор зазначає, що має місце накладення ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 на виділи 2 та 3 кварталу 16 Очаківського лісництва ДП «Очаківське лісомисливське господарство», що, на переконання прокурора свідчить про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі і на теперішній час частково належить до земель державного лісового фонду та не вилучалася з постійного користування державного спеціалізованого лісогосподарського підприємства.

З урахуванням наведеного, предметом даного позову виступають немайнові вимоги прокурора в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) щодо усунення позивачу перешкод в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 шляхом визнання незаконними і скасування наказів Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ та від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ в частині, а також шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмету доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем-1 вимог земельного та лісового законодавства при виданні оскаржуваних наказів, а також наявності підстав для скасування державної реєстрації спірної земельної ділянки.

Прокурор підтверджує власну правову позицію щодо суті спору такими доказами:

- накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 2484/0/14-18-СГ від 25.04.2018 «Про затвердження документації із землеустрою», № 3561/0/14-18-СГ від 05.06.2018 «про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність», № 1889/0/14-20-СГ від 24.01.2020 «Про проведення державної інвентаризації земель»;

- акт від 06.06.2018 приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність;

- витяг з додатку до акту приймання-передачі від 06.06.2018 «Перелік земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність Чорноморської сільської ради»;

- Інформаційна довідка № 329212718 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна;

- пояснювальна записка з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду державної власності, які знаходяться в користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», що розташовані в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

- Перелік документації із землеустрою (інвентаризації) земель державної власності лісогосподарського призначення, які знаходяться в постійному користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство»;

- роздруківки з геопорталу «Ліси України»;

- витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-4800461102022 від 12.11.2022;

- Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939;

- накази Державного агентства лісових ресурсів України № 678від 21.10.2021 «Про припинення Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» та затвердження складу Комісії з припинення», № 804 від 26.10.2022 «Про створення державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», № 987 від 04.11.2022 «Про припинення державного підприємства «Миколаївське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення»;

- передавальний акт № 156 від 18.01.2023;

- Договір про надання послуг № 141 від 22.05.2020;

- витяг з Технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок лісогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області;

- листи Миколаївської окружної прокуратури № 50/2-2621ВИХ-22 від 14.06.2022, № 50/2-3577ВИХ-22 від 07.07.2022, № 50/2-3603вих-21 від 17.08.2021, № 50/2-108ВИХ-23 від 06.01.2023, № 50/2-6080ВИХ-22 від 02.11.2022, № 50/2-557ВИХ-23 від 07.02.2023, № 50/2-558ВИХ-23 від 07.02.2023, № 50-1815ВИХ-22 від 12.04.2023;

- листи Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області № 10-14-0.2-1263/2-22 від 01.07.2022, № 10-14-0.1-2175/2-22 від 14.11.2022, № 10-14-0.6-695/2-23 від 09.03.2023;

- лист Чорноморської сільської ради № 529/04.02 від 22.07.2022;

- листи Державного підприємства «Очаківське лісомисливське господарство» № 31 від 01.02.2021, № 226 від 03.09.2021;

- лист Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укрдержліспроект» № 176 від 01.03.2021;

- лист Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 726 від 30.08.2021;

- лист Секретаріату Кабінету Міністрів України № 27566/0/2-21 від 26.08.2021;

- листи Міністерства юстиції України № 77393/13387-4-21/9.1.1 від 09.09.2021, № 83282/94439-11-21/9.1.1 від 22.09.2021;

- лист Державного агентства лісових ресурсів України № 89651-11-21 від 01.09.2021;

- лист Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 5-28-2.191-11027/2-21 від 06.09.2021;

- лист філії «Миколаївське лісове господарство» ДСПГ «Ліси України» № 64 від 13.04.2023;

- лист Миколаївської обласної державної адміністрації № 05-67/138/5-23 від 25.01.2023;

- лист Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 380 від 18.08.2022;

- лист Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» № 1-7/343 від 13.02.2023;

- лист Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» № 1231 від 23.02.2023.

Інші учасники справи доказів щодо підтвердження власних правових позицій по суті спору суду не надавали.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на заперечення відповідача-1 щодо належності та допустимості наданих прокурором до позовної заяви документів в якості доказів, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина 1). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (частина 3). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді; прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва; прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (абзаци перший - третій частини 4).

Абзацем 4 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» встановлено, що виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Як зазначено у п. 1 абз. 5 ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор має право витребовувати за письмовим запитом, ознайомлюватися та безоплатно отримувати копії документів і матеріалів від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, державних та комунальних підприємств, установ і організацій, що знаходяться у цих суб`єктів, у порядку, визначеному законом, у разі відсутності суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесений захист законних інтересів держави.

Суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що письмові докази, на які посилається прокурор на підтвердження викладених у позові обставин одержані з порушенням закону, тому що були отримані прокурором з інших джерел, ніж від Миколаївської обласної державної (військової) адміністрації оскільки ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» не містить вказівок про скерування запитів виключно обраному у майбутньому позивачу, а надає право прокурору отримувати інформацію від суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, та який володіє такою інформацією на законних підставах.

Відповідно до ч.1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відтак, скеровуючи запити до Кабінету Міністрів України, Миколаївської обласної державної адміністрації, Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства, Чорноморської сільської ради, Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, ДП «Очаківське лісомисливське господарство», ВО «Укрдержліспроект», з метою встановлення підстав для представництва інтересів держави, прокурор діяв на виконання конституційної функції та з дотриманням вимог закону. Водночас зазначені суб`єкти, маючи законні повноваження та володіючи на законних підставах інформацією, яка стосується предмета спору, надали відповіді, які прокурором в подальшому правомірно подано до суду першої інстанції разом з позовною заявою на підтвердження обставин справи.

Таким чином, усі надані прокурором до позовної заяви докази є належними та допустими у розумінні ст.ст. 76,77 ГПК України.

За такого, дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, у тому числі землі лісогосподарського призначення.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 Лісового кодексу України).

Згідно зі ст. 55 ЗК України до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ст. 57 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 17 Лісового кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Приписами ч. 2 ст. 1 Лісового кодексу України вказано, що ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місце розташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Згідно зі ст. 5 ЛК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Відповідно до ст. 7 ЛК України передбачено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

За змістом ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

При цьому, згідно з пунктом 5 розділу VIII Прикінцевих положень Лісового кодексу України до здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Отже, при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки у користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення п. 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового кодексу України.

Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 707/2192/15-ц, від 13.06.2018 у справі № 278/1735/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме відповідно до листа ДП «Очаківське лісомисливське господарство» № 31 від 01.02.2021 у 2020 році Миколаївською регіональною філією ДП «Центр Державного земельного кадастру» проведено державну інвентаризацію земель лісогосподарського призначення в Очаківському (нині Миколаївському) районі. Роботи виконувалися на площах згідно з матеріалами лісовпорядкування. Разом із тим, при проведенні геодезичних робіт площа земель державного лісового фонду зменшилася за рахунок уточнення конфігурацій та взятих до уваги меж земельних ділянок приватної та комунальної власності, які зареєстровано до проведення інвентаризації на землях державного лісового фонду без відома та вилучення з постійного користування ДП «Очаківське лісомисливське господарство», правонаступником прав та обов`язків якого стало ДП «Миколаївське лісове господарство», яке в подальшому було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», утвореного наказом Державного лісового агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 №804 «Про створення Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси «України».

Так, відповідно до пояснювальної записки з технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісового фонду державної власності, які знаходяться в користуванні ДП «Очаківське лісомисливське господарство», що розташовані в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області та переліку документації із землеустрою відбулося зменшення проінвентаризованих земель державного лісового фонду з 18,9000 га до 16,0129 га, у тому числі за рахунок накладення на квартал 16 виділ 2 (площа накладення 0,2783 га) та виділ 3 (площа накладення 1,2000 га) земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 (загальна площа накладення 1,4783 га).

Накладення ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 на виділи 2 та 3 кварталу 16 Очаківського лісництва ДП «Очаківське лісомисливське господарство» також підтверджується фрагментом публічної кадастрової карти України, долученим до листа Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єдання «Укрдержліспроект» № 176 від 01.03.2021.

Крім того, відповідно до даних Миколаївського обласного управління лісового та мисливського господарства № 726 від 30.08.2021 спірна земельна ділянки входила у межі земель лісового фонду ДП «Очаківське лісомисливське господарство» згідно з даними базового лісовпорядкування 2013-2014 років. Планово-картографічні матеріали базового лісовпорядкування 2013-2014 років внесено Державною службою з питань геодезії, картографії та кадастру до Публічної кадастрової карти.

Таким чином, вказане свідчить про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 на час її інвентаризації та реєстрації у Державному земельному кадастрі частково належить до земель державного лісового фонду.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Приписами ст. 3 Земельного кодексу України передбачено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 79-l 3K України формування земельної ділянки як об`єкта цивільних прав полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Відповідно до частини 1 статті 21 цього Закону відомості про межі земельної ділянки вносяться до Державного земельного кадастру на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок -у випадках, визначених статтею 79-1 ЗК України, при їх формуванні.

У свою чергу, відповідно до частин 2, 5 статті 79-1 ЗК України формування земельних ділянок здійснюється (серед іншого) у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Суд також зауважує, що відповідно до ст. 35 Закону України «Про землеустрій» (в редакції, чинній станом на 25.04.2018) інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу.

Згідно зі ст. 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній станом на 24.04.2018) до Державного земельного кадастру включаються відомості про земельні ділянки, зокрема, про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель) земельної ділянки.

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 15.03.2018 № 45 наказано провести у 2018 році інвентаризацію на території об`єднаних територіальних громад згідно з додатком 1, несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій.

На підставі цього наказу проведено інвентаризацію та складено технічну документацію, яка затверджена оскаржуваним наказом № 2484/0/14-18-СГ від 25.04.2018. Саме внаслідок цієї інвентаризації та реєстрації на підставі неї 25.04.2018 у Державному земельному кадастру спірної земельної ділянки, останню віднесено до земель сільськогосподарського призначення, тобто фактично відбулось її вилучення із земель державного лісового фонду.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно зі ст. 141 ЗК України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є вилучення земельної ділянки, у випадках визначених Законом.

Частинами 1, 2 статті 149 ЗК України установлено, земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень.

За приписами ч. 9 ст. 149 ЗК України (в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що вилучення земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні, - ріллю, багаторічні насадження для несільськогосподарських потреб, ліси для нелісогосподарських потреб, а також земельні ділянки природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного призначення належить до повноважень Кабінету Міністрів України.

Отже, законодавцем станом на час виникнення спірних правовідносин було визначено, що вилучення земель державного лісового фонду для нелісогосподарських потреб належить до виключних повноважень Кабінету Міністрів України.

Водночас, з інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України № 27566/2-21 від 26.08.2021 та Миколаївської обласної державної адміністрації № 05-67/138/5-23 від 25.01.2023 вбачається, що уповноваженими органами розпорядження про вилучення або припинення права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939, що перебуває у користуванні ДП «Очаківське лісове господарство», не приймались.

Також, відповідно до інформації ДП «Очаківське лісомисливське господарство» № 226 від 03.09.2021, заяви до органу влади, який мав право розпоряджатися земельними ділянками державної власності держлісфонду, про відмову від права постійного користування спірною ділянкою підприємством не подавалися, згода на її вилучення не надавалася, про випадки вилучення ділянки до проведення інвентаризації земель держлісфонду підприємству не було відомо.

Крім того, формування за рахунок державного лісового фонду спірної земельної ділянки супроводжувалось фактичною незаконною зміною її цільового призначення, всупереч ч. 1 ст. 20 ЗК України, ст. 57 ЛК України.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 виклала висновок про те, що положення розділу ІІ «Землі України» ЗК України свідчать, що саме цільове призначення ділянки покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель, при цьому такі режими характеризуються високим рівнем імперативності відносно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.

У постанові від 03.09.2020 у справі № 911/3306/17 Верховний Суд вказав, що держава, втручаючись у права щодо земельних ділянок, зокрема тих, які перебувають під посиленою правовою охороною, захищає загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні майна не на шкоду людині та суспільству і ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земельних ділянок.

Тобто вирішення питання зміни цільового призначення ділянок не обмежене власним розсудом компетентного органу, оскільки при прийнятті відповідного рішення належить керуватися вимогами земельного, лісового та іншого законодавства і діяти з урахуванням загальних інтересів.

Згідно зі ст. 57 ЛК України та ст. 20 ЗК України зміна цільового призначення земельних лісових ділянок з метою їх використання в цілях, не пов`язаних з веденням лісового господарства, провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земельних ділянок у власність або надання у постійне користування відповідно до ЗК України.

Частиною 7 ст. 20 ЗК України установлено, що зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Разом із тим, як уже було зазначено вище, за даними Секретаріату Кабінету Міністрів України та Миколаївської обласної державної адміністрації рішень (розпоряджень) щодо зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не приймались.

Окрім того, відповідно до інформації Південного міжрегіонального управління лісового та мисливського господарства (м. Миколаїв) погодження на зміну цільового призначення, добровільної відмови, згоди на вилучення, відведення спірної земельної ділянки не надавались.

Відповідно до ст. 21 Земельного кодексу України порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною.

Відтак, відповідну земельну ділянку спірними наказами відповідача неправомірно віднесено до земель сільськогосподарського призначення та в подальшому передано Чорноморській селищній раді у той час, коли уповноваженим органом рішення щодо таких дій не приймалося.

Отже, оскаржувані накази Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області прийняті з порушенням вимог ст. ст. 6, 14, 19 Конституції України, ст. ст. 3,15-2, 17, 20, 56, 57, 84, 122, 141, 142, 149 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент їх прийняття), ст. ст. 31, 33, 57 Лісового кодексу України, оскільки землі лісогосподарського призначення не могли передаватись у користування для інших потреб без їх вилучення у постійних користувачів, а відтак такі накази, є незаконними, тобто прийнятими всупереч вимог чинного законодавства.

Крім того, досліджуючи позовні вимоги прокурора щодо усунення перешкод Миколаївській обласній державній адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 25.04.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 площею 5 га, розташованої в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області, суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Державного земельного кадастру включаються відомості щодо цільового призначення земельної ділянки (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Відповідно до статті 16 Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер, який є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі.

Частиною 10 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що державна реєстрація земельної ділянки скасовується державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки. Аналогічна підстава скасування державної реєстрації земельної ділянки передбачена частиною 13 статті 79-1 ЗК України.

Земельна ділянка площею 5 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 частково, площею 1,4783 га, накладається на землі державного лісового фонду України, а, отже, не може в цій частині відноситись до земель сільськогосподарського призначення та існувати у встановлених межах.

Оскільки допустимі види використання земельної ділянки і її правовий режим тісно пов`язані із цільовим призначенням, навіть формального зазначення у документації із землеустрою та Державному земельному кадастрі про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 має сільськогосподарське призначення достатньо для подальшого знищення природних якостей лісових культур та інших об`єктів лісової екосистеми, розташованих на вказаних землях.

Водночас, особливий режим земель лісогосподарського призначення характеризується тим, що усі заходи з їх охорони спрямовані на попередження та недопущення вилучення цих земель для інших потреб. Отже залишення вказаній земельній ділянці існуючого цільового призначення, фактично може призвести до знищення лісу.

Також усі відомості про земельну ділянку, у тому числі її цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), вносяться до Державного земельного кадастру (стаття 15 Закону України «Про Державний земельний кадастр»).

Стаття 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає державну реєстрацію як офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав та їх обтяжень, а тому реєстрація цільового призначення земельних ділянок засвідчує визнання державою того режиму їх оборотоздатності і використання, який є властивим для відповідного цільового призначення.

У ст. 373 Цивільного кодексу України, якою встановлено права власника земельної ділянки, та у ст. 415 Цивільного кодексу України, якою визначені права землекористувача, вказано на можливість використання земельної ділянки виключно за цільовим призначенням.

Тобто реєстрація у державних реєстрах спірної земельної ділянки як такої, що належать до категорії земель сільськогосподарського призначення, засвідчує перед державою їх відповідний режим, наділяє власника та землекористувача правом здійснювати на них відповідні сільськогосподарські роботи та унеможливлює їх використання як земель лісогосподарського призначення, оскільки будь-які вимоги та обмеження, спрямовані на захист цих територій, спростовуватимуться зареєстрованим цільовим призначенням ділянок як призначених для сільськогосподарських потреб.

Крім цього, виходячи із приписів ст. 79-1 Земельного кодексу України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» у межах земельної ділянки із кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 не можуть існувати різні об`єкти речових прав, тобто різні земельні ділянки за категорією, цільовим використанням та межами та площею.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц роз`яснила, що права володіючого власника на повноцінне розпорядження та/чи користування належним йому майном, порушені протиправним вчиненням третіми особами перешкод у їх реалізації, підлягають захисту шляхом подання негаторного позову.

Разом із тим, відповідні перешкоди можуть полягати не лише у неправомірній державній реєстрації прав власності на земельні ділянки за приватними особами, їх самовільному зайнятті, використанні тощо, а й у встановленні земельним ділянкам цільового і функціонального призначення, яке не відповідає їх справжнім природним якостям та характеристикам, унеможливлює виконання ними функцій, притаманних з огляду на такі характеристики, та позбавляє державу благ, які б вона могла отримати у разі їх належного використання.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що земельна ділянка з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 не може існувати у встановлених межах, її державна реєстрація повинна бути скасована та створено новий об`єкт (об`єкти) земельних відносин з іншими межами, цільовим призначенням та кадастровими номерами

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Статтями 16, 25 Закону України «Про Державний земельний кадастр» передбачено, що кадастровий номер скасовується лише у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки. Також, у разі скасування державної реєстрації земельної ділянки закривається і відповідна Поземельна книга.

Отже, з метою реального поновлення прав держави, державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора в частині усунення Миколаївській обласній державній адміністрації перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 25.04.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що за приписами частини першої статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд може спиратись на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія А, №303-А. пункт 29).

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що ним надано вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

Таким чином, враховуючи викладене вище, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наявними в матеріалах справи доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема, відомості про розподіл судових витрат.

За правилами п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, з урахуванням задоволення позовних вимог в повному обсязі, судовий збір за подання позовної заяви покладається на відповідачів.

Також суд звертає увагу учасників справи на те, що відповідно до положень ч. 7 ст. 45 ГПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївській обласній військовій адміністрації) (ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 25.04.2018 № 2484/0/14-18-СГ в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, на підставі якої сформовано земельну ділянку площею 5 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939.

3. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївській обласній військовій адміністрації) (ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом визнання незаконним і скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 05.06.2018 № 3561/0/14-18-СГ в частині передачі територіальній громаді в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області у комунальну власність земельної ділянки площею 5 га з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 (№ 248 Переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що передаються у комунальну власність територіальної громади в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області, що є додатком до вказаного наказу.

4. Усунути перешкоди Миколаївській обласній державній адміністрації (Миколаївській обласній військовій адміністрації) (ідентифікаційний код 00022579) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою лісогосподарського призначення шляхом скасування вчиненої 25.04.2018 у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:03:000:0939 площею 5 га, розташованої в межах території Чорноморської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області.

5. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; ідентифікаційний код 02910048; Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) 4 026,00 грн судового збору.

6. Стягнути з Чорноморської сільської ради (57515, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Чорноморка, вул. Суворова, буд. 126; ідентифікаційний код 04377184) на користь Миколаївської обласної прокуратури (54001, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вул. Спаська, будинок 28; ідентифікаційний код 02910048; Банк ДКСУ м. Києва, р/р) 4 026,00 грн судового збору.

7. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Орган, якому законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб: Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури (54006, м. Миколаїв, вул. Бузький Бульвар, буд. 15);

Позивач: Миколаївська обласна державна адміністрація (Миколаївська обласна військова адміністрація) (54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, буд. 22; ідентифікаційний код 00022579);

Відповідач-1: Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області (54034, м. Миколаїв, пр. Миру, буд. 34; ідентифікаційний код 39825404);

Відповідач-2: Чорноморська сільська рада (57515, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Чорноморка, вул. Суворова, буд. 126; ідентифікаційний код 04377184);

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» (01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 9-А; ідентифікаційний код 44768034).

Повне рішення складено та підписано судом 10.02.2025.

Суддя О.Г. Смородінова