Рішення

від 29.01.2025 по справі 916/3784/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3784/24

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання В.О. Ващенко

за участю представників:

від позивача Павлюк В.С.,

від відповідача Горобець В.В.,

від третьої особи Мельничук М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3078916,43 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Одеська міська рада звернулася до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал про стягнення заборгованості за договором оренди землі від 16.06.2015 р. в загальній сумі 3078916,43 грн., в т.ч. 2686602,91 грн. - основного боргу, 73072,69 грн. - пені, 90322,17 грн. - 3% річних, 228918,66 грн. - інфляційних втрат. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступне.

16.06.2015 р. між Одеською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал укладено договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:52:001:0129, що розташована за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова (зараз просп. Небесної Сотні), буд. 2, загальною площею 1,0104 га, для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу Сіті-Центр, строком на 25 років. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. 16.06.2015 р. та зареєстрований в реєстрі за № 1627. Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 19.12.2014 року НВ-5101663602014 датою державної реєстрації земельної ділянки є 19.12.2014 р.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею 1,0104 га, у тому числі по угіддях: під капітальною одноповерховою забудовою 0,0054 га; під проїздами, проходами та площадками 0,9816 га; під зеленими насадженнями 0,0234 га.

При цьому позивач зазначає, що відповідно до п. 2.2 розділу 2 договору на земельній ділянці розташована нежитлова будівля торгівельного павільйону, що належить орендарю, а саме: 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.12.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. та зареєстрованого в реєстрі за № 974, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.12.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В. (РНОНМ: 12155651101); 1/2 частка на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05.12.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. та зареєстрованого в реєстрі за № 359, право власності на яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.12.2013 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г. (РНОНМ: 12155651101).

Наразі позивач зауважує, що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16.08.2024 р. № 391256536 право власності на об`єкт нерухомого майна нежитлову будівлю торгівельного павільйону загальною площею 41,4 кв.м зареєстровано за ТОВ Югтранс-термінал на підставі вищевказаних договорів купівлі-продажу від 05.12.2013 р. за № 359 та № 974 (РНОНМ 12155651101).

Разом з тим позивач зауважує, що з аналізу чинного законодавства вбачається, що основною метою договору оренди земельної ділянки та одним із визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі.

Так, посилаючись на ст.ст. 525, 526, 610, 611, 615, 626, 628 ЦК України, ст.ст. 96, 206 ЗК України, ст. 24 Закону України Про оренду землі, п. 4.4, п.п. 9.1.2 п. 9.1 договору оренди землі, позивач зазначає, що з лютого 2022 року ТОВ Югтранс-термінал не виконує обов`язки за договором щодо сплати орендної плати, у зв`язку із чим у відповідача утворилася заявлена до стягнення сума заборгованості.

При цьому позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання орендарем обов`язку зі сплати орендної плати Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради направлено на адресу ТОВ Югтранс-термінал претензію від 11.10.2023 р. № 01-13/1288 щодо необхідності сплати заборгованості за договором, проте заборгованість залишилася непогашеною.

Таким чином, позивач зазначає, що ТОВ Югтранс-термінал у період з 01.02.2022 року по 30.06.2024 року не виконало належним чином обов`язок за договором щодо сплати орендної плати, що прямо суперечить вищенаведеним положенням законодавства, договору та зумовило звернення Одеської міської ради до Господарського суду Одеської області з даним позовом.

Стосовно розміру заборгованості ТОВ Югтранс-термінал зі сплати орендної плати позивач зазначає наступне. Так, відповідно до п. 4.1 розділу 4 договору орендна плата за земельну ділянку площею 1,0104 га розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки та складає 852057,00 грн. на рік.

Згідно з п. 4.3 розділу 4 договору орендна плата сплачується орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.п. 5.1, 5.2 розділу 5 договору земельна ділянка передається в оренду ТОВ Югтранс-термінал для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу Сіті-Центр, а категорія земель, наданих Одеською міською ради в оренду, за основним цільовим призначенням є землі житлової та громадської забудови.

При цьому позивач зауважує, що згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси, сформованим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі від 03.11.2017 року № 5592, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:52:001:0129 складає 18288086,10 грн. Таким чином, за ствердженнями позивача, орендна плата за 2017 рік розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки та складає 914404,31 грн. Відповідно до п. 4.3 договору нормативно-грошова оцінка земельної ділянки підлягає щорічній індексації на індекс інфляції, що публікується Держгеокадастром України. Орендна плата за 2022 рік з урахуванням коефіцієнта індексації [1,00 інд. 2018 року*1,00 інд. 2019 року*1,00 інд. 2020 року*1,1 інд. 2021 року] складає 1005844,74 грн., відтак у 2022 році орендна плата складає 83820,40 грн щомісячно.

Наразі позивач зауважує, що згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси від 21.09.2023 р. № НВ-5100801542023, сформованим відділом Головного управління Держгеокадастру в Одеській області у м. Одесі, нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 5110136900:52:001:0129 складає 23134428,91 грн. Орендна плата за 2023 рік з урахуванням коефіцієнта індексації [1,15 інд. 2023 року] складає 1156721,45 грн. Таким чином, у 2023 році орендна плата складає 96393,46 грн. щомісячно. Орендна плата за 2024 рік з урахуванням коефіцієнта індексації [1,051 інд. 2024 року] складає 1215714,24 грн., відтак у 2024 році орендна плата складає 101309,52 грн. щомісячно.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати орендної плати, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 90322,17 грн. та інфляційні втрати в сумі 228918,66 грн., що заявлені до стягнення. Разом з тим, за неналежне виконання відповідачем умов договору позивачем здійснено нарахування пені, розмір якої з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу складає за розрахунком позивача 73072,69 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.09.2024 р. вказану позовну заяву Одеської міської ради прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/378424, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження, при цьому підготовче засідання призначено на 24 вересня 2024 р. о 10:30 год.; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради.

23.09.2024 р. від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшли пояснення (вх. № 34672/24), в яких третя особа просить суд задовольнити позов Одеської міської ради до ТОВ Югтранс-термінал про стягнення 3078916,43 грн. у повному обсязі, посилаючись на наступне. Як вказує третя особа, за даними моніторингу Департаменту щодо орендної плати орендар не в повному обсязі сплачує орендну плату за користування об`єктом оренди і, як наслідок, утворилася заборгованість по орендній платі. Відповідно до п. 4.1 розділу 4 договору орендна плата за земельну ділянку площею 1,0104 га розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки цієї земельної ділянки. При цьому Департамент земельних ресурсів Одеської міської ради зазначає, що відповідач неналежним чином виконує свої договірні зобов`язання, а саме не сплачує орендну плату за вищезазначеним договором, чим порушує норми ст. 25 Закону України Про оренду землі, що призвело до порушення прав та інтересів територіальної громади м. Одеси у вигляді недоотримання бюджетних коштів у вигляді орендної плати за земельну ділянку за період з 01.02.2022 по 30.06.2024 та станом на 31.07.2024 заборгованість складає 2686602,91 грн. з урахуванням індексації. Разом з тим третя особа зауважує, що з огляду на не виконання ТОВ Югтранс-термінал умов договору оренди землі, останньому нараховано 3% річних від простроченої суми за весь час прострочення, а саме 90322,17 грн., пеню в сумі 73072,69 грн., інфляційні втрати у розмірі 228918,66 грн. Таким чином, за ствердженнями третьої особи, загальна сума заборгованості ТОВ Югтранс-термінал складає 3078916,43 грн. Крім того, Департамент зауважує, що для врегулювання спору в досудовому порядку останнім направлено на адресу ТОВ Югтранс-термінал претензію від 11.10.2023 № 01-13/1288 щодо сплати заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання вимог договору оренди землі, проте зазначену претензію відповідачем не було отримано та повернуто у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.09.2024 р. відкладено підготовче засідання на 09.10.2024 р. о 12:30 год. з огляду на неявку представника відповідача.

У підготовчому засіданні господарського суду 09.10.2024 року по справі № 916/3784/24 було протокольно оголошено перерву до 24.10.2024 року о 12 год. 30 хв. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України.

24.10.2024 р. від ТОВ Югтранс-термінал до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 38695/24), в якому представник відповідача просить суд звільнити ТОВ Югтранс-термінал від відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді необхідності сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат, а також з огляду на те, що ТОВ Югтранс-термінал не отримав вчасно копію позовної заяви Одеської міської ради у цій справі, з метою об`єктивного та справедливого розгляду справи просить суд поновити ТОВ Югтранс-термінал строк на подання відзиву на позовну заяву. Як вказує відповідач, розмір орендної плати за умовами п. 4.3 договору оренди має обраховуватись з урахуванням індексу інфляції, а нарахування орендної плати за спірний період із застосуванням коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель є безпідставним, оскільки між сторонами не укладено додаткову угоду до договору оренди щодо перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі. На переконання відповідача, зміна нормативної грошової оцінки внаслідок індексації є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договорів оренди землі його учасниками, зазначене не тягне автоматичної зміни умов договорів щодо розміру орендної плати. Аналогічну правову позицію, як додає відповідач, викладено у постановах Верховного Суду від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 у справі № 922/1137/19. Крім того, як зауважує відповідач, Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 року по справі № 922/1658/19 конкретизував зазначені висновки Верховного Суду та акцентував, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати.

Наразі відповідач зазначає, що у даній справі за позовом Одеської міської ради до ТОВ Югтранс-термінал позивачем здійснено подвійну індексацію орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що суттєво збільшило розмір нарахованої орендної плати ТОВ Югтранс-термінал. Крім того, відповідач вважає, що у даному випадку розмір заборгованості повинен вираховуватися відповідно до п. 4.1 договору та складати 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що була встановлена на час укладення договору.

За ствердженнями відповідача, несплата ним орендної плати за договором сталася не з вини ТОВ Югтранс-термінал. Так, відповідач зазначає, що до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України, ТОВ Югтранс-термінал виконувало свої зобов`язання зі сплати орендної плати без порушень, заборгованість почала створюватися з лютого 2022 року, тобто саме військові дії на території усієї України спричинили суттєве погіршення фінансового стану останнього, зміну умов його роботи, тимчасове припинення діяльності, суттєве зменшення прибутку, наслідком чого стало прострочення по сплаті за договором оренди.

Також відповідач додає, що в умовах воєнного стану невизначена кількість суб`єктів господарювання України, які зазнали впливу форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією РФ проти України, та не можуть виконувати свої зобов`язання за укладеними договорами внаслідок таких обставин, мають право посилатися на офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 року в якості підстави для настання форс-мажорних обставин. Як зазначає відповідач, вказаний порядок офіційно запроваджено ТПП України з метою спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в умовах воєнного стану та цілком зрозуміло, що за даних об`єктивних та невідворотних обставин, багатотисячні звернення суб`єктів господарювання України із заявами про видачу сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в порядку, встановленому Регламентом ТПП, фактично паралізували би роботу ТПП. На переконання відповідача, передбачена та наявна можливість у зацікавленої особи в подальшому звернутись за отриманням сертифікату в загальному порядку не спростовує того, що вказаний лист від 28.02.2022 р., підписаний президентом ТПП Геннадієм Чижиковим та розміщений на офіційному сайті ТПП України, є належним доказом засвідчення факту настання форс-мажорних обставин для зацікавлених осіб. Відтак, як вказує відповідач, в умовах воєнного стану саме офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 р. і є тим сертифікатом, виданим ТПП України за спрощеною процедурою, в тому числі і у спірних правовідносинах, які є предметом спору у цій справі. При цьому відповідач додає, що в п. 13.4 договору визначено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з їх вини.

З огляду на викладене, відповідач просить суд врахувати зазначене та звільнити ТОВ Югтранс-термінал від відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.10.2024 р. продовжено строк підготовчого провадження у справі № 916/3784/24 на тридцять днів та підготовче засідання відкладено на 27 листопада 2024 р. о 12:00 год.

14.11.2024 р. від Одеської міської ради до господарського суду через підсистему Електронний суд ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 41110/24), в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог. Щодо доводів відповідача стосовно неправильності розрахунку розміру заборгованості ТОВ Югтранс-термінал позивач зауважує наступне. Як вказує позивач, з моменту укладення між землекористувачем та органом місцевого самоврядування договору оренди землі припиняються адміністративні відносини між цими суб`єктами та у подальшому виникають договірні відносини, які характеризуються рівністю їх учасників та свободою договору (вказаний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.03.2019 у справі № 1917/1188/2012 (№ 826/1291/17). При цьому обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди. Позивач звертає увагу, що п. 9.4.2 договору оренди земельної ділянки від 16.06.2015 р. передбачено, що орендар зобов`язаний самостійно щороку обчислювати суму орендної плати станом на 01 січня з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки. Тобто, за ствердженнями позивача, обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки унормовано положеннями договору, укладеного між позивачем та відповідачем. Відтак, на переконання позивача, Департаментом земельних ресурсів Одеської міської ради правомірно при здійсненні розрахунку заборгованості відповідача обчислено розмір орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, а незгода представника відповідача щодо автоматичного застосування останньої повністю спростовується положеннями діючого договору. Між тим позивач наголошує, що факт наявності у договорі оренди земельної ділянки від 16.06.2015 р. пункту 9.4.2 також спростовує твердження відповідача стосовно необхідності укладення додаткової угоди до договору оренди в частині перерахунку орендної плати з урахуванням коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки землі.

Крім того, позивач зазначає, що не заслуговують на увагу доводи відповідача про те, що позивачем здійснено подвійну індексацію орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки з огляду на наступне. Посилаючись на ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач зазначає, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язанням у нього в силу закону - ч. 2 ст. 625 ЦК України виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати. Водночас у кредитора, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат за період прострочення в оплаті основного боргу. При цьому позивач додає, що порядок індексації грошових коштів для цілей застосування статті 625 ЦК України визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків абз. 5 п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення.

Як стверджує позивач, із наявного у матеріалах справи розрахунку заборгованості з урахуванням індексації вбачається, що такий розрахунок не містить подвійної індексації орендної плати, адже нараховане інфляційне збільшення здійснено на суму заборгованості в силу приписів статті 625 ЦК України. Отже, як вказує позивач, ТОВ Югтранс-термінал не виконано взяте на себе зобов`язання щодо сплати орендної плати у строки, передбачені укладеним договором, як наслідок, у позивача виникає право вимагати від відповідача сплати не тільки суми основного боргу, але ще й інфляційних втрат як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням. Окрім того, позивач зазначає, що відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем, проте відповідач не позбавлений права здійснити і подати суду контррозрахунок, якого до відзиву на позовну заяву не надано.

Щодо посилань відповідача на те, що несплата відповідачем орендної плати за договором сталася не з його вини позивач вказує наступне. Згідно з п. 4.4 договору оренди землі від 16.06.2015 р. орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності. По-друге, посилаючись на ст.ст. 610, 614, абз. 1 ч. 1 ст. 617, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст. 218 ГК України, позивач зазначає, що сплата 3% річних від простроченої суми, якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом, так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18). Нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов`язанням (подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22). З огляду на викладене позивач вважає, що правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст. 617 ЦК України та ст. 218 ГК України, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов`язанням, передбаченого ч. 2 ст. 625 ЦК України, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми. На переконання позивача, вимога відповідача щодо звільнення його від обов`язку сплати інфляційних втрат, 3% річних у зв`язку з запровадженням воєнного стану є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства.

У підготовчому засіданні господарського суду 27.11.2024 року по справі № 916/3784/24 було протокольно оголошено перерву до 02.12.2024 року об 11 год. 00 хв. згідно з ч. 5 ст. 183 ГПК України.

29.11.2024 р. від Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради до господарського суду надійшли додаткові пояснення (вх. № 43033/24), в яких третя особа додатково зазначає наступне. Із посиланнями на п.п. 4.2, 4.5 договору оренди, ст.ст. 289.1, 289.2 ПК України Департамент зауважує, що нормами податкового законодавства передбачена зміна щорічна орендної плати шляхом застосування коефіцієнту індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки. При цьому третя особа додає, що шляхом підписання договору оренди сторони домовилися, що у випадках, передбачених чинним законодавством, саме за ініціативою Одеської міської ради, без укладення додаткової угоди, орендна плата може змінюватись. Також Департамент вважає, що посилання відповідача на правові позиції, викладені у постановах Верховного суду від 30.03.2018 у справі № 916/3236/16, від 01.10.2018 у справі № 916/3233/16, від 19.12.2019 № 922/1137/19, не можуть братися до уваги, оскільки у договорі оренди наявні пункти щодо можливої зміни орендної плати за ініціативою сторони без укладення додаткового договору. При цьому третя особа вказує, що розрахунок заборгованості у повній мірі відповідає висновкам, зробленим у постанові Верховного Суду від 16.03.2020 справі № 922/1658/19, оскільки при здійсненні зазначених розрахунків орендної плати Департаментом застосовано коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що передбачено умовами договору, та індексацію орендної плати, що передбачено нормами як законодавства, так і договору.

Крім того, Департамент вважає, що посилання відповідача на запровадження військового стану, як на підставу зменшення пені, 3% річних та інфляційних втрат, не може братись до уваги з огляду на наступне. З 06.09.2022 вступив в силу Порядок підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов`язків, визначених у п.п. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу XX Перехідні положення Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження, який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29.07.2022 № 225. У разі неможливості виконання платником податків своїх обов`язків, зокрема зі сплати оренди, останній має право подати заяву разом із вичерпним переліком документів, які підтверджують неможливість виконання таких обов`язків. За результатами розгляду такої заяви, органи Державної податкової служби України приймають відповідне рішення. Таким чином, за ствердженнями третьої особи, наразі є законодавчо визначений механізм звільнення від сплати орендної плати для платників податків, які не можуть у повній мірі виконувати свої обов`язки внаслідок військової агресії. З огляду на викладене, як вказує Департамент, відповідач мав право завчасно повідомити органи Державної податкової служби України або Одеську міську раду про скрутне становище підприємства, однак не скористався таким правом.

Щодо посилань відповідача на форс-мажорні обставини третя особа зазначає, що у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 встановлено, що кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язанням за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин. Доказом настання форс-мажорних обставин, зокрема, і того факту, що військовий стан та енергетичний дефіцит вплинув на роботу підприємства, відповідно до ст. 14 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні є відповідний сертифікат. При цьому третя особа додає, що Верховний Суд від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 звертає увагу, що навіть за відсутності сертифіката Торгово-промислової палати, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливість доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором. Водночас, як зауважує Департамент, до відзиву не додано ані копія відповідної заяви до податкових органів, ані жодних інших документів, які би підтверджували, що невиконання зобов`язань зі сплати орендної плати сталось внаслідок військової агресії (акт, що засвідчує зруйнування або знищення майна, витяг з ЄРДР, що засвідчує факт відкриття кримінального провадження тощо).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.12.2024 р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3784/24 та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 12 грудня 2024 р. об 11:00 год.

Судове засідання, призначене на 12.12.2024 р. об 11 год. 00 хв., не відбулося у зв`язку з проведенням працівниками правоохоронних органів оперативно-розшукових заходів з приводу анонімного повідомлення про закладення вибухового пристрою в адміністративній будівлі, про що господарським судом складено відповідну довідку.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 12.12.2024 р. призначено розгляд справи в засіданні суду на 06 січня 2025 р. о 12:30 год.

В судовому засідання 06 січня 2025 року було протокольно оголошено перерву до 17 січня 2025 року о 12:00 год.

Судове засідання, призначене на 17.01.2025 р. о 12 год. 00 хв., не відбулося у зв`язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одесі та Одеській області повітряної тривоги.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.01.2025 р. розгляд справи призначено в засіданні суду на 29 січня 2025 р. о 10:30 год.

Під час розгляду справи у судовому засіданні 29.01.2025 р. позивач та третя особа підтримали позовні вимоги та наполягали на їх задоволенні у повному обсязі, натомість відповідач проти позову заперечував та просив у його задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши всі письмові докази, які містяться в матеріалах справи, господарський суд дійшов наступних висновків.

16.06.2015 року між Одеською міською радою, що діє від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець на підставі Закону України Про оренду землі № 161-ХІV від 06.10.1998 року та рішення Одеської міської ради № 6039-VІ від 24.12.2014 року надає, а орендар приймає у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку, площею 1,0104 га, що знаходиться у місті Одеса, просп. Маршала Жукова, 2, кадастровий номер 5110136900:52:001:0129. Вид використання: для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу Сіті-Центр; цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

В п. 2.1 договору від 16.06.2015 р. встановлено, що в оренду передається земельна ділянка площею 1,0104 га, у тому числі по угіддях:

- під капітальною одноповерховою забудовою 0,0054 га;

- під проїздами, проходами та площадками 0,9816 га;

- під зеленими насадженнями 0,0234 га.

За умовами п. 2.2 договору від 16.06.2015 р. на земельній ділянці розташовано: нежитлова будівля торгівельного павільйону, що належить ТОВ Югтранс-термінал:

- 1/2 (одна друга) частка на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 травня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., право власності на яку зареєстровано 05 грудня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Калгановою М.В., за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 12155651101;

- 1/2 (одна друга) частка на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 05 грудня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г., за реєстровим № 359, право власності на яку зареєстровано 05 грудня 2013 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Котом Д.Г., за реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна: 12155651101. Інженерне забезпечення - від існуючих міських мереж.

Пунктом 2.3 договору від 16.06.2015 р. встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що є предметом цього договору, становить 17041150,36 грн. згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 407/К від 19 грудня 2014 року, складеного управлінням Держземагентства у м. Одесі Одеської області Головного управління Держземагентства в Одеській області Держземагентства України.

Відповідно до п. 3.1 договору від 16.06.2015 р. зазначено, що останній укладено терміном на 25 (двадцять п`ять) років до початку реалізації планувальних рішень району для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу Сіті-Центр.

Згідно з п. 3.2 договору від 16.06.2015 р. після закінчення строку дії договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 (шістдесят) днів по закінченню строку дії договору, повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Положеннями п. 4.1 договору від 16.06.2015 р. визначено, що орендна плата за земельну ділянку площею 1,0104 га, розрахована у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, вноситься орендарем у грошовій безготівковій формі у розмірі 852057,52 грн.

Відповідно до п. 4.3 договору від 16.06.2015 р. орендна плата вноситься орендарем рівними частками за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця на протязі 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем, податкового (звітного) місяця на Банк ГУДКСУ в Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ - 38016923, на рахунок Одержувача - УДКСУ у м. Одесі Одеської області, місцевий бюджет Київського району № 33213812700005, код бюджетної класифікації 13050200.

Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства.

Згідно з п. 4.4 договору від 16.06.2015 р. орендар не звільняється від орендної плати і сплачує її незалежно від результатів його господарської діяльності.

Відповідно до п. 4.6 договору від 16.06.2015 р. орендар надає виконавчому органу Одеської міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин копію платіжного документу щодо внесеної орендної плати за його вимогою.

Пунктом 4.7 договору від 16.06.2015 р. передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3 цього договору.

В п. 5.1 договору від 16.06.2015 р. визначено, що земельна ділянка передається в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу Сіті-Центр.

Категорія земель за основним цільовим призначенням - землі житлової та громадської забудови (п. 5.2 договору від 16.06.2015 р.).

Положеннями п. 5.3 договору від 16.06.2015 р. передбачені умови збереження стану об`єкта оренди: забезпечення належного санітарного, протипожежного, екологічного стану земельної ділянки, будинків і споруд, що розташовані на ній та охорони зелених насаджень.

За положеннями п.п. 6.1, 6.2 договору від 16.06.2015 р. передача земельної ділянки в оренду здійснюється за проектом відведення. Підставою для розробки проекту відведення є: рішення Одеської міської ради від 17.12.2013 р. № 4250-VІ. Інших умов передачі земельної ділянки в оренду немає.

Пунктом 9.1 договору від 16.06.2015 р. визначено, що орендодавець має право, зокрема: вимагати від орендаря використання земельної ділянки за її цільовим призначенням, додержання орендарем екологічної безпеки землекористування та збереження родючості ґрунтів, державних стандартів, норм і правил, проектних рішень, місцевих правил забудови населених пунктів (п.п. 9.1.1); вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати (п.п. 9.1.2).

В п. 9.4 договору від 16.06.2015 р. передбачено, що орендар зобов`язаний, зокрема: виконувати встановлені щодо об`єкта оренди зобов`язання, додержуватися вимог, встановлених Законом України Про оренду землі, виконувати обов`язки відповідно до умов договору і Земельного кодексу України (п.п. 9.4.1); самостійно щороку обчислювати суму орендної плати станом на 01 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки і до 20 лютого поточного року подавати до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, визначеному Податковим Кодексом України (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель у разі введення її в дію) (п.п. 9.4.2); забезпечувати, у разі виникнення аварійних ситуацій, вільний доступ на земельну ділянку до інженерних комунікацій спеціалістів експлуатаційних служб та організацій, а також представників виконавчого органу Одеської міської ради щодо забезпечення реалізації повноважень Одеської міської ради у галузі земельних відносин і інших служб для здійснення контролю за використанням земельної ділянки (п.п. 9.4.5).

Згідно з п. 12.1 договору від 16.06.2015 р. зміна його умов здійснюється за взаємною згодою сторін, яка підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв`язується у судовому порядку.

Орендар несе цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за порушення земельного законодавства згідно з законами України. За невиконання або неналежне виконання договору сторони несуть відповідальність відповідно до закону та цього договору (п. 13.1 договору від 16.06.2015 р.).

Відповідно до п. 14.1 договору від 16.06.2015 р. останній набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Вказаний договір оренди землі від 16.06.2015 р. посвідчено 16.06.2015 р. приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстровано в реєстрі за № 1627.

Як встановлено судом та вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 391256536 від 16.08.2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал 05.12.2013 року набуло право власності на нежитлову будівлю (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 12155651101), загальною площею 41,4 кв.м по проспекту Маршала Жукова, буд. 2 в м. Одеса.

При цьому з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 39180363 від 16.06.2015 року, вбачається, що за Товариством з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал зареєстровано право оренди земельної ділянки площею 1,014 га (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 577092051101) за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 2, кадастровий номер: 5110136900:52:001:0129, цільове призначення: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, договір оренди землі № 1627 від 16.06.2015, строк дії: 16.06.2040 р., орендодавець: Одеська міська рада, що діє від імені та в інтересах територіальної громади міста Одеси.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101663602014 від 19.12.2014 р. земельна ділянка, площею 1,0104 га, із кадастровим номером: 5110136900:52:001:0129, що розташована за адресою: м. Одеса, просп. Маршала Жукова, 2, цільове призначення: В.03.07 Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, категорія земель: землі житлової та громадської забудови, вид використання земельної ділянки: для експлуатації та обслуговування торговельного комплексу Сіті-Центр, дата реєстрації земельної ділянки: 19.12.2014 р.

Додатком до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-5101663602014 від 19.12.2014 р. є Кадастровий план земельної ділянки із кадастровим номером: 5110136900:52:001:0129.

Із витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки м. Одеси № 5592 від 03.11.2017 року, виданого Головного управління Держгеокадастру в Одеській області, вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером: 5110136900:52:001:0129 складає 18288086,10 грн.

При цьому з витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 21.09.2023 р. № HB-5100801542023 вбачається, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки із кадастровим номером № 5110136900:52:001:0129 у 2023 році складає 23134428,91 грн.

Статтею 206 Земельного кодексу України встановлено, що використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка.

Згідно з вимогами ч. 1, ч. 2 ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Земельні ділянки можуть передаватися в оренду громадянам та юридичним особам, іноземцям і особам без громадянства, міжнародним об`єднанням і організаціям, а також іноземним державам.

Так, згідно з положеннями ст. 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Крім того, за приписами ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Згідно з ч. 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 ЦК України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

В силу ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст. 759 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Закону України Про оренду землі орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Згідно приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до ст. 25 Закону України Про оренду землі орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку, а в разі оренди земельної ділянки в комплексі з розташованим на ній водним об`єктом - також і орендну плату за водний об`єкт.

Ч. 3 ст. 285 ГК України визначено, що орендар зобов`язаний своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Так, за умовами п. 4.3 договору відповідач мав сплачувати орендну плату рівними частинами за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця на відповідний рахунок. Орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства.

Із наданого позивачем розрахунку заборгованості з урахуванням індексації (а.с. 39) вбачається, що орендна плата ТОВ Югтранс-термінал з розрахунку 5% від нормативної грошової оцінки та з урахуванням коефіцієнтів індексації складає: за 2017 рік 914404,31 грн.; за 2022 рік 1005844,74 грн. (914404,31 грн.*1,00 (інд. 2018 р.)*1,00 (інд. 2019 р.)*1.00 (інд. 2020 р.)*1.10 (інд. 2021 р.), 1005844,74 грн. / 12 міс. = 83820,40 грн. (щомісячно); за 2023 рік 1156721,45 грн. (1005844,74 грн *1,15 (інд 2023 р.), 1156721,45 грн. / 12 міс. = 96393,45 грн. (щомісячно); за 2024 рік - 1215714,24 грн. (1156721,45 грн. * 1,051 (інд 2024 р.), 1215714,24 грн. / 12 міс. = 101309,52 грн. (щомісячно).

Як з`ясовано судом, відповідачем неналежно виконувались взяті на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів у період з лютого 2022 року по червень 2024 року включно. Так, з наданого позивачем розрахунку заборгованості (а.с. 39) вбачається, що за лютий-грудень 2022 року нарахована орендна плата складає 922024,34 грн., за січень-грудень 2023 року 1156721,45 грн., за січень-червень 2024 року 607857,12 грн., тобто всього нараховано за спірний період 2686602,91 грн.

Разом з тим відповідач, заперечуючи проти заявленого позову, вказує, зокрема, про те, що позивачем здійснено подвійну індексацію орендної плати та нормативної грошової оцінки земельної ділянки, водночас у даному випадку розмір заборгованості повинен вираховуватися відповідно до п. 4.1 договору та складати 5% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, що була встановлена на час укладення договору.

Як встановлено судом, в п. 4.3 договору від 16.06.2015 р. сторони визначили, зокрема, що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства.

При цьому в п.п. 9.4.2 п. 9.4 договору від 16.06.2015 р. сторони погодили, що орендар зобов`язаний, зокрема: самостійно щороку обчислювати суму орендної плати станом на 01 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки і до 20 лютого поточного року подавати до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, визначеному Податковим Кодексом України (з урахуванням нової нормативної грошової оцінки земель у разі введення її в дію).

Таким чином, вказаним підпунктом 9.4.2 пункту 9.4 договору від 16.06.2015 р. сторони погодили обов`язок орендаря ТОВ Югтранс-термінал самостійно щороку обчислювати суму орендної плати станом на 01 січня, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки, а також в пункті 4.3 передбачили, що орендна плата, враховуючи невиплачену, підлягає індексації відповідно до чинного законодавства.

Наразі господарський суд зазначає, що в ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За приписами ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

З огляду на викладені положення законодавства суд зауважує, що товариство, не погоджуючись із положеннями договору при його укладанні, в т.ч. й щодо включення до його положень п. 4.3 та п.п. 9.4.2 п. 9.4, мало можливість узгодити із міською радою такі пункти договору в іншій редакції або ж їх виключення/часткове виключення. Натомість, підписавши вказаний договір оренди землі від 16.06.2015 р., відповідач погодив його умови.

Таким чином, враховуючи викладене вище, обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки унормовано положеннями договору, укладеного між позивачем та відповідачем.

Відтак, суд погоджується з доводами позивача про існування у відповідача заборгованості з орендної плати за договором оренди землі від 16.06.2015 р. за період з лютого 2022 року по червень 2024 року включно. На підтвердження протилежного відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

Так, невнесення відповідачем орендної плати за вище вказаним договором оренди у повному обсязі є порушенням вимог чинного законодавства та умов цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. Таким чином, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати, що не спростовано відповідачем, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі в заявленій сумі 2686602,91 грн.

Разом з тим з огляду на те, що відповідач свої зобов`язання в частині сплати орендних не виконав у встановлений договором строк, то відповідно відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, що в свою чергу тягне за собою відповідні правові наслідки.

Адже за ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що, виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати орендної плати, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних був здійснений позивачем арифметично правильно та є вірним, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено, контррозрахунку не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних, нараховані за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 90322,17 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Зважаючи на викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат в загальному розмірі 228918,66 грн. та встановлено, що розрахунок інфляційних нарахувань було здійснено позивачем правильно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорено, контррозрахунку не наведено. Відтак, з відповідача підлягають стягненню інфляційні втрати, нараховані за несвоєчасну оплату орендної плати в сумі 228918,66 грн.

Щодо нарахування пені господарський суд вказує наступне.

При цьому невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відтак, за загальним правило частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.

Пунктом 4.7 договору від 16.06.2015 р. передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня, розмір якої визначається Податковим кодексом України. Пеня перераховується орендарем на рахунок, зазначений в п. 4.3 цього договору.

За змістом ст. 129 Податкового кодексу України пеня нараховується за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

За таких обставин, у зв`язку з невиконанням відповідачем умов договору оренди землі позивачем обґрунтовано нарахована пеня у відповідному розмірі (а.с. 41). Так, з огляду на несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором щодо здійснення оплати за орендну плату позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 73072,69 грн., розрахунок якої додано до позову. Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів сплати орендної плати суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано пеню. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми пені, судом встановлено, що вказаний розрахунок був здійснений позивачем вірно, також вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався, контррозрахунок не наведився. Відтак, з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 73072,69 грн.

Поряд із вказаним відповідач у поданому відзиві просить суд звільнити ТОВ Югтранс-термінал від відповідальності за порушення грошового зобов`язання у вигляді сплати пені, 3% річних та інфляційних втрат. В обґрунтування вказаного відповідач посилається на те, що несплата ним орендної плати за договором сталася не з вини ТОВ Югтранс-термінал, оскільки до початку повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України товариство виконувало свої зобов`язання зі сплати орендної плати без порушень, заборгованість почала створюватися з лютого 2022 року, тобто саме військові дії на території усієї України спричинили суттєве погіршення фінансового стану останнього, зміну умов його роботи, тимчасове припинення діяльності, суттєве зменшення прибутку, наслідком чого стало прострочення по сплаті за договором оренди. Також відповідач додає, що в умовах воєнного стану невизначена кількість суб`єктів господарювання України, які зазнали впливу форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією РФ проти України, та не можуть виконувати свої зобов`язання за укладеними договорами внаслідок таких обставин, мають право посилатися на офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 року в якості підстави для настання форс-мажорних обставин. Як зазначає відповідач, вказаний порядок офіційно запроваджено ТПП України з метою спрощення процедури засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) в умовах воєнного стану та цілком зрозуміло, що за даних об`єктивних та невідворотних обставин, багатотисячні звернення суб`єктів господарювання України із заявами про видачу сертифікатів про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) в порядку, встановленому Регламентом ТПП, фактично паралізували би роботу ТПП. На переконання відповідача, передбачена та наявна можливість у зацікавленої особи в подальшому звернутись за отриманням сертифікату в загальному порядку не спростовує того, що вказаний лист від 28.02.2022 р., підписаний президентом ТПП Геннадієм Чижиковим та розміщений на офіційному сайті ТПП України, є належним доказом засвідчення факту настання форс-мажорних обставин для зацікавлених осіб. Відтак, як вказує відповідач, в умовах воєнного стану саме офіційний лист ТПП України щодо засвідчення форс-мажорних обставин від 28.02.2022 р. і є тим сертифікатом, виданим ТПП України за спрощеною процедурою, в тому числі і у спірних правовідносинах, які є предметом спору у цій справі. При цьому відповідач додає, що в п. 13.4 договору визначено, що сторона, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності, якщо доведе, що це порушення сталося не з їх вини.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Таким чином, згідно з положеннями законодавства суд наділений саме правом зменшити розмір неустойки, а не звільнити від такої сплати взагалі.

Дослідивши подане відповідачем клопотання про звільнення його від сплати, в т.ч. пені, суд вважає його безпідставним, а тому вказане клопотання не підлягає задоволенню судом.

Щодо наявності підстав для зменшення розміру неустойки, то при вирішенні питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятком, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов`язані з кредитором договірними відносинами. Отже, якщо порушення зобов`язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарюючого суб`єкта, то суд може зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Норми матеріального права, а саме ст. 233 ГК України, яка цілком кореспондується із ч. 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

При цьому неустойка, виходячи з приписів ст.ст. 546, 549 ЦК України та ст. 230 ГК України має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Зі змісту вищенаведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Крім цього, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а його правом і виключно у виняткових випадках.

Правовий аналіз названих статей ЦК і ГК свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. В чинному законодавстві України відсутній перелік таких виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Судом при цьому враховуються фактичні обставини справи та надається оцінка наявним доказам, якими заявник обґрунтовує свої заперечення.

Наразі господарський суд зазначає, що відповідачем не надано суду жодних належних, допустимих та вірогідних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження наявності скрутного майнового становища, поважності причин неналежного виконання зобов`язань та причинних наслідків, винятковості даного випадку та невідповідності розміру пені, 3% річних та інфляційних втрат наслідкам порушення. Відтак, з огляду на недоведення відповідачем обставин, суд не вбачає підстав для звільнення відповідача від сплати пені та 3% річних, які заявлені до стягнення.

Крім того, стосовно заяви відповідача в частині звільнення від сплати нарахованих позивачем інфляційних втрат суд зауважує наступне. Так, суд враховує висновки Великої Палати, викладені у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, згідно із яким Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, враховуючи положення ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу. Тобто, за загальним правилом нараховані позивачем інфляційні втрати не підлягають зменшенню господарським судом. За таких обставин нараховані за заявлені до стягнення інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Стосовно посилань відповідача на неможливість виконання зобов`язання зі сплати орендної плати за договором оренди землі від 16.06.2015 через наявність форс-мажорних обставин, а саме військову агресію Російської Федерації проти України, які підтверджені Торгово-промисловою палатою України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, господарський суд зазначає наступне.

Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості. Ознаками таких обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності. При цьому сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

Факт, що дію обставин непереборної сили необхідно довести, не виключає того, що наявність таких обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 22.06.2022 у справі № 904/5328/21 та від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21).

Зокрема, наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами у відповідності до статей 14, 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні шляхом видачі сертифіката.

На підтвердження обставини неможливості виконання зобов`язань зі здійснення оплати за тимчасове користування місцями для розміщення зовнішньої реклами за договором № 529-рд від 17.04.2020 р. відповідач послався на те, що запровадження воєнного стану в Україні є форс-мажорною обставиною.

Однак, господарський суд зауважує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Таким чином, у будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи при виконання нею конкретних договірних зобов`язань.

При цьому судом враховується, що таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних. Відтак сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом їх існування, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами.

Як зазначалося вище, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання.

Сама по собі збройна агресія проти України та воєнний стан, не можуть автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов`язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Воєнний стан, як обставина непереборної сили, звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов`язаних із нею обставин особа не може виконати ті чи інші зобов`язання.

Аналогічний правовий висновок Верховного Суду викладено в постанові від 15.06.2023 у справі № 910/8580/22.

Господарський суд наголошує, що лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, який розміщений на офіційному веб-сайті останньої, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Зазначений лист не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 141 Закону України Про торгово-промислові палати в Україні, при цьому такий лист також не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини, натомість він адресований Всім, кого це стосується, тобто необмеженому колу суб`єктів, і його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.

Таким чином, лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.

Даний висновок Господарського суду Одеської області повністю узгоджується зі сталою правовою позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 та від 07.06.2023 у справі № 906/540/22.

При цьому господарський суд зазначає, що у матеріалах справи відсутній та відповідачем до суду не надано відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноважених нею регіональних торгово-промислових палат про наявність форс-мажорних обставин, виданого відповідачу щодо засвідчення відповідних обставин, які вплинули на діяльність безпосередньо ТОВ Югтранс-термінал або зумовили неможливість виконання зобов`язань за договором оренди землі від 16.06.2015 р.

При цьому, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений можливості звернутися до ТПП України за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, та довести дію відповідних форс-мажорних обставин в межах актуальних для нього правових питань.

Наразі господарський суд наголошує, що судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами (постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.06.2020 у справі № 920/528/19).

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами об`єктивної неможливості виконання ним прийнятих на себе зобов`язань за договором оренди землі від 16.06.2015 р. внаслідок існування форс-мажорних обставин.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищою інстанцією (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії).

Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення усправі Руїс Торіха проти Іспанії, Серявін проти України).

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані позивачем докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Одеської міської ради обґрунтовані та відповідають вимогам чинного законодавства і фактичним обставинам справи, з огляду на що підлягають задоволенню.

У зв`язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача та рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1.Позов Одеської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департаменту земельних ресурсів Одеської міської ради про стягнення заборгованості у загальному розмірі 3078916,43 грн. задовольнити.

2.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал (658121, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 2; код ЄДРПОУ 35304198) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд 1; код ЄДРПОУ 26597691; наступні реквізити: Одеська міська територіальна громада, отримувач ГУК в Одеській області /м. Одесі/, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), номер рахунку UA 468 9999 8033 4129 812 0000 15744, код класифікації доходів бюджету 18010600 орендна плата з юридичних осіб) заборгованість за договором оренди землі від 16.06.2015 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. та зареєстрованим в реєстрі за № 1627, у розмірі 2686602/два мільйони шістсот вісімдесят шість тисяч шістсот дві/грн. 91 коп., інфляційні втрати в сумі 228918/двісті двадцять вісім тисяч дев`ятсот вісімнадцять/грн. 66 коп., 3% річних в розмірі 90322/дев`яносто тисяч триста двадцять дві/грн. 17 коп., пеню в сумі 73072/сімдесят три тисячі сімдесят дві/грн. 69 коп.

3.СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю Югтранс-термінал (658121, м. Одеса, просп. Небесної Сотні, буд. 2; код ЄДРПОУ 35304198) на користь Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд 1; код ЄДРПОУ 26597691; рахунок Юридичного департаменту Одеської міської ради, код 26302537, р/р UA808201720344250211000034995, ДКСУ, м. Київ, МФО 820172) витрати по сплаті судового збору в розмірі 36947/тридцять шість тисяч дев`ятсот сорок сім/грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом 20-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2025 р.

Суддя В.С. Петров