Рішення

від 29.01.2025 по справі 916/3941/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" січня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/3941/24Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Мокан В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Грищенко О.М.;

від відповідача: Загорулько Є.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/3941/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, м. Київ, просп. Академіка Глушкова, буд. 40, оф. 315, код ЄДРПОУ 38039872)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» (73000, м. Херсон, площа імені Героя Радянського союзу Дубинди Павла Христофоровича, код ЄДРПОУ 35469414)

про стягнення 32239,33 грн., -

ВСТАНОВИВ:

09.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод», в якій просить суд стягнути з відповідача 32239,33 грн., у тому числі: 12329,26 грн. основної заборгованості, 1045,80 грн. пені, 12329,26 грн. штрафу, 1156,45 грн. 3% річних, 5378,56 грн. інфляційних втрат, а також суму судових витрат. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне.

Як вказує позивач, 31 липня 2017 року між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (покупець) та ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» (постачальник) було укладено договір поставки № 31/07/17-01, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю виливки із сірого чавуну (надалі - товар) в асортименті, якості, кількості та за ціною, зазначеній в специфікаціях та рахунках-фактурах, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується оплатити товар та прийняти його на умовах даного договору. Відповідно до п.п. 1.2, 1.3 договору найменування товару згідно специфікацій на кожну партію товару. Рахунок-фактура оформляється постачальником на основі письмових заявок від покупця.

При цьому, позивач вказує, що з метою виконання умов договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» на ім`я ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» та здійснення передоплати вартості товару останнім, відповідачем було виставлено/видано рахунок-фактура № СФ-0000208 від 18.06.2021 на суму 524789,52 грн. із врахуванням та на виконання виготовлення та поставки товару згідно специфікацій № 1 та № 2, асортимент та кількість товару у котрих було спільно схвалено 04.08.2017 року. Між тим позивач зазначає, що згідно з умовами договору ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» взяло на себе зобов`язання оплачувати товар, що поставляється згідно з умовами даного договору.

Як зазначає позивач, згідно виставленого рахунку-фактури № СФ-0000208 від 18.06.2021 ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» здійснено перерахування коштів на користь ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» у загальному розмірі 260000,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією № 815 від 09.07.2021 р., з огляду на що ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» виконано зобов`язання у повному обсязі, претензій щодо строків та розмірів перерахування коштів за поставлений товар в розумні строки від ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» не надходило.

Разом з тим, як зауважує позивач, ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» відповідно до умов договору взяло на себе зобов`язання перед ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» провести поставку товару в строк та на умовах, визначених договором, зокрема, відповідно до п. 5.2 договору поставка товару мала бути здійснена відповідачем в строк до 19.07.2021 включно. Натомість, за ствердженнями позивача, відповідач в порушення норм чинного законодавства та умов договору належним чином своєчасно та в повному обсязі не виконав взяті на себе зобов`язання щодо проведення поставки товару у строки та у кількості, визначені договором.

Так, позивач вказує, що ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» здійснило поставку/передачу на користь ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» товару на загальну суму 247670,74 грн., що підтверджується видатковими накладними № 1308211 від 13.08.2021 на суму 245825,74 грн., № 1308212 від 13.08.2021 на суму 1845,00 грн. (додатково також на підставі товарно-транспортної накладної № 0000000157 від 13.08.2021).

Таким чином, як зазначає позивач, заборгованість ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» перед ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» за завчасно оплачений, проте непоставлений товар, на підставі договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 року становить 12329,26 грн.

Водночас, як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» на підставі постанови Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 по справі № 908/2950/23 перебуває у ліквідаційній процедурі, на сьогодні ліквідатором товариства призначено Арбітражного керуючого Маглиш Ладу Сергіївну, якою в порядку повноважень згідно зі статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства здійснено реалізацію такого активу як дебіторська заборгованість.

Так, позивач звертає увагу на те, що відчуження права вимоги до заявника було вчинено в межах процедури банкрутства, отже порушення, у даному випадку, загальних норм права щодо відступлення права вимоги та умов договору щодо заміни кредитора у зобов`язанні не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного за результатами аукціону з продажу майна боржника, оскільки у такому випадку майно (право вимоги до боржника) вибуло з володіння ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» у примусовому порядку поза його волі згідно з нормами Кодексу України з процедур банкрутства. ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» просить врахувати, що вказана правова позиція законодавця повністю узгоджена та відповідає (підтримана) позицією Верховного Суду, котра викладена, зокрема, у постановах від 14.08.2019 у справі № 925/956/18 та від 05.04.2018 у справі № 910/8493/17.

Як вказує позивач, 30 серпня 2024 року між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було укладено договір № 30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості, відповідно до п. 1.1 якого метою договору є оформлення результатів купівлі-продажу майнових прав банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» на відкритих електронних торгах (аукціоні) у відповідності до чинного законодавства України, результати котрого оформлено протоколом про результати електронного аукціону № BRD001-UA-20240815-78587 від 26 серпня 2024 року.

При цьому, позивач додає, що відповідно до доданих додатків до позовної заяви, ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» були отримані в повному обсязі та вчасно сплачено грошові кошти на виконання розділу 3 даного договору та протоколу про результати електронного аукціону № BRD001-UA-20240815-78587 від 26.08.2024, а також на виконання умов договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» було передано ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» на підставі відповідного акту перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання до ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» обумовленого зобов`язання.

З огляду на викладене, позивач зазначає, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» є належним кредитором Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» при виконанні грошового зобов`язання на підставі договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017, а також всіма іншими додатковими правами, як кредитора у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та/або неповним виконанням боржником/ відповідачем відповідного грошового зобов`язання на підставі договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 р.

Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо поставки товару в повному обсязі, позивачем - відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України - нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 1156,45 грн., інфляційні втрати в сумі 5378,56 грн., а також пеню в сумі 1045,80 грн. та штраф у розмірі 12329,26 грн., що заявлені до стягнення.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 відкрито провадження по справі № 916/3941/24 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 09 жовтня 2024 р. о 16:00 год.

В судовому засіданні 09.10.2024 судом відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 06.11.2024, про що повідомлено учасників справи в порядку ст. 120 ГПК України.

09.10.2024 до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС від ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 36871/24), у якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також, відповідач просить врахувати, що останній находиться в зоні активних бойових дій за 7 кілометрів до позицій рф (місто Херсон), адміністрація та бухгалтерія підприємства знаходиться в різних куточках країни та світу, що значно ускладнює отримання інформації та документів, з огляду на що просить суд визнати причини ненадання відзиву у строк, зазначеній ухвалою суду, поважними та надати додатковий строк для надання відзиву та доказів у справі.

При цьому, заперечуючи проти позову, відповідач зазначає, що у зв`язку з тим, що покупець відмовився забирати зі складу в м. Херсон 26 роликів по кресленню КРП 18.00.1 (вартість реалізації - на суму 12329,26 грн.) в день, коли забрав іншу готову продукцію та не організував транспорт та не забрав товар в подальшому, відповідач згідно з умовами договору не міг фізично передати вказаний товар саме у зв`язку з порушенням договору з боку покупця (кредитора).

Стосовно нарахування позивачем 3% річних, інфляційних втрат, пені та штрафу відповідач вказує, що не прострочив виконання грошового зобов`язання, оскільки не було жодної вимоги по поверненню грошових коштів, при цьому, відсутні жодні грошові зобов`язання перед позивачем та покупцем. Таким чином, на переконання відповідача, правові підстави для нарахування відповідачу 3%річних та інфляційних втрат відсутні.

Також, відповідач зауважує, що до сих пір належно зберігає товар та зміг зберегти його навіть попри те, що під час окупації м. Херсон підприємство було захоплено військами рф та пограбовано. При цьому, відповідач додає, що не відмовлявся від договору та лише з позову дізнався, що покупець в стадії банкрутства. За ствердженнями відповідача, покупець та позивач також не відмовлялися від договору, не подавали заявки на виготовлення продукції та не вимагали повернення сплачених коштів. За таких обставин відповідач вважає, що відсутнє порушення будь-яких прав покупця/позивача, а наявне порушення права відповідача, який не отримав заявку на виготовлення іншої продукції, не отримав другу частину 50% оплати та продовжує зберігати виготовлену продукцію, яку не забрав покупець/позивач.

23.10.2024 до господарського суду від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла відповідь на відзив (вх. № 38517/24), в якій останній звертає увагу на те, що частина наданих до суду доказів, котрі на думку відповідача, спростовують правомірність позовних вимог, або знаходяться поза предметом доказування, або не мають відношення до підстав та предмету позову у даній справі, або наданими відео доказами неможливо взагалі встановити, що залишки товару є належними для поставки його саме в рамках договору поставки № 31/07/17-01 від 31 липня 2017 року, було виготовлено в період дії договору, а не для орієнтовного прикладу місяць тому, та про поставку виготовленого товару у 2021 році було своєчасно, належним чином та в розумні строки повідомлено ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз». Адже, за ствердженнями позивача, весь товар, котрий належно та вчасно було виготовлено та котрий підлягав передачі на користь ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» й останнього було про це повідомлено, було отримано відповідно до видаткових накладних № 1308211 від 13.08.21 на суму 245825,74 грн., № 1308212 від 13.08.21 на суму 1845,00 грн. (додатково також на підставі товарно-транспортної накладної № 0000000157 від 13.08.2021). Між тим позивач додає, що товар, котрий в передбачені строки, порядок та умови не було виготовлено та про що не було повідомлено ТОВ «НВП «Білоцерківмаз», відповідно не було останнім отримано із об`єктивних причин та дій відповідача. Крім того, позивач вказує, що безпідставними є твердження відповідача про відмову ТОВ «Білоцерквімаз» від отримання товару, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів виконання ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» пунктів 5.4, 8.4 та 10.2 договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017. Позивач звертає увагу на те, що ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» здійснило поставку товару на користь ТОВ «Білоцерквімаз» на загальну суму 247670,74 грн, що підтверджується видатковими накладними № 13082111 від 13.08.2021 на суму 245825,74 грн. та № 1308212 від 13.08.2021 на суму 1845 грн., натомість ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» не поставило товар в повному обсязі на виконання схваленої специфікації № 1, 2 та рахунку-фактури, так і щодо сплачених коштів за товар згідно рахунку № СФ-0000208 від 18.06.2021. Таким чином, у відповідача утворилась заборгованість за оплачений, проте не поставлений товар у спірній сумі.

24.10.2024 від ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» надійшли до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС заперечення на відповідь на відзив (вх. № 38776/24), в яких останній вказує, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» ніякого відношення до взаємовідносин та подій, що сталися між відповідачем та ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» не мало та не має, з огляду на що не має й жодної інформації про події, що відбувалися. Так, відповідач наполягає на тому, що у нього відсутні грошові зобов`язання як перед позивачем, так і перед ТОВ «Білоцерквімаз» не тільки в силу умов договору, але і в силу статей 670, 688, ч.ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, оскільки, по-перше, покупець не сплатив повністю 50% попередньої оплати, що надало відповідачу право зупинити виконання свого обов`язку з поставки товару, а по-друге, покупцем не було заявлено вимогу передання оплаченого товару, або вимогу про повернення суми попередньої оплати.

Судове засідання, призначене на 06.11.2024, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 24.10.2024 на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою суду від 13.11.2024 постановлено розглядати справу № 916/3941/24 в порядку загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження по справі та призначено підготовче засідання суду на 27.11.2024 об 11:30 год.

В судовому засіданні 27.11.2024 судом оголошено протокольну ухвалу про відкладення підготовче засідання у справі № 916/3941/24 на 25.12.2024 о 12:00, про що повідомлено учасників справи в порядку ст. 120 ГПК України.

В судовому засіданні 25.12.2024 судом оголошено протокольну ухвалу, згідно з якою продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 22.01.2025 об 11:00 год., про що повідомлено учасників справи в порядку ст. 120 ГПК України.

22.01.2025 до господарського суду від ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення (вх. № 2313/25), в яких останній, посилаючись на ст. 518 ЦК України, вказує, що наведена норма визначає обсяг заперечень боржника проти вимог кредитора, який залежить від того, чи був він письмово повідомлений про заміну; якщо боржник був письмово повідомлений про таку заміну, то обсяг заперечень визначається на момент одержання письмового повідомлення; якщо не був - то цей обсяг визначається моментом пред`явлення йому вимоги новим кредитором. Таким чином, як зазначає позивач, у розумінні статі 518 ЦК України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов`язання та не може свідчити про те, що заміна сторони не відбулась. З огляду на викладене позивач вважає, що не повідомлення відповідача/боржника про продаж права вимоги не звільняє останнього від покладеного на нього обов`язку виконання договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 р. Наразі ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» звертає увагу на те, що відчуження права вимоги до заявника було вчинено в межах процедури банкрутства, отже порушення, у даному випадку, загальних норм права щодо відступлення права вимоги та умов договору щодо заміни кредитора у зобов`язанні не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного за результатами аукціону з продажу майна боржника, оскільки у такому випадку майно (право вимоги до боржника) вибуло з володіння ТОВ «НВП «Білоцерківмаз» у примусовому порядку поза його волі згідно нормами Кодексу України з процедур банкрутства. При цьому позивач просить врахувати, що вказана правова позиція узгоджена та відповідає позиціям Верховного Суду, викладеним у постановах від 14.08.2019 у справі № 925/956/18 та від 05.04.2018 у справі № 910/8493/17.

В судовому засіданні 22.01.2025 оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи по суті до 29.01.2025 о 15:00 год., про що повідомлено учасників справи в порядку ст. 120 ГПК України.

28.01.2025 від ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» до господарського суду через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшли додаткові пояснення у справі (вх. № 2870/25), в яких останній просить повідомити, на підставі чого представника відповідача - Загорулька Є.А. у справі № 916/3941/24 не запрошують в якості учасника до конференцій по справі № 916/3941/24, а також просить суд проводити всі судові засідання в режимі відеоконференції та запрошувати представника відповідача на всі конференції / судові засідання у справі, в тому числі на розгляд справи, призначений на 29.01.2025 р.

Під час розгляду справи по суті 29.01.2025 року позивач підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні у повному обсязі, при цьому відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено судом, 31 липня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» (постачальник) було укладено договір поставки № 31/07/17-01, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується передати покупцю виливки із сірого чавуну (надалі - товар) в асортименті, якості, кількості та за ціною, зазначеній в специфікаціях та рахунках-фактурах, що є невід`ємними частинами договору, а покупець зобов`язується оплатити товар та прийняти його на умовах даного договору.

Відповідно до п. 1.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 найменування товару: згідно специфікацій на кожну партію товару.

Згідно з п. 1.3 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 рахунок-фактура оформлюється постачальником на основі письмових заявок від покупця.

Документи на товар, які постачальник повинен передати покупцю: накладна на відпуск товару, податкова накладна, сертифікат якості на кожну номенклатуру в партії поставки або сертифікат відповідності (п. 1.4 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017).

Положеннями п.п. 2.1, 2.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 визначено, що одиниця виміру кількості товару: згідно додатку на кожну партію, поставку. Загальна кількість товару: згідно додатку на кожну партію, поставку.

У пункті 5.1 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 передбачено, що поставка товару здійснюється на підставі письмової заявки покупця та підписаної сторонами специфікації. В заявці зазначаються найменування, кількість, якість, асортимент. Інші дані потрібні для формування партії товару. В специфікації зазначаються вимоги до товару, визначені в заявці, умови поставки та ціна товару (вартість партії).

Пунктом 5.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 визначено, що поставка здійснюється протягом 10-ти календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати в розмірі 50% вартості певної партії товару, що підлягає поставці.

Згідно з п. 5.3 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 днем поставки товару є день виписки видаткової накладної на товар.

Відповідно до п. 5.4 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 постачальник має право на дострокову поставку товару з обов`язковим повідомленням покупця.

За умовами п. 5.5 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 сторони можуть погодити інші строки та порядок постачання.

У пункті 6.1 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 сторони узгодили, що ціни на виливки, що відвантажуються за даним договором, визначаються виходячи з фактичної ваги виливки і вартості 1 тони лиття. Номенклатура продукції, що відвантажується і ціни на виливки, що виготовлюються, вказуються в специфікації, яка є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 замовлений товар оплачується за ціною, зазначеною в специфікаціях, рахунках-фактури та товарних накладних.

Ціни в накладних, специфікаціях, рахунках-фактурах вказуються в національній валюті України (п. 6.3 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017).

Положеннями п. 7.1 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 визначено, що розрахунок за замовлений товар здійснюється покупцем наступним чином:

- передоплата в розмірі 50% вартості замовленої партії товару протягом 5-ти банківських днів, з моменту підписання специфікації та отримання рахунку-фактури на оплату товару;

- 50% вартості замовленої партії товару протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Пунктами 7.2, 7.3 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 передбачено, що розрахунок здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Днем оплати є день зарахування грошових коштів розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно з п. 8.1 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 поставка товару здійснюється автотранспортом покупця на умовах FCA, склад постачальника відповідно до Міжнародних прави тлумачення торгових термінів «Інкотермс 2010». Право власності і ризик випадкового знищення або пошкодження товару переходить від постачальника до покупця з моменту фактичної передачі товару покупцю (повноваженому представнику). У випадку виникнення розбіжностей між тексом даного договору і термінологією «Інкотерс», перевага надається тексту даного договору.

Сторони можуть погодити інший порядок доставки товару, ніж той, що обумовлено п. 8.1 даного договору (п. 8.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017).

Відповідно до п. 8.4 договору про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця за 3 робочих дні.

В п. 10.1 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 визначено, що мінімальною нормою відвантаження є партія товару згідно заявки покупця та підписаної сторонами специфікації.

Положеннями п. 10.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 сторони погодили, що постачальник повинен повідомити покупця про відвантаження. В повідомленні зазначаються: дата відвантаження, номер накладної, найменування та кількість товару.

За умовами п. 12.1 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 за порушення умов даного договору сторони несуть відповідальність, передбачену законом та даним договором.

У пункті 12.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 передбачено, що в разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з п. 12.3 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 в разі поставки товару в кількості меншій, ніж передбачено замовленням покупця та невиконання вимоги по допоставці протягом 5-ти календарних днів з моменту встановлення факту недопоставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі вартості недопоставленої партії товару.

Сплата штрафних санкцій не звільняє сторони від виконання договірних зобов`язань в натурі (п. 12.7 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017).

Відповідно до п. 15.1 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 даний договір діє з моменту підписання сторонами і до 21.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами договірних зобов`язань.

У випадку, якщо ні одна зі сторін на протязі одного місяця до закінчення строку договору не заявить в письмовій формі про припинення дії договору або внесення змін до договору, він вважається пролонгованим на кожний наступний календарний рік.

В п. 16.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 визначено, що жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Згідно з п. 18.1 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 додатками до даного договору є специфікації на поставку товару, рахунок-фактура на оплату товару з відповідними порядковими номерами, що є його невід`ємною частиною.

Як вбачається із матеріалів справи, 04 серпня 2017 року ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (покупець) та ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» (постачальник) було підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017, в якій сторони погодили асортимент, кількість, ціну, загальну вартість товару та умови його поставки, зокрема, загальна вартість товару складає 168363,78 грн. (в т.ч. ПДВ 28060,63 грн.); умови поставки продукції: самовивіз; разом з виробами, що поставляються, виконавець надає замовнику:накладну на відпустку товару.

Крім того, як встановлено судом, 04 серпня 2017 року ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (покупець) та ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» (постачальник) було підписано специфікацію № 2 до договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017, в якій сторони погодили асортимент, кількість, ціну, загальну вартість товару та умови його поставки, зокрема, загальна вартість товару складає 248829,13 грн. (в т.ч. ПДВ 41471,52 грн.); умови поставки продукції: само вивіз; разом з виробами, що поставляються, виконавець надає замовнику:накладну на відпустку товару.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ч. 1 ст. 173 ГК України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 ст. 174 ГК України встановлено, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, укладений між сторонами по справі договір, який за своєю правовою природою відноситься до договору поставки, є підставою для виникнення у сторін за цим договором господарських зобов`язань відповідно до ст.ст. 173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу, відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Наразі відповідно до умов п. 7.1 спірного договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 визначено, що розрахунок за замовлений товар здійснюється покупцем наступним чином:

- передоплата в розмірі 50% вартості замовленої партії товару протягом 5-ти банківських днів, з моменту підписання специфікації та отримання рахунку-фактури на оплату товару;

- 50% вартості замовленої партії товару протягом 10-ти банківських днів з моменту отримання товару.

Із матеріалів справ вбачається, що ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» було виставлено ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» рахунок-фактуру № СФ-0000208 від 18.06.2021 р. на загальну суму 524789,52 грн. (в т.ч. ПДВ 87646,92 грн.).

Так, як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» в якості оплати за виливки були перераховані (сплачені) на банківський рахунок відповідача грошові кошти в сумі 260000,00 грн. відповідно до платіжної інструкції № 815 від 09.07.2021 р.

Так, за статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Натомість згідно ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Так, за умовами п. 5.2 договору поставка здійснюється протягом 10-ти календарних днів з моменту здійснення покупцем передоплати в розмірі 50% вартості певної партії товару, що підлягає поставці.

Проте, як з`ясовано судом, після виконання ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» зобов`язання з проведення оплати за товар відповідач не здійснив поставку обумовленого товару у повному обсязі у встановлений договором строк. З наявних в матеріалах справи копій видаткових накладних № 1308211 від 13.08.2021 р. на суму 245825,74 грн. та № 1308212 від 13.08.2021 на суму 1845,00 грн. вбачається, що відповідачем було поставлено 13.08.2021 товару на загальну суму 247670,74 грн. Вказане підтверджується й ТТН № 0000000157 від 13.08.2021 на суму 247670,74 грн. При цьому, вказані обставини відповідач не оспорював.

Так, судом встановлено, а відповідачем не спростовано, що останній не виконав прийняті на себе зобов`язання по поставці позивачу обумовленого договором товару на загальну суму 12329,26 грн. (260000,00 грн. - 247670,74 грн.), про що свідчить відсутність в матеріалах справи відповідних доказів на поставку товару позивачу як покупцю у повному обсязі. Адже, частиною першою, третьою статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи, якими в силу ст. 73 ГПК України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що покупець - ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» відмовився від отримання частини товару - 26 роликів по кресленню КРП 18.00.1 (вартість реалізації на суму 12329,26 грн.) в день, коли забирав іншу готову продукцію та не організував транспорт та не отримав товар в подальшому, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які би підтверджували зазначене.

Так, відповідачем ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» не надано до матеріалів даної господарської справи доказів відмови покупця від отримання вказаного товару - 26 роликів по кресленню КРП 18.00.1 на загальну суму 12329,26 грн.

Так, в п. 5.4 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 сторони визначили, що постачальник має право на дострокову поставку товару з обов`язковим повідомленням покупця.

При цьому пунктом 8.4 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 сторони погодили, що про готовність товару до поставки постачальник повідомляє покупця за 3 робочих дні.

Крім того, в п. 10.2 договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 сторони передбачили, що постачальник повинен повідомити покупця про відвантаження. В повідомленні зазначаються: дата відвантаження, номер накладної, найменування та кількість товару.

Господарським судом встановлено, що доказів виконання відповідачем, як постачальником, вимог даних пунктів договору постачання № 31/07/17-01 від 31.07.2017, останнім до матеріалів справи не надано.

Крім того, господарським судом критично оцінюються посилання відповідача на фотографії товару ролику, що, за ствердженнями останнього, був вчасно виготовлений, проте який покупець не забрав в партію від 13.08.2021 р. Так, вказаними фото доказами неможливо встановити, що вказаний товар є належним для його поставки саме в рамках договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 року, виготовлений на виконання вказаного договору та у вказаний проміжок часу станом на 13.08.2021 р.

Більш того господарський суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази звернення ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» до ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» із вимогою отримання виготовленого на виконання договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 товару після 13.08.2021 р.

Наразі господарський суд зауважує, що свої вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 31/07/17-01 від 31.07.2017 позивач обґрунтовує набуттям ним прав і обов`язків по виконанню договору № 31/07/17-01 від 31.07.2017 внаслідок укладення між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (продавець) та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» (покупець) договору № 30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30.08.2024.

Так, Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» на підставі постанови Господарського суду Запорізької області від 08.02.2021 по справі № 908/2950/23 перебуває у ліквідаційній процедурі, на сьогодні ліквідатором товариства призначено Арбітражного керуючого Маглиш Ладу Сергіївну, якою в порядку повноважень згідно зі статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства здійснено реалізацію такого активу, як дебіторська заборгованість.

При цьому, арбітражним керуючим Маглиш Л.С. розміщено оголошення за лотом № 31907458-2 про продаж майна в процедурі банкрутства ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз», а саме: дебіторська заборгованість у загальному розмірі 308545,64 грн. наступних контрагентів: 1. Фізична особа Бобер Ірина Сергіївна 12000,00 грн.; 2. ФОП Вовченко Олег Олександрович 3012,68 грн.; 3. ТОВ «Медакустика.ЮА» 52128,06 грн.; 4. ФОП Чорноморець Олег Григорович 85000,00 грн.; 5. ТОВ «Міртком» 82980,00 грн.; 6. ТОВ «ТД Руслан-Комплект» 24353,48 грн.; 7. ТОВ «ТДС Центр» 38864,00 грн.; 8. ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» 10207,42 грн.

26.08.2024 за результатами проведеного аукціону, оформленого протоколом про проведення аукціону № BRD001-UA-20240815-78587, переможцем визначено ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс».

30.08.2024 між ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» та ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» складено Акт про придбання майна на аукціоні, в якому визначено, що відповідно до Протоколу електронного аукціону № BRD001-UA-20240815-78587 від 26 серпня 2024 року, покупець сплатив продавцю усі необхідні до сплати кошти, а продавець передав у власність покупця право вимоги виконання грошових зобов`язань, котрі належні продавцю та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчо-процесуального характеру, відносно наведених нижче суб`єктів господарювання, що іменуються надалі Боржники, зокрема: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» (73000, м. Херсон, площа імені Героя Радянського союзу Дубинди Павла Христофоровича, код ЄДРПОУ 35469414) заборгованість у сумі 10207 (десять тисяч двісті сім) гривень 42 копійки на підставі договору поставки №31/07/17-01 від 31 липня 2017 року.

Також у вказаному акті про придбання майна на аукціоні від 30.08.2024 зазначено, що вартість, за якою придбано майно, складає: 11109,00 грн без ПДВ. Найменування оператора, через електронний майданчик якого було заведено лот в ETC: ТОВ «Українська Універсальна Біржа». Найменування оператора, через якого переможцем електронного аукціону подано цінову пропозицію / найбільшу закриту цінову пропозицію / ставку: ТОВ «Е-Тендер».

Із виписки з особового рахунку (а.с. 47) вбачається, що 30.08.2024 року на рахунок ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» було перераховано грошові кошти у розмірі 11109,00 грн., в призначенні платежу яких зазначено: «Перерахування залишку гарантійного внеску зг. прот. №BRD001-UA-20240815-78587 від 26.08.24 р., ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс», 38039872, Без ПДВ».

Як вбачається із матеріалів справи, 30 серпня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (продавець) в особі арбітражного керуючого ліквідатора Маглиш Лади Сергіївни, яка діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого за № 2019 від 10.11.2021 та постанови Господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року по справі № 908/2950/23 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (покупець) укладено договір купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості № 30-08-2024, відповідно до п. 1.1 якого метою договору є оформлення результатів купівлі-продажу майнових прав банкрута Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (69032, місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок, 57, офіс, 44; код ЄДРПОУ 31907458) на відкритих електронних торгах (аукціоні) у відповідності до чинного законодавства України, результати якого оформлено Протоколом про результати електронного аукціону № BRD001-UA-20240815-78587 від 26 серпня 2024 року (оператор, через електронний майданчик якого покупцем подано пропозицію - ТОВ «Е-Тендер», 04119 м. Київ, вул. Дегтярівська, буд. 21 літ. «А», код ЄДРПОУ 39484263).

Згідно з п. 1.2 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 у порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець продає покупцю, а покупець придбаває (набуває) права вимоги виконання грошових зобов`язань, котрі належні продавцю та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчого-процесуального характеру, зокрема та не обмежуючись, відносно суб`єктів господарювання, що іменуються надалі «Боржники», зокрема: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» (73000, м. Херсон, площа імені Героя Радянського союзу Дубинди Павла Христофоровича, код ЄДРПОУ 35469414) заборгованість у сумі 10207 (десять тисяч двісті сім) гривень 42 копійки на підставі договору поставки № 31/07/17-01 від 31 липня 2017 року.

Пунктом 1.3 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 визначено, що на умовах даного договору та на підставі протоколу про результати електронного аукціону № BRD001-UA-20240815-78587 від 26 серпня 2024 року, продавець зобов`язується передати покупцеві за відповідним актом право вимоги до боржників (дебіторська заборгованість) на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчого-процесуального характеру, посилання на стислий перелік котрих має місце в пункті 1.2 даного договору.

Положеннями п. 1.4 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 продавець зазначає, що право вимоги, яке є предметом відступлення за цим договором, виникло на законних підставах. Право вимоги в заставі/іпотеці не перебуває, спору в суді щодо предмету даного договору немає.

В п. 1.6 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 визначено, що за результатами укладення/підписання даного договору покупець наділяється всіма правами продавця, що випливають із документів первинного бухгалтерського обліку цивільно-правових договорів / угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчо-процесуального характеру, посилання на стислий перелік котрих має місце в пункті 1.2. даного договору, а також повний перелік котрих наведено та міститься в акті приймання-передачі документів, що підтверджують зміст та дійсність права вимоги.

Сторони визначили та спільно погодили те, що вартість (розмір) грошового зобов`язання, що відступається за даним договором, становить, проте не обмежується, загальним/сумарним розміром права вимоги у відповідності до пункту 1.2 даного договору (п. 1.7 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024).

Відповідно до п. 2.1 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 передача права вимоги продавцем та прийняття його покупцем здійснюється та оформляється відповідним актом, де зазначається приймання-передача документів на підтвердження дійсності переданого (факту переходу) права вимоги, що є предметом даного договору, котрий спільно підписується сторонами.

Згідно з п. 2.2 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 перехід права вимоги від продавця до покупця за даним договором відбувається після повної оплати придбаних майнових прав щодо права вимоги на умовах, передбачених розділом 3 цього договору та підписання сторонами акту приймання-передачі документів.

Пунктом 3.1 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 визначено, що розрахунок за право вимоги згідно з даним договором здійснюється на умовах, визначених правилами для аукціону з продажу майна банкрута, на розрахунковий/поточний рахунок, в строки та порядку, які передбачені чинним законодавством за результатами проведення аукціону.

Положеннями п. 3.2 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 передбачено, що вартість (початкова) права вимоги, яке є предметом даного договору, та умови продажу визначені відповідно до ухвали Господарського суду Запорізької області від 18 червня 2024 року по справі № 908/2950/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (69032, місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок, 57, офіс, 44; код ЄДРПОУ 31907458) та Протоколу № 1 від 24 травня 2024 року засідання членів комітету кредиторів по справі № 908/2950/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого підприємства «Білоцерківмаз» (69032, місто Запоріжжя, Південне шосе, будинок, 57, офіс, 44; код ЄДРПОУ 31907458).

Сторони також спільно погоджують те, що порядок здійснення розрахунків та визначення остаточних сум, котрі підлягають до сплати за придбаний лот, обумовлюється безпосередньо у Протоколі про результати електронного аукціону № BRD001-UA-20240815-78587 від 26 серпня 2024 року (п. 3.3 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024).

В п. 4.2 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 визначено, що до покупця переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків боржника.

Відповідно до п. 4.3 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 покупець повідомлений про будь-які можливі заперечення, які може висувати проти його вимог боржник, а також про зміст листування і переговорів між продавцем та боржником.

Згідно з п. 4.4 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 сторони погодили, що сповіщення боржника про поступку права вимоги за цим договором продавцем відбувається на власний розсуд та не є обов`язковим, оскільки при дійсності та існуванні зобов`язання у розумінні статті 518 Цивільного кодексу України відсутність письмового повідомлення не звільняє боржника від відповідальності за порушене зобов`язання.

Пунктом 4.5 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 визначено, що продавець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, передати покупцю право вимоги.

Положеннями п. 4.6 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 передбачено, що покупець зобов`язаний в порядку та на умовах, визначених цим договором, сплатити продавцеві ціну права вимоги, а також в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти право вимоги.

Цей договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання (п. 7.1 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024).

В п. 7.3 договору № 30-08-2024 від 30.08.2024 сторони погодили, що строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, установлений у п. 7.1 цього договору, та визначається часом, достатнім для реального та належного виконання цього договору сторонами.

Також Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (покупець) складено та підписано Акт приймання-передачі права вимоги (приймання-передавання документів, що підтверджують право вимоги) згідно з договором № 30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30.08.2024 про наступне: відповідно до договору № 30-08-2024 купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості від 30 серпня 2024 року: на підтвердження дійсності та достовірності існуючого права вимоги виконання грошових зобов`язань, котрі належні продавцю та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків- фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчо-процесуального характеру, відносно наведених нижче боржників, продавець передає, а покупець приймає наступні документи, зокрема:

- 1.6 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» (73000, місто Херсон, площа імені Героя Радянського Союзу Дубинди Павла Христофоровича; код ЄДРПОУ 35469414):

- договір поставки № 31/07/17-01 від 31 липня 2017 року із специфікаціями до нього;

- видаткова накладна № 0206211 від 02.06.2021 про поставку товару на суму 618,24 грн;

- товарно-транспортна накладна № 0000000140 від 21 липня 2021 року щодо поставки/передачі товару на суму 34893,60 грн;

- видаткова накладна № 1308211 від 13.08.2021 про поставку товару на суму 245825,74 грн;

- видаткова накладна № 1308212 від 13.08.2021 про поставку товару на суму 1845,00 грн;

- товарно-транспортна накладна № 0000000157 від 13 серпня 2021 року щодо поставки/передачі товару на суму 247670,74 грн;

- рахунок-фактура № СФ-0000208 від 18 червня 2021 року;

- платіжна інструкція № 815 від 09.07.2021 про перерахування коштів у сумі 260000,00 грн.

Відтак, позивач, вважаючи себе замість ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» новим кредитором відповідача, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за вищевказаним договором поставки на загальну суму 32239,33 грн.

Разом з тим, слід зазначити, що правовідносини із заміни сторони у зобов`язанні, зокрема відступлення права вимоги (заміна первісного кредитора новим кредитором) регулюються ст.ст. 512 - 517 ЦК України.

Згідно зі ст.ст. 512, 513 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України визначено обсяг прав, що переходять до нового кредитора у зобов`язанні, а саме: до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, чинним законодавством передбачено право відступлення тільки дійсної вимоги, яка існувала на момент переходу цих прав.

У відповідності зі ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ст. 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Так, перелік необхідних документів та інформації визначається, виходячи із суті зобов`язання, яке існує між боржником та первісним кредитором. Як правило, до необхідних документів відноситься договір, на підставі якого виникло право первісного кредитора, а також первісні документи, як-то: накладні, що засвідчують факт передачі товару, платіжні доручення про сплату грошових коштів, акти приймання-передачі робіт або послуг тощо.

Отже, виходячи з наведеного, визначальним для заміни кредитора у зобов`язанні є встановлення наявності у первісного кредитора права вимоги від боржника щодо виконання останнім зобов`язання.

Так, згідно з п. 16.2 договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 жодна із сторін не має права передавати свої права за даним договором третій особі без письмової згоди іншої сторони.

Отже, виходячи із вказаного положення договору постачання, передача прав ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» як покупця за вказаним правочином є можливою лише за згоди іншої сторони, тобто постачальника ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод».

При цьому, суд зазначає, що докази наявності згоди ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» на укладання договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості № 30-08-2024 від 30.08.2024 відсутні.

Разом з тим, господарський суд зауважує, що ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» (код ЄДРПОУ 31907458) на підставі постанови Господарського суду Запорізької області від 08 лютого 2021 року по справі № 908/2950/23 перебуває у ліквідаційній процедурі, при цьому ліквідатором товариства призначено Арбітражного керуючого Маглиш Ладу Сергіївну, яка діє на підставі свідоцтва про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) за № 2019 від 10 листопада 2021 року.

Так, ліквідатором ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» в порядку повноважень згідно зі статтею 61 Кодексу України з процедур банкрутства здійснено аналіз даних бухгалтерського обліку та документів, що підтверджують та/або спростовують наявність/обґрунтованість такого активу як дебіторська заборгованість, в тому числі й не обмежуючись, право вимоги до відповідача.

Як встановлено судом, ліквідатором ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» в порядку повноважень відповідно до статті 61 Кодексу України з процедур банкрутства здійснено реалізацію такого активу як дебіторська заборгованість.

Згідно з ч. 1 ст. 87 Кодексу України з процедур банкрутства придбане на аукціоні майно, майнове право передається, а право вимоги відступається покупцю після повної сплати запропонованої ним ціни. Про передачу майна складається акт про придбання майна на аукціоні.

Відповідно до статті 88 Кодексу України з процедур банкрутства в акті про придбання майна на аукціоні зазначаються: ім`я (назва) та місце проживання (місцезнаходження) продавця та покупця, а також оператора авторизованого електронного майданчика; відомості про майно, придбане на аукціоні, та його ціна; адреса веб-сторінки, на якій розміщено відомості про проведення аукціону; інформація про повну сплату ціни за придбання майна на аукціоні. Акт про придбання майна на аукціоні складається у простій письмовій формі та не потребує нотаріального посвідчення. Такий акт підписується замовником аукціону та покупцем не пізніше трьох робочих днів після повної сплати переможцем запропонованої ним ціни. За несвоєчасне підписання замовником аукціону акта чи несвоєчасне надання його покупцю замовник аукціону сплачує пеню у розмірі 0,5 відсотка на день від ціни продажу за період прострочення.

Таким чином, господарським судом встановлено, що відчуження права вимоги до ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» було вчинено в межах процедури банкрутства ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз», отже порушення, у даному випадку, загальних норм права щодо відступлення права вимоги та умов договору щодо заміни кредитора у зобов`язанні не може бути підставою для визнання недійсним договору, укладеного за результатами аукціону з продажу майна боржника, оскільки у такому випадку майно (право вимоги до боржника) вибуло з володіння ТОВ Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» у примусовому порядку поза його волі згідно нормами Кодексу України з процедур банкрутства.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14 серпня 2019 року у справі № 925/956/18 та від 05 квітня 2018 року у справі № 910/8493/17.

З огляду на вказане, позивач набув право вимагати від боржника належного виконання зобов`язань за договором поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017.

Як вбачається із позовної заяви та встановлено судом, позивач просить стягнути з відповідача 12329,26 грн. основної заборгованості за договором поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017.

Разом з тим, із наявних в матеріалах справи копій протоколу про проведення аукціону № BRD001-UA-20240815-78587 від 26.08.2024, акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2024, договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості № 30-08-2024 від 30.08.2024 вбачається, що ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» придбала (набула) права вимоги виконання грошових зобов`язань, котрі належні ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» та виникли на підставі документів первинного бухгалтерського обліку (цивільно-правових договорів/угод, видаткових накладних, накладних на поставку товарів, податкових накладних, актів здачі-прийняття виконаних робіт/послуг, рахунків-фактур, банківських виписок, платіжних доручень, тощо), а також судових рішень (рішень, наказів, ухвал, постанов) та документів виконавчого-процесуального характеру, зокрема та не обмежуючись, відносно суб`єктів господарювання, що іменуються надалі «Боржники», зокрема, щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» (73000, м. Херсон, площа імені Героя Радянського союзу Дубинди Павла Христофоровича, код ЄДРПОУ 35469414) заборгованості у сумі 10207 (десять тисяч двісті сім) гривень 42 копійки на підставі договору поставки № 31/07/17-01 від 31 липня 2017 року.

Наразі суд зауважує, що доказів придбання ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» права вимоги виконання грошових зобов`язань, котрі належні ТОВ «Науково-виробниче підприємство «Білоцерківмаз» та виникли на підставі договору поставки № 31/07/17-01 від 31 липня 2017 року у розмірі 12329,26 грн. позивачем до матеріалів справи не додано.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що позивач набув право вимагати від ТОВ «ТПК «Херсонський ливарний завод» належного виконання зобов`язань за договором поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 виключно у сумі 10207,42 грн.

Таким чином, враховуючи викладене, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 саме в розмірі 10207,42 грн., право вимоги по сплаті якої переуступлено позивачу.

Відтак, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума основної заборгованості в розмірі 10207,42 грн.

Щодо нарахування пені у розмірі 1045,80 грн. та штрафу в сумі 12329,26 грн. господарський суд зазначає наступне.

Невиконання зобов`язання або виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), що мало місце у даному випадку (несвоєчасна сплата відповідачем вартості природного газу) згідно ст. 610 Цивільного кодексу України є порушенням зобов`язання, зокрема з боку відповідача.

В свою чергу у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Як передбачено частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У пункті 12.2 договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 передбачено, що в разі порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно з п. 12.3 договору поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 в разі поставки товару в кількості меншій, ніж передбачено замовленням покупця та невиконання вимоги по допоставці протягом 5-ти календарних днів з моменту встановлення факту недопоставки, постачальник сплачує покупцю штраф в розмірі вартості недопоставленої партії товару.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Ч. 1, 2, 4 ст. 217 ГК України передбачають, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

В силу положень ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців.

Відтак, за загальним правило частиною шостою статті 232 ГК України визначено строк та порядок нарахування штрафних санкцій, а строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється ЦК України. Так, нарахування пені можливо за шість місяців, визначених частиною шостою статті 232 ГК України, а право на стягнення такої пені може бути заявлено в межах передбаченого пунктом 1 частини другої статті 258 ЦК України річного строку позовної давності.

Так, господарським судом встановлено, що позивачем на підставі договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості № 30-08-2024 від 30.08.2024 отримано (придбано) право вимоги до відповідача щодо виконання грошового зобов`язання у розмірі 10207,42 грн., яке включає в себе виключно основний борг.

При цьому, зміст договору купівлі-продажу права вимоги дебіторської заборгованості № 30-08-2024 від 30.08.2024 свідчить, що сторонами не було погоджено відповідальності відповідача у вигляді нарахування пені та штрафу за порушення строків поставки товару за договором поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017, також не визначено її розмір.

Згідно з частиною 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями приписів ст. 547 ЦК України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» було отримано права вимоги за договором поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017 лише у зобов`язанні щодо стягнення 10207,42 грн. основного боргу, будь-яких доказів передання (відступлення) на користь позивача прав вимоги щодо стягнення неустойки за вказаним договором матеріали справи не містять. Крім того, суд зазначає, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Більш того, позивач набув статусу кредитора в основному зобов`язанні лише з 30.08.2024, тоді як вимоги про стягнення пені ним заявлені за період з 20.07.2021 по 18.01.2022.

За таких обставин, враховуючи відсутність у матеріалах справи доказів наявності у позивача права вимоги щодо стягнення з відповідача пені у спірний період внаслідок неналежного виконання останнім своїх зобов`язань за договором поставки № 31/07/17-01 від 31.07.2017, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Щодо нарахування 3% річних у розмірі 1156,45 грн. та інфляційних втрат в сумі 5378,56 грн. суд зазначає наступне.

Виходячи з системного аналізу законодавства, обов`язок боржника сплатити кредитору суму боргу з нарахуванням процентів річних та відшкодувати кредитору спричинені інфляцією збитки випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Зокрема, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Слід зазначити, що виходячи з положень ст. 625 ЦК України, право кредитора на стягнення 3% річних та інфляційних втрат не залежить від моменту пред`явлення вимоги про таке стягнення (до моменту погашення боргу або після цього). При цьому визначальним є наявність факту порушення боржником строків виконання грошового зобов`язання. Таким чином, право кредитора на стягнення 3% річних може бути реалізовано у будь-який момент при наявності вищезазначених вимог, передбачених законодавством.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань. Так, розмір таких процентів річних може бути визначений сторонами в договорі. З огляду на те, що умовами спірних договорів не встановлено іншого відсотку річних, відповідно сплаті підлягають саме 3% річних від простроченої суми за відповідний час прострочення грошового зобов`язання у гривневому вираженні.

Враховуючи вищенаведене та порушення відповідачем термінів поставки товару, суд вважає, що позивачем цілком правомірно нараховано 3% річних. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, судом встановлено, що вказаний розрахунок 3% річних є помилковим, оскільки вказані суми нараховані позивачем за період, що передує даті набуття позивачем статусу кредитора за основним зобов`язанням. Таким чином, за розрахунком суду, стягненню з відповідача підлягають 3% річних в сумі 6,62 грн., нараховані за період з 30.08.2024 по 06.09.2024. Відтак, з відповідача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 6,62 грн.

Так, індекс інфляції це додаткова сума, яка сплачується боржником і за своєю правовою природою є самостійним засобом захисту цивільного права кредитора у грошових зобов`язань і спрямована на відшкодування його збитків, заподіяних знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів в державі. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державною службою статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто зменшення купівельної спроможності гривні.

Згідно роз`яснень, наведених в п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань № 14 від 17.12.2013 р., інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. В листі Верховного Суду України від 03.04.97 р. N 62-97 р. також наведені відповідні рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що факт знецінення або незнецінення грошових коштів і відповідно обґрунтованість заявлених до стягнення збитків від інфляції необхідно встановлювати на момент звернення до суду з позовом про таке стягнення.

Враховуючи викладене та з урахуванням наведених рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції, судом було перевірено здійснені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань за несвоєчасну поставку товару та встановлено, що вказані інфляційні нарахування здійснені позивачем за період, що передує даті набуття позивачем статусу кредитора за основним зобов`язанням, з огляду на що підстави для задоволення позову в цій частині відсутні.

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам сторін, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права..

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Водночас, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення усправі «Руїс Торіха проти Іспанії», «Серявін проти України»).

Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд застосовує у цій справі як джерело права.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Вказані положення ЦК кореспондуються з положеннями ст. 20 ГК України.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінюючи надані сторонами докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» частково обґрунтовані, відповідають вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим підлягають частковому задоволенню.

У зв`язку з тим, що рішення відбулось частково на користь позивача, відповідно до ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при подачі позову, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам, що складають 767,46 грн. (10214,04 грн. * 2422,40 грн. / 32239,33 грн.) із застосуванням коефіцієнту 0,8.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 236-239, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» про стягнення 32239,33 грн. задовольнити частково.

2. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» (73000, місто Херсон, площа імені Героя Радянського Союзу Дубинди Павла Христофоровича; код ЄДРПОУ 35469414) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» (03187, місто Київ, проспект Академіка Глушкова, будинок 40, офіс 315; код ЄДРПОУ 38039872) заборгованість у розмірі 10207/десять тисяч двісті сім/грн. 42 коп., 3% річних в сумі 6/шість/грн. 62 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 767/сімсот шістдесят сім/грн. 46 коп.

3. В задоволенні решти частини позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК «Херсонський ливарний завод» відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 10 лютого 2025 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко