Ухвала

від 10.02.2025 по справі 916/380/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у видачі судового наказу

"10" лютого 2025 р. Справа № 916/380/25

Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» про видачу судового наказу за вх. № 395/25 від 04.02.2025

до боржника: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-133» (65025, м. Одеса, пр. Добровольського, буд. 133; код ЄДРПОУ 33313169)

про стягнення 50 902, 48 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» звернулося із заявою від 31.01.2025 (вх. № 395/25 від 04.02.2025) про видачу судового наказу про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-133» заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2024 по 01.01.2025 у розмірі 50 902, 88 грн, а також судового збору у розмірі 302, 80 грн.

До заяви про видачу судового наказу заявник додав: платіжну інструкцію від 31.01.2025; розрахунок суми боргу з 01.08.2024 по 01.01.2025; відповідь № 6619578 про відсутність зареєстрованого Електронного кабінету ЄСІТС; договір від 08.11.2011 № 189/1 на послуги водопостачання та водовідведення; додаток № 1 до договору; досудове попередження; акт звірки взаємних розрахунків за водопостачання та водовідведення; звіт по абоненту; акт № 17428 від 04.09.2024; лист від 08.01.2025; звіт додаток до акту звірки за серпень 2024 січень 2025; платіжні інструкції; постанову НКРЕКП № 1011 від 28.05.2024; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; статут ТОВ «Інфокс»; довіреність.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ГПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.

Тобто, норми Господарського процесуального кодексу України передбачають можливість задоволення заяви про видачу судового наказу лише за умови безспірності вимог, відповідно заявник/стягувач, крім іншого, має надати документи, що вказують на правильність та безспірність грошових вимог.

Відтак, безспірні вимоги мають бути підтверджені відповідними доказами.

Наявність спору про право вирішується судом у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб`єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб`єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов`язок перед заявником (стягувачем).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.

Згідно з ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.

Наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 ГПК України заява про видачу судового наказу подається до суду у письмовій формі та підписується заявником.

Ч. 2 ст. 150 ГПК України передбачено, що у заяві повинно бути зазначено: 1) найменування суду, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України заявника та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків заявника та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта заявника та боржника (для фізичних осіб - громадян України), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), а також інші дані, якщо вони відомі заявнику, які ідентифікують боржника, відомості про наявність або відсутність у заявника електронного кабінету; 3) ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) представника заявника, якщо заява подається представником, його місце проживання; 4) вимоги заявника і обставини, на яких вони ґрунтуються; 5) перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Згідно з ч. 3 ст. 150 ГПК України до заяви про видачу судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника, - якщо заява підписана представником заявника; 3) копія договору, укладеного в письмовій (в тому числі електронній) формі, за яким пред`явлено вимоги про стягнення грошової заборгованості; 4) інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.

З аналізу вищенаведених норм законодавства слідує, що судовий наказ може бути видано за наявності відповідного договору та інших письмових доказів, що підтверджують фактичне виконання сторонами умов договору, а також заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність здійснених розрахунків.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається зі змісту поданої заяви заявником пред`явлено вимогу про стягнення з боржника заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2024 по 01.01.2025 у розмірі 50 902, 88 грн.

На підтвердження обставин, якими заявник обґрунтовує свої вимоги, останнім надано копії договору від 08.02.2011 № 189/1 на послуги водопостачання та водовідведення, додатку № 1 до договору від 08.02.2011 № 189/1, викладені на російській мові.

Згідно з ч. 1 ст. 10 ГПК України господарське судочинство в судах здійснюється державною мовою.

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою.

Відповідно до ст. 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова.

У рішенні Конституційного Суду України від 14.12.1999 (справа №10-рп/99) зазначено, що українська мова як державна є обов`язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п`ята статті 10 Конституції України).

Як визначено у ч. ч. 1, 2, 4, 5 ст. 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

При цьому до письмових доказів, викладених іноземною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України № 296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.

Відтак, докази, не перекладені з російської мови на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку ст. 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку.

З огляду на зазначене, позовна заява разом із долученими до неї документами повинні бути викладені державною (українською) мовою, або належним чином (нотаріально) засвідчені переклади на державну (українською) мову (аналогічна позиція Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду викладена в: ухвалі від 11.02.2019 у справі №904/712/18, в ухвалі від 04.02.2019 у справі №26/17-4058-2011; в ухвалі від 18.01.2019 у справі №922/234/18.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що при зверненні із заявою стягувачем разом із документами, які викладені іноземною мовою, повинні бути подані належним чином (нотаріально) засвідчені переклади цих документів державною мовою.

Відсутність належним чином засвідченого перекладу на українську мову документів, складених іноземною мовою, унеможливлює встановлення судом змісту таких документів, дії, які вчинені на підставі вказаних документів, особи, якою вона була вчинена, на користь кого тощо. Документи викладені іноземною мовою, до них не додано перекладу українською мовою, тому суд позбавлений можливості дослідити такі документи та надати їм оцінку.

Вищенаведене у сукупності свідчить про відсутність належних доказів на підтвердження наявності у боржника заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення в розмірі 50 902, 48 грн, а отже, вказує і про можливість існування спору між сторонами з даного питання.

Суд дійшов висновку про те, що заявником не дотримано вимоги п. п. 4, 5 ч. 2 та п. 3, 4 ч. 3 ст. 150 ГПК України, оскільки надані ним докази свідчать про спірність його вимог до боржника, а заявлені вимоги у сумі 50 902, 48 грн викликають сумнів як щодо моменту настання права вимоги, так і по сумі грошових коштів у заявленому розмірі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушеннями вимог ст. 150 цього Кодексу.

За таких обставин, зважаючи на те, що заявником не надано належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовано заявлену грошову вимогу, та не доведено виникнення права вимог до боржника у заявленому розмірі та їх безспірність, суд дійшов висновку про відмову Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у задоволенні заяви про видачу судового наказу за вх. № 395/25 від 04.02.2025 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-133» заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2024 по 01.01.2025 у розмірі 50 902, 88 грн на підставі п. 1 ч.1 ст. 152 ГПК України.

Роз`яснити заявнику, що згідно положень ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав передбачених, зокрема пунктом 1 частини 1 статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.

Керуючись ст. ст. 147, 148, 150-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Інфокс» в особі філії «Інфоксводоканал» у задоволенні заяви від 31.01.2025 (вх. № 395/25 від 04.02.2025) про видачу судового наказу за вх. № 395/25 від 04.02.2025 про стягнення з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Суворовський-133» заборгованості за послуги водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2024 по 01.01.2025 у розмірі 50 902, 88 грн.

Ухвала набирає законної сили 10 лютого 2025 року у відповідності до ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів відповідно до ст. ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.О. Мусієнко