Рішення

від 10.02.2025 по справі 917/2386/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,

адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,

тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2025 м. Полтава Справа № 917/2386/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, 1, м. Київ 116, 04116

до Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради, код ЄДРПОУ 41715545, вул. Незалежності, 44А, смт. Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200

про стягнення 540 772,84 грн,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

ухвалив рішення про наступне:

1. СУТЬ СПОРУ.

1.1. Предметом даного спору є стягнення заборгованості з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради (відповідач по справі), що виникла за постачання природного газу, отриманого відповідачем від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач у справі).

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

2.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та Відділом освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради, ЕІС-код 56XS00015JVF500L, укладено Договір постачання природного газу від 29.12.2023 №15-5213/24-БО-Т (надалі Договір), строком дії з 01.01.2024 до 15.04.2024 (включно) (преамбула та п. 13.1. Договору).

2.2. Предметом цього Договору є постачання Постачальником (позивачем у справі) Споживачеві (відповідачу у справі) природного газу за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» для своїх власних потреб, в кількості 6,00 тис куб. м, в січні 2024, за ціною 16 553,89,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м. з ПДВ та з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (163,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м). За що відповідач зобов`язаний здійснити розрахунок з позивачем на умовах цього Договору (п. 1.1., п. 2.1. Договору).

Загальна вартість цього Договору складає 99 323,34 грн з ПДВ.

2.3. Згідно даних ТОВ «Оператор Газотранспортної системи України» (надалі Оператор ГТС», відповідача було закріплено за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (ЕІС-код 56Х930000010610Х) у період 01.01.2024 по 17.01.2024 (Лист від 05.12.2024 №ТОВВИХ-24-18849).

2.4. За вказаний період, з 01.01.2024 по 17.01.2024, обсяг природного газу, використаний відповідачем та внесений в алокацію позивача становить 32 631,00 м куб.

2.5. В подальшому, 17.01.2024, сторони даного спору підписали Додаткову угоду №1 до раніше укладеного Договору, якою визначили, що з 18.01.2024, вони не вважають себе пов`язаними будь-якими правами та зобов`язаннями стосовно одна одної і всі домовленості між ними в зв`язку із укладенням та виконанням Договору втрачають чинність в частині передачі газу Відповідачу, за виключенням зобов`язань Відповідача в частині здійснення розрахунків з позивачем за поставлений природний газ за цим Договором.

2.6. З матеріалів справи вбачається, що 12.02.2024 позивачем у справі складено Акт приймання-передачі природного газу за січень 2024 року, відповідно до якого позивач передав, а відповідач прийняв природний газ обсягом 32,63100 тис куб. м.

Зазначений Акт не підписаний з боку відповідача.

2.7. Згідно даних позивача, що підтверджується також відповідачем, заборгованість за поставлений газ відповідачем сплачена частково, в сумі 99 323,34 грн, 09.03.2024 (а. с. 32).

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.

3.1. Позивач просить стягнути з відповідача борг у загальній сумі 540 772,84 грн, що включає в себе 440 846,56 грн основного боргу, 59 694,96 грн пені, 8 997,60 грн три відсотки річних, 31 233,72 грн інфляційних втрат.

3.2. Такі вимоги обґрунтовані тим, що позивач на підставі Договору передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 540 169, 90 грн, проте, відповідач розрахувався з ним частково, на суму 99 323,34 грн. В результаті чого утворилась заборгованість за Договором в сумі 440 846,56 грн.

3.3. Так, враховуючи прострочення відповідачем оплати наданих послуг, станом на дату звернення до суду з позовною заявою позивачем нараховано за період з 16.03.2024 по 15.09.2024 пеню, що складає 59 694,96 грн; за період з 16.03.2024 по 19.11.2024 3% річних 8 997,60 грн та інфляційні втрати за період з 01.04.2024 по 31.10.2024 - 31 233,72 грн.

3.4. Юридичними підставами позову позивач зазначає статті 530, 610, 611 та 625 ЦК України.

3.5. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині здійснення розрахунків за поставлений газ.

4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.

4.1. Відповідач позов визнав.

4.2. Разом з тим, посилаючись на кризову ситуацію в країні, яка склалася внаслідок військової агресії проти України, що призводить до фінансових труднощів усіх підприємств без виключень, а також на неподання позивачем доказів завдання йому збитків, спричинених порушенням Договору, просить суд зменшити штрафні санкції на 50% на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України.

5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.

5.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 06.01.2024 з урахуванням малозначності цієї справи в розумінні частини п`ятої статті 12 ГПК України, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву та заперечень, позивачу відповіді на відзив.

5.2. Сторони справи клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суду не надали.

5.3. Згідно довідок про доставку електронного листа, сторони отримали ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в електронному вигляді 06.01.2025 о 20:51 год.

5.4. Від відповідача 20.01.2025 на адресу суду через систему Електронний суд надійшов відзив на позовну заяву.

5.5. Від позивача 21.01.2025 на адресу суду через систему Електронний суд надійшла відповідь відзив.

6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.

6.1. Господарським процесуальним законодавством встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) - на будь-якій стадії судового процесу (ч. 1 ст. 46 ГПК України).

Проте, слід зазначити що визнання відповідачем позову не є безумовною підставою для ухвалення рішення про задоволення позову. Таке рішення суд ухвалює лише за наявності законних підстав.

6.2. Так, у відповідності до статті 191 ГПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

6.3. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, а також визнання позову позивачем суд визначає, що питаннями на яке суд має дати відповідь для правильного вирішення спору є питання:

- чи є правовідносини, що є предметом даного спору такими, що виникли з договору постачання природного газу ?

- якщо ні, яка правова природа відносин, що склалися між сторонами даного спору та який закон має бути застосований судом для правильного вирішення даного спору судом?

- чи наявні правові підстави для застосування цивільно-правової відповідальності до відповідача, а також стягнення 3% річних та інфляційних втрат?

6.4. За наведених обставин, з урахуванням відсутності третіх осіб у справі, а також відсутності вірогідності того, що у правовідносинах, які виникли між сторонами задіяні інші особи, інтереси яких можуть бути порушені, з метою ухвалення рішення, суд має дійти до ствердної відповіді на вищезазначені ключові питання.

7. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ МІЖ СТОРОНАМИ ДОГОВІРНИХ ВІДНОСИН

7.1. Дослідивши обставини даної справи господарський суд переконаний, що правовідносин, які склалися між сторонами спору, врегульовані укладеним між ними Договором лише в частині постачання природного газу позивачем обсягом 6,00 тис куб. м на загальну суму, що складає 99 323,34 грн з ПДВ ( п. 2.2. цього Рішення).

Втім, відносини, що виникли в результаті постачання позивачем природного газу в обсязі більшому, ніж 6,00 тис м куб є позадоговірними такими, що виникли без належних на те правових підстав, а отже кондикційними.

7.2. Правові засади функціонування ринку природного газу врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи за іншими нормативно-правовими актами.

Так, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ст. 12 ЗУ «Про ринок природного газу»).

7.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України)

7.4. Відповідно до обставин справи, сторони спору, а також укладеного між ними Договору, узгодили поставку природного газу обсягом 6,00 тис куб. м на загальну суму 99 323,34 грн з ПДВ .

У Договорі відповідач підтвердив, що замовлені ним обсяги природного газу повністю покривають його потреби у відповідному розрахунковому періоді (п. 2.2.).

7.5. Як вбачається з умов Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:

- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.

Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п. 5.1. Договору).

7.6. Відповідно до обставин справи, позивач поставив відповідачу природній газ у січні 2024 в обсязі 32, 63100 тис. м куб. Дані обставини визнаються відповідачем.

Отже, відповідно до зазначеного положення Договору, відповідач мав сплатити позивачу за поставлений ним природній газ обсягом 6,00 тис. м куб., грошові кошти в сумі 69 526,34 грн, що складає 70% від ціни Договору (99 323,34 грн х 70%) у строк до 29.02.2024, інший залишок заборгованості, в сумі 29 797, 00 грн (99 323,34 69526,34) мав бути сплачений до 15.03.2024.

7.7. Таким чином, враховуючи, що позивач здійснив постачання природного газу відповідачу в обсязі 6,00 тис. м куб, відповідач 09.03.2024 на рахунок позивача здійснив остаточний розрахунок в сумі 99 323,34 грн та будь-яких додаткових угод до Договору стосовно збільшення обсягів постачання газу між сторонами не укладалося, договірні відносини між сторонами з приводу постачання газу вичерпані, шляхом його виконання.

7.8. У свою чергу, з обставин справи вбачається, що за період з 01.01.2024 по 17.01.2024 обсяг природного газу, використаний відповідачем та внесений в алокацію позивача, становить 32 631 м куб. Факт постачання природного газу у зазначеному обсязі та його використання відповідачем визнається ним повністю.

7.9. Отже, використання природного газу обсягом 26,631 тис. м куб. відповідачем відбувалося в позадоговірному порядку (32,621 тис. м куб. - 6,00 тис. м куб.), тобто не було врегульовано між сторонами Договором.

8. ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ МІЖ СТОРОНАМИ СПОРУ КОНДИКЦІЙНИХ ВІДНОСИН

8.1. Враховуючи те, що позивач просить стягнути заборгованість за постачання природного газу відповідачу на підставі Договору, але суд переконаний, що відносини з постачання природного газу між сторонами відбувалися в позадоговірному порядку, зазначене не свідчить про відсутність правових підстав для стягнення вартості поставленого природного газу з відповідача.

Протилежні висновки суперечили б загальним засадам цивільного законодавства, визначеним ст. 3 Цивільного кодексу України та принципу недопустимості зловживання правом, закріпленому у статті 13 Цивільного кодексу України, та порушувало б баланс інтересів сторін.

Тому що, використавши отриманий природний газ від позивача, відповідач не може уникнути зобов`язання компенсувати його вартість, навіть якщо постачання відбулося поза межами договірних відносин.

8.2. За наведених обставин, з метою врегулювання спору між сторонами, суд має визначити правову природу відносин між сторонами та визначити закон, який підлягає до застосування для їх належного врегулювання.

8.3. Крім того, слід зазначити, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.

Суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).

8.4. За загальним правилом, принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Водночас застосування судом принципу «jura novit curia»(«суд знає закони») не є безмежним.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Гусєв проти України» від 14.01.2021 (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.

8.5. При цьому, суд враховує, що принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов`язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача.

З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації (питання можливості самостійної перекваліфікації правовідносин, що виникли у спорі, ВС досліджував у справі № 917/1297/23 у Постанові від 20.11.2024).

8.6. Розглядаючи даний спір, суд виходить з того, що відповідач визнає фактичні обставини справи в повному обсязі, що переконує суд у необхідності перекваліфікації правовідносин, що виникли між сторонами, для подальшого вирішення цього спору з дотриманням принципу змагальності, загальних засад цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) та балансу інтересів сторін.

8.7. Так, у зв`язку з повним виконанням Договору та тим, що укладення будь-якого іншого договору постачання природного газу у вказаний період судом не встановлено, суд приходить до висновку про те що, позивач не мав правових підстав для подальшого постачання природного газу обсягом 26,631 тис м. куб відповідачу, а відповідач відповідно не мав правових підстав для використання даного обсягу природного газу. Що суперечить положенню про те, що постачання природного газу здійснюється на підставі договору (п. 7.2. цього Рішення).

8.8. А отже, суд кваліфікує такі спірні правовідносини як кондикційні, - ті які мають вирішуватися відповідно до положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, повернення безпідставно набутого майна.

8.9. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Відповідно до ст.1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

8.10. Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17).

8.11. При цьому, відсутність правової підстави слід розуміти, як перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

8.12. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року у справі № 911/2593/23).

8.13. Так, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам у даному спорі, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23, а також у постанові від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23. У зазначених справах предметом спору було стягнення постачальником заборгованості за природний газ, постачання якого здійснювалося поза межами договірних правовідносин.

Верховний Суд зауважив, що за умови відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у споживача були правові підстави на відбір газу у спірний період, правомірним є висновок про відсутність у такої особи правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, що передбачає безпідставність здійснення відбору природного газу, що належав постачальнику.

9.ВИСНОВОК СУДУ ПРО НАЯВНІСТЬ ПІДСТАВ ПРО ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ В ЧАСТИНІ СТЯГНЕННЯ ЗАБОРГОВАНОСТІ

9.1. Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

9.2. Так, з огляду на обставини справи, з яких вбачається, що безпідставно набутим майном у даному випадку є природний газ в обсязі 26,631 тис. м. куб, що є речовиною, яка споживається в момент її отримання, зазначене майно не може бути повернуте в натурі.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд (у складі колегії суддів, яка входить до Корпоративної палати) у постанові від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, в якій вирішувалися подібні правовідносини (безпідставного набуття майна природного газу).

При цьому, погоджуючись з висновками апеляційного суду, Верховний Суд у цій справі (№ 924/738/23) зазначив, що розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.

Отже, у разі неможливості повернути майно в натурі, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, відшкодуванню підлягає його вартість, яка визначається за ринковою вартістю на момент розгляду справи про повернення майна.

9.3. Так, Позивач у позові просить стягнути заборгованість за природний газ в сумі 440 846,56 грн, з розрахунку вартості за природний газ, що визначена Договором (п. 2.2. цього Рішення).

9.4. Проте, суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки, по-перше, судом не встановлено у даній справі наявність договірних відносин на поставку газу понад обсягом, за який утворилася заборгованість; по-друге, у зв`язку з невідповідністю такого розрахунку приписам ч. 2 ст. 1213 ЦК України, за якими вартість безпідставно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи.

9.5. Разом з тим, відповідно до інформації щодо ціни природного газу станом на 10.02.2025 (дата постановлення рішення у цій справі), оприлюдненої на сайті Української енергетичної біржі, середньозважена ціна природного газу становить 19 800,00 грн з податком на додану вартість (надалі - ПДВ) за тис. м3 (https://ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/standardized-products), що не відповідає ціні наведеній у рахунку Позивача.

9.6. Здійснивши розрахунок вартості безпідставно отриманого Відповідачем природного газу, судом встановлено, що вартість природного газу в обсязі 26,631 тис. м. куб, яка підлягає відшкодуванню, становить 527 293,80 грн (19 800 грн - ціна газу за тис. м3 з ПДВ х 26,631 тис. м куб. - обсяг газу) з ПДВ.

Правильність такого розрахунку констатовано Верховним Судом у Постанові від 23 липня 2024 року, у справі № 924/738/23, де Верховний Суд переглядав справу у подібних правовідносинах.

9.7. Втім, у позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за природний газ в сумі 440 846,56 грн.

Таким чином, виходячи з принципу диспозитивності, який полягає зокрема в розгляді спору судом в межах заявлених позивачем позовних вимог та наведених норм законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення основного боргу заявленого в позовних вимогах позивачем - 440 846,56 грн.

10. ВИСНОВОК СУДУ ПРО ВІДСУТНІСТЬ ПРАВОВИХ ПІДСТАВ ДЛЯ СТЯГНЕННЯ ПЕНІ, 3% РІЧНИХ ТА ІНФЛЯЦІЙНИХ.

10.1. Виходячи з обставин даної справи, суд переконаний, що при вирішення даного спору відсутні правові підстави для застосування Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», яким передбачено нарахування пені особі, яка прострочила виконання грошового зобов`язання, так само як і відсутні правові підстави для нарахування 3% річних та інфляційних, передбачених ст. 625 ЦК України.

А тому відсутні й підстави для задоволення позову у цій частині.

10.2. Так, особливості господарсько-правової відповідальності визначені Господарським кодексом України. Зокрема, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ст. 216 ГПК України).

10.3. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (частини перша та друга статті 217ГК України).

10.4. За частиною першою статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

10.5. Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

10.6. Так, позивач вказує, що відповідачу нараховано пеню в сумі 59 694,96 грн у відповідності до ст. 1, ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», відповідно до яких встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Така ж міра відповідальності була встановлена укладеним між сторонами Договором, який було вичерпано шляхом його повного виконання сторонами.

10.7. Разом з тим, Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» покликаний регулювати договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Тобто, мета цього закону полягає у законодавчому врегулювання відносин, що склалися між сторонами, які випливають з договорів.

10.8. Враховуючи те, що у цій справі встановлено, що відносини, які спричинили виникнення у відповідача зобов`язання по сплаті вартості отриманого природного газу є позадоговірними, суд вважає, що у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в сумі 59 694,96 грн слід відмовити.

10.9. При розгляді питання про правові підстави для нарахування відповідачу 3% річних та інфляційних, передбачених ст. 625 ЦК України, суд виходить з наступного.

10.10. Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18, від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц).

10.11. Разом з тим, до загальних засад цивільного законодавства законодавець відносить, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність.

При цьому, слід зазначити, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанова об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).

10.12. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим. Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20).

10.13. Так, суд переконаний, що саме по собі положення норми ст. 1213 ЦК України закріплює обов`язок відшкодувати вартість безпідставно набутого майна з урахуванням справедливості, розумності, що полягає у необхідності визначенні вартості такого майна на момент розгляду судом справи про повернення майна, - тобто за його ринковою вартістю, що встановлюється на момент постановлення рішення судом (п. 9.2. цього рішення).

Таке визначення вартості визначає вартість майна, за якою відбувалася б звичайна операція продажу такого майна на ринку на відповідну дату, тобто за нинішніх ринкових умовах. А тому майновий інтерес особи не порушується та інфляційне знецінення не відбувається.

І навпаки, стягнення у такому випадку додатково 3% річних та інфляційних може мати наслідком безпідставне збагачення однієї сторони за рахунок іншої.

10.14. Крім викладеного, суд також виходить з того, що для нарахування у даному випадку 3 % річних та інфляційних втрат необхідною передумовою є встановлення моменту, з якого відбулося прострочення відповідача. Проте, в матеріалах справи відсутні переконливі докази про дату, коли саме відповідач мав дізнатися про свій обов`язок повернути позивачу безпідставно набуте майно.

10.15. За наведених обставин суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову про стягнення з відповідача 3 % річних, що становить 8 997,60 грн та інфляційних втрат у розмірі 31 233,72 грн.

11. СУДОВІ ВИТРАТИ.

11.1. З матеріалів справи вбачається, що позивачем до відшкодування заявлено суму судових витрат, які складаються з витрат на оплату судового збору в розмірі 6 489,27 грн.

11.2. Так, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є, зокрема: відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (ст. 2 ГПК України).

11.3. Частиною першою статті 129 ГПК України визначено, що судові збір, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

11.4. З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з даною позовною заявою сплачено судовий збір саме в заявленій для відшкодування сумі - 6 489,27 грн

11.5. Таким чином, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача у розмірі, що пропорційний задоволеним позовним вимогам та складає 5290,16 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Семенівської селищної ради (код ЄДРПОУ 41715545, вул. Незалежності, 44А, смт. Семенівка, Кременчуцький район, Полтавська область, 38200) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116) 440 846,56 грн вартості безпідставно отриманого природного газу та 5290,16 грн витрат зі сплати судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено 10.02.2025.

Суддя Юлія БАЙДУЖ