Рішення

від 30.01.2025 по справі 922/4307/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.01.2025м. ХарківСправа № 922/4307/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Погорелової О.В

при секретарі судового засідання Федоровій К.О.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" до Комунального підприємства "Чугуївтепло", м. Чугуїв про стягнення коштів за участю представників учасників справи:

позивача - Васіліу С.В.

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Чугуївтепло", відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь 5 807 476,88 грн основного боргу, 520 789,46 грн пені, 60 097,87 грн трьох процентів річних, 196 209,06 грн інфляційних втрат, що загалом становить 6 584 573,27 грн. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов договору розподілу природного газу №200104FT-1080-23 від 01.07.2023. Витрати по оплаті судового збору у розмірі 79 014,88 грн позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 10.12.2024 позовна заява була прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 07.01.2025 о 10:00.

25.12.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить суд задовольнити клопотання відповідача щодо зменшення на 90% суми пені; при вирішенні питання про розподіл судових витрат, врахувати що відповідач здійснив часткову оплату основного боргу у сумі 1 000 000,00 грн, яка відбулася 15.11.2024, і не була врахована позивачем в розрахунку при зверненні з позовом 03.12.2024.

27.12.2024 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій він вказує на те, що 20.11.2024 на рахунок позивача надійшли грошові кошти в сумі 1 000 000,00 грн.; 07.12.024 надійшли суми 96 261,55 грн, 451 869,21 грн, 1 451 869,21 грн, а всього 3 000 000,00 грн. Надходження вказаних грошових коштів підтверджується відповідними платіжним інструкціями №89 від 20.11.2024, №99, №100, №101 від 07.12.2024. У зв`язку із частковою оплатою відповідачем заборгованості Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" зменшує розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, а також розміру пені та трьох процентів річних. Інфляційні втрати були розраховані по жовтень 2024 року включно, тому часткова оплата заборгованості у листопаді 2024 року не вплинула на розмір розрахунку інфляційних втрат. Також, оплата на загальну суму 2 000 000,00 грн 07.12.2024 також не вплинула на розрахунок пені, трьох процентів річних, які в позовній заяві розраховані станом на 29.11.2024.

Отже, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 2 807 476,88 грн основного боргу, 514 573,73 грн пені; 59 360,16 грн трьох процентів річних; 196 209,06 грн інфляційних втрат, а всього 3 577 619,83 грн. Стягнути з відповідача на користь позивача 42 931,44 грн судового збору та вирішити питання щодо повернення позивачу надміру сплаченого судового збору в сумі 36 083,44 грн.

03.01.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання в якому він вказує на те, що КП "Чугуївтепло" визнає позовні вимоги з урахуванням заявлених 27.12.2024 позивачем зменшених вимог та просить суд зменшити нарахування на 50% пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат, відповідно до зазначених у відзиві на позов переліку обставин і обґрунтувань, які мають істотне значення щодо зменшення розміру пені, трьох процентів річних, інфляційних втрат.

06.01.2025 до суду від позивача надійшла заява, в якій він вказує на те, що у зв`язку з оплатою відповідачем у листопаді грудні 2024 року 3 000 000,00 грн позивач звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, а саме просив стягнути з відповідача 2 807 476,88 грн основного боргу, 514 573,73 грн пені; 59 360,16 грн трьох процентів річних; 196 209,06 грн інфляційних втрат, а всього 3 577 619,83 грн, а також 42 931,44 грн. судового збору. 03.01.2025 до електронного кабінету позивача надійшло клопотання відповідача про визнання позовних вимог в повному обсязі та прохання зменшити на 50% суму пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Враховуючи викладені відповідачем обставини та повне визнання ним позовних вимог, ТОВ "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" не заперечує проти задоволення клопотання відповідача.

Ухвалою суду від 07.01.2025, занесеною до протоколу судового засідання, підготовче провадження у справі було закрите та справа призначена до розгляду по суті на 21.01.2025 о 09:45.

Ухвалою суду від 22.01.2025 учасників справи було повідомлено, що судове засідання, призначене на 21.01.2025 не відбулось через перебування судді О.В. Погорелової на лікарняному та повідомлено, що судове засідання відбудеться 30.01.2025 о 09:15.

У судовому засіданні 30.01.2025 представник позивача просив суд задовольнити позов з урахуванням усіх поданих заяв, проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, процентів річних та інфляційних втрат не заперечував.

03.01.2025 відповідачем було заявлено клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає за можливе вказане клопотання задовольнити, оскільки брати участь у судовому засіданні, відповідно до ст. 42 ГПК України, є правом учасника справи, а не обов`язком, а обов`язковість явки в судове засідання представника відповідача судом не визнавалась.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками справи докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

Правовідносини між споживачем та газорозподільною організацією врегульовані Законом України "Про ринок природного газу, Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 (далі Кодекс ГРМ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1379/27824, постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 Про затвердження Типового договору розподілу природного газу тощо.

Закон України Про ринок природного газу визначає наступних суб`єктів ринку природного газу: оператор газотранспортної системи; оператор газорозподільної системи; оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Відповідно до Кодексу ГРМ Оператор газорозподільної системи суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії ТОВ "Газорозподільні мережі України" (далі - Оператор ГРМ, позивач) - є суб`єктом господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників) на території Харківської області починаючи з 01.07.2023.

Зазначену діяльність позивач здійснює відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП, Регулятор) від 26.12.2022 №1839 Про видачу ліцензії з розподілу природного газу ТОВ Газорозподільні мережі України із змінами, внесеними постановою НКРЕКП від 28.06.2023 №1131.

У спірних правовідносинах Комунальне підприємство "Чугуївтепло" (далі відповідач, споживач) має статус споживача природного газу (згідно п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ споживач природного газу (споживач) фізична особа, фізична особа підприємець або юридична особа, об`єкти якої в установленому порядку підключені до/через ГРМ Оператора ГРМ, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, зокрема в якості сировини, а не для перепродажу).

Відповідно до п. 1 розділу 3 глави VI Кодексу ГРМ споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким оператор газорозподільної системи забезпечує цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи для можливості розподілу природного газ (гл. І розділ 1 Кодексу ГРМ).

Відповідно до п. 3 глави 3 розділ VІ Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного Кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Згідно з п. 4 глави 3 розділу VІ Кодекс ГРМ договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Так, з боку КП "Чугуївтепло" підписано заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 200104FТ-1080-23 від 01.07.2023 .

Отже, відповідач приєднався до умов типового публічного договору розподілу природного газу, текст якого затверджений Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 в редакції, що діяла станом на 01.07.2023 (далі Договір, типовий договір).

Згідно п. 2.1. договору Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до п. 6.1. договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) Споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ.

Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних об`єктів, зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу.

Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (п. 6.3. Договору).

Постановою НКРЕКП від 30.12.2023 №1944 Про встановлення тарифів на послуги розподілу природного газу для ТОВ "Газорозподільні мережі України" тариф на послуги розподілу природного газу для Харківської філії встановлено у розмірі 1,99 грн за 1 м-3 на місяць (без урахування ПДВ), що, відповідно, складає 2,388 грн (з урахуванням ПДВ).

Згідно з п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається Оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.

Пункт 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ передбачає, що для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта річна замовлена потужність споживача (його об`єкта) визначається споживачем за його заявою, але не менше обсягів, визначених абзацом четвертим пункту 4 цієї глави.

Розрахунки для нового споживача, що не є побутовим, та/або його об`єкта здійснюються виходячи з величини замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кінця календарного року та оплачуються споживачем рівномірними частками. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається шляхом множення тарифу на розподіл природного газу на співвідношення замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача до кількості місяців, які залишились до кінця календарного року, з урахуванням місяця, у якому здійснюється замовлення потужності.

Із врахуванням умов типового договору розподілу природного газу та норм Кодексу (п. 5 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ), споживачем було самостійно визначено плановий обсяг замовленої річної потужності на 2023 рік (липень-грудень).

Згідно п. 2 гл. 6 розд. VI Кодексу ГРМ Оператор ГРМ зобов`язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об`єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік.

Така інформація для споживачів, що не є побутовими надається шляхом розміщення її у актах приймання-передачі природного газу за вересень поточного року.

Відповідно до Акту приймання-передачі природного газу від 30.09.2023 позивачем за замовченням споживачу була встановлена величина річної замовленої потужності на 2024 рік в об`ємі 7 295 825,15 м3, та, відповідно, 607 985,44 м3 на місяць (7 295 825,15:12=607 985,44).

Відповідачем не виконується встановлений договором розподілу природного газу обов`язок по оплаті річної замовленої потужності (п.2.1, розділ VI).

Відповідно до п. 6.6. договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством Споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання Споживача на поточний рахунок Оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться Споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акту наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 у справі №922/2377/24 на користь ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Харківської філії товариства з КП Чугуївтепло було стягнуто заборгованість, яка утворилась з липня 2023 року по травень 2024 року в сумі 4 939 540,63 грн.

На підставі вищевикладеного та умов договору, сторонами було складено та підписано акти наданих послуг:

-№ УХФ00010291 від 30.06.2024 згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у червні 2024 року склав 607 985,43 м. куб., вартість наданих послуг складає 1 451 869,21 грн.;

- № УХФ00012359 від 31.07.2024 згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у липні 2024 року склав 607 985,44 м. куб., вартість наданих послуг складає 1 451 869,24 грн.;

- № УХФ00014404 від 31.08.2024 згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у серпні 2024 року склав 607 985,42 м. куб., вартість наданих послуг складає 1 451 869,19 грн.;

- № УХФ00016153 від 30.09.2024 згідно з яким об`єм розподіленого природного газу споживачу у вересні 2024 року склав 607 985,44 м. куб., вартість наданих послуг складає 1 451 869,24 грн.

Вищезазначені акти наданих послуг, а також акт звірки взаємних розрахунків підписані з боку відповідача, що підтверджує визнання ним суми заборгованості.

Позивач вказує на те, що згідно умов договору, позивачем у повному обсязі виконуються зобов`язання щодо забезпечення можливості цілодобового доступу відповідача до газорозподільної системи та розподілу належних йому об`ємів (обсягів) природного газу. Відповідач свої зобов`язання з оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу систематично не виконує належним чином. Станом на дату подачі даної позовної заяви Відповідач ще не погасив заборгованість за попередній період (з липня 2023 по травень 2024 року), а щодо заборгованості за період з червня 2024 року по вересень 2024 року оплата не надходила взагалі.

Внаслідок порушення умов договору розподілу природного газу станом на 30.09.2024 утворилася заборгованість в сумі 10 747 017,51 грн., що підтверджується Актом звірки №1031 взаємних розрахунків за період з 01.07.2023 по 30.09.2024, який підписаний представниками позивача та відповідача.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.09.2024 у справі №922/2377/24 було стягнуто з КП Чугуївтепло на користь ТОВ Газорозподільні мережі України в особі Харківської філії основний борг у сумі 4 939 540,63 грн., пеню у сумі 65 667,50 грн., 3% річних у сумі 14 283,44 грн., інфляційні втрати у сумі 25 743,00 грн., а також витрати зі сплати судового збору у сумі 60 542,82 грн. Вказані стягнення проведено за період з липня 2023 по травень 2024 включно. Враховуючи період, за який рішенням суду було здійснено стягнення, станом на 30.09.2024 до стягнення підлягає сума заборгованості за послуги розподілу природного газу за період з червня 2024 по вересень 2024 в розмірі: 10 747 017,51 грн. - 4 939 540,63 грн. = 5 807 476,88 грн.

Разом з тим, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог та викладених у ній обставин, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 807 476,88 грн основного боргу, 514 573,73 грн пені; 59 360,16 грн трьох процентів річних; 196 209,06 грн інфляційних втрат, а всього 3 577 619,83 грн, а також 42 931,44 грн. судового збору.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Згідно частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст. 525, ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі наявних у матеріалах справи доказів суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії в частині стягнення основного боргу у розмірі 2 807 476,88 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з пунктом 1 статті 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 6 статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши правильність нарахування пені, процентів річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та умовам договору, здійснено позивачем арифметично вірно, а тому позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими.

Разом з тим, як зазначалося вище по тексту рішення відповідачем у справі заявлене клопотання про зменшення розміру нарахованих до стягнення пені, процентів річних та інфляційних втрат, проти задоволення якого позивач не заперечував.

В обґрунтування клопотання відповідач вказував на те, що КП Чугуївтепло не є фактичним споживачем послуги. Підприємство створено, згідно рішення Чугуївської міської ради №1414-V від 27.05.2008. Відповідно до п. 2.1 Статуту підприємства, основною метою його діяльності є задоволення потреб населення та інших категорій споживачів в забезпеченні тепловою енергією. КП Чугуївтепло, внесено до секторального переліку об`єктів критичної інфраструктури, яке виконує функції на задоволення виробничої потреби у підготовці до опалювального сезону. Основною метою діяльності підприємства є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності підприємства та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу відповідача. КП Чугуївтепло є основним джерелом теплопостачання у м. Чугуїв та обслуговує 156 житлових будинків, що становить понад 9 тисяч особових рахунків споживачів-фізичних осіб, 21 об`єкти бюджетної та соціальної сфери, до складу яких входять 3 медичних заклади, 6 шкільних закладів та 11 дитячих садків. Специфіка роботи підприємства полягає в тому, що основними споживачами теплової енергії є бюджетні підприємства та населення міста.

В умовах триваючої широкомасштабної збройної агресії російської федерації проти України сума дебіторської заборгованості споживачів перед КП Чугуївтепло за останніми звітними даними станом на 01.12.2024 складає 63 368 000 грн, з яких заборгованість населення 54 622 600 грн, що в свою чергу приводить до виникнення кредиторської заборгованості по розрахункам за поставлені енергоносії на виробництво теплової енергії, яка станом на 01.12.2024 становить 141 551 000 грн. Велика кількість українців опинилася у дуже складних життєвих обставинах і поки не може сплатити за спожиті житлово-комунальні послуги. На підставі Указів Президента України починаючи з 24.02.2022 і по теперішній час на території України діє режим воєнного стану. Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364 Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією Наказом № 309 від 22.12.2022 Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Відповідно до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, Чугуївська міська територіальна громада відноситься до територій можливих бойових дій з 26.03.22.

За обставин законодавчо встановленої неможливості, КП Чугуївтепло не нараховує будь які санкції за несвоєчасну плату послуги з теплопостачання. Фінансова спроможність КП Чугуївтепло зі сплати заборгованості за договором розподілу природного газу № 200104FT-1080-23 від 10.07.2023 прямо пропорційно залежить від погашення державою різниці в тарифах на теплову енергію та послуги з постачання теплової енергії. Відповідач зазнає постійних збитків та втрат, зумовлених впровадженим мораторієм на підвищення для всіх категорій споживачів тарифів на теплову енергію. Введення воєнного стану впливає на спроможність своєчасного проведення розрахунків відповідачем та обмежує безперешкодне провадження господарської діяльності. Збитковий стан відповідача підтверджується Звітом про фінансові результати станом на 30.09.2024, відповідно до якого нерозподілений прибуток (непокритий збиток) становить 61 288,9 тис. грн.

Розглянувши клопотання відповідача, суд дійшов висновку про його задоволення з огляду на таке.

Відповідно до статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому суд зазначає, що ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

За змістом наведених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібний за змістом висновок щодо застосування норм права, а саме статті 551 ЦК України та 233 ГК України, неодноразово послідовно викладався Верховним Судом.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст. 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Суд також враховує, що неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено в Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013. Подібні висновки містяться і у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Звертаючись з вимогою про стягнення процентів річних та інфляційних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, позивач також не повинен доводити розмір дійсних майнових втрат, яких він зазнав. Тому оцінка таких втрат кредитора, пов`язаних із затримкою розрахунку, не має на меті встановлення точного їх розміру.

Відповідно до частини першої статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Вказана позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правовий аналіз зазначених норм свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Отже, враховуючи зазначене вище, з урахуванням важливості та необхідності дотримання балансу інтересів сторін у даному конкретному випадку, виходячи з міркувань розумності та справедливості, беручи до уваги матеріальні інтереси обох сторін, характер господарської діяльності, її суспільне значення, а також ступінь виконання відповідачем своїх зобов`язань, господарський суд вбачає наявність низки виняткових обставин, з якими законодавством пов`язується можливість реалізації судом дискреційних повноважень для зменшення розміру пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на 50%.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. За змістом ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України). Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610 - 612 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Зачепила Олександра, 15, код ЄДРПОУ 35944142) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальності "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 45051254) - 2 807 476,88 грн основної заборгованості, 257 286,87 грн пені, 29 680,08 грн. три проценти річних, 98 104,53 грн інфляційних втрат та 42 931,44 грн судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову - відмовити.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальності "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 45051254) з державного бюджету України 36 083,44 грн судового збору, сплаченого за платіжною інструкцією №177 від 28.11.2024, про що постановити відповідну ухвалу після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ст.ст. 256, 257 ГПК України, рішення може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальності "Газорозподільні мережі України" (61109, м. Харків, вул. Безлюдівська, 1, код ЄДРПОУ 45051254).

Відповідач - Комунальне підприємство "Чугуївтепло" (63503, Харківська область, м. Чугуїв, вул. Зачепила Олександра, 15, код ЄДРПОУ 35944142).

Повне рішення підписано 10 лютого 2025 року.

СуддяО.В. Погорелова