Рішення

від 10.02.2025 по справі 922/4199/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2025 р.м. ХарківСправа № 922/4199/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі», 01033, м. Київ, вул. Руставелі Шота, буд. 33 б, офіс 27 до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФТ Україна", 61058, м. Харків, пров. Білобровський, буд. 10а простягнення 158 989,05 грн.без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» звернулось до Господарського суду Харківської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СФТ Україна" про стягнення заборгованості за зобов`язаннями по договору поставки № 12062024/26 від 12 червня 2024 року у розмірі 158 989,05 грн.

Також до стягнення заявлені судові витрати, а саме судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн.

Крім того, позивачем у пункті 1 прохальної частини позовної заяви заявлено клопотання про розгляд справи у порядку спрощеного провадження.

Ухвалою суду від 26.11.2024 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» (вх. № 4199/24) залишено без руху.

02.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30194/24) про усунення недоліків позовної заяви.

Крім того, позивачем разом із заявою про усунення недоліків позивачем було подано до суду клопотання про витребування доказів.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/4199/24. Задоволено клопотання позивача викладене у 1 пункті прохальної частини позовної зави про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Розгляд справи № 922/4199/24 призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачу 15 (п`ятнадцятиденний) строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Крім того, судом звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 «Реєстрація та авторизація користувачів» Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua

Ухвалою суду від 09.12.2024 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача від 02.12.2024 року про витребування доказів.

10.02.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 3626/25) про зміну адреси місцезнаходження, у якій останній зазначає, що керуючись статтею 120 Господарського процесуального кодексу України, повідомляє суд про зміну місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ ФОКСІ» на адресу: Україна, 33018, Рівненська обл., Рівненський р-н, місто Рівне, вул. Стельмаха Володимира, будинок 62.

10.02.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшло клопотання (вх. № 3634/25) про прискорення розгляду справи.

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 09.12.2024 року було направлено судом на адресу відповідача, яка зазначена позивачем у позовній заяві та яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та зазначена позивачем у позовній заяві (штрих код поштового відправлення 0610214956996), проте 18.12.2024 року копія ухвали суду була повернута поштовим відділенням Укрпошти на адресу суду.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов`язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.

Згідно зі статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України передбачено, що до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частин 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов`язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб`єктивною поведінкою відповідача.

Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Крім того, суд приймає до уваги, що відповідачем не було виконано вимог законодавства в частині обов`язкової реєстрації у ЄСІТС.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд, має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно вимог статті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

При цьому, будь-яких клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідно до вимог статті 252 Господарського процесуального кодексу України від учасників справи не надходило.

Разом з тим, за висновками суду, в матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Як зазначає позивач, 12.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» (позивач, постачальник) Товариством з обмеженою відповідальністю "СФТ Україна" (відповідач, покупець) було погоджено умови договору поставки № 12062024/26.

Цей договір набирає чинності з дати його укладання та діє до 31.12.2024 року, а в частині невиконаних до зобов`язань та відповідальності - до повного виконання (пункт 8.1. договору).

Пунктом 1.1. договору визначено, що постачальник зобов`язується передати, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти (надалі - «товар») Дизельне паливо, газ, бензин, з базисом поставки, в кількості, в асортименті, та термінами поставки відповідно до умов договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору.

Кожен додаток є окремою угодою, укладеною в рамках договору. Кожен наступний додаток не скасовує та не зупиняє дію попередніх Додатків ні повністю, ні в частині, якщо тільки в ньому не вказано інше (пункт 1.2. договору).

Згідно пункту 3.1. договору, поставка товару в рамках цього договору здійснюються в порядку і на умовах, передбачених цим договором, додатками до нього, та/або вказуються в документах постачальника, що підтверджують поставку.

Терміни та базис поставки кожної партії товару узгоджується сторонами у відповідних додатках до цього договору (пункт 3.2. договору).

Пунктом 3.3. визначено, що зобов`язання сторін у зв`язку із поставками партії товару можуть конкретизуватися та змінюватися відповідними додатками до цього договору.

Постачальник зобов`язується повідомити покупця про факт поставки товару шляхом відправлення покупцю за допомогою телефонного зв`язку, надсилання через електронні засоби зв`язку, повідомлення, що містить інформацію про кількість поставленого товару (пункт 3.4. договору).

Згідно пунктів 3.5., 3.6. договору, покупець зобов`язаний у день поставки прийняти поставлений постачальником товар, здійснивши зі своєї сторони всі необхідні та достатні дії для забезпечення передачі й отримання товару. Право власності на Товар до моменту її оплати належить Постачальнику.

Відповідно до пункту 3.11 договору постачальник вважається таким, що належним чином виконав свої зобов`язання щодо поставки товару з моменту передачі товару покупцю (уповноваженому представнику покупця). Факт передачі товару підтверджується відповідними видатковими накладними та/або товаротранспортними накладними. Датою поставки (передачі у власність) товару вважається дата, вказана в видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній.

За результатами поставки партії товару, що була здійснена постачальником згідно додатку постачальник на наступний робочий день після відвантаження товару формує та направляє покупцю видаткову накладну та/або акт-приймання передачі товару з використанням системи електронного документообігу за допомогою комп`ютерної програми «M.E. Doc » із застосуванням електронного підпису (надалі - EDI-документ). У разі відсутності зауважень з боку покупця, останній здійснює підписання таких документів з використанням кваліфікованого електронного підпису та системи EDI протягом 3 (трьох) робочих днів з дати внесення EDI-документів в систему EDI Стороною-відправником (пункт 3.12. договору).

Пунктом 3.13. договору визначено, що право власності на товар переходить до покупця з дати поставки (передачі у власність) товару у відповідності умов цього договору при умові його повної оплати. З моменту поставки покупець несе всі ризики випадкового знищення або пошкодження товару.

Сторони дійшли згоди, що різниця між даними за кількістю товару, зазначеними у відповідних первинних документах (видатковій накладній та/або акті прийому-передачі, залізничній накладній та/або товарно-транспортній накладній) та фактичною кількістю товару, у обсязі, який не перевищує норми втрат нафтопродуктів під час їх відпуску, перевантаження та транспортуванні, затверджених Постановою КМУ від 05.08.2020 року № 686 «Про затвердження норм втрат нафтопродуктів під час їх приймання, зберігання, відпуску, перевантаження та транспортування», є природніми втратами та вартість таких втрат товару покупцю не компенсується, а приймання товару здійснюється за кількістю вказаною в первинних документах, опираючись на митні декларації та CRM (пункт 3.15. договору).

Згідно пункту 4.1. договору, сума цього договору складається з загальної вартості товару, поставленого згідно додатків за цим договором протягом терміну його дії.

Пунктом 4.2. договору визначено, що ціна товару за кожну партію товару зазначається у додатках до договору.

Приймання товару покупцем за його остаточною ціною свідчить про узгодження сторонами такої ціни (пункт 4.3. договору).

Відповідно до пункту 4.4. договору, покупець здійснює 100% передплату за партію товару у національній валюті України - гривні, шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом трьох (3) банківських днів з моменту отримання рахунка-фактури шляхом банківського переказу. Також, при домовленості сторін, сплата може бути проведена, після фактичної поставки товару, про що буде укладено додаткову Угоду та із врахуванням пунктів 3.6-3.10 цього договору.

При здійсненні оплати покупець в призначенні платежу зазначає реквізити рахунку на оплату та реквізити договору, по якому здійснюється платіж. Рахунки на оплату виставляються постачальником на електронну пошту покупця, що вказана в реквізитах поговору (пункт 4.5. договору).

Згідно пунктів 4.6., 4.7. договору, зобов`язання покупця з оплати вважається виконаним з моменту зарахування коштів на рахунок постачальника. У разі наявності заборгованості покупця, незалежно від причин її виникнення, кошти, що надходять від останнього, зараховуються в першу чергу в погашення наявного боргу перед постачальником.

Пунктами 11.3 та 11.4. договору визначено, що сторони домовились під час створення, оброблення та зберігання EDI-документів (цього договору, електронних документів, пов`язаних з внесенням змін до умов цього договору та/або виконанням умов або зобов`язань за цим договором) протягом дії цього договору використовувати електронний підпис. Сторони домовилися, що на виконання умов договору, в системі електронного документообігу EDI за допомогою комп`ютерної програми «M.E. Doc IS», будуть створюватися, відправлятися, передаватися, одержуватися, зберігатися, оброблятися та використовуватися наступні форми електронних документів: договір поставки; додаткова угода до договору поставки; додаток до договору поставки; рахунок на оплату; видаткова накладна; довіреність; акт звірки взаємних розрахунків; акт про анулювання документа. Сторони в рамках договору створюють, оформляють та використовують окремі документи на папері відповідно до умов договору. Право визначення форм документів (в електронному вигляді або на папері) належить виключно постачальнику. У разі, якщо покупець вимагає обов`язкове підписання паперових форм документів, то покупець зобов`язаний в 3-х ( трьох) денний строк повернути підписанні примірники первинних документів, які будуть йому надісланні кур`єрською службою. Сторони домовилися при виданні електронних форматів інших документів застосовувати при обміні такими документами правила, встановлені цим договором та нормативно-правовими актами, якими такі формати будуть встановлені. Сторони залишають за собою право в будь-який момент ввести в електронний документообіг будь-які інші неформалізовані електронні документи, прямо не зазначені в цьому розділі договору, і застосовувати при обміні такими документами правила, встановлені цим договором.

Згідно пункту 11.11. договору, сторони домовилися про те, що при виконанні умов договору будуть здійснювати підписання актів приймання-передачі, видаткових накладних, довіреностей, актів приймання - передачі товару по остаточній ціні, актів звірки взаємних розрахунків, актів про анулювання документа в формі електронних EDI-документів, для підтвердження описаних в них господарських операцій з використанням системи EDI.

Пунктом 11.14. визначено, що днем набрання чинності EDI-документом є вказана в ньому дата складання такого EDI-документу, яка є обов`язковим реквізитом.

Відповідно до пункту 11.15. договору, при цьому, EDI-документи вважаються підписаними з моменту підписання з використанням КЕП стороною-одержувачем EDI-документа, отриманого від сторони-відправника з нанесеним нею КЕП.

Згідно пункту 11.16. договору, EDI-документи також вважаються підписаними сторонами і набирають чинності у випадках, коли вони були підписані КЕП стороною-відправником та надіслані стороні-одержувачу, проте протягом передбаченого договором строку, сторона-одержувач не підписала такі EDI документи та не надіслала стороні-відправнику мотивованої відмови від підписання EDI документів. Мотивована відмова від підписання EDI-документів може надсилатися через систему EDI, через механізм відхилення EDI-документа з обов`язковим надання коментарів про обґрунтовані причини відхилення.

Також позивач зазначає, що 12.06.2024 року між сторонами було погоджено додаток № 1 до договору.

За твердженнями позивача, останнім було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3983735,88 грн., про що свідчать видаткові накладні, а саме:

- № 104 від 19.06.2024 року на суму 627153,47 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 42 від 12.06.2024 року);

- № 146 від 27.06.2024 року на суму 623688,63 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 48 від 20.06.2024 року);

- № 169 від 29.06.2024 року на суму 608556,95 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 49 від 12.06.2024 року);

- № 213 від 10.07.2024 року на суму 681526,58 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 59 від 03.07.2024 року);

- № 216 від 11.07.2024 року на суму 683871,77 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 60 від 04.07.2024 року);

- № 422 від 30.08.2024 року на суму 758938,48 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 85 від 20.08.2024 року), товарно - транспортні накладні, а саме: № 87 від 19.06.2024 року (супровідні документи видаткова накладна № 104 від 19 червня 2024 року), № 75 від 27.06.2024 року (супровідні документи видаткова накладна № 146 від 27 червня 2024 року). № 76 від 29.06.2024 року (супровідні документи видаткова накладна № 169 від 29 червня 2024 року), № 86 від 10.07.2024 року (супровідні документи видаткова накладна № 213 від 10 липня 2024 року), № 88 від 11.07.2024 року (супровідні документи видаткова накладна № 216 від 11 липня 2024 року),№ 134 від 30.08.2024 року (супровідні документи видаткова накладна № 422 від 30 серпня 2024 року),

рахунками на оплату, а саме: № 42 від 12.06.2024 року на суму 623869,94 грн., № 48 від 20.06.2024 року на суму 625004,43 грн., № 49 від 12.06.2024 року на суму 625004,43 грн., № 59 від 03.07.2024 року на суму 675130,61 грн., № 60 від 04.07.2024 року на суму 675130,61 грн., № 85 від 20.08.2024 року на суму 735868,03 грн. та податкові накладні.

Проте, відповідач за поставлений позивачем товар розрахувався частково, а саме на суму 3824746,83 грн., про що свідчать платіжні доручення, а саме: № 179 від 14.06.2024 року на суму 623869,94 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 42 від 12.06.2024 року); № 191 від 24.06.2024 року на суму 625004,63 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 48 від 20.06.2024 року); № 192 від 24.06.2024 року на суму 625004,63 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 49 від 20.06.2024 року); № 203 від 04.07.2024 року на суму 580000,00 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 59 від 03.07.2024 року); № 208 від 05.07.2024 року на суму 600 000,00 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 60 від 04.07.2024 року); № 286 від 20.08.2024 року на суму 735868,03 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 85 від 20.08.2024 року); № 329 від 11.09.2024 року на суму 35000,00 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 85 від 20.08.2024 року).

За твердженнями позивача, останнім на адресу відповідача було направлено претензію від 30.10.2024 року про сплату заборгованості за договором, у якій останній зокрема зазначив, що станом на 30 жовтня 2024 року у покупця утворилася заборгованість перед постачальником у розмірі 158 989,05 грн., та просить погасити наявну заборгованість в найкоротші терміни.

Проте, вищевказана претензія позивача, відповідачем залишена без відповіді та задоволення, що стало причиною звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 509 Цивільного кодексу України, статті 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статей 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За приписами частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник) зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 266 Господарського кодексу України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

При цьому, положеннями статті 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно вимог статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом частин 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем відповідно до видаткових накладних № 104 від 19.06.2024 року на суму 627153,47 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 42 від 12.06.2024 року), № 146 від 27.06.2024 року на суму 623688,63 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 48 від 20.06.2024 року), № 169 від 29.06.2024 року на суму 608556,95 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 49 від 12.06.2024 року), № 213 від 10.07.2024 року на суму 681526,58 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 59 від 03.07.2024 року), № 216 від 11.07.2024 року на суму 683871,77 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 60 від 04.07.2024 року), № 422 від 30.08.2024 року на суму 758938,48 грн. (із посиланням на договір № 12062024/26 від 12.06.2024 року та рахунок на оплату покупцю № 85 від 20.08.2024 року було поставлено відповідачу товар на загальну суму 3983735,88 грн.

Проте, відповідачем, оплату за отриманий товар було здійснено частково на суму 3824746,83 грн., про що свідчать платіжні доручення, а саме: № 179 від 14.06.2024 року на суму 623869,94 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 42 від 12.06.2024 року); № 191 від 24.06.2024 року на суму 625004,63 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 48 від 20.06.2024 року); № 192 від 24.06.2024 року на суму 625004,63 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 49 від 20.06.2024 року); № 203 від 04.07.2024 року на суму 580000,00 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 59 від 03.07.2024 року); № 208 від 05.07.2024 року на суму 600 000,00 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 60 від 04.07.2024 року); № 286 від 20.08.2024 року на суму 735868,03 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 85 від 20.08.2024 року); № 329 від 11.09.2024 року на суму 35000,00 грн. (призначення платежу оплата скрапленого газу згідно рах. 85 від 20.08.2024 року).

У зв`язку із чим, за розрахунком позивача, сума заборгованості відповідача складає суму у розмірі 158989,05 грн.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доказів здійснення повної оплати за спірною господарською операцією відповідач суду не надав.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення остаточного розрахунку за спірною господарською операцію, заявлена до стягнення із відповідача сума боргу у розмірі 158989,05 грн. є обґрунтованою, та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов`язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому, відповідачем будь-яких доказів у спростування позовних вимог, чи сплати суму боргу у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку, до суду надано не було.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог та про стягнення із відповідача заборгованості за зобов`язаннями за договором поставки № 12062024/26 від 12 червня 2024 року у розмірі 158 989,05 грн.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач також просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40 000,00 грн.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

У підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу, останнім було надано до суду копії:

- ордер серія АІ № 1755254 від 25.11.2024 року на адвоката Сєдова І.В.;

- додаткову угоду № 4 від 21.11.2024 року до договору від 31.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» та адвокатом Сєдовим І.В. про надання правничої допомоги;

- договору від 31.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» та адвокатом Сєдовим І.В. про надання правничої допомоги.

Як вбачається із наданої до суду позивачем договору від 31.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» та адвокатом Сєдовим І.В. про надання правничої допомоги, пунктом 1.1. визначено, що клієнт доручає, а представник приймає на себе обов`язки з надання правничої допомоги та представництву інтересів клієнта у господарських судах та цивільних спорах та спорах з контролюючими органами в адміністративних судах, у тому числі з органами фіскальної служби; представництву інтересів клієнта перед фізичними та юридичними особами будь-якої форми власності, у тому числі з метою ведення переговорів. Клієнт доручає, а представник приймає на себе обов`язки на виконання функцій представника клієнта в кримінальних провадженнях, в яких клієнт буде виступати учасником кримінального провадження, в тому числі, але не виключно: юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, потерпілою особою та /або цивільним позивачем, цивільним відповідачем, особою, щодо якої здійснюються процесуальні дії, у тому числі особою, щодо якої вирішується клопотання про надання тимчасового доступу до документів тощо.

Пунктом 4.1. договору визначено, що за надання правничої допомоги клієнт сплачує представнику гонорар та відшкодовує фактичні видатки представника, які пов`язані з виконанням договору, у розмірах, які будуть обумовлені в додатковій угоді до цього договору.

При цьому, пунктом 1 додаткової угоди № 4 від 21.11.2024 року до договору від 31.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» та адвокатом Сєдовим І.В. про надання правничої допомоги сторони погодили, що клієнт доручає, а представник приймає на себе зобов`язання по наданню юридичних послуг (правничої допомоги) з представництва прав та законних інтересів клієнта у правовідносинах які випливають із договору поставки № 112062024/26 від 12.06.2024 року укладеного між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «СФТ України» та заборгованості по ньому.

Пунктом 1.2 додаткової угоди визначено, що клієнт згідно цієї додаткової угоди доручає представнику здійснювати усі заходи та дії, які спрямовані на захист його прав та законних інтересів, які пов`язані із подання позову про стягнення боргу за договором з Товариства з обмеженою відповідальністю «СФТ України», а саме: здійснювати представництво інтересів клієнта перед будь-якими фізичними та юридичними особами, державними органами та судами, подати до компетентного суду позов про стягнення боргу за договором з Товариства з обмеженою відповідальністю «СФТ України» та мати процесуальні права та обов`язки в обсязі відповідно до договору про надання правничої допомоги від 31.10.2023 року.

Згідно пункту 2 додаткової угоди, сторони погодили, що за надання послуги клієнт сплачує представнику гонорар з наступного розрахунку:

- 40000,00 грн. складання позовної заяви та інших процесуальних документів, підготовка їх для подачі до суду, направлення копії позову відповідачу, подання позову до суду;

- 1200,00 грн. за одну годину роботи представника, а саме: ознайомлення з матеріалами, участі у судових засіданнях;

- 1200,00 грн. за складання 1 (одного) адвокатського запиту про витребування документі та інформації у юридичних осіб, державних органів тощо.

Гонорар представника розраховується відповідно до пункту 3 цієї додаткової угоди та сплачується клієнтом представнику двома платежами:

- 14000,00 грн. протягом 10 днів після підготовки позовної заяви та необхідних документів, які додаються до позовної заяви та направлення її до суду;

- остаточні розрахунки, 26000,00 грн. та суми гонорару, розрахованої від кількості годин витрачених представником для представництва інтересів клієнта, протягом 10 днів з дати винесення рішення судом першої інстанції на підставі звіту та рахунку представника.

Оплата здійснюється шляхом перерахування на картковий рахунок представника, номер якого зазначено у цьому додатку до договору.

Судом досліджено матеріали справи, та встановлено, що як вбачається із наявних у матеріалах справи документів, позивачем було заявлено позовні вимоги із посиланням на договір поставки № 12062024/26 від 12.06.2024 року.

При цьому, із доданої до суду у якості підтвердження заявленої до стягнення суми у розмірі 40000,00 грн. понесених витрат на правничу допомогу, позивачем було надано зокрема додаткову угоду № 4 від 21.11.2024 року до договору від 31.10.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» та адвокатом Сєдовим І.В. про надання правничої допомоги з пункту 1 якої слідує, що представник приймає на себе зобов`язання по наданню юридичних послуг (правничої допомоги) з представництва прав та законних інтересів клієнта у правовідносинах які випливають із договору поставки № 112062024/26 від 12.06.2024 року укладеного між клієнтом та Товариством з обмеженою відповідальністю «СФТ України» та заборгованості по ньому.

Будь - якої додаткової угоди укладеної між позивачем та адвокатом саме щодо договору поставки № 12062024/26 від 12.06.2024 року відповідно до якого заявлені позовні вимоги, або інших документів у підтвердження суми заявлених судових витрат у розмірі 40000,00 грн., позивачем до суду надано не було.

Вищевказане судом, позбавляє можливості суд здійснити перевірку та встановити суму понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Суд звертає увагу позивача, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі N 755/9215/15-ц).

Частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.

Тому, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 10.10.2018 року у справі № 910/21570/17, від 14.11.2018 року у справі № 921/2/18, 07.08.2018 року у справі № 916/1283/17, від 30.07.2019 року у справі № 902/519/18, додаткова постанова Касаційного Господарського суду Верховного Суду від 11.12.2018 року у справі № 910/2170/18, від 10.10.2019 року у справі № 909/116/19, від 18.03.2021 року у справі № 910/15621/19, постанова Велика Палата Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, за його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, 02.12.2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 30194/24) про усунення недоліків позовної заяви, до якої було додано виправлену позовну заяву.

Ухвалою суду від 09.12.2024 року було відкрито провадження у справі.

При цьому, із поданої до суду позивачем разом із заявою про усунення недоліків від 02.12.2024 року за вх. № 30194/24 виправленої відповідно до вимог ухвали від "26" листопада 2024 року Господарського суду Харківської області у справі № 922/4199/24 позовної заяви вбачається, що позивач, у пункті 3 прохальної частини виправленої позовної заяви, просить суд, стягнути з Приватного підприємства «ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ «ЕТАЛОН», ідентифікаційний номер юридичної особи 20580703, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 40000,00 грн.

Проте, сторонами у справі № 922/4199/24 є позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» та відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю «СФТ України».

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до чистини 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

З вищевикладеного слідує, що позивачем заявлено до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. до юридичної особи, яка не є учасником у спірних правовідносинах та стороною у справі № 922/4199/24, що суперечить вимогам Господарського процесуального кодексу України та виключає можливість задоволення таких вимог позивача.

Згідно з частинами 2, 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, суд оцінивши надані позивачем докази, та пункт 4 прохальної частини позовної заяви (виправленої) дійшов висновку про відмову у задоволенні заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн.

Крім того, як свідчать матеріали справи, при зверненні до суду з позовом позивач сплатив судовий збір в сумі 3 028, 00 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СФТ Україна" (61058, м. Харків, пров. Білобровський, буд. 10а, ЄДРПОУ 43440837) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» (33018, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Стельмаха Володимира, буд. 62, ЄДРПОУ 44842493) заборгованість за зобов`язаннями по договору поставки № 12062024/26 від 12 червня 2024 року у розмірі 158 989,05 грн., судовий збір у розмірі 3028,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн. відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Реквізити сторін:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Фоксі» (33018, Рівненська обл., Рівненський р-н, м. Рівне, вул. Стельмаха Володимира, буд. 62, ЄДРПОУ 44842493);

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СФТ Україна" (61058, м. Харків, пров. Білобровський, буд. 10а, ЄДРПОУ 43440837).

Повне рішення складено "10" лютого 2025 р.

СуддяО.О. Ємельянова