Рішення

від 29.01.2025 по справі 927/840/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

29 січня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/840/24

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Кузьменко Т.О., за участю секретаря судового засідання Заєць І.М., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом: Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області (код ЄДРПОУ 0291011423), вул. Овдіївська, 2, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

в інтересах держави в особі позивача: Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ 34644701), пл. Імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська область, 16600

до відповідача: Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни (код НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за участі представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

прокурора: Хряпа А.М.

Суть спору. Позиції учасників справи, їх заяви і клопотання та процесуальні дії суду щодо розгляду справи.

У провадженні Господарського суду Чернігівської області перебуває справа № 927/840/24 за позовом заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі позивача: Ніжинської міської ради Чернігівської області до Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни про витребування з незаконного володіння ОСОБА_1 на користь держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, цільове призначення якої - 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, оціночна вартість 86 886,13 грн.

Позовні вимоги прокурора з посиланням на статті 1, 17, 18, 24, 25 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» обґрунтовані тим, що спірна земельна ділянка знаходиться у зоні «червоних ліній» забудови, відноситься до земель загального користування і за змістом ст. 83 ЗК України не може передаватись у приватну власність.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 09.09.2024 позовну заяву прокурора прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.10.2024, встановлено сторонам строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив, письмових пояснень, заперечень.

Ухвала суду від 09.09.2024 направлена позивачу та прокурору до Електронних кабінетів та отримана останніми 09.09.2024 о 18:51.

Ухала суду від 09.09.2024, на правлена відповідачці на її адресу реєстрації, повернута відділенням зв`язку до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Ухвала суду від 09.09.2024 була повторно направлена відповідачці 08.10.2024.

14.10.2024 дана ухвала повернута відділенням зв`язку з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

У підготовчому засіданні 07.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 22.10.2024.

У підготовчому засіданні 22.10.2024 суд постановив протокольну ухвалу про продовження підготовчого провадження на 30 днів, про закриття підготовчого провадження та про призначення судового засідання з розгляду справи по суті на 26.11.2024.

Ухвалою суду від 22.10.2024 суд повідомив сторін про те, що судове засідання з розгляду справи по суті відбудеться 26.11.2024.

Ухвалу від 22.10.2024 відповідачка отримала 25.10.2024, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого повідомлення № 0600975608988.

04.11.2024 від відповідачки надійшла заява від 31.10.2024, відповідно до якої остання повідомила про те, що вона не є належним відповідачем, оскільки позов пред`явлено до Хоменко Віри Василівни, а не до ОСОБА_1 .

Крім того, відповідачка просила суд зобов`язати направити на її адресу копію позовної заяви з доданими документами.

Ухвалою суду від 05.11.2024 виправлено описку в ухвалах суду від 09.09.2024, від 07.10.2024, від 22.10.2024 у справі № 927/840/24 та постановлено, що у вступній частині ухвал суду 09.09.2024, від 07.10.2024, від 22.10.2024 замість «до відповідача: Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Василівни (код НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 » слід читати: «до відповідача: Фізичної особи - підприємця Хоменко Віри Іванівни (код НОМЕР_1 ), АДРЕСА_1 ».

Ухвалу суду від 05.11.2024 відповідачка отримала 08.11.2024, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції № 0600979878874.

25.11.2024 представником відповідачки адвокатом Щербаком Олегом Вікторовичем подана заява, зокрема, про надання матеріалів справи для ознайомлення та зобов`язання заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури направити на адресу Хоменко В.І. копії позовної заяви з додатками, про надання терміну для надання суду відзиву на позовну заяву, про відкладення слухання справи.

25.11.2024 від відповідачки надійшла заява про відкладення слухання справи та про направлення на адресу відповідачки позовної заяви з додатками.

26.11.2024 судом постановлено ухвалу про повернення розгляду справи № 927/840/24 на стадію підготовчого провадження, про призначення підготовчого провадження на 17.12.2024.

Крім того, даною ухвалою задоволено клопотання відповідачки про надання строку для подачі відзиву, продовжено відповідачці строк для надання відзиву на позов до 03.12.2024, встановлено сторонам строки для подання відповіді на відзив, заперечень, у задоволенні клопотання відповідачці про направлення судом копії позовної заяви з додатками відмовлено, у задоволенні клопотання відповідачки про направлення прокурором копії позовної заяви з додатками відмовлено.

02.12.2024 відповідачкою подано відзив на позов, відповідно до якого остання проти позовних вимог заперечила.

Так, у відзиві на позов відповідачка посилається на таке:

- з боку відповідачки не відбувалась зміна цільового призначення,

- Хоменко В.І. є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку площею 0,0139 га,

- у прокурора відсутні підстави для вжиття заходів в інтересах Ніжинської міської ради та ставити вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння,

- з приводу «червоних ліній» відповідачка зазначає, що станом на 2002 рік, коли формувалась спірна земельна ділянка, «червоні лінії були відсутні».

Відзив на позов прийнято судом до розгляду та долучено до матеріалів справи.

Справа розглядається з урахуванням поданого відзиву на позов.

09.12.2024 прокурором подана відповідь на відзив, відповідно до якої останній заперечує проти доводів відповідача з підстав того, що норми ст. 7 Закону України «Про оренду землі», ст. 120 ЗК України виключають «автоматичний» перехід права власності (користування) на земельну ділянку комунальної власності до нового власника об`єкта нерухомого майна, а положення ст. 83 ЗК України щодо заборони на передачу таких земель у приватну власність є безальтернативними. Крім того, прокурор зазначає про те, що частина земельної ділянки, яка не зайнята об`єктом нерухомого майна відповідачки, становить 56,1 кв.м, що ставить під сумнів позицію останньої про наявність у неї законних підстав для набуття вказаної площі шляхом вилучення її із земель загального користування з метою обслуговування вказаного об`єкта.

Прокурор також вказує, що позов не містить вимоги щодо позбавлення всіх прав відповідача на земельну ділянку, на якій розміщена нерухоме майно відповідачки, оскільки перебування в оренді (користуванні) земельної ділянки комунальної власності із складу земель загального користування населеного пункту не суперечить земельному законодавству.

09.12.2024 до Господарського суду Чернігівської області надійшли письмові пояснення Ніжинської міської ради, відповідно до яких остання зазначає про таке.

Згідно з Проектом відведення земельної ділянки приватному підприємцю Нестеренко Р.Ю. для розміщення малої архітектурної павільйону в АДРЕСА_2 від 2002 року та відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку сформованого 20.01.2022, обмеження на використання земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 відсутні.

04.10.2017 Рішенням Ніжинської міської ради Чернігівської області №12-29/2017 затверджено Генеральний план міста Ніжина.

На земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 розміщено об`єкт нерухомого майна, який на сьогоднішній день перебуває у приватній власності Хоменко Віри Іванівни.

Таким чином, нежитлова будівля Фізичної особи-підприємця Хоменко В.І. розміщена на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 та зазначена земельна ділянка не належать до земель загального користування і не знаходяться в зоні магістральних вулиць та вулиць загальноміського значення.

Ніжинська міська рада Чернігівської області приймаючи рішення №57-13/2021 від 16.09.2021 і укладаючи договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки, діяла в межах чинного законодавства.

Письмові пояснення прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи.

13.12.2024 відповідачкою подані доповнення до відзиву, відповідно до яких остання зазначає таке.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000108292022 від 21.01.2022 відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, встановлені Порядком ведення Державного земельного кадастру не зареєстровані.

Доповнення до відзиву долучені до матеріалів справи.

З огляду на вирішення у підготовчому засіданні зазначених у частині 2 статті 182 ГПК України питань, що підлягали з`ясуванню судом, у підготовчому засіданні 17.12.2024, суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та про призначення справи до судового розгляду по суті на 09.01.2025.

20.12.2024 прокурором подані пояснення (заперечення) на доповнення до відзиву, відповідно до яких останній наголошує на тому, що нормами ГПК України не передбачена можливість подання заперечень на позов у формі «доповнення до відзиву», відтак, останній не може братися до уваги.

При цьому, прокурор зазначає, що цільове призначення земельних ділянок має відповідати генеральному плану населеного пункту, а не навпаки; земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 сформована з порушенням норм земельного та містобудівного законодавства за рахунок земель загального користування, розташованих межах «червоних ліній» вулиці, які не можуть передаватись у приватну власність, у т.ч. шляхом їх продажу, а тому підлягає витребуванню на користь позивача.

За твердженнями прокурора у відношенні до відповідачки не можна застосовувати термін «добросовісний набувач».

Пояснення прокурора долучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 09.01.2025 судом оголошено перерву до 29.01.2025.

27.01.2025 до Господарського суду Чернігівської області від представника відповідачки надійшло клопотання про відкладення судового засідання.

Своє клопотання представник обґрунтовує тим, що він не може прибути у судове засідання з причин захворювання, лікарняний відкрито 27.01.2025.

Клопотання представника відповідачки не задоволено судом.

При цьому, суд, при вирішенні даного клопотання, враховував таке.

Пунктом 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах ФПК ГРОСС проти України, Лагун проти України, Буряк проти України, ТОВ Гержик проти України) суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту, з урахуванням основних засад (принципів) господарського судочинства, встановлених ст. 2 ГПК України.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі Фрідлендер проти Франції, Смірнова проти України).

Згідно зі ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані користуватися визначеними законом процесуальними правами; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи, а тому неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, враховуючи те, що сторонами подані всі заяви, клопотання та заперечення з приводу предмету спору, суд вислухав вступне слово як прокурора так і відповідача, представниками сторін на стадії з`ясування справи і дослідження доказів надані пояснення по суті спору, клопотання представника відповідачки не підлягає задоволенню. Крім того, господарський суд звертає увагу на те, що факт перебування представника відповідача на лікарняному не підтверджена жодними доказами, а також на те, що явка представників сторін була визнана не обов`язковою.

29.01.2025 на підставі статті 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 сформована на підставі технічної документації із землеустрою, розробленої відповідно до рішення Ніжинської міської ради №6-34/2012 від 04.12.2012, яким поновлено договір оренди на 10 років на земельну ділянку площею 0,0139 га по вул. Шевченка, 160-А, м. Ніжин, підприємцю Неподобі Раїсі Юріївні для будівництва та обслуговування павільйону-кафе (землі громадської забудови), що належить їй на праві власності відповідно до свідоцтва про право власності від 18.02.2005.

Відповідно до поземельної книги, відкритої на земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, станом на 28.03.2013 дату державної реєстрації земельної ділянки (запис №001), визначено категорію земель: землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: землі комерційного призначення.

У складі поземельної книги містяться матеріали: інформація про об`єкт (земельну ділянку) та кадастровий план земельної ділянки у складі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підприємцю Неподобі Р.Ю. площею 0,0139 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі вул. Шевченка, 160-А, м. Ніжин, а також договір оренди земельної ділянки від 11.12.2012 укладений Ніжинською міською радою із підприємцем Неподобою Р.Ю. (п. 16 договору), відповідно до яких цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (код 03.07 Класифікації видів цільового призначення земель ).

Згідно із записом у поземельній книзі про виникнення права №004 від 07.10.2013 зареєстровано право оренди Неподоби Р.Ю. на вказану земельну ділянку. Дата реєстрації речового права 10.06.2013. Строк дії права 11.12.2022.

Відповідно до запису №006 від 20.02.2019 у поземельній книзі на підставі документації із землеустрою та звернення заявника Неподоби Р.Ю. від 20.02.2019 ЗВ-7410006392019 відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки: категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

01.07.2021 на підставі договору купівлі-продажу павільйону-кафе Хоменко Ніна Іванівна прийняла у власність від Неподоби Раїси Юріївни павільйон-кафе загальною площею 82,9 кв.м, розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (номер 263969223) 01.07.2021 проведена реєстрація права власності павільйону-кафе загальною площею 82,9 кв.м за ОСОБА_1 (номер запису 42771188, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1865699874104).

Згідно із записом у поземельній книзі про виникнення права №010 від 07.09.2021 зареєстровано право оренди на вказану земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 за Хоменко В.І.

Пунктом 7 рішення Ніжинської міської ради №57-13/2021 від 16.09.2021 «Про внесення в перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу власникам об`єктів нерухомого майна, розміщеного на цих ділянках» (далі рішення № 57-13/2021) внесено в перелік земельних ділянок несільськогосподарського призначення, що підлягають продажу власникам об`єктів нерухомого майна, розміщеного на цих ділянках, земельну ділянку земель громадської забудови для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, площею 0,0139 га за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7410400000:04:024:0021, яка використовується для розміщення об`єкту нерухомого майна - приміщення павільйону-кафе, який є власністю фізичної особи-підприємця Хоменко Віри Іванівни згідно договору купівлі-продажу павільйону-кафе № 1335 від 01.07.2021.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за Хоменко В.І. зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна приміщення павільйону-кафе, загальною площею 82,9 кв.м, розташованого за адресою: Чернігівська області, м. Ніжин, вул. Шевченка, 160а, згідно договору купівлі-продажу від 01.07.2021, серія та номер: 1335.

Пунктами 5, 5.1, 5.2, 5.3 рішення Ніжинської міської ради №24-18/2021 від 21.12.2021 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення власникам об`єктів нерухомого майна, розміщеного на цих ділянках» погоджено продаж земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 фізичній особі-підприємцю Хоменко В.І. та інші питання, пов`язані із даним продажем.

Пунктом 5.3. Рішення № 24-18/2021 припинено договір оренди земельної ділянки від 11.12.2012, з фізичною особою-підприємцем Хоменко В.І. та внесений до державного реєстру речових прав на нерухоме майно 10.06.2013, номер запису про інше речове право: 1333098, у зв`язку з поєднанням в одній особі власника земельної ділянки.

На виконання вказаного рішення Ніжинською міською радою 21.01.2022 укладено із ФОП Хоменко І.В. договір купівлі продажу земельної ділянки площею 0,0139 га за адресою: Чернігівська області м. Ніжин, вул. Шевченка, 160а, кадастровий номер 7410400000:04:024:0021 для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, посвідчений приватним нотаріусом Ніжинського районного нотаріального округу Зеленським В.В.

Відомості про реєстрацію права власності Хоменко І.В. на земельну ділянку внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 46297339. Реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 41559074104.

За інформацією Ніжинської міської ради у період зміни цільового призначення земельної ділянки у 2019 році та прийняття рішення про її продаж у 2021 році у місті Ніжині діяла наступна містобудівна документація: Генеральний план міста Ніжина (основне креслення), складовою якого є План червоних ліній міста Ніжина, а також План зонування території (зонінг) м. Ніжин, затверджені рішенням Ніжинської міської ради № 12-29/2017 від 04.10.2017.

Згідно викопіювань з Генерального плану м. Ніжина, Плану зонування території м. Ніжина та Плану червоних ліній міста Ніжина, наданих на запит окружної прокуратури відділом містобудування та архітектури виконавчого комітету Ніжинської міської ради, земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 знаходиться у зоні ТР-2 зоні магістральних вулиць, майданів (у межах «червоних ліній»).

Обґрунтовуючи позов, прокурор зазначає про те, що земельна ділянка кадастровий номер 7410400000:04:024:0021 знаходиться у зоні «червоних ліній» забудови, остання відноситься земель загального користування, які не можуть передаватись у приватну власність, у т.ч. шляхом їх продажу, з огляду на що продаж спірної земельної ділянки вчинено незаконно.

Вищевикладене і стало підставою для звернення прокурора до суду за захистом порушених прав.

Підстави представництва прокурором інтересів держави.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною 3 статі 53 ГПК України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи значення поняття "інтереси держави", висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Оскільки "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.

Законом України "Про прокуратуру" визначені правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Стаття 23 Закону України "Про прокуратуру" містить, зокрема, такі норми:

1. Представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

3. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов`язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об`єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

4. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Статтею 14 Конституції України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно- правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Таким чином, земля як основне національне багатство, що перебуває під особливою охороною держави, є об`єктом права власності Українського народу, а органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють права власника від імені народу, в тому числі й тоді, коли приймають рішення щодо розпорядження землями державної чи комунальної власності.

За загальним правилом землі загального користування це земельні ділянки, режим користування якими відзначається найбільшою загальнодоступністю. У містах, селищах і сільських населених пунктах, землі загального користування складаються з земель шляхів сполучення (площі, вулиці, провулки, проїзди (в межах червоних ліній), дороги, набережні), земель для задоволення культурно-побутових потреб населення (парки, лісопарки, сквери, сади, бульвари, водойми, пляжі), полігонів для захоронення неутилізованих промислових відходів, полігонів побутових відходів і сміттєпереробних підприємств, та інших земель, що служать для задоволення потреб міста, селища, сільського населеного пункту.

Таким чином землі загального користування населених пунктів є об`єктом користування всієї територіальної громади міста та не можуть служити для задоволення приватних комерційних потреб особи/групи осіб. Від імені територіальної громади права власника на землі загального користування здійснюють органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України.

Спірна земельна ділянка віднесена до категорії земель із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, належала до земель загального користування населеного пункту. Тобто, фактично відбулась незаконна зміна цільового призначення землі та її продаж ФОП, що призвело до одержання вказаної земельної ділянки у власність і автоматичного її вибуття з числа земель комунальної власності.

За таких обставин порушенням «суспільного», «публічного» інтересу держави, є порушення законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - зміни цільового призначення земель загального користування населеного пункту та передачі їх у приватну власність, а також, захист суспільних інтересів загалом, права власності на землю територіальної громади, як джерела задоволення її культурно-побутових, логістичних та інших потреб.

Прокурор звертається до суду у зв`язку з необхідністю відновлення правового порядку в частині визначення меж компетенції органів державної влади та місцевого самоврядування, відновленні становища, яке існувало до порушення права власності територіальної громади на землю, захисту такого права шляхом витребування у комунальну власність землі, що незаконно вибула з такої власності.

Внаслідок незаконної зміни цільового призначення земельної ділянки та її продажу у приватну власність порушено інтереси держави (територіальної громади) в особі Ніжинської міської ради, як власника та розпорядника земель загального користування населеного пункту, адже з комунальної власності протиправно вибула земельна ділянка, яка розташована на території Ніжинської міської ради.

При цьому, Ніжинська міська рада позовні вимоги прокурора не підтримала.

Відповідно до сталої правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду, зокрема, у справах № 912/2385/18 від 26.05.2020, № 922/1394/23 від 04.07.2023, № 926/781/23 від 07.02.2024, при вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК передбачає такі правила:

- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову прокурора в інтересах держави;

- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті.

У перелічених у цій статті випадках йдеться про активні дії компетентного органу, який як учасник процесу та сторона спору (позивач) не підтримує позовних вимог або подає заяву про залишення позову без розгляду чи про відмову від позову. Якщо ж позов подано прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, і такий орган не здійснює процесуальних дій як позивач, його представник не з`являється у судові засідання, а суд уже після відкриття провадження у справі встановлює, що прокурор не підтвердив підстави для представництва, то, як і зазначено у пункті 54 цієї постанови, позовну заяву прокурора необхідно вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду).

З урахуванням викладеного суд зазначає, що суд не повинен залишати позов прокурора без розгляду у випадках, встановлених частинами 4, 5 ст. 55 ГПК, але це не нівелює обов`язку прокурора попередньо до звернення до суду дотримуватися вимог ст. 23 Закону Про прокуратуру щодо повідомлення відповідного органу, яке повинно передувати зверненню до суду.

Листом Ніжинської окружної прокуратури №52-77-4395ВИХ-24 від 21.06.2024 повідомлено Ніжинську міську раду про наявність порушення при прийнятті пунктів 5, 5.1, 5.2, 5.3 рішення Ніжинської міської ради №24-18/2021 від 21.12.2021 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення власникам об`єктів нерухомого майна, розміщеного на цих ділянках».

У відповідь на вказаний лист (запит) Ніжинська міська рада вказала, що на дату прийняття вказаного рішення не було відомо про наявність порушень, які б перешкоджали його прийняттю (лист №01.1-15/6-1613 від 04.07.2024).

Листом від 21.08.2024 №52-77-5898вих-24 окружною прокуратурою повідомлено про допущенні порушення порядку зміни цільового призначення, її продаж всупереч встановленої законодавством заборони, та ініційовано питання про витребування земельної ділянки з незаконного володіння відповідача.

У відповідь на вказаний лист (запит) Ніжинська міська рада листом від 27.08.2024 повідомила про відсутність підстав для повернення земельної ділянки у комунальну власність внаслідок того, що позбавлена можливості самостійно скасовувати прийняті рішення, а також, що рішення Ніжинської міської ради №24-18/2021 від 21.12.2021 «Про продаж земельних ділянок несільськогосподарського призначення власникам об`єктів нерухомого майна, розміщеного на цих ділянках» вичерпало свою дію.

Лист міської ради не містить інформації як про наміри вжити заходи позовного характеру, так і про причини невжиття таких заходів.

У даному випадку вбачається, що Ніжинська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, володіючи інформацією про незаконність вибуття вказаної ділянки з комунальної власності, не вжила та не вживає належних та дієвих заходів на поновлення прав територіальної громади, маючи реальну можливість вжити таких заходів.

Відтак, позивач достовірно знаючи про порушення інтересів територіальної громади не вжив жодних заходів до їх поновлення.

Отже, направлення прокурором позивачу повідомлення № 52-77-6032ВИХ від 27.08.2024 з приводу захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, є належним повідомленням позивача про звернення прокурора до суду з цим позовом.

Надавши оцінку наявним у справі доказам та перевіривши обґрунтованість наведених прокурором доводів щодо порушення інтересів держави, необхідності їх захисту та обґрунтованості підстав для звернення з відповідним позовом для захисту інтересів держави, суд дійшов висновку про те, що прокурор підтвердив наявність у нього законних підстав для представництва інтересів держави, визначених ст. 23 Закону України Про прокуратуру, в особі Ніжинської міської ради.

Нормативно-правове обґрунтування, оцінка доказів та висновки суду.

З огляду на встановлені обставини справи, суд зазначає таке.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).

Відповідно до статті 13 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Стаття 80 Земельного кодексу України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) закріплює суб`єктний склад власників землі, визначаючи, що громадяни та юридичні особи є суб`єктами права власності на землі приватної власності, територіальні громади є суб`єктами права власності на землі комунальної власності та реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, держава, реалізуючи право власності через відповідні органи державної влади, є суб`єктом права власності на землі державної власності.

Крім того, з урахуванням статей 1, 2, 6, 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орган місцевого самоврядування представляє відповідну територіальну громаду і здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом частини 5 статті 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Частиною 5 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності.

Воля територіальної громади як власника може виражатися лише в таких діях органу місцевого самоврядування, які відповідають вимогам законодавства та інтересам територіальної громади, а здійснення органом місцевого самоврядування права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законом, не може оцінюватись вираженням волі територіальної громади.

Згідно з положеннями статті 2 ЦК України земельні відносини регулюються земельним законодавством.

Згідно зі статтею 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема розпорядження землями територіальних громад; організація землеустрою.

За основним цільовим призначенням стаття 19 Земельного кодексу України закріплює такі категорії земель: землі сільськогосподарського призначення; землі житлової та громадської забудови; землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; землі оздоровчого призначення; землі рекреаційного призначення; землі лісогосподарського призначення; землі водного фонду; а також землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Категорії земель України мають особливий правовий режим (ч. 2 ст. 18 ЗК України).

За статтею 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту (пункт 2 частини 1 статті 1 Закону).

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - це затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій. Містобудівна документація є основою для вирішення питань вибору, вилучення (викупу), надання у власність чи користування земель для містобудівних потреб.

Вимоги до складу та змісту генерального плану населеного пункту встановлюють ДБН Б.1.1-15:2012 «СКЛАД ТА ЗМІСТ ГЕНЕРАЛЬНОГО ПЛАНУ НАСЕЛЕНОГО ПУНКТУ», які призначені для застосування органами державної виконавчої влади, місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами (пункти 1.1, 1.2 цих ДБН).

У абзаці другому пункту 4.1 вищевказаних ДБН закріплено, що генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

За змістом пункту 4.3 цих же ДБН генеральний план визначає, у тому числі, основні принципи і напрямки організації вулично-дорожньої та транспортної мережі.

У складі генерального плану за окремим договором може розроблятися план червоних ліній, про що вказано у пункті 4.8 ДБН Б.1.1-15:2012.

Червоні лінії - визначені в містобудівній документації щодо пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які розділяють території забудови та території іншого призначення (пункт 14 статті 1 Закону).

Станом на момент затвердження Ніжинською міською радою містобудівної документації 2017 року чинними були й ДБН 360-92 «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень».

Абзаци перший, третій пункту 7.26 розділу «Мережа вулиць і доріг» вищевказаного ДБН передбачали, що мережу вулиць і доріг населених пунктів треба проектувати у вигляді єдиної системи з урахуванням функціонального призначення окремих вулиць і доріг, інтенсивності транспортного, пішохідного і велосипедного руху, архітектурно-планувальної організації території і характеру забудови, вимог охорони навколишнього середовища.

Територія вулиць і доріг всіх категорій, відокремлюються від інших функціональних територій поселень геодезичне за фіксованими границями - червоними лініями. Розбивочні креслення червоних ліній призначаються для забезпечення регулювання і містобудівного контролю при забудові, реконструкції і благоустрої поселень, при відведенні земельних ділянок, встановленні умов їх використання.

Визначення терміну «червоні лінії», міститься й у ДБН В.2.3-5-2001 «Споруди транспорту. Вулиці та дороги населених пунктів», а саме - визначені в містобудівній документації відносно пунктів геодезичної мережі межі існуючих та запроектованих вулиць, доріг, майданів, які відмежовують території мікрорайонів, кварталів та території іншого призначення.

Розміщення і будівництво наземних об`єктів житлово-цивільного, промислового призначення та інших капітальних споруд, крім об`єктів транспорту та інженерних мереж, в межах червоних ліній вулиць і доріг забороняється

В умовах існуючої забудови ширину вулиць і доріг у межах червоних ліній при належному містобудівному обґрунтуванні допускається зменшувати з мінімально можливим звуженням елементів їх поперечного профілю.

План зонування території (зонінг) - документація, що є складовою комплексного плану просторового розвитку території територіальної громади або генерального плану населеного пункту і визначає умови та обмеження використання території у межах визначених функціональних зон (пункту 9 статті 1 Закону).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території. Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Пунктом 2 частини четвертої статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що детальний план території визначає червоні лінії та лінії регулювання забудови.

Також статтею 18 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що межі вулиці за її шириною визначаються «червоними лініями». Розташування будь-яких об`єктів, будівель, споруд або їх частин у межах «червоних ліній» вулиці не допускається.

Таким чином, «червоні лінії» у межах міста відокремлюють межі вулиць, доріг, майданів від території іншого призначення, обмежують території будь-якого призначення (житлові квартали, мікрорайони, промислові і комунальні території, зелені насадження загального користування, тощо).

Усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 Земельного кодексу України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорій здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об`єктів природоохоронного та історико-культурного призначення (частина друга статті 20 ЗК України).

Слід зазначити, що кожна категорія земель має узагальнене цільове призначення, що визначає специфіку її особливого правового режиму. При цьому земельні ділянки однієї категорії можуть використовуватися за різними видами цільового призначення.

З метою забезпечення обліку земель за видами їх цільового призначення у державному земельному кадастрі наказом Держкомітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Відповідно до п. 1.4. КВЦПЗ ця Класифікація визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Частиною п`ятою статті 20 Земельного кодексу України визначено, що види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

З наведеного слідує, що цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлюють положення частини п`ятої статті 20 Земельного кодексу України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Як убачається з матеріалів справи земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 сформована згідно технічної документації із землеустрою, розробленої на підставі рішення Ніжинської міської ради №6- 34/2012 від 04.12.2012.

Відповідно до поземельної книги, відкритої на земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, станом на 28.03.2013 дату державної реєстрації земельної ділянки (запис №001), визначено категорію земель: землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: землі комерційного призначення.

Частиною 1 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно з приписами частини першої статті 2, частини першої статті 8 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» затвердження відповідно до законодавства, у тому числі генеральних планів відповідних населених пунктів, належить до компетенції місцевих рад на відповідній території.

Так, рішенням Ніжинської міської ради (29 сесія VII скликання) «Про затвердження містобудівної документації «Проект внесення змін до генерального плану м. Ніжин Чернігівської області» № 11-29/2017 від 04.10.2017 затверджено містобудівну документацію «Проект внесення змін до генерального плану м. Ніжин Чернігівської області», який розроблено державним підприємством «Науково-дослідний і проектний інститут містобудування» м. Києва; рішенням Ніжинської міської ради № 12-29/2017 від 04.10.2017 затверджені План червоних ліній міста Ніжина, а також План зонування території (зонінг) м. Ніжин.

За приписами статей 17-19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» генеральний план населеного пункту, план зонування та детальний план території є видами містобудівної документації, при цьому, генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, а план зонування та детальний план території розробляються на підставі генерального плану території та не можуть йому суперечити.

Генеральний план населеного пункту містить правові приписи нормативного характеру, які розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово. Затверджуючи своїм рішенням таку містобудівну документацію, місцева рада формує обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту, тобто здійснює нормативне регулювання відповідних відносин. Висновок про те, що генеральний план населеного пункту є нормативно - правовим актом наведено у постановах Верховного Суду від 27.02.2023 у справі №300/3465/21, від 20.12.2019 у справі №520/14995/16-а та інших.

Отже дія вказаної містобудівної документації м. Ніжин поширюється на всю його територію, зокрема й спірну земельну ділянку, на якій розташовано належний позивачці на праві власності об`єкт нерухомого майна.

Доказів скасування рішень Ніжинської міської ради № 11-29/2017 від 04.10.2017, № 12-29/2017 від 04.10.2017 матеріали справи не містять.

Із Генерального плану м. Ніжин, Чернігівської області, затвердженого рішенням Ніжинської міської ради № 11-29/2017 від 04.10.2017, Плану зонування території м. Ніжина та Плану червоних ліній міста Ніжина вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021 знаходиться у зоні ТР-2 зоні магістральних вулиць, майданів (у межах червоних ліній).

Відповідно до запису №006 від 20.02.2019 у поземельній книзі на підставі документації із землеустрою та звернення заявника ОСОБА_2 від 20.02.2019 ЗВ-7410006392019 відбулась зміна цільового призначення земельної ділянки: категорія земель - землі житлової та громадської забудови, код виду цільового призначення: 03.08 - для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, а саме матеріалів плану зонування території (зонінг) м. Ніжин, технічної документації земельної ділянки, фотоматеріалів, які долучені до матеріалів справи, земельна ділянка з кадастровим номером 741040000:04:024:0021 знаходиться у межах червоних ліній і відноситься до земель загального користування.

Отже зміна виду цільового призначення спірної земельної ділянки на землі для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування (код 03.08), проведена на підставі документації із землеустрою та звернення користувача земельної ділянки, не впливає на правовий режим земельної ділянки як такої, що належить до земель загального користування та знаходиться в зоні ТР-2 зоні магістральних вулиць, майданів (у межах червоних ліній), оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний із затвердженою містобудівною документацією, а не лише з документацією із землеустрою, яка за своїм змістом не є тотожною містобудівній і не може її підміняти.

Частиною четвертою статті 83 Земельного кодексу України передбачено категоризацію земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність. Зокрема, до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать, землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо) (пункт «а»).

Вказана норма закону є імперативною, тобто не містить виключень чи посилань на певні обставини та не допускає будь-якої дискреції уповноважених органів та посадових осіб.

Отже, зважаючи що спірна земельна ділянка знаходиться у межах червоних ліній вуличної мережі, відноситься до земель загального користування, вона не може передаватись у приватну власність, у т.ч. шляхом її продажу.

Частинами першою та другою статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

За правилами частин першої, другої статті 120 цього ж Кодексу у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Порядок продажу земельних ділянок державної та комунальної власності громадянам унормовано статтею 128 Земельного кодексу України.

За змістом частини першої, абзацу першого частини другої, частини третьої статті 128 Земельного кодексу України продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.

Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки.

Орган державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим або орган місцевого самоврядування у місячний строк розглядає заяву (клопотання) і приймає рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (якщо такий проект відсутній) та/або про проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки (крім земельних ділянок площею понад 50 гектарів для розміщення відкритих спортивних і фізкультурно-оздоровчих споруд) чи про відмову в продажу із зазначенням обґрунтованих причин відмови.

Встановлена цим Кодексом заборона на передачу земельної ділянки у приватну власність є підставою для відмови в продажу земельної ділянки (п. «г» ч. 5 ст. 128 ЗК України).

З огляду на викладене, суд зазначає, що продаж земельної ділянки у власність громадян із земель комунальної власності здійснюється з дотримання встановленого порядку, складовою якого є обов`язкова перевірка уповноваженим органом місцевого самоврядування відсутності заборон на передачу земельної ділянки у приватну власність, зокрема, відповідності місця знаходження земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації. Така перевірка здійснюється на етапі прийняття відповідного рішення, а тому недотримання вимоги щодо здійснення відповідної перевірки свідчить про порушення уповноваженим органом встановленого законом порядку продажу земельної ділянки у власність громадян.

Це є підставою вважати, що прийняттям Ніжинською міською радою рішення про продаж фізичній особі-підприємцю Хоменко Вірі Іванівні земельної ділянки з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, яка не підлягає відчуженню в силу обмежень, встановлених, зокрема, містобудівною документаціє на місцевому рівні, можуть порушуватися інтереси відповідної територіальної громади, і розпорядження спірною земельною ділянкою не у спосіб та поза межами повноважень, передбачених законом, не може бути правомірним і оцінюватися як вираження волі територіальної громади.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України, яка кореспондується із ст. 41 Конституції України, унормовано, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України). Вказаний спосіб захисту можна реалізувати шляхом подання, зокрема, віндикаційного позову.

Віндикація - це витребування своєї речі не володіючим власником від володіючого не власника. Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульного володільця), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що за загальним правилом, якщо право власності на спірне нерухоме майно зареєстроване за іншою особою, то належному способу захисту права відповідає вимога про витребування від цієї особи (стягнення з неї) нерухомого майна. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого володіння є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за кінцевим набувачем, який є відповідачем (див., зокрема постанови Великої Палати Верховного Суду від 07 листопада 2018 року у справі №488/5027/14-ц (пункти 98, 123), від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 (пункти 115, 116), від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18 (пункт 80), від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13 (пункт 10.29), від 22 червня 2021 року у справі №200/606/18 (пункти 63, 74), від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16-ц (пункт 146)), незалежно від того чи таке витребування відбувається у порядку віндикації (статті 387, 388 ЦК України), чи в порядку, визначеному для повернення майна від особи, яка набула його за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави (статті 1212 - 1215 ЦК України), чи в порядку примусового виконання обов`язку в натурі (пункт 5 частини другої статті 16 ЦК України) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 6 липня 2022 року у справі №914/2618/16 (пункт 38), від 21.09.2022 у справі №908/976/19 (провадження №12-10гс21, пункт 5.38)).

Отже, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, якщо право власності неправомірно зареєстроване за відповідачем, то належному способу захисту прав відповідає лише позовна вимога про витребування нерухомого майна від відповідача, а не позовні вимоги про скасування рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування, скасування рішення державного реєстратора, визнання права власності, припинення права власності чи будь-які інші позовні вимоги (Постанова ОП КГС ВС від 20.12.2024 у справі № 910/21682/15 (910/17038/21)).

За змістом статті 388 Цивільного кодексу України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

У спорах про витребування майна суд має встановити обставини незаконного вибуття майна у власника на підставі наданих сторонами належних, допустимих і достатніх доказів (постанова Верховного Суду від 15.02.2022 у справі № 911/3034/15 (911/3692/20).

Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 925/1351/19).

Таким чином, неправомірність набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а набуття права власності може залежати від законності та добросовісності такого набуття.

Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане в особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач навпаки на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і яка на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку.

Вирішуючи питання про можливість витребування спірного майна, зокрема про наявність або відсутність підстав для застосування статті 388 Цивільного кодексу України, слід перевіряти, оцінювати добросовісність поведінки насамперед зареєстрованого володільця нерухомого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.04.2019 у справі № 669/927/16-ц, від 23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18). Добросовісною не може вважатися особа, яка знала чи могла знати про порушення порядку реалізації майна або знала чи могла знати про набуття нею майна всупереч закону (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.06.2021 у справі № 200/606/18, від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц, від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16, від 21.09.2022 у справі № 908/976/19).

Набувач нерухомого майна може вважатися добросовісним лише тоді, коли він не просто покладався на відомості та інформацію, надану іншою стороною договору, а робив це добросовісно. Якщо перевірка нерухомого майна дає підстави для сумнівів щодо наявності будь-яких заборон, то набувач такого майна має вчинити дії, спрямовані на усунення таких сумнівів, або відмовитися від набуття нерухомого майна; в іншому разі набувач не буде вважатися добросовісним.

Частиною 11 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації». Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації», крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Абзацом 2 ч. 1 ст. 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що розпорядники інформації зобов`язані надавати публічну інформацію у формі відкритих даних на запит, оприлюднювати і регулярно оновлювати її на єдиному державному веб-порталі відкритих даних та на своїх веб-сайтах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про доступ до публічної інформації» розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати, зокрема нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Відтак, в силу вищезазначених норм, рішення Ніжинської міської ради № 11-29/2017 від 04.10.2017, № 12-29/2017 від 04.10.201, якими затверджено Генеральний план міста Ніжина (основне креслення), складовою якого є План червоних ліній міста Ніжина, а також План зонування території (зонінг) м. Ніжин, є загальнодоступними і відкритими.

У судовому засіданні представник Ніжинської міської ради підтвердив, що містобудівна документація м. Ніжин 2017 року оприлюднена на сайті відповідної ради.

З чого слідує, що правові обмеження щодо передачі спірної земельної ділянки у власність були і є доступними, чіткими та зрозумілими, тому наслідки їх недотримання мають бути передбачуваними та прогнозованими.

Отже, відповідачка, маючи доступ до відповідного рішення Ніжинської міської ради та містобудівної документації міста Ніжин, мала вчинити дії, спрямовані на отримання повної інформації щодо спірної земельної ділянки.

Тобто проявивши розумну обачність, відповідачка як покупець нерухомого майна з особливим статусом, знаючи місце розташування земельної ділянки, могла і повинна була знати про те, що спірна земельна ділянка розташована на землях загального користування в межах «червоних ліній», тобто в зоні магістральних вулиць, майданів міста Ніжин, тому набуття такої ділянки у власність не може бути правомірним.

Як убачається з матеріалів справи, відповідачка не вчиняла будь-яких дій щодо з`ясування правового режиму спірної земельної ділянки.

Враховуючи все вищевказане у сукупності, встановивши, що матеріалами справи підтверджується розташування спірної земельної ділянки у межах червоних ліній, а також віднесення спірної земельної ділянки до земель загального користування, суд доходить висновку, що презумпція добросовісності набувача майна спростована судом з посиланням на встановлені фактичні обставини у цій справі.

Відтак, відповідачка не є добросовісним набувачем спірної земельної ділянки.

За вимогами статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для витребування у відповідачки спірного майна, оскільки, як уже було зазначено вище, від недобросовісного набувача майно може бути витребувано у всіх випадках відповідно до приписів статті 387 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 20.11.2018 у справі №372/2592/15-ц зазначила, що висновки ЄСПЛ потрібно застосовувати не безумовно, а із урахуванням фактичних обставин справи, оскільки ЄСПЛ рекомендував оцінювати дії не тільки органів держави-відповідача, але і самого скаржника. Це пов`язано з тим, що певні випадки порушень, на які особа посилається як на підставу для застосування статті 1 Першого протоколу до Конвенції, можуть бути пов`язані із протиправною поведінкою самого набувача майна.

Суд зазначає, що має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20.10.2011 (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16.02.2017 (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).

Водночас не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування (повернення) майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном та фактично передбачав би винагороду за порушення законодавства і прав інших осіб. Крім того, недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже, витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням статті 1 Першого протоколу до Конвенції (див. постанову Верховного Суду від 16.08.2023 у справі № 490/6324/19, постанову Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.12.2023 у справі № 916/731/21, від 04.12.2024 у справі 910/21329/17.

Разом з тим, суд зазначає, що право володіння відповідачкою спірним майном земельною ділянкою, може бути реалізоване нею шляхом укладення договору оренди земельної ділянки, що відповідає нормам ст. 120 Земельного кодексу України, а також не суперечить, безпосередньо, принципу мирного володіння майном, передбаченого ст. 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З огляду на зміст статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Стаття 76 даного Кодексу визначає, що належними доказами є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтями 78, 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними ніж докази, надані на її спростування.

За приписами частин 1 та 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Підсумовуючи викладене, в контексті заявлених прокурором позовних вимог, суд вважає їх законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд зазначає, що доводи і заперечення відповідачки не знайшли свого підтвердження з огляду на встановлені факти та висновки суду.

Розподіл судових витрат.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

З огляду на задоволення позову у повному обсязі, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідачку.

Керуючись ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Витребувати з незаконного володіння Фізичної особи підприємця Хоменко Віри Іванівни (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ) на користь держави в особі Ніжинської міської ради Чернігівської області (код ЄДРПОУ: 34644701, пл. Імені Івана Франка, 1, м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600) земельну ділянку з кадастровим номером 7410400000:04:024:0021, цільове призначення якої 03.08 Для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, оціночна вартість 86 886,13 грн.

3. Стягнути Фізичної особи підприємця Хоменко Віри Іванівни (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Чернігівської обласної прокуратури (14000, м. Чернігів, вул. Князя Чорного, 9; код ЄДРПОУ 02910114) 3028 грн судового збору.

Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно зі статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України подається безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 10.02.2025.

Суддя Т.О.Кузьменко