Ухвала

від 04.02.2025 по справі 127/3757/25

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №127/3757/25

Провадження №1-кс/127/1675/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту,-

ВСТАНОВИВ:

Старший дізнавач сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12023025010000061 від 07.02.2023 року, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 275 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що у ході опрацювання інформації з відкритих джерел встановлено, що в АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровим номером0520680203:03:002:0224 ведеться будівництво багатоквартирного житлового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». У зв?язку із чим, наявні містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва № 15, за номером 20 від 13.03.2020 року, щодо нового будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 .Замовник будівництва - ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_2 », АДРЕСА_2 .Відповідно до зазначених містобудівних умов та обмежень для проектування об`єкта будівництва № 15, цільове та функціональне призначення земельної ділянки з кадастровим номером: 0520680203:03:002:0224, яка є приватною земельною ділянкою, площею 0,1395 га - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.Відповідно до Генерального плану та плану зонування с. Агрономічного, розробленого ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » м. Вінниці та затвердженого ІНФОРМАЦІЯ_4 в 2015 році, земельна ділянка з кадастровим номером: 0520680203:03:002:0224 відноситься до зони садибної забудови Ж-1.Крім того, в ході дослідження вищезазначених містобудівних умов та обмежень встановлено, що зазначена земельна ділянка з кадастровим номером0520680203:03:002:0224, знаходиться в зоні Ж-1 - зона садибної забудови.

Водночас, відповідно до ДБН Б.1.1-22:2017 багатоквартирний житловий будинок, фактичне будівництво, якого ведеться підпадає під категорію -Багатоквартирна житлова забудова Ж-3 Зона багатоквартирної малоповерхової та середньо-поверхової житлової забудови (призначається для розташування багатоквартирних житлових будинків до 5 поверхів, включно, супутніх об?єктів повсякденного обслуговування, комунальних об?єктів, а також окремих об?єктів загальноміського та районного значення).

Також, відповідно до витягу з Реєстру будівельної діяльності щодо інформації про технічні інвентаризації Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, наявні дані щодо житлового будинку садибного типу, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Технічний паспорт (виготовлений 18.11.2022 року) на об`єкт будівництва, за адресою: АДРЕСА_1 , виданий на будинок садибного типу.

Враховуючи вищевикладене: - цільове призначення зазначеної земельної ділянки - 02.01 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відтак будівництво багатоквартирного житлового будинку на ній не дозволяється:

земельна ділянка на якій ведеться будівництво відповідно до містобудівних умов та обмежень № 15, затверджених наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 № 20 від 13.03.2020, знаходяться в зоні садибної забудови Ж-1, відтак будівництво 4 поверхового багатоквартирного житлового будинку не відповідає плану зонування;забудовником подано повідомлення про початок виконання будівельних робіт по класу наслідків СС1 - будинки садибного типу, що також не узгоджується з фактичними обсягами будівництва.

Встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером: 0520680203:03:002:0224, що за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 ».

08.06.2023 постановою дізнавача призначено комплексну судову земельно-технічну, будівельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою відповідно до висновку №КСЕ-19/102-23/11187 від 30.09.2024:

На підставі проведеного дослідження встановлено, що об`єкт будівництва по АДРЕСА_1 розташований в межах земельної ділянки з кадастровим номером 0520680203:03:002:0224.

Проведеним дослідженням на відповідність Робочого проекту «Нове будівництво житлового будинку по АДРЕСА_1 », виданим Містобудівним умовам та обмеженням для проектування об`єкта будівництва № 15 «Будівництво житлового будинку», затверджених наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_7 № 20 від 13.03.2020, щодо нового будівництва житлового будинку по АДРЕСА_1 , на земельній ділянці з кадастровим номером: 0520680203:03:002:0224 виявлені невідповідності.

Відтак, враховуючи те, що будівництво здійснюється із численними порушеннями, виникла необхідність у накладенні арешту на земельну ділянку з кадастровим номером № 0520680203:03:002:0224 по АДРЕСА_1 , а також на об`єкти незавершеного будівництва розташованих на вказаній ділянці, тому слідчий просив клопотання задовольнити.

Слідчий ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився, подав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Частиною 2 ст. 172 КПК України, визначено, що клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

Слідчий суддя, враховуючи вимоги ст. 172 КПК України, вважає за можливе розглянути клопотання за відсутності власника майна.

Відповідно до частини четвертої статті 107 КПК України фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду питань слідчим суддею, крім вирішення питання про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, та в суді під час судового провадження є обов`язковим. У разі неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу судове провадження здійснюється судом за відсутності осіб, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснюється.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, дійшов наступного висновку.

В провадженні сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023025010000061, за ознаками кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 275 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Як зазналось вище, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Відповідно до п. 2 ч. 3. ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора.

Отже, процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Разом з тим, матеріалами клопотання не доведено існування правових підстав для накладення арешту на вказане у клопотанні майно та не надано доказів, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 та меті зазначеній у ст. 170 КПК України.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що слідчим не надано матеріали кримінального провадження № 12023025010000061, не зазначено які слідчі дії були проведені за час досудового розслідування, які підтверджують факт вчинення кримінального правопорушення та не обґрунтовано підстави накладення арешту майна, фактично після спливу 2 років.

Застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, обов`язковою ж умовою для такого втручання має бути встановлення обставин, які б не допустили до порушення принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Вимога щодо забезпечення балансу між приватним та публічним інтересом слідує власне зі структури статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна подбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться. Отже, у кожній справі, в якій зазначається про порушення цієї статті, суд повинен з`ясувати, внаслідок чого саме відповідна особа була змушена нести непропорційний і надмірний тягар. Як при втручанні у право мирного володіння майном, так і при утриманні від застосування заходів, необхідно забезпечити справедливий баланс між вимогами загальних інтересів суспільства та необхідністю захисту основних прав відповідної особи. Вимога щодо забезпечення такого балансу випливає зі структури статті 1 Першого Протоколу, якщо розглядати її в цілому. Зокрема, вживаючи будь-яких заходів, у тому числі й заходів з позбавлення особи її майна, держава повинна дбати про забезпечення при цьому відповідного пропорційного співвідношення між засобами, які застосовуються для цього, і метою, що ставиться.

Зі змісту наведеного, вбачається, що має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються щодо обмеження права власності та метою, яку прагнуть досягти органи досудового розслідування.

З поданих суду документів встановлено, що досудове розслідування проводиться за ознаками вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 275 КК України- порушення під час розроблення, конструювання, виготовлення чи зберігання промислової продукції правил, що стосуються безпечного її використання, а також порушення під час проектування чи будівництва правил, що стосуються безпечної експлуатації будівель і споруд, особою, яка зобов`язана дотримувати таких правил, якщо це створило загрозу загибелі людей чи настання інших тяжких наслідків або заподіяло шкоду здоров`ю потерпілого, разом з тим, матеріалами клопотання не підтверджено заподіяння будь-якої шкоди, наявність потерпілих або завдання інших збитків.

Крім того, суд звертає увагу на те, що санкція вказаної статті не передбачає конфіскації майна як виду покарання, оскільки вказані дії караються штрафом від однієї тисячі до трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або пробаційним наглядом на строк до трьох років, або обмеженням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до двох років або без такого.

Суд також звертає увагу на те, що у вказаному провадженні за 2 роки підозра жодній особі не оголошувалась, слідчий просить накласти арешт на майно особи яка не має процесуального статусу у кримінальному провадженні та слідчим не враховано, що накладення арешту на земельну ділянку буде порушувати права добросовісного власника.

Таким чином, матеріалами клопотання слідчого не підтверджено наявності підстав, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України для можливості накладення арешту на майно.

Згідно ч. 1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Враховуючи, що слідчим не надано доказів, що вказана у клопотанні земельна ділянка відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, не доведено наявності обставин та мети, передбаченої ч. 2 статті 170 КПК України, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання старшого дізнавача сектору дізнання Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області капітана поліції ОСОБА_3 про накладення арешту на земельну ділянку із кадастровим номером № 0520680203:03:002:0224 площею 0,1395 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві власності ТОВ « ІНФОРМАЦІЯ_6 », а також на об`єкти незавершеного будівництва, що на ній розташовані- відмовити.

На ухвалу судді може бути подана апеляція протягом п`яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя