Ухвала

від 04.02.2025 по справі 331/4934/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/950/25 Справа № 331/4934/23 Суддя у 1-й інстанції - Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 лютого 2025 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

з секретарем ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5 ( у режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_6 ( у режимі відеоконференції)

захисника ОСОБА_7

обвинуваченої ОСОБА_8 ( у режимі відеоконференції)

розглянувши у закритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , у інтересах ОСОБА_8 , подані на ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2024 року про продовження строку дії застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,

встановила:

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2024 року обвинуваченій ОСОБА_8 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до 15 лютого 2025 року включно, та частково задоволено клопотання ОСОБА_8 про зменшення розміру застави, що складає 4 542 000 ( чотири мільйона п`ятсот сорок дві тисячі ) гривень.

Мотивуючи ухвалене рішення, суд, врахувавши докази, які у сукупності доводять причетність ОСОБА_8 до вчинення злочину в такій мірі, що дозволяє суду дійти висновку, що пред`явлене ОСОБА_8 обвинувачення не є вочевидь необгрунтованим, тяжкість кримінального правопорушення у вчиненні якого вона обвинувачується та покарання, яке їй загрожує у разі визнання винуватою, посилався на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не припинили існувати та застосування менш обтяжливого запобіжного заходу не зможе їм запобігти.

Разом із цим, суд дійшов висновку, щодо зменшення розміру застави до 1500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції захисник ОСОБА_6 у інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, відповідно до якої просить про скасування ухвали Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2024 року та постановлення нової ухвали, якою обрати останній менш суворий запобіжний захід.

Обгрунтовуючи заявлені вимоги захисник посилається на недоведеність встановлених судом ризиків та необгрунтованість обвинувачення в цілому. Захисник зазначає, що клопотання прокурора не містить посилання на обставини, які свідчать про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та до нього не долучено доказів на їх підтвердження.

Захисник вказує, що прокурор подав до суду клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу з грубим порушенням вимог ч. 2, 3 ст. 184 КПК України, а саме без надання суду і стороні захисту копії матеріалів, якими обгрунтовуються доводи його клопотання, що також було залишено поза увагою суду.

Разом із цим, суд систематично не враховує стан здоров`я обвинуваченої, яка має хронічні захворювання, цукровий діабет та онкологічне захворювання, а також й відомості про наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв`язків , постійного місця проживання, позитивної характеристики.

Наполягає на тому, що на даний час відсутні будь-які докази і дані, які б свідчили про те, що тримання під вартою є єдиним запобіжним заходом, який забезпечить належну процесуальну поведінку ОСОБА_8 а також про неможливість застосування до останньої більш м`якого запобіжного заходу.

Окрім наведеного, захисник вказує на недопустимість доказів винуватості обвинуваченої, наданих стороною обвинувачення, а також вважає визначений судом розмір застави завідомо непомірним для неї.

Крім того, сторона захисту стверджує, під час судового розгляду усі свідки, які заявлялись стороною обвинувачення допитані, та з їх показів убачається, що ОСОБА_8 не висловлювала підтримку РФ та не намагалася формувати серед працівників Бердянського міськрайонного суду Запорізької області позитивне ставлення до окупаційної влади.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_8 подала апеляційну скаргу, в якій просила відмовити у задоволенні клопотання прокурора та зменшити розмір застави.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, зазначає, що зменшений розмір застави судом першої інстанції є непомірним для неї, оскільки, дослідженими судом першої інстанції доказами встановлено відсутність грошових коштів та дорогоцінного майна.

Вказує, що утримується під вартою з 08.05.2024 року, позбавлена можливості оформити та отримувати пенсію та не має жодних доходів.

Крім того, вважає відсутніми та недоведеними прокурором ризики, передбачені п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, у зв`язку з тим, що процесуальна поведінка після вручення повідомлення про підозру та обрання запобіжного заходу свідчить про відсутність намірів переховуватись від слідства та суду.

До того ж, постійним місцем мешкання з травня 2022 року є м. Полтава, де була зареєстрована як ВПО, що підтверджується дослідженими судом доказами.

Також апелянтка не погоджується з ризиком п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки сторона захисту не заявляла клопотання про виклик свідків та експертів, тому суд безпідставно прийняв посилання прокурора на продовження існування цього ризику.

Щодо ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зазначає, що посилання суду на вказаний ризик повністю суперечить дослідженими судом доказами, оскільки жодного доказу про існування зв`язків із представниками окупаційною владою судом не досліджувалися а навпаки, обставини, що досліджувались спростовують наявність таких зв`язків.

Звертає увагу, що відомості до ЄРДР відносно неї в порядку ст. 214 КПК України не вносились, слідчі та розшукові відносно неї проводились поза межами кримінального провадження.

Під час апеляційного розгляду справи:

- обвинувачена ОСОБА_8 підтримала подану апеляційну скаргу з доданими до неї клопотаннями та підтримала апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6

- захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7 підтримали доводи поданих апеляційних скарг, наполягали на їх задоволенні та просили про скасування ухвали суду першої інстанції;

- прокурор ОСОБА_5 заперечував проти задоволення вимог апеляційних скарг сторони захисту та обвинуваченої, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали контрольного кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать зокрема про наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних засобів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно зі ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто таким, що ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.

Дослідивши матеріали провадження, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд доходить висновку, що суд першої інстанції належним чином дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону, а доводи обвинуваченої про відсутність підстав для продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає необґрунтованими з огляду на таке.

Для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. ст. 199, 331 КПК України, суд повинен був з`ясувати та з`ясував всі обставини, які передбачають підстави та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

Перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно вважав доведеними та такими, що продовжують існувати, вищезазначені ризики, для запобігання яким продовження строку тримання обвинуваченої під вартою є доцільним з огляду на наступне.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність ризиків, передбачених п.1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості ОСОБА_8 переховуватись від суду, незаконно впливати на інших учасників судового розгляду, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Так, суд першої інстанції обґрунтовано взяв до уваги, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, вчиненого під час дії воєнного стану в України, за який передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років, а тому розуміючи можливе застосування тяжкого покарання, у разі визнання її винуватою у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, остання може переховуватись від суду

При цьому, апеляційний суд враховує, що тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій у випадку визнання її винуватою у вчиненні злочину, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).

Суд першої інстанції встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризик передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, не зменшився і не припинив існувати, хоча усі свідки сторони обвинувачення були допитані, проте стороною захисту було заявлено клопотання про необхідність виклику до суду для допиту експертів, оскільки ОСОБА_8 тривалий час працювала суддею, має зв`язки серед працівників правоохоронних органів та експертних установ, тому може здійснювати незаконний вплив на експертів.

Крім того, доведено продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення, адже під час розгляду справи встановлено відомості про зв`язки обвинуваченої ОСОБА_8 із представниками окупаційної влади, тому остання може вчиняти дії, які направлені на підрив основ національної безпеки України та завдання істотної шкоди суверенітету, територіальній цілісності, недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України.

Твердження сторони захисту про те, що ризики, на які посилається суд, не підтверджені доказами, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки ризиком, у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Тобто, доведеність ризиків не передбачає фактичне вчинення конкретних дій особою, спрямованих на створення перешкод у кримінальному провадженні, оскільки оцінці підлягає наявність вірогідності вчинення таких дій.

Колегія суддів вважає, що розмір застави є достатнім та співрозмірним для зазначеного кримінального провадження і підстав для його зменшення не убачає.

Аргументація сторони захисту про стан здоров`я не є підставою для застосування більш м`якого запобіжного заходу, так як на час апеляційного перегляду відомостей щодо погіршення стану здоров`я ОСОБА_8 , що унеможливлює її тримання під вартою, до суду не надано.

Посилання апелянтки на необгрунтованість обвинувачення не є компетенцією апеляційного суду у межах розгляду даних апеляційних скарг, оскільки на даному етапі провадження встановлення всіх обставин справи є завданням судового розгляду. При вирішенні питання щодо продовження строку запобіжного заходу суд повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення суспільно-небезпечного діяння вірогідною та достатньою для продовження щодо особи обмежувальних заходів та не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції, який з дотриманням вимог ст.ст.197,199 КПК, на підставі наданих сторонами кримінального провадження доказів, оцінив в сукупності всі обставини, що враховуються при вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та належним чином мотивував своє рішення щодо необхідності продовження строку раніше обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченої за ч. 2 ст. 111 КК України ОСОБА_8 .

На переконання апеляційного суду вищенаведені обставини виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою та відсутні підстави для застосування до неї більш м`якого запобіжного заходу.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника ОСОБА_6 не спростовують встановлених судом обставин і задоволенню не підлягають, а ухвала Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 18 грудня 2024 року є законною, обґрунтованою, належним чином мотивованою та відповідає вимогам ст.370 КПК.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, та 418, 419, 422-1 КПК, колегія суддів,-

ухвалила:

Ухвалу Хортицького районного суду міста Запоріжжя від 18 грудня 2024 року про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, - залишити без змін, а апеляційні скарги ОСОБА_8 , ОСОБА_6 у інтересах ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Ухвала суду апеляційної інстанції є остаточною та такою, що касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3