Рішення

від 05.02.2025 по справі 296/199/25

КОРОЛЬОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа № 296/199/25

2/296/110/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" лютого 2025 р. м.Житомир

Корольовський районний суд міста Житомира

в складі: головуючого - судді Пилипюк Л. М.

за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської окружної прокуратури про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В:

08 січня 2025 року ОСОБА_1 через свого представника адвоката Хоменка С. О. звернувся до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до Житомирської окружної прокуратури про скасування арешту майна.

Позов обґрунтовано тим, що позивачу ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності належить 50/100 частки житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Зокрема, 30/100 частки вказаного житлового будинку позивач отримав у власність в 1996 році на підставі договору дарування, а 20/100 частки він набув у власність на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом. Згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 накладено арешт на підставі повідомлення б/н Прокуратури м. Житомира. У відповідь на звернення ОСОБА_1 . Життмирська окружна прокуратура 31 жовтня 2024 року повідомила про відсутність відомостей про арешт вищевказаного нерухомого майна.

Безпідставний арешт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 перешкоджає позивачу реалізувати свої права власника нерухомого майна.

На підставі наведеного позивач просить скасувати арешт нерухомого майна житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який було накладено 22 травня 1972 року на підставі повідомлення б/н Прокуратури м. Житомира та який зареєстровано 28 квітня 2006 року за № 3160896 та № 3160913, реєстратор Перша житомирська державна нотаріальна контора.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 10 січня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.

У встановлений судом строк відповідач відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвалою суду від 27 квітня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився. 05 лютого 2025 року до суду надійшла спільна заява позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 про розгляд справи без їхньої участі. У вказаній заяві сторона позивача також зазначає про підтримання позовних вимог та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Житомирської окружної прокуратури прокурор Мітіна В. О. в судове засідання не з`явилась, заявою від 05 лютого 2025 року просить розгляд справи здійснювати без її участі, щодо вирішення спору прокурор покладається на розсуд суду.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд дійшов висновку про відсутність перешкод для розгляду справи без участі сторін.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких підстав.

Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд установив, що 26 червня 1996 року ОСОБА_3 подарував ОСОБА_1 30/100 частин житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Наведене підтверджено копією договору дарування від 26 червня 1996 року, який посвідчений державним нотаріусом Першої житомирської державної нотаріальної контори Ширінською Л. В. (а. с. 6-7).

Також відомо, що АДРЕСА_3 в 2016 році перейменовано на пров. Космонавта Поповича.

Крім того, згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за позивачем ОСОБА_1 01 жовтня 2024 року зареєстроване право власності на 20/100 частин житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину (а. с. 11-12).З наявної в матеріалах справи копії заповіту вбачається, що позивач успадкував 20/100 частин вказаного будинку після смерті батька ОСОБА_3 (а. с. 8).

Суд установив, що майно позивача ОСОБА_1 перебуває під обтяженням, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. Зокрема, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 зареєстровано обтяження:

-номер запису обтяження 3160896, тип обтяження - арешт (архівний запис), зареєстровано 28 квітня 2006 року Першою житомирською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження повідомлення, б/н, Прокуратура м. Житомира, власник: ОСОБА_4 , додаткові дані: архівна дата 03 квітня 1998 року, дата виникнення: 22 травня 1972 року;

-номер записуобтяження 3160913,тип обтяження арешт(архівнийзапис),зареєстровано 28квітня 2006року Першою житомирською державною нотаріальною конторою, підстава обтяження повідомлення, б/н, Прокуратура м. Житомира, власник: ОСОБА_5 , додаткові дані: архівна дата ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата виникнення: 22 травня 1972 року.

Також встановлено, що у відповідь на заяву ОСОБА_1 . Житомирський обласний державний нотаріальний архів повідомив, що згідно з інформацією по фонду № 2 Першої житомирської нотаріальної контори, Реєстру для реєстрації заборон відчуження жилих будинків, квартир та іншого нерухомого майна, арештів, накладених судовими та слідчими органами наявний запис № 16 від 22 травня 1972 року (справа № 2-16, розпочато 14 січня 1972 року, закінчено 04 квітня 1997 року) щодо реєстрації заборони відчуження нерухомого майна, розташованого в АДРЕСА_2 , на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Підстава обтяження повідомлення Прокурора м. Житомира (а. с. 10).

Житомирською окружною прокуратурою розглянуто звернення ОСОБА_1 та 31 жовтня 2024 року надано відповідь про те, що в Житомирській окружній прокуратурі відсутні відомості щодо накладення арешту на вищевказаний житловий будинок (а. с. 9).

Суд ураховує, що архівний арешт спірного нерухомого майна було накладено на підставі повідомлення прокурора від 1972 року щодо власників майна ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які наразі серед співвласників житлового будинку не значаться. Наявні в справі докази дають підстави для висновку, що співвласниками житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Предметом спору у цій справі є захист прав власності шляхом скасування арешту нерухомого майна.

Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Верховний Суд у своїй постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11 зауважує, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до ст. 41 Конституції України право власності є непорушним. Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом права власності, визначеного ст. 317 ЦК України, право власності - це право володіння, користування і розпорядження майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Згідно із ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення, ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

Крім того, зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України.

Вирішуючи спір у цій справі, суд ураховує, що права позивача як співвласника нерухомого майна підлягають захисту судом, оскільки наявність протягом тривалого часу (з 1972 року) нескасованого архівного запису про арешт майна, за умови відсутності відомостей стосовно реальної потреби застосування такого заходу обтяження, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Також суд ураховує, що відповідач не підтвердив наявність правових підстав для збереження спірного арешту майна, а тому суд дійшов висновку, що арешт майна порушує право власності ОСОБА_1 , в тому числі є перешкодою у вільному розпорядженні своїм майном, а тому заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення.

Керуючись ст. ст. 4, 7, 8, 10, 11, 12, 13, 83, 137, 141, 247, 258, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до Житомирської окружної прокуратури про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт нерухомого майна житлового будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який накладено 22 травня 1972 року на підставі повідомлення Прокуратури м. Житомира та який зареєстровано 28 квітня 2006 року за № 3160896 та № 3160913, реєстратор Перша житомирська державна нотаріальна контора.

Рішення суду може бути оскаржено до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідач: Житомирська окружна прокуратура, код в ЄДРПОУ 41710987, адреса: м. Житомир, вул. Леха Качинського, 2.

Повний текст рішення суду складено 10 лютого 2025 року.

Суддя Корольовського районного суду

міста Житомира Лілія ПИЛИПЮК