Постанова

від 28.01.2025 по справі 621/3561/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 року

м. Харків

справа № 621/3561/23

провадження №22-ц/818/549/25

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.

за участю секретаря судового засідання Волобуєва О.О.

сторони справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

інші учасники справи:

треті особи - Служба у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради, Орган опіки і піклування Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 вересня 2024 року у складі судді Філіп`євої В. В.,

УСТАНОВИВ:

У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, у якому просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позов мотивований тим, що ОСОБА_2 не бере педагогічної, посильної трудової, матеріальної або будь-якої іншої участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ., що свідчить про його свідоме ухилення від виконання батьківських обов`язків і відповідно є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 вересня 2024 року у задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судове рішення мотивоване тим, що позивачем не доведена винна поведінка відповідача, свідоме нехтування ним своїми батьківськими обов`язками. Тому підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відсутні.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі та стягнути судовий збір.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд не повно встановив обставини справи та зробив висновки що не відповідають дійсним обставинам у справі та ухвалив необґрунтоване та незаконне рішення. Позивачка вважає, що надала суду належні та допустимі докази, що доводять факт ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків з виховання малолітнього сина. Суд зазначеним доказам належної оцінки не надав та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

За змістом ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та ( або) резолютивної частини.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 мають неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Зміївського районного управління юстиції у Харківській області, актовий запис №44 від 27.04.2016 року (а.с. 11).

Згідно паспорта серія НОМЕР_2 , виданого 29.05.2013 року Зміївським РСГУДМС України в Харківській області, Витягу Зміївської міської ради №1076м від 04.08.2023 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.9,13)

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується паспортом серія НОМЕР_3 , виданого 20.12.2014 року Зміївським РСГУДМС України в Харківській області, та довідки Зміївської міської ради №1869 від 22.09.2023 року (а.с. 33, 46).

Згідно даних довідок №1601-5001297321 та №1601-5001298801, від 11.04.2022 року №1601-5001294260 від 22.04.2022 року «Про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи», фактичним місцем проживання позивача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та малолітньої дитини малолітня дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є АДРЕСА_3 (а.с. 14, 15).

З інформації, наданої установами за місцем перебування дитини під лікарняним наглядом та за місцем навчання, вбачається, що розвиток неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснює позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 вказані заклади не відвідував (а.с. 17- 19, 24- 25).

З медичної довідки КНП «Зміївська центральна районна лікарня» Зміївської міської ради Чугуївського району Харківської області від 04.08.2023 року стан позивачки ОСОБА_1 задовільний (а.с. 23).

Згідно з висновком Службою у справах дітей виконавчого комітету Київської районної в м. Полтава ради (Третя особа) до суду направлено висновок №385 від 26.12.2023 року позбавлення відповідача ОСОБА_2 батьківських прав у відношенні неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є доцільним, тому що він не виконує свої батьківські обов`язки (а.с. 77-79, 81-83).

Судова колегія вважає, що суд правильно встановив характер спірних правовідносин, обставини у справі та застосував до них належні норми матеріального права, проте дійшов помилкових висновків про відмову у задоволені позову у зв`язку із недоведеністю винної поведінки відповідача ОСОБА_2 ..

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

За приписами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надані позивачем належні та допустимі докази свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 не виявляє до дитини батьківського піклування з квітня 2022 року.

Відповідач надав лише відзив на позовну заяву в якому заперечував проти позовних вимог. Проте, в супереч вимог 12, 81 ЦПК, доказів виконання свого батьківського обов`язку з утримання, піклування, турботи та виховання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , народження суду першої та апеляційної інстанції не надав.

Тому судова колегія не може погоджується з висновком суду про недоведеність факту свідомого нехтування відповідачем ОСОБА_2 своїми батьківськими обов`язками.

Європейський суд з прав людини, практику та рішення якого суди мають застосовувати як джерело права відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграфи 57, 58). При цьому, на перше місце ставляться «як найкращі інтереси дитини», оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення.

Позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах: від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18 (провадження № 61-8883св19), від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17 (провадження № 61-13752св19), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків (абз. 2 п. 18 Постанови).

Судова колегія вважає доведеною винну поведінку відповідача щодо ухилення від виконання свого батьківського обов`язку, проте з урахуванням того, що позбавлення батьківський прав є виключною мірою, враховуючи його заперечення проти позову, не вбачає підстав для позбавлення його батьківських прав, проте вважає за необхідне попередити його про необхідність змінити ставлення до дитини.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в частині мотивів відмови у задоволені позовних вимог. Мотивувальну частину рішення належить викласти в редакції цієї постанови та доповнити резолютивну частину реченням наступного змісту: « Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В іншій частині рішення суду належить залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, ч. 1, 4 статті 376, 382 - 384 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 вересня 2024 року змінити.

Викласти мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.

Доповнити резолютивну частину рішення реченням наступного змісту: «Попередити ОСОБА_2 про необхідність зміни ставлення до виховання сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук