Рішення

від 30.01.2025 по справі 554/7071/24

ОКТЯБРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Дата документу 30.01.2025Справа № 554/7071/24 Провадження № 2/554/890/2025

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.01.2025 року м. Полтава

Октябрський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого - судді Материнко М.О.

за участю секретаря Кашуби В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Октябрського районного суду в м. Полтаві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно (квартиру),

В С Т А Н О В И В:

У липні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Октябрського районного суду міста Полтава з позовною заявою до Полтавської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 10 лютого 2010 року рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 31 на підставі наказу прокурора області ОСОБА_1 видано квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 34,5 кв.м. як службову.

01 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 отримала ордер на дану квартиру, а 09 березня 2010 року зареєструвалась в цій квартирі.

03 листопада 2016 року спірна квартира була виключена зі складу службових - прокуратури. Маючи намір приватизувати дану квартиру, позивач ОСОБА_1 звернулась до виконавчого комітету Полтавської міської ради, проте отримала відмову в зв`язку з тим, що дана квартира не приймалася до комунальної власності міста Полтава.

Позивач ОСОБА_1 просить суд визнати за нею право власності на спірну квартиру АДРЕСА_1 в порядку набувальної давності.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 08 липня 2024 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Представник відповідача Полтавської міської ради проти позову заперечує з огляду на те, що ОСОБА_1 знала або могла знати про відстуність у неї підстав для набуття права власності на квартиру, оскільки проживала в ній не як власник, а як користувач квартири, яка має статус саме службової, тобто, до моменту виключення квартири зі складу службових рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №225 від 03.11.2016р., позивачка лише користувалась зазначеною квартирою, яка не підлягає приватизації, а, отже підстав для набуття права власності не було.

16 вересня 2024 року позивачем ОСОБА_1 через представника - ОСОБА_2 було подано відповідь на відзив Полтавської міської ради щодо спростування наведених доводів відповідачем по цивільній справі, а саме, що відповідачем Полтавської міської ради не надано належним чином доказів, які б спростовували наведені факти в позовній заяві.

23 вересня 2024 року представником відповідача Полтавської міської ради було додано до матеріалів судової справи заперечення на відповідь на відзив представника позивача - ОСОБА_2 .

На підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 10 лютого 2010 року №31 «Про заселення квартир» квартира АДРЕСА_1 , була надана для проживання - ОСОБА_1 на склад сім`ї 1 особа.

В своїх запереченнях на відповідь на відзив представником відповідача Полтавської міської територіальної громади в особі Полтавської міської ради було окреслено коло питань, одне з яких, підстави для застосування інституту набувальною давності в даному випадку.

Підставами для застосування інституту набувальної давності в даному випадку Позивач вказує, зокрема, той факт, що ОСОБА_1 добросовісно, без належного правового титулу заволоділа квартирою та продовжує нею відкрито володіти протягом тривалого часу.

ОСОБА_1 вселялась в спірну квартиру як в службову, а, отже, на праві користування. В той же час, умовою набуття права власності за набувальною давністю передбачається, що володілець володіє майном як власник.

Позивач знала або могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності на квартиру, оскільки проживала в ній не як власник, а як користувач квартири, яка має статус саме службової. Тобто, до моменту виключення квартири зі складу службових рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради №225 від 03.11.2016 р., Позивачка лише користувалась зазначеною квартирою, яка не підлягала приватизації, отже підстав для набуття права власності не було.

Ухвалою Октябрського районного суду міста Полтави від 15 жовтня 2024 року відмовлено в задоволенні клопотання представника відповідача про залучення Управління майном комунальної власності міста, в якості третьої особи по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Полтавської міської ради.

Заява про уточнення позовних вимог була подана представником позивача ОСОБА_1 до Октябрського районного суду міста Полтави 21 грудня 2024 року та є приєднаною до матеріалів цивільної справи, тобто після закриття підготовчого судового засідання.

Повно та всебічно дослідивши наявні в матеріалах цивільної справи докази у їх сукупності, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Конституцією України закріплені основні правові принципи регулювання відносин власності, головним з яких є принцип рівного визнання й захисту рівним чином усіх форм власності (статті 13, 14, 41).

Згідно ч. 5 ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин.

Звідси, йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

Відповідно достатті328Цивільного кодексуУкраїниправовласності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.

При цьому, як вбачається з вказаного рішення, відділу обліку та розподілу житла міськвиконкому доручено видати ордера згідно додатку до цього рішення у відповідності до чинного законодавства, а управлінню житлово-комунального господарства заселити квартири у відповідності до виданих ордерів.

Виконавчим комітетом Полтавської міської ради було видано ордер на право зайняття вказаної квартири, наявні всі підстави вважати, що цим житлом Позивач користувалась на правах наймача. В довідці КП «Житлово-експлуатаційної організації №2» Полтавської міської ради ОСОБА_1 зазначена також як квартиронаймач спірної квартири.

Стаття 123ЖКУкраїни передбачає,що по користуванню службовим житловимприміщеннямзастосовуються правила про договір найму,окрімправил, передбачених ст.ст. 73-76,79-83,85,90частиною6ст.101, ст.103-106ЖКУкраїни.

Згідно з положеннями частин першої та четвертоїстатті 344 Цивільного кодексу Україниособа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17, провадження № 12-291гс18, аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно достатті 344 Цивільного кодексу України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.

У постанові від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду зазначив, що при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння. За висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. При цьому безтитульність визначена як фактичне володіння, яке не спирається на будь-яку правову підставу володіння чужим майном.

Відповідно до ст.122 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання службового жилого приміщення виконавчий комітет районної, міської, районної в місті ради видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення у надане службове жиле приміщення.

Відповідно до ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом:

1) визнання протиправним та не чинним нормативно-правового акта чи окремих його положень;

2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень;

3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;

4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень;

6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Добросовісність володіння, яка є передумовою для визнання права власності на майно за набувальною давністю, передбачає, що особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Відповідно до ст.81ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, приймаючи до уваги те, що визнання права власності за набувальною давністю має для позивача ОСОБА_1 юридичне значення, на думку суду, зібрані у судовій справі докази та їх належна оцінка, вказують на те, що позивачем не було доведено наявність підстав для набуття права власності на спірну квартиру за давністю володіння.

На підставі наведеного, ст.13, 14, 41, ч. 5 ст. 55 Конституції України, ч.1 ст.2, ч.1 ст.4, ч.3 ст.12, ст.81 ЦПК України, ст.328,ст. 344 ЦК України, ст. 5 КАС України, ст.122, ст.123 ЖК України, постанова від 01 серпня 2018 року у справі № 201/12550/16-ц (провадження № 61-19156св18) Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду, постанова Великої Палати суду Верховного суду від 14 травня 2019 року у справі №910/17274/17, провадження № 12-291гс18, суд-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Полтавської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду як суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони у справі:

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_1 , адреса проживання: АДРЕСА_2

Відповідач: Полтавська міська рада, ЄДРПОУ 24388285 адреса: 36000, вул. Соборності, 36, м. Полтава

Повний текст судового рішення виготовлено 10 лютого 2025 року.

Суддя М.О. МАТЕРИНКО