Постанова

від 05.02.2025 по справі 539/1365/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 539/1365/24 Номер провадження 22-ц/814/626/25Головуючий у 1-й інстанції Алтухова О.С. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 лютого 2025 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Обідіної О.І., Чумак О.В., за участю секретаря судового засідання: Буйнової О.П., -

розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судуцивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи Перша Донецька міська нотаріальна контора, територіальна громада в особі Донецької міської ради, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім`єю,-

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім`єю.

В обґрунтування заяви вказував, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 , був його дядьком.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Дніпропетровська від 20 березня 2006 року ОСОБА_2 було визнано недієздатним. Згідно подання Виконавчого комітету Ворошиловської районної ради м. Донецька від 04.09.2006 року його було рекомендовано для призначення опікуном над недієздатним ОСОБА_2 та його житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.01.2007 року його призначено опікуном над ОСОБА_2 ,та його житлом.

Вказував, що він з 02.10.2007 року почав проживати разом із своїм дядьком ОСОБА_2 у належній йому квартирі однією сім`єю, піклувався про дядька, забезпечував його харчуванням, медичним доглядом, підтримував порядок у його квартирі, проводив поточні ремонти. У цьому йому допомагала його дружина, яка разом з дітьми також проживала з ними. Вони з дядьком були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, а також він був зареєстрований у квартирі дядька.

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 помер в м. Донецьк за місцем свого проживання. Він провів поховання дядька за власний рахунок. Після його смерті відрилась спадщина у вигляді 2-х кімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

За життя ОСОБА_2 заповіт складено не було. Інших спадкоємців у нього немає.

Вказував, що він звернувся у встановлені строки до Першої донецької міської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. На підставі його заяви була відкрита 27.01.2022 року спадкова справа за №10/2022 (у спадковому реєстрі №69049035). Державний нотаріус рекомендувала йому в судовому порядку встановити факт проживання однією сім`єю зі спадкодавцем не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини за адресою АДРЕСА_2 .

Зазначав, що встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини має значення для можливості отримати права на спадщину та належного його оформлення.

На підставі викладеного просив встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однією сім`єю з 02 жовтня 2007 року до 22 серпня 2021 року (до дня смерті дядька).

Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2024 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім`єю,- відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішення суду його в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального та матеріального права просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його заяви.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що факт спільного проживання із спадкодавцем ОСОБА_2 підтверджено належними доказами, а саме: рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.01.2007 року над ОСОБА_2 та його майном встановлено опікуна. Опікуном призначено ОСОБА_1 .

Вказував, що з 02.10.2007 року разом із своєю дружиною та дітьми проживав у квартирі ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 .

Після тимчасової окупації м. Донецька російською федерацією він скористався правом отримати довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи у травні 2021 році. Разом з тим, відповідно до ст. 29 ЦК України фізична особа має право мати кілька місць проживання. Таким чином вважає, що після отримання довідки як внутрішньо переміщена особа, не був позбавлений права вільно пересуватися, зокрема повернутися до свого місця проживання у м. Донецьк та продовжувати виконувати обов`язки опікуна ОСОБА_2 до його смерті.

Таким чином вважає, що його реєстрація, як внутрішньо переміщеної особи, не свідчить про припинення проживання однією сім`єю з ОСОБА_2 . Окрім того, спільне проживання із ОСОБА_2 підтверджується, зокрема показами свідків та виписками про погашення заборгованості за комунальні послуги, які він не мав можливості вчасно подати, у зв`язку з окупацією м. Донецька.

Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково виходячи з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Звертаючись до суду ОСОБА_1 просив встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 на час відкриття спадщини однією сім`єю.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено районним судом, що рішенням Червоногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2006 року ОСОБА_2 було визнано недієздатним. (а.с.9-10).

Також встановлено, що рішенням Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.01.2007 року ОСОБА_3 призначено опікуном над ОСОБА_2 , 1954 року народження та його житлом за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.10).

Згідно договору купівлі-продажу квартири від 05 жовтня 2001 року, квартира АДРЕСА_3 належала в рівних частках ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с.11).

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 01 червня 2007 року та Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі №9880540 від 01.06.2007 ОСОБА_2 успадкував після смерті своєї матері ОСОБА_4 1/2частину належної їй квартири за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.12,13).

ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Донецьк помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Лубенського міськрайонного суду від 14 вересня 2021 року задоволенозаяву ОСОБА_1 про встановлення факту смерті ОСОБА_2 на окупованій території.

Із довідки№ 1630-5000357380 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 07.05.2021, вбачається, що останній зареєстрований в АДРЕСА_1 , а фактично проживає/перебуває: АДРЕСА_4 . (а.с.6).

Беручи до уваги надані докази, а саме: рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2006 про визнання ОСОБА_2 недієздатним, рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.01.2007 про встановлення опіки над недієздатною особою та її майном, правовстановлюючі документи на квартиру, довідка про отримання пенсії ОСОБА_2 , як його опікуном, договір-замовлення на організацію та проведення поховання, покази свідків, районний суд дійшов висновку, що дані докази не доводять факту проживання заявника із померлимоднією сім`єю з 02 жовтня 2007 року до 22 серпня 2021 року та відмовив в задоволенні заяви за недоведеністю.

Проте, колегія суддів не може погодитись з таким висновком районного суду з огляду на наступне.

Згідно зістаттею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У справі що переглядається, заявник ОСОБА_1 , звертаючись до суду з зазначеною заявою, посилаючись на те, що він разом з ОСОБА_2 проживав однією сім`єю з 02.10.2007 року до 22.08.2021 року (до дня смерті дядька), приймав активну участь в його житті, піклувався про нього, забезпечував харчуванням, медичним доглядом, підтримував порядок у квартирі, проводив поточні ремонти, сплачував комунальні послуги та був зареєстрований у його квартирі.

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українипередбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно достатті 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно зстаттею 1258 ЦК Україниспадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановленихстаттею 1259 цього Кодексу.

Відповідно достатті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частинирішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року у справі № 5-рп/99членами сім`ї є, зокрема, особи, які постійно мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

Згідно з роз`ясненнями, наданими судам у пункті 21постанови Пленумом Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», при вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СК Українипро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставістатті 1264 ЦК Українинеобхідне встановлення двох юридичних фактів, а саме: 1) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; 2) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Про спільне проживання можуть свідчити наявність спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у спільних витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постановах від 21 березня 2019 року у справі № 461/4689/15-ц (провадження № 61-43735св18), від 10 жовтня 2019 року у справі № 520/8495/17 (провадження № 61-7058св19), від 17 жовтня 2019 року у справі № 712/1294/17 (провадження № 61-34351св18), від 31 березня 2022 року у справі № 461/4532/20 (провадження № 61-19344св21), від 12 січня 2023 року у справі № 754/6012/21 (провадження № 61-9440св22), від 20 лютого 2023 року у справі № 520/11160/18 (провадження № 61-3593св22), від 08 серпня 2023 року у справі № 752/13615/20-ц (провадження № 61-6638св23), від 26 жовтня 2023 року у справі № 522/10701/20 (провадження № 61-9778св23), від 25 червня2024 року у справі № 125/1873/22 (провадження № 61-15872св23) та інших.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Згідно ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних прав, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.

Як на обгрунтування заяви про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 заявником надані докази, а саме: рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 20.03.2006 про визнання ОСОБА_2 недієздатним; рішення Пролетарського районного суду м. Донецька від 31.01.2007 про встановлення опіки над недієздатною особою та її майном; правовстановлюючі документи на квартиру; довідка про отримання пенсії ОСОБА_2 , як його опікуном; довідки та договори про оплату комунальних послуг і утримання квартири; договір-замовлення на організацію та проведення поховання, копія свідоцтва про смерть.

Із довідки№ 1630-5000357380 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, виданої ОСОБА_1 07.05.2021, вбачається, що останній зареєстрований в АДРЕСА_1 , а фактично проживає/перебуває: АДРЕСА_4 . (а.с.6).

Разом з тим, відповідно до ст. 29 ЦК України фізична особа має право мати кілька місць проживання.

Колегія суддів зауважує, що ОСОБА_1 після отримання довідки, як внутрішньо переміщена особа, не був позбавлений права вільно пересуватися, зокрема повернутися до свого місця проживання у м. Донецьк та продовжувати виконувати обов`язки опікуна та проживати з ОСОБА_2 до його смерті. Це при тому, що із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 здійснював організацію проведення поховання останнього, що підтверджується наданими доказами ( а.с.84-85).

Враховуючи те, що факт, який просить встановити заявник в судовому порядку, має для нього юридичне значення, та іншим способом, ніж за рішенням суду, він встановлений бути не може, виходячи із обставин справи та підстав пред`явлених вимог, суд приходить до висновку, що наявні підстави для задоволення заяви заявника, оскільки даний факт підтверджено належними та допустимими доказами.

Суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про те, що надані заявником докази не підтверджують факту постійного проживання заявника ОСОБА_2 . При цьому суд безпідставно залишив поза увагою особливості порядку розгляду справ окремого провадження, не вжив заходів до перевірки доводів заявника та не врахував труднощі останнього у зборі доказів зважаючи на те, що факт який необхідно встановити мав місце на тимчасово окупованій території.

За вказаних обставин, на думку колегії суддів, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нове рішення по суті заявлених вимог.

Керуючись статтями367,374,376,381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційнускаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 09 вересня 2024 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи Перша Донецька міська нотаріальна контора, територіальна громада в особі Донецької міської ради, про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини однією сім`єю задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , однією сім`єю з 02 жовтня 2007 року до 22 серпня 2021 року.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текстпостанови виготовлено 06 лютого 2025 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.І. Обідіна

---

О.В. Чумак