Ухвала

від 05.02.2025 по справі 461/3396/18

ГАЛИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 461/3396/18

Провадження № 6/461/23/25

У Х В А Л А

про відмову в прийнятті додаткового рішення

05.02.2025 року місто Львів

Галицький районний суд міста Львова у складі головуючого судді Стрельбицького В.В., за участю секретаря судового засідання Рожко Ю.С., розглянувши заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі№ 461/3396/18 провадження 6/461/463/24, за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України,

встановив:

I.Фактичні обставини справи, суть питання, яке вирішується судом

У провадженні Галицького районного суду м. Львова перебувала цивільна справа за №461/3396/18 провадження 6/461/463/24, за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

26.11.2024 за результатами розгляду вказаної вище заяви ухвалено судове рішення. Відповідно до резолютивної частини ухвали суду, заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задоволено. Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання ним зобов`язань по виконавчому провадженню №53868457 з виконання виконавчого листа №755/15484/14-ц, виданого 17.06.2016 року Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 1616335,78 грн.

27.01.2025 через канцелярію суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі,в якій він просить суд:

«Ухвалити додаткове рішення по справі № 461/3396/18, яким скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), яке накладено ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11 травня 2018 року у справі № 461/3396/18».

II.Мотивита висновкисуду,а такожположення закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу

Згідно ч. ч. 3, 4 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Суд не вбачає необхідності виклику в судове засідання учасників справи, адже питання яке вирішується судом стосується обставин, які не впливають на результати розгляду та суть ухваленого рішення.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. (ч. 13 ст. 7 ЦПК України)

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормами цивільного процесуального законодавства передбачена можливість ухвалення додаткового судового рішення, яким вирішуються окремі правові вимоги, які не вирішені основним рішенням.

Частиною 1статті 270ЦПК Українивстановлено,що суд,що ухваливрішення,може зазаявою учасниківсправи чиз власноїініціативи ухвалитидодаткове рішення,якщо: 1)стосовно певноїпозовної вимоги,з приводуякої сторониподавали доказиі давалипояснення,не ухваленорішення; 2)суд,вирішивши питанняпро право,не зазначивточної грошовоїсуми,присудженої достягнення,або майно,яке підлягаєпередачі,або дії,що требавиконати; 3)судом невирішено питанняпро судовівитрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановленихстаттею 430цього Кодексу.

Наведений вище перелік випадків у яких може бути ухвалене додаткове рішення є вичерпний та розширенню не підлягає.

Згідно ч. 1 ст. 270 ЦПК України, заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч.1ст.264ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Судове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. (ч.1-3 ст. 263 ЦПК України)

Таким чином, головною функцією додаткового рішення є забезпечення повного та всебічного розгляду справи шляхом процесуального вирішення питань, які були досліджені судом, однак не враховані під час ухваленні основного рішення.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові від 05 липня 2023 року у справі №911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду сформувала позицію про те, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом. Однак, через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі при прийнятті додаткового рішення скасовувати чи змінити первісне рішення, проте він має право виправити деякі його недоліки.

Відповідно до роз`яснень п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, що воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Додаткове рішення може ухвалити лише той склад суду, що ухвалив рішення в даній справі. В іншому разі особамає право звернутися до суду з тими ж вимогами на загальних підставах.

З наведеного вище слідує, що під час порушення питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.

Беручи до уваги те, що під час ухвалення рішення від 26.11.2024 Галицьким районним судом м. Львова, заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задоволено та скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду останнього за межі України, надана оцінка усім доводам та доказам, які надавали та висловлювали учасники судового процесу, підстави для ухвалення додаткового судового рішення відсутні.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, ОСОБА_1 вказує, що у резолютивній частині тексту ухвали фактично продубльовано текст ухвали якою його було обмежено у праві виїзду за межі України.

З матеріалів справи вбачається, що у ОСОБА_1 наявна була заборгованість в сумі 1616335,78 грн по виконавчому провадженню №53868457 з виконання виконавчого листа №755/15484/14-ц, виданого 17.06.2016 року Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 1616335,78 грн.

У межах вказаного вище виконавчого провадження, державний виконавець Личаківського ВДВС м. Львова ГТУЮ у Львівській області звернулась до Галицького районного суду м. Львова з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.05.2018, подання тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання ним зобов`язань по виконавчому провадженню №53868457 з виконання виконавчого листа №755/15484/14-ц, виданого 17.06.2016 року Днопровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 1616335,78 грн.

У подальшому, ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2024, вирішено звільнити фізичну особу ОСОБА_1 від подальшого виконання грошових вимог кредиторів: ОСОБА_2 в сумі 210000,00 грн - заборгованості та 4962,00 грн. - витрат на оплату судового збору; Державної податкової служби України в особі Головного управління ДПС у Львівській області в сумі 17669,36 грн - заборгованості та 4962,00 грн. - витрат на оплату судового збору; Акціонерного товариства «Сенс Банк» в сумі 1510004,85 грн - заборгованості, 142981,08 грн - пені та4962,00 грн. - витрат на оплату судового збору. Вимоги, не задоволені через недостатність майна боржника, вважаються погашеними. Вимоги конкурсних кредиторів, які не були заявлені в установлений цим Кодексом строк або були відхилені господарським судом, вважаються погашеними, а виконавчі документи за відповідними вимогами визнаються такими, що не підлягають виконанню (у тому числі виконавчі документи (виконавчий лист Дніпровського районного суду м. Києва від 17.06.2016 № 755/15484/14-цпро стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованості за договором кредиту в сумі 1599936,42 грн та третейського збору в сумі 16399,36 грн у виконавчих провадженнях ВП № 53866457 та ВП № 60563022; виконавчий лист від 03.04.2017 № 2-2478/11, виданий Шевченківським районним судом м. Львова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Моторс-Україна» (нова назва ТОВ «Азігам») 49953,40 грн у виконавчому провадженні ВП № 54077410). Рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили 29.04.2024.

З вищенаведеного вбачається, що обмеження у праві виїзду ОСОБА_1 було застосовано до виконання ним свого зобов`язання за виконавчим листом, який, ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.04.2024, було визнано таким, що не підлягає виконанню.

26.11.2024 за результатами розгляду вказаної вище заяви ухвалено судове рішення. Відповідно до резолютивної частини ухвали суду, заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України задоволено. Скасовано тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до виконання ним зобов`язань по виконавчому провадженню №53868457 з виконання виконавчого листа №755/15484/14-ц, виданого 17.06.2016 року Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 1616335,78 грн.

Таким чином, підставою для скасування такого заходу забезпечення як тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України стало не виконання боргового зобов`язання, а визнання виконавчого листа на підставі якого таке обмеження було застосовано, таким, що не підлягає виконанню. Беручи до уваги те, що ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 11.05.2018, тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 до виконання ним зобов`язань по виконавчому провадженню №53868457 з виконання виконавчого листа №755/15484/14-ц, виданого 17.06.2016 року Дніпровським районним судом м.Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість в розмірі 1616335,78 грн, то відповідно таке формулювання і відображено в резолютивній частині ухвали суду від 26.11.2024, якою скасовано обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України.

Що стосується посилань заявника на відповідь Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо неможливості вилучення відомостей стосовно ОСОБА_1 із відповідної бази даних Державної прикордонної служби України на підставі ухвали суду від 26.11.2024, оскільки у резолютивній частині такої не вказано номер справи у межах якої останнього було тимчасово обмежено у праві виїзду, судом враховується наступне.

Пунктом 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

У Рішенні від 26 червня 2013 р. № 5-рп/2013 (справа щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження») Конституційний Суд України зазначив, що право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист (абзац 5 п.п. 2.1 п. 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013); набрання судовим рішенням законної сили є юридичною подією, з настанням якої виникають, змінюються чи припиняються певні правовідносини, а таке рішення набуває нових властивостей; основною з цих властивостей є обов`язковість - сутнісна ознака судового рішення як акта правосуддя (підпункт 2.4 мотивувальної частини Рішення від 23 листопада 2018 року № 10-р/2018); невід`ємною складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення. Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).

Ухвала Галицького районного суду м. Львова від 26.11.2024 вступила в законну силу 11.12.2024, а відтак є обов`язковою до виконання. Відсутність у резолютивній частині реквізитів документу (номер справи), яким ОСОБА_1 було тимчасово обмежено у праві виїзду само по собі не може бути належною підставою для її невиконання, оскільки кожній судовій справі надається єдиний унікальний номер, який формується відповідно доПоложення про АСДС. Такі реквізити наявні у відповідному судовому рішенні, тобто номер такої справи - 461/3396/18 відображено у правому верхньому куті відповідної ухвали. Окрім того, з тексту відповідного листа Державної прикордонної служби України не вбачається жодного посилання на нормативно-правовий акт, який би встановлював відповідний обов`язок для вилучення відомостей стосовно ОСОБА_1 із відповідної бази даних Державної прикордонної служби України.

Отже, беручи до уваги вищенаведене, судом встановлено, відсутність підстав, передбачених ст. 270 ЦПК України, які є вичерпними, для ухвалення додаткового рішення, а порушене заявником питання не може бути вирішено шляхом ухвалення додаткового судового рішення, оскільки таке не пов`язано з не розглянутими судом питаннями, не впливає на зміст та висновки судового рішення.

У свою чергу, суд звертає увагу заявника на те, що відповідно до ст.55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Саме в запроваджені механізму реального захисту громадянами своїх прав у суді полягає здійснення функцій правової держави та її утвердження як такої. Отже, неправомірне обмеження заявника у реалізації його прав з боку відповідних представників прикордонної служби може бути предметом окремого оскарження виходячи із норм Конституції, яка містить норми прямої дії.

З огляду на вищенаведене та керуючись статтями 260, 270, 353 ЦПК України,

постановив:

відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі№ 461/3396/18 провадження 6/461/463/24, за заявою ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених участині другійстатті 358 цього Кодексу.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали складено 05 лютого 2025 року.

Головуючий суддя В.В. Стрельбицький