Постанова

від 04.02.2025 по справі 522/10214/22

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/949/25

Справа № 522/10214/22

Головуючий у першій інстанції Ковтун Ю.І.

Доповідач Комлева О. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2025 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого-судді Комлевої О.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Сегеди С.М.,

з участю секретаря Чеботар А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду апеляційну скаргу адвоката Одінцова Едвіна Володимировича, представника ОСОБА_1 на рішення Приморського районногосуду м.Одеси від28листопада 2023 року, постановленого під головуванням судді Ковтун Ю.І., повний текст рішення складений 28 грудня 2023 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування акту та повернення майна, -

в с т а н о в и в:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним та скасування акту та повернення майна, в якому просив визнати протиправним та скасувати акт №233 від 04.04.2022 року про примусове відчуження або вилучення майна, який складений військовою частиною НОМЕР_1 та підписаний заступником начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з матеріального та технічного забезпечення ДПСУ полковника ОСОБА_2 та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 повернути вилучений транспортний засіб Volksvagen, e-Tharu, VIN: НОМЕР_3 позивачу у 15 денний термін.

В обґрунтуванняпозову позивачзазначив,що актом № 233 від 04.04.2022 року, у зв`язку з введенням воєнного стану на території України здійснено примусове відчуження майна, а саме транспортного засобу у кількості 207 одиниць, однак транспортний засіб №162 Volksvagen, e-Tharu, VIN: НОМЕР_3 , власником якого фактично є ОСОБА_1 , в переліку помилково вказано власником ТОВ «Мікс» (ЄДРПОУ 21026759). Оціночна вартість майна визначена 848 363,00 грн. без ПДВ. На момент підписання акта кошти не виплачувались. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 №487 від 28.05.2022 року було скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2022 року № 240 «Про примусове відчуження майна» та зобов`язано начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 до 05.06.2022 року повернути майно. Разом із тим, транспортний засіб не повернуто.

Позивач вважає, що заступник начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з матеріального та технічного забезпечення ДПСУ полковник ОСОБА_3 підписав акт з перевищенням повноважень. Крім того, акт не містить підпису та печатки органу, що погодив рішення про примусове відчуження майна, що призводить до його нікчемності. До акту не додано документ, що містить висновок про вартість майна на дату його оцінки. Всупереч вимогам Закону, в акті до додатку не вказано рік випуску транспортних засобів, що є їх істотною ознакою, і впливає на їх ідентифікацію та проведення оцінки вартості. В оскаржуваному акті, зокрема в переліку до нього вказаний власник вантажу, ТОВ «Мікс» код ЄДРПОУ 21026759, що не відповідає дійсності та в подальшому позбавить можливості позивача повернути своє майно, фактично ТОВ «Мікс» жодного відношення до транспортного засобу не має.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26 квітня 2023 року замінено у справі первісного відповідача ІНФОРМАЦІЯ_3 на НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України.

Рішенням Приморськогорайонногосуду м.Одесивід28листопада2023року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, адвокат Одінцов Е.В., представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим обставинам справи.

У обґрунтування своєї апеляційної скарги, апелянтзазначає, що суд першої інстанції не взяв до уваги надані до суду докази, не встановив належного власника майна, а також не взяв до уваги наказ №487 від 28.05.2022 року, яким був скасований наказ №240 від 26.03.2022 року «Про примусове відчуження майна» та зобов`язання до 05.06.2022 року повернути майно.

У відзиві на апеляційну скаргу, Військова частина НОМЕР_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду без змін, посилаючись на необґрунтованість доводів апеляційної скарги, які не можуть бути підставами для його скасування, а рішення суду законним та таким, що постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОдінцоваЕ.В.,представника ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ,представника в/ч НОМЕР_4 , ОСОБА_5 ,представника ІНФОРМАЦІЯ_4 » (в/ч НОМЕР_1 ),перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідностідо ст.367ЦПКУкраїни, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст.375ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2022р. № 240, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, Законів України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015р. №389-VІІ, «Про оборону України» від 06.12.1991р. № 932-ХІІ, «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012р. № 4765-VІ, для забезпечення потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, наказано зокрема: примусово відчужити майно, яке належить на праві приватної власності юридичним особам, відповідно до переліку, вказаного в додатку №1 до цього наказу і знаходиться на території ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ»; визначено уповноваженим військового командування (законним представником) заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковника ОСОБА_6 (а.с. 19-20).

Відповідно до витягу із додатку до наказу № 240 від 26.03.2022р. Перелік майна (вантажів), що перебуває на території ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» під № 162 вказано Volksvagen, e-Tharu, VIN код: НОМЕР_3 , власник майна (вантажу) ТОВ «Мікс» код ЄДРПОУ 21026759, Сума оцінки 18363,00 грн. (а.с. 21).

Актом № 233 від 04.04.2022р. про примусове відчуження або вилучення майна, який складений оперативним командуванням « ІНФОРМАЦІЯ_4 » в особі заступника начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 з матеріального та технічного забезпечення ДПСУ полковника ОСОБА_2 , згідно з рішенням наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2022р. №240 «Про примусове відчуження майна», у зв`язку з введенням воєнного стану на території України, згідно Указу Президента України від 24.02.2022р. №64/2022 здійснено примусове відчуження майна, що належить на праві приватної власності юридичним особам, відповідно до переліку, вказаного в Додатку № 1 (а.с. 7-8).

Відповідно до додатку 1 до акту № 233 від 04.04.2022р. пунктом 162 переліку майна, що підлягає примусовому відчуженню вказано майно: Volksvagen, e-Tharu, VIN код: НОМЕР_3 , власник майна (вантажу) ТОВ «Мікс» код ЄДРПОУ 21026759, Сума оцінки 18363,00 грн. (а.с. 9-11).

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 28.05.2022р. № 487 скасовано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 26.03.2022 № 240 «Про примусове відчуження майна». Додатком до наказу є Перелік майна (вантажів), що підлягає поверненню на територію ДП «Морський торговельний порт «Чорноморськ» де п. 162 зазначено майно: Volksvagen, e-Tharu, VIN код: НОМЕР_3 , власник майна (вантажу) ТОВ «Мікс» код ЄДРПОУ 21026759 (а.с. 22-23).

Відповідно до акту приймання-передачі основних засобів від 03.03.2022р. за № 42 транспортний засіб спеціалізованого призначення Volksvagen, e-Tharu, VIN код: НОМЕР_3 знаходиться на балансі НОМЕР_2 прикордонного загону (в/ч НОМЕР_4 ) (а.с. 128-129).

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано до суду належних доказів того, що транспортний засіб належить ОСОБА_1 та що позивачем була здійснена оплата за його придбання.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, з огляду на таке.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Отже, вказана норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022р. «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-ІХ, Указом від 18 квітня 2022 року № 259/2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 року № 2212-ІХ, Указом від 17 травня 2022 року № 341/2022, затвердженим Законом України від 22 травня 2022 року № 2263-ІХ) та Указом Президента України від 12 серпня 2022 року № 573/2022 затвердженого Законом № 2500-ІХ від 15.08.2022 продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 23 серпня 2022 року строком на 90 діб.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до частини 8 ч.1 п.4 цього Закону, зокрема, в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, військове командування разом із військовими адміністраціями (у разі їх утворення) можуть самостійно або із залученням органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати в межах тимчасових обмежень конституційних прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, передбачених указом Президента України про введення воєнного стану, такі заходи правового режиму воєнного стану: примусово відчужувати майно, що перебуває у приватній або комунальній власності, вилучати майно державних підприємств, державних господарських об`єднань для потреб держави в умовах правового режиму воєнного стану в установленому законом порядку та видавати про це відповідні документи встановленого зразка.

Такий порядок встановлюється Законом України «Про передачу, примусове відчуження або вилучення майна в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану» від 17.05.2012 № 4765-VІ (далі Закон №4765).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону №4765 визначене «примусове відчуження майна», як позбавлення власника права власності на індивідуально визначене майно, що перебуває у приватній або комунальній власності та яке переходить у власність держави для використання в умовах правового режиму воєнного чи надзвичайного стану за умови попереднього або наступного повного відшкодування його вартості.

Відповідно до ст. 4 ч. 2 Закону №4765 у місцевостях, де ведуться бойові дії, примусове відчуження або вилучення майна здійснюється за рішенням військового командування без погодження з органами, зазначеними у частині першій цієї статті, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті.

Згідно ст. 3 ч. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» військовим командуванням, якому згідно з цим Законом надається право разом з органами виконавчої влади, військовими адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати заходи правового режиму воєнного стану, є: Головнокомандувач Збройних Сил України, Командувач об`єднаних сил Збройних Сил України, командувачі видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, командувачі (начальники) органів військового управління, командири з`єднань, військових частин Збройних Сил України та інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Стаття 11 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» встановлює, що для отримання наступної компенсації за примусово відчужене в умовах правового режиму воєнного стану майно, його колишній власник або уповноважена ним особа після скасування правового режиму воєнного стану звертається до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем відчуження майна із заявою, до якої додаються акт і документ, що містить висновок про вартість майна.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст. 13 ЦПК України (диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_1 звертаючись до суду з позовом, посилався на те, що у зв`язку з введенням воєнного стану на території України здійснено примусове відчуження майна, а саме транспортного засобу Volksvagen, e-Tharu, VIN: НОМЕР_3 , власником якого фактично є ОСОБА_1 .

З акту № 233 від 04.04.2022р. про примусове відчуження або вилучення майна вбачається, що відповідно до переліку, зазначеного в Додатку № 1 вказано власника майна (вантажу) - транспортного засобу Volksvagen, e-Tharu, VIN: НОМЕР_3 , яким є ТОВ «Мікс» код ЄДРПОУ 21026759.

Суд першої інстанції обґрунтовано не взяв до уваги лист ТОВ «Еліт Блек СІ» № 0102/2022-ТG95 від 01.02.2022р., в якому зазначено, що кінцевим власником автомобілю VW THARU він номер НОМЕР_3 , який прибув у МТП «Чорноморськ» на т/х «MEDITERRANEAN SEA» 14.02.2022р. за коносаментом CN2201807 є одержувач ОСОБА_1 , оскільки вказаний лист не є належним доказом, що підтверджує набуття позивачем права власності на транспортний засіб.

На підставі вищевикладеного, суд встановивши фактичні обставини у справі, від яких залежить правильне вирішення спору, вірно застосувавши норми матеріального права, оцінивши докази у справі, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному їх дослідженні, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволені позову за ненаданням до суду належних доказів порушеного права позивача.

Висновки суду відповідають вимогам закону, на які посилався суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

При цьому, суд першої інстанціїпри застосуваннінорм права до вказаних правовідносин вірноврахував висновки щодо застосуваннянорм матеріального права, викладених у постановах Верховного Суду.

Доводи апеляційної скарги адвоката ОдінцоваЕ.В.,представника ОСОБА_1 про те,щосуд першої інстанції не взяв до уваги надані до суду докази, не встановив належного власника майна, а також не взяв до уваги наказ №487 від 28.05.2022 року, яким був скасований наказ №240 від 26.03.2022 року «Про примусове відчуження майна» та зобов`язання до 05.06.2022 року повернути майно, колегія суддів залишає без задоволення, оскільки суд першої інстанції правильно встановив правову природу заявлених вимог, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в апеляційній скарзі, відсутні.

Також колегія суддів вважає, що вказані доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянта із висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи, ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який дав їм повну, всебічну та об`єктивну оцінку у своєму рішенні, проте повноваження суду апеляційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (пункт 42 рішення у справі «Пономарьов проти України» (Заява № 3236/03).

Крім того,зазначені доводи не вказують на порушення судом норм матеріального та процесуального права та на незаконність судового рішення, і не є визначальними при ухваленні рішення.

Інші доводи апеляційної скарги також не є суттєвими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказів на підтвердження доводів апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції надано не було.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи, висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no. 2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41).

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів розглянувши справу в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги на момент винесення судового рішення, вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, рішення суду відповідає фактичним обставинам справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги є безпідставними, всі доводи були розглянуті судом першої інстанції при розгляді справи, та їм була надана відповідна правові оцінка, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для ухвалення нового рішення - не має.

Судова колегія, розглянувши справу прийшла до висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, в зв`язку з чим апеляційний суд залишає без задоволення апеляційну скаргу і залишає рішення без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу адвоката Одінцова Едвіна Володимировича, представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Приморськогорайонногосуду м.Одесивід28листопада2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складений 10 лютого 2025 року.

Головуючий

---

О.С. Комлева

Судді

---

Л.М. Вадовська

---

С.М. Сегеда