Рішення

від 10.02.2025 по справі 240/18859/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Житомир справа № 240/18859/24

категорія 113070200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №043136 від 18.06.2024,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авант" (далі - позивач, ТОВ "Авант") звернулось до суду з позовом до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач) у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №043136 від 18.06.2024 у розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позову вказує на відсутності порушень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки внутрішні перевезення вантажу водієм здійснювалось для власних потреб власними засобами із забезпеченням ведення індивідуальної контрольної книжки водія. Окрім того, позивач вказує, що пунктом 1.4 Положення № 340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються: - фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; - під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій. Просить відмовити у задоволенні позову.

Суддя своєю ухвалою від 04.10.2024 прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 14.10.2024. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що підставою для застосування до позивача адміністративно - господарського штрафу згідно оскаржуваної постанови від 18.06.2024 № 043136 стало порушення останнім законодавства про автомобільний транспорт, а саме під час здійснення перевезень вантажу у водія на момент перевірки були відсутні заповнені щоденні реєстраційні листки режиму праці та відпочинку (тахокарт) водія ОСОБА_1 за період з 09.04.2024 по 06.05.2024, а також за 07.05.2024, а також відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період, що передбачено вимогами статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», що потягнуло за собою накладення адміністративно-господарського штрафу. Відповідач вказує, що під час проведення вищевказаної перевірки водієм ОСОБА_1 перевіряючим особам було надано контрольну книжку водія, незаповнену тахокарту, а також незаповнені бланки підтвердження діяльності. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, а тому просить відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Встановлено, що посадовими особами Відділу держаного нагляду (контролю) у Житомирській області, відповідно до направлення на перевірку №001672 від 06.05.2024 та щотижневого графіка №19 від 06.05.2024, на 5 км а/д Глибочиця-Станишівка, проводилася рейдова перевірка автомобіля MАN д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить ТЗОВ "АВАНТ", Житомирська область, м. Коростень, вул. Сосновського, 43К.

За результатами перевірки складено акт №АР040321 від 07.05.2024 (далі - Акт від 07.05.2024, а.с. 16) проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, у якому зафіксовано, що при перевірці виявлено порушення, відповідальність за яке передбачене статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», зокрема, ч.1 абз.3, а саме: відсутні на момент перевірки щоденні реєстраційні листки (тахокарти) режимів праці та відпочинку водія ОСОБА_1 в період з 09.04.2024 по 06.05.2024 також за поточний день 07.05.2024, чим порушено вимоги наказів МТУ №340 від 07.06.2010, №385 від 24.06.2010, а також відсутній бланк підтвердження діяльності за вказаний період. У рядку "Пояснення водія про причини порушень" вказано: Я користувався індивідуальною карткою водія.

Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області за результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №043136 від 18.06.2024, якою на підставі частини 1 абзацу 3 статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за допущене порушення вимог ст. 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути з ТОВ "АВАНТ" адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000 грн.

Вважаючи вказану постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовом у якому наполягає на відсутності порушень статті 48 Закону України "Про автомобільний транспорт", з підстав, що внутрішні перевезення вантажу водієм здійснювалось для власних потреб власними засобами із забезпеченням ведення індивідуальної контрольної книжки водія.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» №2344-III від 05.04.2001.

Відповідно до статті 1 цього Закону, автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

За вимогами статті 18 Закону №2344-III з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

У силу статті 34 Закону № 2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Згідно з приписами статті 6 Закону №2344-III державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Статтею 48 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Аналіз положень Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення внутрішніх перевезень вантажів не встановлено їх вичерпний перелік, проте вказано на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством, які водій повинен мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам.

Аналогічних правових висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 11.02.2020 у справі № 820/4624/17.

Отже, нормами Закону № 2344-III визначено обов`язок для автомобільних перевізників та водіїв мати і пред`являти контролюючому органу в момент проведення перевірки документи, визначені законодавством.

Особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку встановлює Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затверджене наказом Міністерства транспорту та зв`язку України № 340 від 07.06.2010, зареєстроване в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106.

Пунктом 1.1 Положення №340 передбачено, що воно розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) №3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Відповідно до п. 1.3 Положення № 340 його вимоги поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Пунктом 1.4. Положення № 340 встановлено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв.

Облік робочого часу регламентовано розділом VI Положення № 340.

Так, згідно з п. 6.1 Положення № 340, автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Пунктом 7.1 Положення № 340 визначено, що органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.

Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, визначає Інструкція з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, яку розроблено відповідно до вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, а також Законів України «Про автомобільний транспорт», затверджено наказом Міністерства транспорту та зв`язку України №385 від 24.06.2010, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.10.2010 за № 946/18241.

У пунктах 1.2, 1.3 цієї Інструкції №385 визначена сфера її застосування, а саме зазначено, що ця Інструкція визначає порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів, та ця Інструкція поширюється на суб`єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі), тобто без відокремлення видів перевезень.

Відповідно до пункту 1.4 розділу І Інструкції № 385 контрольний пристрій (тахограф) це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.

При цьому тахокарта це бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.

Умови використання тахографів регламентовані розділом III Інструкції № 385.

Пунктом 3.3 розділу III Інструкції № 385 визначено, що водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.

20.12.2010 набула чинності Поправка № 6 до Європейської угоди 5 щодо роботи екіпажів транспортних засобів (ЄУТР), підписаної в Женеві 01.07.1970, в частині надання до контролю реєстраційних листків (тахограм) за поточний день та попередні 28 календарних днів, а в разі відсутності тахокарт надання бланку підтвердження діяльності, який заповнюється транспортним підприємством та водієм перед рейсом.

Із наведених вище положень вбачається, що водії зобов`язані надавати інспекторам для контролю реєстраційні листки за поточний день та попередні 28 календарних днів, тобто 1+28 тахокарт чи індивідуальних реєстраційних листків.

Отже, водій транспортного засобу, обладнаного аналоговим тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, а у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв)

За відсутності документів, зокрема, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, до осіб, які здійснюють перевезення вантажів транспортними засобами, застосовуються адміністративно-господарські штрафи.

Так, згідно приписів абзацу 3 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи - за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вищенаведених норм права свідчить про те, що заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, за умови використання аналогового тахографа, є документами, передбаченими законодавством України, на підставі яких виконуються пасажирські і вантажні перевезення автомобільним транспортом, та підпадають під інші документи, визначені законодавством, оформлення яких передбачено статтею 48 Закону № 2344-III.

Відповідач у відзиві зазначає, а позивачем не заперечується, що транспортний засіб, результати перевірки якого відображено в акті від 07.05.2024, обладнаний аналоговим тахографом.

Отже, чинним законодавством України на водія, що керує транспортним засобом, обладнаним аналоговим тахографом, покладено обов`язок заповнення тахокарт та їх наявність, на момент перевірки, у кількості, що передбачена ЄУТР.

Суд зауважує, що відповідно до вимог п. 6,3 Порядку №340, заповнення контрольної книжки водія передбачено у випадку, якщо водій керує ТЗ, який не обладнаний тахографом.

Отже, ведення водієм ОСОБА_1 індивідуальної книжки водія, при умові наявності аналогового тахографа, не свідчить про дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Зі змісту Акта від 07.05.2024 вбачається та позивачем не заперечується, що під час перевірки у водія, який керував транспортним засобом, що належить позивачу, були відсутні тахокарти режимів праці та відпочинку за період із 09.04.2024 по 06.05.2024 та за день перевірки.

Отже, під час перевірки у водія ТОВ «АВАНТ» були відсутні заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, які, відповідно до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», пункту 3.3 Інструкції №385 та пункту 6.1 Положення № 340 повинні знаходитися у водія та надаватись під час перевірки.

Разом з цим суд зазначає, що положеннями абзацу 3 частини 1статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто, за вимогами статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт, суб`єктом відповідальності за вказане правопорушення є саме автомобільний перевізник, а відповідальність за порушення вимог законодавства сфері автомобільного транспорту під час перевезення вантажів застосовується саме до перевізників.

Таким чином, спірним питанням в межах даної справи є встановлення факту чи є позивач перевізником в розумінні Закону України Про автомобільний транспорт.

За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України Про автомобільний транспорт, автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; вантажні перевезення - це перевезення вантажів вантажними автомобілями; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовують на законних підставах (стаття 33 Закону України Про автомобільний транспорт).

З аналізу наведених норм законодавства, можна зробити висновок, що суб`єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт, в тому числі за надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст. 39 та ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», є автомобільний перевізник, який здійснює перевезення вантажів або пасажирів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач наполягав на тому, що транспортний засіб під керуванням водія ОСОБА_1 , використовувався водієм для власних потреб.

Однак, вказана обставина спростовується наданою відповідачем до суду товарно -транспортною накладною №Р103 від 07.05.2024 (а.с. 54-55) у якій автомобільним перевізником вказано ТОВ "Авант" (маршрут: Житомирська область - Вінниця), а також записом в індивідуальній контрольній книжці водія ОСОБА_1 за 07.05.2024 (а.с. 48).

Оскільки документів, передбачених статтею 48 Закону № 2344-III, водій ТОВ «АВАНТ» посадовим особам Укртрансбезпеки під час проведення перевірки не надав, а також не надано таких при розгляді справи, суд дійшов висновку про те, що позивачем порушено вимоги чинного законодавства та при цьому не наведено обґрунтованих підстав для скасування оскаржуваної постанови.

У свою чергу пунктом 1.4 Положення №340 передбачено, що це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються, зокрема під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.

Суд зазначає, що дія пункту 1.4 Положення №340 розповсюджується на перевізників, у випадках коли така надзвичайна ситуація має безпосередній вплив на здійснення перевезення та унеможливлює або суттєво ускладнює виконання перевізником вимог цього положення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не наведено жодних обставин, які б свідчили про здійснення ним 07.05.2024 перевезень вантажів з метою запобігання чи ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, або усунення її наслідків та не наведено обставин, які би унеможливлювали або перешкоджали виконанню позивачем вимог п.6.1 Положення №340.

При цьому, посилання позивача на Указ Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України є безпідставними, оскільки цим Указом запроваджено воєнний стан - особливий правовий режим, який не охоплюється режимами, що передбачені ч.1 ст.11 Кодексу цивільного захисту України.

Окрім того, один лише факт запровадження з 24.02.2022 в Україні воєнного стану жодним чином не свідчить про здійснення всіх перевезень без виключень з метою ліквідації наслідків даної надзвичайної ситуації та не є безумовною підставою для перевізників не дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Отже, посилання позивача на існування обставин, вказаних у п. 1.4 Порядку №340, є безпідставним та необгрутованим.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при прийнятті постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №043136 від 18.06.2024, діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавчими актами України, а вказана постанова відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості та розсудливості, відповідно, підстави для її скасування відсутні.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Авант" (вул. Сосновського, буд.43К, м. Коростень, Житомирська область,11501, ЄДРПОУ: 22050168) до Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті (майдан С.П.Корольова, 12, м. Житомир, 10014, ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №043136 від 18.06.2024.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

10.02.25