Рішення

від 10.02.2025 по справі 280/12107/24

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10 лютого 2025 року Справа № 280/12107/24 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого Лазаренка М.С., розглянув в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2"

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

27.12.2024 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" (далі по тексту - відповідач), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність та незаконною відмову комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» щодо не видачі ОСОБА_1 , рецептів на безоплатне отримання лікарських засобів за призначенням лікарів, відповідно консультаційного огляду лікаря-кардіолога від 12.03.2024 та консультаційного висновку лікаря-невропатолога від 13.05.2024, а саме: леркамен, ріпронат, ротавіт кардіо, церебролізін, метонат, детралекс, вітаміни групи В, у відповідності до ст.13 п.1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

- зобов`язати комунальне некомерційне підприємство «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» видати ОСОБА_1 , належні рецепти на безоплатне отримання лікарських засобів за призначенням лікарів, відповідно консультаційного огляду лікаря-кардіолога від 12.03.2024 та консультаційного висновку лікаря-невропатолога від 13.05.2024, а саме: леркамен, ріпронат, ротавіт кардіо, церебролізін, метонат, детралекс, вітаміни групи В; у відповідності до ст.13 п.1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

В обґрунтування позовних вимог вказує, що позивач як особа з інвалідністю І групи, має статус інваліда війни, та на підставі статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII (далі Закон № 3551-ХІІ) має право на безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів. Зазначає, що ним укладено декларацію з сімейним лікарем комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2». Лікарями було виписано позивачу пільгові рецепти на отримання лікарських препаратів, проте відповідач не забезпечив їх видачу у повному обсязі. На скаргу позивача на ім`я директора КНП «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» його листом від 04.09.2024 № 955/01-09 було повідомлено, що його забезпечено лікарськими засобами безкоштовно за призначенням сімейного лікаря та згідно рекомендацій фахівців спеціалізованої допомоги в межах бюджетного фінансування. Позивач не згоден с бездіяльністю відповідача, яка полягає у неповному забезпеченні лікарськими засобами безкоштовно та вважає протиправним обмеження його права через нестачу бюджетних коштів, тому, просить задовольнити позов у повному обсязі.

01.01.2025 ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі № 280/12107/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Заперечення проти позовних вимог викладено у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 20.01.2025 за вх. №2833. В обґрунтування заперечень відповідач посилається на те, що позивач дійсно є особою з інвалідністю І групи, має статус інваліда війни, має чинну підписану декларацію із сімейним лікарем ОСОБА_2 , яка працює в установі відповідача.

09.02.2024 позивача проконсультував невролог КНП «Міська лікарня №8», а сімейний лікар ОСОБА_2 , згідно з рекомендаціями, виписала пільгові рецепти на ніцерголін 30 №30, тіоцетам 5,0 мл №10, нейромакс 2,0 №10 (безкоштовно 100%) за постановою Кабінету Міністрів України № 1303 від 17.08.1998 року.

12.02.2024 сімейний лікар ОСОБА_2 дала направлення на стаціонарне лікування в денному стаціонарі КНП «Міська лікарня №8», де позивач проходив лікування з 15.02.2024 року по 28.02.2024 року.

Надалі, 12.03.2024, позивач був на консультації у кардіолога КНП «ЗОКЛ», де йому було рекомендовано препарати кардіомагніл, аторвастатін, предуктал, ріпронат 500, ротавіт кардіо, леркамен 10.

15.04.2024 та 22.04.2024 позивач під час перебування на прийомі у сімейного лікаря ОСОБА_2 був частково забезпечений ліками згідно з рекомендаціями кардіолога, а саме: мельдоній 500 мг в таблетках №30, триметазідін 35 мг №60 в таблетках (безкоштовно 100%). Крім того, йому були виписані рецепти на таблетки ацетилсаліцилової кислоти 150 мг №100 та лозартан 100 №90 за програмою «Доступні ліки».

13.05.2024 позивач був консультований неврологом КНП «ЗОКЛ», рекомендовано курс лікування препаратами серміон, вестібо, церебролізін, метонат, детралекс, вітаміни групи В.

17.05.2024 та 28.05.2024 позивач був оглянутий сімейним лікарем та частково забезпечений таблетованими препаратами: серміон 10 мг №90, вестінорм 24 мг №60 безкоштовно згідно з рекомендаціями невролога від 13.05.2024.

Надалі, з 28.05.2024 до 21.11.2024, на прийом до сімейного лікаря позивач не звертався.

Також у серпні 2024 року позивачу були надані роз`яснення медичним директором відповідача стосовно препаратів, призначених для внутрішньовенного введення, які в амбулаторних умовах не використовуються (такі як церебролізін), але за направленням невролога пацієнт може отримати стаціонарне лікування в денному стаціонарі або неврологічному відділенні КНП «Міська лікарня №8».

26.08.2024 позивачу була виписана довідка №159/2 про необхідність дороговартісного довготривалого лікування на засіданні ЛКК з метою отримання матеріальної допомоги для придбання інших рекомендованих йому препаратів.

При цьому, слід зазначити, що 21.11.2024 позивач був запрошений на прийом до сімейного лікаря та отримав пільгові рецепти на таблетки бетагестін 24 № 60 та ніцерголін 30 мг №90 згідно з попередніми рекомендаціями невролога КНП «ЗОКЛ».

Позивача було запрошено на прийом до сімейного лікаря також й 09.12.2024. Він був оглянутий та йому були надані направлення на консультацію кардіолога та невролога.

09.12.2024 він також був консультований фахівцями КНП «Міська лікарня №8». Неврологом рекомендовано: продовжувати прийом серміону та вестібо (виписані сімейним лікарем 21.11.2024 року безкоштовно), цереглія 400 1 табл 2 рази на добу на місяць, вітаксон 100 мг 1 таблетка 1 раз на добу на місяць.

Кардіологом рекомендовано амлодипін 5 1 раз на добу, аторвастатин 10 мг на добу, магнекор 75 на вечір, предуктал 80 мг 1 піг 1 раз на добу 4 місяці, ноліпрел 10/2,5 зранку.

09.12.2024 сімейним лікарем були виписані за програмою «Доступні ліки» симвастатин 10 №90, ацетилсаліцилова кислота 150 №100, амлодипін 10 №90 на три місяці.

Пільгові рецепти на призначені фахівцями КНП «Міська лікарня №8» не були виписані у зв`язку з тим, що кошти виділені Центру на програму «Охорона здоров`я м. Запоріжжя на період 2022-2024 роки» освоєні в повному обсязі.

21.01.2025 ухвалою суду витребувано у відповідача докази щодо наявного обсягу асигнувань, передбачених для відпуску лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, за період з 12.03.2024 по 31.12.2024.

30.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача. Зазначає, що відповідач не здійснив жодних дій, направлених для з`ясування вартості ліків, які виписані за рецептами лікарів, не надано відповідних розрахунків про кількість коштів, які були виділені для пільгових категорій у 2024 році помісячно, не було зроблено аналізу їх ефективного використання, не було зроблено запитів для виділення додаткових коштів при необхідності. За таких обставин, на думка позивача, відповідач протиправно обмежив гарантоване Законом № 3551-XII право на безоплатне отримання лікарських препаратів.

Відповідач у запереченнях від 04.02.2025 наголосив на тому, що п. 3 Постанови КМ України від 17 серпня 1998 року № 1303 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювання», витрати, пов`язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, проводяться за рахунок загальних асигнувань, що передбачаються відповідними бюджетами на охорону здоров`я.

Згідно з рішенням міської ради від 05.06.2024 №23 «Про внесення змін до програми охорони здоров`я м. Запоріжжя на період 2022-2024 років» зменшились видатки на відшкодування витрат на безоплатні та пільгові отримання ліків.

На момент звернення позивача до відповідача асигнування, призначені для забезпечення окремих груп населення за певними категоріями захворювань по безоплатним лікам, використані в повному обсязі, відповідач не мав можливості забезпечити Позивача усіма необхідними йому ліками.

Зазначає, що станом на початок 2025 року наявне фінансування видатків на відшкодування витрат на безоплатні та пільгові отримання ліків, тому відповідач готовий надати позивачу необхідні йому медичні препарати на пільгових умовах згідно з останніми рекомендаціями фахівців.

07.02.2025 відповідач на виконання ухвали суду надав до матеріалів справи докази щодо наявного обсягу асигнувань, передбачених для відпуску лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, за період з 12.03.2024 по 31.12.2024.

Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є особою з інвалідністю І групи, має статус інваліда війни згідно Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Позивачем укладено декларацію з сімейним лікарем комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2» ОСОБА_2 .

12.03.2024 позивач пройшов консультативний огляд лікаря кардіолога в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. В консультативному огляді кардіолога позивачу було рекомендовано вживати препарати: леркамен 10мг, кардіомагніл 75 мг тривало, аторвастатін, предуктал ОД 80 мг тривало, ріпронат 500 мг, ротавіт кардіо.

15.04.2024 та 22.04.2024 після огляду у сімейного лікаря позивач був частково забезпечений ліками згідно з рекомендаціями кардіолога, а саме: мельдоній 500 мг в таблетках №30, триметазідін 35 мг №60 в таблетках (безкоштовно 100%), також були виписані рецепти на таблетки ацетилсаліцилової кислоти 150 мг №100 та лозартан 100 №90.

13.05.2024 позивач пройшов консультативний огляд лікаря невролога в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» Запорізької обласної ради. В консультативному огляді кардіолога позивачу було рекомендовано вживати препарати: серміон, вестібо, церебролізін, метонат, детралекс, вітаміни групи В.

17.05.2024 та 28.05.2024 позивач був оглянутий сімейним лікарем та частково забезпечений таблетованими препаратами: серміон 10 мг №90, вестінорм 24 мг №60 безкоштовно згідно з рекомендаціями невролога.

20.08.2024 позивачем подано скаргу директору комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2», в якій містяться наступні вимоги:

«1. Провести службове розслідування з питання порушення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на безплатне одержання ліків мною, а внаслідок чого на проходження мною курсів амбулаторного лікування.

2. Надіслати на мою адресу реквізити комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги №2», а саме код ЄДРПОУ, адресу електронної пошти, адресу підприємства, телефони, данні на керівників.

3. Повідомити мене скільки я разів після 12.03.2024 звертався до сімейного лікаря за випискою рецептів на ліки, призначені мені кардіологом та невропатологом Запорізької обласної лікарні.

4. Повідомити мене які саме ліки за рецептами та в якій кількості були мені виписані для проходження амбулаторного лікування, а в виписці яких було відмовлено та з яких причин.

5. Надіслати на мою адресу довідку що я потребую лікування.

6. Усунути порушення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на безплатне одержання мною ліків, та надати мені можливість на проходження повноцінних курсів амбулаторного лікування призначених лікарем кардіологом та невропатологом Запорізької обласної лікарні».

Листом від 04.09.2024 № 955/01-09 відповідач повідомив позивача про дати та обставини прийому у сімейного лікаря, виписані згідно пільгових рецептів лікарських препаратів на безоплатній основі. Також зазначено, що 26.08.2024 на засіданні ЛКК позивачу виписано довідку №159/2 про необхідність дороговартісного довготривалого лікування з метою отримання матеріальної допомоги для придбання інших рекомендованих йому препаратів. Повідомлено, що позивача згідно положень п. 3 постанови КМУ № 1303 від 17.08.1998 «Про впорядкування безоплатного та пільгового відпуску лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань» було забезпечено лікарськими засобами безкоштовно в межах бюджетного фінансування при кожному зверненні до сімейного лікаря.

Позивач, не погодившись з бездіяльністю відповідача, вважаючи її протиправною, звернувся з даним позовом до суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши надані позивачем та відповідачем докази, суд приходить до наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування. Охорона здоров`я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 13 Закону № 3551-ХІІ особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам надаються такі пільги як, зокрема, безплатне одержання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів, медичних виробів та допоміжних засобів реабілітації.

Фінансування витрат, пов`язаних з введенням в дію цього Закону, здійснюється за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів (частина 1 статті 17 Закону № 3551-ХІІ).

При цьому, з метою забезпечення раціонального використання бюджетних коштів, усунення множинності рішень щодо безоплатного і пільгового відпуску лікарських засобів у разі амбулаторного лікування окремих груп населення та за певними категоріями захворювань Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 1303, у додатках 1 і 2 якої визначив групи населення та категорії захворювань, щодо яких провадиться безоплатний або пільговий відпуск лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування.

Згідно з пунктом 3 Постанови № 1303 витрати, пов`язані з відпуском лікарських засобів безоплатно і на пільгових умовах, провадяться за рахунок асигнувань, що передбачаються державним та місцевими бюджетами на охорону здоров`я.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування відповідно до Конституції України визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97).

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону № 280/97 сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Як передбачено частинами 1 та 2 статті 11 Закону № 280/97, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Підпункт 1 пункту «а» частини 1 статті 27 Закону № 280/97 до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері соціально-економічного і культурного розвитку, планування та обліку відносить підготовку програм соціально-економічного та культурного розвитку сіл, селищ, міст, цільових програм з інших питань самоврядування, подання їх на затвердження ради, організацію їх виконання; подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм.

Відповідно до підпункту 1 пункту «а» статті 28 Закону № 280/97 до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад в галузі бюджету, фінансів і цін належить складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.

З огляду на зміст підпункту 3 пункту «б» частини 1 статті 32 Закону № 280/97 до делегованих повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері освіти, охорони здоров`я, культури, молодіжної політики, фізкультури і спорту, утвердження української національної та громадянської ідентичності належить, зокрема, забезпечення відповідно до законодавства пільгових категорій населення лікарськими засобами та виробами медичного призначення.

Виходячи з положень пункту 1 частини 2 статті 52 Закону № 280/97, виконавчий комітет ради попередньо розглядає та схвалює проекти місцевих програм соціально-економічного і культурного розвитку, цільових програм з інших питань, прогноз місцевого бюджету, проект місцевого бюджету, проекти рішень з інших питань, що вносяться на розгляд відповідної ради.

Пункти 22 та 23 частини 1 статті 26 Закону № 280/97 визначають, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання як затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування; розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього; затвердження звіту про виконання відповідного бюджету.

Проаналізувавши наведені положення законодавства, можна зробити висновок, що до повноважень виконавчого органу (тобто виконавчого комітету) міської ради відноситься, зокрема, підготовка програм соціально-економічного розвитку міста, цільових програм з інших питань самоврядування, попередній розгляд та схвалення проектів таких програм, подання їх на затвердження ради, організація їх виконання, подання раді звітів про хід і результати виконання цих програм. Крім того, до повноважень цього ж органу входить й складання, попередній розгляд, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, проекту місцевого бюджету, а також забезпечення його виконання; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання до вищестоящих рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів.

Натомість, питання затвердження програм соціально-економічного та культурного розвитку відповідних адміністративно-територіальних одиниць, цільових програм з інших питань місцевого самоврядування, розгляд прогнозу місцевого бюджету, затвердження місцевого бюджету, внесення змін до нього, затвердження звіту про виконання відповідного бюджету розглядаються і вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради.

Крім того, в статті 67 Закону № 280/97 закріплено, що держава фінансово забезпечує здійснення органами місцевого самоврядування наданих законом повноважень органів виконавчої влади у повному обсязі за рахунок закріплення за відповідними місцевими бюджетами джерел доходів бюджету, надання трансфертів з державного бюджету, а також передання органам місцевого самоврядування відповідних об`єктів державної власності.

Рішення органів державної влади, які призводять до додаткових видатків органів місцевого самоврядування, обов`язково супроводжуються передачею їм необхідних фінансових ресурсів. Вказані рішення виконуються органами місцевого самоврядування в межах переданих їм фінансових ресурсів. Витрати органів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок рішень органів державної влади і попередньо не забезпечені відповідними фінансовими ресурсами, компенсуються державою.

Відповідно до статті 66 цього ж Закону місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб.

Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету.

У разі коли вичерпано можливості збалансування місцевих бюджетів і при цьому не забезпечується покриття видатків, необхідних для здійснення органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень та забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб, держава забезпечує збалансування місцевих бюджетів шляхом передачі необхідних коштів до відповідних місцевих бюджетів у вигляді дотацій та субвенцій відповідно до закону.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень відповідача, рішенням міської ради від 05.06.2024 №23 «Про внесення змін до програми охорони здоров`я м. Запоріжжя на період 2022-2024 років» зменшились видатки на відшкодування витрат на безоплатні та пільгові отримання ліків. Про зазначене також свідчить наданий план використання бюджетних коштів на 2024 рік та уточнений розрахунок до нього. Так, план станом на 08 січня 2024 року передбачав витрати на пільгові медикаменти та інше у розмірі 19862023 грн, коли план станом на 02 вересня 2024 року передбачає 18751430 грн.

Згідно з пунктами 20 та 29 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.

Підсумувавши наведене вище, суд вважає, що, в даному випадку й за описаних вище обставин, протиправна бездіяльність відповідача щодо незабезпечення позивача у повному обсязі безплатним одержанням ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів відсутня, оскільки розмір виділених органами місцевого самоврядування асигнувань прямо не залежить від волевиявлення посадових осіб відповідача, юридична особа яких належить до прямого підпорядкування органів місцевого самоврядування.

Суд вважає безпідставними доводи позивача, які вказують на пасивну поведінку відповідача, оскільки під час розгляду даної справи було доведено, що відповідачем вживались передбачені законодавством й залежні від нього заходи, спрямовані на отримання позивачем на безоплатній основі лікарських засобів, про що свідчить їх часткове надання, оформлення довідки ЛКК від 26.08.2024 №159/2. Крім того, позивача було проінформовано про те, що деякі лікарські засоби (зокрема, церебролізін) дозволені до використання лише в умовах стаціонарного лікування.

Щодо обраного способу захисту порушених прав позивача, суд зазначає таке.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що об`єктом є порушене право позивача на безоплатне отримання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів та виробів медичного призначення за рецептами лікарів через недостатність місцевого бюджетного асигнування. Однак, позивачем заявлено вимогу до комунального некомерційного підприємства, засновником його є Запорізька міська рада.

В свою чергу, відповідачем було належним чином доведено, що у спірний період кошти, передбачені на програму «Охорона здоров`я м. Запоріжжя на період 2022-2024 роки», були освоєні у повному обсязі, а розмір виділених місцевим бюджетом асигнувань прямо не залежить від будь-яких дій чи бездіяльності відповідача.

Відтак, позивачем обрано невірний спосіб захисту прав, що зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин.

За таких обставин, підстави для задоволенні позовної вимоги в частині зобов`язання відповідача видати позивачу належні рецепти на безоплатне отримання лікарських засобів за призначенням лікарів відсутні.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до положень статті 139 КАС України судові витрати не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №2" (69120, м. Запоріжжя, вул. Авраменка, буд. 4; код ЄДРПОУ 38783657) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 10.02.2025.

Суддя М.С. Лазаренко