Рішення

від 10.02.2025 по справі 420/37985/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/37985/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 рокум. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПотоцької Н.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку ст. 262 КАС України) адміністративну справу за позовом Миколаївського окружного адміністративного суду до Південного офісу Держаудитслужби, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Миколаївського окружного адміністративного суду до Південного офісу Держаудитслужби, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області, в якому позивач просить:

визнати протиправною та скасувати Вимогу про усунення порушень законодавства №151406-14/2199-2024 від 22.11.2024 Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про усунення порушень законодавства у повному обсязі.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що Миколаївський окружний адміністративний суд є юридичною особою публічного права, створений відповідно до ст. 125 Конституції України, тому не підпадає під суб`єктний склад ст. 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993р. №2939 та пп. 3,4 Положення «Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України» від 03.02.2016 р. (із змінами).

Порівнюючи вказані приписи законодавства з положеннями ст. 148 Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII (далі по тексту Закон №1402-VIII) можна виснувати, що контроль за додержанням вимог щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом, тому виключно Законом України «Про Рахункову палату» №576-VIII від 02.07.2015 р. (надалі Закон №576-VIII) передбачений механізм здійснення контрольних функцій використання коштів державного бюджету щодо установ та органів системи правосуддя.

Повноваженнях Державної аудиторської служби України для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII).

Зі змісту статті 2 Закону №2939-ХІІ слідує, що в останньому закріплено вичерпний перелік підконтрольних контрольно-ревізійній службі установ.

Серед вказаного переліку судові органи відсутні.

За приписами п. 3 Положення про Державну аудиторську службу України від 13.02.2016 року №43 основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг.

У розумінні пп.2 п. 4 цього ж Положення Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, установах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; суб`єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим в кримінальному провадженні.

Тобто Законом України №2939-ХІІ та вказаним Положенням визначений вичерпний перелік підконтрольних відповідачу установ, серед яких суди відсутні.

З вищенаведених норм можна зробити висновок, що чинне законодавство надає право Держаудитслужбі виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка є окремою гілкою влади згідно із Конституцією України.

Перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Державної фінансової інспекції не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в окружних адміністративних судах здійснюються Державною судовою адміністрацією України, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати України.

Отже, сам факт проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Миколаївського окружного адміністративного суду за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року Відповідачем 2 є неправомірним.

Щодо оскаржуваної Вимоги Позивач зазначає, що витрати суду на поштові послуги є однієї з найбільш важливою та значною. Це пояснюються великим обсягом поштового обігу, а також законодавчою вимогою забезпечення належного повідомлення сторін по адміністративній справі рекомендованим повідомленням зі зворотним повідомленням. Від наявності в суду коштів на здійснення оплати поштових послуг залежить взагалі можливість суду здійснювати правосуддя. Оскільки, без належного повідомлення сторін по справі, суд позбавлений можливості у більшості випадків ухвалити остаточне судове рішення.

В 2022 та 2023 роках за договорами №26 від 25.12.2023 та №16 від 21.11.2022 було здійснення поповнення маркувальної машини на 2000000,00 гривень кожного разу.

Необхідно розуміти, що поповнення маркувальної машини коштами, це укладання договору аналогічного купівлі поштових марок. З моменту поповнення маркувальної машини, МОАС отримує можливість шляхом нанесення на листи, бандеролі, посилки відповідної державного знаку про сплату розрахуватися з АТ «Укрпошта» за відповідні відправлення.

Всі зазначені кошти перераховані на користь АТ «Укрпошта» та враховані на субрахунку маркувальної машини. Відповідно до МОАС щодня використовує зазначені кошти для сплати за поштові послуги.

Кошти в 3487303,60 гривень, про якій йдеться у Акті, не є зайвими втратами бюджетних коштів, оскільки вони є в наявності в МОАС на рахунку маркувальної машини «ММЄ-І» та постійне використовуються судом для сплати поточних витрат за поштові послуги.

Викладене в цілому свідчить про помилковість висновків відповідача щодо порушення «Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ» та ст. 116 Бюджетного кодексу України та наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 10.12.2024 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження (відповідно до ст. 262 КАСУ) без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

06.01.2025 року за вхід.№1547/25 надійшов відзив на позов, в якому, зокрема, наголошено на необґрунтованості вимог позивача. Позивач вважає, що рішенням суб`єкта владних повноважень порушені його права, свободи або законні інтереси, тому просить про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта (у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 5 КАС України).

Виклад обставин в позовній заяві щодо неправомірності самого факту проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Миколаївського окружного адміністративного суду не відповідає способу захисту, визначеному позивачем у прохальній частині позову.

У рамках виконання міжнародних зобов`язань, зокрема щодо заходів, які стосуються запитів на виплати коштів згідно з інструментом Ukraine Facility, Держаудитслужба надає резюме результатів відповідних аудитів та перевірок, що гарантують належне використання фінансування, усунення незаконних дій, шахрайства, корупції та будь-якої іншої незаконної діяльності, що впливає на фінансові інтереси Європейського Союзу, включаючи конфлікти інтересів. Крім того, за запитом Міністерства фінансів України Держаудитслужба забезпечує контроль державних видатків для забезпечення стійкості державного управління в Україні (PEACE), зокрема фінансування видатків на оплату праці судових органів.

Виконання заходів з реформування судової системи, які включені до Плану України, враховують рекомендації листа послів G7, що надходив до Держаудитслужби.

Отже, заходи державного фінансового контролю у судах жодним чином не посягають на незалежність суддів, не впливають на принципи правосуддя та не призводять до втручання у процес здійснення правосуддя.

Крім того, в момент здійснення ревізії Миколаївського окружного адміністративного суду як місцевого суду у Управління наявні повноваження щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності згідно пункту 6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року.

Місцеві суди додано до переліку суб`єктів, щодо яких Рахункова палата здійснює заходи зовнішнього фінансового контролю (аудиту), згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Рахункову палату» в редакції, яка набула чинності 19.12.2024.

Актом ревізії встановлено, що в порушення пунктів 2.10,4.9 договору від 21.11.2022 № 16, пунктів 2.11, 3.7 договору від 25.12.2023 №26, частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, вимог частини 5 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 3.1 глави 3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, Миколаївським окружним адміністративним судом здійснено оплату АТ «Укрпошта» за фактично не надані послуги поштового зв`язку у 2022 році за рахунок коштів загального фонду на суму 1 663,73 тис. грн тау 2023 році за рахунок коштів спеціального фонду - 1 823,58 тис. грн, що призвело до зайвих витрат (а не втрат, як зазначено в позовній заяві) бюджетних коштів на загальну суму 3 487,31 тис. гривень.

Також, в порушення пункту 22 та абзацу 16 пункту 47 Порядку №228, Миколаївським окружним адміністративним судом по КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)» заплановані та затверджені кошторисом асигнування на оплату послуг поштового зв`язку по спеціальному фонду на 2024 рік в сумі 1 437,20 тис. грн, без врахування проведеної у 2022-2023 роках попередньої оплати за фактично не надані послуги, без урахування наявної дебіторської заборгованості станом 01.01.2024 року та без врахування фактично наданих послуг у 2022-2023 роках.

Зазначене призвело до завищення в кошторисі по спеціальному фонду бюджетних асигнувань за КЕКВ 2240 на 2024 рік на суму 1 437,20 тис. грн, з яких в ході ревізії зменшено бюджетні асигнування на суму 500,0 тис. гривень.

Підсумовуючи зазначене, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією і законами У країни, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надані, вимога від 22.11.2024 №151406- 14/2199-2024 є обґрунтованою та відповідає чинному законодавству.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

У період з 27.08.2024 року по 10.10.2024 року в Миколаївському окружному адміністративному суді Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області проведено ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Миколаївського окружного адміністративного суду за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року.

За результатами проведення ревізії був складений Акт ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Миколаївського окружного адміністративного суду за період з 01 січня 20222 року по 31 липня 2024 року №15-14-11/89 від 17.10.2024.

Миколаївським окружним адміністративним судом подано заперечення №21048/2024 від 29.10.2024.

Листом №151406-14/2158-2024 від 18.11.2024 Відповідачем на адресу Позивача був направлений висновок на заперечення до Акта ревізії у якому було зазначено, що жодні заперечення не приймаються оскільки носять пояснювальний характер та не спростовують викладеного в акті.

У висновку зазначено, що оплата за послуги поштового зв`язку з пересилання поштових карток, листів, з оплатою шляхом нанесення на поштове відправлення відбитку кліше державного знаку маркувальної машини за договорами від 21.11.2022 №16 та від 25.12.2023 №26 здійснювалась за рахунок асигнувань, затверджених кошторисом за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)».

Управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області на адресу Миколаївського окружного адміністративного суду була направлена Вимога «Щодо усунення порушень законодавства» за №151406-14/2199-2024 від 22.11.2024 року.

Згідно вказаної Вимоги, Управління південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області вимагає:

1. Проаналізувати матеріали ревізії та вжити заходів щодо усунення виявлених порушень, розглянути питання про притягнення до відповідальності винних осіб.

2. Вжити заходів щодо проведення інвентаризації дебіторської та кредиторської заборгованостей з АТ «Укрпошта», відповідно до п.7 розділу III Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 №879, та відображення в бухгалтерському обліку підприємства заборгованості відповідно до п. 3.2. розділу III Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372, та Порядку застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі, затвердженому Наказом Міністерства фінансів України від 29.12.2015 №1219.

3. Забезпечити повернення невикористаних сум попередньої оплати, згідно пункту 4 наказів Державної судової адміністрації від 13.01.2022 №13 та від 19.07.2023 №332 (зі змінами від 24.10.2023 №500), з подальшим перерахуванням до доходів загального фонду відповідного бюджету, згідно абзацу 1 пункту 2.4 розділу III Порядку бухгалтерського обліку окремих активів та зобов`язань бюджетних установ, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.04.2014 №372.

4. Внести зміни до спеціального фонду кошторису на 2024 рік в частині зменшення або перерозподілу бюджетних асигнувань за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)», затверджених кошторисом на оплату послуг поштового зв`язку з використанням маркувальної машини.

5. В подальшому при визначенні потреби в бюджетних коштах дотримуватись Порядку складання, розгляду, затвердження та основні вимоги до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2002 року №228.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтями 1 і 8 Конституції України проголошено, що Україна є правовою державою, де діє верховенство права.

Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються нормами Конституції України, Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року №2939-XII, Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII, Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 13.02.2016 року №43 «Про затвердження Положення про Державну аудиторську службу України».

Відповідно до статей 6, 126, 129 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Її органи реалізують свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, що означає самостійне виконання кожним органом державної влади своїх функцій і повноважень.

Органи судової влади та професійні судді, як носії цієї влади, є незалежними. Конституцією України встановлюються гарантії такої незалежності, а особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, закріпленої у статті 126 Конституції України.

Суди не є підприємствами чи установами, які входять до сфери управління Державної судової адміністрації України, а є юридичними особами публічного права.

Приписами статті 1 Закону №1402-VIII передбачено, що судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними законом.

Частиною 3 статті 17 Закону №1402-VIII встановлено, що систему судоустрою складають: місцеві суди, апеляційні суди, Верховний Суд.

Єдність системи судоустрою забезпечується: фінансуванням судів виключно з Державного бюджету України.

Суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення (ч. 1 статті 18 вказаного закону)

Відповідно до ст. 146 Закону №1402-VIII держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів відповідно до Конституції України.

Видатки на утримання судів визначаються з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Статтею 148 цього ж Закону передбачено, що фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснюють зокрема є Державна судова адміністрація України - щодо фінансового забезпечення діяльності всіх інших судів, діяльності Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони та Державної судової адміністрації України.

Контроль за додержанням вимог цього Закону щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом.

Конституційний Суд України в рішенні від 27.10.2020 №13-р/2020 у справі за конституційним поданням 47 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про запобігання корупції», Кримінального кодексу України виснував про те, що реалізація принципу незалежності судової гілки влади полягає насамперед у відособленості її від інших гілок державної влади, а це означає формування самостійної, автономної й самоуправлінської судової системи поза структурами законодавчої та виконавчої гілок влади.

За позицією Конституційного Суду України будь-які форми та методи контролю у виді перевірок, моніторингу тощо функціонування та діяльності судів повинні реалізовуватись лише органами судової влади та виключати створення таких органів у системі як виконавчої, так і законодавчої влади.

На законодавчому рівні повинні бути створені такі взаємовідносини, які виключали б невиправданий тиск, вплив чи контроль з боку виконавчої або законодавчої влади на судову владу та запобігали б виникненню нормативного регулювання, яке дасть змогу на законодавчому рівні контролювати органи судової влади, а також суддів при здійсненні ними функцій і повноважень, що призведе до втручання у діяльність судової влади та посягання на її незалежність, закріплену в Основному Законі України.

У підсумку Конституційний Суд України у рішенні від 27.10.2020 №13-р/2020 наголосив на тому, що створюючи відповідні органи, запроваджуючи відповідальність (санкції), окремі види контролю, законодавець повинен виходити з принципів незалежності судової влади, невтручання у діяльність судів та суддів.

Повноваженнях Державної аудиторської служби України для здійснення державного фінансового нагляду з питань фінансово-господарської діяльності підконтрольних установ визначаються Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» (далі - Закон №2939-XII).

Статтею 2 Закону №2939-XII передбачено, що головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні.

Зі змісту зазначеного положення Закону №2939-ХІІ слідує, що в останньому закріплено вичерпний перелік підконтрольних контрольно-ревізійній службі установ. Серед вказаного переліку судові органи відсутні.

За приписами п. 3 Положення про Державну аудиторську службу України від 13.02.2016 року №43 основними завданнями Держаудитслужби є: реалізація державної політики у сфері державного фінансового контролю; внесення на розгляд Міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у сфері державного фінансового контролю; здійснення державного фінансового контролю, спрямованого на оцінку ефективного, законного, цільового, результативного використання та збереження державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, досягнення економії бюджетних коштів; надання в передбачених законом випадках адміністративних послуг.

У розумінні пп.2 п. 4 цього ж Положення Держаудитслужба здійснює контроль у міністерствах, інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах, суб`єктах господарювання державного сектору економіки, в тому числі суб`єктах господарювання, у статутному капіталі яких 50 і більше відсотків акцій (часток) належать суб`єктам господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, установах, організаціях, які отримують кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують державне чи комунальне майно; суб`єктах господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим в кримінальному провадженні.

Тобто Законом України № 2939-ХІІ та вказаним Положенням визначений вичерпний перелік підконтрольних відповідачу установ, серед яких суди відсутні.

З вищенаведених норм можна зробити висновок, що чинне законодавство надає право Держаудитслужбі виконувати свої повноваження відносно органів виконавчої влади, яка є окремою гілкою влади згідно із Конституцією України.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує на тому, що контроль за додержанням вимог Закону №1402 щодо фінансування судів здійснюється у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 148 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Разом з цим, посилаючись на головні завдання, функції та правові основи діяльності органу державного фінансового контролю, визначені статтею 113 Бюджетного кодексу України, Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» та «Положенням про Державну аудиторську службу України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 лютого 2016 року №43, зокрема, здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності, зокрема, в бюджетних установах, приходить до висновку, що має повноваження на проведення ревізії позивача, оскільки останній використовує бюджетні кошти.

Фактично відповідач здійснив власне тлумачення вказаних норм, чим на переконання суду порушив ч. 2 ст. 19 Конституції України, так як наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Прозорість адміністративних процедур є ефективним запобіжником державному свавіллю.

Законодавством України (Конституцією та законами України) прямо передбачений обов`язок суб`єктів владних повноважень дотримуватися принципу належного урядування, відповідно, адміністративні суди під час розгляду та вирішення спорів, що виникають у сфері публічно-правових відносин, мають перевіряти дотримання цього принципу у всіх його аспектах з урахуванням конкретних обставин справи. Фактичне застосування принципу належного урядування є своєрідним "маркером" того як в Україні гарантуються статті 1, 3, 6, 8, 19, 55, 56, 124 Конституції України, а суди застосовують частину другу статті 2 КАС України та статті 3 і 4 Угоди про асоціацію з ЄС.

Реалізація принципу належного урядування у сучасних публічно-управлінських відносинах набуває особливо важливого значення з огляду на те, що тільки за умови дотримання цього принципу суб`єктами владних повноважень можна говорити про існування демократичної, соціальної та правової держави, громадянського суспільства, а також формування принципово нової форми здійснення публічного управління, заснованої на прийнятті суб`єктами владних повноважень легітимних (таких, що ґрунтуються на законі), справедливих (враховують баланс інтересів різних суб`єктів) та ефективних (передбачають можливість безумовного виконання) рішень, вибудовуванні публічно-сервісних відносин між людиною та державою, у яких відповідні інституції та процеси служать інтересам всього суспільства.

Крім того, суд вважає за необхідне також зазначити, що у відзиві на позов відповідач посилається на те, що відповідно до Плану України на 2024-2027 роки, схваленого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р, та положень Рамкової Угоди між Україною та Європейським Союзом щодо спеціальних механізмів реалізації фінансування Союзу для України згідно з інструментом Ukraine Facility, яка була ратифікована Законом України від 06 червня 2024 року № 3786-ІХ, на Держаудитслужбу покладено повноваження з контролю за використанням коштів, які будуть надходити через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, зокрема щодо реформи судової системи та забезпечення судової діяльності.

У рамках виконання міжнародних зобов`язань, зокрема щодо заходів, які стосуються запитів на виплати коштів згідно з інструментом Ukraine Facility, Держаудитслужба надає резюме результатів відповідних аудитів та перевірок, що гарантують належне використання фінансування, усунення незаконних дій, шахрайства, корупції та будь-якої іншої незаконної діяльності, що впливає на фінансові інтереси Європейського Союзу, включаючи конфлікти інтересів. Крім того, за запитом Міністерства фінансів України Держаудитслужба забезпечує контроль державних видатків для забезпечення стійкості державного управління в Україні (PEACE), зокрема фінансування видатків на оплату праці судових органів.

Надаючи оцінку такому твердженню суд виходить з наступного.

Так, дійсно розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03.2024 №244-р схвалено План України на 2024-2027 роки, який містить розділ ІІІ «Судова система».

У цьому розділі визначено:

2.1 Реформи, які мають бути проведені в рамках Компоненту І Ukraine Facility

Реформа 1. Посилення підзвітності, доброчесності та професіоналізму судової влади

Реформа передбачає кілька складових, зокрема:

Удосконалення відбору суддів і запуск процедури відбору суддів на основі удосконалених механізмів

Створення нового суду для розгляду адміністративних справ за участю національних державних органів, укомплектованого суддями, які пройшли належну перевірку

Забезпечення передбачуваності, сталості та відкритості дисциплінарної практики щодо суддів

Реформа 2. Реформи банкрутства та неплатоспроможності і виконання судових рішень

Реформа передбачатиме, зокрема:

Удосконалення режимів банкрутства юридичних осіб (корпоративного банкрутства) та неплатоспроможності фізичних осіб

Покращення виконання судових рішень

Реформа 3. Цифровізація судової системи

Реформа передбачає, зокрема:

Цифровізація судової системи

Реформа 4. Реформа прокуратури

Реформа передбачає кілька етапів, зокрема:

Проведення незалежної, прозорої та об`єктивної процедури добору прокурорів на керівні посади

Вдосконалення системи притягнення прокурорів до дисциплінарної відповідальності.

Отже, аналіз основних складових реформ, які мають бути проведені в рамках Компоненту І Ukraine Facility, свідчить про помилковість посилань відповідача на повноваження з контролю за використанням коштів, які будуть надходити через механізм підтримки Ukraine Facility в рамках Компоненту 1, як на підставу для проведення ревізії Миколаївського окружного адміністративного суду. Позивачем не отримано вказаних коштів і відповідачем це не доведено.

Як зазначалось судом вище, стосовно діяльності судової гілки влади в Україні діє спеціальне законодавство.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 911/782/21 зазначив, що за наявності розбіжностей загальних і спеціальних (виняткових) норм необхідно керуватися принципом lex spicialis (лат. - спеціальний закон, спеціальна норма), відповідно до якого при розбіжності загального та спеціального закону діє спеціальний закон, а також принципом lex specialis derogate generali, суть якого зводиться до того, що спеціальний закон скасовує дію загального закону; спеціальна норма має перевагу над загальними.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-р(II)/2020 принцип верховенства права (правовладдя) вимагає суддівської дії у ситуаціях, коли співіснують суперечливі норми одного ієрархічного рівня. У таких ситуаціях до судів різних видів юрисдикції висунуто вимогу застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): «закон пізніший має перевагу над давнішим» (lex posterior derogat priori);«закон спеціальний має перевагу над загальним» (lex specialis derogat generali);«закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим» (lex posterior generalis non derogat priori speciali).Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Рішенням Ради суддів України від 09.06.2016 №44, які є рішеннями органів судової влади і обов`язковими для неї, вже визначалося, що проведення відповідних ревізій/перевірок органами державної фінансової інспекції України загрожує незалежності судів та суддів.

Повноваженнями щодо здійснення контролю за використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів у судах, ефективністю використання бюджетних коштів їх розпорядниками нижчого рівня та одержувачами наділена Державна судова адміністрація України.

Перевірка фінансово-господарської діяльності органів судової влади регіональними органами Держаудитслужби не передбачена ні вищезазначеним законом, ні іншими нормативно-правовими актами. Згідно з діючим законодавством, перевірки фінансово-господарської діяльності в судах здійснюються ДСАУ, через яку фінансуються органи судової влади, а також органами Рахункової палати.

Слід звернути увагу, що контроль за надходженням коштів до Державного бюджету України та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Організація, повноваження та порядок діяльності Рахункової палати регламентовані Законом України «Про рахункову палату» від 02.07.2015 року №576 (надалі Закон №576).

За приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону №576-VIII (в редакції станом на 04.05.2024), Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, щодо проведення витрат державного бюджету, включаючи використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету.

Натомість, За приписами п.1 ч. 1 ст. 7 Закону №576-VIII (в редакції станом на 19.12.2024), Рахункова палата здійснює фінансовий аудит, аудит ефективності та аудит відповідності, зокрема, проведення витрат державного бюджету, включаючи: використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, апеляційних та місцевих судів, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, Вищої ради правосуддя, Офісу Генерального прокурора та інших органів, безпосередньо визначених Конституцією України; використання коштів державного бюджету, наданих місцевим бюджетам та фондам загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування; здійснення таємних видатків державного бюджету.

Відповідач стверджує, що на час проведення ревізії в Миколаївському окружному адміністративному суді (з 27.08.2024 по 10.10.2024) діяла редакція даного закону від 04.05.2024, відповідно якої до повноважень Рахункової палати згідно пункту 1 частини першої статті 7 належало здійснення фінансового аудиту щодо використання бюджетних коштів на забезпечення діяльності, зокрема Конституційного Суду України, Верховного Суду, вищих спеціалізованих судів, Вищої ради правосуддя.

Отже, в момент здійснення ревізії Миколаївського окружного адміністративного суду як місцевого суду у Управління наявні повноваження щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності згідно пункту 6.1 Плану проведення заходів державного фінансового контролю Державної аудиторської служби України на III квартал 2024 року.

Місцеві суди додано до переліку суб`єктів, щодо яких Рахункова палата здійснює заходи зовнішнього фінансового контролю (аудиту), згідно пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про Рахункову палату» в редакції, яка набула чинності 19.12.2024.

При цьому, відповідач не враховує, що відсутність у Законі України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» повноважень на проведення ревізії позивача, за умови неврегульованості на законодавчому рівні до 19.12.2024, не легітимізує дії органу фінансового контролю.

Суд також вважає за доречне звернути увагу на Висновок Комітету Верховної ради України з питань інтеграції України до Європейського Союзу щодо проєкту Закону про внесення змін до Закону України "Про Рахункову палату" та деяких інших законодавчих актів України (реєстр. №10044-д від 16.09.2024) та Пояснювальну записку від 16.09.2024, в яких обґрунтовано необхідність прийняття змін та деталізації повноважень Рахункової палати.

З аналізу викладеного слідує, що виключно Законом №576-VIII передбачений механізм здійснення контрольних функцій використання коштів Державного бюджету щодо установ та органів системи правосудця. Як наслідок, інструментом такого механізму є виключно Рахункова палата.

Статтею 130 Конституції визначено, що держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У державному бюджеті окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій ВРП.

За змістом статей 113, 115, 116 Конституції, закону «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Жодною нормою Конституції чи нормою закону «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів та органи виконавчої влади (в тому числі і Держаудитслужбу) не наділено повноваженнями здійснення будь-якого контролю за діяльністю органів судової влади.

Пунктом 1 ч.1 ст.20 закону «Про Кабінет Міністрів України» на останній покладено виключно обов`язок забезпечити фінансування видатків на утримання судів у межах, визначених законом про державний бюджет, та створити належні умови для функціонування судів та діяльності суддів.

До контрольних функцій Кабінету Міністрів України віднесено питання здійснення контролю за додержанням законодавства органами виконавчої влади, їх посадовими особами, а також органами місцевого самоврядування з питань виконання ними делегованих повноважень органів виконавчої влади та забезпечення координації і контролю за діяльністю органів виконавчої влади щодо запобігання і протидії корупції.

Якщо Кабінет Міністрів України не наділений жодними контрольними функціями щодо судової влади, то і Держаудитслужба, яка є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів та який реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю тим більше не може перебирати на себе такі функції.

Статтею 98 Конституції України визначено, що контроль від імені Верховної Ради за надходженням коштів до державного бюджету та їх використанням здійснює Рахункова палата.

Таким чином, суди як суб`єкти публічного права не підпадають під суб`єктний склад Закону №2939-XII, що свідчить про відсутність правових підстав для здійснення ревізій фінансово-господарської діяльності в судах України органами контрольно-ревізійної служби України.

Отже, провівши ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Миколаївського окружного адміністративного суду за період з 01 січня 2022 року по 31 липня 2024 року, відповідач фактично порушив принцип незалежності судової гілки влади взагалі та позивача зокрема від виконавчої гілки влади, та вийшов за межі повноважень, визначених законом.

Згідно з правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 24 червня 1999 року у справі № 6-рп/99, метою функціонального поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову є розмежування повноважень між різними органами державної влади та недопущення привласнення повноти державної влади однією з гілок влади.

Система «стримування і противаг» є основою демократичного політичного режиму, вона діє як цілісна система взаємопов`язаних елементів. Саме вона забезпечує демократичний, правовий характер держави та ефективність її функціонування, гарантуючи при цьому основні права і свободи людей. В різних країнах має свої особливості, залишаючи при цьому незмінним головний принцип: на будь-яку спробу будь-якої гілки влади перебрати на себе функції та повноваження іншої гілки остання має законодавчо закріплені механізми протидії.

У науково-практичному коментарі до Закону України «Про адміністративну процедуру» зазначено: принципи добросовісності та розсудливості корелюються насамперед з п.5 та п.6 частини 2 ст.2 КАС України як критеріями для оцінки правомірності рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Відповідно до пункту «б» частини першої статті 2 Закону України від 17.02.2022 №2073-IX «Про адміністративну процедуру» (далі - Закон №2073-IX) публічний інтерес - інтерес держави, суспільства, територіальної громади, а також важливі для великої кількості осіб інтереси та потреби.

Згідно з положеннями пункту 1 частини першої статті 4 Закону №2073-IX принципами адміністративної процедури є, зокрема верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності.

Ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".

Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття. Дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Фундаментальне порушення - це таке порушення суб`єктом владних повноважень норм права, допущення суттєвої, істотної помилки при прийнятті певного рішення, яке мало наслідком прийняття незаконного рішення.

В даній справі судом встановлено протиправність дій відповідача щодо проведення ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Миколаївського окружного адміністративного суду, що є фундаментальним порушенням, яке тягне за собою правомірні наслідки.

При цьому, суд вважає за необхідне надати правову оцінку і іншим доводам сторін, з метою виконання обов`язку щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Щодо можливості оскарження вимоги та належного способу захисту

Згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та статті 242 КАС України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи не можуть приймати рішення, які скасовують судові рішення або зупиняють їх виконання.

Таким чином, призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень частини п`ятої статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин

Верховним Судом у постанові від 24.01.2024 року у справі №420/6625/21 сформовано наступні висновки щодо застосування норм права: «…вимога органу державного фінансового контролю, спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства, є обов`язковою до виконання. Стосовно відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги, оскільки такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Отже, правова природа письмової вимоги контролюючого органу породжує правові наслідки, зокрема обов`язки для свого адресата, а відтак наділена рисами правового акту індивідуальної дії з урахуванням її змістовної складової, незалежно від форми документа, в якому вона міститься, і такий акт може бути предметом судового контролю в порядку адміністративного судочинства у разі звернення із відповідним позовом.

Спірна вимога контролюючого органу є індивідуально-правовим актом і в силу закону є обов`язковою до виконання підконтрольною установою, якому вона адресована.

За приписами статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У пункті 1 резолютивної частини Рішення від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 Конституційний Суд України висловив позицію, що «конституційне право на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантовано кожному. Реалізація цього права забезпечується у відповідному виді судочинства і в порядку, визначеному процесуальним законом».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21 листопада 2018 року у справі №820/3534/16 дійшла висновку, що спір про правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, є публічно-правовим та підпадає під визначення справи адміністративної юрисдикції. У цій постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що такий висновок був сформульований Верховним Судом України у постанові від 23 лютого 2016 року по справі №818/1857/14, і Велика Палата Верховного Суду не знайшла підстав для відступу від цієї позиції.

Аналогічна правова позиція також підтримана і Верховним Судом, зокрема у постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17, у якій за наслідками проведеного аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), сформульовано позицію, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

У постанові від 08 травня 2018 року у справі № 826/3350/17 Верховний Суд зазначив, що під час вирішення справ, предметом яких є правомірність вимог контролюючих органів, скерованих на адресу підконтрольних суб`єктів, судам належить, виходячи із правової природи письмової вимоги контролюючого органу, враховувати чи прийнята вона на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством. З метою встановлення того, чи контролюючим органом при прийнятті спірної вимоги владні управлінські функції реалізовані у передбачений законом спосіб, суду належить надати правову оцінку змісту вимоги як індивідуально-правового акту.

Обґрунтованість, в силу статті 2 КАС України, є однією з обов`язкових ознак рішення (дії, бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, що підлягає встановленню адміністративним судом.

Отже, з метою дотримання завдань і основних засад адміністративного судочинства суди, які розглядали справу і наділені процесуальними повноваженнями встановлювати і оцінювати фактичні обставини справи, об`єктивно мали право перевірити обґрунтованість доводів позивача щодо дотримання органом фінансового контролю законності при прийнятті спірної вимоги, а також обґрунтованість доводів контролюючого органу щодо того, чи породжує спірна вимога права і обов`язки позивача.

Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2018 року та від 08 травня 2018 року у справах №822/2087/17 та №826/3350/17 відповідно зазначив, що висновок суду про те, що збитки контролюючим органом можуть бути стягнуті лише в ході відповідного судового процесу (а не шляхом пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги), не спростовує того, що «законна вимога» контролюючого органу, як індивідуально-правовий акт, повинна відповідати вимогам закону в частині її змісту і форми. Саме аналіз змісту вимоги контролюючого органу свідчить про те, чи такі вимоги дотримано та чи породжує така вимога права і обов`язки для підконтрольної установи.

З проведеного вище аналізу сутності завдань і функцій органів фінансового контролю, в тому числі у їх співвідношенні із завданнями адміністративного судочинства (рішення суб`єкта владних повноважень як предмет судового контролю), висновується, що рішення (дії, бездіяльність) органу фінансового контролю, прийняті в результаті реалізації їх окремо взятих завдань або функцій (пред`явлення обов`язкової до виконання вимоги як одна з них), є окремими предметами судового контролю.

Та обставина, що законодавство прямо передбачає порядок реалізації окремо взятого завдання чи функції контролюючого органу, зокрема стягнення збитків у судовому порядку на підставі пункту 10 частини першої статті 10 Закону № 2939-XII, з чим кореспондується пункт 50 Порядку №550, жодним чином не відміняє чи спростовує того, що всі рішення, дії чи бездіяльність органів державного фінансового контролю, прийняті або здійснені при реалізації ними їх владних управлінських функцій, можуть бути окремим предметом судового розгляду при поданні відповідного адміністративного позову.

За своєю правовою природою реалізація контролюючим органом компетенції в частині пред`явлення обов`язкових до виконання вимог і в частині здійснення процедури стягнення заподіяних збитків передбачає наявність різних, окремих, незалежних процедур.

Таку ж саму правову позицію Верховний Суд застосував, зокрема у постановах від 12 травня 2022 року у справі №620/4169/20, від 22 жовтня 2020 року у справі №820/3089/17, від 31 травня 2021 року у справі №826/18686/16, від 31 серпня 2021 року у справі №160/5323/20, від 02 листопада 2021 року у справі №420/6808/19…».

Відтак, Вимога про усунення порушень законодавства №151406-14/2199-2024 від 22.11.2024 є предметом судового контролю.

Здійснюючи судовий контроль щодо вказаної вимоги, з урахуванням завдань адміністративного судочинства, суд виходить з наступного.

Юридична визначеність - це передовсім недвозначність, - наголошує КСУ у рішенні від 14 липня 2021 року №1-р/2021 (пункт 10).

Спірна Вимога містить, зокрема, наступне: «…Внести зміни до спеціального фонду кошторису на 2024 рік в частині зменшення або перерозподілу бюджетних асигнувань за КЕКВ 2240 «Оплата послуг (крім комунальних)», затверджених кошторисом на оплату послуг поштового зв`язку з використанням маркувальної машини…».

Відповідно до правил граматики: диз`юнкція (лат. disjunctio - розділення) (операція OR) - двомісна логічна операція, що має значення «істина», якщо хоча б один з операндів має значення «істина». Операція відображає вживання сполучника «або» в логічних висловлюваннях. Диз`юнкція є бінарною операцією, тобто, має два операнда. Запис може бути префіксним - знак операції стоїть перед операндами, інфіксним - знак операції стоїть між операндами або постфіксним - знак операції стоїть після операндів..

Іншими словами, строга диз`юнкція це складне судження, що приймає логічне значення істини тоді і тільки тоді, коли істинно тільки одне з вхідних в нього суджень.

Отже, застосування у Вимозі сполучника «або» між двома діями: зменшення або перерозподілу є логічним розділенням складного судження на дві «істини».

Такий правовий висновок підтримано Верховним Судом у постанові від 24.04.2019 у справі №815/1554/17.

Поряд з цим, відповідно до «Порядку зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 березня 2011 р. №255, зменшення бюджетних асигнувань розпорядникам бюджетних коштів здійснюється у разі вчинення ними порушень бюджетного законодавства, визначених пунктами 24, 29 і 38 частини першої статті 116 Бюджетного кодексу України.

Натомість, пунктом 41 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України встановлено, що перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня у системі ДСА України у межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету здійснюється ДСА України. При цьому, перерозподіл здійснюється не у разі вчинення ними порушень бюджетного законодавства, а для забезпечення інших потреб.

Викладене свідчить про юридичну невизначеність спірної вимоги, що також є підставою для її скасування.

Щодо оскаржуваної Вимоги суд також зазначає, що витрати суду на поштові послуги є однієї з найбільш важливою та значною. Це пояснюються великим обсягом поштового обігу, а також законодавчою вимогою забезпечення належного повідомлення сторін по адміністративній справі рекомендованим повідомленням зі зворотним повідомленням. Від наявності в суду коштів на здійснення оплати поштових послуг залежить взагалі можливість суду здійснювати правосуддя.

Оскільки, без належного повідомлення сторін по справі, суд позбавлений можливості у більшості випадків ухвалити остаточне судове рішення.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану забороняється.

У зв`язку з початком повномасштабного вторгнення рф та початком бойових дій, кількість позовів не збільшилась, а зменшилась. Крім того, враховуючи обставини 2022 року, з метою економії бюджетних коштів, керівництвом МОАС було видано наказ №16-о «Про тимчасове припинення відправки поштової кореспонденції Миколаївського окружного адміністративного суду в умовах воєнного стану», яким було обмежено відправку, рекомендовано громадянам отримувати процесуальні документи особисто в приміщенні суду, а відправку здійснювати лише у разі необхідності за умови підтвердження особою знаходження за певного адресою та можливістю нею прийняття кореспонденції.

А з 20.02.2024, набули зміни до процесуального законодавства, які запровадили роботу електронного суду, що передбачає обмін електронними повідомленням, що також значно скорочує витрати на поштові послуги.

Таким чином, профіцит коштів, які планувалась витрати по оплату послуг АТ «Укрпошта» утворився не у зв`язку з неправильним плануванням МОАС бюджетних асигнувань, а у зв`язку сукупністю 3 факторів: 1) зменшення кількості справ у 2022 році у зв`язку з воєнними діями в регіоні; 2) заощадливою та економною політикою МОАС щодо витрачання цих коштів, запобігання зайвим витратам, розумним підходом до відправлення кореспонденції; 3) запровадження роботи системи «Електронний суд», частково з 18.10.2023 та у повному обсязі з 20.02.2024.

Підсистема «Електронний суд» - це підсистема, що забезпечує обмін процесуальними документами (надсилання та отримання документів) в електронній формі між судами, органами та установами системи правосуддя, між судом та учасниками судового процесу, між учасниками судового процесу.

Разом з цим, останнім часом почастішали кібератаки на державні ресурси України. Наймасштабніша кібератака сталась 19.12.2024 року. Близько 60 різних реєстрів виявились недоступними. Повноцінна робота реєстрів відновилась 20.01.2025 року.

Саме тому, на переконання суду, необхідно враховувати такі зовнішні фактори і при плануванні видатків на оплату послуг поштового зв`язку з метою належного відправлення правосуддя.

Щодо висновку Акту ревізії суд зазначає наступне.

Відповідно до укладеного договору №16 про надання універсальних послуг поштового зв`язку з пересилання поштових карток, листів та бандеролей (рекомендованих) з оплатою шляхом нанесення на поштове відправлення відбитку кліше державного знаку маркувальної машини, що знаходиться у замовника та послуги «Кур`єрська доставка» і послуги «Масовий кур`єрський забір або доставка» від 21.11.2022 між АТ «Укрпошта» та Миколаївським окружним адміністративним судом. Позивачем було здійснено попередню оплату згідно рахунку-фактури №1 від 05.12.2022, який був закритий актом приймання-передачі наданих послуг №1 від 30.12.2022. Тобто дебіторська заборгованість була погашена в повному обсязі, у зв`язку з чим господарські операції в бухгалтерському обліку не були відображені. На підставі вищезазначених документів маркувальна машина, яка знаходиться на балансі Позивача і використовується для відправлення поштової кореспонденції була поповнена АТ «Укрпошта» в повному обсязі, а саме на суму 2000000,00 грн.

Відповідно до укладеного договору №26 про надання універсальних послуг поштового зв`язку з пересилання поштових карток, листів, з оплатою шляхом нанесення на поштове відправлення відбитку кліше державного знаку маркувальної машини, що знаходиться у Замовника від 25.12.2023 між АТ «Укрпошта» та Миколаївським окружним адміністративним судом та згідно рахунку-акту приймання-передачі наданих послуг №АНП19942 від 25.12.2023 була здійснена оплата на рахунок АТ «Укрпошта». На підставі вищезазначених документів маркувальна машина, яка знаходиться на балансі Позивача і використовується для відправлення поштової кореспонденції була поповнена АТ «Укрпошта» в повному обсязі, а саме на суму 2000000,00 грн.

В наслідок цього, жодних збитків не було завдано. Наявність позитивного сальдо на користь в взаєморозрахунках з АТ «Укрпошта» підтверджується актами звіряння.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 року у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 року у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 року у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 року у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Керуючись ст.ст.2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 262, 293-297 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Миколаївського окружного адміністративного суду до Південного офісу Держаудитслужби, Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати Вимогу про усунення порушень законодавства №151406-14/2199-2024 від 22.11.2024 Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області про усунення порушень законодавства у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Миколаївський окружний адміністративний суд (адреса: 54001, Миколаївська область, м. Миколаїв, вул. Декабристів, буд. 41/10, ЄДРПОУ 35356555, електронна пошта: inbox@adm.mk.court.gov.ua)

Південний офіс Держаудитслужби (адреса: 65012, вул. Канатна, 83, м. Одеса, ЄДРПОУ 40477150, електронна пошта: 151500@dasu.gov.ua)

Управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області (адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Спаська, 42-а, ЄДРПОУ 41168670, електронна пошта: 151400@dasu.gov.ua)

Головуючий суддяНінель ПОТОЦЬКА