Рішення

від 20.01.2025 по справі 560/10595/24

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 560/10595/24

РІШЕННЯ

іменем України

20 січня 2025 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючої-судді Ковальчук О.К.

за участю:секретаря судового засідання Левицької Ю.О. представника позивача Коротинської А.П., представника відповідача Грень Н.В. розглянувши адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-ІНВЕСТ" до Головного управління ДПС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "АБЗ-ІНВЕСТ" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Хмельницькій області в якому просить

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 24.04.2024 № 9678/2201-0701, яким за платежем рентна плата за спецвикористання води нараховані штрафні санкції в сумі 4760,00 грн,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.04.2024 № 9671/2201-0701, яким встановлена сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 5311300,00 грн,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.04.2024 № 9670/2201-0701, яким збільшена суму грошового зобов`язання на 1122945,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 112295,00 грн,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.04.2024 № 9672/2201-0701, яким збільшена суму грошового зобов`язання на 10858,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 1086,00 грн,

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.04.2024 № 9674/2201-0701, яким встановлена відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку, передбаченого пунктами 201.1 і 201.10 статті 201 ПК України податкових накладних/розрахунків коригування на обсяг постачання без ПДВ на суму 346283,33 грн та застосований штраф у сумі 3340,00 грн та

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 24.04.2024 № 9673/2201-0701, яким встановлена сума завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 325389,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що за результатом проведення документальної планової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства за період з 07.02.2017 по 30.09.2023 та за період з 07.02.2017 по 30.09.2023 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску па загальнообов`язкове державне соціальне страхування, відповідач склав акт від 13.03.2024 №5371/22-01-07-01/41132601. Не погоджуючись із висновками акту, подав заперечення від 04.04.2024 №04/04. Проте, за допомогою засобів поштового зв`язку 01.05.2024 отримв податкові повідомлення - рішення від 24.04.2024 № 9671/2201-0701, № 9670/2201-0701, № 9672/2201-0701, № 9674/2201-0701, № 9673/2201-0701, № 9678/2201-0701, № 9676/2201-0701, № 9675/2201-0701, № 9681/2201-0701, № 9682/2201-0701, № 9680/2201-0701, № 0096552407. Вважає спірні рішення протиправними, оскільки висновки контролюючого органу не відповідають дійсним обставинам справи, податкові повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству України, а тому є протиправними та підлягають скасування. За результатами проведеної перевірки встановлена правомірність витрат у 2021 році, проте віднесення цих витрат до періоду 2021 року в порушення пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України не відбулось, а навпаки, контролюючий орган фактично позбавив товариство права на використання витрат в сумі 9308508,00 грн. Відповідно до картки рахунку 631 за 2021 рік по контрагенту ФОП ОСОБА_1 здійснені операції із постачання послуг та підтверджено кореспонденцією рахунків бухгалтерського обліку, Дт 92 "Адміністративні витрати" - Кт 631 "Розрахунки з вітчизняними постачальниками", в результаті чого у товариства виникло зобов`язання (заборгованість по Кредиту по рахунку 631) перед ФОП ОСОБА_1 в сумі 240000,00 грн. Тобто, дана операція відповідає вимогам пункту 6 ПсБО 16 "Витрати", а саме: витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. У акті від 13.03.2024 контролюючий орган зазначає, що підприємством не надані, а проведеною перевіркою не виявлені первинні документи, складені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та пункту 2.4. Положення № 88, на підставі яких підприємство має право відобразити у бухгалтерському обліку та податковій звітності господарські витрати. Проте, на підтвердження реальності здійснених господарських операцій за договором від 04.08.2021 №04/08/21/2 були надані первинні документи, які передбачені договором у повному обсязі, а саме: копії договору від 04.08.2021 № 04/08/21/2 та Актів прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг), які описані в акті на загальну суму 2400000 грн. Вищенаведеним підтверджується право на використання витрат, що понесені за наслідками належного виконання умов договору про надання послуг №04/08/21/2. Нарахування амортизації основних засобів за новими параметрами - збільшеною первісною вартістю та новим строком корисного використання - здійснюватиметься з місяця, наступного за місяцем, в якому проведено дообладнання основних засобів. Тобто, при цьому буде амортизуватись залишкова вартість основного засобу, яка визначена як різниця між збільшеною первісною вартістю та вже накопиченою амортизацією на початок місяця, наступного за місяцем, в якому проведено дообладнання. Вказує. що 14.11.2023 відвантажено товари згідно із видатковою накладною на адресу ТОВ "Буг Поділля". Перевіряючими в ході перевірки не враховано, що Резервуари РГСД-50 в кількості 2 шт. обліковувалися на балансі товариства як основні засоби та відповідно нараховувалась амортизація. А, на вимогу пункту 188.1 статті188 ПК України база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції. Відтак, відповідно до картки рахунків 286 та 943 вбачається, що станом на 14.11.2023 балансова вартість об`єктів основних засобів Резервуари РГСД-50 становила 978715,28 грн кожний. Згідно із видатковою накладною від 14.11.2022 №7 ціна реалізації об`єктів основних засобів Резервуари РГСД-50 становила 1174460 грн. з ПДВ, тобто ціна без ПДВ становила 978716,67 гр. грн кожний, що підтверджується складеною та зареєстрованою податковою накладною та наведеною інформацією в акті документальної виїзної перевірки. Тому, ціна реалізації необоротних активів, у відповідності до пункту 188.1 статті 188 ПК України, не нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції. Так як встановлено що балансова (залишкова) вартість необоротних активів становить 978715,28 грн. а ціна постачання - 978716,67 грн, націнка становить 1,39 грн. Тобто, під час реалізації Резервуарів РГСД-50 в кількості 2 шт. на адресу ТОВ "Буг Поділля" норма пункту 188.1 статті188 ПК України не порушена, що підтверджується карткою рахунку 286 за листопад - грудень 2022 року та карткою рахунку 943 за листопад - грудень 2022 року. Стверджує, що податкові накладні, на які посилається контролюючий орган, що були складені постачальниками ТОВ "ІТАЛ СЕРВІС ІНТЕРНЕШНЛ", ТОВ "Нафтохітехнології" та ТОВ "Дортрейд Поділля" були зареєстровані у встановленому законом порядок. Крім того, зміст даних податкових накладних не містить помилок в реквізитах, які не дають можливість ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою від 24.07.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче засідання на 15.08.2024 р. о 09:45 год. в приміщенні Хмельницького окружного адміністративного суду.

Головне управління ДПС у Хмельницькій області подало до суду відзив на позовну заяву у якому зазначає, що товариством не відображене у складі доходів в Фінансовій звітності малого підприємства (форма № 2-м) за 2022 рік у складі Чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) дохід в сумі 8358 грн. Крім того, вказане порушення не заперечувалось позивачем ні під час подання заперечення на акт та скарги до ДПС України на ППР, ні у позовній заяві по даній справі. Відповідно наданих до перевірки аналізів по рахунках бухгалтерського обліку 92 "Адміністративні витрати", 949 "Інші операційні витрати" встановлено, що по рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" сформовано витрати у 2021 році за рахунок амортизаційних нарахувань, заробітної плати та нарахувань на заробітну плату, послуг сторонніх організацій, місцевих податків, та інші, які понесені для отримання доходів звітного періоду 2021 року, а саме: доходу від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду будівельних машин i устаткування, реалізація ТМЦ тощо. Оскільки позивач здійснює діяльність із надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду будівельних машин i устаткування витрати, відповідно витрати: заробітна плата, нарахування на заробітну плату, амортизаційні відрахування та інші є витратами пов`язаними з отриманням таких доходів в поточному звітному періоді. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені. Тобто, право платника податку на формування витрат у складі інших операційних витрат виникає в періоді отримання доходу від надання послуг оренди чи торгівлі ТМЦ при наявності підтвердження понесених витрат первинними документами, складеними відповідно до правил ведення бухгалтерського обліку. З огляду, на те, що у позивача відсутні первинні документи на підтвердження того, що сформовані у 2021 році витрати на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" пов`язанні з отриманим у 2022 році доходом, такі витрати не можуть бути визнанні витратами даного періоду в розумінні П(с)БО 16 "Витрати". Крім того, позивач сформував витрати в сумі 2400000 грн відповідно первинних документів, складених ФОП ОСОБА_1 з порушенням вимог статті 9 Закону №996 та пункту 2.4 Положення №88, що не дає можливості достовірно оцінити такі витрати та відповідно не дає право підприємству відобразити у бухгалтерському обліку та податковій звітності такі господарські операції. Вказує, що нарахована амортизацію по вищезазначених невиробничих основних засобах в загальній сумі 2234018 грн. Під час проведення перевірки допущена арифметичну помилку при визначенні амортизаційних відрахувань по вищевказаних основних засобах, зокрема, перевіркою було визначено (та вказано в акті перевірки) амортизаційні відрахування в сумі 2489108 грн (відхилення складають 255090 грн між даними перевірки та даними платника 2489108 грн - 2234018 грн). Відтак, позивачем завищені амортизаційні відрахування на загальну суму 2234018 грн. Помилка в сумі була врахована під час розгляду заперечення на акт перевірки та відповідно до ППР увійшла менша сума, а тому твердження позивача зазначені в позовній заяві, що під час перевірки контролюючий орган дійшов помилкових висновків, щодо суми амортизації, є безпідставними, адже помилка виправлена. Балансова вартість Резервуарів РГСД-50 згідно наданої до перевірки оборотно-сальдової відомості по рахунку 109 Інші основні засоби зазначено в сумі 992500 грн. за кожний резервуар, що не відповідає первинним документам, на підставі яких здійснювалось таке оприбуткування (видаткова накладна від 05.08.2022 №31, оформлена ТОВ Дортрейд Поділля на адресу ТОВ "АБЗ- Інвест"). Разом з тим, відповідно наданих до позову копій документів балансова вартість Резервуарів РГСД-50 не відповідає первинним документам, на підставі яких здійснювалось оприбуткування ТМЦ та формування первісної та відповідно балансової вартості (видаткова накладна від 05.08.2022 №31, складена ТОВ "ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ". Крім того, надані позивачем юридично складені картки рахунку 286 "Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу" згідно яких балансова (залишкова) вартість Резервуарів РГСД-50 станом на 14.11.2022 (дата реалізації ТМЦ на адресу покупця) становила 978 715,28 грн, не спростовує того, що по суті, вказана вартість є необґрунтованої та такою, що не підтверджується первинними документами, згідно яких, насправді, вартість Резервуару становить 1325000,00 грн, яка, відповідно мала б бути відображена на балансі. Згідно даних Єдиного реєстру податкових накладних у серпні 2017 ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин", виписана та зареєстрована на адресу ТОВ "АБЗ-ІНВЕСТ" податкову накладну на загальну суму 125000,00 грн, в т. ч. ПДВ 20833,33 грн, а саме: № 3 від 17.08.2017 Дата реєстрації - 19.08.2017; Номенклатура - Роботи з шеф-монтажу та пусконаладці АЗУ ДС-1683; Загальна сума коштів, що підлягає сплаті: - 125000,00 грн ; Сума ПДВ -20833,33 грн. Відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних не встановлено виписки та реєстрації податкових накладних постачальником ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" на адресу ТОВ "АБЗ-ІНВЕСТ" за серпень 2017 року на суму ПДВ 5277,60 грн. Таким чином, ТОВ "АБЗ-ІНВЕСТ" неправомірно віднесено до складу податкового кредиту суму ПДВ 5277,60 грн по постачальнику ПАТ "Кременчуцький завод дорожніх машин" з періодом виписки податкової накладної - 08.2017, що відображена в рядку 1 розділу ІІ "Податковий кредит" Таблиці 2 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %" Додатку 5 "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" до податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2017 року. Зазначає, що згідно із таблицею 2 "Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7%" розділу ІІ "Податковий кредит" Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість "Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)" за вересень 2020 та даних Декларації з ПДВ за вересень 2020 встановлено, що до складу податкового кредиту віднесено ПДВ в сумі 5580,00 грн згідно податкових накладних № 71 від 10.09.2020 та №73 від 14.09.2020, які зареєстровані ФОП ОСОБА_2 (ПН 2124520014) з порушенням строку реєстрації (05.10.2020). Перевіркою встановлено, що податкова накладна від 10.11.2021 № 17 на загальну суму 383600,00 грн, в т.ч. ПДВ 63933,33 грн, складена постачальником ТОВ "ІТАЛ СЕРВІС ІНТЕРНЕШНЛ" з порушенням вимог пункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, а саме: невірно зазначено обов`язкові реквізити при складанні податкових накладних. На дату завершення документальної планової виїзної перевірки позивач заяву зі скаргою щодо допущення ТОВ "Італ Сервіс Інтернешнл", ТОВ "Нафтохімтехнології" та ТОВ "Дортрейд Поділля" помилок в обов`язкових реквізитах податкових накладних в порушення вимог пункту 201.1, 201.10 статті 201 ПК України до податкових декларацій з ПДВ за відповідні звітні періоди не подано, чим на порушення пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.2, 198.6, статті 198, абзацу е, є, і пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України позивач завищив податковий кредит в сумі 256132 грн. в результаті віднесення до його складу ПДВ, згідно податкових накладних, складених постачальниками: ТОВ "Італ Сервіс Інтернешнл", ТОВ "ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ" та ТОВ "Нафтохімтехнології". Вказує, що податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 № 9678/2201-0701, яким застосовані штрафні санкції в сумі 4760,00 грн, не містить жодних штрафних санкцій за порушення строків сплати суми грошового зобов`язання з рентною плати (що підтверджується розрахунком до ППР), а містить лише штраф за несвоєчасне подання звітності. Тому, усі доводи позовної заяви, щодо неправомірності даного ППР, у зв`язку з тим, що порушення щодо строку сплати були предметом камеральної перевірки, і повторно увійшло у дане ППР, є безпідставними та необґрунтованими. Просить відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав до суду відповідь на відзив на позовну заяву, зміст якої аналогічний позовній заяві.

15.08.2024 у судовому засіданні суд відклав розгляд справи за клопотанням представника позивача на 09.10.2024 о 09.:30 год,

22.08.2024 до суду надійшли додаткові пояснення, у яких представник відповідача стверджує, що відповідно наданих до перевірки аналізів по рахунках бухгалтерського обліку 92 "Адміністративні витрати", 949 "Інші операційні витрати" встановлено, що позивач по рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" сформовано витрати у 2021 році, за рахунок амортизаційних нарахувань, заробітної плати та нарахувань на заробітну плату, послуг сторонніх організацій, місцевих податків, та інші. В ході перевірки неможливо достовірно оцінити сформовані позивачем витрати на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" в сумі 9307508 грн, адже витрати, які позивач обліковував на такому рахунку фактично є витратами звітного 2021 року, при цьому, суми таких витрат вже віднесені позивачем до фінансової звітності 2021 року (за наслідками перевірки не було встановлено заниження "інших операційних витрат" за 2021 рік). Оскільки ТОВ "АБЗ-Інвест" ні до перевірки, ні до позовної заяви не надано первинних документів на підтвердження того, що витрати сформовані на 39 рахунку в сумі 9307508 грн є витратами майбутніх періодів, відповідно, перевіркою правомірно встановлено, безпідставне перенесення позивачем показників з р. 1170 Форма № 1-м "Витрати майбутніх періодів" Балансу Фінансової звітності малого підприємства в сумі 9307508 грн до рядка 2180 "Інші операційні витрати" Фінансової звітності малого підприємства за 2022 рік. Що стосується витрат в сумі 2400000 грн (входять в суму 9 307 508 грн) по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 , то позивачем не надане документальне підтвердження, що витрати понесені в 2021 році (сплата відбулась 06.08.2021) є звітними витратами 2022 року. Тому твердження позивача, що дана операція відповідає вимогам пункту 6 ПСБО 16 Витрати, а саме: витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені, є безпідставним, адже витрати по операціях з ФОП ОСОБА_1 не призвели а ні до зменшення активів позивача у 2022 році, а ні до збільшення зобов`язань у 2022 році. Висновки щодо неправомірного нарахування амортизації по вказаних вище об`єктах у березні та квітні 2022 року, підтверджуються й тим, що з травня 2022 року ТОВ "АБЗ-Інвест" самостійно припинило нараховувати амортизацію по вищезазначених об`єктах основних засобів, які перебувають на тимчасово окупованих територіях. Зазначена позивачем, в бухгалтерському обліку, балансова (залишкова) вартість Резервуарів РГСД-50 в розмірі 978 715, 28 грн кожний, не була підтверджена під час перевірки первинними документами. Крім того, до позову на спростування виявленого порушення, позивач не надав жодних первинних документів, які б могли підтвердити той розмір балансової вартості, який зазначений позивачем в бухгалтерському обліку.

09.10.2024 у судовому засіданні суд відклав розгляд справи на 16.10.2024 о 10.:30 год.

Ухвалою від 16.10.2024 Хмельницький окружний адміністративний суд закрив підготовче провадження в адміністративній справі №560/10595/24 та призначив справу до судового розгляду на 05.11.2024 р. о 11:30 год, у задоволенні клопотання представника товариства з обмеженою відповідальністю "АБЗ-ІНВЕСТ" про призначення судової експертизи відмовив.

04.11.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

05.11.2024 суд відклав судове засідання на 18.11.2024 о 10:00 год у зв`язку із із моєю тимчасовою непрацездатністю представника позивача.

У судовому засіданні 18.11.2024 суд оголосив перерву до 25.11.2024 до 10:00 год.

25.11.2024 суд оголосив перерву до 27.11.2024 до 10:15 год.

27.11.2024 суд оголосив перерву до 10.12.2024 до 11:00 год.

09.12.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

10.12.2024 суд оголосив перерву до 07.01.2025 до 10:00 год.

12.12.2024 до суду надійшли додаткові пояснення представника Головного управління ДПС у Хмельницькій області.

Телефонограмами від 16.12.2024 сторони повідомлені про розгляд справи 08.01.2025 до 12:00 год.

30.12.2024 на виконання протокольної ухвали судм позивач надав розрахунок (розшифровку) сформовану підприємством 39 рахунок "Витрати майбутніх періодів".

08.01.2025 суд оголосив перерву до 14.01.2025 до 10:00 год.

14.01.2025 суд оголосив перерву до 20.01.2025 до 11:00 год.

Заслухавши учасників справи, дослідивши докази, суд встановив таке.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "АБЗ-ІНВЕСТ" зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 07.02.2017. Основний вид господарської діяльності позивача - виробництво неметалевих мінеральних виробів, н. в. і. у.

На підставі наказу ГУ ДПС у Хмельницькій області від 02.02.2024 №402-П відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка з питань дотримання вимог податкового, валютного, та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи за період з 07.02.2017 по 30.09.2023 та за період з 07.02.2017 по 30.09.2023 з метою правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Результати перевірки оформлені актом від 13.03.2024 №5371/22-01-07-01/41132601, у якому відображені встановлені перевіркою порушення вимог податкового законодавства.

На підставі акту перевірки від 13.03.2024 №5371/22-01-07-01/41132601 та з врахуванням висновку від 18.04.2024 № 2028/10/22-01-07-01-09 за результатами розгляду заперечення, Головним управлінням ДПС прийняті 24.04.2024 податкові повідомлення-рішення :

форми "Р" № 9670/2201-0701, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1122945,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 112295,00 грн;

форми "П" № 9671/2201-0701, яким зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 5311300,00 грн;

форми "Р" № 9672/2201-0701, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 10 858,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 1086,00 грн;

форми "В4" № 9673/2201-0701 яким зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 325 389,00 грн;

форми "ПН" № 9674/2201-0701, яким встановлена відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування та застосовано штраф у сумі 3340,00 грн;

форми "ПС" № 9678/2201-0701, яким за платежем рентна плата за спецвикористання води нараховані штрафні санкції в сумі 4 760,00 грн.

ТОВ "АБЗ-Інвест" на зазначені податкові повідомлення-рішення подало до Державної податкової служби України скаргу від 17.05.2024 № 19947/6.

Рішенням від 12.07.2024 № 21427/6/99-00-06-01-01-06 Державна податкова служба України податкові повідомлення-рішення від 24.04.2024 залишила без змін, а скаргу без задоволення.

Вважаючи протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Податкові повідомлення-рішення від 24.04.2024 форми "Р" № 9670/2201-0701, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1122945,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 112295,00 грн , та форми "П" № 9671/2201-0701, яким зменшена сума від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток в розмірі 5311300,00 грн, грунтуються на відображених в акті перевірки від 13.03.2024 №5371/22-01-07-01/41132601 висновках відповідача про порушення позивачем пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, підпункту 138.3.2. пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України, п. 23 П(С)БО 7 "Основні засоби" затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за №288/4509, пунктів 5, 6, 7 П(с)БО 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248; пункту 5.5 П(С)БО 25 "Фінансовий звіт суб`єкта малого підприємництва", затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 25.02.2000 № 39, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.03.2000 за №161/4382, статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-ХІV, із змінами та доповненнями; п.2.2, пунктів 2.3, 2.4 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, та заниження податку на прибуток в сумі 1122945 грн, в т.ч. за: півріччя 2022 року в сумі 1591313 грн, за три квартали 2022 року в сумі 852089 грн, за 2022 рік в сумі 1122945 грн., завищення від`ємного значення об`єкту оподаткування податку на прибуток за три квартали 2023 року на суму 5311300 грн, зокрема:

заниженням показників у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Фінансової звітності малого підприємства за 2022 рік на суму 8 358 грн, за рахунок невідповідності даних бухгалтерсьного обліку та показників фінансової звітності;

завищенням показників у рядку 2180 «Інші операційні витрати» Фінансової звітності малого підприємства за 2022 рік в сумі 9 307 508 грн за рахунок віднесення до їх складу витрат, понесених не в звітному періоді, не підтверджених первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону №996 та які неможливо достовірно оцінити;

завищення різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (додаток РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік) на суму 2 234 018 грн внаслідок віднесення до їх складу амортизації основних засобів, до яких немає доступу через їх перебування на окупованій території та які відповідно не використовуються платником податку у господарській діяльності, та не підлягають амортизації у податковому обліку.

За даними перевірки в порушення вимог пунктів 44.1 і т 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 34.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі ПК України) , пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІV (далі Закону № 996-ХІV ), пункту 7 П(С)БО 15 «Доходи» позивач показник у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» Фінансовій звітності малого підприємства за 2022 рік на суму 8358 грн.

Положеннями частини 2 статті 3 Закону № 996-ХІV передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пункту 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 34.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

В декларації податку на прибуток підприємств за 2022 рік (від 27.02.2023 №9308829763) позивач відобразив дохід від будь-якої діяльності (рядок1 декларації) в сумі 65 950 676 грн, який включає показники Звіту про фінансові результати за 2022 рік: (Чистий дохід 39361900 грн. ряд. 2000 + 26583700 грн. Інші операційні доходи ряд. 2120 + 5000 грн. Інші доходи р. 2240 Звіту про фінансові результати = 65950600 грн. (67 грн. за рахунок заокруглень).

Водночас, під час перевірки в результатів аналізу даних регістрів бухгалтерського обліку: оборотно-сальдових відомостей та аналізів по рахунках 702 «Дохід від реалізації товарів», 703 «Дохід від реалізації робіт і послуг», 704 «Вирахування з доходу», 79 «Фінансові результати», відповідач визначив, що чистий дохід ТОВ «АБЗ-Інвест» у 2022 році складає 39 370 258 грн. Розбіжність між даними перевірки та задекларованими показниками фінансової звітності та декларації з податку на прибуток підприємств становить 8 358 грн.

Позивач не надав докази, які спростовують висновки відповідача про заниження чистого доходу від реалізації продукції у фінансовій звітності за 2022 рік на суму 8358 грн.

Тому, зазначений висновок відповідача суд вважає правомірним.

За даними перевірки завищення показників у рядку 2180 «Інші операційні витрати» Фінансової звітності малого підприємства за 2022 рік в сумі 9 307 508 грн відбулось за рахунок віднесення до їх складу витрат, понесених не в звітному періоді, не підтверджених первинними документами, оформленими відповідно до вимог статті 9 Закону № 996-ХІV та які неможливо достовірно оцінити.

Перевіркою встановлено, що у Фінансовій звітності за 2022 рік до складу витрат 2022 року позивач включив витрати минулих періодів в сумі 9 307 508 грн, які обліковувались на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», фактично понесені у 2021 році. Зокрема, у 2022 році до складу інших витрат операційної діяльності позивач відніс витрати в сумі 9 307 508 грн що відображено кореспонденцією рахунків: Д-т 949 «Інші операційні витрати» К-т 39 «Витрати майбутніх періодів» в сумі 9307508 грн. у 1 кварталі 2022 року, в тому числі і витрати в сумі 2 400 000 грн, на оплату послуг ФОП ОСОБА_1 , оформлених документами, складеними з порушенням статті 9 Закону № 996-ХІV та пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення №88), які не дають можливості достовірно оцінити такі витрати.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень розділу III «Податок на прибуток підприємств».

За визначенням частини 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 N 73, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 лютого 2013 р. за N 336/22868 (далі П(С)БО 1), витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками);

доходи - збільшення економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов`язань, які призводять до зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків власників).

Згідно з частинами 1 і 8 розділу 2 зазначеного Положення фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності. У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Відповідно пункту 5 П(с)БО16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО16 «Витрати»), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

За змістом пункту 6 П(с)БО 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року N318, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (далі - П(С)БО16 «Витрати») витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Відповідач під час перевірки в результаті аналізу рахунків бухгалтерського обліку встановив, що включені до складу Інших операційних витрат у 2022 році витрати в сумі 9 307 508 грн, є витратами, понесеними ним у 2021 році, які відображені по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у 2021 році.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999N291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за N893/4186 (далі- Інструкція 291) рахунок 39 «Витрати майбутніх періодів» призначений для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. За дебетом рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду. Витратам майбутніх періодів властиві такі ознаки: вони понесені у звітному періоді (є оплата та документальне підтвердження здійснення витрат) та належать до майбутніх періодів. Доходи, пов`язані з такими витратами, виникнуть у наступних періодах, або сплата таких платежів пов`язана з майбутніми періодами. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», відносяться витрати, пов`язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса, оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо.

За даними перевірки витрати в сумі 9 307 508 грн, відображені по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у 2021 році, сформовані за рахунок амортизаційних нарахувань, заробітної плати та нарахувань на заробітну плату, послуг сторонніх організацій, місцевих податків, та інші, які понесені для отримання доходів звітного періоду 2021 року, а саме: доходу від надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, надання в оренду будівельних машин і устаткування, реалізація ТМЦ тощо.

Той факт, що зазначені витати понесені позивачем у 2021 року та відображені в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності за 2021 рік станом на 31.12.2021 року відображений відповідачем на стор 16 Акту перевірки від 13.03.2024.

До того ж попередньою документальною перевіркою позивача за період з 01.01.2021 по 30.09.2022 (акт від 02.01.2023 № 1/22-01-07-03/41132601) не встановлені порушення в частині формування позивачем зазначених витрат у 2021 році та відображення відповідних господарських операцій в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Зазначене підтверджується інформацією, що міститься на стор 2 Акту перевірки від 13.03.2024.

Тобто, право позивача на формування витрат в сумі 9 307 508 грн, відображених по рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у 2021 році, відповідачем не заперечується. На підтвердження відсутності у позивача права на формування цих витрат у 2021 році відповідачем не надані жодні докази.

Водночас, відповідач вказує на відсутність у позивача права на включення до складу Інших операційних витрат у 2022 році витрат в сумі 9 307 508 грн, понесених ним у 2021 році, які обліковувались позивачем на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» станом на 31.012.2021 року та не враховані ним для визначення об`єкту оподаткування податком на прибуток за 2021 рік.

Порядок заповнення звіту про фінансові результати врегульований Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 25 "Спрощена фінансова звітність" (далі - П(С)БО-25), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 15.03.2000 року №39.

У пунктах 5.5 5.6. П(С)БО 25 зазначено, що у статті "Інші операційні витрати" наводяться адміністративні витрати, витрати на збут, а також собівартість реалізованих оборотних активів (крім готової продукції, товарів і фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та груп вибуття; відрахування на створення резерву сумнівних боргів і сума списаних безнадійних боргів; втрати від знецінення виробничих запасів; втрати від операційних курсових різниць; визнані економічні санкції; відрахування для забезпечення відшкодування наступних операційних витрат; інші витрати, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства. У цій статті також відображається належна до сплати за звітний період відповідно до законодавства сума податків і зборів.

Пунктом 9 П(С)БО 16 "Витрати" передбачено, що не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати: платежі за договорами комісії, агентськими угодами та іншими аналогічними договорами на користь комітента, принципала тощо; попередня (авансова) оплата запасів, робіт, послуг; погашення одержаних позик; інші зменшення активів або збільшення зобов`язань, що не відповідають ознакам, наведеним у пункті 6 цього Положення (стандарту).

Відповідно пункту 5 П(с)БО16 «Витрати», витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Отже, для цілей оподаткування податком на прибуток витратами звітного періоду визнаються достовірно оцінені витрати у вигляді зменшення активів або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства, відображені в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витрати, які не визнаються витратами й не включаються до звіту про фінансові результати, визначені пунктом 9 П(С)БО 16 "Витрати".

За змістом статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно пункту 7 П(с)БО 16 «Витрати» витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отож, встановлення правомірності (безпідставності) включення певних витрат до витрат звітного періоду, неможливе без дослідження первинних документів, якими оформлені відповідні господарські операції, та дотримання платником податків приписів пунктів 6 і 7 П(с)БО16 «Витрати», щодо відображення цих витрат в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Таким чином, показники фінансової звітності платника податків повинні співпадати з даними бухгалтерського обліку, що здійснюється на підставі первинних документів, складання яких є обов`язковою передумовою включення певних сум до витрат, які враховуються для визнання об`єкта оподаткування податком на прибуток. У випадку виникнення розбіжностей між даними фінансової звітності та бухгалтерського обліку для цілей податкового обліку використовуються дані бухгалтерського обліку, які грунтуються на первинних документах.

Витрати в розмірі 9307508,0 грн за 2021 рік, віднесені позивачем до витрат у 2022 році, обліковувались ним на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів".

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. N 291, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 грудня 1999 р. за N 893/418, рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" призначено для узагальнення інформації щодо здійснених витрат у звітному періоді, які підлягають віднесенню на витрати в майбутніх звітних періодах. До витрат, облік яких ведеться на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", відносяться витрати, пов`язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості; з освоєнням нових виробництв та агрегатів; сплачені авансом орендні платежі; оплата страхового поліса, оплата торгового патенту; передплата на газети, журнали, періодичні та довідкові видання тощо. За дебетом рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів" відображається накопичення витрат майбутніх періодів, за кредитом - їх списання (розподіл) та включення до складу витрат звітного періоду. Рахунок 39 "Витрати майбутніх періодів" кореспондує, зокрема за кредитом з дебетом рахунків 84 «Інші операційні витрати» і 94 "Інші витрати операційної діяльності"

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи, відповідач не надав докази дослідження первинних документів позивача, складених за наслідками операцій, витрати по у 2021 році відображались на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів». Відповідачем також не досліджувалось дотримання позивачем вимог пунктів 6, 7 і 9 П(с)БО16 «Витрати» під час включення цих витрат до витрат 2022 року. Зазначене підтверджується актом перевірки від 13.03.2024.

Встановивши під час перевірки факт включення позивачем до інших операційних витрат у І кварталі 2022 року витрат майбутніх періодів у розмірі 9307508,0 грн, відображених на рахунку 39 у 2021 році, відповідач під час перевірки не врахував зазначені приписи П(С)БО 16 "Витрати", а також положення статті 50 ПК України щодо права платника податків на внесення змін до податкової звітності.

Під час судового розгляду позивач надав бухгалтерську довідку № 31/12/21-1 від 31.12.2024 року, на підставі якої позивач включив до витрат у І кварталі 2022 року витрати, понесені у 2021 році, відображені на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів». Відповідно до цієї довідки на кінець звітного 2021 року на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» позивачем обліковані витрати в сумі 12 885 584,00 грн, які складаються з поточних витрат (адміністративні витрати - рах 92; інші витрати операційної діяльності - рах 949), з яких до поточних витрат 2021 року віднесено лише витрати в сумі 3 578 076,15 грн (12 885 584,00 грн - 3 578 076,15 грн = 9 307 507,87 грн - різницю віднесено до інших операційних витрат 2022 року).

За змістом пункту 50.1 статті 50 ПК України у разі якщо у майбутніхподаткових періодах(з урахуванням строків давності, визначенихстаттею 102 цього Кодексу)платник податківсамостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій нимподатковій декларації(крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Порядок виправлення помилок у первинних документах, облікових регістрах і фінансовій звітності регулюють Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерство фінансів України, від 24.05.1995 № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за N 168/704, (далі Положення №88), Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку № 6"Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 28 травня 1999 р. N 137, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21 червня 1999 р. за N 392/3685, (далі - П(С)БО 6) та Міжнародний стандарт бухгалтерського обліку № 8 «Облікові політики, зміни в облікових оцінках та помилки» (далі - (МСБО 8)).

Відповідно до пункту 4.3 Положення №88 в редакції, діючій на час існування спірних правовідносин, в облікових регістрах за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або із знаком "мінус", а правильний запис (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до облікового регістру у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку.Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та облікові регістри, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером.

Згідно з пунктом 4.6 Положення №88 в редакції до 28.12.2022 року, виправлення помилок у документах і регістрах, що створені у формі електронного документа, здійснюється відповідно до законодавства.

За змістом пунктів 4.6. і 4.9 в редакції, яка набрала чинності з 28.12.2022 року , помилки в регістрах бухгалтерського обліку за минулий звітний період виправляються способом сторно. Цей спосіб передбачає складання бухгалтерської довідки, в яку помилка (сума, кореспонденція рахунків) заноситься червоним чорнилом, пастою кулькових ручок тощо або зі знаком "мінус", а виправлення (сума, кореспонденція рахунків) заноситься чорнилом, пастою кулькових ручок тощо темного кольору. Внесенням цих даних до регістру бухгалтерського обліку у місяці, в якому виявлено помилку, ліквідується неправильний запис та відображається правильна сума і кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку. Довідка має наводити причину помилки, посилання на документи та регістри бухгалтерського обліку, в яких допущено помилку, і підписується працівником, який склав довідку, та після її перевірки - головним бухгалтером. Помилки в первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку, що складені в електронній формі, виправляються способом сторно або додаткових бухгалтерських проведень.

Отже, Положенням № 88 передбачено, що усі помилки, допущені в попередніх звітних періодах (календарних роках), виправляються способом "сторно", тобто зі складанням бухгалтерської довідки.

Суд не надає оцінку правомірності виправлення позивачем помилки, допущеної у фінансовій звітності за 2021 рік в частині відображення витрат майбутніх періодів (рахунок 39) в сумі 9307508,0 грн за 2021 рік у складі витрат у фінансовій звітності за І квартал 2022 року, та обгрунтованості доводів відповідача щодо порушення позивачем встановлених правил виправлення описок, оскільки зазначені обставини не досліджувались відповідачем під час документальної перевірки.

Доводи відповідача щодо ненадання позивачем під час перевірки первинних документів, які підтверджують формування цих витрат у 2021 році, віднесення їх до витрат у 2022 році, і бухгалтерської довідки № 31/12/21-1 від 31.12.2024 року, суд не бере до уваги, оскільки надані відповідачем копії запитів від 05.03.2024 та від 06.05.2024 щодо надання позивачем документів не стосувались витрат, відображених на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів».

За даними перевірки позивач безпідставно включив до інших операційних витрат у 2022 році витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_1 у загальній сумі 2400000,0 грн, не пов`язані з доходами, отриманими від реалізації готової продукції, включені позивачем у 2021 році до складу витрат майбутніх періодів в розмірі 9307508,0 грн на рахунку 39.

Відповідно до договору про надання послуг №04/08/21/2 від 04.08.2021 року, укладеного з позивачем, ФОП ОСОБА_1 зобов`язався надати послуги консультування з питань комерційної діяльності й керування, які визначаються згідно заявки Замовника, що надається в письмовій або усній формі. Умовами договору передбачено, що позивач здійснює попередню оплату договірних послуг в розмірі 100 % їх вартості впродовж 2 днів з моменту підписання договору, підписання актів приймання передачі послуг здійснюється по факту послуг.

06.08.2021 року позивач здійснив попередню оплату послуг, передбачених договором від 04.08.2021 року у розмірі 100% їх вартості послуг у безготівковому порядку в загальній сумі 2 400 000 грн.

Виконання умов Договору №04/08/21/2 від 04.08.2021 оформлене актами прийому-передачі виконаних робіт на загальну суму 2 400 000,00 грн, а саме: №1 від 31.08.2021 на суму 500000,00 грн про надання консультацій з питань застосування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю за формуванням собівартості (кошторисів); консультування та підтримка при плануванні організаційних заходів по забезпеченню ефективності та контролю, інформації при прийнятті управлінських рішень;

№2 від 30.09.2021 на суму 500000,00 грн про надання консультації з питань застосування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю за формуванням собівартості (кошторисів) та консультування тапідтримка при плануванні .організаційних заходів по забезпеченню ефективності та контролю, інформації при прийнятті управлінських рішень;

№3 від 29.10.2021 на суму 500000,00 грн про надання консультації з питань застосування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю за формуванням собівартості (кошторисів;) консультування та підтримка при плануванні організаційних заходів по забезпеченню ефективності та контролю, інформації при прийнятті управлінських рішень;

№4 від 30.11.2021 на суму 500000,00 грн про надання консультації з питань застосування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур, контролю, за формуванням собівартості (кошторисів); консультування та підтримка при плануванні організаційних заходів по забезпеченню ефективності та контролю, інформації при прийнятті управлінських рішень;

№5 від 31.12.2021 на суму 400000,00 грн про надання консультації з питань застосування методики бухгалтерського обліку та правил, програм ведення звітності, процедур контролю за формуванням собівартості (кошторисів); консультування та підтримка при плануванні організаційних заходів по забезпеченню ефективності та контролю, інформації при прийнятті управлінських рішень.

На підставі зазначених актів приймання передачі послуг позивач включив до витрат у 2021 році витрати в сумі 2400000,0 грн.

Згідно з пунктами 44.1 і 44.2 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.2 Положення №88 передбачено, що первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

За визначенням пункту 3 П(С)БО 1 витрати це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками); активи - ресурси, контрольовані підприємством у результаті минулих подій, використання яких, як очікується, призведе до отримання економічних вигод у майбутньому.

Отже, для цілей бухгалтерського і податкового обліку витратами є зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу, оформлене первинними документами, складеними з дотриманням Закону №996-XIV і Положення №88, результатом якого є отримання економічних вигод у майбутньому.

На підтвердження отримання економічних вигод від придбання послуг у ФОП ОСОБА_1 послуг консультування з питань комерційної діяльності й керування відповідно до договору про надання послуг №04/08/21/2 від 04.08.2021 на загальну суму 240000,0 грн позивач не надав суду жодних доказів.

Ані під час перевірки, ані під час судового розгляду справи, позивач не надав первинні або інші документи, складені відповідно вимог статті 9 Закону №996-XIV, які містили б інформацію про впровадження результатів послуг, оформлених актами приймання передачі, та використання результатів цих послуг у господарській діяльності.

Надані позивачем копії звіту ФОП ОСОБА_1 про надані послуги консультування з питань комерційної діяльності й керування від 31.12.2021 по укладеному договору про надання послуг №04/08/21/2 від 04.08.2021 та матеріалів «Технологія розробки та прийняття управлінського рішення» суд вважає неналежними доказами отримання позивачем економічних вигод від придбання зазначених послуг у вигляді, зокрема, збільшення доходу, впровадження новітніх методик ведення бухгалтерського обліку та прийняття управлінських рішень, тощо.

Водночас, суд враховує, на сайті moodle.nati.org.ua (Навчально- інформаційний портал ВП НУБІЛ України), який є у вільному доступі (безкоштовному) розміщена стаття «Технологія прийняття управлінських рішень)», яка за своїм змістом співпадає з матеріалами, наданими ФОП ОСОБА_1 . Матеріали на тему «Постановка цілей по SMART - приклади, критерії», які надав ФОП ОСОБА_1 , ідентичні дослідженням, розміщеним на сайті https://pdatu.edu.ua/images/vihovna-robota/psiholog/.

Відповідно до відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців і громадських об`єднань основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є діяльність фітнес-центрів.

Таким чином, документи, якими, оформлене надання послуг ФОП ОСОБА_1 з консультування з питань комерційної діяльності й керування, передбачених умовами договору №04/08/21/2 від 04.08.2021, не відповідають вимогам статті 9 Закону №996-XIV, а придбання цих послуг позивачем не призвело до отримання ним економічних вигод від цих послуг.

Тому, суд вважає, правомірними висновки відповідача щодо відсутності у позивача права на включення до витрат, на які зменшується об`єкт оподаткування податком на прибуток, витрат на оплату послуг ФОП ОСОБА_1 .

Разом з тим суд встановив, що у 2021 році витрати на придбання послуг від ФОП ОСОБА_1 у загальній сумі 2400000,0 грн позивач відобразив в бухгалтерському обліку таким чином: витрати в сумі 1 058 545,36 грн позивач відобразив на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», а іншу частині витрат - на рахунку 92 «Адміністративні послуги», які відніс до складу витрат звітного періоду у 2021 році.

Зазначене підтверджується бухгалтерською довідкою № 31/12/21-1 від 31.12.2024 року, розрахунком (розшифровкою) витрат, сформованих у 2021 році на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», виконаним на виконання усної ухвали суду, картками по рахунках 92 «Адміністративні послуги» за 2021 рік, 39 «Витрати майбутніх періодів» за 2021 рік, 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2021 рік, 79 «Фінансові результати» за 2021 рік та 2180 «Інші операційні витрати» за 2022 рік та 949 «Інші витрати операційної діяльності» за 2022 рік.

Отже, до складу інших операційних витрат у 2022 році позивач відніс витрати на оплату послуг ФОП ОСОБА_1 в сумі 1 058 545,36 грн відображені на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у 2021 році, а не всю суму витрат на оплату зазначених послуг (2400000,0 грн).

Доводи відповідача щодо ненадання під час перевірки зазначених вище бухгалтерської довідки та карток по рахунках по рахунках 92 «Адміністративні послуги» за 2021 рік, 39 «Витрати майбутніх періодів» за 2021 рік, 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2021 рік, 79 «Фінансові результати» за 2021 рік, яке слугувало перешкодою для встановлення відповідачем суми витрат по вказаній операції, включених до витрат 2021 року на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів», та відповідно, віднесених до інших операційних витрат у 2022 році, суд не бере до уваги, оскільки акт перевірки від 13.03.2024 на стор. 19 містить опис кореспонденції зазначених рахунків по взаємовідносинах х ФОП ОСОБА_1 . Натомість у акті перевірки відсутнє дослідження складу витрат, сформованих позивачем на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у 2021 році.

Посилання відповідача на пункт 44.6 статті 44 ПК України, як на підставу для неврахування судом зазначених вище карток рахунків бухгалтерського обліку та довідки, суд вважає безпідставним, оскільки на запит відповідача позивач надав усі первинні документи по взаємовідносинах х ФЛП ОСОБА_3 , на підставі яких сформовані витрати 2021 року, зокрема і в тій частині, яка віднесена на рахунок 39.

З урахуванням викладеного, суд вважає правомірними висновки відповідача в частині безпідставного включення до інших операційних витрат у 2022 році витрат на оплату послуг ФОП ОСОБА_1 в сумі 1 058 545,36 грн відображених на рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» у 2021 році.

Водночас, висновки щодо безпідставного віднесення позивачем до інших операційних витрат у 2022 році витрат, у розмірі 87927372,0 грн, відображених у 2021 році на рахунку 39 "Витрати майбутніх періодів", сформовані без дослідження складу цих витрат та первинних документів, якими оформлені відповідні господарські операції, суд вважає необгрунтованими.

За даними перевірки в порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України, пункту 23 П(С)БО 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 №92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18.05.2000 за N288/4509, позивач у 2022 році відніс до складу різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування, амортизацію невиробничих основних засобів, до яких немає доступу через їх перебування на окупованій території, які не використовуються платником податку у господарській діяльності, та не підлягають амортизації у податковому обліку, у загальній сумі 2234018,0 грн.

Перевіркою встановлено, що у період, що підлягав перевірці, у власності позивача перебували та обліковувались на рахунку бухгалтерського обліку 10 «Основні засоби» Асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER 3000Р - Херсонська обл., Іванівський р-н, с. Першотравневе - Генічеський район; Асфальтобетонний завод ДС-16837 - Херсонська обл., м. Нова Каховка, вулиця Індустріальна, буд. 39; Грунтозмішувальна установка ДС50Б (Херсонська обл., Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вулиця Залізнична).

Відповідно до Договору оренди № АБЗ 16/08/2021 від 16.08.2021 року позивач передав у тимчасове платне володіння та користування ТОВ «БУГ ПОДІЛЛЯ» для здійснення господарської діяльності Асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER З000Р, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Іванківський район, село Першотравневе (кадастровий номер земельної ділянки: 6522984800:01:001:0026). Пунктом 2.1. Договору встановлено, що оренда плата сплачується в розмірі 720 000 грн., в тому числі ПДВ 120 000 грн. за один календарний місяць оренди. Згідно з пунктом 4.1 договору строк дії оренди за цим - до 31 грудня 2022 року. Акт приймання-передачі майна підписаний сторонами 16.08.2021 року. Додатковою угодою № 1 від 20 грудня 2021 року сторони з 01.01.2022 року змінили розмір орендної плати з 720 000 грн. на 960 000 грн.

Надання послуг оренди у березні та квітні 2022 року, засвідчене позивачем та ТОВ «БУГ ПОДІЛЛЯ» Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 149 від 31 березня 2022 року до Договору № АБЗ 16/08/2021 від 16.08.2021 року на загальну суму 960 000 грн., в тому числі ПДВ 160 000 грн, Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 189 від 30 квітня 2022 року Договору № АБЗ 16/08/2021 від 16.08.2021 року на загальну суму 960 000 грн., в тому числі ПДВ 160 000 грн і Актом звірки взаємних розрахунків за січень - квітень 2022 року за Договором № АБЗ 16/08/2021 від 16.08.2021 року.

15.04.2024 року сторони уклали додатку угоду № 2 до Договору оренди № АБЗ 16/08/2021 від 16.08.2021 року про розірвання договору оренди з 30.04.2022 року.

Відповідно до Договору оренди № 01/07/2020 від 01.07.2020 року позивач передав тимчасове платне володіння та користування ТОВ «Дортрейд Поділля» для здійснення господарської діяльності асфальтозмішувальну установку ДС-16837 2020 р. в, що знаходиться за адресою: Херсонська область, м. Нова Каховка, вул. Індустріальна, 39. Згідно з пунктом 4.1. договору, строк дії оренди з 01.07.2020 року по 31.12.2021 року. Акт приймання-передачі до договору № 01/07/2020 від 01.07.2020 року підписаний Сторонами 01.07.2020 року. 03.12.2021 року сторони уклали додаткову угоду до договору оренди № 01/07/2020 від 01.07.2020 року, якою розмір орендної плати починаючи з 01.01.2022 року встановили в сумі 540 000 грн, а строк оренди - до 31.12.2022 року.

Надання послуг оренди у березні та квітні 2022 року засвідчене позивачем та ТОВ «Дортрейд Поділля» Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 130 від 31.03.2022 року до договору № 01/07/2020 від 01.07.2020 року на загальну суму 540 000 грн., в тому числі ПДВ 90 000 грн. за оренду асфальтозмішувальної установки ДС-16837 2020 за березень 2022 року, Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 171 від 30.04.2022 року до договору № 01/07/2020 від 01.07.2020 року на загальну суму 540 000 грн., в тому числі ПДВ 90 000 грн. за оренду асфальтозмішувальної установки ДС-16837 2020 за квітень 2022 року і Актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2022 року - квітень 2022 за Договором № 01/07/2020 від 01.07.2020 року.

30.04.2022 року сторони уклали додаткову угоду від про розірвання договору оренди № 01/07/2020 від 01.07.2020 року та підписали Акт приймання - передачі про повернення об`єкту, що орендується.

Відповідно до Договору оренди № АБЗ/01/10-2020 від 01.10.2020 року позивач передав у тимчасове платне володіння та користування «Дортрейд-Поділля» для здійснення господарської діяльності грунтозмішувальну установку ДС50Б, що знаходиться за адресою: Херсонська область, Іванківський район, Новотроїцький район, смт. Новотроїцьке, вул. Залізнична, земельна ділянка 17Б. Пунктом 2.1 договору встановлено, що оренда плата сплачується в розмірі 50 000 грн., в тому числі ПДВ 8 333,33 грн. за один календарний місяць оренди. Згідно пунктом 4.1. договору, строк дії оренди за цим договором встановлений з 01.10.2020 по 01.10.2021. Акт приймання-передачі до цього договору підписаний сторонами 01.10.2020 року. 16.09.2021 року додатковою угодою № 1 до договору оренди № АБЗ/01/10-2020 сторони продовжили строк дії договору до 31.12.2022 року. Додатковою угодою № 2 від 03.12.2021 року сторони змінили розмір орендної плати за користування майном - 150 000 грн. з урахуванням ПДВ за один календарний місяць починаючи з 01.01.2022 року.

Надання послуг оренди у березні та квітні 2022 року засвідчене позивачем та ТОВ «Дортрейд Поділля» Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 143 від 31.03.2022 року до договору № АБЗ/01/10-2020 від 01.10.2020 року на загальну суму 150 000 грн., в тому числі ПДВ 25 000 грн. за оренду грунтозмішувальної установки ДС-50Б за березень 2022 року, Актом здачі - приймання робіт (надання послуг) № 184 від 30.04.2022 року до договору № АБЗ/01/10-2020 від 01.10.2020 року на загальну суму 150 000 грн., в тому числі ПДВ 25 000 грн. за оренду грунтозмішувальної установки ДС-50Б за квітень 2022 року і Актом звірки взаємних розрахунків за період січень 2022 року - квітень 2022 за договором № АБЗ/01/10-2020 від 01.10.2020 року.

30.04.2022 року сторони підписали угоду про розірвання договору оренди № АБЗ/01/10-2020 від 01.10.2020 року та Акт приймання - передачі про повернення об`єкту, що орендується (грунтозмішувальна установка ДС50Б) від 30.04.2022 року.

У березні та квітні 2022 року на підставі Актів здачі - приймання робіт (надання послуг) оренди позивач включив до витрат по рахунку 131 «Знос основних засобів» нараховану амортизацію по зазначених основних засобах за березень 2022 року та квітень 2022 року, зокрема: Асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER 3000Р - амортизація в місяць становить 758454,79 грн; Асфальтобетонний завод ДС-16837 - амортизація в місяць становить 265871,77 грн; Грунтозмішувальна установка ДС50Б - амортизація в місяць становить 92681,97 грн. Загальна сума нарахованої амортизації склала 2 234018,0 грн.

У відповідності до пункту 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується, зокрема, на суму розрахованої амортизації основних засобів або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті.

За змістом підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів або нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень(стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту.

За визначенням пункту 4 Національного положення (стандарту)бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27 квітня 2000 року N 92, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 травня 2000 р. за N 288/4509, (далі - П(С)БО 7 «Основні засоби» амортизація- систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Згідно з пунктом 22 П(С)БО 7 «Основні засоби» об`єктом амортизації є вартість, яка амортизується (окрім вартості земельних ділянок, природних ресурсів і капітальних інвестицій).

Відповідно до пункту 23 П(С)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Пунктом 4 П(С)БО 7 «Основні засоби» визначено, що основні засоби- матеріальні активи, якіпідприємствоутримує з метою використання їх у процесівиробництваабо постачання товарів,виконання робіт інадання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік).

Згідно з пунктом 6 П(С)БО 7 «Основні засоби» об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, щопідприємствоотримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

При визначенні строку корисного використання (експлуатації) слід ураховувати:

очікуване використання об`єктапідприємствомз урахуванням його потужності або продуктивності; фізичний та моральний знос, що передбачається; правові або інші обмеження щодо строків використання об`єкта та інші фактори (пункт 24 П(С)БО 7 «Основні засоби»).

Відповідно до пункту 29 П(С)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації проводиться щомісячно. Нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання.Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу починається з дати, що настає за датою, на яку об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання. Нарахування амортизації припиняється, починаючи з місяця, наступного за місяцем вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію.Нарахування амортизації при застосуванні виробничого методу амортизації припиняється з дати, що настає за датою вибуття об`єкта основних засобів.

Пунктом 14 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів затверджених наказом Міністерства фінансів України 30.09.2003 № 561 (далі Методичні рекомендації), передбачено, що нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об`єкта, який встановлюється підприємством(у розпорядчому акті)при визнанні цього об`єкта активом (при зарахуванні на баланс), і призупиняється на період його реконструкції, модернізації, добудови, дообладнання та консервації.

Отже, нарахування амортизації об`єкта основних засобів, визнаного активом, проводиться щомісячно з місяця (або дати), наступних за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання, до місяця вибуття об`єкта основних засобів, переведення його на реконструкцію, модернізацію, добудову, дообладнання, консервацію. Перелік подій, настання яких є підставою для припинення нарахування амортизації, визначений П(С)БО 7 «Основні засоби», є вичерпним.

З урахуванням приписів пунктів 6 і 24 П(С)БО 7 «Основні засоби» визначальною обставиною, яка визначає строк, протягом якого нараховується амортизація, є строк корисного використання (експлуатації) об`єкта основних засобів.

З визначенням пункту 14 Методичних рекомендацій строк корисного використання (експлуатації) - це очікуваний період часу, протягом якого основні засоби будуть використовуватися підприємством або з їх використанням буде виготовлено (виконано) очікуваний підприємством обсяг продукції (робіт, послуг). Строк корисного використання визначається підприємством самостійно з урахуванням його потужності (продуктивності), фізичного та морального зносу, правових або інших обмежень щодо строків використання об`єкта.

Протягом дії договорів оренди основних засобів (Асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER 3000Р; Асфальтобетонний завод ДС-16837 Грунтозмішувальна установка ДС50Б ), укладених позивачем у 2020 році, до дострокового розірвання цих договорів у квітні 2022 року позивач нараховував амортизацію зазначених основних засобів на підставі актів приймання передачі послуг оренди, які щомісячно складались уповноваженим особами позивача та орендарів. Перевіркою не встановлена наявність заборгованості орендарів по оплаті послуг оренди за період нарахування позивачем амортизації.

Згідно з пунктом 48 Методичних рекомендацій повернення орендодавцю орендованих у складієдиного (цілісного)майнового комплексу основних засобів з оформленням орендодавцем і орендарем документів приймання-передачі відображається орендарем за кредитом рахунків обліку основних засобів (балансова вартість) і дебетом рахунків обліку зносу основних засобів (сума зносу) та додаткового капіталу (залишкова вартість).

Пунктом 5 Методичних рекомендацій передбачено, що господарські операції з будівництва, виготовлення, придбання, введення в експлуатацію, підтримання в робочому стані, поліпшення і вибуття основних засобів оформлюються підприємствами первинними документами, які розкривають, зокрема, інформацію про: назву первинного документа, яка характеризує оформлену господарську операцію; дату складання; зміст, кількісні та вартісні показники обсягу господарської операції; назву об`єкта основних засобів, його інвентарний номер, дату початку і місце експлуатації, термін корисного використання; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарської операції, тощо.

Припинення корисного використання основних засобів (Асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER 3000Р; Асфальтобетонний завод ДС-16837 Грунтозмішувальна установка ДС50Б ), протягом якого позивач отримував доходи у вигляду орендної плати у, оформлене первинними та іншими документами, відображеними позивачем у бухгалтерському обліку, зокрема угодами про розірвання договорів оренди та Актами приймання - передачі про повернення об`єктів, що орендуються, позивачу.

У зв`язку припиненням корисного використання (припинення надходження орендної плати та розірвання договорів оренди), позивач припинив нарахування амортизації з 01.05.2022 року.

Відповідачем не заперечується правомірність нарахування позивачем амортизації орендованих основних засобів (Асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER 3000Р; Асфальтобетонний завод ДС-16837; Грунтозмішувальна установка ДС50Б) до 24.02.2022 року.

Водночас, відповідач вважає, що нарахування амортизації зазначених основних засобів у березні та квітні 2022 року суперечить підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 138.2, підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України та пункту 23 П(С)БО 7 «Основні засоби», оскільки ці основні засоби розташовані на тимчасово окупованих територіях і не використовувались позивачем у господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України не підлягають амортизації та проводяться за рахунок відповідних джерел: вартістьгудвілу; витрати на придбання / самостійне виготовлення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів; витрати на ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих основних засобів, невиробничих нематеріальних активів. Терміни "невиробничі основні засоби", "невиробничі нематеріальні активи" означають відповідно основні засоби, нематеріальні активи, не призначені для використання вгосподарській діяльностіплатника податку.

Згідно з визначенням, наведеним у підпункті14.1.36пункту14.1статті14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, для цілей податкового обліку критерієм розмежування виробничих та невиробничих активів є їх призначення для використання вгосподарській діяльності платника податку, спрямованій на одержання прибутку.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських об`єднань основними видами господарської діяльності позивача є 77.32 надання в оренду будівельних машин і устаткування; 77.39 надання в оренду інших машин, устаткування та товарів, н.в.і.у.; 68.20 надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна; 77.12 надання в оренду вантажних автомобілів.

Відповідачем не заперечується той факт, що основні засоби: асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER З000Р, асфальтобетонний завод ДС-16837, грунтозмішувальна установка ДС50Б придбані позивачем з метою провадження господарської діяльності та з 2020 року використовувались з метою отримання доходу у вигляді орендної плати. Не заперечується також факт отримання позивачем орендної плати за увесь період перебування зазначених основних засобів в оренді по квітень 2022 року включно. Крім того, відповідачем не спростований той факт, що підставою для припинення нарахування амортизації з01.05.2022 слугувало припинення корисного використання у вигляді отримання орендної плати асфальтобетонного заводу MARINI TOP TOW ER З000Р, асфальтобетонного заводу ДС-16837, грунтозмішувальної установки ДС50Б у зв`язку з достроковим розірванням договорів оренди.

Отже, асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER З000Р, асфальтобетонний завод ДС-16837, грунтозмішувальна установка ДС50Б відповідають усім ознакам виробничих основних засобів. А припинення використання цих основних засобів відбулось 01.05.2022 року після підписання актів приймання передачі у зв`язку з поверненням від орендарів.

За змістом пункту 29 П(С)БО 7 «Основні засоби» нарахування амортизації починається з місяця, наступного за місяцем, у якому об`єкт основних засобів став придатним для корисного використання.

Пунктом 6 П(С)БО 7 «Основні засоби» передбачено, що об`єкт основних засобів визнається активом, якщо існує імовірність того, щопідприємствоотримає в майбутньому економічні вигоди від його використання та вартість його може бути достовірно визначена.

Згідно з пунктом 33 П(С)БО 7 «Основні засоби» об`єкт основних засобів вилучається з активів (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок безоплатної передачі або невідповідності критеріям визнання активом.

Водночас, ані Податковий кодекс, ані П(С)БО 7 «Основні засоби» не визначають умови та порядок зміни економічної суті об`єкту основного засобу, придбаного для використання у господарській діяльності, з виробничого основного активу на не виробничий основний актив у зв`язку з припиненням корисного використання виробничого основного активу.

Відповідно до пунктів 6 і 24 П(С)БО 7 «Основні засоби» та пункту 14 Методичних рекомендацій наслідком припинення корисного використання об`єкту основних засобів є припинення нарахування амортизації, а не визнання такого основного засобу таким, що призначений для використання вгосподарській діяльностіплатника податку.

Разом з тим, правовий аналіз підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України свідчить, що для цілей його застосування, визначальною ознакою "невиробничих основних засобів" та "невиробничих нематеріальних активів" є їх призначення, тобто мета, з якою такі активи придбаваються або виготовляються.

Положення зазначеного підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України не поширюються на правовідносини щодо нарахування амортизації основних засобів, придбаних з метою використання в господарській діяльності для отримання прибутку.

Відповідачем не заперечується те, що асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER З000Р, асфальтобетонний завод ДС-16837, грунтозмішувальна установка ДС50Б придбані позивачем для використання в господарській діяльності, основним видом якої є надання послуг оренди.

Тому положення підпункту 138.3.2 пункту 138.3 статті 138 ПК України до спірних правовідносин не застосовуються, оскільки цією нормою не встановлена заборона на амортизацію витрат на придбання основних засобів, призначених для використання в господарській діяльності, розміщених на окупованій території України.

Суд вважає безпідставним посилання відповідача, як на підставу для обгрунтування відсутності у позивача права на включення амортизації основних засобів, розташованих на тимчасово окупованих територіях, що перебували в оренді у березні та квітні 2022 року, до різниць, на які зменшується об`єкт оподаткування податком на прибуток, на пункт 8 розділу I Положення про інвентаризацію активів та зобов`язань, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 02.09.2014 N 879, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.10.2014 за N 1365/26142 (далі - Положення N 879).

Пунктом 8 Положення N 879 в редакції, діючій на час виникнення спірних відносин, передбачено, що підприємства, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення АТО (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях), проводять інвентаризацію у випадках, обов`язкових для її проведення, тоді, коли стане можливим забезпечити безпечний та безперешкодний доступ уповноважених осіб до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, в яких відображені зобов`язання та власний капітал цих підприємств. Зазначені підприємства зобов`язані провести інвентаризацію станом на 01 число місяця, що настає за місяцем, у якому зникли перешкоди доступу до активів, первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку, та відобразити результати інвентаризації в бухгалтерському обліку відповідного звітного періоду.

Отже, зазначена норма регулює порядок проведення інвентаризації активів, підприємствами, що знаходяться на тимчасово окупованій території та/або на території проведення АТО (або їх структурні підрозділи (відокремлене майно) перебувають на зазначених територіях).

Таким чином, перебування основних засобів позивача, місцезнаходження якого Хмельницька область, на тимчасово окупованих територіях не перешкоджає проведенню їх інвентаризації для цілей податкового обліку.

Пунктом 41 Методичних рекомендацій передбачено, що об`єкт основних засобів перестає визнаватися активом (списується з балансу) у разі його вибуття внаслідок продажу, ліквідації, безоплатної передачі, нестачі, остаточного псування або інших причин невідповідності критеріям визнання активом.

Відповідачем не доведено, що на час нарахування амортизації основних засобів у березні та квітні 2022 року основні засоби асфальтобетонний завод MARINI TOP TOW ER З000Р, асфальтобетонний завод ДС-16837, грунтозмішувальна установка ДС50Б, перестали визнаватись активом внаслідок причин, вказаних у пункті 41 Методичних рекомендацій.

Суд також відхиляє як безпідставне, посилання відповідача на результати інвентаризації, проведеної позивачем під час перевірки у 2024 році, якою не підтверджене фактичне існування асфальтобетонного заводу MARINI TOP TOW ER 3000Р, асфальтобетонного заводу ДС-16837 і грунтозмішувальної установки ДС50Б у 2024 році, як таке що не відповідає вимогам щодо належності доказів.

Таким чином, суд вважає безпідставними висновки відповідача щодо завищення позивачем різниць, на які зменшується фінансовий результат до оподаткування (додаток РІ до рядка 03 Податкової декларації з податку на прибуток підприємств за 2022 рік) на суму 2 234 018 грн внаслідок віднесення до складу витрат амортизації основних засобів, до яких немає доступу через їх перебування на окупованій території, які не використовуються позивачем у господарській діяльності та не підлягають амортизації у податковому обліку.

З урахуванням викладеного, суд вважає неправомірними податкові повідомлення - рішення від 24.04.2024 № 9671/2201-0701 в частині 5120762,0 грн суми завищення та № 9670/2201-0701 в частині 931386,0 грн грошового зобов`язання та 93138,0 грн штрафних санкцій.

Податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 форми "Р" № 9670/2201-0701, форми "В4" № 9673/2201-0701 яким зменшений розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 325 389,00 грн, грунтується на відображених в акті перевірки від 13.03.2024 №5371/22-01-07-01/41132601 висновках відповідача про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.6, статті 198, абзацу е, є, і пункту 201.1, пункту 201.10 статті 201 ПК України, пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в загальній сумі 10858 грн в тому числі за грудень 2020 року в сумі 10858 грн; завищене від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.21 декларації) за вересень 2023 року в сумі 325389 грн.

За даними перевірки в порушення пункту 44.1 статті 44, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 ПК України позивач занизив податкові зобов`язання з податку на додану вартість за листопад 2022 в сумі 69257 грн в результаті не включення до їх складу податку на додану вартість по операціях з продажу резервуарів РГСД-50) нижче ціни їх придбання на загальну суму 346283 грн.

Відповідно до договору поставки товару №01/02/2021 від 01 лютого 2021 ТОВ «Дортрейд Поділля» продало позивачу резервуар РГСД-50 вартістю 1325000,0 грн та резервуар РГСД-50 вартістю 660000,0 грн. Купівля-продаж зазначених основних засобів оформлена ТОВ «Дортрейд Поділля» податковою накладною від 05.08.2022 № 96, зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних, на підставі якої позивач відніс до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за серпень 2022 ПДВ в загальній сумі 397316,67 грн .

У листопаді 2022 року позивач продав резервуари РГСД-50) в кількості 2 шт ТОВ «БУГ ПОДІЛЛЯ». Купівля - продаж оформлена видатковою накладною від 14.11.2022 № 7, відповідно до якої позивач передав ТОВ «БУГ ПОДІЛЛЯ», зокрема, два резервуари РГСД-50 вартістю 1174460,00 грн кожен. По вказаній операції позивач зареєстрував у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну від 14.11.2022 № 150 та розрахунки коригування від 01.02.2024, згідно з якими ціна кожного резервуару РГСД-50, проданого ТОВ «БУГ ПОДІЛЛЯ», складає 978716,67 грн. По цій операції позивач включив до податкових зобов`язань з податку на додану вартість за серпень 2022 року і листопад 2022 року ПДВ в загальній сумі 392 670,0 грн.

Отже, резервуар РГСД-50, придбаний у ТОВ «Дортрейд Поділля» за ціною 1325000,0 грн, позивач продав ТОВ «БУГ-Поділля» за ціною 978 716,67 грн, нижчою від ціни його придбання.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу у володіння та користування лізингоодержувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення; електричної енергії, ціна на яку склалася на ринку електричної енергії.

Отже, для цілей оподаткування податком на додану вартість у разі постачання товару за ціною, нижчою від його придбання, базою оподаткування операції з постачання такого товару є ціна його придбання, а у разі постачання необоротних активів - балансова (залишкова) вартість за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції.

В результаті продажу резервуару РГСД-50, придбаного за ціною 1325000,0 грн, за ціною, нижчою від ціни придбання - 978 716,67, 0 грн, позивач занизив базу оподаткування ПДВ на загальну суму 346 283,33 грн (1 325 000,00 - 978 716,67) внаслідок не включення до її складу обсягу перевищення ціни придбання резервуару РГСД-50 над ціною його реалізації.

Тому, висновок відповідача щодо заниження податкових зобов`язань з ПДВ за листопад 2022 року на загальну суму 69256,67,0 грн (1325000,00 грн (ціна придбання) - 978716,67 грн (ціна продажу) = 346283,33 грн, 346283,33*20% = 69257 грн) суд вважає правомірними.

Доводи позивача щодо продажу резервуару РГСД-50 за балансовою вартістю, за якою резервуар обліковувався на балансі позивача як основний засіб та відповідно нараховувалась амортизація, суд не бере до уваги, оскільки позивачем не надані докази зарахування на баланс РГСД-50 за ціною 1325000,0 грн станом на час його придбання.

Відповідно до пункту 7 П(с)БО «Основні засоби» 7 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Первісна вартість - історична (фактична) собівартість необоротних активів у сумі грошових коштів або справедливої вартості інших активів, сплачених (переданих), витрачених для придбання (створення) необоротних активів.

Надані позивачем картки рахунку 286 «Необоротні активи та групи вибуття, утримувані для продажу» згідно яких балансова (залишкова) вартість Резервуарів РГСД-50 станом на 14.11.2022 (дата реалізації ТМЦ на адресу покупця) становила 978 715,28 грн, не спростовує того, що по сутті, вказана вартість є необґрунтованої та такою, що не підтверджується первинними документами.

Помилки, допущені позивачем під час відображення операції з придбання основного засобу в бухгалтерському обліку у вигляді зазначення ціни, яка не відповідає первинним документам, не можуть слугувати підставою для незастосування ним приписів пункту 188.1 статті 188 ПК України щодо особливостей визначення бази оподаткування у разі постачання товару по ціні, нижчій від його придбання.

За даними перевірки завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді грудні 2021 року та серпні 2022 року, відбулось в результаті віднесення до його складу податку на додану вартість на підставі податкових накладних, складених з порушенням пунктів 201.1 і 201.10 статті 201ПК України, постачальниками ТОВ «ІТАЛ СЕРВІС ІНТЕРНЕШНЛ» (ПН 43793506), ТОВ «Нафтохімтехнології» (ПН 43671112) і ТОВ «ДОРТРЕЙД ПОДІЛЛЯ» (ПН 41269586) .

Суд встановив, що на підставі податкової накладної від 10.11.2021 року № 17 на загальну суму 383 600 грн, в т.ч ПДВ в сумі 63933,334 грн на придбання тельфера в кількості 1 шт та податкової накладної від 14.12.2021 року № 24 на загальну суму 400000,0 грн , в т. ч. ПДВ в сумі 66666,66 грн на придбання тельфера в кількості 1 шт, зареєстрованих в ЄРПН, позивач відніс до податкового кредиту у листопаді та грудні 2021 року ПДВ в сумі 63933,334 грн та 66666,66 грн.

Приймання передача придбаних у листопаді та грудні 2021 року основних засобів в кількості 2 шт від їх постачальника - ТОВ «ІТАЛ СЕРВІС ІНТЕРНЕШНЛ» до позивача відбулась у грудні 2021 року відповідно до видаткової накладної № 287 від 14.12.2021 року на загальну суму 783600,0 грн, в т ч ПДВ в сумі 130600, 0 грн.

На підставі податкової накладної від 01.12.2021 року № 6 на загальну суму 665799, 34 грн, в т ч ПДВ в сумі 110966,56 грн на постачання запасних частин та обладнання, зареєстрованої в ЄРПН, складеної ТОВ «Нафтохімтехнології», позивач відніс до податкового кредиту у грудні 2021 року ПДВ в сумі 110966,56 грн.

Приймання передача придбаних товарів (запасних частин та обладнання, зазначених у податковій накладній від 01.12.2021 року № 6) від ТОВ «Нафтохімтехнології» до позивача відбулась у грудні 2021 року відповідно до видаткової накладної № 211201/001 від 01.12.2021 року на загальну суму 665799, 34 грн, в т ч ПДВ в сумі 110966,56 грн

На підставі податкової накладної від 04.08.2022 року № 102 на загальну суму 131 055 грн в т ч ПДВ в сумі 21842,50 грн на поставку електро та інших товарів, складеної ТОВ «Дортрейд Поділля», та зареєстрованої в ЄРПН, позивач відніс до податкового кредиту у серпні 2022 року ПДВ в сумі 21842,50 грн.

Приймання передача придбаних товарів, зазначених у податковій накладній від 04.08.2022 року № 102, від ТОВ «Дортрейд Поділля» до позивача відбулась відповідно до видаткової накладної № 32 від 04.08.2022 року на загальну суму 131 055 грн в т ч ПДВ в сумі 21842,50 грн.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а)придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного капіталу та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України, тощо.

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи; ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Згідно пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/ розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Положеннями зазначеної норми також передбачено, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних у електронному вигляді. Податкова накладна, що містить помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 цієї статті (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань, є підставою для віднесення покупцем сум податку до податкового кредиту.

Відповідачем не заперечується факт здійснення операцій з поставки товарів, зокрема передачі товару та його оплати позивачем, оформлених зазначеними вище податковими накладними, складеними ТОВ «ІТАЛ СЕРВІС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «Нафтохітехнології» та ТОВ «Дортрейд Поділля» та зареєстрованими в ЄРПН. Не надані також докази складання видаткових накладних, якими оформлена передача товару, з порушенням вимог Закону №996-XIV і Положення №88. Зазначена інформація відсутня в акті перевірки.

Акти інвентаризації, складені під час перевірки у 2024 році не можуть слугувати доказом щодо господарських операцій, які відбулись у 2021 2022 роках.

Водночас, спірні податкові накладні, складені ТОВ «ІТАЛ СЕРВІС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «Нафтохітехнології» та ТОВ «Дортрейд Поділля» не містить помилок в реквізитах, які не дають можливість ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар/послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов`язань.

Тому, зазначені податкові накладні є достатньою підставою для включення до податкового кредиту відповідних звітних періодів зазначеного в цих податкових накладних ПДВ.

Отже, висновки відповідача про завищення податкового кредиту з податку на додану вартість у листопаді грудні 2021 року та серпні 2022 року по операціях з ТОВ «ІТАЛ СЕРВІС ІНТЕРНЕШНЛ», ТОВ «Нафтохітехнології» та ТОВ «Дортрейд Поділля» суд вважає безпідставними.

З урахуванням викладеного податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 форми "Р" № 9670/2201-0701, форми "В4" № 9673/2201-0701 в частині визначення грошового зобов`язання з ПДВ за листопад 2022 року на загальну суму 69256,67,0 грн суд вважає правомірним.

Податкове повідомлення рішення форми "ПН" № 9674/2201-0701, яким встановлена відсутність складення та/або реєстрації протягом граничного строку податкових накладних/розрахунків коригування та застосовано штраф у сумі 3340,00 грн, грунтується на відображеному в акті перевірки від 13.03.2024 №5371/22-01-07-01/41132601 висновку відповідача про порушення позивачем пунктів 201.1 і 201.10 статті 201 ПК України, пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, в результаті не складання та не реєстрації в ЄРПН податкової накладної від 30.11.2022 на суму постачання без ПДВ 346283,33 грн, ПДВ 69 256,67 грн, по операції з продажу резервуару РГСД-50, придбаного за 1325000,0 грн, за ціною, нижчою від ціни придбання - 978 716,67, 0 грн.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін.

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операції з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установленні терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 15 Порядку заповнення податкової накладної у разі постачання товарів/послуг,крім постачання товарів, базою оподаткування для яких встановлено максимальні роздрібні ціни,база оподаткування яких, визначена відповідно достатей 188і189 Податкового кодексу України, перевищує фактичну ціну постачання таких товарів/послуг (зокрема, якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, звичайної ціни самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / звичайна ціна / балансова (залишкова) вартість перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання), постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / звичайної ціни / балансової (залишкової) вартості над фактичною ціною, або може скласти не пізніше останнього дня місяця, в якому здійснено такі постачання, зведену податкову накладну з урахуванням сум податку, розрахованих виходячи з перевищення бази оподаткування над фактичною ціною, визначених окремо за кожною операцією з постачання товарів/послуг.

У податковій накладній (в тому числі зведеній), яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 8 цього Порядку (15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно достатей 188і189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для зазначення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.

Суд вважає встановленим факт порушення позивачем вимог статті 188 ПК України та заниження ПДВ за листопад 2022 року на загальну суму 69256,67,0 грн.

При реалізації резервуара РГСД-50 позивач зобов`язаний був визначати податкові зобов`язання з ПДВ виходячи з бази оподаткування перевищення ціни придбання над ціною продажу в загальній сумі 69257 грн., в тому числі за листопад 2022 в сумі 69257 грн.

Відповідно до статті 120 -1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченогостаттею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних є підставою для застосування штрафних санкцій.

Отже, висновки відповідача щодо порушення вимог ПК України щодо складання податкової накладної на обсяг 346283,33 грн., ПДВ 69256,67 грн. по операції з реалізації ТМЦ (Резервуар РГСД-50) за ціною нижчою бази оподаткування є обгрунтованими, а податкове повідомлення рішення форми "ПН" № 9674/2201-0701 - правомірним.

Податкове повідомлення рішення форми "Р" № 9672/2201-0701, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 10 858,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 1086,00 грн, грунтується на викладених в акті перевірки від 13.03.2024 №5371/22-01-07-01/41132601 висновках відповідача про порушення позивачем пункту 44.1 статті 44, пункту 198.6, пункту 201.10 статті 201 ПК України, в результаті чого занижений податок на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму 10858, 0 грн

За даними перевірки у серпні 2017 року позивач відніс до податкового кредиту податок на додану вартість в сумі в сумі 5 278 грн, не підтверджений виписаними та зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними, та у вересні 2020 року ПДВ в сумі 5 580 грн на підставі податкових накладних, зареєстрованих ФОП ОСОБА_2 (ПН 2124520014) з порушенням строку реєстрації.

Відповідно до пункту 201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операції з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установленні терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/ послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

До складу податкового кредиту у серпні 2017 року позивач включив ПДВ в сумі 26110,93 грн. по контрагенту ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин», що відображено в рядку 1 розділу ІІ «Податковий кредит» Таблиці 2 «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 %» Додатку 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкової декларації з податку на додану вартість (вх. № 9191050768 від 19.09.2017) за серпень 2017 року.

У Єдиному реєстрі податкових накладних у серпні 2017 ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» по взаємовідносинах з ТОВ «АБЗ-ІНВЕСТ» зареєстрував податкову накладну на загальну суму 125000,0 грн в т. ч. ПДВ 20833,33 грн, а саме: № 3 від 17.08.2017 (дата реєстрації - 19.08.2017) на поставку робіт з шеф-монтажу та пусконаладці АЗУ ДС-1683 вартістю 125000,0 грн, в т ч ПДВ -20833,33 грн.

Водночас, у Єдиному реєстрі податкових накладних у серпні 2017 року відсутня реєстрація податкових накладних, складних постачальником ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» на адресу ТОВ «АБЗ-ІНВЕСТ» на суму ПДВ 5277,60 грн.

Таким чином, позивач безпідставно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ 5277,60 грн. по постачальнику ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин» у серпні 20217 року (Додаток 5 «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» до податкової декларації з податку на додану вартість вх. 9191050768 від 19.09.2017 за серпень 2017 року).

У вересні 2022 року позивач відніс до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5580,0 грн, на підставі податкових накладних по операціях з постачання послуг та робіт ФОП ОСОБА_2 , виписаних у вересні 2020 року (рядок 7 Таблиці 2 «Операції з придбання з податком на додану вартість, які підлягають оподаткуванню за основною ставкою та ставкою 7 % » розділу ІІ «Податковий кредит» Додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5)» за вересень 2020 (вх. № 9271063382 від 20.10.2020).

У Єдиному реєстрі податкових накладних Вознесенський Віктор Володимирович по операціях з ТОВ «АБЗ-ІНВЕСТ» зареєстрував податкові накладні на загальну суму 61480,00 грн, в т.ч ПДВ 10246,67 грн, а саме: № 71 від 10.09.2020, зареєстрована 05.10.2020, на постачання робіт автокрану 03.09.2020, 09.09.2020, 10.09.2020 на загальну сума 10000,0 грн, в т ч ПДВ 1666,67грн; № 73 від 14.09.2020, зареєстрована 05.10.2020, на постачання послуг з перегону автокрану та робіт автокрану 10.09.2020, 11.09.2020, 12.09.2020, 13.09.2020, 14.09.2020 загальною вартістю 23480,00 грн, в т ч ПДВ 3913,33грн; № 77 від 16.10.2020, зареєстрована 05.10.2020Ю на постачання послуг з перегону автокрану та робіт автокрану 16.09.2020, 17.09.2020, 18.09.2020, 19.09.2020, 21.09.2020 загальною вартістю 28000,0 грн, в т ч ПДВ 4666,67 грн.

Отже, у Декларації з ПДВ за вересень 2020 позивач включив до складу податкового кредиту ПДВ в сумі 5580,00 грн на підставі податкових накладних № 71 від 10.09.2020 та №73 від 14.09.2020, зареєстрованих ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2020 року - 05.10.2020.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений Податковим кодексом України термін.

За змістом пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням приписів пункту 198.6 статті 198 ПК України нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, здійснюється на підставі податкових накладних у тому податковому періоді, у якому зазначені податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Тому, суд вважає правомірними висновки відповідача шодо відсутності у позивача права на включення до податкового кредиту у вересні 2020 року ПДВ в сумі 10246,67 грн на підставі податкових накладних № 71 від 10.09.2020 та №73 від 14.09.2020, зареєстрованих ФОП ОСОБА_2 у жовтні 2020 року.

Таким чином, податкове повідомлення рішення форми "Р" № 9672/2201-0701 від 24.04.2024, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на додану вартість на 10 858,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 1086,00 грн, є правомірним.

Податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 9678/2201-0701 від 24.04.2024, яким за платежем рентна плата за спецвикористання води нараховані штрафні санкції в сумі 4 760,00 грн. грунтується на викладених в акті перевірки від 13.03.2024 №5371/22-01-07-01/ НОМЕР_1 висновках відповідача про порушення позивачем пункту 49.1, абзацу 1 пункту 49.2 статті 49, підпункту 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 розділу II, пункту 257.3 статті 257 ПК України у зв`язку з несвоєчасним поданням податкових декларацій з рентної плати за 1 квартал 2020 року, 2 квартал 2020 року, 3 квартал 2020 року, 4 квартал 2020 року, 1 квартал 2021 року, 2 квартал 2021 року, 3 квартал 2021 року, 4 квартал 2021 року, 1 квартал 2022 року, 2 квартал 2022 року, 3 квартал 2022року, 4 квартал 2022 року, 1 квартал 2023 року, 2 квартал 2023 року.

У період з 07.02.2017 по 30.09.2023 позивач задекларував рентну плату за спеціальне використання води у сумі 113786,65 грн. та рентну плату за користування надрами для видобування корисних копалин в сумі 25447,03 грн.

Перевіркою встановлено порушення граничних термінів подання податкових декларацій з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, спеціальне використання води. Зокрема, податкова декларація за 1 квартал 2020, термін подання якої 12.05.2020, подана 17.11.2023; податкова декларація за 2 квартал 2020, термін подання якої 10.08.2020, подана 14.11.2023; податкова декларація за 3 квартал 2020, термін подання якої 09.11.2020, подана 14.11.2023; податкова декларація за 4 квартал 2020, термін подання якої 09.02.2021, подана 14.11.2023; податкова декларація за 1 квартал 2021, термін подання якої 05.11.2021, подана 14.11.2023; податкова декларація за 2 квартал 2021, термін подання якої 09.08.2021, подана 14.11.2023; податкова декларація за 3 квартал 2021, термін подання якої 09.11.2021, подана 14.11.2023; податкова декларація за 4 квартал 2021, термін подання якої 09.02.2021, подана 14.11.2023; податкова декларація за 1 квартал 2022, термін подання якої 10.05.2022, подана 14.11.2023; податкова декларація за 2 квартал 2022, термін подання якої 09.08.2022, подана 14.11.2023; податкова декларація за 3 квартал 2022, термін подання якої 09.11.2022, подана 06.11.2023; податкова декларація за 4 квартал 2022, термін подання якої 09.02.2022, подана 06.11.2023; податкова декларація за 1 квартал 2023, термін подання якої 10.05.2023, подана 06.11.2023; податкова декларація за 2 квартал 2023 термін подання якої 09.08.2023, подана 06.11.2023.

Відповідно до пункту 257.1 статті 257 ПК України базовий податковий (звітний) період для рентної плати дорівнює календарному кварталу.

Згідно з пунктом 257.3 статті 257 ПК України платник рентної плати до закінчення визначеного розділом II Податкового Кодексу граничного строку подання

податкових декларацій за податковий (звітний) період, визначений цією статтею, подає до відповідного контролюючого органу за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, податкову декларацію, яка містить додатки: з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин, з рентної плати за спеціальне використання води - за місцем податкової реєстрації.

За змістом пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата грошового зобов`язання, у тому числі податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до пункту 49.1 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно абз. 1 пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є. Цей абзац застосовується до всіх платників податків, в тому числі платників, які перебувають на спрощеній системі оподаткування обліку та звітності.

Підпунктом 49.18.2 пункту 49.18 статті 49 ПК України передбачено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу (півріччя);

Відповідно до підпункту 49.19 статті 49 ПК України якщо податкова декларація за квартал, півріччя, три квартали або рік розраховується наростаючим підсумком на підставі показників базових податкових періодів, з яких складаються такі квартал, півріччя, три квартали або рік (без урахування авансових внесків), згідно з відповідним розділом цього Кодексу, зазначена податкова декларація подається у строки, визначені пунктом 49.18 цієї статті для такого базового звітного (податкового) періоду, крім податкової декларації з податку на прибуток та розрахунку частини чистого прибутку (доходу), дивідендів на державну частку, які розраховуються наростаючим підсумком за рік.

За змістом пункту 49.20 статті 49 ПК України якщо останній день строку подання податкової декларації припадає на вихідний або святковий день, то останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем.

Позивачем не спростований факт подання податкових декларацій з рентної плати з порушенням строків, встановлених статтею 49 ПК України.

Тому, податкове повідомлення-рішення від 24.04.2024 форми «ПС» № 9678/2201-0701, яким застосовано штрафні санкції в сумі 4 760,00 грн за несвоєчасне подання звітності суд вважає правомірним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В процесі судового розгляду відповідач не довів правомірність податкових повідомлень рішень № 9671/2201-0701, яким встановлена сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 5311300,00 грн, в частині 5120762,0 грн суми завищення; № 9670/2201-0701, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1122945,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 112295,00 грн, в частині 931386, грн грошового зобов`язання та 93138,0 грн штрафних санкцій; № 9673/2201-0701, яким встановлена сума завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 325389,00 грн, в частині 256132,0 грн суми завищення.

Тому, позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі, пропорційному до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної податкової служби у Хмельницькій області від 24.04.2024 :

№ 9671/2201-0701, яким встановлена сума завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток 5311300,00 грн, в частині 5120762,0 грн суми завищення;

№ 9670/2201-0701, яким збільшена сума грошового зобов`язання з податку на прибуток на 1122945,00 грн та нараховані штрафні санкції в розмірі 112295,00 грн, в частині 931386, грн грошового зобов`язання та 93138,0 грн штрафних чанкцій;

№ 9673/2201-0701, яким встановлена сума завищення від`ємного значення податку на додану вартість, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду в розмірі 325389,00 грн, в частині 256132,0 грн суми завищення.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 30 січня 2025 року

Позивач:Товариство з обмеженою відповідальністю "АБЗ-ІНВЕСТ" (вул. Тернопільська, 13, кімн. 4,Хмельницький,Хмельницька область,29000 , код ЄДРПОУ - 41132601) Відповідач:Головне управління ДПС служби у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , ідентифікаційний номер - 44070171) Головуючий суддя О.К. Ковальчук