Постанова

від 10.02.2025 по справі 520/31366/24

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 р. Справа № 520/31366/24Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Любчич Л.В.,

Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2024, головуючий суддя І інстанції: Рубан В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/31366/24

за позовом ОСОБА_1

до Октябрського районного суду м. Полтави

про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2024 ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач, апелянт) звернувся до суду з адміністративним позовом до Октябрського районного суду м. Полтави (далі відповідач) в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача у не направленні позивачу повідомлень за його скаргами від 05.09.2023 та 27.10.2023, чим не дотримався своїх обов`язків за ст.ст. 19 ч.2, 40, 68 ч.1 Конституції ст. 19 ч.1 абз. 7 Закону "Про звернення громадян" та істотно були порушені права і інтереси позивача, як учасника кримінального провадження у судовій справі №554/6405/19;

- постановити окрему ухвалу про можливу наявність в протиправній бездіяльності винних посадових осіб відповідача ознак кримінального правопорушення за ст.367 КК України, яку направити Генеральному прокурору для проведення перевірки та прийняття рішення згідно КПК України;

- стягнути з відповідача на користь позивача:

відшкодування за завдану моральну шкоду - 900000грн.;

витрати, з урахуванням інфляції, пов`язаних з розглядом справи, попередній розмір яких буде складати - 1000 грн.

21.11.2024 ухвалою Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків поданої позовної заяви - протягом десяти днів з моменту отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом подачі до суду:

- документу про сплату судового збору на суму 2422,40 грн. (1211,20грн.х2) за вимоги немайнового та майнового характеру або докази звільнення особи від сплати судового збору;

- уточнену позовну заяву в якій вказати: ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України відносно відповідача, реєстраційний номер облікової картки платника податків - позивача у випадку якщо через свої релігійні переконання позивач відмовився від прийняття РНОКПП та офіційно повідомив про це відповідний контролюючий орган, необхідно надати докази на підтвердження вказаних обставин - відмітку у паспорті), та за наявністю: номери засобів зв`язку, адрес електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету позивача з урахуванням вимог п.2 ч.5 ст.160 КАС України;

- належним чином завірені копії скарг від 05.09.2023 та 27.10.2023 та докази їх надсилання на адресу відповідача;

- заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду та докази на підтвердження поважності причин пропуску такого строку;

- докази реєстрації місця проживання позивача на території Харківської області.

13.12.2024 ухвалою суду позовну заяву повернуто заявнику.

Позивач, не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13.12.2024 і направити справу для продовження розгляду справи до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, посилається на те, що зазначення позивачем у позові лише номеру і серії свого паспорту без вказання ідентифікаційного номеру та не вказання коду відповідача в ЄДРПОУ, через його невідомість, не є порушенням вимог п.2 ч. 5 ст. 160 КАС України щодо належності оформлення позовної заяви.

Також зазначив, що ним на обґрунтування клопотання про звільнення від сплати судового збору долучались надані відповідним органом відомості від 27.02.2024 та 03.12.2024 та до того, що в них не вказується номер облікової картки платника податків він не має відношення. Зауважив, що відсутність у наданих відповідним органом відомостях номеру облікової картки платника податків не може бути правовою підставою для відмови учаснику справи у задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору.

Крім того апелянт зауважив, що з приводу надання заяви про поновлення пропущеного строку ним у заяві від 06.12.2024 вказувалось, що Законом України «Про звернення громадян» не встановлено коли саме направляються повідомлення за наслідками розгляду і вирішення звернення, з чого слідує, що бездіяльність у не направленні повідомлення на звернення має відраховуватися з наступного дня, після прийняття рішення за наслідками його розгляду і вирішення, та враховуючи що йому не відомо коли саме відповідачем були прийняті рішення за його скаргами, та чи були вони прийнять взагалі, то йому не відомо з якого саме часу має відраховуватися бездіяльність відповідача у не направленні повідомлень на його звернення, а відтак враховуючи, що бездіяльність відповідача носить триваючий характер то відсутні підстави для подання заяви про поновлення строків, так як ніяких строків ним пропущено не було.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до ч. 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5-7, 11, 14, 26 ч. 1 ст. 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Повертаючи позов суд першої інстанції виходив з того, що у встановлений судом строк та станом на 13.12.2024 позивач не усунув всі недоліки позовної заяви, яку залишено без руху та сукупність допущених позивачем недоліків у позовній заяві та додатках до неї, а також їхнє неусунення на виконання ухвали суду про залишення позову без руху, слугують достатніми та самостійними підставами для повернення позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Для прийняття адміністративного позову до провадження судом першої інстанції, позивачу необхідно дотримуватись порядку подання позовної заяви в межах реалізації права на звернення до суду та кореспондуючого права на повноважний суд з урахуванням положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, статті 55 Конституції України, частини четвертої статті 5 КАС України.

Процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

Положеннями п.п. 6, 7 ч. 5 ст. 44 КАС України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Наведеними положеннями КАС України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасника справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у нього прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом, упродовж визначених для цього строків.

Отже, учасник справи, маючи намір добросовісної реалізації належного йому права на звернення з позовом до суду, повинен забезпечити неухильне і своєчасне виконання своїх процесуальних обов`язків, вимог закону і суду, зокрема стосовно звернення до суду з позовною заяву у строки встановлені законом.

Частиною 1 статті 118 КАС України встановлено, що процесуальні строки це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Дотримання строків звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах. Вона дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, запобігає зловживанням і можливості регулярно погрожувати зверненням до суду, сприяє стабільності діяльності суб`єктів владних повноважень щодо виконання своїх функцій. Відсутність цієї умови приводила б до постійного збереження стану невизначеності у публічно-правових відносинах.

Тому в разі пропущення строку звернення до суду належить обґрунтувати поважність причин пропущення такого строку. Поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтвердженні належними доказами.

Право на звернення до суду не є абсолютним і на цьому неодноразово зауважував Європейський суд з прав людини, оскільки певна визначена процедура звернення за захистом свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права повинна бути передбачена нормами національного законодавства. І за таких обставин кожна особа, звертаючись до суду, повинна його (цього порядку) дотримуватися (рішення Голдер проти Великої Британії від 21.02.1975 р., Жоффр де ля Прадель проти Франції від 16.12.1992 р.).

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовної заяви ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому, оскаржує бездіяльність відповідача у не направленні позивачу повідомлень за його скаргами від 05.09.2023 та 27.10.2023, посилаючись при цьому на порушення позивачем норм Закону України "Про звернення громадян".

Розгляд звернень громадян здійснюється в порядку, визначеному Законом України Про звернення громадян.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Таким чином, про порушення своїх прав позивач мав дізнатися 05.10.2023 та 27.11.2023, однак до суду позивач звернувся лише 13.11.2024, тобто майже через рік після того як мав дізнатися про порушення своїх прав.

Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем порушено строк звернення до суду без зазначення поважних причин.

Стосовно інших підстав для залишення без руху позовної заяви колегія суддів зауважує, що навіть при умові їх виконання, суттєвим порушенням є пропуск строку звернення до суду, що саме по собі є підставою для повернення позову.

Доводи апеляційної скарги, щодо не встановлення строку для направлення повідомлення за наслідками розгляду і вирішення його звернення та необізнаність про прийняті відповідачем звернення, внаслідок чого необізнаність з якого часу має обраховуватися строк звернення до суду з позовом колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав.

Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини по даній справі, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За змістом частини першої статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що судове рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин, які мають значення для вирішення даного питання, відповідає нормам процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній ухвалі, у зв`язку з чим підстав для її скасування не має.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 311, 315, 316, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року по справі № 520/31366/24 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін