Постанова

від 23.01.2025 по справі 420/14540/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/14540/23

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Одеса;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

17.09.2024 року;

Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді Єщенка О.В.

суддів Крусяна А.В.

Яковлєва О.В.

За участю: секретаря Недашковської Я.О.

представника апелянта Левченко С.Г.

представника позивача Білак Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпоторг» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпоторг» звернулось до суду першої інстанції з позовом, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500540/2023/000003/2 від 24.04.2023 р.,

визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000390/2 від 24.05.2023 р.

визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA500540/2023/000031 від 24.04.2023 p.

визнати протиправною та скасувати картку відмови №UA500500/2023/000801 від 24.05.2023 p.

В обґрунтування позову зазначено, що в межах зовнішньоекономічного контракту позивачем ввезено на митну територію України товари полотно трикотажне. На підтвердження заявленої митної вартості товарів відповідачу представлено повний пакет документів, які підтверджують правильність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною контракту.

Наполягає на тому, що висновки контролюючого органу про заниження позивачем митної вартості товару та неможливість її визначення за ціною контракту зроблені в результаті неналежного аналізу поданих до митного оформлення документів. Представлені матеріали підтверджують як умови постачання товару на митну територію України так і його кількісні та вартісні характеристики. Проте, митним органом не надано вірної правової оцінки представленим до митного оформлення документам, фактично вказані матеріали не досліджувались належним чином, що призвело до помилкових висновків про наявність у них розбіжностей, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що підлягає сплаті за товар.

Зазначене у сукупності свідчить про те, що рішення про коригування митної вартості та відмову у митному оформленні товарів є необґрунтованими, прийняті без достатніх правових підстав, що є безумовною підставою для їх скасування в судовому порядку.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року адміністративний позов задоволено.

Суд визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500540/2023/000003/2 від 24.04.2023 р.,

Визнав протиправним та скасував рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500500/2023/000390/2 від 24.05.2023 р.

Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500540/2023/000031 від 24.04.2023 p.

Визнав протиправною та скасував картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500500/2023/000801 від 24.05.2023 p.

Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Імпоторг» судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 14168,44 гривень.

Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом.

В свою чергу, митним органом не доведено наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар. Сумніви митниці щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на припущеннях і жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені беззаперечними доказами.

В апеляційній скарзі Одеська митниця, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

В обґрунтування доводів та вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки положенням ст.ст. 51, 53, 54, 58 Митного кодексу України та обставинам справи і помилково не враховано, що під час здійснення митного контролю правильності визначення митної вартості товарів та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів, встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, наявні ознаки підробки та не містяться всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів. Вказані обставини, а також не надання декларантом запитуваних митницею документів і які б спростовували сумніви у правильності визначення митної вартості товарів, наявність в ЄАІС інформації про іншу митну вартість ідентичних або аналогічних товарів, давали митниці правові підстави для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів. Відтак, під час прийняття своїх рішень відповідач діяв мотивовано, з дотриманням чинного законодавства та на виконання своїх повноважень, а тому у суду першої інстанції не було підстав для задоволення адміністративного позову.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпоторг» посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпоторг» зареєстроване юридичною особою, основними видами діяльності якої за кодом КВЕД є 46.73 Оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; Інші: 46.41 Оптова торгівля текстильними товарами, тощо.

15.01.2023 року між Компанією KORDEMІR METAL SANAYІ VE TІCARET LІMІTED SIRKETІ (Продавець, Туреччина) та TOB «Імпоторг» (Покупець, Україна) укладено Контракт №2023/01, за яким Продавець продає, а Покупець купує товари в асортименті, кількості та за цінами, зазначеними в інвойсах (рахунках постачальників), які є невід`ємною частиною контракту.

Згідно з пунктом 4.1 Контракту базисні умови поставки кожної партії товару вказуються в інвойсі, який є невід`ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до пункту 5.1 Контракту розрахунки за товар, який поставляється, здійснюються, у тому числі в наступному порядку: оплата здійснюється в доларах США; оплата здійснюється за фактом безготівковим банківським переказом на розрахунковий рахунок Продавця згідно інвойсу на кожну конкретну партію товару.

У пунктах 6.1, 6.2 Контракту Сторонами обумовлено, що місце фактичної передачі Товарів пункт митного контролю відповідно до умов Інкотермс 2010.

Прийом товару здійснюється: по кількості згідно фактичного приймання (інвойсу, пакувального листа та інших супровідних документів).

У пункті 7.1 Контракту Сторонами обумовлено, що товар повинен бути промаркований, завантажений і упакований так, щоб виключити псування або знищення його на весь період постачання до прийому товару Покупцем.

Пунктом 11.1 передбачено, що Контракт набуває чинності з моменту підписання і діє до 30 березня 2024 року.

В межах вказаного Контракту Товариством з обмеженою відповідальністю «Імпоторг» імпортовано на територію України товар полотно трикотажне поперечно в`язане, без ворсу, фарбоване, яке виготовлене з комплексних поліефірних волокон 93% (-/+1) і еластомірних ниток 7% (-/+1), без покриття та просочення, без вмісту гумових ниток, ширина рулону 180 см (-/+ 3 см), виробник «KORDEMIR METAL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI».

Митна вартість товару визначена за першим методом: за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються.

З метою митного оформлення імпортованого товару декларантом позивача подано до Одеської митниці митні декларації від 24.04.2023 №23UA500540000811U6, від 24.05.2023 №23UA500500017742U8 та документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів, і обраний метод її визначення.

Так, на підтвердження заявленої митної вартості товару, декларантом позивача подано наступні документи:

згідно МД №23UA500540000811U6 від 24.04.2023: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №GIB2023000000147 від 08.04.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) №258469 від 08.04.2023, декларація про походження товару (Certificate of origin) №GIB2023000000147 від 08.04.2023, зовнішньоекономічний договір №2023/01 від 15.01.2023;

згідно МД №23UA500500017742U8 від 24.05.2023: пакувальний лист (Packing list) №б/н від 12.05.2023, рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №GIB2023000000155 від 12.05.2023, автотранспортна накладна (Road consignment note) №б/н від 12.05.2023, декларація про походження товару (Certificate of origin) №GIB2023000000155 від 12.05.2023, зовнішньоекономічний договір № 2023/01 від 15.01.2023, заява на фіз. огляд №710-28.5-02 від 24.05.2023.

Під час митного контролю митний орган повідомив декларанта, що подані документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а тому відповідно до п. 5 ст. 54, ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України зобов`язав декларанта протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

- згідно МД №23UA500540000811U6 від 24.04.2023: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) переклад на українську мову рахунку-фактури ( інвойсу) згідно ст. 254 МК України;

- згідно МД №23UA500500017742U8 від 24.05.2023: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) фірми - виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; 4) переклад на українську мову копії митної декларації країни відправлення.

24.04.2023 та 24.05.2023 декларант повідомив митницю про те, що інші додаткові документи в десятиденний термін надаватися не будуть.

24.04.2023 та 24.05.2023 Одеською митницею прийнято рішення за №UA500540/2023/000003/2 про коригування митної вартості товарів, застосувавши при визначенні митної вартості другорядний (резервний) метод; №UA500500/2023/000390/2 про коригування митної вартості товарів, застосувавши при визначенні митної вартості метод митної вартості оцінюваних товарів за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

У рішенні №UA500540/2023/000003/2 митницею визначено, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме:

1)у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 08.04.2023 №GIB202300000147 зображення печатки продавця розпливчасте, що унеможливлює ідентифікувати іноземного суб`єкта ЗЕД та може свідчити про ознаки підробки комерційних документів;

2)у поданому до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) від 08.04.2023 №GIB202300000147 відсутнє посилання на зовнішньоекономічний контракт, що унеможливлює ідентифікацію даного документа з партією товарів, що надана до митного оформлення;

3)згідно графи 31 МД продавець товарів KORDEMIR METAL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI є виробником, проте зазначені відомості відсутні в контракті та товаросупровідних документах;

4)в наданому транспортному документі в графах 1, 22 зображення печатки продавця без підпису, який зазначено в рахунку- фактурі (інвойсі) від 08.04.2023 №GIB2023000000147, що може свідчити про ознаки підробки документів.

У рішенні №UA500500/2023/000390/2 митницею визначено, що подані декларантом документи містять розбіжності, а саме:

1)у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

2)для підтвердження витрат на транспортування декларантом подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, однак на вимогу митниці декларант повідомив про те, що інші документи подаватися не будуть.

Картками від 24.04.2023 №UA500540/2023/000031 та від 24.05.2023 №UA500500/2023/000801 митниця відмовила позивачеві у митному оформленні товарів.

Товар випущено у вільний обіг за митними деклараціями (МД) №23UA500540000813U4 від 24.04.2023 та (МД) №23UA500500017836U7 від 24.05.2023, за умови забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України від 13.03.2012 №4495-VI.

Сплату різниці митних платежів за митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, при митному оформленні товарів забезпечено фінансовою гарантією згідно (МД) №23UA500540000813U6 від 24.04.2023 в розмірі 325889,44 грн., згідно (МД) №23UA500500017742U8 від 24.05.2023 у розмірі 332406,09 грн. шляхом внесення коштів на відповідний рахунок митного органу.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості та відмовою у митному оформленні товарів, посилаючись на неправомірність та необґрунтованість рішень відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Таким чином, митна вартість товарів має підтверджуватись вищезазначеними та можуть підтверджуватись іншими документами, з яких вбачається ціна товару, фактично сплачена або яка підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість визначається самостійно декларантом, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів.

У разі, якщо документи, зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України).

Згідно із ч.ч. 1, 2, 3, 6, 7 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Частинами 1, 2 ст. 55 Митного кодексу України визначено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Разом з цим, за правилами цієї статті, прийняте митним органом рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

За змістом ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції), а кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 256 Митного кодексу України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом.

У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Аналіз наведених норм показав, що обов`язок доведення митної вартості товару покладається на позивача, а митний орган, у випадку наявності сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, може витребувати додаткові документи. При цьому, такі сумніви мають бути обґрунтованими, а дискреційні функції митних органів піддаються законодавчим обмеженням у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що наявність підстав для витребування митним органом додаткових документів для підтвердження митної вартості товару не може обумовлюватись лише формальними обставинами, які цей орган підводить під сумнівність митної вартості товару. Лише за наявності підстав, визначених чинним законодавством, митний орган має право витребувати, а позивач зобов`язаний надавати лише ті докази, які можуть підтвердити або спростувати сумніви митниці.

Апеляційний суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем подано митниці, у тому числі, митну декларацію; зовнішньоекономічний договір; інвойс; автотранспортну накладну, пакувальний лист, в яких містяться відомості про оцінюваний товар, його характеристики, кількість та вартість.

Отже, під час митного оформлення товару позивачем подано документи, обумовлені у Контракті від 15.01.2023 №2023/01, та за якими відповідно до ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України має підтверджуватись заявлена митна вартість.

При цьому, перевіряючи висновки митниці, судом першої інстанції правильно зауважено на тому, що інвойс (рахунок-фактура) у міжнародній комерційній практиці є документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів, їх кількість і ціну, за якою вони поставлені покупцеві, формальні особливості товару (колір, вага та інші), умови поставки і відомості про відправника та одержувача. Виписка інвойсу свідчить про те, що (крім випадків, коли постачання здійснюється по передоплаті) у покупця з`являється обов`язок оплати товару відповідно до зазначених умов, а також про те, що товар відвантажено відповідно до умов поставки.

Фактично інвойс є розрахунково-платіжним документом, що передбачає тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за товари, що поставляються (або вже фактично поставлені) чи послуги, що надаються (або фактично надані).

Не зазначення в інвойсі зовнішньоекономічного контракту, на виконання якого він був наданий продавцем покупцю, не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару.

Як свідчать обставини справи, відповідачем не обґрунтовано неможливість ідентифікації інвойсу з поставкою товару при надані декларантом разом з митною декларацією контракту, автотранспортної накладної, декларації про походження товару тощо.

Без належного обґрунтування залишаються і висновки митниці про неможливість визначення митної вартості товарів за ціною Контракту, з огляду на ту обставину, що у Контракті відсутні відомості про те, що Продавець є виробником товару, хоча такі містяться у товаросупровідних документах. Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що вказані сумніви митниці жодним чином не впливають на числові значення складових митної вартості товарів і, як наслідок, не спростовують правильність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Також, покладення згідно з пункту 7.1. Контракту №2023/01 від 15.01.2023 року обов`язку з пакування та маркування товару на Постачальника підтверджує включення у ціну товару вартості тари, упаковки та маркування. Обумовлення у вказаний спосіб учасниками зовнішньоекономічного контракту угоди щодо пакування товару свідчить про віднесення цих витрат до основної складової митної вартості товару.

Таким чином, у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв`язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару. Відтак, у інвойсі та інших товаросупровідних документах правомірно не зазначено окремо вартість пакування товару, оскільки така входить до вартості товару та є її складовою.

Разом з цим, відповідно до Інкотермс 2010 (офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2010 року), термін CPT (Carriage Paid To) термін "фрахт/перевезення оплачено до ..." означає, що продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом "перевізник" розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов`язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. Продавець здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, продавець зобов`язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. За договором перевезення, на умовах СРТ, продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти на звичайних умовах договір перевезення товару до узгодженого пункту в названому місці призначення звичайним маршрутом і в звичайно прийнятий спосіб. Якщо такого пункту не узгоджено або не визначено практикою поставок, продавець може вибрати пункт у межах названого місця призначення, який найбільш задовольняє його цілям.

Як свідчать обставини справи, поставка товарів здійснена на умовах СРТ Інкотермс 2020 Одеса, чим підтверджується, що оплата послуг з перевезення та страхування товарів покладена на Продавця товару, та спростовуються висновки митниці про обов`язок позивача підтверджувати ці витрати.

Щодо висновків митниці про те, що у поданих до митного оформлення рахунку-фактурі (інвойсі) зображення печатки продавця розпливчасте, що унеможливлює ідентифікувати іноземного суб`єкта ЗЕД, а у транспортному документі в графах 1, 22 зображення печатки продавця без підпису, який зазначено в рахунку- фактурі (інвойсі), що може свідчити про ознаки підробки документів, то суд першої інстанції, з посиланням на положення ч. 3 ст. 53, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 54, ст. 58 Митного кодексу України, правильно зауважив, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору. З огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто, орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Підроблення ж документів припускає повну або часткову зміну змісту документа чи його реквізитів шляхом їх виправлень, підчищень, дописок та іншими подібними способами, а не за рахунок внесення до нього неправдивих відомостей, що повинно бути підтверджено належними доказами, зокрема, експертними висновками. Однак, у спірному випадку, відповідачем зазначається, що зображення печатки продавця на документах є розпливчастим, тобто висновки митниці про ознаки підробки комерційних документів ґрунтуються на припущеннях.

Судом першої інстанції також правильно зауважено на тому, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не тягне для нього безумовних негативних правових наслідків. Неподання таких документів може бути підставою для відмови в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише в тому разі, коли у митниці будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Слід також зазначити, що посилання митного органу на наявність інформації про іншу вартість подібного товару не можуть вважатись обґрунтованими, оскільки у спірному випадку позивач діяв на підставі Контракту, визначених в ньому умов та цін, що підтверджується наданими до митної декларації документами. Відповідні умови контракту належним чином узгоджені між сторонами, тобто випливають із господарської діяльності позивача та його контрагента. Діюче законодавство надає право сторонам угоди визначати умови господарських операцій за певною домовленістю у цих операціях, що і було дотримано підприємствами. Отже, самостійне визначення контролюючим органом ціни товару не може впливати на права та обов`язки сторін Договору за умови їх підтвердження належними документами. Таким правом чинним законодавством відповідача не наділено.

Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не обґрунтовано ті обставини, що у поданих до митного оформлення документах містяться розбіжності та не міститься всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, у тому числі причини, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визначено за ціною договору та які призвели до виникнення у митного органу сумнівів у правильності визначення митної вартості товару.

Колегія суддів вважає, що встановлення в судому порядку необґрунтованості коригування митної вартості товару є беззаперечною підставою для скасування рішень, що прийняті на підставі неправомірних висновків митного органу.

Враховуючи викладене, оскільки відповідачем необґрунтовано не враховано документи, за якими декларантом заявляється митна вартість, коригування митної вартості проведено не у відповідності до норм митного законодавства, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено підстави для задоволення позову та скасування оспорюваних рішень митниці.

З огляду на те, що висновки суду відповідають нормам матеріального та процесуального права і обставинам справи, колегія суддів вважає, що судове рішення відповідно до вимог ст. 316 КАС України підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 139, 308, 310, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 07.02.2025 року.

Головуючий суддя: О.В. Єщенко

судді: А.В. Крусян

О.В. Яковлєв