Постанова

від 10.02.2025 по справі зпп/320/5/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № ЗПП/320/5/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Політичної партії "Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року у справі за заявою ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову,

ВСТАНОВИЛА

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, в якій просив:

- зупинити дію Рішення Політичної ради партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» №06-11-467/2 від 18.12.2023 про відкликання депутата Київської обласної ради ОСОБА_1 , що обраний на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року шляхом висування від Київської обласної організація політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина»;

- заборонити Київській обласній виборчій комісії приймати будь-які рішення про визнання обраним депутатом Київської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати від Київської обласної організація політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» замість ОСОБА_1 та оголошувати такі рішення Київської обласної виборчої комісії на пленарних засіданнях Київської обласної ради.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково. Зупинено дію Рішення Політичної ради партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» №06-11-467/2 від 18.12.2023 про відкликання депутата Київської обласної ради ОСОБА_1 , що обраний на місцевих виборах 25 жовтня 2020 року шляхом висування від Київської обласної організація політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина», до набрання законної сили відповідним судовим рішенням. У застосуванні інших заходів забезпечення позову відмовлено.

Не погодившись із вказаною ухвалою, Політична партія "Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову, якою в задоволення заяви про забезпечення позову відмовити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення про відкликання за народною ініціативою депутата Київської обласної ради ОСОБА_1 було здійснено у порядку, передбаченому чинним законодавством і Політична партія не є суб`єктом владних повноважень, тому її рішення не являються актами індивідуальної дії, внаслідок чого забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Політичної ради партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» №06-11-467/2 від 18.12.2023 суперечить вимогам норм процесуального права.

ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що внаслідок набуття повноважень депутатів, наступних за черговістю після ОСОБА_1 стане неможливим поновлення його прав.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

В силу ст.311 КАС України, з огляду на відсутність відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю, введення в Україні воєнного стану, розгляд заяви про вжиття заходів забезпечення позову в суді першої інстанції без повідомлення сторін, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що позивач обраний депутатом Київської обласної ради від Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» на чергових виборах депутатів Київської обласної ради 25 жовтня 2020 року.

Конференцією Київської обласної організації політичної партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання за народною ініціативою депутата Київської обласної ради ОСОБА_1 .

За результатами розгляду протоколу вказаної конференції, Політичною радою партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» прийнято рішення №06-11-467/2 від 18.12.2023, яким відкликано депутата Київської обласної ради ОСОБА_1 за народною ініціативою (а.с.9).

Київська обласна виборча комісія 20.12.2023 повідомила Київську обласну раду про прийняття Рішення про відкликання депутата Київської обласної ради VІІІ скликання ОСОБА_1 за народною ініціативою (а.с.8).

Вважаючи рішення Політичної ради партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» №06-11-467/2 від 18.12.2023 про відкликання депутата Київської обласної ради ОСОБА_1 протиправним та маючи намір оскаржити його в судовому порядку, позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення позову у справі може ускладнити виконання рішення суду у цій справі та унеможливити поновлення його порушених прав, оскільки у разі визнання обраним депутатом Київської обласної ради наступного за черговістю кандидата у депутати замість нього він не зможе поновити свої повноваження депутата Київської обласної ради навіть у разі скасування судом рішень.

Суд першої інстанції, частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, дійшов висновку, що зупинення дії Рішення Політичної ради партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» №06-11-467/2 від 18.12.2023 є наданням тимчасового захисту можливо порушених прав заявника та відповідає завданням, засадам і принципам адміністративного судочинства, оскільки невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта та подальша реалізація Київською ОТВК рішення Політичної ради партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» про відкликання депутата у Київській обласній раді ОСОБА_1 взагалі унеможливить виконання рішення суду, унеможливить ефективний захист та унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

За наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції в апеляційному порядку, колегія суддів доходить наступних висновків.

Частинами 1, 2 ст. 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

З аналізу наведених норм законодавства вбачається, що з метою захисту прав та інтересів позивача суд за його заявою або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, постановлення якої належить до дискреційних повноважень суду та вирішення питання щодо їх вжиття залежить від наявності однієї з обставин, передбачених ч. 2 ст. 150 КАС України, що встановлюється судом виходячи з конкретних доказів, поданих заявником.

Доведення наявності зазначених підстав або принаймні однієї з них, з точки зору процесуального закону, є необхідною передумовою для вжиття судом заходів забезпечення позову у разі їх вжиття за клопотанням позивача.

Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (п. 5 ч. 3 ст. 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13 вересня 1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб-позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

Водночас, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 5 березня 2019 року у справі №826/16911/18, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18, від 26 червня 2019 року у справі №826/13396/18, від 30 вересня 2019 року у справі №420/5553/18, від 30 вересня 2019 року у справі №640/868/19, від 30 вересня 2019 року у справі №1840/3517/18, від 29 січня 2020 року у справі №640/9167/19, від 20 травня 2021 року у справі №640/29749/20 та від 11 січня 2022 року у справі №640/18852/21.

Законом, що визначає правовий статус депутата місцевої ради, зокрема встановлює порядок відкликання депутата місцевої ради, є Закон України «Про статус депутатів місцевих рад» від 11.07.2002 № 93-IV (далі - Закон № 93-IV).

Відповідно до ч.1 ст.38 Закону № 93-IV право вносити пропозицію про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою (не раніше ніж через рік з моменту набуття таких повноважень) мають місцева організація політичної партії, від якої його обрано депутатом, а також громадяни України, які є виборцями відповідного виборчого округу.

Частиною 9 ст.38 Закону № 93-IV передбачено, що рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою місцевою організацією політичної партії, від якої його обрано депутатом, приймається на зборах (конференції) цієї організації, які проводяться у порядку, передбаченому статутом політичної партії. Таке рішення приймається не менше ніж двома третинами голосів присутніх учасників (делегатів) зборів (конференції).

Згідно з ч.2 ст.39 Закону № 93-IV у триденний строк після дня проведення зборів (конференції) місцевої організації партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, така організація партії повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції). До повідомлення додається витяг з протоколу зборів (конференції), в якому зазначаються дата, місце проведення зборів (конференції), кількість їх учасників (делегатів), хід обговорення питання про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, результати голосування, зміст прийнятого рішення.

Голова, а в разі його відсутності - заступник голови, а в разі відсутності голови та його заступника - секретар територіальної виборчої комісії на наступний день з дня одержання повідомлення про проведення зборів виборців чи зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, інформує депутата та місцеву раду.

Протокол зборів (конференції), на яких було прийняте рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, місцевою організацією політичної партії надсилається політичній партії для розгляду питання про відкликання депутата місцевої ради її вищим керівним органом.

Частиною 7 ст.41 Закону № 93-IV передбачено, що вищий керівний орган політичної партії розглядає звернення територіальної виборчої комісії щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою чи протокол зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, на якому прийнято рішення про внесення пропозиції щодо відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою, та приймає рішення про відкликання такого депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції.

Відповідно до ч.9 ст.41 Закону № 93-IV на підставі рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, а у разі якщо депутат був обраний шляхом самовисування, - на підставі свого рішення, передбаченого частиною п`ятою цієї статті, відповідна територіальна виборча комісія зобов`язана у порядку, передбаченому Виборчим кодексом України, визнати обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії або призначити проміжні вибори депутата у відповідному багатомандатному виборчому окрузі.

Верховний Суд неодноразово надавав оцінку як рішенням зборів (конференції) місцевої організації політичної партії, так і рішенням вищого керівного органу партії в процедурі відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою у контексті їхньої природи та можливості їхнього оскарження в порядку адміністративного судочинства.

Зокрема, у постанові від 12.10.2023 у справі № 500/3175/22 Верховний Суд зазначив, що рішення зборів (конференції) місцевої організації політичної партії про внесення пропозиції вищому керівному органу політичної партії щодо відкликання депутата місцевої ради саме по собі не спричиняє його відкликання з посади депутата, оскільки воно у подальшому розглядається вищим керівним органом політичної партії, за наслідками чого вирішується питання про відкликання депутата за народною ініціативою або про відмову в задоволенні цієї пропозиції. У цьому випадку рішення зборів (конференції) належать до внутрішньоорганізаційної діяльності політичної партії та її місцевої організації і є їх виключною компетенцією, а втручання з боку органів державної влади та органів місцевого самоврядування або їх посадових осіб у створення і внутрішню діяльність політичних партій та їх структурних утворень забороняється законом, за винятком передбачених Законом України «Про політичні партії в Україні» випадків, і суди не належать до органів, які відповідно до цього Закону можуть здійснювати контроль за діяльністю політичних партій, то заявлені позовні вимоги не можуть бути предметом судового розгляду.

Аналогічні висновки Верховний Суд виклав також у постановах від 19.02.2024 у справі №380/4165/22, у постанові від 31.07.2024 у справі № 380/9838/22.

У постанові від 31.07.2024 у справі № 380/9838/22 Верховний Суд одночасно надав оцінку й рішенню вищого керівного органу партії, як заключного етапу у процедурі відкликання депутата місцевої ради, зазначивши, що відповідно до пункту 10 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб.

Рішення Політичної ради політичної партії про відкликання за народною ініціативою депутата є остаточним рішенням вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата, що, відповідно, може мати наслідком зміну складу місцевої ради. Отже, таке рішення, може бути самостійним предметом судового розгляду, а заявлені позовні вимоги [про його скасування] - предметом розгляду адміністративного суду.

Аналогічні висновки були викладені у постановах Верховного Суду від 29.12.2020 у справі №819/151/18, від 02.11.2023 у справі №460/37812/22 та від 30.09.2024 у справі №380/4166/22.

Таким чином, на спори, що виникають з рішень вищих керівних органів політичних партій про відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою, поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Суд зазначає, що підстави та порядок відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою, визначено у ст.37-39, 41 Закону №93-IV.

За змістом вказаних статей, для відкликання депутата місцевої ради, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, збори (конференція) місцевої організації політичної партії, від якої його обрано депутатом, за наявності передбачених Законом №93-IV підстав, вносить вищому керівному органу партії відповідну пропозицію та повідомляє територіальну виборчу комісію, яка встановила результати відповідних місцевих виборів, про факт проведення зборів (конференції).

Указана пропозиція розглядається вищим керівним органом партії, рішення якого про відкликання депутата, обраного шляхом висування місцевою організацією політичної партії, за народною ініціативою є для територіальної виборчої комісії обов`язковою підставою для ухвалення рішення про визнання обраним депутатом наступного за черговістю кандидата у депутати від місцевої організації політичної партії.

Отже, наслідками ухвалення рішення про відкликання депутата місцевої ради за народною ініціативою є дострокове припинення повноважень депутата, який відкликається, та визнання обраним наступного за черговістю кандидата у депутати від відповідної політичної партії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову в контексті вказаних особливостей процедури відкликання депутатів місцевих рад за народною ініціативою, Верховний Суд у постанові від 21.03.2023 у справі № 260/3329/22 зазначив, що чинне законодавство України не передбачає правового механізму відновлення за особою статусу депутата у випадку, якщо рішення вищого керівного органу політичної партії про відкликання депутата буде визнано протиправним і скасовано судом, як і підстав для подальшої втрати статусу іншим депутатом, наступним за черговістю кандидатом у депутати від місцевої організації політичної партії, який буде визнаний обраним депутатом. Центральна виборча комісія у своїх постановах неодноразово звертала увагу на відсутність у законодавстві ефективного механізму поновлення порушених виборчих прав у разі незаконного визнання обраним депутатом місцевої ради.

Аналогічні висновки Верховний Суд надалі послідовно викладав в інших подібних справах, зокрема у постановах від 18.10.2023 у справі №260/5415/22, від 23.11.2023 у справі №ЗД/380/7/22, від 21.12.2023 у справі № 120/11267/23.

Таким чином, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії Рішення Політичної ради партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» №06-11-467/2 від 18.12.2023 про відкликання депутата Київської обласної ради ОСОБА_1 та подальша реалізація цього рішення фактично унеможливить виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог, а також ефективний захист та поновлення порушених / оспорюваних прав / законних інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Вжиття заходів забезпечення позову в обраний судом першої інстанції спосіб не суперечить меті застосування правового інституту забезпечення позову, такий захід забезпечення позову не відноситься до переліку заборон щодо забезпечення позову, передбачених КАС України. Розгляд справи судом і ухвалення рішення (про задоволення позову), яке буде неможливо виконати, та яке не спричинить ефективного захисту, поновлення порушених прав / інтересів позивача, не буде відповідати завданням та основним засадам адміністративного судочинства, визначеним у статті 2 КАС України.

Заходи забезпечення позову у вигляді зупинення дії Рішення Політичної ради партії «Всеукраїнське об`єднання «Батьківщина» №06-11-467/2 від 18.12.2023 про відкликання депутата Київської обласної ради ОСОБА_1 до набрання законної сили відповідним судовим рішенням, не змінюють обсягу прав та обов`язків сторін у спорі, не спричиняють негативних наслідків для інших осіб, не зумовлюють фактичного вирішення спору по суті; такі заходи є адекватними та співмірними із заявленими позовними вимогами, спрямовані виключно на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, мають тимчасовий характер - до набрання законної сили рішенням у справі.

Той факт, що політична партія не є суб`єктом владних повноважень, не є перешкодою для застосування заходів забезпечення позову у цій справі.

Суд зазначає, що правові наслідки ухвалення вищим керівним органом політичної партії рішення про відкликання депутата за народною ініціативою вказують на те, що воно впливає на формування складу органу місцевого самоврядування, у зв`язку з чим на спори про його оскарження поширюється юрисдикція адміністративних судів.

У такому аспекті статус політичної партії як суб`єкта владних повноважень не є вирішальним для віднесення цієї справи до юрисдикції адміністративних судів, а тому відповідні аргументи не можуть бути підставою для незастосування заходів забезпечення позову.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладений Верховним Судом у постанові від 16.01.2025 у справі № 500/324/24, який підлягає врахуванню судом при розгляді спірних правовідносин.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Керуючись ст.150-154, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Політичної партії "Всеукраїнське об`єднання "Батьківщина" - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 10 січня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст.329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Текст постанови складено 10 лютого 2025 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма