Постанова

від 10.02.2025 по справі 320/29970/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/29970/24 Суддя (судді) першої інстанції: Білоноженко М.А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Епель О.В., Файдюка В.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заступника начальника Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заступника начальника Тячівського відділу Державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 в якому просив:

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича від 05.03.2024 про накладення штрафу на ОСОБА_1 сумі 1700,00 грн;

- визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябка Сергія Івановича від 29.03.2024 про накладення штрафу на ОСОБА_1 сумі 3400,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 14 листопада 2023 року забезпечено позов шляхом визначення місця та часу спілкування малолітньої дитини з матір`ю до набрання судовим рішенням законної сили, а саме у м. Тячеві, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні:

- з 10 год 00 хв кожної першої суботи до 20 год 00 хв кожної першої неділі;

- з 10 год 00 хв кожної третьої суботи до 20 год 00 хв кожної третьої неділі;

- з 10 год 00 хв кожної п`ятої суботи до 20 год 00 хв кожної п`ятої неділі.

Постановою від 29.12.2023 р. заступником начальника Тячівського відділу державної виконавчої служби у Тячівському районі Закарпатської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дзябко Сергієм Івановичем було відкрите виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання ухвали по справі № 761/23680/23, виданої 14.11.2023 Шевченківським районним судом м. Києва.

26 лютого 2024 року ОСОБА_2 подала клопотання, в якому просила

визначити місце побачення стягувача з дитиною за адресою: АДРЕСА_1 (Розважальний центр для дітей "Смайл Кідс").

Постановою державного виконавця від 27.02.2024 р. про визначення місця побачення з дитиною постановлено: відповідно перша субота березня 2024 року припадає на 02.03.2024 року, в зв`язку з чим необхідно визначити місце та час проведення спілкування з дитиною на 02.03.2024 року за адресою АДРЕСА_1 (Розважальний центр для дітей "Смайл Кідс"). Зі сторони батька залучити психолога ОСОБА_3 . Відповідно до клопотання 26.02.2024, наданого представником стягувача Большової Н.О., залучити для участі у виконавчих діях зі сторони матері - психолога ОСОБА_4 .

Відповідно до акту державного виконавця від 02.03.2024 року, станом на 10:45 були присутні стягувач, її представники та психолог, натомість позивач із дитиною не з`явився, а тому постановою державного виконавця від 05.03.2024 р. за не виконання боржником ОСОБА_1 постанови про визначення місця побачення з дитиною від 27.02.2024 року, винесеної у межах виконавчого провадження АСВП НОМЕР_1 накладено штраф на користь держави у розмірі 1700 грн.

Постановою державного виконавця від 14.03.2024 р. про визначення місця побачення з дитиною постановлено: враховуючи положення Ухвали №761/23680/23 від 14.11.2023, виданої Шевченківським районним судом м. Києва, побачення з дитиною проходять у м. Тячів, Закарпатської області, щомісячно у вихідні дні: - з 10 год 00 хв кожної першої суботи до 20 год 00 хв кожної першої неділі; - з 10 год 00 хв кожної третьої суботи до 20 год 00 хв кожної третьої неділі; - з 10 год 00 хв кожної п`ятої суботи до 20 год 00 хв кожної п`ятої неділі. Відповідно третя субота березня 2024 року припадає на 16.03.2024 року, станом на 14.03.2024 на адресу відділу інших клопотань, заяв або листів, щодо визначення місця побачення, яке має відбутися 16.03.2024 року, від сторін виконавчого провадження не надходило. В зв`язку з чим необхідно визначити місце та час проведення спілкування з дитиною на 16.03.2024 року за адресою АДРЕСА_1 (Розважальний центр для дітей "Смайл Кідс"), починаючи з 10:40 за Київським часом.

16 березня 2024 року позивач разом із донькою о 10:00 прибули за адресою АДРЕСА_1 (Розважальний центр для дітей "Смайл Кідс"). ОСОБА_2 не було, був присутній залучений за її ініціативою психолог та адвокат.

В їх присутності донька позивача повідомила, що не бажає зустрічатися і проводити час з ОСОБА_2 , повинна відлучитись по своїх справах та о 10 год 10хв покинула місце зустрічі. Третя особа - ОСОБА_2 прибула о 10:36, коли дитини вже не було.

В зв`язку із чим, постановою державного виконавця від 29.03.2024 р. за невиконання боржником ОСОБА_1 ухвали № 761/23680/23 від 14.11.2023 року, виданої Шевченківським районним судом м. Києва та постанови про визначення місця побачення з дитиною від 14.03.2024 року, винесеної у межах виконавчого провадження АСВП № НОМЕР_1, було накладено на боржника штраф на користь держави у розмірі 3400 грн.

Не погоджуючись із прийнятими постановами, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 2 червня 2016 року (далі - Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 1 ст. 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами ч.1 ст. 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

У силу вимог ч. 6 ст. 26 Закону №1404-VIII за рішенням про встановлення побачення з дитиною державний виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення, шляхом забезпечення побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

При цьому особливості виконання рішення про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною визначено приписами ст. 64-1 Закону №1404-VIII, згідно з якою, виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт, виносить постанову про накладення на боржника штрафу в подвійному розмірі, надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення, звертається з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби, виносить вмотивовану постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами (із врахуванням обмежень, передбачених частиною десятою статті 71 цього Закону) та вживає інші заходи примусового виконання рішення, передбачені цим Законом.

Відповідно до п. 5 розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі по тексту - Інструкція № 512/5), якщо рішенням про встановлення побачення з дитиною не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, державний виконавець викликає сторони виконавчого провадження з метою визначення часу та (або) місця такого побачення шляхом надіслання викликів одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.

Державний виконавець визначає час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, враховуючи позицію сторін виконавчого провадження та інтереси дитини, шляхом винесення постанови про визначення часу та (або) місця побачення стягувача з дитиною.

Згідно з п.п. 8, 9 розділу ІХ Інструкції № 512/5 державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною третьою статті 64-1 Закону.

У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною державний виконавець здійснює заходи примусового виконання рішення, передбачені частиною четвертою статті 64-1 Закону. При кожному наступному невиконанні боржником зазначеного рішення державний виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною четвертою статті 64-1 Закону.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що якщо рішенням суду не визначено час та (або) місце побачення стягувача з дитиною, такий час та (або) місце побачення визначається державним виконавцем шляхом винесення відповідної постанови. При цьому, постанову про накладення на боржника штрафу державний виконавець виносить у разі невиконання без поважних причин боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

У постанові Верховною Суду від 18 липня 2023 року у справі №380/16763/22 вказано, що аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання (виконати судове рішення). Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Тобто, даючи оцінку тому чи правомірно на боржника наклали штраф за невиконання/повторне невиконання судового рішення потрібно з`ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. У цьому зв`язку варто зауважити, що сам факт невиконання судового рішення у визначений строк без з`ясування і оцінки причин цього невиконання не може вважатися підставою для відповідальності боржника відповідно до статті 75 Закону № 1404-VІІІ. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об`єктивно) перешкодило виконати судове рішення.

Аналогічна позиція викладена також в постанові Верховного Суду від 13 вересня 2023 року у справі № 761/17501/21.

В обґрунтуванням заявленого позову, позивач зазначає про порушення державним виконавцем приписів суду, викладених в ухвалі від 14.11.2023 року, а саме винесення постанов від 27.02.2024 року та від 14.03.2024 року, якими відповідач врахував позицію стягувача при визначенні місця проведення побачення з дитиною, без врахування позиції позивача.

Не погоджуючись із постановами державного виконавця про визначення місце побачення стягувача з дитиною, позивач оскаржив їх до Шевченківського районного суду м. Києва.

Під час розгляду вказаних скарг судом було встановлено, що в ухвалі Шевченківського районного суду м.Києва від 14.11.2023 р. у справі № 761/23680/23 не було визначено конкретне місце, де мають відбуватися побачення третьої особи із дитиною, при цьому побачення не за адресою реєстрації та проживання дитини, а на нейтральній території, зокрема у розважальному центрі для дітей «Смайл Кідс», жодним чином не суперечить якнайкращим інтересам дитини, які є переважними у порівнянні з позиціями сторін виконавчого провадження. Таким чином, суд вважає, що постанова про визначення місця побачення з дитиною була винесена з дотриманням встановленого законом порядку.

В зв`язку із наведеним, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25.09.2024 року у справі № 761/23680/23 було відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови від 14.03.2024 року про визначення місця побачення стягувача з дитиною, винесеної у рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1.

У контексті наведеного суд вважає за необхідне підкреслити, що відповідно до ч. 1 ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з положеннями ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Положеннями ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Отже, для цілей ст. 6 Конвенції стадія виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду».

Крім того, суд звертає увагу, що з аналізу рішень Європейського суду з прав людини (остаточні рішення у справах «Алпатов та інші проти України», «Робота та інші проти України», «Варава та інші проти України», «ПМП «Фея» та інші проти України»), якими було встановлено порушення п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, вбачається однозначна позиція про те, що правосуддя не може вважатися здійсненим доти, доки не виконане судове рішення, а також констатується, що виконання судового рішення, як завершальна стадія судового процесу, за своєю юридичною природою є головною стадією правосуддя, що повністю узгоджується з нормою ст. 129-1 Конституції України.

Отже, основним призначенням стадії виконавчого провадження є фактичне втілення судових присуджень у певні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Тому, судовий акт, який набрав законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок.

Це означає, що особа, якій належить виконати судовий акт, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Водночас, позивачем не було забезпечено виконання приписів постанови від 14.11.2023 року для побачення дитини із матір`ю, у зв`язку із чим державним виконавцем були винесені оскаржувані постанови про накладення штрафу.

Стосовно доводів позивача про те, що небажання доньки зустрічатися з матір`ю є поважною причиною невиконання судового рішення, суд зазначає наступне.

Так, у постанові від 27.01.2021 року по справі №727/3856/18 (провадження №61-16426св20) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив: «Крім того, враховуючи думку дитини, суди повинні розуміти, що малолітня дитина є вразливою до маніпуляцій зі сторони дорослих, а також враховувати всі обставини, що могли спричинити формування саме такого бажання в дитини (зокрема, дитина тривалий час проживає з батьком, який чинить перешкоди у спілкування матері з сином, що призвело до такого негативного наслідку, як втрата сталих емоційних зав`язків матері та дитини)».

Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 22 грудня 2021 року у справі № 554/1124/20 (провадження № 61-18504св21), зауважено, що озвучена в судовому засіданні думка дитини не є єдиною підставою, яка враховується при вирішенні питання про визначення місця її проживання, оскільки думка дитини не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, наприклад таких, як тривалий час проживання дитини з одним із батьків без можливості повноцінного спілкування з тим із батьків, з ким дитина не проживає.

У постанові від 08.03.2023 року у справі № 1309/9120/12 (провадження № 61-4339 св 22) зазначено: «Колегія суддів зазначає, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини вимагає врахування поглядів дітей, ці погляди не обов`язково є незмінними, а заперечення дітей, які мають бути належним чином враховані, не обов`язково є достатніми для подолання інтересів батьків, особливо в тому, щоб мати постійний контакт з дитиною. Зокрема, право дитини висловлювати свої власні погляди не повинно тлумачитися як надання безумовного права вето дітям без будь-яких інших факторів, що розглядаються, а також проведення експертизи для визначення їх найкращих інтересів. Такі інтереси зазвичай передбачають, що зв`язки дитини з сім`єю повинні зберігатися, за винятком випадків, коли це може шкодити його здоров`ю та розвитку (рішення у справі «А.В. проти Словенії» від 09 квітня 2019 року)».

Суд зауважує, що законодавець у частині першій статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» визначив, що виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням.

Аналіз вказаної норми дають суду підстави для висновку, що рішення про встановлення побачення з дитиною покладає на боржника обов`язок забезпечити такі побачення.

Аналогічний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 9 листопада 2022 року у справі №753/11909/21.

Однак, позивач належним чином не забезпечив виконання судового рішення, тому вказані вище доводи позивача про небажання дитини бачитись із матір`ю не заслуговують на увагу.

За наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач без поважних причин не виконав ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14.11.2023 у справі, а тому відсутні правові підстави для скасування постанов від 05.03.204 та 29.03.2024 року про накладення штрафу.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 25 грудня 2024 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк