Постанова

від 10.02.2025 по справі 140/36080/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2025 рокуЛьвівСправа № 140/36080/23 пров. № А/857/15091/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді:Запотічного І.І.,

суддів:Глушка І.В., Довгої О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року (суддя- Сорока Ю.Ю., ухвалене в м. Луцьк) у справі № 140/36080/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Євротехлогістик до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови,-

ВСТАНОВИВ:

20 грудня 2023 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Євротехлогістик звернулося до суду з позовом до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000612/2 від 27.09.2023.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 14 травня 2024 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду Волинська митниця оскаржила його подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, вважає, що оскаржуване рішення винесене без належного з`ясування обставин справи і з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати і прийняти нове рішення, яким у задоволені позову відмовити.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційноїскарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційнаскарга не підлягає дозадоволення з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що 15.03.2023 між компанією FORKSTRADING B.V., як постачальником, та ТОВ Євротехлогістик, як покупцем, було укладено контракт №328, відповідно до пункту 1.1. якого постачальник поставляє покупцю товар на умовах даного контракту, у відповідності до додатків до даного контракту.

26.09.202З метою митного оформлення ввезеного на територію України товару Товар 1: Самохідні автонавантажувачі, з дизельним двигуном, з висотою підіймання понад 1м для рівної місцевості, що були у використанні: - Вилковий навантажувач марки: Linde,-1шт ; модель: H70D-02, рік випуску: 2014, Власна маса: 12675 кг, висота підйому - 4810мм, вантажопідйомність - 7000кг., серійний номер: Н2Х396Е50663,Тип двигуна - дизельний потужність - 85 kW навантажувач фронтальний у комплекті з вилами. Присутня комплектність та пошкодження, а саме: Особливості навантажувачів: присутня комплектність та пошкодження, а саме: 1. Відсутні гідравлічні системи вирівнювання положення рами/шасі на нерівних поверхнях; 2. Відсутній так званий «крабовий хід»; 3. Відсутній режим погоджувального руху коліс; 4. Відсутні кранові стріли; 5. Відсутні спеціальні телескопічні системи, які дозволяють вирівнювати автонавантажувач перед розміщенням вантажу та мають функцію контролю положення вантажу на місцевості зі складним рельєфом. 6. Кліренс 19 см. Торговельна марка: Linde. Виробник: Linde., DE.; Товар 2: Самохідні автонавантажувачі, з газовим двигуном, з висотою підіймання понад 1м для рівної місцевості, що були у використанні: - Вилковий навантажувач марки: Still, - 1 шт; модель: RX70-25T, рік випуску - 2018, висота підйому 3500 мм, вантажопідйомність 2500 кг, серійний номер: 517386J00014, Власна маса: 3996 кг. Тип двигуна: газ. Торговельна марка: Still. Виробник: Still GmbH, DE. декларантом позивача подано до Волинської митниці МД №23UA205140078683U5, у якій вартість товару заявлена за першим методом (за ціною контракту).

Разом з митною декларацією №23UA205140078683U5 від 26.09.2023 для підтвердження митної вартості товару додано такі документи: рахунок-фактура (інвойс) 2023372 від 15.09.2023; автотранспортна накладна 1287795 від 19.09.2023; декларація про походження товару 2023372 від 15.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 320 від 14.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 321 від 18.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1621 від 26.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 26.09.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 26/09/23/02 від 26.09.2023; інтернет-джерело від 26.09.2023; інтернет-джерело від 26.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №328 від 15.03.2023; додаток №03 від 15.09.2023; договір про надання послуг митного брокера 263 від 27.08.2022; заявка на здійснення транспортного перевезення 200923 від 20.09.2023; фото від 26.09.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено розбіжності, а саме: згідно з довідкою про транспортні витрати №б/н 26.09.2023 та рахунку перевезення №1621 від 26.09.2023 вартість перевезення під пунктом завантаження Nieuwendijk (Нідерланди) до кордону України становить 51701 грн, відстань по даному маршруту становить 1540 км., тобто вартість перевезення до кордону України - 33,57 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до м.Київ становить 22157 грн, відстань по даному маршруту становить 591 км., тобто вартість перевезення по території України становить 37,49 грн. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості; транспортні документи не містять інформації про вартість навантажувальних робіт та вартість експедиційних робіт. Такі затрати могли бути понесені Імпортером та відповідно мали б бути додані до митної вартості товару; договір на перевезення №11/06/20 від 11.06.2020 зазначений в заявці на перевезення №200923 від 20.09.2023 декларантом не поданий до митного оформлення; контракт №328 від 15.03.2023 не містить відбитка печатки продавця. Банківський платіжний документ №320 від 14.09.2023 не містить відмітки банку про проведення платежу. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість здійснити числовий розрахунок митної вартості; надана комерційна пропозиція не містить даних щодо періоду часу, в якому вона актуальна, а також щодо серійного номера, тому неможливо ідентифікувати товар що пропонується з оцінюваним товаром; банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT від 18.09.2023 здійснений по довготривалому контракту на суму 6000 Євро, однак інвойс на 19250 Євро. Тому віднести та ідентифікувати, як проплату за оцінюваний товар, неможливо.

В електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: виписку з бухгалтерської документації; договір на перевезення; банківський платіжний документ з відміткою банку; висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.

Для підтвердження митної вартості товару декларантом надано наступні документи: комерційну пропозицію; договір на перевезення №11/06/20 від 11.06.2020; банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT від 18.09.2023.

Позивач листом від 27.09.2023 №б/н повідомив Волинську митницю про відсутність інших додаткових документів.

На думку митного органу, декларант не надав усіх додаткових документів, які б підтвердили заявлену митну вартість.

Оскільки, документи, що були подані на вимогу митного органу, не усувають вищезазначені невідповідності, а інші додаткові документи не надано, тому відповідач прийняв оскаржувані картку відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006707 та рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000612/2 від 27.09.2023, в якому митну вартість товару визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 Митного кодексу України, відповідно до наказу ДМСУ від 01.07.2021 №476 Про затвердження Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України на підставі цінової інформації інтернет-джерела: www.truck1-ua.com на товар №2 на рівні - 11900 Євро.

Товар було випущено у вільний обіг за ІМ40ДЕ МД №23UA205140079232U8 від 28.09.2023 із застосуванням положень частини сьомої статті 55 МК України.

Не погоджуючись із рішеннями про коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Згідно частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Відповідно до частини першої статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами першою, другою статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Згідно частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною першою, другою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до частини п`ятої статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Згідно частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною четвертою статті 53 МК України врегульовано, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відтак, митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів.

При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Згідно статті57 МК України визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Частиною сьомою статті 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою статті 58 МК України врегульовано, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Згідно частини четвертої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Частиною п`ятою статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

Надаючи оцінку доводам сторін у справі, зокрема, щодо наявності у митного органу підстав для витребування додаткових документів, суд зазначає, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України, а саме, зовнішньоекономічні контракти, рахунки-фактури (інвойс), договір про організацію міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом, рахунки на оплату (транспортні послуги) та інші.

Були подані: рахунок-фактура (інвойс) 2023372 від 15.09.2023; автотранспортна накладна 1287795 від 19.09.2023; декларація про походження товару 2023372 від 15.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 320 від 14.09.2023; банківський платіжний документ, що стосується товару 321 від 18.09.2023; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №1621 від 26.09.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 26.09.2023; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями 26/09/23/02 від 26.09.2023; інтернет-джерело від 26.09.2023; інтернет-джерело від 26.09.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №328 від 15.03.2023; додаток №03 від 15.09.2023; договір про надання послуг митного брокера 263 від 27.08.2022; заявка на здійснення транспортного перевезення 200923 від 20.09.2023; фото від 26.09.2023.

Додатково, на вимогу Волинської митниці декларантом надано: комерційну пропозицію; договір на перевезення №11/06/20 від 11.06.2020; банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT від 18.09.2023.

Подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. При цьому, відсутні розбіжності у поданих документах, що впливають на визначення складових митної вартості.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товарів зазначає, що здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, митницею встановлено розбіжності, а саме: згідно з довідкою про транспортні витрати №б/н 26.09.2023 та рахунку перевезення №1621 від 26.09.2023 вартість перевезення під пунктом завантаження Nieuwendijk (Нідерланди) до кордону України становить 51701 грн, відстань по даному маршруту становить 1540 км., тобто вартість перевезення до кордону України - 33,57 грн/км. Однак, вартість перевезення по території України від кордону до м.Київ становить 22157 грн, відстань по даному маршруту становить 591 км., тобто вартість перевезення по території України становить 37,49 грн. Дане свідчить про заниження транспортних витрат до кордону України, які є невід`ємною складовою митної вартості; транспортні документи не містять інформації про вартість навантажувальних робіт та вартість експедиційних робіт. Такі затрати могли бути понесені Імпортером та відповідно мали б бути додані до митної вартості товару; договір на перевезення №11/06/20 від 11.06.2020 зазначений в заявці на перевезення №200923 від 20.09.2023 декларантом не поданий до митного оформлення; контракт №328 від 15.03.2023 не містить відбитка печатки продавця. Банківський платіжний документ №320 від 14.09.2023 не містить відмітки банку про проведення платежу. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей та неможливість здійснити числовий розрахунок митної вартості; надана комерційна пропозиція не містить даних щодо періоду часу, в якому вона актуальна, а також щодо серійного номера, тому неможливо ідентифікувати товар що пропонується з оцінюваним товаром; банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT від 18.09.2023 здійснений по довготривалому контракту на суму 6000 Євро, однак інвойс на 19250 Євро.

Тому віднести та ідентифікувати, як проплату за оцінюваний товар, неможливо, на що суд зазначає наступне.

Між ТОВ ЄВРОТЕХЛОГІСТИК та ТОВ Добротранс укладений договір про надання транспортно-перевізницьких послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні.

Згідно ч.1 ст.627 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 632 ЦКУ визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Згідно з п.4.3 договору №11/06/20 від 11.06.2020 ціни є договірними і визначається винятково виходячи з конкретної ситуації на транспортному ринку.

Відповідно до п.4.4. цього договору оплата здійснюється на підставі виставлених рахунків.

Отже, у довідці про транспортні витрати б/н від 26.09.2023 вартість перевезення вантажу за маршрутом Nieuwendijk (Нідерланди) - м. Київ (Україна) автомобілем MAN НОМЕР_1 / НОМЕР_2 відповідає вартості встановленій у рахунку-фактурі №1621 від 26.09.2023.

Ця сума вартості за перевезення вказується у поданій до митного оформлення заявці на здійснення транспортного перевезення №200923 від 20.09.2023. Така вартість є домовленою та узгодженою сторонами договору №11/06/20 від 11.06.2020.

Стосовно вартості навантажувальних робіт, то згідно з п.3.2.5 договору №11/06/20 від 11.06.2020 клієнт - ТОВ ЄВРОТЕХЛОГІСТИК зобов`язується забезпечити завантаження/розвантаження в пункті завантаження (розвантаження) з дотриманням правил техніки безпеки.

Отже, навантажувальні роботи безпосередньо здійснювались декларантом, тому оплата такої послуги не передбачалась умовами договору.

Як вже зазначалось, перевезення здійснювались, за Договором про надання транспортно-перевізницьких послуг по організації перевезення вантажів у міжміському та міжнародному сполученні №11/06/20 від 11.06.2020, що був укладений між ТОВ ЄВРОТЕХЛОГІСТИК та ТОВ Добротранс.

Згідно наданої автотранспортної накладної №1287795 від 19.09.2023 року перевізником є ТОВ Добротранс, яке самостійно здійснювало перевезення, а тому експедиторські роботи не здійснювались у межах цієї поставки.

Разом з тим, декларантом під час митного оформлення було надано договір на перевезення №11/06/20 від 11.06.2020, про що самим відповідачем зазначено у рішенні про коригування митної вартості №UA205140/2023/000612/2 від 27.09.2023, а відтак твердження відповідача про ненадання вищевказаного договору суд не приймає до уваги.

Стосовно відсутності відбитка печатки на копії контракту, суд першої інстанції вірно зазначив, що згідно з ч.1 та 3 ст.58-1 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків.

Пунктом 9.5. контракту №328 від 15.03.2023 передбачено, що Постачальних не має печаті. Постачальник засвідчує контракт своїм підписом.

Умовами самого контракту №328 від 15.03.2023 не передбачається наявність відбитка печатки продавця і таке твердження є безпідставним.

Стосовно твердження відповідача про те, що надана комерційна пропозиція не містить даних щодо періоду часу, в якому вона актуальна, а також щодо серійного номера, тому неможливо ідентифікувати товар що пропонується з оцінюваним товаром.

Відповідно до п.5.2 контракту №328 від 15.03.2023 сплата за товар здійснюється у вигляді передплати згідно з проформою інвойсом.

Таким чином, комерційна пропозиція не є визначальним показником вартості товару.

У наданій до митного оформлення комерційній пропозиції чітко визначено найменування, характеристику товару та його вартість, яка також вказана в інвойсі №2023372 від 15.09.2023 та оплата, якого підтверджена банківським платіжним документом проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT від 18.09.2023.

Відповідач у рішенні про коригування митної вартості товару не вказує, яким чином така комерційна пропозиція унеможливлює встановлення митної вартості товару.

Щодо того, що банківський платіжний документ проведений по міжнародній платіжній системі SWIFT від 18.09.2023 здійснений по довготривалому контракту на суму 6000,00 Євро, однак інвойс на 19250,00 Євро, тому віднести та ідентифікувати, як проплату за оцінюваний товар, неможливо, суд вважає таке твердження безпідставним, оскільки згідно з інвойсом №2023372 від 15.09.2023 вартість визначається за двома видами товару, а саме: за товар №1 митної декларації - Вилковий навантажувач марки Linde H70D-02, рік випуску - 2014) у розмірі 19250 Євро; та товар №2 митної декларації - Вилковий навантажувач марки Still RX70-25T, рік випуску - 2018 визначено у розмірі 6000,00 Євро.

Відтак, інвойсом можливо встановити вартість товару на суму 6000,00 Євро, що була сплачена 18.09.2023 через міжнародну платіжну систему SWIFT.

Отже, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах не знаходять свого підтвердження. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.

Верховний суд у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16 та 13.06.2019 у справі №820/6315/15, зазначає, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд першої інстанції вірно врахував, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Згідно пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не відповідає вимогам пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки у ньому, крім посилання на цінову інформацію інтернет-джерела: www.truck1-ua.com, на підставі якого здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов не наведено.

Верховний Суд у постановах від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16, зазначає, що навіть наявність у митного органу інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг не відповідає вартості заявленій позивачем, не може утворити підстав для відмови у визнанні заявленої митної вартості за основним методом, оскільки митні органи при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, мають діяти у спосіб, визначений МК України, а відомості, які містяться в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті органом доходів і зборів відповідних рішень. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції вірно вказав, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у спірних випадках митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірного товару, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормам МК України, у зв`язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення задоволені.

Згідно частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Враховуючи, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/006707 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000612/2 від 27.09.2023, яке судом визнано протиправним та скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Стосовно витрат на професійну правничу допомогу в сумі 12000,00 грн суд виходить з таких приписів статей 134, 139 КАС України.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно із частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України передбачено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно частини дев`ятої статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Позивач на підтвердження витрат на правничу допомогу подав договір про надання правової допомоги від 03.11.2023 №1/03-11/23, укладений з АО Адвокатська сім`я Лисенко, рахунок №4/4 від 14.12.2023 та платіжну інструкцію №2716 від 14.12.2023 про оплату послуг за цим договором у сумі 12000,00 грн.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 14.11.2019 у справі №826/7375/18.

Суд першої інстанції в повній мірі дослідив надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу та враховуючи складність справи, керуючись критерієм реальності адвокатських витрат та розумністю їхнього розміру, конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін, дійшов правильного висновку про зменшення розміру заявлених витрат з 12000 грн до 3000 грн.

Згідност.316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

За правиламистатті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Волинської митниці залишити без задоволення, а рішенняВолинського окружного адміністративного судувід 14 травня 2024 року у справі №140/36080/23 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І. І. Запотічний судді І. В. Глушко О. І. Довга