Ухвала

від 10.02.2025 по справі 160/11829/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

10 лютого 2025 року

м. Київ

справа №160/11829/24

адміністративне провадження № К/990/42531/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Виконавчого комітету Криворізької міської ради, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №2-р-ДСК від 25.02.2022.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року, відмовлено у задоволені позовних вимог.

Не погоджуючи із оскаржуваними судовими рішеннями, ОСОБА_1 подала касаційну скаргу до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 02.12.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 залишено без руху та надано скаржнику строк у десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, а саме: подання уточненої касаційної скарги із зазначенням підстав для касаційного оскарження судових рішень, з чітким посиланням на пункти частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), що саме є підставою для касаційного оскарження та з наданням обґрунтувань, визначених пунктом 4 частини 2 статті 330 КАС України, а також надання копій уточненої касаційної скарги у відповідності до кількості учасників справи.

На виконання вказаної ухвали ОСОБА_1 подала уточнену касаційну скаргу, у якій на обґрунтування підстав касаційного оскарження посилалася на пункти 1, 2, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2025 продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги ОСОБА_1 .

В ухвалі про продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги скаржниці було роз`яснено про таке.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах розуміються такі рішення, в яких аналогічними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, і, відповідно, має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин.

Водночас, постанови Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21, від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17, від 13.02.2024 у справі № 320/5934/22, від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16, на які скаржниця посилалась на підтвердження наявності підстави касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, ухвалені за обставин, що не є подібними до спірних правовідносин.

Крім того, Суд звертав увагу, що в уточненій касаційній скарзі не вказано, яку саме норму права застосували суди попередніх інстанцій без урахування висновків щодо застосування норми права у наведених постановах Верховного Суду від 01.02.2022 у справі № 160/1936/21, від 02.12.2020 у справі № 357/14346/17, від 13.02.2024 у справі № 320/5934/22, від 16.02.2024 у справі № 910/10009/22, від 31.05.2021 у справі № 826/16053/16. Натомість зазначені скаржницею норми права, які на її думку неправильно застосовані судами у спірних правовідносинах, є загальними нормами, а касаційна скарга не містить обґрунтованих мотивів їх неправильного застосування.

За таких обставин Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не містить належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

У поданій уточненій касаційній скарзі підставою для перегляду оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій скаржницею було визначено пункт 2 частини четвертої статті 328 КАС України, із посиланням на необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 560/2120/20 та від 04.07.2024 у справі № 240/12224/23, який застосовано судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи. В обґрунтування скаржниця зазначала, зокрема, що застосування висновків, викладених у вказаних постановах Верховного Суду не є доцільним у цій справі № 160/11829/24 та є порушенням матеріального права.

Верховний Суд відхилив доводи скаржниці щодо необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 560/2120/20 та від 04.07.2024 у справі № 240/12224/23, який застосовано судом апеляційної інстанції при розгляді цієї справи, оскільки її аргументи носять формальний характер та не свідчать про існування обставин, що є критеріями застосування положень пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України.

У контексті посилання скаржниці на наявність підстави, передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, Верховний Суд в ухвалі від 14.01.2025 вказав, що за відсутності обґрунтованих підстав для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, визначених пунктами 1-4 частини другої та пунктами 1-7 частини третьої статті 353 КАС України суд позбавлений можливості прийняти такі доводи скаржниці.

21.01.2025 до Верховного Суду через систему «Електронний суд» від ОСОБА_1 надійшла уточнена касаційна скарга у якій скаржниця, як підставу касаційного оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 зазначає пункти 3 та 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень скаржниця посилається, зокрема на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права.

Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі норми матеріального права, які неправильно застосовано судами попередніх інстанцій; висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права; як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.

Водночас скаржниця не визначає щодо конкретно якої саме норми права, відсутній висновок Верховного Суду.

Суд звертає увагу скаржниці, що формальне посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України не може вважатись належним виконанням вимог такого пункту щодо його обґрунтування.

Наведені у касаційній скарзі доводи стосуються здебільшого відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів та досліджених доказів, а тому посилання скаржниці в цій частині не узгоджуються з наведеною нею підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

В уточненій касаційній скарзі скаржниця також посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що судові рішення у справі № 160/11829/24 оскаржуються з підстав, передбачених частиною другою та третьою статті 353 КАС України.

Скаржниця переконує, що за умови відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів (предмету оскарження - Рішення виконавчого комітету Криворізької міської ради, оскільки суд витребував та дослідив лише витяг із цього Рішення та не надав їй можливість ознайомитись із повним текстом Рішення відповідача, у тому числі й в частині, в якій спірному рішенню присвоєно гриф «Для службового користування»), не може бути винесено всебічне, неупереджене та справедливе рішення у справі № 160/11829/24 та що суд встановив обставини, які мають істотне значення у справі, на підставі недопустимих доказів; що за змістом є посиланням на пункт 3 та 4 частини другої статті 353 КАС України.

Пунктами 3 та 4 частини другої статті 353 КАС України визначено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема:

- суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;

- суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів.

Суд зазначає, що обґрунтування необхідності касаційного оскарження у зв`язку із недослідженням судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів, можливе за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі інших підстав для касаційного оскарження, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України. Тобто, указане порушення процесуального права не може бути самостійною підставою для касаційного оскарження.

У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 4 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині не дослідження доказів.

Щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин, що мають істотне значення на підставі недопустимих доказів, то надання судами неправильної оцінки, на думку скаржниці, наявному у матеріалах справах доказу не є тотожними встановленню судом обставин на підставі недопустимого доказу. Недопустимим доказом в розумінні статті 74 КАС України є доказ, одержаний з порушенням закону.

Доводи касаційної скарги в частині обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.

Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.

Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.

Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

В ухвалі від 14.01.2025 скаржниці було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Таким чином, скаржницею не виконано вимоги ухвали Верховного Суду від 14.01.2025, якою їй було продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.07.2024 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі № 160/11829/24.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

У пункті 1 частини четвертої статті 169 КАС України визначено, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

За наведених обставин касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала.

Відповідно до положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 332, 355 КАС України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 липня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 24 жовтня 2024 року у справі № 160/11829/24 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Криворізької міської ради про визнання протиправним та скасування рішення - повернути скаржниці.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.

Скаржниці надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді Л.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк