Рішення

від 04.02.2025 по справі 350/1137/24

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/1137/24

Номер провадження 2-о/350/27/2025

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 лютого 2025 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі головуючого судді Пулика М.В.,

присяжних Бурак О.М., Савчук С.С.,

секретаря судового засідання Юречко Т.Б.,

заявника ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 адвоката Родікова І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: орган опіки та піклування Перегінської селищної ради Калуського району Івано-Франківській області, ОСОБА_2 про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,-

установив:

У своїй заяві ОСОБА_1 просить суд ухвалити рішення, яким визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 недієздатним та призначити його опікуном останнього.

В заяві ОСОБА_1 зіслався на те, що він є сином ОСОБА_2 , який проживає разом з ним та хворіє психічною недугою. Внаслідок цієї хвороби ОСОБА_2 , не може самостійно приймати рішення, його поведінка та мислення неадекватним. З метою забезпечення його особистих немайнових та майнових інтересів, його необхідно визнати недієздатним та призначити опікуна.

У судовому засіданні заявник підтримав заяву та просив її задоволити, оскільки для цього є всі правові підстави. Він проживає з батьком в одному будинку. Для заявника призначення його опікуном зумовлено необхідністю отримувати пенсію та робити інші офіційні речі, наприклад направлення на лікування. Інших осіб, які б на даний час могли опікуватися хворим немає. Вважає, що його батька ОСОБА_2 слід визнавати недієздатним, оскільки останні роки своїми неусвідомленими діями створює загрозу своєму життю, а підставою для цього є, зокрема, висновок судової психіатричної експертизи. Крім того, що його батько страждає на психічну недугу, він є важко хворим ще й з приводу отриманого крововоливу у мозок, є інвалідом 1 групи. Батько фактично "прикутий" до ліжка, самостійно рухатися не може, та має надмірну вагу, тому з ним необхідно постійно перебувати поряд. Інші особи, зокрема його мати відмовляється доглядати за колишнім чоловіком, після розірвання шлюбу з ними не проживає. Він самостійно здійснює догляд за ОСОБА_2 , який є розумово хворим і фізично немічним.

Представник Перегінської селищної ради Івано-Франківської області в судове засідання не прибула, подала заяву про розгляд справи у її відсутності не заперечила проти задоволення заяви щодо визнання ОСОБА_2 , недієздатним та призначення заявника його опікуном.

ОСОБА_2 в судове засідання не прибув.

Представник ОСОБА_2 , адвокат Родіков І.С. просив заяву задоволити, визнати ОСОБА_2 недієздатним, а опікуном призначити син ОСОБА_1 . У нього, як представника особи відносно якої вирішується питання визнання недієздатним немає жодних сумнівів, що таке є доцільним та необхідним. Саме ОСОБА_1 , є тією особою, що в повній мірі взяла на себе обов`язок доглядати за психічно хворим батьком.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дала суду показання, що доводиться ОСОБА_2 рідною сестрою. ЇЇ брат є хворим та немічним, в нього тяжкі захворювання, які тривають на протязі десяти років. На даний час ОСОБА_2 є інвалідом 1 групи, втратив пам`ять, а його поведінка є неадекватною. Фактично доглядом за ним займалася його дружина, однак остання покинула колишнього чоловіка, тому син ОСОБА_4 самостійно займається утримуванням та піклуванням про нього. ОСОБА_2 втратив орієнтацію в просторі та часі, його мова є незрозумілою, а через цукровий діабет та супутні хвороби він не може пересуватися самостійно, є дуже агресивним. ОСОБА_2 не може повною мірою усвідомлювати значення своїх дій, потребує як медичного нагляду та лікування, так і постійної сторонньої допомоги та контролю. Навіть з огляду на надмірну вагу хворого, який має понад 120 кілограм, єдиним хто може надати таку опіку є його син. Становище хворого у даний час не завидне. Якщо раніше він був здоровий, займав гідне становище серед людей, придбав немало майна, через що всі близькі "крутилися" біля нього, то в даний час ніхто не бажає доглядати хворого. Однак у разі його смерті всі будуть претендувати на його майно, тому навіть з цих міркувань статус опікуна дасть право ОСОБА_1 якщо не юридичне, то моральне право претендувати на спадщину, яка залишиться після смерті ОСОБА_2 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 дав суду пояснення, що проживає по сусідству з ОСОБА_6 . Йому достовірно відомо, що саме ОСОБА_7 доглядає за своїм немічним батьком, який важко хворий. ОСОБА_8 став психічно неврівноваженим, тому має бути постійно під наглядом та контролем. В будинку проживають тільки ОСОБА_4 з ОСОБА_2 , якого дружина покинула коли вони розлучилися. В ОСОБА_9 є рідна сестра, однак вона з ними не проживає. На скільки йому відомо, сестра після того, як вийшла заміж проживає в іншому населеному пункті. Поведінка дочки по відношенню до свого батька як мінімум викликає людський осуд, однак нехай це залишиться на її совісті.

Вислухавши учасників справи, свідків та вивчивши її матеріали, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Згідно з ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.

За змістом ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України суд може визнати фізичну особу недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу нездатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Виходячи зі змісту вказаної статті, обов`язковими умовами для визнання фізичної особи недієздатною, крім наявності в неї хронічного, стійкого психічного розладу, є нездатність такої особи усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Недієздатність це втрата здатності здійснювати особою цивільні права та обов`язки внаслідок тяжкого порушення психічного стану. Критерії недієздатності психічно хворих визначені в ЦК України.

Актом встановлення факту здійснення догляду від 17.05.2024 підтверджено, що ОСОБА_1 проживає і проводить догляд за своїм батьком ОСОБА_2 , оскільки він є інвалідом першої групи та потребує постійного стороннього догляду (а.с.8).

Висновком судово-психіатричного експерта №1474 від 21.10.2024 підтверджено, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладому формі судинної деменції, не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. За своїм станом, ОСОБА_2 не може правильно сприймати обставини, які мають значення для справи, та давати по них вірні покази (а.с.27- 29).

Отже, зважаючи на висновок судово-психіатричного експерта №1474 від 21.10.2024, суд вважає доведеним, що ОСОБА_2 страждає стійким хронічним психічним розладом, не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, а тому наявна правова підстава для визнання його недієздатним.

Вирішуючи питання про можливість призначення ОСОБА_1 опікуном недієздатного ОСОБА_2 суд прийшов до такого висновку.

Статтею 300 ЦПК України, разом з іншим, встановлено, що суд, ухвалюючи рішення про визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй опікуна.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до вимог ст.60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Положеннями статті 63 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою.

Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Статтею 64 ЦК України передбачено, що опікуном або піклувальником не може бути фізична особа: 1) яка позбавлена батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; 2) поведінка та інтереси якої суперечать інтересам фізичної особи, яка потребує опіки або піклування.

При призначенні опікуна важливі та обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Подання органу опіки та піклування не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути враховане на розсуд суду.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Отже, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно з вимогами ЦПК України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка.

Системний аналіз наведених норм права указує, що обов`язковою умовою призначення судом конкретної фізичної особи опікуном над недієздатною фізичною особою є наявність обгрунтованого подання органу опіки та піклування щодо доцільності призначення саме цієї особи опікуном.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17 (провадження № 61-39361св18).

При призначенні опікуна (піклувальника) беруться до уваги його можливості виконувати опікунські обов`язки, стосунки між ним та підопічним. Опікун чи піклувальник призначається лише за його згодою і, як правило, з числа родичів чи близьких підопічному осіб (п.3.1 Правил опіки та піклування).

Серед інших осіб, які не можуть бути опікунами, є особи інтереси яких суперечать інтересам осіб, що підлягають опіці чи піклуванню (п.3.2 Правил).

Документами, за наявності яких органи опіки і піклування призначають опікуна є: повідомлення державних, громадських організацій або заяви громадянина (громадян); копії свідоцтва про народження особи, що потребує опіки, або іншого документа, який підтверджує її вік; копія свідоцтва про смерть батьків або рішення суду про визнання громадянина безвісно відсутнім або оголошення їх померлими чи інших матеріалів, які підтверджують неможливість виховання дитини. Якщо опіка призначається над повнолітньою особою, - рішення суду про визнання даної особи недієздатною; акт обстеження умов життя особи, що потребує опіки, і опис її майна; довідки про стан здоров`я особи, що потребує опіки (якщо вона раніше проживала окремо), та майбутнього опікуна (піклувальника); довідка про місце проживання майбутнього опікуна і його заява про прийняття на себе обов`язків про опіку; акт перевірки умов життя майбутнього опікуна та висновок від органів опіки та піклування за місцем проживання опікуна про можливість виконувати опікунські обов`язки; довідка лікувальної установи про відсутність в сім`ї майбутнього опікуна(піклувальника) захворювань, що перешкоджають влаштуванню до нього особи, що потребує опіки (п.3.3 Правил опіки та піклування).

Як було зазначено вище, призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі.

Станом на сьогоднішній день саме орган опіки та піклування на підставі звернення особи чоловічої статі призовного віку із заявою про призначення її опікуном недієздатної особи, враховуючи введений у державі воєнний стан, повинен з`ясувати необхідність такого, уникаючи можливих зловживань в цьому напрямку та належним чином мотивувати свій висновок про можливість призначення особи опікуном недієздатної особи та, перш за все, необхідність такого.

Рішенням виконавчого комітету №129 від 21 серпня 2024 року затверджено висновок опікунської ради з питань забезпечення прав повнолітніх осіб, які потребують опіки (піклування) при виконавчому комітеті Перегінської селищної ради надано висновок про доцільність призначення ОСОБА_1 опікуном над своїм батьком ОСОБА_2 .

З наданого висновку вбачається, що призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_2 який за станом свого здоров`я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, є необхідним, а метою такого призначення є представництво інтересів, захист особистих немайнових і майнових прав хворого ОСОБА_2

ОСОБА_1 подав на розгляд опікунської ради для вирішення питання щодо призначення його опікуном ОСОБА_2 повний перелік належним чином оформлених документів, які відповідають вимогам діючого законодавства, перевіривши які комісія не встановила недостовірної інформації. Комісія встановила, що ОСОБА_2 проживає з ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 -ще Перегінське в задовільних житлово-побутових умовах. ОСОБА_2 забезпечений належним фізичним доглядом, відповідною психологічною, моральною та матеріальною підтримкою. Інших осіб, які виявили б бажання встановити опіку не виявлено (а.с.36-38).

Висновок опікунської ради підтверджує наявність у ОСОБА_2 позитивного відношення та прив`язаності до особи, яка бажає стати опікуном, що свідчить про наявність довірливих та доброзичливих стосунків між ними, а відтак і про те, що призначення опікуном саме заявника відповідатиме його інтересам. Крім того, суду надано докази про створення саме заявником необхідних побутових умов недієздатній особі та забезпечення ним його доглядом та лікуванням.

Крім цього, у цій справі не встановлено інших, крім заявника, осіб, які можуть бути опікуном хворого ОСОБА_2 , оскільки він розлучений, а його дочка ОСОБА_10 проживає в іншому населеному пункті. Органом опіки, а відтак і судом, не виявлено жодних обставин, які б перешкоджали ОСОБА_1 у призначенні його опікуном ОСОБА_2 .

Отже, призначення ОСОБА_1 опікуном для його батька ОСОБА_2 , який за станом свого здоров`я не може самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки, є необхідним для представлення інтересів, захисту особистих немайнових і майнових прав хворого ОСОБА_2 .

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи зазначене та беручи до уваги всі вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 293, 295, 299-300 ЦПК України, суд -

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 .

Встановити опіку над недієздатним ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Призначити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який проживає по АДРЕСА_1 , опікуном ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає по АДРЕСА_1 .

Копію рішення після набрання ним законної сили надіслати органу опіки та піклування та органам ведення Державного реєстру виборців за місцем проживання фізичної особи.

У відповідності до ч. 6 ст. 300 ЦПК України, визначити строк дії рішення про визнання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним - два роки з моменту набрання ним законної сили.

Клопотання про продовження строку дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною має право подати опікун, представник органу опіки та піклування не пізніше ніж за п`ятнадцять днів до закінчення строку дії рішення, визначеного рішенням суду.

Скасування рішення суду про визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, яка була визнана недієздатною, в разі її видужання або значного поліпшення її психічного стану здійснюється за рішенням суду на підставі відповідного висновку судово-психіатричної експертизи за заявою опікуна, членів сім`ї, органу опіки та піклування або самої особи, визнаної недієздатною.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 11.02.2024.

Головуючий:

Присяжні: