Ухвала

від 10.02.2025 по справі 462/972/25

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Єдиний унікальний номер судової справи 462/972/25

Номер провадження 2-о/462/82/25

УХВАЛА

про відмову відкритті провадження у справі

(заява не підлягає розгляду в порядку окремого провадження в цивільному судочинстві)

10 лютого 2025 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Галайко Н. М., перевіривши заяву ОСОБА_1 , Заінтересована особи: Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області про встановлення факту родинних відносин,

встановив:

І. Рух справи.

ОСОБА_1 , 07.02.2025 року (вх. № 3028) звернулася у Залізничний районний суд м. Львова із письмовою заявою про встановлення факту родинних відносин, у якій просить суд:

-встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт. Щирець, Пустомитівського р-ну Львівської обл. є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.02.2025 року для розгляду зазначеної справи визначено головуючого суддю - Галайко Н. М.

Судом у порядку ч. 8 ст. 187 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) отримано відповідь з Єдиного державного демографічного реєстру № 1104068 від 10.02.2025 року про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - заявника у справі.

ІІ. Щодо можливості прийняття заяви до розгляду.

Суд перевіривши матеріали заяви, дійшов наступних висновків.

Так, у ст. 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Згідно ст. 1 ЦПК України зазначений Кодекс визначає юрисдикцію та повноваження загальних судів щодо цивільних спорів та інших визначених цим Кодексом справ, встановлює порядок здійснення цивільного судочинства. При цьому завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 2 ЦПК України).

Стаття 4 ЦПК України гарантує кожній особі право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Жодна особа не може бути позбавлена права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Відповідно до ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення (п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту:

1) родинних відносин між фізичними особами;

2) перебування фізичної особи на утриманні;

3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню;

4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;

5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу;

6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;

7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;

8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;

9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

За змістом ч. 2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Разом з цим, ч. 3 ст. 315 ЦПК України встановлено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Відповідно до ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За змістом п. 12 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», при розгляді справи про встановлення факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства. Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому ЦПК України, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи.

Разом з тим, суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Звертаючись із заявою, що є предметом вивчення, ОСОБА_1 вказала на те, що при звернені до нотаріуса та перегляді нотаріусом документів для видачі свідоцтва про право на спадщину було встановлено неоднакове написання імені матері заявника, так, 14.02.2018 року, згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 15.02.2018 року померла ОСОБА_2 , а згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 16.12.1968 року матір`ю заявника вказано ОСОБА_2 .

Таким чином, вбачається, що суть вимог заявника зводиться до встановлення того, що ОСОБА_2 та ОСОБА_2 є однією і тією ж особою, яка є матір`ю заявника.

Як зазначено у абз. 2 п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судами не встановлюється тотожність особи, а відповідно до роз`яснень листа Верховного Суду України від 01.01.2012 року «Про судову практику розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», не можуть бути встановлені у судовому порядку факти щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах; якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження. У цих справах, суд встановлює належність особі правовстановлюючих документів, а не тотожність прізвища, імені, по батькові, неоднаково названих у різних документах, не присвоєння чи залишення одного з них, а також не тотожність осіб, які неоднаково названі у різних документах.

Правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що не можуть бути встановлені в судовому порядку факти, в тому числі, щодо тотожності осіб, а також імені, по батькові та прізвища осіб, по-різному записаних у документах.

Заяви про встановлення факту належності документів, які посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому п. 6 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, оскільки ці питання вирішуються органом, який видає документ.

Окрім цього, як вказано в узагальненні Верховного Суду України від 01.01.2013 року «Судова практика розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення», передбачено що при звернення із заявою про встановлення фактів, необхідно довести, що заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо).

ІІІ. Підсумки.

Як вбачається із змісту заяви, заявником не додано відповідних письмових доказів, які б підтверджували неможливість одержання або відновлення ним документів, що посвідчують факт, який заявник просить встановити, та неможливість вирішення даного питання в позасудовому порядку, зокрема у відповідному відділі реєстрації актів цивільного стану.

Чином, законодавством визначений порядок внесення змін до актових записів та порядок оскарження відмови у внесенні таких змін. Згідно чинного законодавства оскарження відмови органів реєстрації актів громадянського стану виправити або змінити запис до суду проводиться у порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 згідно приписів ч. 3 ст. 315 ЦПК України не підлягає розгляду у порядку окремого провадження в цивільному судочинстві, наслідком чого, у відповідності до ч. 4 ст. 315 ЦПК України, є відмова у відкритті провадження у справі.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 258-261, 315, 353-355 ЦПК України, суд -

постановив:

У відкритті провадження в цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , Заінтересована особи: Щирецька селищна рада Львівського району Львівської області про встановлення факту родинних відносин - відмовити.

Порядок оскарження ухвали суду та набрання нею законної сили.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Ухвала набирає законної сили з моменту їх підписання (ч. 2 ст. 261 ЦПК України).

Суддя/підпис/

Згідно з оригіналом.

Суддя: Н. М. Галайко