Рішення

від 28.01.2025 по справі 751/7473/24

НОВОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЧЕРНІГОВА

Справа №751/7473/24

Провадження №2/751/84/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 січня 2025 р. місто Чернігів

Новозаводський районний суд м. Чернігова

Суддя секретар Лібстер А. С. Рак Я. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу№ 751/7473/24за позовомОСОБА_1 до відповідача третя особа ОСОБА_2 Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради пропозбавлення батьківських прав учасники справи та представники: позивач представник позивачане з`явився Карпенко Ю.О. відповідач не з`явиласьпредставник третьої особи не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача, адвокат Карпенко Ю. О. звернулась до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після розірвання шлюбу з відповідачкою, дитина залишилася проживати з батьком. В обґрунтування позову зазначає, що відповідачка понад десять років ухиляється від виконання своїх обов`язків відносно свого сина ОСОБА_3 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує його необхідним харчуванням. Не займається його лікуванням, не спілкується із сином, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, взагалі ним не цікавиться, усвідомлено не приймає участі в його утриманні та матеріальному забезпеченні. Просить позбавити її батьківських прав.

Позовна заява надійшла до суду 16.08.2024. Головуючий суддя своєю ухвалою від 23.09.2024, після отримання відомостей про зареєстроване місце проживання відповідача, прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у даній справі, підготовче судове засідання призначене на 13.11.2024. 04.12.2024 ухвалою суду закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду на 07.01.2025, яке відкладено на 28.01.2025, через неявку відповідачки.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Зазначила, що відповідачка протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини, що є підставою для позбавлення його батьківських прав.

Відповідачка в судові засідання 07.01.2025 та 28.01.2025 не з`явилась. Надала до суду заяву, в якій просить провести судовий розгляд справи без її участі. Не заперечує проти задоволення позовних вимог.

Представник Управління (служба) у справах дітей Чернігівської міської ради в судове засідання не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи без його участі, надали висновок органу опіки та піклування про недоцільність позбавлення відповідачки батьківських прав та просять прийняти рішення з урахуванням інтересів дитини.

Допитаний у судовому засіданні неповнолітній ОСОБА_3 у присутності педагога ОСОБА_4 надав пояснення, що його мати з ним не спілкується, він також не бажає з нею спілкуватись. Мати абсолютно не цікавиться його життям, здоров`ям, навчанням, досягненнями, не телефонує йому та матеріально не підтримує. Останній раз подарувала йому телефон на 10 років, більше нічого. До нього приходить його сестра ОСОБА_5 , вони спілкуються. Погоджується на позбавлення його матері батьківських прав.

Допитана у якості свідка ОСОБА_6 повідомила, що її син ОСОБА_1 є військовослужбовцем і воює з перших днів війни. Їх внук - ОСОБА_7 , мешкає із ними за адресою АДРЕСА_1 . Відповідачка після розлучення у 2013 році пішла з донькою ОСОБА_5 мешкати окремо, а ОСОБА_8 залишила їм. Відповідачка до них не приходить, не спілкується із сином і ОСОБА_8 також не бажає з нею спілкуватись. Крім того, було таке, що ОСОБА_8 забув ім`я своєї матері. Періодично, але не часто, до них приходить внучка ОСОБА_5 , яка спілкується із ОСОБА_8 . Відповідачка не цікавиться життям сина, не відвідує їх. Пам`ятає, що відповідачка подарувала телефон сину на 10 років і все. Їй невідомо де вона перебуває. Їй не подобалось, що відповідачка ходила на дискотеки. Не може сказати, що відповідачка зловживає алкоголем або іншими забороненими препаратами.

Допитана у якості свідка ОСОБА_9 повідомила, що є сусідкою ОСОБА_10 , які проживають за адресою АДРЕСА_1 . ОСОБА_6 та їїсин ОСОБА_11 займаєтьсявихованням таматеріально забезпечуютьонука - ОСОБА_8 .У ОСОБА_8 є старшасестра ОСОБА_5 ,але ОСОБА_5 забрала відповідачкапісля розлучення.Де мешкаєвідповідачка їйне відомо.Не бачилажодного разу,щоб відповідачкаприходила тавідвідувала сина. Не чула такого, щоб відповідачка бажала спілкуватися із сином.

Суд, заслухавши доводи представника позивача, свідків, дослідивши надані докази, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що зареєстрований шлюб між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , було розірвано рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 04.07.2013 (а.с. 12).

ОСОБА_3 , батьками якого зазначені ОСОБА_1 та ОСОБА_12 , народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.13). Неповнолітній ОСОБА_3 зареєстрований разом із відповідачкою ОСОБА_12 за адресою: АДРЕСА_2 ( а.с.14), але проживає разом із ОСОБА_6 (бабусею) за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про фактичне місце проживання особи без реєстрації, виданою виконавчим комітетом Чернігівської міської ради № 1-269/04/24 від 30.04.2024 (а.с.15).

Відповідно до довідки № 263 від 11.06.2024, виданої Чернігівським ліцеєм № 32 Чернігівської міської ради Чернігівської області ОСОБА_11 дійсно навчається в навчальному закладі. За період навчання дитини в закладі з 1-8 клас, ОСОБА_2 жодного разу до школи не приходила, не зустрічалася з вчителями та адміністрацією ліцею, питаннями навчання та виховання сина, не цікавилась, не відвідувала батьківські збори. Вихованням та навчанням займається виключно батько ОСОБА_1 . Відповідно до листа на адресу Директора ліцею від 11.06.2024 за підписом ОСОБА_13 (так в заяві) зазначено, що ОСОБА_2 не приймає участі шкільному житті своєї дитини ОСОБА_3 , не цікавиться його навчанням, його поведінкою у школі, не відвідає шкільні заходи, збори. Протягом усього навчання мати в школі не бачили. Відповідно до декларації із лікарем від 29.11.2021 то її в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 , 2010 р.н., укладено позивачем ОСОБА_14 .. Відповідно до доповідної записки від 12.06.2024, щодо планового профілактичного огляду, ОСОБА_2 , разом із своїм сином до лікаря-педіатра КНП «Сімейна поліклініка» Чернігівської міської Ради, починаючи з 2013 року, не приходила, щодо стану його здоров`я не зверталася. Відповідно до листа тренера з тхеквондо ГО «Клуб олімпійського тхеквондо - Лідер» від 21.04.2024, у спортивному житі неповнолітнього ОСОБА_3 , 2010 р.н., приймає участь лише ОСОБА_1 та дідусь (а.с.15-19).

22.05.2024 Новозаводським районним судом м. Чернігова було видано судовий наказ у справі №751/4056/24 про стягнення з Відповідачки на користь Позивача аліментів на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини від заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину і не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 03.05.2024 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.20).

19.06.2024 постановою головного державного виконавця Новозаводського ВДВС у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції було відкрито виконавче провадження № 75336743 з примусового виконання вищезазначеного судового наказу ( а.с.21).

Відповідно до розрахунку заборгованості станом на 20.08.2024 відповідачка має заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 10610,34 грн. (відомості надані за останні чотири місяці) ( а.с.27).

З відповіді №01-31/04/2435 від 25.07.2024 Управління (служби) у справах дітей ЧМР вбачається, що ОСОБА_12 неможливо викликати на бесіду з метою профілактичної роботи та визначення батьківського потенціалу щодо її неповнолітнього сина, оскільки вона у телефонній розмові повідомила, що тривалий час перебуває за кордоном та, з її слів, повертатися в Україну не планує (а.с.22).

З огляду на надані докази, представник позивача вважає, що відповідачка вже тривалий час (понад 10 років) продовжує ухилятися від виконання своїх обов`язків відносно свого сина ОСОБА_3 , не піклується про його фізичний і духовний розвиток, зокрема: не забезпечує його необхідним харчуванням, медичним доглядом, лікуванням, не спілкується із сином, не виявляє інтересу до його внутрішнього світу, взагалі ним не цікавиться, усвідомлено не приймає участі в його утриманні, матеріальному забезпеченні. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, розцінюються як ухилення від виховання дитини та свідомого нехтування своїми батьківськими обов`язками, що дозволяє позбавити відповідачку батьківських прав відносно її неповнолітнього сина.

Відповідно до висновку № 784 від 27.11.2024, виконавчий комітет Чернігівської міської ради вважає недоцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.63-64), при цьому підстав не прийняти до уваги вказаний висновок та не погоджуватись з наданим висновком органу опіки та піклування у суду відсутні, при цьому враховується, що сам по собі висновок має лише рекомендаційний характер та такий висновок має бути оцінений у сукупності з іншими доказами і не є правовою підставою для застосування або не застосування крайнього заходу - позбавлення батьківських прав.

Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст. 51 Конституції України).

Згідно зі ст. 5 СК України держава охороняє сімю, дитинство, материнство, батьківство, створює умови для зміцнення сімї. Держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально й морально заохочує, підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Дитина є найбільш вразливою стороною в ході будь-яких сімейних конфліктів, оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат. Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

ЄСПЛ зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися.

При вирішенні такої категорії спорів судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоровя та психічного розвитку.

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину вже несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини.

Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Розірвання сімейних звязків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення батька спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України").

Відповідно до ч.1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обовязків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обовязками.

У постанові Верховного Суду від 17 червня 2021 року у справі № 643/7876/18 зазначено, що, позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті споріднення з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обовязків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох, з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на орган опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише за наявності вини у діях батьків.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обовязків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено саме на позивача.

Вирішуючи спір, належним чином дослідивши та давши оцінку наданим доказам, суд приходить до висновку, що підстави, передбачені ч. 1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні.

Так, суд зазначає, що показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_9 про небажання неповнолітньої дитини спілкуватися з матір`ю, що призводить до зменшення та повного припинення їх побачень, відсутність її навідувань за місцем мешкання дитини, саме по собі не свідчить про ухилення відповідачки від виконання батьківських обовязків, так як ці обставини можуть бути зумовлені не її волею, а конкретними сімейним відносинами, що склались між ними після розлучення. Крім того, суд взагалі, критично оцінює показання свідка ОСОБА_6 , оскільки вона є матір`ю позивача, відтак у будь-якому разі заінтересована у результатах розгляду справи і в даному випадку це є прийнятним фактом, що не порушує присягу свідка, надану нею у судовому засіданні.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 171 СК України дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.

Разом з тим, думка дитини неповнолітнього ОСОБА_1 в судовому засіданні, про те що він погоджується на позбавлення своєї матері батьківських прав, також не є безумовною підставою, яка враховується при вирішенні питання про позбавлення батьківських прав, оскільки думка неповнолітнього не завжди може відповідати її інтересам, може бути висловлена під впливом певних зовнішніх факторів, яким вона в силу неповнолітнього віку неспроможна надавати правильну оцінку, чи інших можливих факторів впливу на неї.

Крім того, у справі відсутні жодні докази застосування до відповідачки будь-яких заходів впливу з боку органів внутрішніх справ, накладення адміністративної відповідальності, бесіди, попередження з боку органу опіки та піклування, органів місцевого самоврядування. Надані рукописні довідки з спортивних секцій та школи, що датовані 2024 роком, несуть в собі суб`єктивні відомості невідомих суду осіб, які не підтверджені у судовому засіданні, а укладення медичної декларації у 2021 році свідчить лише про участь батька у належному догляді за сином, але не свідчить про ігнорування відповідачкою виконання батьківських обов`язків і за своєю правовою природою не є переконливими. Щодо відповіді №01-31/04/2435від 25.07.2024Управління (служби)у справахдітей ЧМРпро тещо ОСОБА_12 неможливо викликатина бесідуз метоюпрофілактичної роботиі тещо вонане збираєтьсяповернутись із-закордону,то вказанаобставина неузгоджуються знаписанням особистонею заявидо Новозаводськогорайонного судум.Чернігова,де безпосередньоговідповідачкою наданавідповідна заява,щодо їїучасті усудовому засіданні(а.с.86-87).

Окремо суд звертає увагу і на процесуальну поведінку позивача та відповідачки, які в судові засідання не з`явились. Відомості щодо будь-якої зайнятості, проходження військової служби, їх працевлаштування тощо, суду не надані, і, незважаючи на досить чутливе порушене позивачем питання, їх процесуальна поведінка під час розгляду справи була спрямована на уникнення безпосередньої участі в судових засіданнях, а подання суду позову позивачем та письмової заяви відповідачки, щодо визнання позову, найімовірніше обумовленого іншою метою аніж на захист найкращих інтересів дитини.

Також, суд констатує, що діти позивача та відповідачки ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , що не заперечувалось під час розгляду, продовжують спілкування, приходять один до одного в гості, тобто сімейне коріння не втрачено, що встановлено у судовому засіданні, а позбавлення батьківських прав відповідачки лише може негативно вплинути на інтереси дітей та може ускладнити їх подальше спілкування між собою.

Належних та допустимих доказів умисного та свідомого ухилення відповідачки від виконання своїх батьківських обов`язків щодо неповнолітнього сина, які могли б бути законною підставою для позбавлення її батьківських прав, стороною позивача не надано тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи відмову позивачу в задоволенні позову в повному обсязі, витрати зі сплати судового збору з відповідачки стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись статтями ст. ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 280-282, 273, 354 ЦПК України, ст.ст.150, 151, 155, 164, 165 СК України,

У Х В А Л И В :

В задоволенніпозовних вимог ОСОБА_1 про позбавленнябатьківських прав ОСОБА_2 , третяособа Управління(Служба)у справахдітей Чернігівськоїміської ради,щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Чернігівського апеляційного суду через Новозаводський районний суд м. Чернігова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складений 10.02.2025

Суддя А. С. Лібстер