Постанова

від 06.02.2025 по справі 743/1602/24

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

06 лютого 2025 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 743/1602/24

Головуючий у першій інстанції Кравчук М. В.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/310/25

Чернігівський апеляційний суд у складі:

головуючого- судді: Скрипки А.А.

суддів: Євстафіїва О.К., Шарапової О.Л.

секретар: Мальцева І.В.

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2

третя особа: Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради

Чернігівського району Чернігівської області

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області у складі судді Кравчук М.В. від 28 листопада 2024 року, місце постановлення ухвали - с-ще Ріпки, у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що має юридичне значення, третя особа: Служба у справах дітей Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що має юридичне значення, зазначивши третьою особою Службу у справах дітей Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання з березня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Оскаржуваною ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28.11.2024 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28.11.2024 року про відмову у відкритті провадження у справі №743/1602/24 скасувати, і направити дану справу №743/1602/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, до Ріпкинського районного суду Чернігівської області для продовження розгляду. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 вказують, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції від 28.11.2024 року підлягає скасуванню, оскільки при її постановленні судом першої інстанції неправильно застосовано норми процесуального права, у зв`язку із невірною оцінкою змісту та характеру спірних правовідносин, із врахуванням фактичних обставин справи та положень правової позиції Bерховного Суду у справі №201/5972/22 від 27.09.2024 року, що призвело до постановлення помилкової ухвали. Апелянт зазначає, що підставою для відмови у відкритті провадження у справі у оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції від 28.11.2024 року зазначено, що Ріпкинський районний суд Чернігівської області не є судом, встановленим законом, для розгляду спору між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності. Мотивуючи такі висновки, суд першої інстанції вказав, що необхідно виходити із загального правила встановлення фактів, що мають юридичне значення, а саме, що такі справи розглядаються судом в порядку окремого провадження. Суд першої інстанції також послався на правовий висновок, сформований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22, відповідно до якого, факт постійного виховання та утримання дитини не може бути встановлений за правилами окремого провадження. Суд першої інстанції зазначив у оскаржуваній ухвалі від 28.11.2024 року, що зі змісту поданої заяви вбачається спір про право, оскільки, як зазначено судом: … заявник вже звертався до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від призову з тих підстав, що він самостійно виховує та утримує дитину, але рішення з цього приводу, за твердженнями заявника, не прийнято., тобто, як вказує апелянт, на думку суду першої інстанції, між заявником та cуб`єктом владних повноважень існує спір, вирішення якого належить до компетенції суду адміністративної юрисдикції. За доводами апелянта, даний висновок суду першої інстанції є безпідставним, і мотивація оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 28.11.2024 року, із посиланням на норми ЦПК України, які регулюють розгляд справ в порядку окремого провадження, розпочалася саме із неправильного визначення судом першої інстанції процесуального статусу ОСОБА_1 у даній справі. Апелянт стверджує, що суд першої інстанції визначив процесуальний статус учасника справи ОСОБА_1 , як заявник, проте, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, і тому він є позивачем у даній справі. Апелянт також зазначає, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в цьому випадку наявний спір про право, зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження, із обов`язковим залученням органу опіки та піклування. Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22, і зазначено, що справи про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини мають розглядатися в порядку позовного провадження саме у цивільному судочинстві. Апелянт ОСОБА_1 вказує, що він дійсно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо отримання відстрочки, але рішення про надання або відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Чернігівським районним TЦК та CП не приймалося, оскільки він не надав відповідного рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. За доводами апелянта, у нього відсутній спір із ІНФОРМАЦІЯ_5 , як на це помилково вказує суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 28.11.2024 року про відмову у відкритті провадження у даній справі, і таким чином, позовна заява про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини не належить до предметної юрисдикції адміністративного суду.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Павленко О.В. підтримала вимоги та доводи поданої апеляційної скарги.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , представник третьої особи - Служби у справах дітей Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не з`явилися.

Відповідно до приписів ч.2 статті 372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового розгляду даної справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.

В ході судового розгляду даної справи встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що має юридичне значення, зазначивши третьою особою Службу у справах дітей Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання з березня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2-7).

Оскаржуваною ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28.11.2024 року у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення, відмовлено (а.с.45-46). При цьому, суд першої інстанції зазначив, що зі змісту поданої заяви очевидно вбачається спір про право, адже заявник вже звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову з тих підстав, що він самостійно виховує та утримує дитину, але рішення з цього приводу, за твердженням заявника, не прийнято. Судом першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 28.11.2024 року вказано, що Ріпкинський районний суд Чернігівської області не є судом, встановленим законом, для розгляду спору між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності, а у відносинах заявника та суб`єкта владних повноважень існує спір, вирішення якого належить до компетенції суду адміністративної юрисдикції. При цьому, суд першої інстанції також послався, як на підставу відмови у відкритті провадження у даній справі, на положення ч.4 статті 315 ЦПК України, згідно якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право.

Апеляційний суд вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що висновок оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 28.11.2024 року про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що має юридичне значення, не узгоджується із приписами норм права, які регламентують спірні правовідносини.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, у листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що має юридичне значення, зазначивши третьою особою Службу у справах дітей Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання з березня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2-7). Тобто, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження, як помилково вказує суд першої інстанції.

При цьому, апеляційний суд приймає до уваги, що факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки у даному випадку наявний спір про право. Зокрема, спір щодо участі одного із батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, і даний спір підлягає розгляду в порядку позовного провадження, із обов`язковим залученням органу опіки та піклування.

Даного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 року у справі №201/5972/22, зазначивши при цьому, що справи про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини мають розглядатися в порядку позовного провадження саме в цивільному судочинстві.

Необхідно зазначити, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції саме з таким позовом (а.с.2-7).

Враховуючи наведене вище, посилання суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 28.11.2024 року, як на підставу відмови у відкритті провадження у даній справі, на положення ч.4 статті 315 ЦПК України, згідно якої суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, є безпідставними та такими, що не узгоджуються із встановленими обставинами справи. Оскільки, як вбачається із матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із позовною заявою до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що має юридичне значення, зазначивши третьою особою Службу у справах дітей Ріпкинської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив встановити факт самостійного виховання та утримання з березня 2019 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , свого сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.2-7), а не із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку окремого провадження.

Апеляційний суд також вважає безпідставним посилання суду першої інстанції у оскаржуваній ухвалі від 28.11.2024 року на те, що зі змісту поданої ОСОБА_1 заяви вбачається спір про право, з тих підстав, що ОСОБА_1 вже звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 із заявою про надання відстрочки від призову з тих підстав, що він самостійно виховує та утримує дитину, але рішення з цього приводу, за твердженням заявника, не прийнято. При цьому, суд першої інстанції зазначив, що Ріпкинський районний суд Чернігівської області не є судом, встановленим законом, для розгляду спору між фізичною особою та суб`єктом владних повноважень про протиправність його рішень, дій чи бездіяльності, і у відносинах заявника та суб`єкта владних повноважень існує спір, вирішення якого належить до компетенції суду адміністративної юрисдикції.

Як зазначає в доводах апеляційної скарги апелянт ОСОБА_1 , він дійсно звертався до ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо отримання відстрочки, але рішення про надання або відмову у наданні йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації Чернігівським районним TЦК та CП не приймалося, оскільки він не надав відповідного рішення суду про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини. При цьому, відповідних вимог про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_4 позовна заява ОСОБА_1 в собі не містить.

За даних обставин, висновок суду першої інстанції про те, що у відносинах ОСОБА_1 та суб`єкта владних повноважень існує спір, вирішення якого належить до компетенції суду адміністративної юрисдикції, є помилковим.

Враховуючи вищенаведене, в ході апеляційного розгляду даної справи знайшли своє підтвердження доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості висновку оскаржуваної ухвали суду першої інстанції від 28.11.2024 року про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини, що має юридичне значення.

Приймаючи до уваги зазначене вище, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, при цьому, ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28.11.2024 року скасувати, як таку, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Розподіл судових витрат між сторонами апеляційним судом не проводиться, оскільки відповідно до приписів ч.1 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат між сторонами вирішується судом за результатами розгляду вимог заявленого позову.

Керуючись статтями: 367, 368, 369, 374; п.4 ч.1 статті 379, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Ухвалу Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 28 листопада 2024 року скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Дата складення повної постанови - 10.02.2025 року.

Головуючий: Судді: