Ухвала

від 31.01.2025 по справі 462/1829/21

ЖОВКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 462/1829/21

Провадження № 6/444/2/2025

УХВАЛА

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

31 січня 2025 року Жовківський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Мікула В. Є.

секретар судового засідання Садова І.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Жовкві подання приватного виконавця виконавчого округу Львівської області І.Білецького про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право користування яким мають неповнолітні діти, -

В С Т А Н О В И В :

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області звернувся до суду з поданням про визначення частки майна боржника у майні, посилаючись на те, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича перебуває виконавче провадження № 72151538 з примусового виконання виконавчого листа № 462/1829/21 від 01.05.2023 року, що видав Жовківський районний суд Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: с. Майдан, Львівського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області,10.11.2000 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - 3 538 758,30 (три мільйони п`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 30 коп. боргу; 20 649,24 (двадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 24 коп. - 3 % річних; 23608,00 (двадцять три тисячі шістсот вісім) гривень судового збору.

03.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчуком Володимиром Ігоровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ст.ст. 3,4,24,25,26,27 ЗУ «Про виконавче провадження». У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти для повернення коштів стягувачу. Встановлено, що за боржником обліковується нерухоме майно, а саме: будинок, реєстраційний номер 1771869246101, місцезнаходження: АДРЕСА_3 загальною площею 194,2 кв. м., житлова площа 67,4 кв.м.

03 вересня 2024 року приватний виконавець звернувся до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, з вимогою надати інформацію прозареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно відповіді Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 32- вих-127256 від 09.09.2024р. за адресою АДРЕСА_3 , зареєстровані неповнолітні особи: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

17 жовтня 2024 року Приватний виконавець звернувся до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування з вимогою розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію будинку, реєстраційний номер 1771869246101, місце знаходження: АДРЕСА_3 загальною площею 194,2 кв. м., житлова площа 67,4 кв. м.

Листом від 28 жовтня 2024 року № 260001-вих-154069, приватному виконавцю фактично було відмовлено у наданні такого дозволу.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 (мати неповнолітньої) має у приватній власності: квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 .

Тобто мати дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має у власності інші об`єкти житлової нерухомості.

Таким чином права дітей боржника внаслідок реалізації його будинку на підставі рішення суду не можуть вважатись порушеними.

Щодо інших неповнолітніх осіб встановлено: батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які вже не мають жодного відношення до будинку і не мають споріднення з боржником. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 Сімейного кодексу України).

Окрім того, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , володіє житловим будинком садибного типу за адресою АДРЕСА_6 .

Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які також не мають жодного відношення до будинку і не мають споріднення з боржником.

Ці обставини вказують на недобросовісність дій ОСОБА_1 , реєстрацію місця проживання дитини саме з метою перешкоджання виконанню рішення суду.

Протиправні дії боржника, направлені на неможливість виконання рішення суду, призвели до того, що фактично стягувач, як кредитор, позбавлений можливості задовольнити свої вимоги та захистити порушене право.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, необхідно звернути стягнення на нерухоме майно боржника а саме: будинок, реєстраційний номер 1771869246101, місце знаходження: АДРЕСА_3 загальною площею 194,2 кв. м., житлова площа 67,4 кв. м.

Приватний виконавець виконавчого округу Львівської області І. Білецький в судове засідання не з`явився, однак в заяві зазначив, про розгляд справи без участі заявника.

Боржник у судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про день, час та місце розгляду справи.

Однак їх неявка не перешкоджає вирішенню питання по суті, а тому суд вважає, що подання слід слухати у їх відсутності на підставі наявних доказів.

Відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подання, подані приватним виконавцем документи, суд приходить до висновку, що таке подання слід задовольнити з наступних підстав.

Судом встановлено, що на виконанні в приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича перебуває виконавче провадження № 72151538 з примусового виконання виконавчого листа № 462/1829/21 від 01.05.2023 року, що видав Жовківський районний суд Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: с. Майдан, Львівського району Львівської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_1 , виданий Жовківським РВ ГУМВС України у Львівській області,10.11.2000 р., РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) - 3 538 758,30 (три мільйони п`ятсот тридцять вісім тисяч сімсот п`ятдесят вісім) гривень 30 коп. боргу; 20 649,24 (двадцять тисяч шістсот сорок дев`ять) грн 24 коп. - 3 % річних; 23608,00 (двадцять три тисячі шістсот вісім) гривень судового збору.

03.07.2023 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області Меленчуком Володимиром Ігоровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження на підставі ст.ст. 3,4,24,25,26,27 ЗУ «Про виконавче провадження». У ході проведення виконавчих дій встановлено, що в боржника ОСОБА_1 відсутні кошти для повернення коштів стягувачу. Встановлено, що за боржником обліковується нерухоме майно, а саме: будинок, реєстраційний номер 1771869246101, місцезнаходження: АДРЕСА_3 загальною площею 194,2 кв. м., житлова площа 67,4 кв.м.

03 вересня 2024 року приватний виконавець звернувся до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, з вимогою надати інформацію прозареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_3 . Згідно відповіді Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 32- вих-127256 від 09.09.2024р. за адресою АДРЕСА_3 , зареєстровані неповнолітні особи: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_6 .

17 жовтня 2024 року Приватний виконавець звернувся до Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки і піклування з вимогою розглянути питання про примусову реалізацію житла, право користування яким мають малолітні діти, та прийняти відповідне рішення про надання дозволу на примусову реалізацію будинку, реєстраційний номер 1771869246101, місце знаходження: АДРЕСА_3 загальною площею 194,2 кв. м., житлова площа 67,4 кв. м.

Листом від 28 жовтня 2024 року № 260001-вих-154069, приватному виконавцю фактично було відмовлено у наданні такого дозволу.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно ОСОБА_7 (мати неповнолітньої) має у приватній власності: квартира АДРЕСА_4 ; квартира АДРЕСА_5 .

Тобто мати дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , має у власності інші об`єкти житлової нерухомості.

Таким чином права дітей боржника внаслідок реалізації його будинку на підставі рішення суду не можуть вважатись порушеними.

Щодо інших неповнолітніх осіб встановлено: батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які вже не мають жодного відношення до будинку і не мають споріднення з боржником. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ст. 180 Сімейного кодексу України).

Окрім того, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , володіє житловим будинком садибного типу за адресою АДРЕСА_6 .

Батьками ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , є ОСОБА_6 та ОСОБА_10 , які також не мають жодного відношення до будинку і не мають споріднення з боржником.

Ці обставини вказують на недобросовісність дій ОСОБА_1 , реєстрацію місця проживання дитини саме з метою перешкоджання виконанню рішення суду. Протиправні дії боржника, направлені на неможливість виконання рішення суду, призвели до того, що фактично стягувач, як кредитор, позбавлений можливості задовольнити свої вимоги та захистити порушене право.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, необхідно звернути стягнення на нерухоме майно боржника а саме: будинок, реєстраційний номер 1771869246101, місце знаходження: АДРЕСА_3 загальною площею 194,2 кв. м., житлова площа 67,4 кв. м.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч.І ст.5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії

Згідно із ч. 5 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувана, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 10 Закону України «Про виконавче провадження», заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), Корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Частинами 3 та 4 ст.50 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі звернення стягнення на об`єкт нерухомого майна виконавець здійснює в установленому законом порядку заходи щодо з`ясування належності майна боржнику на праві власності, а також перевірки, чи перебуває це майно під арештом. Після документального підтвердження належності боржнику на праві власності об`єкта нерухомого майна виконавець накладає на нього арешт та вносить відомості про такий арешт до відповідного реєстру у встановленому законодавством порядку. Про накладення арешту на об`єкт нерухомого майна, заставленого третім особам, виконавець невідкладно повідомляє таким особам.

Відповідно до частини третьої статті 17 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» держава охороняє і захищає права та інтереси дітей під час вчинення правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустиме зменшення або обмеження прав та інтересів дітей під час вчинення будь-яких правочинів щодо жилих приміщень. Органи опіки та піклування здійснюють контроль за дотриманням батьками та особами, які їх замінюють, житлових прав і охоронюваних законом інтересів дітей відповідно до закону. Для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Посадові особи органів опіки та піклування несуть персональну відповідальність за захист прав та інтересів дітей при наданні дозволу на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, яке належить дітям.

Відповідно до абзацу сьомого пункту 3 розділу II Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 29 червня 2016 року № 2831/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України ЗО вересня 2016 року за № 1301/29431 (далі - Порядку реалізації майна), у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, заявка на реалізацію арештованого майна подається разом із копією дозволу органів опіки та піклування або відповідним рішенням суду (в електронній або паперовий формі).

Згідно з пунктом 28 Розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція з організації примусового виконання рішень), у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, визначено, що у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, виконавець продовжує виконання рішення за рахунок іншого майна боржника, а в разі відсутності такого майна повертає виконавчий документ стягувану з підстави, передбаченої пунктом 9 частини першої статті 37 Закону.

Отже, враховуючи вимоги Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей», а також положення Інструкції з організації примусового виконання рішень і Порядку реалізації арештованого майна, державний виконавець або приватний виконавець зобов`язаний у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, отримати попередню згоду органу опіки та піклування або відповідне рішення суду, які, зокрема, додаються до заяви на реалізацію арештованого майна.

Схожі висновки містяться у постановах Верховного Суду від ід 25 листопада 2019 року в справі № 718/482/15-ц (провадження № 61-16089св19) від 10 жовтня 2019 року в справі №751/15667/15-ц (провадження № 61-12151св19).

З наведеного вбачається, що передача на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, без дозволу органу опіки та піклування або відповідного рішення суду є неможливою.

Однак особливістю примусової реалізації майна в межах виконавчого провадження з метою забезпечення виконання судового рішення є те, що власник майна не є заінтересованою в його реалізації особою й, відповідно, свою волю не виявляє. Продаж такого майна ініціюється державним або приватним виконавцем через спеціальну установу, при цьому зацікавленою особою виступає є стягувач у виконавчому провадженні, а не боржник. Разом з тим, стягувач не має права вчиняти дії, пов`язані з передачею майна боржника на примусову реалізацію. В свою чергу боржник, як зазначалося, не є зацікавленою особою, що має наслідком ухилення його від звернення до органів опіки та піклування за отриманням дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно, право власності на яке або право користування яким мають діти. В той же час, чинним законодавством не передбачено механізмів зобов`язання батьків або осіб, які їх замінюють, отримувати такий дозвіл у примусовому порядку.

Разом із тим, виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів 3, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій.

У постанові від 26 жовтня 2021 року у справі № 755/12052/19 (провадження № 14- 113цс21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що на відміну від виконання судових рішень, які безпосередньо передбачають звернення стягнення на конкретно визначене житлове приміщення у конкретно визначений спосіб, для інших судових рішень, які передбачають загальне право стягнення боргу (в тому числі солідарного) з боржника (його поручителя) на визначену суму зобов`язань, отримання Держвиконавцем відповідного дозволу органу опіки та піклування є обов`язковим в силу самого факту існування права власності або права користування неповнолітньої дитини щодо нерухомого майна, яке реалізується в рамках виконавчого провадження. Захист відповідних прав неповнолітньої дитини забезпечує орган опіки та піклування в межах своїх повноважень, приймаючи рішення про надання зазначеного дозволу або відмову у наданні зазначеного дозволу держвиконавцю, а також суд у випадку звернення до нього уповноваженої особи щодо дій держвиконавця та/або органу опіки та піклування.

Тобто, на думку Великої Палати Верховного Суду державний чи приватний виконавець повинен звернутися до органу опіки та піклування з метою отримання дозволу на реалізацію житлової нерухомості, право на користування яким мають діти.

У випадку відмови органу опіки та піклування виконавець, з метою виконання судового рішення та забезпечення дотриманням прав дітей, повинен звернутися до суду.

Частиною першою статті 13 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з пунктом 10 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз`яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення.

Згідно із пунктами 68-69 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2021 року в справі N 755/12052/19 (провадження N 14-113цс21) повноваження держвиконавця не мають того характеру та обсягів, які має суд, зокрема, в межах цивільного процесу. Обов`язки і права виконавців, закріплені у статті 18 Закону про виконавче провадження не відповідають широті повноважень та обов`язків суду, передбачених ЦПК України для вирішення судових спорів. Як приклад можна навести статтю 19 СК України, яка передбачає право суду не погодитись з висновками органу опіки та піклування. Тоді як законодавство України, зокрема Закон про виконавче провадження, такими повноваженнями держвиконавця не наділяє. Також, наприклад, держвиконавець позбавлений можливості встановлювати чи є у власності неповнолітніх дітей, місце проживання яких зареєстроване у квартирі, яка підлягає реалізації в рамках виконавчого провадження, інше житлове приміщення, чи мають вони право користування іншим житловим приміщенням. Для вирішення подібних питань держвиконавець і має звертатись до органів опіки та піклування для отримання відповідного дозволу, який має враховувати найкращий захист прав неповнолітніх дітей.

ЄСПЛ у пункті 65 рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява N 40450/04) зазначив, що якщо йдеться саме про справи стосовно тривалості проваджень, найефективнішим рішенням є запровадження засобу, який би прискорював провадження і не допускав би надмірно тривалого провадження у справі (див. рішення у справі "Скордіно проти Італії" ("Scordino v. Italy", заява N 36813/97, п. 183). Так само й у справах про невиконання судових рішень: будь-який засіб юридичного захисту, який дозволяє запобігти порушенню шляхом забезпечення вчасного виконання рішення, є в принципі найціннішим. Однак, якщо судове рішення винесене проти держави і на користь фізичної особи, від такої особи в принципі не слід вимагати використання таких засобів (див. згадане вище рішення у справі "Метаксас проти Греції", п. 19): тягар виконання такого рішення покладається головним чином на органи влади, яким слід використати всі засоби, передбачені в національній правовій системі, щоб прискорити процес виконання рішення і не допустити таким чином порушення Конвенції.

Суд наділений правом вживати заходів забезпечення виконання рішення, встановлювати порядок і спосіб його виконання, отже і вирішити питання про надання дозволу на звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровано місце проживання дітей.

У відповідності до частини шостої статті 431 ЦПК України суд наділений правом вживати заходи, спрямовані на забезпечення виконання рішення суду, передбачені статтею 150 ЦПК України (іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України).

Відповідно до частин першої - третьої статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувана чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

При цьому приватний виконавець у межах наданих йому Законом України "Про виконавче провадження" та статтею 435 ЦПК України повноважень, у разі неможливості виконання судового рішення, не позбавлений права звертатися до суду із заявою (поданням) про зміну способу та порядку його виконання.

Слід також звернути увагу на те, що чинним законодавством України не визначено порядку надання органом опіки та піклування згоди на примусову реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти.

Проте виконавець в силу приписів частини першої, пункту 1 частини другої, пунктів З, 6, 22 частини третьої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" зобов`язаний та має право вживати всіх необхідних заходів щодо примусового виконання судового рішення, в тому числі й одержувати всі необхідні дозволи для проведення виконавчих дій. При цьому дбати про дітей та їх інтереси мають насамперед батьки, а держава охороняє інтереси дітей при вчиненні саме батьками дій, які можуть нашкодити інтересам дітей.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від ЗО листопада 2022 року у справі N 453/1637/21 (провадження N 61-7418св22) та постанові від 15.02.2023 № 760/14086/21-ц Верховний Суд. Касаційний цивільний суд.

З наведеного вбачається, що з метою усунення обставин, які роблять неможливим виконання рішення суду, а саме відсутності дозволу (відмові) органу опіки та піклування на реалізацію нерухомого майна, право власності або право користування яким мають діти, виконавець має право звернутися до суду із заявою (поданням) про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, в якому зареєстровані діти, яка повинна бути розглянута судом в порядку, встановленому в статті 435 ЦПК України.

Згідно з пунктом 6 статті З ЦК України справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства.

Під час розгляду заяви (подання) суд повинен оцінювати через призму дотримання прав та інтересів дітей добросовісність дій боржника, а саме: статус нерухомого майна (чи є воно предметом іпотеки), з якого часу діти зареєстровані в спірному приміщенні; чи дотримано встановлений чинним законодавством порядок їх реєстрації та вселення у спірне приміщення; чи є спірне приміщення єдиним місцем їх постійного проживання; чи наявне інше приміщення у дітей чи їх батьків або осіб, які їх замінюють, яке може використовуватись як постійне місце проживання; який ступінь споріднення між дітьми і боржником та інші обставини.

Відповідно до частини шостої статті 19 СК України суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Письмовий висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору виконує допоміжну функцію при вирішенні спорів, які стосуються прав та інтересів дітей, та спрямований передусім на отримання максимальної інформації щодо обставин, які мають значення для вирішення конкретного спору, оскільки орган опіки та піклування має повноваження встановлювати відомості, одержані у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні тощо.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що добровільно боржник заборгованість не сплачує, іншого майна на яке можна звернути стягнення у боржника не виявлено, суд вважає, що необхідно звернути стягнення на нерухоме майно боржника а саме: будинок, реєстраційний номер 1771869246101, місце знаходження: АДРЕСА_3 загальною площею 194,2 кв. м., житлова площа 67,4 кв. м..

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 247 ч.2, 353, 435 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження»,

ПОСТАНОВИВ:

Подання ОСОБА_11 про звернення стягнення на нерухоме майно в якому зареєстровані діти а саме: будинок, реєстраційний номер 1771869246101, місце знаходження: АДРЕСА_3 загальною площею 194,2 кв. м., житлова площа 67,4 кв. м., - задовольнити.

Копію ухвали направити учасникам справи - для відома.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення, проголошення до Львівського апеляційного суду .

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Суддя: Мікула В. Є.