Рішення

від 11.02.2025 по справі 492/1694/24

АРЦИЗЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 492/1694/24

Провадження № 2 /492/405/25

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Арциз

Арцизький районний суд Одеської області в складі:

головуючої судді Череватої В.І.,

за участю секретаря судового засідання Деде К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» про припинення трудових відносин, -

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Кочуров А.О.,

ВСТАНОВИВ:

09.12.2024 року позивачка через свого представника адвоката Кочурова А.О. звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача про припинення трудових відносин, в якому просила припинити трудові відносини ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», код ЄДРПОУ: 40169012 у зв`язку із звільненням її з посади апаратника зернових обробок Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП з дати набрання судовим рішенням законної сили, а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», код ЄДРПОУ: 40169012 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 судові витрати: витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 211,20 грн., витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачка ОСОБА_1 шляхом подання відповідної заяви в серпні 2017 року прийнята на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», на посаду апаратника зернових обробок. У лютому 2019 року керівництво Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» повідомило позивачу, що вона більше не працює на підприємстві, діяльність Товариства припинено, тому позивачка більше не виходила на роботу, і фактично не працює на цьому підприємстві з лютого 2019 року. Однак відповідачем жодних письмових відомостей (документів) про припинення трудових відносин позивачу надано не було. 01.08.2024 року позивач шляхом запиту до реєстру застрахованих осіб отримала відомості, що досі обліковується як робітник відповідача, з 10.08.2017 року, як за основним місцем роботи, і інформація про припинення з нею трудових відносин до такого реєстру не внесена відповідачем. За фактичним місцем розташування виробничих потужностей в селищі Новохолмське відсутні будь-які посадові особи, належні до відповідача. Позивач 01.08.2024 року подала відповідну заяву про звільнення за власним бажанням, і надіслала її рекомендованим листом з описом вкладення на юридичну адресу місця розташування відповідача. Однак надісланий лист із заявою повернувся позивачу з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Через те, що керівництво роботодавця не прийняло та (або) не внесло відповідного розпорядчого акту про її звільнення до реєстру застрахованих осіб, позивач ОСОБА_1 продовжує обліковуватись як працевлаштована, що впливає на стан розміру її пенсійного забезпечення та порушує її право на працю. Відповідач не здійснює нарахування заробітної плати та страхових платежів позивачу з лютого 2019 року. Таким чином, на думку позивача, її право на звільнення з роботи з ініціативи працівника, передбачене ч. 1 ст. 38 КЗпП України, також право щодо вільного вибору праці було порушено відповідачем. Крім того, позивач є пенсіонером за віком, та обліковується в органі ПФУ, як працюючий пенсіонер, при відсутності надходження страхових платежів, значно впливає на стан розміру, можливість перерахунку пенсії позивача, і не збільшує страховий стаж позивача, що зумовило звернення до суду.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Череватій В.І.

Ухвалою судді Арцизького районного суду Одеської області Череватої В.І. від 17 грудня 2024 року, було прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» про припинення трудових відносин. Розгляд справи призначено проводити в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні. Визначено відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, але до суду від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності та за відсутності позивача, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, у разі неявки відповідача в судове засідання не заперечував проти ухвалення заочного рішення у справі.

Відповідач двічі поспіль повідомлений про дату, час та місце судового засідання, однак у судове засідання повторно не з`явився. Так, судом, відповідно до частини 7статті 128 ЦПК України, надсилалися судові повістки про виклик до суду за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, однак, згідно з поштовими конвертами з судовими повістками, що повернулися до суду з довідкою відділення «Укрпошти» з позначкою «адресат відсутній за вказаною адресою», що свідчить про неможливість вручення відповідачу судової повістки, та відповідно до частини 8статті 128 ЦПК України, в такому випадку вважається, що судові виклики вручені представнику відповідача належним чином. Клопотання про розгляд справи за його відсутності, відзив на позовну заяву до суду не подавав, про причини неявки суд не повідомляв.

Суд, також, враховує, що складовим елементом права на справедливе судочинство є судовий розгляд справи упродовж розумного строку (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенції) від 04 листопада 1950 року та рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Світлана Науменко проти України» від 09 листопада 2004 року, пункт 86; «Странніков проти України» від 03 травня 2005 року, пункт 40; «Лещенко і Толюпа проти України» та «Смирнова проти України» від 08 листопада 2005 року, пункт 54, «Антоненков та інші проти України» від 22 листопада 2005 року, пункт 41).

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 1 ст.ст. 44 ЦПК України,учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Також, у рішенні ЄСПЛ у справі «Тойшлер проти Германії» від 04 жовтня 2001 року наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів.

Отже відповідач зобов`язаний добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З матеріалів справи не вбачається, що відповідач надавав суду доказів неможливості прибути в судове засідання. Суд враховує строки розгляду справи, передбачені законом,двінеявки відповідача в судове засідання без поважних причин, а також не встановлення наявності поважних причин для неявки.

Також, судом вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача про розгляд справи, забезпечено всі процесуальні права у спосіб, передбаченийЦПК України.

Виходячи з вищезазначеної практики ЄСПЛ, враховуючи зазначені обставини неявки відповідача до суду, суд вважає можливим провести розгляд справи у відсутність відповідача, який з 17 грудня 2024 року, тобто з моменту прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі до ухвалення даного рішення, жодного разу до суду не прибув, станом розгляду справи не цікавився, тим самим своїм процесуальним обов`язком з`явитись в судове засідання за викликом, знехтував.

Вирішуючи питання про проведення розгляду справи в заочному порядку, суд вважає за необхідне зазначити, що інститут заочного провадження призначений впливати на відповідача, який не вчиняє дій щодо участі у розгляді справи.

Верховний Суд також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

Враховуючи вказані факти, згоду представника позивача, що викладена у його заяві, суд вважає за можливе, відповідно до частини 4статті 223 ЦПК України, ухвалити рішення у справі при заочному розгляді справи, що відповідає положеннямстатті 280 ЦПК України.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, судом, відповідно до частини 2статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, розглянувши позовну заяву, дослідивши матеріали справи, надані докази, давши їм оцінку в сукупності, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Як вбачається з відомостей про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб, ОСОБА_1 , 01.01.1998 року прийнято на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор».

Як вбачається з копії пенсійного посвідчення, позивач ОСОБА_1 , є пенсіонером за віком.

Як видно з копій довідок за формою ОК-5, ОК-7, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» не здійснює нарахування заробітної плати та страхових платежів позивачу ОСОБА_1 з лютого 2019 року.

Позивачка ОСОБА_1 01.08.2024 року звернулась з відповідною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» про звільнення за власним бажанням, і надіслала її рекомендованим листом з описом вкладення на юридичну адресу місця розташування відповідача. Однак надісланий лист із заявою повернувся позивачу з поштовою відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Представником позивача були надіслані адвокатські запити до органів ПФУ, Державної податкової служби, Державної служби з питань праці та Арцизької міської ради, як територіальної громади, де розташовані виробничі потужності відповідача, з метою отримати інформацію: про діяльність Товариства, подання звітності до органів ПФУ, ДПС та Держпраці міста Києва Товариством; відомості щодо вжиття органами ГІФУ, ДПС та Держпраці заходів з перевірки діяльності Товариства, в частині використання найманої праці, прийняття на роботу та звільнення працівників, та їх результати, застосовані санкції, тощо; відомості про встановлення органами ПФУ, ДПС та Держпраці фактичного здійснення діяльності Товариства, або відсутності такої діяльності, порушення ним трудового, податкового, пенсійного (страхового) законодавства; акт обстеження місцевості (території), яке зайняте виробничими потужностями Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», код ЄДРПОУ: 40169012, за фактичною адресою: Одеська область, Болградський район, селище Новохолмське, здійснений відповідними представниками місцевої влади (Холмського старостинського округу Арцизької міської ради), із зазначенням наявності (або відсутності) ознак здійснення цим Товариством господарської діяльності, наявності (або відсутності) керівництва, бухгалтерії, охорони, ознак занедбаності займаної території, тощо.

У відповідь на подані запити від зазначених органів надійшла інформація, що останню звітність страхувальником TOB «Аліягський елеватор», код ЄДРПОУ: 40169012 подано за січень 2019 року, представник Центрального міжрегіонального управління Державної служби з питань праці звернувся до Товариства з роз`ясненнями щодо норм законодавства про працю, податкова служба відмовилась розкривати інформацію з обмеженим доступом щодо відповідача; Арцизька міська рада не може втручатись в господарську діяльність суб`єкта господарювання та згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за адресою: АДРЕСА_1 , відсутнє Товариство з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор».

Зазначені обставини свідчать про відсутність ознак здійснення господарської діяльності відповідачем, та його тривала систематична бездіяльність призвела до неподання відомостей про звільнення позивача ОСОБА_1 до реєстру застрахованих осіб.

Статтею 3 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Припинення трудового договору може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством.

Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 наголошувала на порушенні її права на працю зі сторони Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор», оскільки в позасудовому порядку вирішити питання щодо припинення трудових відносин не можливо, вона вимушена звернутися до суду.

Право громадянина на працю та гарантії захисту від незаконного звільнення, а також створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею, рівних можливостей у виборі професії та роду трудової діяльності, та забезпечення гарантій захисту працівника від незаконного звільнення закріплено статтею 43 Конституції України.

Статтею 21 КЗпП Українипередбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

У пункті 4 ч. 1ст. 36 КЗпП Українивизначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з ч. 1ст. 38 КЗпП України,працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили (частина 3статті 38 КЗпП України).

Наведене в сукупності свідчить, щостаття 38 КЗпП Українизобов`язує власника звільнити працівника в строки, про які працівник просить, також за наявності інших поважних причин, які зазначені в частині першійстатті 38 КЗпП України. Тобто перелік таких причин не є вичерпним.

Суд зазначає, що поважність причин повинна вирішуватись в кожному конкретному випадку.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язуєсуди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Частиною 6статті 43 Конституції Українипередбачено, що громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Працівник має право як на укладення трудового договору, так і на розірвання трудових відносин з власної ініціативи. Для звільнення працівника без поважних причин обов`язковою умовою є письмове попередження роботодавця за два тижні до звільнення. У такому разі роботодавець зобов`язаний звільнити працівника у встановленому порядку.

Приписист. 22 КЗпП Українитаст. 43 Конституції Українизабороняють будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладанні, зміні та припиненні трудового договору.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи викладене, оскільки, позивач висловив у формі направлення заяви та наразі висловлює своє бажання звільнитися із займаної посади, проте не має можливості цього зробити, тобто реалізувати своє право гарантованеКонституцією Українина вільний вибір професії, оскільки таке звільнення є неможливим без дій роботодавця ТОВ «Аліягський елеватор», тому такі порушені права мають бути відновлені в судовому порядку, зокрема шляхом припинення трудових відносини ОСОБА_1 з ТОВ «Аліягський елеватор», на підставі ч. 1ст. 38 КЗпП України- у зв`язку із звільненням за власним бажанням з посади апаратника зернових обробок. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначено в позовній заяві та вони не спростовані відповідачем.

Таким чином, право на звільнення позивача передбаченеКЗпП. Підстав для відмови у задоволенні позову, не вбачається.

У постановіВерховного Судуу складіколегії суддівПершої судовоїпалати Касаційногоцивільного судувід 31серпня 2022року усправі №369/1906/18(провадження№ 61-1706св22)вказано,що "зазмістом статті38КЗпП України,працівник маєправо звласної ініціативив будь-якийчас розірватиукладений зним наневизначений строктрудовий договір.При цьомустрок розірваннятрудового договоруі йогоправові підставизалежать відпричин,які спонукаютьпрацівника дойого розірвання,і якіпрацівник визначаєсамостійно.Отже правупрацівника нарозірвання трудовогодоговору завласним бажаннямза умовипопередження роботодавцяза дватижні відповіднодо частинипершої статті38КЗпП Україникореспондується обов`язокроботодавця оформитивідповідним наказомзвільнення тавиконати обов`язки,визначені статтями47,116КЗпП України.Чинне законодавствоне визначаєвипадки,у якихроботодавець можевідмовити працівникуу звільненніза власнимбажанням, отже роботодавець не може відмовити працівнику у звільненні за його бажанням, у разі подання ним відповідної заяви за два тижні до такого звільнення".

Вимога про припинення трудових відносин за певних обставин є належним способом судового захисту, про що зазначено в постанові КЦС ВС від 15 лютого 2023 року у справі № 377/169/20.

Колегія суддів у постанові ВП ВС від 6 вересня 2023 року, у справі № 127/27466/20 зробила висновок, що належним та ефективним способом захисту буде не вимога про визнання трудових відносин припиненими, а вимога припинити такі трудові відносини за рішенням суду саме з дати набрання судовим рішенням законної сили, адже констатація ретроспективно припинення трудових відносин певною датою у минулому, зокрема через два тижні після написання/подання заяви про звільнення, як у цій справі, по суті, зводиться до встановлення факту припинення цих правовідносин із відповідної дати без ухвалення загальними зборами товариства відповідного рішення.

Аналізуючи зібрані у справі докази в їх сукупності, надавши їм оцінку, суд прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про припинення трудових відносин, оскільки зібрані у справі докази та їх належна оцінка доводять, що позов обґрунтований, а викладені позивачем в позовній заяві обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні та вони не спростовані відповідачем.

Згідно зістаттею 141ЦПК України, вимоги позивача щодо відшкодування судових витрат підлягають задоволенню, оскільки його позов задоволено та понесені витрати підтверджені відповідним платіжним дорученням.

Крім того, в зв`язку з розглядом даної справи в суді, позивач поніс наступні витрати: сплачений судовий збір 1211,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 грн.

Для подання даної позовної заяви позивачка звернулася за правовою допомогою до адвоката Кочурова А.О., з яким було укладено Договір надання правничої допомоги від 01.08.2024 року, відповідності до умов якого було доручено скласти процесуальні документи, здійснити представництво інтересів позивача у суді. За надання правової допомоги Позивачем сплачена сума гонорару в розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень 00 коп.

За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України - учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога).

Частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати на правову допомогу відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України - належать до судових витрат.

Виходячи з встановлених обставин та норм процесуального законодавства, суд приходить до переконання, що надані позивачем докази про понесення позивачем судових витрат на правничу допомогу під час розгляду справи є достатніми, допустимими і достовірними.

Враховуючи складність справи, наданий адвокатом обсяг послуг (зокрема, збір документів, підготовка позовної заяви та подача її до суду), затрачений ним час на надання таких послуг, критерій реальності таких витрат, суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на професійну (правничу) допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

Отже, враховуючи задоволення позову, суд вважає необхідним покласти на відповідача зобов`язання компенсувати позивачу документально підтверджені витрати на судовий збір у розмірі 1211,20 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 6 000,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 2,4,5,12,13,15,19,49,76-82,89,95,128,211,223,247,258,259,263-265,268,273,280-283,289,354,355 ЦПК України, ст. ст.21, 22, 36, 38 КЗпП України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» про припинення трудових відносин - задовольнити повністю.

Припинити трудові відносини ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) з Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» (код ЄДРПОУ: 40169012, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18) у зв`язку із звільненням ОСОБА_1 з посади апаратника зернових обробок Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП з дати набрання судовим рішенням законної сили.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» (код ЄДРПОУ: 40169012, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аліягський елеватор» (код ЄДРПОУ: 40169012, юридична адреса: 01042, м. Київ, вул. Чигоріна, буд. 18) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 (шість тисяч) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Рішення може бути оскаржено позивачкою в апеляційному порядку безпосередньо до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення їй повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення або апеляційної скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення складено 11.02.2025 року.

Суддя Арцизького районного суду

Одеської області Черевата В.І.