Рішення

від 11.02.2025 по справі 639/6732/24

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 639/6732/24

Провадження № 2/639/256/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2025 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Борисенка О.О.,

секретаря судового засідання Пивоварової Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/6732/24 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

установив:

З позовною заявою до Жовтневого районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , в якій просила стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду у сумі 37312,40 грн та моральну шкоду у розмірі 40000,00 грн, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 19.05.2024 ОСОБА_2 у домоволодінні позивача за адресою: АДРЕСА_1 викрав гроші у розмірі 30000,00 грн, 100,00 доларів США та 70,00 євро, на загальну суму станом на 19.05.2024 у розмірі 36942,21 грн. Станом на 08.10.2024 сума матеріального збитку становить 37213,40 грн (100 доларів США дорівнює 4147,00 грн, 70 євро дорівнює 3165,40 грн). Щодо вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн позивач зазначила, що викрадені у неї грошові кошти є великою для неї сумою, були заощаджені нею на всякий випадок, вона отримує мінімальну пенсію, та через викрадення цих коштів була позбавлена можливості користуватися ними задля придбання ліків та лікування. Відповідач ОСОБА_2 свою вину ніяким чином не залагодив, у зв`язку з чим позивач понесла моральні страждання.

28.10.2024 ухвалою Жовтневого районного суду м. Харкова позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі, призначено судове засідання (а.с.23).

14.01.2025 позивач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала у повному обсязі (а.с.44).

23.01.2025 від ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23), де утримується відповідач ОСОБА_2 , надійшла заява останнього від 22.01.2025, в якій відповідач зазначив, що копію ухвали суду від 28.10.2024 з позовною заявою і доданими до неї документами, судові повістки він отримав, позовні вимоги з приводу стягнення матеріальної та моральної шкоди визнає повністю, письмові пояснення (відзив на позовну заяву) подавати не бажає, просив судовий розгляд справи проводити без його участі.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, суд не здійснював.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до вимог ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Приписами статей 12,81 ЦПК Українивстановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Суд встановив, що ОСОБА_2 19.05.2024 близько 14:30 год прибув до домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , де мешкав протягом травня 2024 року, орендуючи частину будинку, який належить потерпілій ОСОБА_1 , де, реалізуючи свій злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, з метою власного збагачення, проник до приміщення вказаного домоволодіння, де мешкала потерпіла ОСОБА_1 , та таємно заволодів майном, належним ОСОБА_1 , а саме, грошовими коштами в розмірі 30000,00 грн, 100 доларів США та 70 євро. Після цього ОСОБА_3 звернув на свою користь викрадене майно, розпорядившись ним на власний розсуд. Внаслідок протиправного діяння ОСОБА_2 завдав ОСОБА_1 матеріальної шкоди на загальну суму 36942 грн 21 коп., що встановлено та підтверджується копією вироку Жовтневого районного суду м. Харкова від 09.08.2024 у справі № 639/4403/24, який набрав законної сили 10.09.2024, на підставі якого ОСОБА_2 визнано винуватим у пред`явленому обвинуваченні та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України (а.с.19-21).

Частиною першоюстатті 15 Цивільного кодексу Українипередбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першоїстатті 16 ЦК України, частини першоїстатті 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті ст. 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 1 ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

За змістом частин 1-3 статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1)втрати,яких особазазнала узв`язкузі знищеннямабо пошкодженнямречі,а такожвитрати,які особазробила абомусить зробитидля відновленнясвого порушеногоправа (реальнізбитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Статтею 1192 ЦК України визначено, щ о, якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Суд встановив, що позивачу внаслідок протиправних дій відповідача ОСОБА_2 заподіяно матеріальні збитки, загальний розмір яких на час заподіяння становив 36942 грн. 21 коп., які складалися з: 30000,00 гривень, 100,00 доларів США та 70,00 євро.

Позивач просила стягнути з відповідача матеріальні збитки у гривневому еквіваленті до іноземних валют станом на 08.10.2024, посилаючись на довідку про курс іноземних валют станом на 08.10.1024 (а.с.5).

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 4 червня 2019 року у справі № 135/112/17 та від 12 грудня 2019 року у справі № 486/1423/17, сума відшкодування за цивільним позовом у кримінальному провадженні не обов`язково має збігатися з розміром завданої злочином шкоди, вказаним в обвинуваченні, яке суд визнав доведеним. Заподіяна кримінальним правопорушенням шкода як обставина, що впливає на його кваліфікацію та вирішення інших питань, пов`язаних із притягненням особи до кримінальної відповідальності, та відшкодування збитків як спосіб захисту порушеного цивільного права і компенсаційний механізм мають неоднакову юридичну природу, відрізняються за критеріями визначення і правовими наслідками.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з інформацією НБУ станом на 08.10.2024 1 долар США дорівнює 41,1961 грн, 1 євро дорівнює 45,2210 грн.

Отже, станом на 08.10.2024: 100,00 доларів еквівалентно становлять 4119,61 грн, 70,00 євро еквівалентно становлять 3165,47 грн.

З огляду на викладене, з урахуванням принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині відшкодування матеріального збитку, спричиненого внаслідок кримінального правопорушення, у сумі 37285,08 грн (30000,00 грн + 4119,61 грн + 3165,47 грн).

Позовні вимоги в частині стягнення матеріальних збитків у розмірі 27,32 грн (37312,40 грн 37285,08 грн) задоволенню не підлягають у зв`язку з недоведеністю.

Щодо аналізу вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 40 000 грн, суд виходить з такого.

За правилами частини 1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовуються особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода - це втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Приписамистатті 23 ЦК Українивстановлено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п.2 постанови №4 Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснив, що спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема:

- коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень ;

- у випадках, передбачених статтями 7, 440-1 ЦК України та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди;

- при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.

За змістом п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів з власної ініціативи і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів і в межах заявлених позовних вимог.

Суд вважає доведеним, що внаслідок протиправних дій відповідача (вчинення викрадення майна) позивачу ОСОБА_1 , яка є пенсіонером за віком та отримує пенсію щомісячно у розмірі 4118,59 грн (а.с.9), заподіяна моральна шкода, яка виразилась у душевних стражданнях, пов`язаних з необхідністю вчинення дій на відновлення свого порушеного права (звернення до органів поліції, участь у судових засіданнях з розгляду кримінальної справи, участь у засіданнях з розгляду її цивільного позову, протиправного позбавлення засобів для існування тощо), оскільки відповідач заподіяні ним матеріальні збитки їй не відшкодував, та вона була позбавлена використовувати заощаджені нею грошові кошти на власний розсуд.

Відповідно до положень частин 1, 4 ст. 206 ЦПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Отже, за таких обставин суд дійшов висновку, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, позовні вимоги обґрунтовані та доведені, визнаються відповідачем, а отже підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача матеріального збитку у розмірі 37285,08 грн та моральної шкоди у розмірі 40000,00 грн, що не є надмірною за даних обставин.

При зверненні до суду позивач сплатила судовий збір у розмірі 1211 грн 20 коп. за вимогу про стягнення моральної шкоди (а.с.16) та звільнена від сплати судового збору за вимогу про стягнення матеріальних збитків на підставі п. 6 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Частиною 1 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Оскільки відповідач визнав позовні вимоги, суд розподіляє судові витрати, відповідно до положень статей 141, 142 ЦПК України, та дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з державного бюджету 50% судового збору, що становить 605,60 грн, та про стягнення з відповідача на користь позивача 50% судового збору, що становить 605,60 грн.

Керуючись ст. 4,5,12,14,76-82,128,133,137,141,142,223,247,258,259,263-265,268,274-279, 354,355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальні збитки, у розмірі 37285 (тридцять сім тисяч двісті вісімдесят п`ять) грн 08 коп. та моральну шкоду у розмірі 40000 (сорок тисяч) грн, що заподіяні внаслідок кримінального правопорушення.

Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 матеріальних збитків у розмірі 27 грн 32 коп.

Зобов`язати Управління Державної казначейської служби України у Новобаварському районі міста Харкова Харківської області, код ЄДРПОУ 37999612, повернути ОСОБА_1 50% суми судового збору за подання до суду позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп., що сплачені за квитанцією № 18 від 25.10.2024.

Оригінал квитанції № 18 від 25.10.2024 залишити в матеріалах справи

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 605 (шістсот п`ять) грн 60 коп.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарженняна рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 ; перебуває у ДУ «Полтавська установа виконання покарань (№23)» за адресою: 36014, м. Полтава, вул. Матвійчука Юліана, буд. 91.

Повне рішення складено 11.02.2025.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя Олександр БОРИСЕНКО